3.3 Становлення грошової системи України

Як зазначалося, Україна першою серед країн, що входили до колишнього СРСР, почала у винятково складних умовах становлення національної економіки будувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошово-кредитної політики. На початку 1992 p. республіка змогла уникнути вкрай небезпечного для суверенності держави удару платіжної кризи. Досить зазначити, що з вересня 1991 p. Україна практично не отримувала від ЦБ РФ нових рублевих надходжень. Не надійшли вони й напередодні 1992 р., коли країна була вимушена слідом за Росією піти на лібералізацію цін -- їх майже десятикратне підвищення. Зрозуміло, що за цих умов запровадження з 10 січня 1992 р. в обіг купонів багаторазового користування як доповнення до рублевої готівкової маси було чи не єдино можливим кроком забезпечення хоча б відносного збалансування грошового обігу та відповідного обслуговування товарного ринку.

Не викликає сумніву у своїй коректності й загальна схема запровадження в структуру грошового обігу купоно-карбованця. Йшлося про використання системи паралельного обігу, за якої частка виплати всіх видів доходів населення у новій грошовій одиниці мала розширятися поступово відповідно до наповнення товарного ринку. Передбачалося, що поетапне («м'яке») запровадження в обіг купоно-карбованця забезпечить йому не лише достатню купівельну спроможність, а й певні конкурентні переваги порівняно з російським рублем. При цьому уявлялося, що купон як тимчасова грошова одиниця використовуватиметься в обігу обмежений відтинок часу -- не більше 4--6 місяців.

Чому ж не виправдалися ці та інші загалом достатньо коректні принципи впровадження в обіг нової грошової одиниці? Які причини викликали зволікання із запровадженням в обіг повноцінної банкноти -- гривні та різке знецінення купоно-карбованця?

Аналізуючи ці питання, слід передовсім зважити на те, Що Упровадження купона збіглось у часі з періодом глибокого спаду виробництва. У січні 1992 р. обсяг промислового виробництва скоротився на 19,8%, в т.ч. товарів широкого вжитку--на 28,1%, продуктів харчування--на 41,2%. Роздрібний товарообіг знизився у порівняльних цінах на 61%.

Звісно, за таких умов купівельна спроможність будь-якого засобу платежу мала падати. Одначе купон, завдяки використанню системи паралельного обігу і узгодженню його емісії з наявною товарною масою, зберігав пристойну купівельну спроможність. Характерним є й те, що протягом січня-березня 1992 р. на «чорному» ринку вартість купона була вищою від вартості російського рубля.

Однак надалі не було дотримано схеми, за якої купон мав упроваджуватись у готівковий обіг в обсягах, адекватних наявній товарній масі. На 10 січня 1992 p. кожному громадянинові України було виплачено по 200 купонів, що становило приблизно 25% середньомісячної платні. Малося на увазі, що цей відсоток зростатиме поступово. Але сталося так, що під впливом нестачі рублевої маси, а також суб'єктивних (здебільшого політичних) чинників вже в березні практично весь готівковий обіг було переведено на купонне обслуговування. Відтак нова грошова одиниця була позбавлена механізму, що мав автоматично підтримувати її відносну стабільність.

У цей період виникли складнощі й іншого порядку. В результаті повної купонізації сфери готівкового обігу відбувся її механічний відрив від обігу безготівкового. Останній продовжував обслуговуватися російським рублем. Ситуація не змінилася і з 1 липня 1992 p., коли Росія в ініціативному порядку запровадила нову систему взаєморозрахунків у рублевій зоні -- здійснення взаємних платежів через кореспондентські рахунки, які проходили лише через розрахунково-кореспондентський центр у Центральному банку РФ. В результаті рубель втратив функцію єдиної грошової одиниці. Рублі, що оберталися в різних країнах СНД, стали неоднозначними за своїм вартісним змістом. Це означало фактичний розпад рублевої зони, ініціатором якого стала Росія.

За цих умов Україна мусила б негайно запровадити купон у безготівковий обіг і встановити його офіційний курс до російського рубля. Однак цього не сталося. Утворилася спотворена ситуація, за якої валютний курс купона у процесі його використання в готівковому та безготівковому обігу роздвоївся. Внаслідок цього виникла можливість здійснення масових фінансових спекуляцій, пов'язаних з переведеннями грошей з однієї форми обігу в іншу. Водночас з'явилися стимули масових переведен безготівкових капіталів з України в Росію. Лише у 3-му кварталі 1992 р. такі переведення склали 447 млрд. руб. Можна констатувати" підрив конкурентних переваг, що їх свого часу мала економіка України відносно Росії, стався саме через це.

7 листопада 1992 р. Президент України підписав Указ «Про реформу грошової системи України», за яким з 12.11.1992 р. купоно-карбованець було впроваджено і у сферу безготівкового обігу. Функції рубля в грошовому обігу на території України припинилися. Із введенням у безготівковий обіг український купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти. Він став єдиним на території республіки офіційним засобом платежу. Так завершився в Україні перший етап грошової реформи.

Та зроблено це було надто пізно. Ситуація, що склалась у сфері грошового обігу, характеризувалася тим, що позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав. Стало очевидним, що його знецінення триватиме. За цих умов особливої гостроти набуло питання про рішуче прискорення другого етапу грошової реформи -- запровадження в обіг гривні. Однак і в даному разі офіційна позиція про необхідність попередньої стабілізації економіки знову виявилась, як засвідчує практика, недостатньо коректною. Неефективність стабілізаційних заходів, що здійснювалися урядом протягом 1993 р., значною мірою пояснюється не стільки глибиною спаду виробництва (в Росії та Казахстані, приміром, спад промислового виробництва був майже вдвічі вищим від України), а передовсім слабкістю грошової системи. Статус грошової одиниці, яку слід замінити, обмежує можливості її використання як підвалини загального оздоровлення економіки, посилення її ринкової орієнтації. Тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функцій ринкового господарства -- функцію нагромадження, без реалізації якої не можна подолати кризу виробництва, зупинити інфляцію, відплив капіталу, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу. Слід враховувати і значні політичні втрати, що несе Україна від зволікання із запровадженням в обіг власної грошової одиниці, зниженням У зв'язку з цим її міжнародного престижу. Після введення в Україні власної грошової одиниці ситуація в країні поступово почала налагоджуватись. Вже зараз ми бачимо, що Україна почала виводити свою продукцію на світовий ринок, де вона себе добре зарекомендувала.

Висновок

Отже, можна зробити деякі висновки щодо стабільності національної валюти. По-перше, при виготовленні валюти, а також векселів, чеків, інших цінних паперів необхідна надійна система їх захисту. За відсутності або за слабкої системи такого захисту збільшується кількість фальшивих грошей, що посилює інфляцію, підриває їх курс. Водночас слід ліквідувати "чорні" валютні ринки. Іноземна валюта не повинна бути засобом обігу й засобом платежу. По-друге, державі й особливо центральному банку слід проводити науково обґрунтовану валютно-грошову політику. Основою такої політики є економічна діяльність держави, виконувані нею соціально-економічні функції. По-третє, необхідно мати певні запаси золота, інших коштовних металів або вільно конвертованих валют. На жаль, не всі з цих умов стабільності національної валюти України виконуються. Особливо важливу роль на етапі формування економічного суверенітету відіграє проведення науково обґрунтованої валютно-грошової політики, насамперед реформа банківської та кредитної систем.

Розглянуті питання є свідченням того, що структурна перебудова, стабілізація та зміцнення грошово-валютної системи України являє собою винятково складний, тривалий у часовому вимірі поетапний процес, який потребує всебічно виважених кваліфікованих рішень. Водночас проведення грошової реформи не може розтягуватися нескінченно. Тут потрібні не лише зважені, а й рішучі дії.

Отже, перебіг подій свідчить, що процес формування національних грошових систем і національних валют незалежно від специфічних особистостей кожної країни став реальністю.

На сучасному етапі Україна переходить до ринкових відносин, що дозволить повною мірою вийти на світовий ринок для збільшення припливу валюти, а отже і для розвитку економіки в цілому.

Список використаної літератури

Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств. - К., 1999.

Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. Для вищих навч. закладів/І.М. Бойчик. - М.: Атіка, 2002.

Гаврилюк Л.І. Економіка підприємства: Навч.-метод. Посіб. Для самостійного вивчення дисципліни. - Житомир: ЖІТІ, 2000.

Ведяпин В.І. Загальна економічна теорія. - М., 1995.

Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. - К.: Основи, 1994.

Долан Э. Дж., Линдсей Д. Макроэкономика: Пер. с англ. В. Лукашевича и др. / Под общ. ред. Б. Лисовика и др.. - СПб., 1994.

Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка: Пер. З англ.. В. Мусієнко та В. Овсієнко. - К., 1996.

Курс економічної теорії. Під редакцією Чепурiна М.Н. - М., 1993.

Макконнел Р., Брю С. Л.. Економікс. - М., 1992.

Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.. - К., 1998.

Мэнкью Г. Макроэкономика / Пер. с англ. - М., 1994.

Основи економічної теорії: політ економічний аспект: / Відп. ред. Г.Н. Климко. - 4-те вид., перероб. і доп. - К., 2002.

Основи економічної теорії: політ економічний аспект / Г.Н. Климко, Нестеренко. - К., 1997.

Политическая экономия: Учебник для вузов / Медведев В.А., Абалкин Л.И., Ожерельев В.И. и др. - М.: Политиздат, 1990.

Самуельсон П., Нордгауз В. Економіка. - К.: Техніка, 1994.

С. Мочерный "Основы экономической теории". - Тернополь, 1993.

С. Мочерный "Основы экономической теории". - К., 1998.

Экономика. Учебник по курсу «Экономическая теория». Под. ред. А.С. Булатова. М., 1997.

Словник економічних термінів

Біметалева грошова система -- це система, за якої за золотом і сріблом законодавче закріплена роль загального еквівалента.

Безготівкові гроші -- це засоби на рахунках у банках; різноманітні вклади (депозити) у банках; депозитні сертифікати; державні цінні папери, а також грошові кошти, вкладені в акції інвестиційних фондів.

Валютний курс -- це грошова одиниця країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

Вексель -- це боргове зобов'язання, складене за певними правилами.

Гроші -- специфічний товар, який виконує роль загального еквівалента (всезагальної обмінюваності), завдяки чому у ньому виражається вартість усіх інших товарів і встановлюються економічні відносини між суб'єктами господарської діяльності.

Грошова система -- це форма організації грошового обігу, що історично склалася у країні й закріплена в національному законодавстві.

Ціна -- це грошове вираження вартості товарів.

Кредитні картки -- платіжно-розрахункові документи, які видає банк своїм вкладникам для оплати необхідних для них товарів і послуг, придбаних у кредит.

Наявні гроші -- це банкноти, білети державної скарбниці й монети.