Концепції грошей та сучасні грошові системи

Поняття та сутність грошей, коротка історія їх розвитку. Функції та функціональні форми грошей. Грошовий обіг та його закон. Концепції походження грошей. Типи грошових систем. Різновиди золотого монометалізму. Становлення української грошової одиниці.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 16.11.2009
Размер файла 50,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

У І - ІІ ст. н. е. грошовий обіг міста Ольвії ґрунтується на основі римської монетної системи, причому, протягом усього періоду спостерігається подальше знецінювання мідної монети. Поступове, але неухильне скорочення і, нарешті, повне припинення грошового обігу в Ольвії - не випадкові явища. Не лише економічний добробут, а й саме існування міста були тісно пов'язані з долею античного світу, що переживав тоді тяжку кризу.

Наприкінці ІІІ - ІV ст. на території сучасної України, крім монет Римської імперії, були в обігу підробки римських монет: адресів - у золоті й денарів у сріблі, а також мідні сарматські підробки монет Боспорського царства.

Наступним періодом є доба Київської Русі. Писемні джерела останньої називають п'ять елементів давньоруської грошової системи: гривню, куну, ногату, резану, веверицю (векшу). Аналіз грошових співвідношень у зводі основних законів давньої Русі - “Руській Правді” - дозволив дослідникам реконструювати систему грошової лічби в ХІ столітті: гривна = 20 ногатам = 25 кунам = 50 резанам.

Татаро-монгольська навала ХІІІ століття значною мірою зруйнувала політичний та економічний потенціал князівств Східної Європи. Гостра нестача розмінної монети, яка почала відчуватись ще з ХІІ століття, значно посилилась в ХІІІ - ХІV століттях. У “безмонетний період” ХІІ - ХІV ст. засобами розмінного платежу та обміну часто є різноманітні товаро-гроші. Гривні - зливки срібла - обслуговують найвищі сфери грошових операцій, стають основним засобом виплати данини.

На межі ХІІІ - ХІV ст. у Східній Європі для зливків срібла починає застосовуватись термін “рубль”. Існує кілька версій про походження цього терміну. Але абсолютна більшість дослідників пов'язують його з дієсловом “рубить”, зі зменшенням, поділом гривні-зливка.

У 1349 році Галицька Русь увійшла до складу Польщі, але як окреме автономне утворення з правом карбування власної монети. Галицькі срібні монети, карбовані з початку 50 років ХІV ст. і до 1414 - 1415 років, дослідники пов'язують зі згадуваними в тогочасних писемних джерелах “загальновживаними грошима”, “грошами руської лічби”, “гривні львівської доби”, “польські гривні”.

Утвердження терміну “гріш” на українських землях часто пов'язується з Польщею та її грошовими засобами. Але сама назва “гріш” мала загальноєвропейське походження, а в Україні первинно пов'язувалась, напевно, з празькими, а не польськими грошами. Назва “гріш” (латинське “grossus” - великий) використовувалось в загальноєвропейському масштабі, дала назву цілому періоду - “періоду гроша” в європейському монетному карбуванні. Нові, більші срібні монети - гроші прийшли на зміну знеціненим дрібним денаріям ХІ - ХІІІ століть, поступово перейняли на себе основне навантаження, як лічильні одиниці.

Першими реальними “грошовими монетами”, з якими познайомилося населення західноукраїнських земель у першій половині ХІV століття, були празькі гроші Вацлава ІІ (1300 - 1305 роки) та Яна Люксембурзького (1310 - 1346 роки). Карбованці згідно з празькою гривнею ці повноцінні монети швидко пристосувались і до місцевої лічби.

Заходи, здійснювані за князя Вітовта (1392 - 1430 роки) та наступних володарів сприяють утвердженню загальнодержавної литовсько-руської грошової системи на українських землях. Розповсюдження набувають лічильний литовський рубль, а розмінними номіналами виступають гріш та денарій.

Таким чином, абсолютна більшість монет з грошового обігу України ХІV - ХV століть відносились до номіналів грошового порядку: гріш, напівгріш та денарій. Всі вони спирались на відповідні гривні (краківську, галицьку, празьку, литовську, київську). Отже, найбільш прийнятим терміном з розмінних обігових монет, відповідно до цього періоду, може бути гріш.

В 1526 - 1528 роки в Польщі провадились грошова реформа, спрямована на перехід до більш сучасної, прогресивної системи лічби. В результаті реформи у Польщі була введена злотова грошова система, але номінали, виражені в польських злотих, ще не карбувались.

На Україні найбільш вживані номінали отримували свої назви та звучання. Соліди звались шелягами (лат. “солід” - польське “шеляг”), гроші - осьмаками (бо дорівнювали колись 8 литовським денаріям). Новим номіналом, введеним у 1614 році були півтораки (1,5 гроша). Півтораки стали чи не найбільш вживаним номіналом в Україні в ХVІІ столітті.

Входження значної частини Чернігово-Сіверщини в 1503 - 1618 роках до складу Московської держави обумовлювало використання тут російських монет уже з початку ХVІ століття.

Головним засобом обігу серед російських монет були копійки, саме вони становлять абсолютну більшість серед українських знахідок ХVІІ - початку ХVІІІ століть.

Поява самого терміну “копійка” пов'язується з грошовою реформою, яка проводилась у московській державі в 1535 - 1538 роках, згідно з вимогами утвореної централізованої держави. За грошовою реформою 1535 - 1538 років грошова московської держави система прийняла наступний вигляд:

рубль = 100 копійкамгривня - 10 копійкам

полтина - 50 копійкамалтин - 3 копійкам

напівполтина - 25 копійкамкопійка - 2 денгам

денга - 2 полушкам.

Грошові одиниці від рубля до алтини були тільки лічильними. Реально ж карбували копійки, денги і полушки.

Реально перебудувати російську грошову систему вдалося лише Петру І (1700 - 1718 роки), нові основні номінали стали конкурентоспроможними до західноєвропейських. В обіг поступово були введені срібні полтина, напівполтина, гривня, десять денег, алтин; мідні - денга, полушка, напівполушка, золотий червонець. У 1704 році були викарбувані основні номінали нової системи - срібний карбованець і мідна копійка. Починаючи з ХVІІІ століття і протягом наступних сторіч , елементи російської грошової системи: рублі (карбованці) та копійки, їх фракції стають широковживаними грошовими засобами в Україні.

Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютою було визначено український карбованець. Ухвалою Центральної Ради від 19 грудня 1917 року було видрукувано перший грошовий знак Української Народної Республіки -- купюру вартістю у 100 карбованців. Напис «100 карбованців» подавався на купюрі мовами чотирьох найчисленніших націй, що живуть на території України, -- українською, російською, польською та єврейською (івритом).

З випуском стокарбованцевої купюри пов'язаний вибір тризуба як державного герба України.

Після введення купюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки її фальшування. З огляду на те, а також на деякі політичні причини (так, УНР, яка за Третім універсалом визначалася як складова частина федеративної Росії, проголошувалася за Четвертим універсалом 22 січня 1918 року «самостійною, ні від кого не залежною державою») Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці -- гривні.

Протягом 1918 року в Берліні було видрукувано грошові знаки у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень (проекти двох останніх було виконано вже після проголошення гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським).

Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави карбованець.

Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.

«Більшовицькі тисячки» запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України. Це становище спричинилося до проведення у 1922--1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червонця. 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червонця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти.

Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в нашій молодій державі повноцінної національної валюти. Такою валютою мала стати, згідно з традиціями як доби Київської Русі, так і періоду визвольних змагань 1917--1920 років, гривня.

Проголошена у Львові 1918 року Західноукраїнська Народна Республіка не мала власних емісій, в обігу перебували австрійські крони та їх розмінні номінали гелери (1/100 крони), які звались сотиками.

Щодо назви розмінної монети, то для неї пропонувалися назви «сотий», «резана», але врешті було віддано перевагу звичній уже «копійці». 1992 року перші зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В.І.Лопати. Однак в обіг в Україні з 1992 року було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, -- український карбованець, або купоно-карбованець.

Грошова реформа, яка відбулась в Україні у вересні 1996 року, поставила крапку над “і”: національна грошова одиниця віднині називатиметься гривнею, а розмінні її номінали - копійками.

Грошова реформа є одним з інструментів грошової політики. Проведення грошових реформ, зміст яких зводиться до повної або частокової структурної перебудови державою наявної в країні грошової системи, завжди вимушене.

Кожна грошова реформа є індивідуальною і неповторною за своїми характеристиками. Вирішуючи конкретно визначене коло завдань структурної перебудови та стабілізації грошового обігу тієї чи іншої країни, будь-яка реформа завжди специфічна за змістом. Це, однак, не виключає можливостей класифікації грошових реформ через виділення певної групи спільних ознак і їх функціональному втіленні.

Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи реформи поділяються на два типи: грошові реформи у вузькому й широкому розумінні цього поняття. У першому випадку йдеться про проведення заходів із заміни дійсної грошової одиниці та відповідної стабілізації грошей без якісної перебудови системи грошового обігу; у другому - про запровадження принципово нової за структурою і змістом системи функціонування та обігу грошей.

Грошові реформи у вузькому розумінні цього поняття мають кілька різновидів. Це:

Грошові реформи формального типу, що зводяться лише до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує. Приводом до такої зміни може бути недостатня захищеність купюри старого зразка та її масова фальсифікація, зміна державної символіки тощо.

Грошові реформи з деномінацією грошового обігу. Це дещо складніша форма грошової реформи, головною метою якої є заміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін.

Грошові реформи конфіскаційного типу (з деномінацією грошового обігу або без його зміни)

За часовим лагом здійснення обмінних операцій теорія і практика розмежовують одномоментні грошові (строк проведення обміну старих грошей на нові не перевищує 7-10 днів) і грошові реформи паралельного типу. Перші називають ще “шоковими” реформами. Названий тип реформ застосовується у більшості випадків, коли йдеться про використання конфіскаційної процедури. Названі вище реформи конфіскаційного типу передбачали здійснення обмінних операцій протягом всього декількох днів. Це були одномоментні реформи, або реформи “шокового” типу.

Реформи паралельного, або, як їх ще називають, консервативного типу є надзвичайно складною за технікою реалізації процедурою. У цьому випадку нова грошова одиниця, розширюючи сферу свого функціонального застосування, витісняє старі гроші поступово. В результаті протягом певного часу, коли в обігу знаходяться дві грошові одиниці - стара й нова, відбувається відповідна сегментація сфери грошового обігу.

Грошові реформи в широкому розумінні цього поняття від розглянутих вище реформ тим, що вони передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й структурну перебудову дійсної системи грошово-валютних і кредитних відносин.

Грошова реформа повинна обов'язково доповнитися системою практичних заходів, які б гарантували її повномірний характер. Ключовими середніх мають бути:

Дії з нормалізації товарно-грошових відносин, і в першу чергу рішуче обмеження бартеру як зони економічних зловживань

Удосконалення управління валютною та емісійною політикою з тим, щоб стабільність грошової одиниці підтримувалась на відповідному рівні

Скорочення поширеної практики використання різного роду квазіплатіжних фінансових інструментів

Недопущення безконтрольності з боку держави за відпливом капіталу та грошової маси в тіньову економіку і за кордон

Запровадження чіткого контролю за джерелами формування, умовами розміщення та напрямками використання валютних резервів держави

Грошова реформа сама собою не забезпечує оздоровлення економіки, вона створює передумови для її успішного розвитку. Тільки динамічне економічне зростання на основі науково-технічного прогресу, структурних перетворень в економіці і особливо - пріоритетного розвитку наукомісткого, інтелектуального виробництва може забезпечити не просто сталість, а зростання валютного курсу грошової одиниці. Лише стійка і надійна валюта робить можливим повне використання праці, капіталу, матеріальних ресурсів.

Грошова реформа повинна пов'язуватись з іншими аспектами економічної реформи, перш за все з приватизацією, розвитком виробництва, платіжним балансом, дефіцитом державного бюджету. Інакше кажучи, для грошової реформи потрібна сприятлива економічна ситуація. Це - зменшення інфляції та дефіциту державного бюджету, забезпечення розвитку експорту, позитивне сальдо платіжного балансу. Одночасно мають утвердитись дворівнева банківська система, створені резервні фонди, розвинутий ринок цінних паперів, діяльність фондової біржі.

7 листопада 1992р. Президент України підписав Указ “Про реформу грошової системи України”, за яким з 12.11.1992р. купоно-карбованець було впроваджено і у сферу безготівкового обігу. Функції рубля в грошовому обігу на території України припинилися. Із введенням у безготівковий обіг український купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти. Він став єдиним на території республіки офіційним засобом платежу. Так завершився в Україні перший етап грошової реформи.

Політика фінансово-грошової стабілізації, розпочата у жовтні 1994 року, створила необхідні передумови для проведення другого етапу грошової реформи. Її відкритий і безконфіскаційний характер забезпечив зростання довіри не тільки до національної грошової одиниці, а й до усієї системи органів державної влади України.

Посилення у 1995 році і першій половині 1996, року стабілізаційних процесів в економіці, зокрема значне зниження темпів інфляції, суттєве призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею нашої держави.

25 серпня 1996 року в засобах масової інформації було оголошено Указ Президента України Леоніда Кучми «Про грошову реформу в Україні».

Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в нашій державі проводилася від 2 до 16 вересня 1996 року. У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій із вільним їх використанням у гривнях.

Протягом 15 днів -- від 2 до 16 вересня 1996 року -- в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів було припинено і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня.

З початку реформи всі видачі готівки з кас банків (у тому числі для виплати заробітної плати, пенсій та інших доходів), безготівкові розрахунки здійснювались тільки у новій національній валюті.

Сьогодні можна впевнено заявити, що грошова реформа:

Забезпечила впровадження одного з найважливіших атрибутів державності - національної грошової одиниці

Сприяла неухильному зниженню інфляції

Дала змогу усунути значні коливання обмінного курсу

Стимулювала зростання надходжень іноземної валюти в державу ( у тому числі й повернення українських капіталів, що зберігаються за кордоном)

Сприяла створенню кращих умов для залучення іноземних інвестицій

Реформування попередньої грошової системи і розбудову нової супроводжували дві ключові акції:

Заміна тимчасового карбованця на постійну національну валюту

Здійснення деномінація та відповідна нуліфікація, тобто одночасне зменшення однаковою мірою (масштаб 1:100000) усіх грошових вимірів, вартісних і цінових показників та параметрів функціонування економічної системи.

Все це, безумовно, позитивно вплинуло на фінансову ситуацію в Україні. В результаті різко скоротилася кількість банкнот в обігу, що суттєво полегшило бухгалтерський облік, роботу касирів, банківських установ, торговельної мережі, всіх суб'єктів господарювання.

Грошова реформа в Україні стала надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої було створено один з невід'ємних атрибутів державності -- національні гроші. Зарубіжні аналітики вітали здійснення грошової реформи у нашій державі, розглядаючи введення української валюти -- гривні -- як свідчення початку стабілізації української економіки.

Висновки

Гроші - це все те, що може бути використане як засіб платежу, оплата боргу, що не втрачає своєї цінності при поділі і може накопичуватись. Інакше кажучи, гроші - це загальна одиниця вартості товарів чи послуг. Гроші можуть класифікуватись за грошовими системами (метало-грошового обігу і паперово-кредитного грошового обігу), за концепціями (раціоналістична, еволюційна, функціональна), за способами розрахунку (готівкові, безготівкові), тощо. Гроші не є товаром, а є кінцевою продукцією, що постійно виробляється як результат витрат суспільного часу.

Основними функціями грошей (за Марксом) є міра вартості, засіб обігу, , засіб утворення скарбів, засіб платежу, світові гроші. Кожна з цих функцій може бути розкрита через дрібніші функції (під функції) та інтегрована в загальніші. У процесі ж товарно-грошового обігу виникають різні представники грошей, що реалізують якусь конкретну функцію або їх комбінації.

Слабкість і сила національних валют виражаються в тому, як вони виконують свої функції. Нестабільність гривні як національної валюти України заважає їй бути повноцінною мірою вартості. Саме тому у нашій державі для визначення вартості того чи іншого товару або послуги використовують долар США (у НБУ розрахунки ведуться в ЕКЮ). Я вважаю, що це - не нормальне явище, хоча усвідомлюю те, що поки інакше чинити неможливо через високу ступінь залежності України від наданих кредитів та нестабільність курсу національної грошової одиниці. На сьогодні, на мою думку, найнадійнішим виразником багатства залишається золото. Це відбувається тому, що ціна золота в основних валютах на всіх фондових біржах світу, практично однакова.

Використана література

1. Общая экономическая теория (политэкономия). М., «Прогресс». 1990 с. 79

2. Харрис Л. Денежная теория. М. «Прогресс», 1990 с. 75

3. Барр Р. Политическая экономия. Т.1 М., «Международные отношения». 1995. с. 281

4. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. «Дело» ЛТД, 1993. с. 473

5. Макконелл К. Р. Брю С. Л. Экономикс. Принципы. Проблемы. Политика Т.1 М., «Республика», 1992. с. 87

6. Гриценко А. Гроші: виникнення, сутність, функції та агрегати. Економіка України, №2, 1999р.

7. Маркс К. Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 101 - 146

8. Харрис Л. Денежная теорія, с. 75

9. Макконелл К. Р. Брю С. Л. Экономикс. Принципы, проблемы и политика. Т.1, с. 264

10. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика с. 473

11. Злупко С. М., Гришина О. В. Теорія грошей М. І. Туган-Барановського та її вплив на монетаризм ХХ ст. Фінанси України, №8, 1999 р.

12. Климко Г. Н., Несторенко В. П. Основи економічної теорії. Політ економічний аспект. Київ. “Вища школа”, 1994 р.

13. Козубовський Г. А. Основні номінали грошового обігу України Х - ХХ ст. Фінанси України, №10, 1996 р.

14. Кривень В. М. Про природу грошей. Фінанси України, №12, 1996 р.

15. Лямець С. І. Грошовий обіг в Україні за античної доби. Фінанси України, №12, 1998 р.

16. Мочерний С. В. Економічна теорія. Посібник для студентів ВУЗів. Київ, “Академія”, 1999 р.


Подобные документы

  • Типи, функції і підфункції грошей, концепції трактування їх сутності економістами. Історія походження і розвитку грошей, їх еволюція у XX ст. Проблеми розвитку грошових відносин у світовій і вітчизняній теорії і практиці. Поняття грошових агрегатів.

    курсовая работа [1,0 M], добавлен 13.02.2011

  • Еволюція форм вартості. Види грошей та їх розвиток. Сутність грошей та їх роль в економіці. Функції грошей. Поняття грошового обігу та його види. Закон грошового обігу. Грошова маса та грошові агрегати. Проблеми стабілізації грошової системи.

    курсовая работа [73,5 K], добавлен 19.10.2002

  • Поняття, розвиток, види та сутність грошей і грошових систем. Еволюція грошових систем, роль золота у грошовій системі. Аналіз сучасної української грошової системи. Економічне значення грошей, центральний банк як провідник банківської системи країни.

    курсовая работа [448,9 K], добавлен 15.02.2014

  • Види грошей. Грошові агрегати. Еволюція грошей у xx столітті. Значення вивчення грошей для розуміння функціонування ринкової системи економіки. Необхідність грошей для функціонування економіки. Вплив їх на ринок товарів і послуг.

    курсовая работа [24,7 K], добавлен 11.07.2007

  • Еволюція функціональних форм грошей. Сучасні функціональні форми грошей та їх види. Функціональні форми грошей в Україні. Динаміка грошових агрегатів. Основні проблеми використання та розвитку функціональних форм грошей та їх вирішення в Україні.

    курсовая работа [937,5 K], добавлен 30.10.2014

  • Історичний процес виникнення грошей, їх сутність як загального еквівалента. Зміст еволюції грошей, закони функціонування грошових систем. Дія законів грошового обігу, особливості методів його регулювання. Оцінка стабільності грошей і грошових систем.

    контрольная работа [37,0 K], добавлен 26.11.2010

  • Виникнення та суть товарного виробництва. Просте та розвинене товарне виробництво. Походження грошей. Концепції походження грошей. Розвиток форм грошей. Паперові, електронні гроші. Функції грошей в товарному виробництві. Світові гроші.

    курсовая работа [18,1 K], добавлен 20.12.2003

  • Походження, сутність і функції грошей. Мінова вартість як форма вираження вартості. Сутність грошей проявляється в їхніх функціях. Першою й найбільш важливою є функція грошей як міри вартості. В ній виражена роль грошей як загального еквівалента.

    реферат [73,7 K], добавлен 09.07.2008

  • Сутність, функції, форми та види сучасних грошей. Динаміка та структура грошової маси. Поняття кредитних грошей та їх види. Особливості функціонування електронних грошей. Впровадження новітніх технологій використання електронних грошей в Україні.

    курсовая работа [795,9 K], добавлен 25.05.2014

  • Дослідження грошей за допомогою класичних та сучасних теорій. Розвиток форм вартості та виникнення грошей. Особливості еквівалентної форми вартості. Гроші як товар особливого роду. Функція грошей як еквівалента, грошові агрегати. Розвиток теорії грошей.

    курсовая работа [269,0 K], добавлен 19.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.