Фінансова звітність підприємства

Структура та порядок формування фінансової звітності. Аналіз платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Шляхи вдосконалення аналізу фінансового стану. Основи аудиту фінансової звітності, аудит балансу підприємства та кредитної заборгованості.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид магистерская работа
Язык русский
Дата добавления 10.12.2010
Размер файла 99,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

В аналізі можливо суміщати різні види групування даних. Для більш спрощеного аналізу підприємства використовують агреговану форму балансу

Методика розрахунку показників агрегованого балансу.

Основні засоби і інші поза оборотні активи. (сума рядків 010, 030, 035, 050, 055, 060 форми 1).

На поч.року: 54.4 тис.грн.

На кін.року: 109.68 тис.грн.

Значно збільшились матеріальні активи (будівлі, машини, устаткування, тощо), які є власністю підприємства, зі строком використання більше одного року.

2. Швидкореалізуємі активи. (сума рядків 260, 270, 280, 290 форми 1).

На поч.року: 0.6+5.7+0.2=6.5 тис.грн.

На кін.року: 0.83+9.67+0.01=10.51 тис.грн.

На протязі року на підприємстві значно зросли грошові кошти в касі , на рахунках в банках, в дорозі, грошові документи, тощо, що свідчить про покращення фінансового стану підприємства

Дебіторська заборгованість.(сума рядків 160, 170, 190, 200, 210, 220, 230, 240 форми 1).

На поч.року: 24.2+14.1=38.3 тис.грн.

На кін.року: 6.17+10.6=16.77 тис.грн.

Зменшення дебіторської заборгованості свідчить про зменшення боргів юридичних і фізичних осіб перед підприємством, в тому числі з товари, роботи, послуги строк оплати яких не настав, по векселям, авансам, по розрахунках з дочірніми підприємствами і іншими дебіторами.

Повільнореалізуємі активи (сума рядків 080, 090, 100, 110, 130, 140, 165, 180, 300, 310 форми 1 ).

На поч.року: 10.2+7.7+68.2=86.1 тис.грн.

На кін.року: 1.73+18.46+0.3+266.12+0.71=287.32 тис.грн.

На підприємстві майже у три рази зросли активи, що мають велику схильність до труднощів пов'язаних з їх реалізацією або інкасуванням.

Актив балансу. (рядок 330 форми 1).

На поч.року: 186.6 тис.грн.

На кін.року: 814.53 тис.грн.

Суми вкладень підприємства або економічні ресурси зросли в 4.3 рази.

5. Збитки. (сума рядків 485і 490 форми 1 ).

На поч.року: не має.

На кін.року: 102.72 тис.грн.

Збитки у звітному році склали 102.72 тис.грн.

Заборгованість постачальникам.(сума рядків 425, 465, 475, 630, 640, 650 форми 1).

На поч.року: 80.3 тис.грн.

На кін.року: 402.88 тис.грн.

Значно збільшились зобов'язання перед постачальниками, строк погашення яких менше одного року.

Заборгованість по бюджетним і позабюджетним платежам. (сума рядків 670, 680, 690 форми 1).

На поч.року: 0.1 тис.грн.

На кін.року: не має.

Заборгованості по бюджетним і позабюджетним платежам на підприємстві на кінець року не має.

Заборгованість по витратам до оплати. (сума рядків 450і 700 форми 1).

На поч.року: не має.

На кін.року: 7.72 тис.грн.

З'явилась кредиторська заборгованість підприємства перед юридичними і фізичними особами по оплаті праці і виплаті дивідентів.

9. Інша заборгованість. (сума рядків 660, 710, 720, 730, 740 форми 1).

На поч.року: не має.

На кін.року: 8.11 тис.грн

Виникла заборгованість по отриманим авнсам, кредитам банків для робітників підприємстваі інша заборгованіть, яка не знайшла відображення в інших статтях пасиву.

Пасив балансу. (рядок 760 форми 1).

На поч.року: 186.6 тис.грн.

На кін.року: 814.53 тис.грн.

Власні засоби, зобов'язання перед кредиторами і власниками (сума залучених підприємством коштів), зросло більш ніж в чотири рази.

2.2 Аналіз платоспроможності підприємства

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності. Платоспроможність підприємства характеризується можливостями його здійснювати чергові платежі та грошові зобов'язання за рахунок наявних грошей і тих грошових засобів і активів, які легко мобілізуються. До платіжних засобів відносяться суми по таких статях балансу, як грошові засоби, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інші активи з третього розділу балансу, що легко реалізуються. До складу платежів і зобов'язань входять заборгованість по оплаті праці, короткотермінові та прострочені кредити банку, постачальники та інші кредитори і першочергові платежі.

Найбільш мобільною частиною ліквідних коштів являються гроші і короткострокові фінансові вкладення. До другої групи відносяться готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на продукцію, її конкурентоздатність, платоспроможності покупців, форм розрахунків, тощо.

Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного будівництва в готову продукцію, а потім в грошову готівку. Тому вони віднесені до третьої групи. (див. табл. 5)

Відповідно на три групи поділяються і платіжні зобов'язання підприємства:

заборгованість, строк оплати якої вже настав;

заборгованість, яку необхідно погасити найближчим часом;

довгострокова заборгованість.

Таблиця 2.

Групування поточних активів по ступеню ліквідності.

Поточні активи

На початок року(тис,грн.)

На кінець року(тис,грн.)

Грошові кошти

6.5

10.51

Короткострокоі фінансові вкладення

-

-

Усього по першій групі

6.5

10.51

Готова продукція

-

-

Товари відвантажені

-

-

Дебіторська заборгованість

39

36.27

Усього по другій групі

39

36.27

Виробничі запаси

10.2

1.73

Незавершене виробництво

-

0.3

Витрати майбутніх періодів

-

-

Усього по третій групі

10.2

2.03

Усього поточних активів

55.7

48.81

Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з врахуванням часу, необхідного для перетворення оборотних засобів в грошові кошти і цінні папери. Менш мобільними є засобом в розрахунках, готової продукції, товарах відвантажених та ін. Найбільшого часу ліквідності потребують виробничі запаси і витрати для перетворення їх в грошові засоби. Із врахуванням цього в економічній літературі визначають в основному три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких проводять за допомогою трьох коефіцієнтів : грошової, розрахункової та ліквідної платоспроможності.

Поточна платоспроможність - це здібність до швидкого погашення своїх короткострокових зобов'язань, але для цього необхідно грошові засоби, які підприємство може отримати в результаті обертання в гроші деякі найбільш ліквідні засоби, або для цього необхідно мати достатній запас грошей у банку або у касі.

Цей показник характеризує як відношення мобільних засобів до короткострокової заборгованості. Він дає можливість встановити і якій крайності сума мобільних запасів покриває суму короткострокових зобов'язань, і тим самим підтверджує ступінь стійкості підприємства і здібність його швидко розрахуватися за свої короткострокові зобов'язання ,тобто в значній мірі визначити платоспроможність підприємства. В деяких випадках він називається коефіцієнт покриття:

Кп=(ряд 150+ряд320-ряд120)/ряд750

Оптимальне значення для даного показника прийнято мати в межах від 1 до 1.5

Кп(п.р.)=(1322-70)/2760 =1.4

Кп(к.р.)= (2380-86)/3320=1.4

для аналізує мого підприємства значення коефіцієнта покриття дуже позитивне, виявлено лише незначне зменшення на кінець року, тобто це свідчить про високу ступінь стійкості підприємства. Чим більше величина поточних активів по відношенню до поточних пасивів, тим більше впевненість, що існуючі зобов'язання будуть погашені за рахунок існуючих активів. Багаторазове перевищення активів над короткостроковими зобов'язаннями дозволяє зробити висновок про те, що підприємство має значний об'єм вільних ресурсів, які формуються з власних джерел. З позиції кредиторів, такий варіант формування оборотних засобів найбільш вдалий. З точки зору ефективності діяльності підприємства значне накопичення запасів, відволіканні засобів в дебіторську заборгованість може бути пов'язано з не вмілим управлінням активами.

Ймовірність погашення короткострокових зобов'язань тим більша,чим вищий цей коефіцієнт. У світовій практиці вважається, що цей коефіцієнт повинен бути не меншим 1.0. Аналізуючи дане підприємство ми можемо прослідкувати тенденцію до підвищення даного коефіцієнта.

За період 1997-1998 років, за який досліджувався коефіцієнт платоспроможності, він знизився на 0,08 пункту, або платоспроможність зменшилась на 13,6% в порівнянні з початком цього періоду. Цей показник свідчить, що на кінець періоду підприємство мало можливість погасити 59% своїх зобовязань.

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності:

1997 Крп. = 48,893/55,46=0,88

1998 К.р.п.= 63,028/55,582=1,12

Цей коефіцієнт не мав стабільної тенденції, тому, що не мало стабільної тенденції співвідношення засобів платежу та короткострокових зобовязань. В 1997 році цей коефіцієнт знизився на 10,2%, а в 1998 році він підвищився на 27,3% порівняно з 1997роком, тобто розрахункова платоспроможність за період, що досліджується збільшилась на 15%.

З розрахунків, що проведені вище можна зробити висновок, що підприємство має тенденцію до поліпшення показників платоспроможності. В кінці періоду підприємство при застосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіх своїх зобовязань, а при застосуванні, як засіб платежу , своїх виробничих запасів -- покрити свої зобовязання на 112%. Треба також сказати, що за всі два роки дослідження підприємство покривало на 100% не тільки свої зобовязання, а й власні обігові кошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси.

2.3 Аналіз фінансової стійкості підприємства

При аналізі фінансового стану підприємства необхідно знати про запас його фінансової стійкості (зону безпечності). З цією метою насамперед всі затрати підприємства необхідно розбити на дві групи в залежності від об'єму виробництва і реалізації продукції: змінні і постійні.

Змінні затрати збільшуються чи зменшуються пропорційно об'єму виробництва продукції. Це витрати сировини, матеріалів, енергії, палива, заробітної плати робітників на підрядній формі оплаті праці, відрахування і податки від заробітної плати і виручки і т.д.

Постійні затрати не залежать від об'єму виробництва і реалізації продукції. До них відноситься амортизація основних засобів і нематеріальних активів, суми виплачених процентів за кредити банків, орендна плата, витрати на управління і організацію виробництва, заробітна плата персоналу підприємства на почасовій оплаті і ін.

Постійні затрати разом з прибутком складають маржинальний доход підприємства.

Поділ затрат на постійні і змінні і використання показника маржинального доходу дозволяє розрахувати поріг рентабельності, тобто суму виручки , яка необхідна для того, щоб покрити всі постійні витрати підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде і збитків. Рентабельність при такій виручці буде дорівнювати нулю.

Розраховується поріг рентабельності відношенням суми постійних затрат у складі собівартості реалізованої продукції до долі маржинального доходу у виручці.

Таблиця 3

Розрахунок порогу рентабельності і запасу фінансової стійкості підприємства

Показник (тис.грн.)

Минулий рік

Звітний рік

Виручка від реалізації за мінусом ПДВ, акцизів і іншого.

17967

34220

Прибуток

3290

6720

Повна собівартість реалізованої прод-ї

14677

27500

Сума змінних витрат

13132

25000

Сума постійних витрат

1545

2500

Сума маржинального доходу

4835

9220

Доля маржинального доходу у виручці (%)

26.90

26.94

Поріг рентабельності

5743

9230

Запас фінансової стійкості:

тис.грн.

(%)

12224

68.0

24940

72.9

Як показує розрахунок на початок року необхідно було реалізувати продукції на суму 5743 тис. грн., щоб покрити всі затрати. При такій виручці рентабельність рівна нулю. Фактично виручка склала 17967 тис. грн., що вище порога на 12224 тис. грн., або на 68 %. Це і являється запасом фінансової стійкості. На кінець року запас фінансової стійкості значно збільшився, так як зменшилась доля постійних витрат в собівартості реалізованої продукції і підвищився рівень рентабельності продаж від 16.45 до 17.68 %. Запас фінансової стійкості досить високий. Виручка ще може зменшитись на 72.9 % і лише тоді рентабельність буде дорівнювати нулю. Якщо ж виручка стане ще меншою, то підприємство стане збитковим, буде “поглинати» власний і залучений капітал і збанкрутує. Тому необхідно постійно слідкувати за ЗФС, вияснити, наскільки близький чи далекий поріг рентабельності, нижче якого не повинна опуститись виручка підприємства.

Необхідно узагальнити всі результати аналізу і зробити більш точний діагноз ФСП, а також його прогноз на перспективу. Необхідно розробити також конкретні мікропідприємства, що дозволяють покращити фінансовий стан підприємства. Перш за все це заходи, направлені на збільшення виробництва і реалізації продукції, підвищення її якості і конкурентоздатності, зниження собівартості, ріст прибутку і рентабельності, прискорення обіговості капіталу і більш повне і ефективне використання виробничого потенціалу підприємства.

2.4 Шляхи вдосконалення аналізу фінансового стану підприємства

На підставі проведеного в дипломній роботі аналізу фінансового стану можна зробити наступний висновок:

В кінці періоду підприємство при застосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіх своїх зобов'язань, а при застосуванні, як засіб платежу , своїх виробничих запасів -- покрити свої зобов'язання на 112%. В 1997 році ці показники становили відповідно 67% та 97%. Треба також сказати, що за всі три роки дослідження підприємство покривало на 100% не тільки свої зобов'язання, а й власні обігові кошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси;

Показник ліквідності балансу-- Підприємство мало можливість розрахуватись з своїми боргами тільки за умови своєчасних розрахунків з дебіторами i сприятливої реалiзацiї готової продукції, а також продажу у випадку потреби інших елементів матеріальних оборотних коштів. Динаміка показника критичної ліквідності свідчить про те, що підприємство на кінець 1998 мало можливість практично повністю (на 93%) з своїми зобов'язаннями за умови використання як засіб платежу грошові кошти та погашену дебіторську заборгованість; коефіцієнт оборотності основних і оборотних коштів -- розрахунки цього показника свідчать, що підприємство в 1996 виробляло продукції вартістю 1 гривня 32 копійки з однієї гривні оборотних коштів, що вкладені в виробництво. Цей показник зростав з року в рік. В 1998 р він вже дорівнював 1,66грн. на одну гривню оборотних активів, що вкладені в виробництво приходилась одна гривня шістдесят шість копійнок продукції, що була реалізована.

Але деякі показники мали тенденцію за ці роки до погіршення. До таких показників відносяться:

- зростання кредиторської заборгованості -- з 44,6 тис. грн. до 55,6 тис. грн. Слід відмітити, що не зважаючи на зростання абсолютної величини кредиторської заборгованості (з 1996 по 1998 роки) на 11тис.грн. за цей період зменшилися період очікування погашення кредиторської заборгованості, який в 1998 становив 362 дні в порівнянні з 626 днями в 1996 В кінці періоду підприємство при застосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіх своїх зобов'язань, а при застосуванні, як засіб платежу , своїх виробничих запасів -- покрити свої зобов'язання на 112%. В 1995 році ці показники становили відповідно 67% та 97%. Треба також сказати, що за всі три роки дослідження підприємство покривало на 100% не тільки свої зобов'язання, а й власні обігові кошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси;

В результаті проведеного аналізу слід зробити висновок, що керівництву підприємства потрібно вжити заходів по скороченню кредиторської заборгованості.

Так як кредиторська заборгованість на підприємстві в основному складається з заборгованості за товари відвантажені, строк оплати за які ще не настав, керівництву підприємства можна рекомендувати скорочення строків платежу, що обумовлені в договорах. Це дасть змогу скоротити період очікування погашення кредиторської заборгованості та зменшення її абсолютної величини.

Проведений аналіз фінансового стану підприємства дав змогу виявити нераціональне використання чистого прибутку на підприємстві. На мій погляд збільшення величини Статутного фонду підприємства в 1997 році за рахунок чистого прибутку є неправомірним. Чистий прибуток підприємства можна використати більш вдало, направивши його на розширення виробництва, збільшення резервного та страхового фонду та збільшення власних оборотних коштів.

Шляхи вдосконалення загальних положень та методик аналізу:

Вивчення та аналіз доробок різних авторів по темі дипломної роботи показав, що на Україні ще не розроблено єдиної методики проведення аналізу фінансового стану. Незгода в тлумаченні окремих показників та в визначенні граничних величин у різних авторів не дає можливості однозначно застосувати методику дослідження даної теми. На мій погляд визріла необхідність до складання такої методики аналізу. Наявність розробленої методики дала б можливість співставляти результати аналізу проведеного на різних підприємствах різними виконавцями.

Методи розрахунку показників балансової ліквідності, платоспроможності, та фінансової стабільності в методиках слід викласти більш детально та спрощено. Це дасть змогу в подальшому розробити спеціалізовану програму для використання комп'ютерної техніки в аналізі фінансового стану.

Розробка програмного забезпечення аналізу дасть змогу керівництву підприємства проводити щомісячно вказаний аналіз та використовувати його результати для розробки обґрунтованих управлінських рішень.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

3.1 Теоретичні основи аудиту фінансової звітності підприємства

Особливо відповідальною роботою аудитора є перевірка достовірності бухгалтерської звітності підприємства. Аудитор при цьому керується Положенням про організацію бухгалтерського

обліку і звітності в Україні, а також Інструкцією про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності, затвердженою Мінфіном.

Підприємство складає місячну, квартальну і річну бухгалтерську звітність, у якій відображаються всі активи і пасиви, які має власник.

При формуванні облікової політики підприємці можуть вибирати для застосування в обліку виробничих запасів, товарів такі методи (стандарти): за середньою собівартістю; за собівартістю перших за часом закупок (ФІФО); за собівартістю останніх за часом закупівель (ЛІФО).

За середньою собівартістю виробничі запаси, товари у обліку оцінюються за витратами на їх виробництво або придбання.

Оцінка запасів за методом ФІФО ґрунтується на припущенні, що матеріальні ресурси використовуються протягом звітного періоду в послідовності закупівлі їх, тобто ресурси, що надійшли першими у виробництво (в торгівлю -- в продаж), повинні оцінюватися за собівартістю перших за часом закупівель з урахуванням вартості цінностей, які взято на облік на початку місяця. При застосуванні цієї методики оцінка матеріальних ресурсів, що перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фактичною собівартістю останніх за часом закупівель, а до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) включається вартість зроблених раніше за часом закупівель.

Метод ЛІФО ґрунтується на протилежному припущенні методу ФІФО, тобто ресурси, які надійшли першими у виробництво (продаж), оцінюються за собівартістю останніх за послідовністю часу закупівель їх. При застосуванні цього методу оцінка матеріальних ресурсів, які перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фактичною собівартістю зроблених

раніше за часом закупівель, а до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) включається вартість пізніших за часом закупівель.

Аудитор, перевіряючи достовірність відображення у звітності залишків товарно-матеріальних цінностей на кінець. звітного періоду, встановлює, наскільки на підприємстві дотримуються обраної облікової політики.

Аудитор, використовуючи нормативні акти, перевіряє правильність оцінки статей бухгалтерського балансу та фінансової звітності. Капітальні та фінансові вкладення він перевіряю щодо обґрунтованості витрат, показаних у балансі. До складу капітальних вкладень належать витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструментів та інші капітальні роботи і витрати. Фінансові вкладення (придбання цінних паперів, облігацій, внески до статутних фондів інших підприємств) підприємства оцінюють у балансі за фактичними витратами. Величину цих витрат та їх фінансування аудитор перевіряє за даними рахунків "Капітальні вкладення", "Довгострокові кредити банків", "Довгострокові позики" та ін.

Основні засоби підприємства -- це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать також капітальні вкладення у багаторічні насадження, на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання тощо. Аудитор перевіряє правильність відображення їх у балансі (ф. № 1) і звіті про фінансово-майновий стан підприємства (ф. № 3) за даними рахунку "Основні засоби".

Нематеріальні активи перевіряються аудитором за даними однойменного рахунку бухгалтерського обліку.

Сировину, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тару відображають в обліку за фактичною вартістю. Давальницьку сировину відображають за балансом, цінами, вказаними у договорі. Матеріальні ресурси, на які продажна ціна зменшилась або коли вони застаріли чи частково втратили початкову якість, відображаються у бухгалтерському балансі на кінець звітного періоду за ціною можливої реалізації, якщо вона нижча від первісної вартості заготівлі (придбання), з віднесенням різниці у цінах на результати фінансово-господарської діяльності. Зазначені цінності аудитор перевіряє за даними рахунків бухгалтерського обліку "Матеріали", "Малоцінні і швидкозношувані предмети", "Товари", "Готова продукція" та ін.

Розрахунки з дебіторами і кредиторами, постачальниками, покупцями і підрядчиками та інші розрахункові відносини у бухгалтерському обліку і звітності відображають у сумах, звірених взаємно і оформлених відповідними актами. Аудитор перевіряє їх достовірність за даними рахунків бухгалтерського обліку "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки по претензіях", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" та ін.

Курсові різниці за операціями у іноземних валютах визначаються як різниця між оцінкою валютних активів та пасивів на дату відображення їх у бухгалтерському обліку і на дату фактичного здійснення розрахунку (надходження або сплати коштів) за курсом Національного банку України і відображаються у прибутках і збитках окремо.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції, робіт, послуг і товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах продажу без акцизного збору, податку на додану вартість і витратами на виробництво та реалізацію. У торговельних організаціях виручка від реалізації є сумою торговельних надбавок, знижок і націнок на реалізовані товари. Аудитор перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) у балансі (ф. № 1) і звіті про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) за даними аналітичних і синтетичних регістрів на рахунку "Прибутки і збитки", Головної книги, рішень зборів засновників та ін.

Усі статті балансу повинні бути підтверджені матеріалами інвентаризації, яка провадиться не раніше від жовтня місяця поточного року, тому аудитор перевіряє правильність їх оформлення та відображення на рахунках бухгалтерського обліку. За результатами такої перевірки аудитор може зробити висновок про достовірність даних бухгалтерського обліку і звітності на підприємстві. Достовірність звітності, що публікується, підтверджується аудиторською організацією, аудитором.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві покладена на головного бухгалтера відповідно до нормативних документів про бухгалтерський облік. Аудитором встановлюється, чи є в бухгалтерії розподіл обов'язків між окремими працівниками і структурними підрозділами бухгалтерії, наявність плану удосконалення обліку відповідно до розвитку технічного прогресу на підприємстві. Одночасно перевіряють, як підвищується професійна і ділова кваліфікація працівників обліку. Аудитор також визначає відповідність. фактичної наявності працівників обліку штатній чисельності, укомплектованість і плинність працівників обліку, додержання трудової дисципліни. Одночасно з перевіркою рівня методичної роботи аудитор з'ясовує, чи проводяться семінарські заняття з працівниками щодо удосконалення обліку, чи забезпечені працівники обліку необхідними інструктивними і законодавчими актами і спеціальною літературою з питань обліку, контролю, економічного аналізу, застосування обчислювальної техніки.

Аудитор також з'ясовує, чи ознайомлені працівники бухгалтерського обліку з усіма ділянками роботи з обліку діяльності підприємства і чи можуть вони взаємозамінятися, а також перевіряє організацію раціоналізаторської роботи серед працівників обліку. Окремо вивчає питання, як молоді кадри висувають на відповідальні ділянки облікової роботи.

Перевірка доброякісності звітності і своєчасності її подання вищій організації і відповідним державним органам провадиться аудитором на підставі нормативних актів про бухгалтерські звіти і баланси. При цьому аудитор перевіряє графіки подання звітності, пояснювальної записки і річного звіту, а також те, як на підприємстві виконуються зауваження податкових служб, пропозиції і рішення вищої організації, фінансових органів, банків щодо поточної і періодичної звітності, зокрема з'ясовує, чи внесені корективи до балансу, зроблені при затвердженні звіту за минулий рік. Встановлюється реальність балансу, повнота і своєчасність проведення інвентаризації всіх товарно-матеріальних цінностей і розрахунків, дебіторської і кредиторської заборгованості, правильність відображення фінансових результатів. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв'язок звітних форм поточної і річної бухгалтерської та статистичної звітності. Одночасно з'ясовує, як на підприємстві здійснюються аналіз і затвердження звітності структурних підрозділів, чи обговорюється поточна і річна звітність на виробничо-технічних нарадах, зборах засновників і акціонерів, наявність протоколів про затвердження звітності і розподіл прибутків, як виконуються рішення цих нарад, зборів.

Аудитором вивчаються всі зауваження щодо поточної і річної звітності, які надходять на підприємство від місцевих фінансових органів, податкових служб, з'ясовують, що зроблено керівником підприємства для усунення недоліків і поліпшення фінансово-господарської діяльності.

Для впевненості у правильності складання бухгалтерського балансу (ф. № 1), звіту про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) і звіту про фінансово-майновий стан підприємства (ф. № 3) аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності. Досвід показує. що для такої перевірки аудитору необхідно скласти спеціальну таблицю взаємозв'язків показників, які відображені у звітних формах. Орієнтовна форма кореспонденції показників річного фінансового звіту підприємства подана у табл. 5.

Таблиця 5.

Перевірка взаємної погодженості показників фінансової звітності підприємства за 1999 р.

№ пор.

Показники, які зіставляються

Показники, з якими зіставляються

Баланс підприємства (ф. Л61)

1

Рядок 010 "Основні засоби -- залишкова вартість", графи 3 "На початок року" і 4 "На кінець року"

Форма № 1, рядок 012 "Основні засоби -- первісна вартість" мінус рядок 011 "Основні засоби -- знос", графи 3 "На початок року" і 4 "На кінець року"

2

Рядок 012 "Основні засоби -- первісна вартість", графи 3 "На початок року" і 4 "На кінець року"

Форма № 3, рядок 440 "Підсумок наявності та руху основних засобів"

3

Рядок 305 "Витрати а незакінченого капітального ремонту", графа 4 "На кінець року"

Форма № 3, рядок 490 "Витрати на ремонт основних засобів -- капітальний" мінус рядок 485 "Амортизація на капітальний ремонт" і мінус із форми № 1 рядок 445 "Амортизаційний фонд -- на капітальний ремонт", графа 3 "На початок року"

4

Рядок 481 "Прибуток, використаний у звітному році", графа 4 "На кінець року" та ін.

Форма № 2, сума рядків 200 -- 260 розділу 11 "Використання прибутку"

Форма № 2 "Звіт про фінансові результати та їх використання"

5

Рядок 050 "Результат від реалізації", графа 4 та ін.

Форма № 2, сума рядків 015 "Податок на додану вартість", 020 "Акцизний збір", 040 "Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)" мінус рядки 010 "Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)" і 011 "Державне регулювання цін"

5

Рядок 050 "Результат від реалізації", графа 4 та ін.

Форма № 2, сума рядків 015 "Податок на додану вартість", 020 "Акцизний збір", 040 "Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)" мінус рядки 010 "Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)" і 011 "Державне регулювання цін"

Форма № 3 "Звіт про фінансово-майновий стан підприємства"

6

Рядок 595 "Наявність власних оборотних коштів" порівнюється з рядком 590 "Норматив власних оборотних коштів" та ін.

Форма № 1, сума рядків 490 "Всього по розділу 1 "Джерела власних і прирівняних до них коштів" і 530 "Всього по розділу 11 "Довгострокові та інші пасиви", графа 4 "На кінець року", мінус рядки 070 "Всього по розділу 1 "Основні засоби та інші позаоборотні активи", 300 "Використання позичкових коштів", 330 "Збитки минулих

Років", 340 "Збитки звітного року", графа 4 "На кінець року"

Після того як аудитор перевірив взаємну погодженість показників фінансової звітності підприємства за рік, який контролюється, і виявив певні розбіжності, він разом з головним бухгалтером підприємства встановлює їх причини. При потребі до звітності керівництвом підприємства вносяться необхідні корективи. Переконавшись у достовірності фінансової звітності, яка складена за даними бухгалтерського обліку, підтвердженого первинною документацією про господарську діяльність підприємства, аудитор має підстави підтвердити правильність її складання.

3.2 Аудит балансу підприємства

Бухгалтерський баланс являється одним з головних джерел при проведенні аудиту фінансового стану підприємства. Зважаючи на велику кількість статей балансу необхідно виділити розрахунки по заробітній платі, так як це одна з головних статей балансу, тому що на кожному підприємстві, незважаючи на форму власності, ця стаття обов'язково заповнюється.

Аудит оплати праці починається з перевірки розрахунків з робітниками і службовцями ОП «Сузір'я» по оплаті праці з встановленням відповідності показників аналітичного обліку по рахунку 70 з записами в головній книзі і бухгалтерському балансі на одну і ту ж дату. Для цього звіряється сальдо по рахунку 70 на перше січня 1998 року в Головній книзі і в балансі підприємства.

В балансі по рахунку 70 розгорнуте сальдо: кредитове, відображає заборгованість підприємства робочим і службовцям по зарплаті, і дебетове, відображає заборгованість працівників перед підприємством, що свідчить про погану організацію розрахунків з робітниками. Сума по дебету балансу дорівнює 0.00 тис. грн., по кредиту вона рівна 7.72 тис. грн.

Контрольна звірка показала, що ці суми співпадають з даними Головної книги. В самій же Головній книзі знайдено багато виправлень; бухгалтер по оплаті праці пояснює це неточністю підрахунків ще в первинних документах (всі виправлення підписано бухгалтером).

Упевнившись, що дані Головної книги і балансу співпадають можна продовжити подальшу звірку. Для його порівняємо дані Головної книги і зводом нарахувань і утримань. (Табл. 6).

Таблица 6.

Відповідність заборгованості по оплаті праці зазначеній в розрахунково-платіжних відомостях і Головній книзі.

Місяць.

Числиться по зводу нарахувань і утримань, грн.

Числиться по Головній книзі, грн.

Відхилення.

Січень

3.701

3.701

0

Лютий

3.700

3.701

+0.001

Березень

3.720

3.720

0

Квітень

3.710

3.710

0

Травень

3.701

3.703

-0.002

Червень

3.701

3.701

0

Липень

3.906

3.906

0

Серпень

4.510

4.510

0

Вересень

4.479

4.479

0

Жовтень

5.128

5.128

0

Листопад

5.128

5.128

0

Грудень

5.127

5.127

0

Існуючі невідповідності бухгалтер пояснити не може (просто описка).

В розрахунково-платіжній відомості по графам утримання показані відрахування у Пенсійний фонд, профсоюзні внески і прибутковий податок; проценти відрахувань зараховано правильно, їх суми співпадають з даними розрахункових листів по кожному працюючому (пільги по прибутковому податку визначені вірно).

Платіжні відомості на аванс аудитору представлені не були: аванси вже давно не платять.

Дані про нараховану заробітну плату в розрахунково-платіжній відомості а також дані платіжної відомості на заробітну плату і розрахункових листів по кожному працюючому співпадають. Розписки в отриманні нарахованих сум присутні, всі підписи різні.

Книгу обліку депонованої заробітної плати аудитору не представили.

При перевірці періодичності і своєчасності виплати заробітної плати встановлено, що нарахування заробітної плати виконувалось своєчасно, а її виплата іноді затримується по об'єктивним причинам: грошові кошти на рахунок ОП «Сузір'я» деколи своєчасно не надходять.

Не дивлячись на певні недоліки у обліку, розрахунок з бюджетом проводиться правильно, проценти за несвоєчасність сплати нараховані правильно.

Взявши випадково декілька особистих справ, робимо висновок, що інформація про дату найма і ставках оплати праці присутня, підвищення оплати праці оформлено наказами керівника, бухгалтера цією інформацією керуються для нарахування і утримань із заробітної плати.

Так як відпустки на підприємстві надаються нерівномірно, на підприємстві повинен бути створений резерв на оплату відпусток, що зафіксовано в обліковій політиці. Однак аудитором він виявлений не був. Бухгалтер пояснює це відсутністю грошових коштів.

Наступним етапом являється перевірка табелів обліку робочого часу. Можна зробити висновок, що випадків включення в них підставних осіб не має, так як в табелях обліку робочого часу призвища співпадають з даними обліку особового складу. Випадків повторного нарахування сум по раніше оплаченим первинним документам, повтору одних і тих же осіб у кількох розрахунково-платіжних відомостях не знайдено.

При перевірці первинних документів аудитор виявив наступні недоліки:

- не на всіх лікарняних листах стоять розбірливі печатки медичних закладів;

- в нарядах на підрядну роботу не заповнена графа “Параграф єдиних норм і розцінок”;

- в 1 із нарядів на підрядну роботу (індивідуальному) не проставлено шифр синтетичного обліку;

- в розрахунку відпускних неправильно зараховано суму до виплати (арифметична помилка).

Зважаючи на перераховані недоліки можна зробити висновок про досить несерйозне відношення до ведення первинної документації на ОП «Сузір'я».

3.3 Аудит дебіторсько-кредитної заборгованості

На сучасному етапі Україна переживає економічна криза, який має характер. Одним із атрибутів економічної кризи являється криза платежів, який проявляться у тому, що підприємства не здійснюють платежі одне одному за товари, роботи і послуги. Цей процес супроводжується ростом дебіторсько-кредиторської заборгованості при розрахунках між суб'єктами підприємницької діяльності. За 1997р. за даними Мінстату сума кредиторської заборгованості досягла 1, 6 мільярда гривен (що більше всього ВВП за той же період), а дебіторської - 1, 2 мільярда гривен. Однак, одна з найзначніших частин цих неплатежів у дійсності сплачена у тіньовому секторі. За даними НБУ об'єм неповернутої готівки у банк досяг 160 мільйонів гривен.

Говорячи про причини неплатежів, слід звернути увагу на те, що в кінці 1996 року у виробничих запасах було зосереджено 52,7% оборотних засобів, і 72,7% ВВП за цей період було поглинуто за рахунок збільшенням запасів ТМЦ. Постійно зростаюче переливання оборотних засобів у запаси - це безумовно суттєва причина росту кредиторської заборгованості. В цих запасах заховано збитковість підприємств України. На збільшення запасів також впливають інфляційні очікування. Ймовірно, що значна доля того, що числиться в запасах, у дійсності давно перероблена і не один раз продана, і все в тому ж безподатковому секторі. А гроші за ці запаси дійсно , реально не сплачені. Частина з "тіньових " коштів недоотримана бюджетом, звідси ще одна причина неплатежів в цілому.

Кредиторська заборгованість складається із боргів підприємства іншим підприємствам, організаціям або окремим особам, наприклад, постачальникам - за отримані, але не оплачені сировину і матеріали, підрядникам - за виконані роботи і надані послуги, які також не оплачені. Кредиторами можуть виступати і окремі особи, якім підприємство за що не будь заборгувало грошові суми, наприклад, утримало аліменти, але ще не перерахувало їх утримувачам.

Заборгованість по утриманим, але ще не перерахованим сумам податків також розглядається, як кредиторська заборгованість. Тимчасову нехватку засобів підприємство покриває за рахунок банківських кредитів - так виникає ще один вид кредиторської заборгованості підприємств.

Дебіторська заборгованість складається з боргів перед підприємствами покупців - за відгружену їм, але не оплачену ними продукцію, наприклад, сировину і матеріали, а також із боргів перед підприємством замовників - за попередньо сплачені і не виконані роботи і не надані послуги.

Підприємство може одночасно мати кредиторську і дебіторську заборгованості. Покривати одну заборгованість іншою забороняється. Дебіторська заборгованість показується в активі, кредиторська - в пасиві бухгалтерського балансу.

Мета і задачі аудиту дебіторсько-кредиторської заборгованості - це виявлення подібних недоліків, якщо вони мають місце в балансі; визначення достовірної інформації про дебіторсько-кредиторську заборгованість і перевірка правильності її віднесення з метою недопущення безпідставного зменшення оподаткованого прибутку підприємств, тобто, перевірка законності операцій з дебіторсько-кредиторською заборгованістю.

Призначення аудиту дебіторсько-кредиторської заборгованості - допомогти підприємству сформулювати рекомендації і визначити заходи по ліквідації заборгованості не лише як засобів покращення розрахункових операцій, але і фінансового положення підприємства. А в державних масштабах з'являється можливість ліквідувати ланцюг неплатежів, тобто обминути платіжну кризу .

Дебіторська і кредиторська заборгованість може виникати в результаті здійснення розрахунків, які по своїй економічній суті поділяються:

- розрахунки по товарним операціям (рахунки 45, 60, 61, 62, 63);

- розрахунки по фінансовим зобов'язанням (рахунки 65, 68, 69);

- розрахунки з працюючими (рахунки 70/2, 71, 72, 73, 76).

Якщо підприємство застосовує касовий метод визначення моменту реалізації, облік відвантаженої продукції по фактичній собівартості, а також закінчених і прийнятих у встановленому порядку етапів робіт в сумі фактичних витрат здійснюється по дебету рахунка 45 «Товари відвантажені, виконані роботи і послуги» , де і виникає ДЗ по перерахованим фактам. КЗ на рахунку 45 бути не повинно.

Якщо підприємство застосовує метод визначення моменту реалізації по факту відвантаження власності, облік відвантаженої продукції, виконаних робіт і наданих послуг ведеться на рахунку 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками". ДЗ виникає по відвантаженій , але не оплаченій продукції, по виконаним і наданим , але не сплаченим послугам. КЗ виникає при попередній оплаті , отриманій від покупця і замовника, а також по повернутій покупцями оплаченої ними продукції.

На рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" ДЗ виникає по попередній апліті постачальнику за не поставлення ТМЦ (матеріали в дорозі). КЗ виникає по отриманим від постачальника, але не оплачених йому ТМЦ, по невідфактурованим поставкам.

На рахунку 62 "Розрахунки по авансам" ДЗ виникає по сумам виданих постачальникам і підрядчикам авансів, КЗ - по сумам отриманих від покупців і замовників авансів.

На рахунку 63 "Розрахунки по претензіям" ДЗ виникає по вистав ленним, але не сплаченим претензіям, по штрафам, пеням, неустойкам, по помилково знятим з розрахункового рахунка сумам. КЗ виникає по отриманим претензіям, по помилково зарахованим на розрахунковий рахунок сумам.

На рахунку 70 "Розрахунки по оплаті праці" субрахунок 2 "Депонована зарплата" КЗ (депонентська заборгованість) виникає по сумам не виданої депонованої заробітної плати. ДЗ на рахунку 70 бути не повинно.

На рахунку 71 "Розрахунки з підзвітними особами" ДЗ виникає по сумам, виданим під звіт, по яким не дано звіту. КЗ виникає по сумам перевитрат підзвітної особи, не відшкодованих йому на дату складання балансу.

На рахунку 72 "Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків" ДЗ виникає по сумам, що підлягають відшкодуванню з винних осіб за недостачу грошових коштів і ТМЦ, а також порчу (брак, лом) і збитки (від простоїв, неправильних витрат підзвітних сум, штрафи, пені, неустойки) і по іншим сумам збитків, відшкодованим по закону винними особами. КЗ виникає тоді, коли нестачу віднесли на винну особу, але потім суд відмовив по утриманню з неї. КЗ по рахунку 72 бути не повинно.

На рахунку 73 "Розрахунки з робітниками і службовцями по інших операціях" ДЗ виникає по сумам, наданим для розрахунків за товари, які придбані в кредит, по судам на індивідуальне житлове будівництво, по ссудам на будівництво садових будинків, по судам молодим сім'ям. Сальдо по рахунку 73 повинно бути дебетовим. КЗ означає надлишкові внески на погашення боргів, ці суми потрібно повернути особам, які помилково сплатили їх підприємству.

На рахунку 76 "Розрахунки з дебіторами и кредиторами" ДЗ виникає по сумам належаних підприємству платежів від кооперативних і суспільних підприємств по проданим основним засобам, по нарахованій квартплаті і внескам батьків в дитячих дошкільних установах, по орендній платі за надані в оренду нежитлові приміщення. КЗ виникає по сумам, утриманим із зарплати робітників, по виконавчим листам, транспортним і профсоюзним організаціям.

На рахунках 65, 68, 69 ДЗ виникає по переплаті, КЗ - по заборгованості відповідно позабюджетним організаціям, бюджету і органам соцстраху.

Всю ДКЗ можна згрупувати за видами:

1. Виправлена або нормальна, обумовлена порядком розрахунку.

2. Невиправдана або просрочена, яку можна поділити на:

- реальну до отримання;

- безнадійну до отримання.

3. Спірна.

Мета аудита ДКЗ - це підтвердження достовірності, повноти, реальності і законності обліку ДКЗ у звітності, тобто у балансі підприємства.

Задачі, що стоять перед аудитором наступні:

оцінити систему внутрішнього контролю за ДКЗ, для чого необхідно визначити сильні і слабкі сторони контролю, що впливають на проведення щорічних аудиторських процедур;

виявити данні , які можна використовувати при щорічних аудиторських процедурах;

знайти слабкі сторони контролю і вказати їх у листі керівництву підприємства-клієнта;

скласти програму і методику проведення аудиту ДКЗ;

- здійснити аудит ДКЗ;

видати кваліфікований аудиторський висновок, якщо це можливо;

Джерелами інформації для проведення аудиту ДКЗ являються:

1.Нормативні документи по аудиту, перераховані у розділі 1.

2.Річна і квартальна звітність:

- баланс Ф N1;

- зведена ДКЗ Ф N1-Б;

- аналітична відомість-розшифровка ДКЗ к Ф N1-Б;

- розрахунки і декларації.

3. Головна книга.

4. Касова книга.

5. Регістри синтетичного і аналітичного обліку:

- ЖО N6, 7, 8, 10, 11;

- відомості N 7, 8, 16;

- розроблена таблиця N5 "Підсумок по нарахованій, виданій і утриманій зарплаті";

- розроблена таблиця N1 "Розрахунок розподілу зарплати і відрахувань по шифрам виробничих затрат".

6.Первинні документи за період.

Об'єктами аудиту ДКЗ являються сама заборгованість по товарним операціям, по фінансовим зобов'язанням і по розрахунках з працюючими; стан розрахунково-платіжної дисципліни на підприємстві; стан організації обліку ДКЗ при журнально-ордерній формі бух обліку.

Методи контролю, що застосовуються при аудиті ДКЗ, наступні:

1. Нормативно-правове регулювання, тобто визначення законності заборгованості, правомірності господарських операцій, в результаті яких вона виникла.

2. Документальний, тобто перевірка документального підтвердження сум заборгованості, перевірка регістрів синтетичного і аналітичного обліку у співставленні з даними первинних документів, контрольні співставлення, розрахункові перевірки, тощо.

3. Фактичний, тобто інвентаризація ДКЗ.

При аудиті ДКЗ ОП «Сузір'я» на підставі балансу (форма №1) необхідно співставити статті балансу з відповідними оборотними відомостями по кожному рахунку:

- рядок 170 і 630 з оборотною відомістю по рахунках 62, 76;

- рядок 195 і 665 з оборотною відомістю по рахунку 67;

- рядок 200 з оборотною відомістю по рахунку 68;

- рядок 210 з оборотною відомістю по рахунку 73;

- рядок 680 з оборотною відомістю по рахунку 65;

- рядок 700 з оборотною відомістю по рахунку 70;

- рядок 720 з оборотною відомістю по рахунку 71, 76.

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ І АУДИТ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В УМОВАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ АРМ

Комп'ютеризація народного господарства України - один з основних чинників підвищення ефективності виробництва, забезпечення розвитку економіки й техніки нашої країни згідно з вимогами міжнародних стандартів. Разом з тим в цій галузі спостерігається значне відставання від передового світового досвіду. Практично всі вітчизняні технічні і технологічні засоби комп'ютеризації виявилися непридатними для використання в сучасних умовах і змінюються на відповідні зарубіжні зразки, як правило застарілих типів. Тому проблема комп'ютеризації економіки України має не кількісний характер, а якісний, тобто полягає не в збільшенні кількості апаратних чи технологогічних засобів комп'ютеризації, а в їх якісній зміні, зокрема у впровадженні інформаційних систем нового покоління.

Одне з провідних місць в управлінні підприємством займає сучасний бухгалтер. Він не лише відповідає за ведення рахунків бухгалтерського обліку, але і здійснює велику роботу по плануванню, контролю, оцінці і огляду господарської діяльності підприємства, по аудіюванню і розробці управлінських рішень.

Для удосконалення управління підприємством необхідно використовувати нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови різноманітних інформаційних систем в першу чергу необхідно провести корінну реконструкцію його технічної і інформаційної бази на основі введення автоматизованої системи обліку, контролю і аудиту.

Керівники і фахівці , які пов'язанім конкретним управлінням не можуть обходитися без вірогідної оперативної зовнішньої і внутрішньої інформації при виробленні та прийнятті управлінських рішень, які спрямовані на покращення виробничої, господарської та іншої діяльності керованого ними суб`єкта управління. Діючі системи автоматизованої або машинної обробки економічної інформації , як правило , забезпечують внутрішньою інформацією лише бухгалтерський облік, статистику, складання зведеної звітності, тощо. А тому необхідну інформацію для вироблення та прийняття управлінських рішень керівники здебільшого вимушені збирати і обробляти вручну або іншим неефективним способом. При виконанні такої технічної роботи - а вона дорого коштує і забирає багато часу - їм не вистачає інколи часу для оперативного аналізу процесів, які відбуваються на ринку та у виробничо-господарській діяльності, тому вони наспіх підготовлюють управлінські рішення, які не завжди оптимальні і ефективні. Врешті зазнають збитків виробництво та інші ланки, що за умов ринкових відносин призводить об`єкт управління до банкрутства.

Для того, щоб підвищить оперативність і покращити якість управління, а також щоб постійно вдосконалювати методи управління, потрібно забезпечувати керівників своєчасною і об`єктивно необхідною інформацією зовнішнього і внутрішнього характеру, яку б вони використовували при виробленні та прийнятті управлінських рішень.

Розробки вчених і практиків спрямовані на всебічну комп`ютеризацію , з одного боку, правової, ділової, економічної інформації, яка стосується автоматизації управління в організаційно-економічних об`єктах різних рівнів і призначень, з іншого-соціально-побутової інформації, яка потрібна населенню як послуга для забезпечення нормальної життєдіяльності.

При обліку, контролі, аудиті та аналізі фінансової звітності підприємства використовують зведені форми та звітні дані бухгалтерського обліку, які в свою чергу базуються на первинному та поточному обліку.

Рішення задач зведеного обліку і складання звітності базується на первинній інформації, що виникає в процесі фінансово-господарської діяльності, а також на інформації, яка повністю формується в процесі рішення задач інших ділянок обліку.

Зведений облік і складання звітності включає в себе задачі узагальнення інформації на аналітичних і синтетичних рахунках з подальшим групуванням отриманих даних по одному або декільком рахунках з метою формування даних для складання звітності, аналізу, контролю та аудиту.

Вся інформація , яка використовується при обліку , контролі, аналізі та аудиті можна представити за допомогою наступної таблиці :

Таблиця 7.

Види інформації.

Вхідна інформація

Нормативно-довідкова інформація

вихідна інформація

1бухгалтерська довідка

2інформація отримана з інших АРМ

3книга обліку господарських операцій

1д.курсу валют

2д.рахунків бухгалтерського обліку

3д.вказівок по веденню рахунків

4д.допустимої кореспонденції рахунків

5д.формування показників звітності

6д.розрахунку показнмків підприємства

7д.-календар

8д.типових господарських операцій

9д.підприємств

1баланс

2форма №2

3форма №3

4декларація проприбуток підприємства

5декларація на ПДВ

6звіт про нарахування коштів на дорожні витрати

7розрахунок комунального податку

8звіт про нарахування страхових внесків і інших надходжень і видатків коштів Пенсійного фонду

9розрахунок акцизного збору

10звіт про рух коштів в іноземній валюті

АРМ бухгалтера зведеного обліку і складання звітності передбачає відображення господарських операцій , що змінюють стан коштів підприємства, і їх джерел на рахунках бухгалтерського обліку, які служать засобом економічного групування господарських засобів і джерел, виражених в грошовому і натуральному вигляді, і дозволяють отримати у зручному вигляді інформацію, необхідну для управління підприємством.

При цьому використовують дві взаємопов'язані рахунків бухгалтерського обліку - по синтетичним і аналітичним рахункам, що відрізняються ступенем деталізації обліку засобів і джерел, що має важливе значення як для посилення контролю за правильністю самого обліку, так і для ефективного використання інформації в управлінні підприємством. Поряд з відображенням господарської діяльності підприємства комплекс задач зведеного обліку забезпечує автоматизоване складання бухгалтерського балансу і звітності, що являє собою заключний етап облікового процесу і виконується по закінченні звітного періоду.


Подобные документы

  • Горизонтальний та вертикальний аналіз фінансової звітності підприємства. Оцінка фінансового стану підприємства. Аналіз рентабельності власного капіталу, оборотності активів, заборгованості, платоспроможності. CVP-аналіз: визначення точки беззбитковості.

    контрольная работа [2,1 M], добавлен 08.01.2012

  • Загальна характеристика фінансової стійкості підприємства. Поняття та види фінансової стійкості. Фінансово-економічна діагностика діяльності підприємства ПАТ "Білопільський машзавод". Шляхи поліпшення фінансової стійкості і фінансового стану підприємства.

    курсовая работа [709,8 K], добавлен 14.09.2012

  • Економічна суть фінансової стабільності та стійкості, концептуальні та методологічні підходи до визначення стійкості фінансового стану підприємства. Аналіз структури балансу та ліквідності підприємства, оцінка фінансової стійкості і платоспроможності.

    дипломная работа [220,2 K], добавлен 04.08.2010

  • Фінансова звітність підприємства, її сутність, значення та порядок подання. Баланс як основна складова фінансової звітності, його зміст. Порядок складання балансу розпорядника та одержувача бюджетних коштів. Аналіз фінансового стану підприємства.

    дипломная работа [117,5 K], добавлен 11.04.2014

  • Характеристика розділів аналізу фінансового стану. Методика складання аналізу фінансового стану підприємства ТОВ Агрофірми "Пригородне". Основні проблеми виявлені при аналізу фінансового стану. Шляхи удосконалення методики складання фінансової звітності.

    курсовая работа [1,6 M], добавлен 23.12.2011

  • Зміст аналізу балансу. Характеристика загальної спрямованості фінансово-господарської діяльності м’ясокомбінату. Загальна оцінка стану засобів підприємства. Аналіз довгострокової платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності активів і капіталу.

    курсовая работа [84,0 K], добавлен 22.04.2013

  • Фінансова звітність як інформаційна база фінансового аналізу. Поняття, склад та елементи фінансової звітності. Критерії визнання та види власного капіталу. Основні вимоги щодо складання звіту, принципи підготовки фінансової звітності та її подання.

    курсовая работа [161,4 K], добавлен 17.09.2014

  • Сутність поняття фінансової стійкості. Характеристика показників фінансового стану підприємства з точки зору теорії. Рекомендації щодо підвищення рівня стійкості та платоспроможності підприємства. Аналіз фінансового стану ВАТ "Львівбудкомплектація".

    курсовая работа [45,8 K], добавлен 17.01.2011

  • Сутність фінансової стратегії. Фінансова стратегія в контексті розвитку підприємства. Механізми фінансової реструктуризації. Метод аналізу точки розриву. Оцінка діяльності підприємства щодо формування фінансової стратегії. Показники ліквідності балансу.

    дипломная работа [159,1 K], добавлен 28.07.2012

  • Завершальним етапом бухгалтерського обліку є складання фінансової звітності, тобто бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан підприємства. Фінансовий план будівельного підприємства. Розрахунок планової суми прибутку підприємства.

    курсовая работа [41,1 K], добавлен 20.08.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.