Валютні відносини і валютні системи

ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ

Поняття валюти та її види, суть і види валютних відносин

Валютний курс та конвертованість валют

Валютний ринок і види валютних операцій

Валютне регулювання

Валютні системи, їх структура, призначення та види.

Поняття валюти та її види, суть і види валютних відносин

Валюта - це будь-які грошові кошти формування та використання яких прямо чи опосередковано пов'язано із зовнішньоекономічними відносинами. Світова валютна практика в поняття валюти включає кошти у вигляді законних платіжних засобів та інших валютних цінностей - платіжні документи, фондові цінності та інші фінансові інструменти іноземного походження, а також національні, якщо вони перетинають митний кордон чи переходять у власність нерезидентів у середині країни.

Валюта класифікується за кількома критеріями:

Залежно від емітента - національна - платіжний засіб певної держави; іноземна - виражена в грошах, що емітуються банківськими системами інших держав; колективна - міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжнародні валютно-кредитні організації;

За режимом використання - неконвертовані - валюти, які не можна вільно обміняти на іноземні за ринковим курсом, їх ввіз та вивіз жорстко обмежується; конвертовані - вільно конвертуються, ввозяться та вивозяться закордон;

Залежно від сфери та мети використання - валюта оплати, валюта кредиту, валюта ціни відповідно зовнішньоекономічних угод проведення конкретних операцій;

Залежно від функціонального призначення розрізняють міжнародну торгову валюту - валюта, що використовується для оцінки міжнародних торгових операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар; міжнародну резервну валюту - валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, позик, кредиту, допомоги тощо, її головна функція - створення валютних резервів держави.

Інтеграція країн в світове господарство призводить перетворення частини грошового капіталу із національних грошей в іноземну валюту та навпаки. В зв'язку з цим історично сформувались міжнародні валютні відносини як сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері. Валютні відносини включають;

* укладення угод, щодо купівлі та продажу валюти;

* отримання і надання із-за кордону різних позик;

* надання економічної й технічної допомоги за кордон;

* функціонування валюти в зовнішньоекономічній торгівлі.

Валютні відносини обслуговують взаємний обмін результатами діяльності національних господарств, їх стан залежить від процесу відтворення.

Рівень розвитку валютних відносин країни залежить від рівня інтеграції її в світове господарство.

Учасниками валютних відносин з боку кожної країни можуть бути: уряд та його окремі структури, центральний банк, юридичні особи, включаючи банки, фізичні особи, міжнародні організації.

Валютний курс та конвертованість валют

Валютний курс - це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, або "ціна" грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни. Валютний курс необхідний для:

обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів;

порівняння цін світових та національних ринків;

періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків.

Валютний курс, як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку. Основою валютного курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції. Це економічна категорія що відображає виробничі відносини між товаровиробниками та світовим ринком.

На валютний курс впливають кон'юнктурні чинники, що пов'язані з коливанням ділової активності, політичного, та військово - політичного стану, прогнозами, чутками та інше. На структурні (довгострокові) тенденції, що пов'язані із станом національної грошової одиниці у валютній ієрархії.

Чинниками від яких залежить валютний курс є:

зростання національного доходу - підвищує попит на іноземні товари, що може збільшувати відплив іноземної валюти (попит і пропозиція на валютному ринку);

темпи інфляції - обернені щодо курсу валюти держави, якщо не протидіють інші фактори; стан платіжною балансу держави (при активному - підвищується курс національної валюти), або на неї підвищується попит з боку зовнішніх боржників навпаки (бо боржники продають свою валюту за іноземну для погашення своїх зовнішніх зобов'язань);

різниця процентних ставок у різних країнах: їх підвищення стимулює приплив іноземного капіталу і навпаки, в тому числі і національного;

діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції, якщо курс якої небудь валюти має тенденції до зниження, то фірми та банки продають її на більш стійкі;

ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках (60-70% операцій євро банки виконують в доларах);

ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках визначається станом економіки, політичною ситуацією. Дилери використовують не лише темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, співвідношення попиту та пропозиції валюти, а й перспективи їх динаміки;

валютна політика - вільне формування курсу під впливом попиту та пропозиції супроводжується різким коливанням і показує реальний валютний курс. Державне регулювання відображає завдання валютно-економічної політики;

сукупність розвитку фондового ринку, який є конкурентом валютному ринку.

Сучасні типи режимів валютних курсів у світовій валютній системі включають фіксовані - валютний курс фіксується до однієї валюти, або кошика валют та плаваючий - змінюється залежно від попиту та пропозиції на валютному ринку.

Залежно від здатності валюти вільно використовуватись для будь яких операцій та обміну на інші валюти (що є конвертованістю) вона може бути:

повною - вільний обмін валюти без обмеження категорій власників, видів операцій, форми валюти;

частковою -- дозволяється тільки для певних власників або за окремими операціями;

внутрішня конвертованість - вільний обмін національної валюти на іноземну резидентами і вільні платежі за кордоном;

зовнішня - вільне нагромадження валюти на рахунках нерезидентів, переказ за кордон;

конвертованість за поточними операціями - дозвіл на обмін національної валюти лише для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності учасників міжнародних відносин на поточні операції.

Умовами конвертованості виступають:

високорозвинена грошова і банківська система;

чітко налагоджений ринковий механізм;

нагромадження певних золотовалютних резервів;

свобода експортно - імпортних відносин.

Визначення і встановлення курсу іноземної валюти до національної називають валютним котируванням. Методи котирування:

Прямий - при якому курс одиниці іноземної валюти виражають у національній;

Непрямий - за одиницю приймається валюта, курс якої виражений у певній кількості іноземних грошових одиниць застосовується (в сша для зовнішніх операцій ) рідко.

Крос-курс - певне співвідношення двох валют, яке випливає з їх курсу щодо третьої валюти.

Валютний ринок і види валютних операцій

За своїм економічним змістом валютний ринок - це сектор грошового ринку, на якому урівноважується попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта. За призначенням і організаційною формою - це сукупність специфічних інститутів і механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продавати та купувати національну та іноземну валюту.

Об'єктом валютного ринку є валютні цінності іноземні (для резидентів) та національні (для нерезидентів).

Суб'єктом виступають будь-які економічні агенти: продавці, покупці (юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти) та посередники (банки, біржі , брокерські компанії).

Операції на валютному ринку суб'єктами можуть проводитись з метою забезпечення своєї комерційної діяльності, одержання процентного доходу, спекулятивного доходу, хеджування.

Ціною на валютному ринку виступає валютний курс.

Валютний ринок має власну інфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій для оперативного забезпечення зв'язку між усіма суб'єктами ринку.

Валютний ринок класифікується за різними ознаками:

Залежно від організації торгівлі валютний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий (останній розвивається прискорено, який для суб'єктів є більш дешевим та більш швидким в терміні здійснення). В Україні з 2000р. торгівля здійснюється через міжбанківський валютний ринок;

За масштабом і характером валютних операцій, кількістю валюти, що продається - купується, рівнем правового регулювання валютні ринки поділяються на:

Національні - обмежуються економічним простором конкретної країни та регулюється її законами;

Міжнародні - сформулювались в країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції, ринки регулюються міжнародними угодами, домовленостями самих учасників цих ринків. Розміщуються в містах з великою концентрацією транснаціональних банків, небанківських фінансових структур, комерційних компаній (Лондон, Нью-Йорк, Париж, Токіо, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур та ін.). Розвиток новітніх засобів телекомунікацій та інформаційних технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний валютний світовий ринок, який здатний функціонувати практично цілодобово: з початком доби відкриваються азіатські ринки (Токіо, Сінгапур), після їх закриття - європейські (Франкфурта, Парижа, Лондона), а під кінець їх роботи ринки американського континенту (Нью-Йорка, Лос-Анджелеса). Щоденні обороти світового валютного ринку перевищують декілька трильйонів доларів США.

За характером операцій:

Ринок конверсійних операцій - купівля-продаж здійснюються шляхом обміну рівновеликих цінностей. На цьому ринку складаються умови для формування валютного курсу;

Ринок депозитно-кредитних операцій характеризується залученням банками інвалюти на депозитні вклади та в наданні ними інвалютних позичок; ціна валюти на ньому формується у вигляді процента.

Функції валютного ринку виявляють його призначення й економічну роль, ними являються:

забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави;

створення передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;

формування і урівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу,

страхування валютних ризиків;

диверсифікація валютних резервів.

Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій. Валютні операції - будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

Ці операції класифікуються за декількома критеріями:

За терміном здійснення платежу з моменту купівлі-продажу валюти: касові та строкові.

За механізмом здійснення операцій: своп, форвардні, ф'ючерсні, опціони.

За цільовим призначенням: одержання валюти для здійснення платежів; страхування від валютних ризиків; одержання прибутку або спекулятивні операції.

За формою здійснення: безготівкові, готівкові.

За масштабами операцій: оптові (здійснюються між банками), роздрібні (між банками та їх клієнтами).

Кон'юнктура валютного ринку (зміну між попитом і пропозицією окремих валют, що є ключовим чинником впливу на валютний курс) формується під впливом великої кількості чинників, їх можна розділити на три такі групи: курсоутворюючі, регулюючі, чинники кризового характеру.

До курсоутворюючих базового характеру відносять: стан платіжного балансу країни; обсяг ВНП в країні; внутрішня і зовнішня пропозиція грошей; процентні ставки в країнах, валюта яких порівнюється; співвідношення внутрішніх цін країни з зовнішніми.

Опціонні операції застосовуються для хеджування ризиків та одержання спекулятивного доходу; використовують валютний своп - комбінація двох конверсійних операцій на умовах форварду, які здійснюються одночасно і розраховані на одну і ту ж саму валюту на певній строк і за домовленим курсом; валютний арбітраж - це комбінація з кількох операцій з купівлі та продажу двох чи кількох валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу; спекулятивного характеру операція розрахована на дохід завдяки різниці в курсах на одному і тому ж ринку, або на різних ринках в один і тої же час.

Регулюючі чинники включають заходи прямого державного регулювання (фінансово-бюджетна політика, квотування, грошово-кредитна політика регулювання цін, інтервенційна політика, розподіл валюти та ін.) та структурні чинники. Ці чинники впливають через зміну курсоутворюючих чинників, можуть давати значний ефект, коли економіка країни перебуває у стані тривалої рівноваги.

Чинники кризового характеру: це дефіцит державного бюджету, безконтрольна емісія та інфляція, штучне і надмірне регулювання цін, висока монополія виробництва.

5. Валютне регулювання

Валютне регулювання - сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку.

Функції регулювання міжнародних валютних відносин покладено на МВФ, який керується Статутом, ухвалами та домовленостями.

Міжнародними органами валютного регулювання виступають МВФ, МБРР та міжнародні фінансово - кредитні організації.

На державному рівні регулювання визначається законодавчими актами кожної країни та здійснюється Центральним банком, Міністерством фінансів, органами валютного контролю - ДПА, ДМК, Міністерством зв'язку. Метою валютного контролю є дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій за участю резидентів та нерезидентів.

Регламентація валютних відносин поширюється насамперед на:

процес курсоутворення;

виконання платіжних функцій іноземною валютою на внутрішніх ринках країни;

діяльність комерційних банків та інших структур на валютному ринку;

здійснення міжнародних платежів за поточними операціями платіжного-балансу;

здійснення міжнародних платежів за капітальними операціями платіжного балансу та розвитку іноземних інвестицій в економіку країни;

ввезення та вивезення валютних цінностей через державний кордон;

кредитні відносини між резидентами та нерезидентами;

формування та використання золотовалютних резервів.

Вводячи посилення, скасування чи послаблення обмежень в сфері валютних відносин органи валютного регулювання мають можливість скорегувати валютні потоки в найвигідніших для національної економіки напрямках та обсягах. Валютні обмеження є досить ефективний, потужний і оперативний інструмент валютної політики, водночас цей інструмент має переважно адміністративний характер.

Курсова політика спрямовані на корекцію курсу національної валюти; при зниженні її обмінного курсу - девальвація, для підвищення - ревальвація. Через механізм облікової (дисконтної) політики центральний банк впливає на зміну курсу національної валюти (підвищення облікової ставки зменшує масу національних грошей в обороті, знижується відплив вільного капіталу за кордон та приплив іноземної валюти, при зниженні облікової ставки відбуваються зворотні дії). У такий же спосіб можна впливати на кон'юнктуру валютного ринку через зміну норми обов'язкового резервування, операції на відкритому ринку.

Валютна інтервенція - купівля або продаж центральним банком іноземної валюти за національну сприяє підтриманню валютного ринку і курсу у стані рівноваги. Використання цього інструмента потребує наявності достеменного обсягу валютних резервів. Слід зауважити, що валютна інтервенція впливає й на кон'юнктуру ринку грошей та товарних ринків. Щоб уникнути негативних наслідків на реальний сектор економіки проводять стерилізовану інтервенцію, тобто одночасно з валютною інтервенцією проводять операції на відкритому ринку, протилежного спрямування: при продажу іноземної валюти одночасно купують цінні папери.

У валютному регулюванні особливу роль відіграє платіжний баланс - співвідношення всієї сукупності надходження з-за кордону та платежів закордон за певний проміжок часу. За формою платіжний баланс - це статистичний звіт про валютні надходження та платежі у разі окремих статей, країн, груп країн.

Форму платіжного балансу рекомендує МВФ; складає НБУ на підставі статистичних звітів, що розробляють усі суб'єкти валютних відносин і подають у відповідні державні органи. МБУ регулярно публікує платіжні баланси України. Основними розділами платіжного балансу є: баланс поточних операцій, баланс руху коштів і кредитів, резервні активи.

На стан платіжного балансу впливають:

нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, конкуренція;

циклічні коливання економіки;

зростання закордонних державних видатків;

мілітаризація економіки і військові видатки;

міжнародна фінансова взаємозалежність;

зміни в міжнародній торгівлі;

негативний вплив інфляції;

форс-мажорні обставини.

Для вирівнювання платіжного балансу використовують золотовалютні резерви держави або залучають зовнішні джерела фінансування. Якщо вказані заходи не допомагають то уряд може вдатися до наступних заходів: провести дефляційну політику, спрямовану на зменшення цін та доходів порівняно з іншими країнами; девальвувати національну валюту; запровадити валютний контроль та обмеження на валютні операції.

У механізмі платіжного балансу важливе місце займають золотовалютні резерви -запаси, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення. До цих резервів відносять:

іноземну валюту;

авуари в СПЗ (SDR) - грошові ресурси банку, що є на його рахунках у закордонних банках;

резервні позиції в МВФ;

золото.

5. Валютні системи їх структура, призначення та види

Валютна система - це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору; це механізм, що пов'язує окремі національні економічні системи в єдине світове господарство.

Призначення валютної системи в створенні сприятливих умов для розвитку економічного співробітництва між країнами.

Головна задача валютної системи - ефективне опосереднення платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг і інших видів діяльності між країнами та створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного розподілу праці. Валютна система може сприяти розширенню чи обмеженню інтенсивності міжнародних економічних відносин. Безпосередньо валютною системою здійснюється перелив економічних ресурсів чи блокується цей процес, розширюється чи обмежується ступінь національної економічної незалежності. Розвиток міжнародних економічних відносин в значній мірі визначається характером валютної системи та дієвістю її інститутів.

Валютна система постійно змінюється і розвивається під впливом поглиблення товарного виробництва, зміни його механізмів, посилення соціальної орієнтації такого виробництва, різнонаправлені процеси в сфері державного втручання в економіку з метою чинення тиску на формування адекватних форм валютних відносин і грошових заходів в національній і міжнародних сферах.

Межі економічного простору валютних відносин збігаються з межами відповідних валютних ринків, це формує відповідні види валютних систем: національні, міжнародні (регіональні) і світову.

Національні валютні системи базуються на національних грошах і є складовою грошових систем окремих країн, визначаються державним законодавством.

Міжнародні та світові валютні системи ґрунтуються на багатьох валютах провідних країн світу та міжнародних (колективних) валютах (євро, СДР) і формуються на підставі міждержавних угод та світових традицій.

Спочатку формуються національні валютні системи, основними елементами її виступають:

Назва, купюрність та характер .емісії національної валюти

Ступінь конвертованості національної валюти

Режим курсу національної валюти

Режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті

Режим формування і використання державних золотовалютних запасів

Режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються законодавчими органами залежно від економічної ситуації в країні

Регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку драгоцінних металів

Регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин

Визначення національних органів на які покладається проведення валютної політики, їхніх прав та обов'язків в цій сфері. Державні органи та комерційні банки створюють інфраструктуру валютної системи, у центрі якої знаходиться державний банк країни.

Призначення національної валютної системи - це розробка та реалізація валютної політики; валютне регулювання та валютний контроль.

Кінцевими цілями валютної політики є стратегічні цілі монетарної політики взагалі, а специфічними:

лібералізація валютних відносин в країні;

забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний ринок;

забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти;

захист іноземних та національних інвестицій в країні;

забезпечення стабільності курсу національної валюти.

Світова валютна система призвана забезпечити інтереси країн - учасників, її основними елементами є:

функціональні форми світових грошей (золото, резервні валюти, міжнародні рахункові одиниці);

регламентування умов взаємної конвертованості валют;

уніфікація режимів валютних паритетів валютних курсів;

міжнародне регулювання валютних обмежень;

уніфікація правил використання міжнародних кредитних обігових коштів;

уніфікація основних форм міжнародних розрахунків;

режим світових валютних ринків і ринків золота;

статус інституту міжнародного регулювання, з 1999 року ним виступає МВФ.

Регіональна валютна система - це договірно-правова форма організацій валютних відносин між групами країн, її прикладом є створена в 1979р. Європейська валютна система, яка є складовою частиною світової валютної системи. Її елементами є:

1. Міжнародна розрахункова одиниця в динаміці: (ЕКЮ, перевідний рубель, ЕКЮ, євро)

2. Спільні валютні кордони

3. Спеціальний режим регулювання валютних курсів

4. Регіональні валютно-розрахункові одиниці.

Процес інтеграції України в світову економіку відбувається за умов реформування власної економіки при одночасній трансформації зовнішньоекономічних зв'язків. Це вимагає створення моделей розвитку економічної системи, які забезпечували б ефективне функціонування елементів інтеграції в рамках колишнього регіонального співробітництва і формування нових інтеграційних елементів.