Слід відзначити, що правопорушення у сфері оподаткування охоплюють всі види фінансово-господарської діяльності і характерні не тільки для комерційних, але й для державних підприємств. При чому, для досягнення злочинної мети, використовуються помилки та недоліки в роботі законодавчих та контролюючих державних органів.

Нерівне становище суб'єктів підприємницької діяльності призводить до того, що деякі з них просто неспроможні сплачувати занадто високі для них ставки податків. Таке положення породжує вигідність несплати податку. На сьогоднішній день розмір фінансових санкцій за приховування або заниження прибутку для оподаткування становить 30% суми до нарахованого податку. Облікова ж ставка НБУ значно перевищує діючий нині розмір фінансових санкцій. Таким чином, платник більше зацікавлений в свідомому порушенні норм чинного законодавства, ніж у залученні кредитних ресурсів для погашення податкової заборгованості. Найголовнішим чинником, який сприяє латентності правопорушень у сфері оподаткування, є незадовільний рівень підготовки кадрів правоохоронних органів, на яких покладено обов'язок вести боротьбу з вказаними правопорушеннями. Більшість працівників цих служб не володіють в повному обсязі необхідною базою знань у сфері економіки, бухгалтерського обліку, оподаткування, права, що є однією з причин неспроможності у виявленні замаскованих правопорушень. Не слід забувати, що їм, як правило, протистоять висококваліфіковані спеціалісти. Слід відмітити також досить високий рівень корумпованості кадрів правоохоронних органів при здійсненні покладених на них обов'язків. Перш за все необхідно щоб стимулююча податкова політика сприяла суттєвому зростанню попиту підприємств на інвестиційні товари і на цій основі - розширенню їх виробництва, вона має поєднуватися з: комплексом заходів, в тому числі податкових, які забезпечували б активізацію інвестиційної діяльності комерційних банків; активізацією приватизаційних процесів, а також чітким визначенням і гарантуванням прав власності: демонополізацією економіки, яка змусить підприємства реагувати на зростання сукупного попиту не підвищенням цін, а розширенням виробництва; стабілізацією інфляційних процесів, що посилить привабливість інвестицій: політичною і правовою стабілізацією, що сприятиме посиленню впевненості інвесторів.

З урахуванням сучасного стану економіки оперативно-профілактичну роботу податкової міліції потрібно спрямувати на викриття порушень податкового законодавства крупними платниками податків. Основні зусилля слід зосередити на боротьбі зі злочинами в "тіньовому" секторі економіки, кредитно-фінансовій і банківській сферах, агропромисловому комплексі, у сфері забезпечення енергоносіями. Організував тісну взаємодію між правоохоронними органами, необхідно перекрити нелегальні канали поставок і реалізації алкогольних напоїв, тютюнових виробів, інших підакцизних товарів.

Також необхідно: вдосконалити форми звітності по сплаті податків; запровадити фінансову відповідальність банківських установ за невиконання розпоряджень податкових органів про зупинення операцій за розрахунками фіктивних фірм; внести пропозицію до НБУ про можливість розробки порядку позбавлення комерційних банків ліцензій на виконання банківських операцій у разі виявлення серед клієнтів фіктивних фірм; передбачити відповідальність посадових осіб, які проводять державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, за допущені порушення порядку реєстрації передбачити Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб" надання функцій державної реєстрації суб'єктів підприємництва органам державної податкової служби (внести відповідні зміни в цій частині до Закону України "Про підприємництво", а також надати органам державної реєстрації права на самостійне скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності у разі встановлення його фіктивності та на відмову в реєстрації засновникам, які раніше вже створювали підприємства, що виявилися фіктивними або не розрахувалися з боргами по сплаті податків; (запровадити обов'язкову перевірку засновників (власників) і керівників юридичних осіб, що реєструються, на відсутність заборони на заняття відповідною діяльністю; (запровадити подання органу державної реєстрації засновниками юридичних осіб (у випадку, коли власниками є громадяни) паспорта та інших необхідних документів тільки особисто. Передбачити обов'язкову їх перевірку органам державної реєстрації; (запровадити процедуру підтвердження джерел отримання коштів, внесених для формування статутного фонду);

Запропоновані заходи можуть бути складовими вирішення великої та складної проблеми протидії тінізації економіки України.

3.3 Вдосконалення системи оподаткування

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях самостійного розвитку з метою побудови ефективної, соціально орієнтованої ринкової економіки. Це був період становлення податкової системи, в основу якої було покладено класичну схему податків, характерну для країн із розвиненою ринковою економікою. Становлення власної податкової системи України відбувалось на фоні системної перебудови економіки, спаду виробництва, загострення соціально-економічної ситуації. Для забезпечення необхідних надходжень до бюджету, акцент у побудові системи оподаткування було зроблено на фіскальній функції, між тим не відбулось належного розвитку її регулюючої функції. Тому проблема побудови ефективної податкової системи залишається однією із найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і закладення підвалин для економічного зростання.

Удосконалення системи оподаткування має йти, насамперед, по шляху вдосконалення всіх елементів податкової політики держави.

Можна стверджувати, що побудова системи оподаткування починається з визначення принципів оподаткування, того базису, на якому далі має будуватися податкове законодавство. Безумовно, податкова система може вважатись ефективною за двох умов:

- здатність фінансово забезпечити виконання державою необхідних функцій;

- достатньо повне виконання основних принципів оподаткування. Тому реформування податкової системи необхідно починати із встановлення таких принципів оподаткування, які б несли в собі ідею як фіскальної ефективності, так і регулюючих механізмів для економічного зростання, і на основі таких принципів реформувати податкове законодавство.(1, с.16).

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В економічній літературі, присвяченій проблемам оподаткування, пропозиції та дослідження щодо реформування податкової системи України здебільшого стосуються законодавчого поля. На жаль, поза увагою залишились ще принаймні дві не менш вагомі складові частини -- це принципи оподаткування як початок побудови системи оподаткування і система взаємовідносин між платниками та контролюючими органами, тобто поведінка всіх учасників податкового процесу. Оскільки система оподаткування - це один із механізмів формування фінансових ресурсів держави, то, відповідно, податкова політика - це складова і вагома частина фінансової політики держави.

Податкову політику можна інтерпретувати як систему відносин між державою і платниками податків. Це -- неформальний кодекс поведінки всіх учасників податкового процесу(рис3.1.).

Базою для формування податкової політики, для законотворчого процесу в сфері оподаткування є принципи оподаткування:

1. Громадяни держави мають можливість брати участь в утриманні уряду, відповідно до своєї здатності й сил, тобто відповідно до доходу, яким вони користуються під протегуванням і захистом держави.

Цей принцип можна назвати принципом пропорційності в оподаткуванні.

2. Податок, який зобов'язується сплачувати кожна окрема особа, має бути точно визначеним, а не довільним. Термін сплати, спосіб платежу, сума платежу - все це має бути зрозумілим і чітким для платника й для будь-якої іншої особи. Там, де цього немає, будь-яка особа, яку обкладають даним податком, більшою чи меншою мірою потрапляє під владу збирача податків, що може збільшувати податок для будь-якого платника, або загрозою такого збільшення вимагати для себе подарунок чи хабар.

Цей принцип можна назвати принципом визначеності в оподаткуванні.

3. Кожен податок слід стягувати тоді, коли платникові найзручніше його платити.

Цей принцип можна назвати принципом зручності.

4. Кожен податок має бути так задуманий і розроблений, щоб його розміри якомога менше позначались на матеріальному становищі громадян. Це -- принцип необтяжливості податку.(10, с.41).

У базовому Законі України «Про систему оподаткування» визначено 12 принципів оподаткування:

1. Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок ви-сокотехнологічної продукції.

2. Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва.

3. Обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

4. Рівнозначність і пропорційність -- справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутку і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи.

5. Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

6. Соціальна справедливість -- забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи.

7. Стабільність -- забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) та їхніх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.

8. Економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами.

9. Рівномірність сплати -- встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.

10. Компетенція -- встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їхнім платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами.

11. Єдиний підхід -- забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.

12. Доступність -- забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).(7, с.18).

Без сумніву, для реформування системи оподаткування в Україні необхідно використати досвід економічної науки всіх епох. Враховуючи особливості системи оподаткування України, сформованої на постсоціалістичному просторі, її фіскальний характер сьогодні, для відродження регулюючої і стимулюючої функції пропонуються такі принципи оподаткування:

1. Принцип однозначної визначеності податку. Можна навести ще одне висловлювання геніального А. Сміта: «З досвіду всіх народів ніщо не приносить такого великого зла, як найнезначніша невизначеність у податку» В Україні ж, і це визнають усі учасники податкового процесу, неоднозначне, а часто навіть і множинне тлумачення законодавчих норм з питань оподаткування давно вже стало нормою життя.

2. Принцип рівності в оподаткуванні. Цей принцип має означати абсолютно рівні обов'язки громадян суспільства сплачувати податки, рівну (однакову) відповідальність всіх громадян перед законом за несплату податку. Податки мають сплачувати всі, ніхто не може бути звільнений від сплати податків повністю. В законодавстві можуть бути тільки певні знижки (зменшення) та розстрочки при сплаті податків.

3. Принцип подоходності податку. Цей принцип має означати, що податок виникає тільки там, де виникає доход. Україна ж при побудові власної системи оподаткування відступила від цього принципу, засновуючи податки, які не мали нічого спільного з доходом, як наприклад:

- комунальний податок (податок з підприємств за кожного штатного працівника);

- податок на рекламу (підприємство, замовляючи рекламу, може зовсім не отримати від неї доходу, або навіть мати збитки, але повинне сплачувати податок);

- податок на символіку (аналогічно немає ніякого прямого зв'язку з можливим чи неможливим доходом, а податок сплачується) та інші.

Недотримання цього принципу спричинює неприйняття, відторгнення платниками таких податкових законів, і, як наслідок, -- ухилення від сплати податків, тінізація економіки.

4. Принцип справедливості. Принцип податкової справедливості полягає в тому, що оподаткування орієнтується на економічну платоспроможність. Це означає, що оподатковуватись мають доходи, які залишаються у людини після задоволення основних життєвих потреб. Зазначений принцип є головним у побудові податкових систем багатьох розвинених країн світу. На жаль, в Україні він також не виконується, про що яскраво свідчить досвід прибуткового оподаткування громадян, коли встановлюється неоподатковуваний мінімум значно менший від мінімальної заробітної плати, яка, у свою чергу, менша від прожиткового мінімуму.

5. Принцип рентабельності податку. Будь-який податок, збір, обов'язковий платіж має приносити значно більший дохід, ніж витрати на його адміністрування. Для кожного податку повинна визначатись ефективність, рентабельність -- економічні показники.

6. Принцип мінімізації витрат при стягненні податків. Організація адміністрування податків має вимагати мінімально можливих витрат.

7. Принцип зручності. Кожен податок слід стягувати тоді, коли платникові найзручніше його платити (А. Сміт).

Принципи виконують роль стандартів податкової системи, провідних настанов щодо проведення податкової політики та розробки технологій оподаткування. У фіскальній сфері принципи оподаткування нагадують те значення, котре в теології належить декалогу -- десяти заповідям Божим. Призначення принципів полягає в узгодженні двох основних вимог до податкової системи: задоволення фіскальних потреб держави при врахуванні інтересів платників податків.

На наш погляд, ці сформульовані сім принципів оподаткування можна було б взяти за основу для реформування податкової системи -- ефективної з фіскальної точки зору і орієнтованої на економічне зростання.

Висновок

Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам. Саме податково-бюджетна і кредитно-грошова політика є ефективними методами державного регулювання ринкової економіки, що застосовуються в більшості західних країн протягом багатьох десятиріч.

Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання, властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Цей процес ускладнюється насамперед відсутністю виваженої, реалістичної концепції виходу України з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії. Справа в тому, що якщо основним шляхом виходу економіки з кризового стану вважати стимулювання пропозиції, слід застосовувати одну податкову політику, якщо ж орієнтуватись на досягнення фінансової стабілізації, передусім низького рівня дефіциту державного бюджету.

В умовах ринкових відносин та насамперед в перехідний до ринку період податкова система є одним з найважливіших економічних регуляторів, основою фінансово-кредитного механізму державного регулювання економіки.

На теперішній час, враховуючи специфічні особливості економіки та традицій, Україні необхідно провести глибоку податкову реформу, створити таку податкову систему, яка реально стимулювала б економічну діяльність , захищала б інтереси держави - це не тільки захист бюджету, але й захист інтересів підприємств.

Для цього треба налагодити, в першу чергу, економічну систему - щоб вона була “прозорою”, тобто, щоб не було ніяких можливостей зловживань (на рівні державного бюджету) та “перекачування” капіталу за межі країни. В інакшому разі, зміцненню економіки не допоможе навіть і податкова реформа. Поступлення в бюджет тільки зменшаться, бо підприємства, навіть при низьких ставках податку, не будуть виходити з тіньової економіки через недовіру непостійному та незрозумілому податковому законодавству. Треба діяти таким чином, щоб викликати довіру у людей. А люди, в свою чергу, вкладали б капітал в українську, а не зарубіжну економіку, і фіскальна політика України стане основним джерелом наповнення бюджету.

У ринковій економіці існує ряд підходів до вирішення питань податкової політики. Наприклад, крива Лаффера. Але використовувати її теоретичні концепції в умовах переходу України до ринкових відносин неможливо. Однією із складових реформувань і розвитку економіки України, забезпечення її фінансової стабільності є подальша розробка теоретичних основ податкової політики.

Список використаних джерел

1. “Кучерявенко О.Б. “Система оподаткування в Украйні” (Збірка законодавчих актів зі змінами та доповненнями за станом 15 січня 2004) Харків. : Легас, 2004 - 696с.

2. Литвиненко А.С. “Податкова політика”: Навчальний посібник - К.: МАУП, 2003 - 224с.

3. Онисько Д.Г. “Податкова система”. Підручник / за загальною редакцією Онисько. - Львів: “Новий світ”. 2004 - 310с.

4. Панчишин С.М. “Макроекономіка”: Підручник. - Київ: “Либідь” 2002

5. Савченко О.С. “Макроекономіка”: Підручник. - К.: КНЕУ, 2005 - 441с.

6. Бюлетень Національного банку України 11/2006.

7. Корнус В.Г. Принципи оподаткування та базис для вдосконалення побудови системи оподаткування, Актуальні проблеми економіки №2 (56), 2006

8. Лікар С.В. Щодо створення єдиної бази податків, Економіст №8, серпень 2006

9. Наумов А.О. Варіаційне моделювання реального податкового навантаження, Економіст №5, травень 2006

10. Корнус В. Г. Проблеми взаємовідносин між контролюючими органами та платниками податків, Актуальні проблеми економіки №4 (58), 2006

11. Парнюк В.О. Оподаткування витрат підприємств як альтернатива податку на прибуток, Актуальні проблеми економіки №6 (60), 2006

12. Чередниченко Ю.В. Податкова політика та економічне зростання в Україні, Актуальні проблеми економіки №8 (62), 2006

ДОДАТКИ

Додаток А

Макроекономічний кругообіг

Рис 2.2.Вплив податків на ринок ресурсів праці

Додаток Б

Вплив податків на рівень цін

Рис. 2.4.Крива Лаффера

Додаток В

Доходи зведеного бюджету України за січень - серпень 2008 року (млн. грн.)

Додаток Г

Рис 2.6 Доходи державного бюджету за січень-серпень 2006р.(млн. грн.)

Додаток Д

Надходження до Зведеного бюджету України основних платежів за 2003 - 2008 роки, млн..грн.

Додаток Е

Динаміка надходжень податків з фізичних осіб

Словник економічних термінів

1. Акцизи - непрямі податки на товари і послуги, включені в ціну і сплачувані за рахунок покупців.

2. Борг державний - загальна сума заборгованості держави внаслідок непогашення позик та невиплати за ними процентів.

3. Державна податкова служба - підпорядкований урядові України орган, до складу якого входять Головна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації областей, районів, міст і районів у містах.

4. Доходи митні - надходження в дохідну частину державного бюджету грошових зборів за митні процедури.

5. Закон податковий - правовий акт вищого органу законодавчої влади, який зобов'язує юридичних осіб і громадян сплачувати до бюджету податки певних розмірів і в точно фіксовані терміни.

6. Законодавство податкове - сукупність законодавчих актів, що встановлюють і регулюють справляння податків, зборів і податкових платежів.

7. Збори митні - додаткові збори, що стягуються під час увезення товарів понад ввізне мито за специфічні умови поставок і послуги, надані митницею.

8. Мито - державний грошовий збір(податок), що справляється з юридичних і фізичних осіб у разі здійснення ними або між ними та державою певних дій.

9. Мито ввізне - мито, що стягується державою з експортних товарів.

10. Мито транзитне - мито, що справляється з вантажів, які перевозять транзитом через територію певної країни.

11. Об'єкт оподаткування - фізична чи вартісна величина, за якою нараховується податок.

12. Одиниця оподаткування - чисельна одиниця виміру об'єктів оподаткування, щодо якої встановлюють податкові ставки.

13. Податки - система обов'язкових платежів і підприємств, організацій і населення, які є одним із джерел формування доходів державного бюджету

14. Податок на додану вартість - частина новоствореної вартості, що сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, надання послуг.

15. Податок непрямий - податок, суму якого вилучають до ціни продукції, робіт чи послуг.

16. Податок прямий - податок, що стягується безпосередньо з доходів чи майна юридичних осіб і громадян.

17. Політика податкова - державна політика оподаткування юридичних і фізичних осіб.

18. Право податкове -сукупність фінансово-правових норм, що регулюють відносини у сфері податків.

19. Регулювання податкове - заходи непрямого впливу на економіку та соціальні процеси через зміну податків, податкових ставок, зниження чи підвищення загального рівня оподаткування, відрахувань до бюджету.

20. Система податкова - сукупність урегульованих правовими нормами податків, що стягуються з юридичних і фізичних осіб на території певної країни, а також форми та методи побудови самої.

21. Ставка податку - розмір податку на одиницю оподаткування.