Сутність та функції податків

Теоретичні засади податків: історія виникнення та розвитку, економічна сутність та функції, класифікація їх видів. Особливості податкової системи України: характеристика загальних та місцевих податків і зборів, елементів системи та методів оподаткування.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 28.05.2010
Размер файла 6,1 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Для роботодавців - на підприємствах УТОГ та УТОС - 0,5% суми оплати праці. Для найманих працівників розміри внесків наступні:

* 0,25% для найманих працівників , які мають заробітну плату нижче 150 гривень та найманих працівників, які працюють на підприємстві товариств УТОГ і УТОС;

* 0,5% для найманих працівників, які мають заробітну плату більше 150 гривень.

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Платниками внесків є роботодавці, наймані працівники, особи, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах. Внески для роботодавців та найманих працівників встановлюються у відсотках до суми фактичних витрат на оплату праці, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, Інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у т.ч. в натуральній формі, які підлягають обкладанням прибутковим податком з громадян.

Для роботодавців внески встановлені у розмірі 2,1% суми оплати праці.

На підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25% суми витрат на оплату праці, роботодавці звільняються від сплати внесків у частині витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів.

Роботодавці підприємств та організації .УТОГ і УТOC звільняються від сплати внесків. Для найманих працівників внески встановлені у розмірі 0.5% суми оплати праці.

Для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники), фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, осіб, які працюють згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють за межами України і не застраховані в системі обов'язкового державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають - 6% суми оподатковуваного доходу (прибутку), з них:

*3,4% - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

* 2,6% - на загальнообов'язкове Державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності

Причиною введення плати стало значне розповсюдження ухилень від сплати податків шляхом приховування доходів окремими суб'єктами підприємницької діяльності і труднощів у здійсненні контролю за такими доходами. В першу чергу не стосується роздрібної торгівлі, торгівлі іноземною валютою, послуг грального бізнесу.

Патентуванню підлягає, згідно діючого законодавства, торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей, з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Вартість торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів. Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців короткотермінового патенту - від 1 до 15 днів.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Цей збір є екологічним податком, він справляється за:

- викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

- розміщення відходів.

Органи Міністерства екологічної безпеки разом з органами місцевого самоврядування або місцевими державними адміністраціями визначають перелік платників цього збору. Ліміти викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і скидів у водні об'єкти встановлюють органи Мінекобезпеки, ліміти розміщення відходів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Важливим стимулюючим елементом діючого порядку справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища є стягнення у п'ятикратному розмірі збору за понадлімітні обсяги викидів, скидів і розміщення відходів. Заохочення суб'єктів господарювання до охорони природних ресурсів здійснюється також за допомогою визначення джерел сплати збору.

Збір, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди та розміщення відходів в межах лімітів, відноситься на валові витрати виробництва та обігу, а за перевищення цих лімітів - справляється за рахунок прибутку, який залишається у розпорядженні юридичних осіб.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності сплачують цей збір за рахунок свого доходу. Для пересувних джерел забруднення суми збору за викиди забруднюючих речовину атмосфера повітря відносяться на валові витрати виробництва та обігу. Бюджетні організації збір за забруднення навколишньої и природного середовища враховують в складі видатків і передбачають у кошторисі доходів і видатків.

Суми збору за забруднення навколишнього природного середовища розподіляються наступним чином:

20% - до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі сільських, селищних, міських бюджетів;

50% - до місцевих фондів охорони навколишнього природного, середовища, що утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів;

30% - до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворюється у складі Державного бюджету України.

Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Платниками даного збору є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво.

При цьому об'єктом оподаткування виступає виручка, одержувана від реалізації вказаної продукції. Ставка збору встановлена у розмірі 1 відсотка від об'єкта оподаткування.

Кошти одержані від справляння даного збору розподіляються наступним чином:

- З0 відсотків нарахованих сум збору залишаються на спеціальних рахунках управлінь Держаного казначейства України в Автономній. Республіці Крим та в областях і використовуються на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства. Розпорядження даними коштами здійснюють органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим та областей;

- 70 відсотків нарахованих сум збору перераховуються на спеціальний рахунок управлінь Держаного казначейства України. В свою чергу дані кошти розподіляються таким чином: 70 відсотків - використовується на розвиток виноградарства, ЗО відсотків - на розвиток садівництва і хмелярства. Розпорядником вказаних коштів є центральні органи виконавчої влади, які здійснюють державну політику у сфері виноградарства, садівництва та хмелярства.

Гербовий збір.

Гербовий збір - це загальнодержавний збір, який підлягає сплаті суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності при ввезенні на митну територію України товарів, предметів і транспортних засобів.

Справляння гербового збору проводиться з ввізних вантажних митних, декларацій, які подаються митним органам у випадках, визначених законодавством.

Об'єктом справляння гербового збору є визначена у ввізній вантажній декларації митна вартість товарів та інших предметів, які ввозяться на митну територію України для їх вільного використання, а для товарів на інших предметів, які ввозяться з метою транзиту через митну територію України - вантажна митна декларація.

Розміри ставок гербового збору визначаються залежно від суми митної вартості товарів і інших предметів зазначеної у ввізній вантажній митній декларації, перерахованої у гривні за офіційним обмінним курсом НБУ, що діяв на момент подання такої декларації.

Розміри ставок диференційовані в межах: від 10 грн. при митній вартості товарів від 1001 до 2000 грн., до 20000 грн. - при митній вартості товарів більше ніж 10000001 грн.

Сплата гербового збору провадиться шляхом придбання його платниками марок гербового збору в установах Державного спеціалізованого ощадного банку України. Крім того, марки можна придбати на митницях розташованих у пунктах пропуску на державному кордоні України.

Маркуванню підлягає один основний аркуш ввізної вантажної митної декларації, марка гербового збору погашається штампом (печаткою) посадової особи митного органу, яка проводить митне оформлення товарів.

Марки гербового збору випускаються номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 400 гривен; виготовляються високим друком, із застосуванням спеціальних зображень, із високим ступенем захисту. Захист марки від підробленя, несанкціонованого тиражування чи повторного використання визначається Міністерством фінансів за погодженням з Ощадбанком. Державною податковою адміністрацією, Міністерством внутрішніх справ та Службою безпеки України. Марки мають свою нумерацію, яка складається із серії з трьох літер та шестизначного номера. Продаж марок суб'єктам підприємницької діяльності проводиться установами Ощадбанку як за готівку, так і в безготівковій формі.

Фіксований сільськогосподарський податок.

Запроваджений на період з 1.01.1999р. по 1.01.2004р. з метою спрощення оподаткування і зниження податкового тиску на сільськогосподарських виробників і на цій основі забезпечення стимулювання раціонального використання землі.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів: податку на прибуток підприємств; плати за землю; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору на обов'язкове соціальне страхування; збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору до Державного інноваційного фонду; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік , перевищує 50 відсотків загальної суми вартості валового доходу підприємства.

Платники податку мають право сплачувати податок в грошовій формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції. Об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або найому у користування, в т.ч. на умовах оренди.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, окремо для ріллі, сіножатей та пасовищ і для багаторічних насаджень. Для платників фіксованого сільськогосподарського податку, які здійснюють діяльність у гірських загонах та на поліських територіях застосовують пониженні ставки податку, тому повинна існувати система податків, яка відповідає народногосподарським вимогам, т.б. оптимально поєднує джерела і об'єкти оподаткування з метою найменшого обмеження виробництва і підприємництва, а тим самим сприяти здійсненню соціально-політичних цілей податків.

3.2 Місцеві податки і збори

Місцеві податки мають не таку тривалу історію як державні податки. Першим податком місцевого характеру став податок на користь бідних, він був введений в Англії у XVII ст. причиною його запровадження стало значення збільшення в країні злидарів стало значне збільшення в країні злидарів, жебраків, бідних.

Центральний уряд вимагав від міст та приходів матеріально підтримувати бідних за рахунок добровільних пожертвувань місцевих заможних громадян. Але поступово ця добровільність перетворилася на обов'язковість.

Податок на користь бідних сплачувався багатими громадянами, головною підставою для його стягнення була наявність у платників землі, будівель та іншого нерухомого майна. По мірі виникнення інших потреб місцевих союзів з'явилися інші місцеві податки - дорожний і шкільний податок. Існували місцеві податки для утримання лікарень, місцевої поліції і охорони, на окремі види робіт благоустрою міст (освітлення, будівництво гребні тощо.

В умовах незалежної України початок формування інституту місцевого оподаткування був покладений разом із прийняттям 20 травня 1993р. Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», яким визначалися 16 видів місцевих податків та зборів, їхні граничні розміри та порядок обчислення.

Місцеві ради (сільські, селищні, міські) відповідно до переліку місцевих податків і зборів, передбаченого Законом України «Про систему оподаткування» запроваджують на своїй території місцеві податки, визначають механізм їх справляння та порядок сплати.

Податок з реклами.

Платниками податку з реклами виступають юридичні особи та громадяни - замовники реклами. Рекламою, згідно чинного законодавства, вважається спеціальна інформація про особи або продукцію, яка розповсюджується у будь - якій формі та будь - яким способом опосередкованого одержання прибутку. Основними видами реклами є: зовнішня, внутрішня, реклама на транспорті, телебаченні і радіо, у друкованих засобах масової інформації, з використанням телефонного та документального електрозв'язку та ін. Зовнішня реклама розмішується на спеціальних конструкціях, щитах, екранах, які знаходяться під відкритим небом. Внутрішня реклама розміщується всередині будинків, приміщень, споруд.

До засобів розповсюдження інформації відносять: пресу (газети, журнали, прейскуранти, каталоги, довідники та ін.), ефірне, супутникове та кабельне телебачення, радіомовлення, ілюстровані зображувальні засоби, афіші, плакати, календарі, аудіо- та відеозаписи, світлові табло, комп'ютерні програми та інше майно юридичних та фізичних осіб.

Об'єктом оподаткування податком з реклами виступає вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Граничні ставки податку встановлені в наступному розмірі:

- 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами;

- 0,5% вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.

Податок сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами. Перерахування податку до місцевого бюджету здійснюють підприємства (організації, установи), які проводять встановлення та розміщення реклами.

Комунальний податок.

Найбільший за абсолютними розмірами поступлень є комунальний податок. Він належить до обов'язкових місцевих податків, які повинні запроваджуватися органами місцевого самоврядування при наявності об'єктів оподаткування.

Платниками комунального податку виступають юридичні особи, крім бюджетних організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Об'єктом оподаткування є середньоспискова чисельність працівників. Гранична ставка податку встановлена в розмірі 10% неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян місяць за кожного середньоспискового працівника.

Готельний збір.

Готельний збір сплачують особи, які проживають у готелях. Стягується звір також із осіб, що орендують місця у готелях, які до цього були спальними. Об'єктом оподаткування є добова вартість найманого житла (без додаткових послуг), в т.ч. за неповну добу.

Гранична ставка збору встановлена в розмірі 20% добової найманого житла (без додаткових послуг). Сплачується готельний збір під час оплати найманого житла. Адміністрації готелів здійснюють стягнення готельного збору та його перерахування до місцевого бюджету.

Збір за припаркування автотранспорту.

Даний збір також належить до обов'язкових до запровадження органами місцевого самоврядування. Його платниками виступають юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Об'єктом оподаткування є час паркування автотранспорту.

Граничні ставки оподаткування визначені за одну годину паркування у наступних розмірах:

- 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - у спеціально обладнаних місцях;

- 1%неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - у відведених для цього місцях.

Збір сплачується водіями на місці паркування. Місцеві ради визначають перелік органів, які справляють даний збір і несуть відповідальність за його перерахування до відповідного місцевого бюджету .

Ринковий збір.

Ринковий звір займає друге місце після комунального податку за обсягами поступлень. Даний збір також входить до складу обов'язкових, для запровадження місцевими органами самоврядування.

Ринковий збір - це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.

У відповідності до діючого законодавства, платниками ринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їх філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Ставка ринкового збору встановлюється у розмірі від 0,05 до 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб і від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за кожне місце.

Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі.

Не справляється ринковий збір із підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, які розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території ринку, та з власних торговельно-закупівельних підрозділів ринку незалежно від займаного місця.

Збір за видачу ордера на квартиру.

Одним із п'яти обов'язкових до запровадження місцевих зборів є і збір на видачу ордера на квартиру. Платниками його є особи, які одержують документи, що дають право на заселення квартири. Сплачується збір за послуги, пов'язані із видачею відповідних документів.

Причому сплату збору здійснюється до одержання ордера на квартиру через банківські установи, які перераховують суми збору до відповідного місцевого бюджету.

Граничний розмір ставки збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на момент оформлення ордера на квартиру.

Облік платників даного збору проводять органи з обліку та розподілу житла.

Курортний збір.

Курортний збір сплачують громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Виключення становлять:

- діти віком до 16 років;

- інваліди та особи, що їх супроводжують;

- учасники Великої Вітчизняної війни;

- воїни-інтернаціоналісти;

- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- особи, що прибувають за путівками та курсівками у санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку;

- особи, що прибувають у курортну місцевість у службові відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;

- особи, що прибувають за плановими туристичними маршрутами;

- туристично-екскурсійних установ та організацій, а також здійснюючих подорож за маршрутними книжками;

чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

Вказані категорії громадян звільняються від сплати курортного збору.

Граничний розмір курортного збору не повинен перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Збір стягується з платників по місцю їх тимчасового прожилина При зміні місця - проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не сплачується. Сплата збору повинна бути проведена протягом триденного строку з дня прибуття у курортну місцевість.

Облік платників курортного збору покладений на адміністрації готелів та інших закладів готельного типу під час реєстрації прибувших, а також на квартирно-посередницькі організації при направленні осіб на поселення у будинки або квартири, які належать громадянам на правах власності (крім тих осіб, що приїхали за путівками туристично-екскурсійних установ).

Для тих громадян, які розміщуються на тимчасове житло без направлень квартирно-посередницьких організацій, а також проживають у палатках, автомашинах тощо порядок сплати курортного збору визначають місцеві ради.

Збірка участь у бігах на іподромі.

Платниками збору є юридичні особи та громадяни, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. При цьому об'єктом оподаткування стає кожен кінь, виставлений на змагання. Граничний розмір ставки збору за участь у бігах на іподромі встановлений у розмірі 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сплачується збір до початку змагань.

Облік платників збору здійснює адміністрація іподрому, яка несе відповідальність за своєчасне та повне його перерахування до місцевого бюджету.

Збір за виграш на бігах на іподромі.

Особи, які виграли на тоталізаторі на іподромі сплачують збір за виграш набігах на іподромі. Стягують динний збір адміністрації іподромів під час видачі виграшів. Розмір збору не повинен перевищувати 6% від суми виграшу. Таким чином, об'єктом оподаткування збором за виграш на бігах на іподромі є сума виграшу одержаного при грі на тоталізаторі.

3бір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі.

Цей збір стягується з учасників гри на тоталізаторі на іподромі під час придбання ними квитків. Справляється збір у вигляді процентної надбавки до плати за участь у грі. Отже, об'єктом оподаткування виступає плата за участь у грі.

Граничний розмір ставки збору з осіб, які беруть участь у грі на таталізаторі на іподромі - 5% від суми плати, визначеної за участь у грі. Стягнення збору і перерахування до місцевого бюджету, як і по попередніх двох місцевих зборах, пов'язаних із функціонуванням іподромів, здійснює адміністрація іподромів.

Збір за право використання місцевої символіки.

Платниками збору виступають юридичні особи та громадяни, які використовують місцеву символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (гербу міста чи іншого населеного пункту, назву або зображення архітектурних, історичних пам'ятників) видає відповідний орган місцевого самоврядування.

Ставки збору за використання місцевої символіки не повинні перевищувати:

- для юридичних осіб - 0,1% вартості виробленої продукції, виконаних робіт, надання послуг;

- для громадян, які займаються підприємницької діяльністю - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір за право проведення кіно- і телезйомок.

Платниками збору є комерційні кіно- і телеорганізації, в т.ч. з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що вимагають від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів. Об'єктом оподаткування вважається сума затрат на проведення додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок і т.п.).

Збір стягується у розмірі, який не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення вказаних заходів.

Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.

Юридичні особи та громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу та лотерей сплачують місцевий збір за право проведення аукціонів, конкурсного розпродажу та лотерей. Об'єктом оподаткування виступає вартість заявлених на аукціон, конкурсний розпродаж товарів, виходячи з їхньої початкової ціни, або сума, на яку випускається лотерея.

Ставки збору не повинні перевищувати 0,1% вартості заявлених на місцеві аукціони, конкурсні розпродажі товарів або суми, на яку випускається лотерея. Крім того, ставиться умова: граничний розмір збору за право проведення лотерей не повинен перевищувати з кожного учасника 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Збір сплачується за три дні до проведення вказаних заходів, а за право проведення лотерей - під час отримання дозволу на випуск лотерей.

Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.

Єдиним місцевим збором, який запроваджується рішеннями обласних, а не місцевих рад є збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон. Всі інші місцеві податки і збори встановлюються сільськими, селищними та міськими радами. Закономірно, що надходження даного збору мають місце лише в місцевих бюджетах прикордонних областей, при чому в окремих з них вони складають досить значні суми.

Платниками збору є юридичні особи та громадяни, що прямують за кордон. Об'єктом оподаткування виступає автотранспорт, який слідує за кордон. Збір стягується у диференційованому розмірі в залежності від марки та потужності автомобіля.

Ставки збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон наступні:

- для юридичних осіб та громадян України - не більше 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян:

- для юридичних осіб та громадян інших держав - від 5 до 50 доларів США.

Не справляється даний збір за проїзд автотранспорту, який здійснює перевезення за кордон:

- вантажів по державному замовленні та державному контракту;

- громадян України, які направляються в закордонні відрядження;

- спортсменів, що від'їжджають на міжнародні змагання;

-громадян, які від'їжджають у порядку культурного обміну, на лікування, оздоровлення (дітей), за телеграмою на похорон близьких родичів.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

Обов'язковим місцевим збором є також збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Він виступає як плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Платники збору - юридичні особи та громадяни, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари.

Граничні ставки збору встановлені в наступних розмірах:

- 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, які постійно ведуть торгівлю у спеціально відведених для цього місцях;

- 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян в день - за одноразову торгівлю.

Диференціація ставок збору здійснюється в залежності від площі тортового місця, його територіального розміщення та виду продукції.

Звір з власників собак.

Останнім у переліку обов'язкових до запровадження місцевими радами є збір з власників собак. Надходження даного збору незначні не зважаючи на його обов'язковість і тому він являє собою яскравий приклад обов'язкового платежу, затрати по справлянню якого перевищують надходження коштів.

Збір стягується з громадян-власників собак (крім службових), які проживають у будинках державного та громадського житлового фонду та приватизованих квартирах. Збip сплачується щорічно, його граничний розмір за кожну собаку не повинен перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Стягнення збору з власників собак проводять органи житлово-комунального господарства.

3.3 Елементи системи оподаткування

Справляння податків - ґрунтується на виділенні таких елементів системи оподаткування: суб'єкт і носій податку, об'єкт і одиниця, оподаткування, джерело сплати, податкова ставка квота.

Суб'єкт або платник (останній термін найуживаніший на практиці), податку - це та фізична чи юридична особа, яка безпосередньо його сплачує. Податкова робота починається саме з установлення платників, бо податкова служба держави повинна чітко знати, хто саме вносить той чи інший податок до бюджету, хто відповідає за зобов'язання перед державою.

Термін «платник податку» визначає саме суб'єкт оподаткування, однак цей суб'єкт здебільшого є тільки посередньою, транзитною ланкою проходження доходів. Він не стільки сплачує податок, скільки перераховує до бюджету частину отриманих доходів. Реальним платником, або носієм, коленого податку є кінцевий споживач. Саме він сплачує вартість товарів і послуг, а якщо так, то все, що в їх цінах відображається, - і витрати виробництва та реалізації, і прибуток усіх ланок, де відбувається рух товарів, і відрахування частини отриманих доходів до бюджету. Оскільки основним споживачем в будь-якій країні є народ, то саме громадяни скрізь були, є і завжди будуть основними носіями, тобто реальними платниками податків.

Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тім чи іншим податком. Це другий за черговістю елемент оподаткування, бо, визначивши платника, необхідно встановити, що саме у нього оподатковується. Нормальна податкова робота можлива тільки у разі чітко визначеного об'єкта оподаткування. Об'єкт оподаткування має бути стабільним, піддаватись чіткому обліку, безпосередньо стосуватися платника, відображати саме його (а не сторонніх юридичних чи фізичних осіб) вплив на даний об'єкт.

Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об'єкт оподаткування. Наприклад, оцінювання земельної ділянки при оподаткуванні проводиться в гектарах, сотих гектара, квадратних метрах тощо. Чим більші розміри об'єкта оподаткування, тим більша одиниця виміру. Грошовий вимір може бути безпосереднім - при оцінці доходів, і опосередкованим - при оцінці тієї ж земельної ділянки (за ринковою чи нормативною ціною), майна та ін.

Джерело сплати податку - це дохід платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може рути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), я може і не стосуватися об'єкта оподаткування (наприклад, податки на майно і землю, які перебувають в особистому користуванні й не приносять доходу їх власникам). Загалом правомірним є пов'язування джерела сплати податку з об'єктом оподаткування. Таке оподаткування є досить справедливим, оскільки тільки дохід є джерелом сплати. Крім того, у підприємства джерело сплати може розглядатись з позиції віднесення того чи Іншого податку на валові витрати (собівартість продукції), отриманий прибуток чи цінову надбавку. Загальним джерелом сплати є виручка від реалізації. Однак залежно від того, з якого її елемента сплачується податок, визначається його вплив на фінансові інтереси підприємства..

Податкова ставка - це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований, при універсальному підході встановлюється єдина для всіх платників ставка, при диференційованому - кілька. Диференціація ставок може відсуватись у двох напрямах. Перший - відповідно до платників, коли для більшості платників виділяється основна ставка, а також знижені й підвищені ставки для окремих платників. Другий - відповідно до різних характеристик і оцінок об'єкта оподаткування.

Установлення податкових ставок є найважливішою і найскладнішою проблемою оподаткування.

Установлення ставок податків може базуватись на емпіричному методі й економіко-математичному моделюванні.

Сутність емпіричного методу, який орієнтується здебільшого на фіскальну функцію податків, полягає у визначенні ставок на базі існуючого досвіду оподаткування з урахуванням забезпеченості видатків держави і впливу кожного податку на фінансові ресурси и грошові доходи та витрати платників. У міру накопичення емпіричних даних та змін у фінансовому стані держави та платників податків ставки оподаткування можуть і повинні коригуватися.

* Сутність методу економіко-математичного моделювання полягає в розробленні математичної моделі, яка враховує всі інтереси держави та платника і визначальні чинники, що діють у сфері справляння того чи іншого податку. Цей метод орієнтується головним чином на регулюючу функцію податків, бо критерієм оптимізації податкової ставки є саме найвищий рівень впливу податку на поведінку платника. Водночас обов'язково враховується фіскальне значення податку шляхом уведення - модель певних обмежень, насамперед забезпечення мінімального допустимого надходження сум від цього податку.

Крім двох названих наукових методів, у податковій практиці використовується також суто інтуїтивний підхід до ставок. Він базується на передбаченнях і побажаннях тих, хто ці ставки розробляє і затверджує.

За побудовою податкові ставки поділяються на тверді та процентні.

А) Тверді ставки встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні. Вони можуть бути двох видів; - фіксовані - установлені в конкретних сумах, - відносні - визначені відносно певної величини (наприклад, у процентах до мінімальної заробітної плати).

Б) Процентні ставки встановлюються тільки щодо об'єкта оподаткування, який має грошовий вираз (адже сума податку має тільки грошовий вираз, за винятком натуральних податків). Вони поділяються на три види: пропорційні, прогресивні й регресивні.

В) ІІропорційні - це єдині ставки, що не залежать від розміру об'єкта оподаткування. Вони спрощують податкову роботу, найбільшою мірою відповідають принципу рівності платників.

Г) Прогресивні - це такі ставки, розмір яких зростає в міру збільшення обсягів об'єкта оподаткування. Прогресія шкали оподаткування може бути простою і ступінчастою. При простій шкалі прогресії підвищені ставки застосовуються до всього об'єкта оподаткування, результатом чого є вкрай невигідні для платника інтервали оподаткування його розмірів. При ступінчастій шкалі такі ставки застосовуються не до всього об'єкта оподаткування, а тільки до тієї його величини, що перевищує інтервальні обмеження. У даному разі багато що залежить від стрімкості й крутизни прогресії. Стрімкість відображає розміри інтервалів - чим вони менші, тим стрімкіша прогресія. Крутизна характеризує співвідношення максимальної й мінімальної ставок. Обидва ці показники при поміркованій податковій політиці мають бути вимірними створюючи відносно пільгові умови для верств населення з низьким рівнем доходів і не надто контрибуційні для осіб з високими доходами.

Д) Регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об'єкта оподаткування. Вони необхідні топі коли держава намагається стимулювати подібне зростання.

У практиці оподаткування прогресивні й регресивні ставки можуть застосовуватись як окремо, так і в поєднанні - вигляді прогресивно-регресивної й регресивно-прогресивної шкали ставок.

Податкова квота - це частка податку в доході платника. Вона може бути визначена в абсолютному розмірі й у відносному виразі. значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування. З погляду соціальної справедливості механізм оподаткування обов'язково має включати податкову квоту. Однак річ у тім, що тоді значно зменшуються податковий вплив і можливості використання податків як фінансових регуляторів. Тому в практиці оподаткування податкові квоти законодавчо не встановлюється.

ВИСНОВОК

Отже, податки це дуже складна й надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Можна без перебільшення сказати, що, з одного боку, податки - це фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу.

Із другого боку, податки - це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі, їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп, між якими точиться жорстока боротьба за форми й методи розподілу та перерозподілу, які в історії цивілізації спричиняли соціальні потрясіння і війни. На сьогодні податки - це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.

Податки - це обов'язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку - позбавленою будь-якого сенсу.

Об'єктивною реальністю є те. що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги.

Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів. Створення податкової системи - це не тільки практична, а й велика наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя в державі, доходів населення і підприємницьких структур, бюджету сім'ї. Лише за такими матеріалами можна дійти висновку щодо доцільності введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на економічні та соціальні процеси.

Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки - на землю, майно, прибуток, цінні папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи, збори й відрахування, на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу та птицю, бджіл, подушні податки і податки на неодружених чоловіків, податки на бороду, вікна, двері тощо.

Найбільшого розквіту податки сягають за умов розвинутої ринкової економіки. Вони стають об'єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об'єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням.

Змінюються не тільки види і форми стягнення до бюджетів певних сулі коштів, а й саме ставлення до податків. Вони стають ефективним знаряддям втілення державної політики з питань економіки та соціального розвитку. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості.

Проте не слід забувати, що податки є ще й дуже небезпечним інструментом у розпорядженні держави. Адже без наукової концепції податкової політики вони можуть гальмувати економічний розвиток держави. Концепція податкової політики держави повинна містити обґрунтовані висновки щодо впливу оподаткування на результати господарської діяльності підприємств та організацій, обсяг, напрямки й характер інвестицій, розмір і структуру фонду споживання, галузеву й територіальну структуру економіки.

Податкові системи економічно розвинутих країн спираються на детально розроблену теорію податків, її творцями є видатні представники економічної науки: Адам Сміт, Давид Рікардо, Джон Кейнс, Поль Самуельсон, Кнут Віксель,

Йозеф Шумпетер, Джеймс Бюкенен та багато інших. Пошук шляхів удосконалення податкових систем триває.

На перший погляд, питання можна вирішити дуже просто. Треба лише постійно стежити за тим, аби дотримувалася рівновага між величиною сплаченого податку та величиною отриманих від уряду благ і послуг, а також створювалися відповідні правові відносини між державою та платником податків. Проте історія свідчить, що держава ніколи не погоджується на такі відносини не тільки в кожному конкретному випадку, а й загалом, незалежно від того, які політичні сили перебувають при владі. Усвідомлення ознаки справедливості щодо податків змінюється залежно від зміни поняття про сутність завдання держави, а також про системи формування й розподілу доходів. Більшість демократичних сил, яка приходить нині до влади в цивілізованих державах світу, стає на реальне підґрунтя і спрямовує політику податкових систем на благо свого народу. Практика підтверджує, що в більшості європейських країн податки успішно виконують роль економічного знаряддя соціальної справедливості та активізації господарського життя.

Ось чому дуже важливого значення набуває прийняття податкових кодексів, в яких законодавче закріплюється рівномірність оподаткування, захист платника від свавілля податкових служб, дотримання податкової таємниці. Усе більшого визнання і підтвердження набуває думка про те, що висока частка податків у валовому внутрішньому продукті - це небезпека для економічного зростання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Двоколова І.І. «Податки та податкова політика України», - К.; Наук, думка, 1997.

2. Федоров В.М., Опарін В.М., П'ятаченко Г.О. та ін.; За ред. В.М. Федосова: Підручник «Податкова система України». - К.: Либідь, 1994.

3. Опарін В.М. «Фінанси». - К. КНЕУ, 2004.

4. Суторміна В.М., Федоров В.М., Андрущенко В.А., «Держава, податки, бізнес». - К.: Либідь, 1992.

5. Бамастрик О.Д. «Теорія фінансів»: Підручник. - К.: Ніос, 2000.

6. Василик О.Д. «Теорія фінансів», Навч. посібник. - М.: Менеджер, 1998.

7. Сабанти Б.М.: «Теорія фінансів» Навч. посібник, - М.: Менеджер, 1998.

8. Теорія фінансів: Навч. посібник / Під ред. Н.Е. Заєць, М.К. Лисенко. - Мінськ, Вища школа, 1997.

9. Кириленко «Фінансів» - К.: 2000.

10. І.О. Петровська, Д.В. Клитовий «Фінанси», - К.: ЦУА, 2002.

11. Кириленко О.П. «Фінанси». Навч. посібник. Тернопіль, Астон, 2002 р.

12. О.Д. Василик «Теорія фінансів». Підручник. - К.: Ніос. - 2002.

13. М.В. Грідчіна «Фінанси (теор. основи)»: Підручник. - К.: МАУП, 2002.

14. Порій С.І. «Фінанси» навчальний посібник, Тернопіль: Карт-бланш, 2002.


Подобные документы

  • Сутність та характерні ознаки податків і зборів. Функції, види податків і зборів та їх характеристика. Проблеми, перспективи реформування, необхідність проведення податкової системи України. Засади та шляхи реформування системи оподаткування в Україні.

    курсовая работа [51,5 K], добавлен 15.02.2010

  • Історичні і теоретичні засади розвитку і становлення податків, їх економічна сутність і необхідність, соціально-економічний характер. Формування системи оподаткування як основного елементу податкової системи держави: український і зарубіжний досвід.

    курсовая работа [72,0 K], добавлен 23.05.2012

  • Історичні передумови виникнення податків як економічної категорії. Визначення економічної природи й суті податків. Призначення і функції податків. Систематизації податків і платежів за окремими ознаками. Структура податкової системи України і зарубіжжя.

    реферат [26,0 K], добавлен 28.09.2010

  • Організація та характеристика місцевого оподаткування в України, його регулятивні механізми. Види місцевих податків. Аналіз структури надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів. Шляхи вдосконалення місцевого оподаткування України.

    курсовая работа [885,8 K], добавлен 11.10.2012

  • Характеристика теоретичних основ визначення та класифікації доходів місцевих бюджетів. Дослідження юридичної природи окремих видів місцевих податків та зборів. Аналіз міжнародного досвіду та можливих шляхів вдосконалення системи місцевого оподаткування.

    дипломная работа [152,0 K], добавлен 06.02.2012

  • Сутність податків та системи оподаткування. Аналіз рівня податкового навантаження податків з юридичних осіб. Пільги, які надаються юридичним особам. Негативний вплив пільг на доходи зведеного бюджету. Класифікація видів податків і об’єктів оподаткування.

    дипломная работа [1,7 M], добавлен 14.11.2010

  • Сутність, структура та види податків. Характеристика загальнодержавних податків. Призначення, особливості становлення та розвитку української системи оподаткування. Законодавча регламентація оподаткування бізнесу та підприємницької діяльності в Україні.

    реферат [26,6 K], добавлен 04.12.2010

  • Сутність та розвиток податкової системи. Характеристика видів загальнодержавних та місцевих податків та зборів. Податкова служба як складова податкової системи. Розвиток податкової системи, податковий кодекс. Вдосконалення роботи податкової системи.

    курсовая работа [1,7 M], добавлен 23.11.2008

  • Функції та правове регулювання податкової системи України. Пряме оподаткування, його переваги і недоліки. Класифікація прямих податків за економічним змістом об’єкта. Порядок податкового розрахунку з бюджетом. Причини ухилення від сплати податків.

    реферат [37,9 K], добавлен 15.02.2011

  • Ознаки, призначення, функції та економічна сутність податків. Структура та принципи побудови податкової системи. Досвід формування податкових систем в ринкових країнах світу. Реформування податкової системи України та оптимізація системи оподаткування.

    курсовая работа [1,6 M], добавлен 10.07.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.