Грошові реформи, їх цілі та види

Отже, перебіг подій свідчить, що процес формування національних грошових систем і національних валют незалежно від специфічних особистостей кожної країни став реальністю.

4. Грошова реформа перехідної економіки України

У 90-ті роки в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до категорії повних або структурних реформ. До найхарактерніших її особливостей належать:

– багаточинникова зумовленість та багатоцільове спрямування;

– тривалий період проведення;

– застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення;

– створення в ході реформи нового механізму монетарного регулювання;

– особлива соціальна спрямованість реформи та ін.

Багаточинникова зумовленість грошової реформи в Україні полягала в тому, що, крім суто економічних причин, були і досить могутні політичні причини її проведення. Україна з 1991 р. стала незалежною державою і за новим статусом повинна була мати власні гроші і власну грошову систему, здатну забезпечувати емісію і регулювання обороту національних грошей. Без вирішення цих завдань годі було й вести мову про політичну самостійність та економічну незалежність України. Після виходу зі складу СРСР Україна опинилася без власного емісійного центру, а її рублеві гроші виявилися грошима неіснуючої держави, емісія яких перейшла у спадок до Російської Федерації. Сподіватися в цих умовах на нормальне забезпечення потреб обороту грошовою масою та проведення Україною самостійної економічної, фінансової і монетарної політики не було жодних підстав.

Багатоцільове спрямування грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало щонаймеше три мети: - створити національні гроші та грошову систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності української держави; - забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економічного і соціального розвитку країни; - сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні потребам ринкової економіки.

Такий багатоцільовий характер та особливі умови проведення реформи визначили значну її тривалість і багатоетапність.

Довготривалість реформи. Розпочалася реформа в січні 1992 р. випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багаторазового використання, а закінчилася у вересні 1996 р. випуском в обіг гривні, тобто тривала майже 5 років. Беручи до уваги вжиті за цей період заходи, можна виділити кілька етапів реформи (Табл.1) Михайловська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит: Навчальний посібник. Львів: Новий світ 2000. ст..161..

Таблиця1

Історичні аспекти розвитку грошової реформи в Україні (з січня 1992 - до вересня 1996 року)

Застосування тимчасових грошей та їх гіпервисоке знецінення не було заздалегідь спроектованою і свідомо проведеною складовою грошової реформи. Випуск купоно-карбованця багаторазового користування був вимушеним кроком, пов'язаним з необхідністю забезпечення потреб обороту грошовою масою, оскільки з вересня 1991 р. Центральний банк РФ перестав постачати в Україну готівкові рублі, а номінальні обсяги обороту стали швидко зростати внаслідок інфляції, що розпочалася після лібералізації цін. Щоб уникнути "готівкової кризи", і було прийнято рішення про випуск купоно-карбованця.

Спочатку передбачалося, що купоно-карбованець буде запроваджуватися "м'яко", поступово заміняючи в обороті рубль, що забезпечить його достатню стабільність, а загальний термін його використання, як тимчасових грошей, не перевищить 4- 6 місяців. Проте фактично події розвивалися зовсім за іншим сценарієм. Уже в квітні 1992 р. купоно-карбованець "заповнив" весь готівковий оборот, а рубль був повністю вилучений. Зате рубль продовжував обслуговувати весь безготівковий оборот аж до листопада 1992 p., що негативно впливало на стабільність готівкового купоно-карбованця, сприяло його швидкому знеціненню.

У листопаді 1992 р. указом Президента "Про реформу грошової системи України" купоно-карбованець не був замінений постійною валютою, а ще ширше був запроваджений в оборот завдяки поширенню і на безготівкову сферу. З цього часу він став єдиним на території України офіційним засобом платежу під назвою "український карбованець". Тим самим було в основному вирішено перше завдання грошової реформи з трьох, зазначених вище.

Одержавши у своє повне розпорядження механізм емісії тимчасових грошей, уряд та НБУ використали його на повну потужність для реалізації своєї інфляційної монетарної політики. За два роки (1992-1993) маса грошей в обороті за агрегатом М2 зросла більше ніж у 240 разів. Відтак був створений досить зручний механізм мобілізації значних фінансових ресурсів для покриття надмірних бюджетних витрат, спричинених невиваженою економічною політикою. Зумовлена цією політикою гіперінфляція стала характерною ознакою грошової реформи в Україні і може розглядатися як її складовий елемент, оскільки через неї були знищені всі грошові заощадження на другому етапі реформи. Створення нового- (ринкового) механізму монетарного регулювання виявилося характерною особливістю грошової реформи в Україні з двох причин: - до початку реформи такого механізму в Україні не було; - для подолання гіперінфляції і переходу до антиінфляційної політики потрібно було якнайшвидше освоїти найефективніші інструменти монетарного регулювання.

З огляду на ці обставини на другому - підготовчому - етапі реформи була проведена, починаючи з 1994 p., велика робота щодо відпрацювання методів та інструментів антиінфляційного спрямування: лібералізовано механізми ціно- та курсоутворення, почали формуватися ринки цінних паперів, валютний, кредитний ринки, запроваджуватися в банківську практику такі монетарні інструменти, як політика облікового процента, обов'язкове резервування, політика рефінансування, операції на відкритому ринку та ін. Протягом 1994-1995 pp. ці методи та інструменти були широко апробовані в діяльності НБУ для подолання інфляції, що сприяло створенню передумов для завершення реформи в 1996 р. Якраз на цій основі НБУ вдається підтримувати відносну стабільність гривні в післяреформений період.

Чи не найскладнішою особливістю грошової реформи в Україні є її соціальний аспект. Як відомо зі світової практики, підготовка і проведення будь-якої грошової реформи вимагає додаткових фінансових витрат, які переважно перекладаються на плечі широкого загалу населення.

В Україні на завершальному етапі при випуску в обіг гривні була проведена деномінація за співвідношенням 1:100000 всіх цінових показників, усіх запасів грошей (готівкових і безготівкових) і всіх поточних доходів для всіх категорій фізичних і юридичних осіб, незалежно від обсягу пред'явлених до обміну запасів грошей і розміру поточних доходів. Така пропорція обміну, як зазначалося вище, була вибрана не випадково - вона відповідала рівню інфляції за 1991-1996 р. Все це дало підстави говорити багатьом аналітикам нашої реформи про її неконфіскаційний, прозорий, соціально справедливий характер. Проте в таких оцінках не враховуються ті тяготи, яких зазначало населення на першому та другому етапах реформи. Насамперед це втрата населенням своїх заощаджень, зокрема розміщених в Ощадному банку і не індексованих на рівень інфляції. При проведенні деномінації у вересні 1996 р. більшість із них перетворилася у мізерні величини.

Якби ці заощадження були своєчасно індексовані, то проводити реформу в 1996 р. довелось би зовсім по-іншому. Адже на той час в Україні з'явився певний прошарок "нових українців", які нагромадили значні запаси грошей на спекулятивних операціях, в тіньовому бізнесі, через незаконне використання інфляційного підвищення цін тощо. Частину таких запасів грошей довелось би конфіскувати в ході реформи, переклавши основний тягар її на плечі їх власників. Таку реформу не можна було б назвати некон-фіскаційною, зате вона була б справді соціальне справедливою.

Отже, своєю реформою Україна ще раз підтвердила загальне правило покладання основного фінансового тягаря, пов'язаного з реформою, на плечі широких верств населення. На жаль, тривала стагнація економіки після грошової реформи не дає надій на те, що ці верстви населення одержать відповідний виграш завдяки запровадженню сталих грошей. Більше того, тривалі затримки з виплатами пенсій та заробітної плати, які допускаються заради стабілізації гривні після реформи, завдають найбільших збитків тим групам населення, які втратили заощадження на стадії підготовки реформи. Грошова реформа в Україні, що завершилася в 1996 p., за своїм характером належить до повних, або структурних, реформ Вона тривала близько п'яти років (січень 1992 - вересень 1996р.) і забезпечила створення національної грошової системи, формування нового механізму підтримання сталості грошей та регулювання грошового обороту, адекватного умовам ринкової економіки.

З перших днів створення Національного банку України його діяльність спрямована на розбудову сучасної банківської системи і запровадження власної національної валюти та утримання її стабільності. Створення власної грошової системи проходило в складних умовах, пов`язаних з прогресуючим падінням виробництва, поглибленням кризи неплатежів, загостренням інфляційних процесів, що й обумовило поетапне введення в дію нової грошової одиниці. Початком цього процесу стало введення у січні 1992 року у готівковий обіг тимчасової національної валюти - українського карбованця (купонів багаторазового використання). В той же час обслуговування безготівкового обігу, на який припадала основна маса розрахунків між підприємствами і установами здійснювалося рублем (грошовою одиниці колишнього СРСР). У листопаді 1992 року функціонування рубля у грошовому обігу на території України повністю припинилося і єдиним законним засобом платежу у готівковому і безготівковому обігу став український карбованець. Після введенням в обіг карбованця Національний банк відразу започаткував курсоутворення, запровадив національну платіжну систему та механізм міждержавних розрахунків, розпочав створення валютного ринку, який постійно лібералізується, поступово вилучено із готівкового обігу іноземну валюту, розпочато накопичення золотовалютних резервів. Поступово український карбованець, незважаючи на тимчасовий статус, набув всіх ознак звичайної грошової одиниці, але разом з тим він увібрав у себе весь негативний потенціал економічних проблем перехідного періоду: зростання дефіциту бюджету, гіперінфляцію, знецінення національної валюти, що позначилося на нестабільності його курсу до іноземних валют, недостатньому рівні конвертованості. З метою подолання високого рівня інфляції Президент, Уряд, Національний банк України з жовтня 1994 року запровадили дієву програму антиінфляційних заходів, які в 1995 році - першій половині 1996 року, забезпечили посилення стабілізаційних процесів в економіці і фінансах; проявами яких стало суттєве уповільнення інфляційних процесів та досягнення значного зниження темпів інфляції з 10256 % у 1993 році до 282 % у 1995 році, які у 1996 році набули стабільного характеру (щомісячні темпи інфляції знизилися до 0.1 відсотка у червні-липні 1996 року). Стабілізаційні заходи позитивно вплинули на уповільнення темпів спаду обсягів валового внутрішнього продукту і промислового виробництва - відповідно з 23 % та 27.3 % за 1994 рік до 10 % та 5.1 % за 1996 рік. Поступово зміцнювався курс національної валюти. Починаючи з березня 1996 року вперше намітилася тенденція зростання курсу українського карбованця до іноземних валют, поліпшилися результати зовнішньоекономічної діяльності, зросли грошові доходи та заощадження населення. Реалізація цієї політики і поліпшення макроекономічної ситуації в Україні створило необхідні умови для проведення у вересні 1996 року грошової реформи і запровадження гривні. Підготовча робота з проведення в Україні грошової реформи розпочалася ще у 1995 році і включала розробку Концепції проведення грошової реформи (яка з врахуванням макроекономічної ситуації в Україні визначила основні цілі, завдання, характер, механізм, загальні підходи до процедури та етапи грошової реформи), а також законодавчих і нормативно-правових актів та інструктивних матеріалів, організаційно-технічних заходів. Для забезпечення організації і координації цієї роботи Указом Президента України створена Державна комісія з проведення в Україні грошової реформи і відповідна робоча група. Основними цілями грошової реформи були: заміна тимчасової грошової одиниці - українського карбованця - на повноцінну національну валюту - гривню; зміна масштабу цін; оздоровлення і впорядкування грошового обігу, подолання катастрофічних соціально-економічних наслідків знецінення грошей; створення стабільної грошової системи та перетворення грошей у важливий стимулюючий фактор економічного і соціального розвитку, перш за все, за рахунок зростання нагромаджень та інвестицій у виробництво, структурної перебудови економіки, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Вибір прозорого варіанту та безконфіскаційного типу грошової реформи зумовлений: - необхідністю забезпечення повної довіри населення до нової національної валюти і як результат - довіри до політики уряду та економічних реформ; - намаганням не допустити інфляційний сплеск і порушення стабільності валютного курсу, що могло б вплинути на зниження життєвого рівня населення; - намаганням не допустити поширення спекулятивних операцій під час обміну карбованців на гривні; - прагненням створити прийнятний соціальний клімат, не допустити психологічної і соціальної напруги в суспільстві у зв'язку з проведенням грошової реформи. Грошова реформа в Україні проводилася з 2 по 16 вересня 1996 року. Для реалізації її завдань створено необхідні умови для забезпечення оптимальних зручностей населенню і організованого проведення реформи, без значних соціальних конфліктів. Так, було створено розгалужену мережу обмінних пунктів комерційних банків, загальна кількість яких становила 10320. Для обслуговування пенсіонерів залучено 14033 підприємств зв'язку, у тому числі, в сільській місцевості 11048, створено 91851 комісію з обміну на підприємствах, в організаціях та установах. Протягом реформи банківською системою вилучено 97 % емітованих до реформи карбованців. Після 16 вересня приймання карбованців в усі види платежів припинилося і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня. Враховуючи, що певна сума карбованців після реформи залишилась необміняною населенням, обмін продовжувався через територіальні управління НБУ практично ще майже 4 роки. За цей період для обміну звернулося понад 356 тис. людей, а сума пред'явлених до обміну карбованців склала 136.6 млн.грн. Грошова реформа покликана сприяти закріпленню фінансової стабільності, прискоренню розрахунків, залученню готівки до банківської системи, забезпеченню стабільності курсу національної валюти до іноземних валют. Важливим позитивним результатом реформи є те, що вдалося утримати стабільність на грошовому, споживчому і валютному ринках і створити умови для прискорення подальшого реформування економіки. Темпи інфляції до кінця 1996 року постійно знижувалися (з 2.0 % у вересні до 0.9 % у грудні). Курс гривні до іноземних валют був стабільним на рівні 176 гривень за 100 дол.США, який склався напередодні реформи. Період, що пройшов, з часу запровадження національної валюти характеризувався складними процесами в економічному житті країни, спрямованими на утримання фінансової стабілізації і закріплення позитивних наслідків, досягнутих грошовою реформою, у процесі проведення якої були виконані всі завдання, поставлені перед нею, а прогнози щодо її наслідків і результатів повністю виправдалися. Запровадження повноцінної національної валюти зміцнило довіру населення до грошової системи України і стало важливим фактором продовження економічних реформ. Прес-служба Національного банку України

Висновки

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватися до таких заходів, як грошові реформи. Тобто повної або часткової перебудови грошової системи з метою стабілізації грошового обігу, що є головною функцією грошової реформи.

Кожна грошова реформа є індивідуальною за своїми характеристиками і специфічною за змістом. Тому при виборі виду реформи та методу її здійсння необхідно враховувати нові соціально-економічні умови.

Успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: оздоровлення державних фінансів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу, нагромадження золото-валютних та матеріальних резервів та ін. Тобто, недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти щоб забезпечити успіх грошової реформи, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови.

Також, важливе значення для успіху реформи має правильний вибір методу стабілізації національної валюти.

Грошові реформи здійснюють у випадках: глибоких економічних криз фінансової системи, економічних потрясінь, падіння ролі грошей, розрахунків кредиту, зміни державних устроїв.

Розпад СРСР і утворення на його території суверенних держав, а також перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки зумовили необхідність для всіх країн - колишніх союзних республік, у т.ч. України, виходу з рублевої зони, запровадження власної грошової одиниці та проведення на цій основі глибокої структурної перебудови грошової системи.

Становлення економік нових незалежних держав має загально-історичні, і унікальні риси. Унікальність явища творіння нової назалежної держави потребує додаткового підтверження деяких істин. Актуальність такого підтверження зумовлене насамперед “другим народженням ринку”, яке відбулось починаючи з 1988 р. у постсоціалістичних країнах.

Недовго залишалась єдиною і система обігу готівкових грошей. Кожна республіка шукала способи захисту свого внутрішнього ринку від проникнення законних платіжних засобів (рубля) із інших республік. Як доповнення до грошових знаків почали випускатись талони, купони, карточки і вводились інші обмеження функціонування грошей.

Україна першою серед країн, що входили до колишнього СРСР, стала на шлях поетапного виходу з рублевої зони та розбудови національної грошової системи.

Грошова реформа в Україні була надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої створено один з невід'ємних атрибутів державності. Таких ширикомасштабний захід, який передбачав би повну зміну в готівковому обороті за короткий строк (два тижні) грошових знаків, зміну масштабу цін і переведення всієї грошової системи, включаючи й безготівкові розрахунки, на нову грошову одиницю - гривню, в історії України проводився вперше.

Набутий у цій винятково складній справі досвід творчо впродовж 1992 - 1993 рр. використали інші країни. Це забезпечило їм можливість уникнути окремих істотних помилок, що допустилася наша держава.

Винятково показовим є той факт, що всі нові незалежні держави, які виникли на території колишнього СРСР обрали шлях до ринку. Позаду залишилась епоха, в якій відсутність політичних і економічних свобод кидала особистість у лещата зрівняйлівки, природним результатом якої були низька продуктивність праці та прогресуюче відставання у рівні життя від країн з ринковою економікою. Попереду - устрій, в якому жорстка але цивілізована конкуренція буде рушієм розквіту держави.

Список використаних літературних джерел

Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25серпня 1996 року.

Гальчинський А.С. Теорія грошей: Навчальний посібник - К.: Основи, 2001.

Гончарук А.Г., Жолудь О.Л. Ревальвація гривні - її вплив на економіку // Фінанси України 2006 - №2.

Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. - 1997

Гроші та кредит: Підручник/ М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. - К.:КНЕУ, 2001.

Гроші, банки та кредит у схемах і коментарях/За ред. Б.Л. Луціва. - 1999

Демківський А.В. Гроші та кредит. - К.: Дакор, К.: Вира-Р., 2003.

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1/ Редкол.: С.В.Мочерний (відп.ред.) та ін. - К.: Видавничий центр «Академія», 2000.

Єпіфанов А.О., Міщенко В.І., Гребник Н.І. Грошово-кредитна політика в Україні // Фінанси України. 2000. - №9.

Івасів Б.С. Гроші та кредит. Підручник. - Вид.2-ге, змін. й доп. - Тернопіль: Карт-бланш, 2005.

Костіна Н.І. Гроші та грошова політика: Навч. Посібник. - К.: НІОС, 2001.

Кравець В. Гривня - жіночого роду // Вісник НБУ. - 1997. - №9.

Михайловська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит: Навчальний посібник. Львів: Новий світ 2000.

Чухно А. Передумови і результати грошових реформ у постсоціалістичних країнах // Вісник НБУ. 1997. - №5.

Щетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник. К.: Центр навчальної літератури, 2005.

Ющенко В.А, Лисицький В.І. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. К.: «Скарби», 1998.

Ющенко В. Результати реформи мовою цифр // Вісник НБУ. 1997. - №9.

www.dmmi.edu.ua

www.grinchuk.lviv.ua

www.library.if.ua

www.ukr.wikipedia.org

www.ukraine.vip.su