· придбання інших майнових прав, які не заборонені законами України.

Найбільший інтерес у інвесторів щодо вкладення капіталу викликають такі галузі економіки України як харчова промисловість - 503,1 млн. дол. США (20,4% до загального обсягу), внутрішня торгівля - 389,1 млн. дол. США (15,8%), машинобудування і металообробка - 336,0 млн. дол. США (13,6%), фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення - 197,7 млн. дол. США (8,0%), хімічна промисловість - 131,5 млн. дол. США.

Іноземні інвестиції вкладено в 6600 підприємств України. Найбільші вкладення здійснено до підприємств м. Києва - 721,7 млн. дол. (2738 підприємств), Київської області - 229,3 млн. дол. (137), Запорізької - 223,8 млн. дол. (129), Одеської - 172,3 млн. дол. (493).

У І півріччі 2008 року з України в економіку країн світу вкладено 3,4 млн. дол. США, у тому числі в країни СНД та Балтії - 1,8 млн. дол. (51,9% до загального обсягу),в інші країни світу - 1,6 млн. дол. (48,1%).

Основними інвесторами з України є підприємства, що належать до таких галузей економіки як транспорт - 61,8 млн. дол. (51,5%), охорона здоров'я, фізична культура та соціальне забезпечення - 17,2 млн. дол. (9,3%), машинобудування і металообробка - 8,2 млн. дол. (6,8%).

Взагалі діяльність іноземних інвесторів в Україні регулюється близько 70 нормативними актами різного рівня, якими іноземному інвестору досить важко керуватися у зв'язку з неоднозначністю положень. Крім цього, до діючого Законодавства постійно вносяться зміни та доповнення, які часто значно погіршують існуючі положення та умови діяльності іноземних інвесторів. З метою усунення цих доцільно було б, з одного боку - прийняття нових законодавчих актів або змін і доповнень до вже діючих, а з другого боку - усунення протиріч та неоднозначних положень в уже діючих законодавчих та нормативних актах.

Інвестор завжди стоїть перед проблемою прийняття інвестиційного рішення, яке має три складові:

1 - оцінка власного фінансового стану і мотивація доцільності участі в інвестиційному проекті;

2 - визначення розміру інвестицій і джерел фінансування;

3 - оцінка майбутніх надходжень від інвестицій.

Для успішного забезпечення інвестування підприємств виробничої сфери необхідно розв'язати три ключові проблеми:

-- визначити джерела і обсяг інвестиційних ресурсів, які можуть бути залучені до виробничої сфери; -- обгрунтувати інвестиційні пріоритети; розробити ефективний механізм залучення і використання інвестицій.

Потреби в інвестиціях у виробничу сферу можна розглядати в двох аспектах:

-- з точки зору подолання кризових явищ (тобто як критичні інвестиції, зволікання з якими лише поглиблюватиме кризу);

-- з позиції досягнення вітчизняною промисловістю технологічного рівня розвинутих європейських країн.

Перший аспект передбачає інвестування життєво важливих галузей і виробництв на рівні, який би не допускав їхньої зупинки.

Другий аспект стосується суттєвої структурної перебудови виробничої сфери і потребує значно більших коштів. Про такий обсяг інвестування можна говорити лише за умови подолання кризи і пожвавлення економіки.

Потреби в інвестиціях у виробничу сферу досить значні. Тому важливо забезпечити мобілізацію всіх можливих інвестиційних ресурсів, оскільки для, багатьох проектів необхідним є ефект масштабу (наприклад, у галузях паливно-енергетичного комплексу, металургії, нафтопереробки тощо). Водночас слід виходити з того, що основою технологічної перебудови виробничої сфери є власні кошти підприємств. У більшості випадків це наслідок нестабільної, заплутаної податкової системи з гіпертрофованою фіскальною функцією податків як економічного важеля, недосконалої фінансово-кредитної системи та інших факторів. Це свідчить про те, що підприємницькі структури спроможні інвестувати у виробничу сферу при забезпеченні відповідних економічних умов і сприятливого інвестиційного клімату.

Одним з важливих елементів політики поліпшення зовнішнього торговельного режиму є залучення інвестицій, як вітчизняних так і іноземних інвесторів направлених у сферу виробництва в Україні для прискорення його розвитку та зменшення потреби в іноземних кредитах під державні гарантії.

Інвестиційний клімат і Україні залишається непривабливим, крім того і через не вирішення питання власності на землю, відсутності надійної системи страхування і перестрахування. Відсутні суттєві структурні зрушення та інвестиційні перетворення в економіці. Знизилась сприйнятливість підприємств до впровадження інновацій.

Як свідчить динаміка вкладення іноземних інвестицій, не дивлячись на всі негативні чинники загальний обсяг інвестицій все ж таки має зростаючу динаміку, але залишається на значно низькому рівні в порівнянні з іншими країнами і не задовольняє дійсних потреб економіки України у капіталовкладеннях.

Висновки

Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками.

Колективне підприємництво -- єдиний сектор економіки в Україні, що має тенденцію до зростання. При цьому частка недержавних підприємств у промисловості становить 70% і на них припадає майже дві третини виробленої продукції. Більшість підприємств недержавного сектора становлять акціонерні товариства -- у минулому державні підприємства.

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.

Без аналізу фінансового стану сьогодні стає неможливим функціонування будь-якого суб'єкта економічної діяльності, включаючи й тих, що з певних причин не переслідують мету максимізації прибутків. Якщо ефективність господарювання є добровільною справою агента економічної діяльності, то фінансова звітність - обов'язковою: навіть дрібні приватні підприємства зобов'язані аналізувати свою фінансову діяльність, на основі якої вони будують звітність перед органами Державної податкової адміністрації.

Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-господарської або комерційної діяльності підприємства. Однак партнерів та акціонерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто саме показники фінансового стану за звітний період, які можна визначити на основі офіційної фінансової звітності.

Стійка діяльність підприємства залежить як від обґрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від ефективного використання всіх існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносять податкову, кредитну, цінову політики держави та ринкову кон'юнктуру. Через це в якості інформаційної бази аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і варіанти, при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, котрі потрібно враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень.

Підприємство АТЗТ «Актив плюс» має достатню фінансову стійкість. Про це свідчить ряд показників. Зокрема, коефіцієнт абсолютної ліквідності вказує на те, що підприємство в змозі негайно погасити 25% поточної заборгованості. Значення коефіцієнту швидкої ліквідності має досить високе значення, але все ж менше нормативного. Лише значення коефіцієнту загальної ліквідності знаходиться в межах норми, навіть перевищує її. Але ж високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у нього понаднормативних виробничих запасів.

Загальний коефіцієнт покриття свідчить, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань припадає 5,57 грн. поточних активів на початок року та 3,24 грн. - на кінець року. Підприємство має значний запас фінансової стійкості - про це свідчить коефіцієнт фінансової стійкості. Згідно коефіцієнту співвідношення власних та позикових коштів на кожну гривню власних коштів припадало 30 грн позикових (на початок звітного періоду) та 12 грн. - на кінець періоду.

Незважаючи на те, що підприємство має добрі результати по деяких показниках, воно знаходиться в нестійкому фінансовому стані через нестачу грошових коштів. Великі обсяги готової продукції на складі свідчать про те, що дана продукція не дуже користується попитом через високу ціну, яка, в свою чергу, обумовлена великою собівартістю.

Оскільки на АТЗТ «Актив плюс» існує дві великі проблеми - проблема збуту та оптимізації дебіторської заборгованості, на них потрібно звернути особливу увагу. Проблему збуту можна вирішити через реалізацію продукції з негайною оплатою і, звісно ж, шляхом зниження відпускних цін. Щодо дебіторів, то потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків зі споживачами.

Доцільно також продати частину основних фондів, оскільки вони вже застарілі, а отриману суму спрямувати на придбання нового обладнання чи на розширення виробничої та збутової діяльності.

Пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює необхідність розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку підприємства. Адже, сьогодні нас відділяє вже немало часу відтоді, як Україна стала на шлях ринкових перетворень. Цей шлях і досі залишається складним та заплутаним, а часом навіть незбагненним пересічному громадянину, що давно звик чути про реформування економіки, не помічаючи реальних змін на краще. На думку багатьох західних економістів, роботи яких використовувались автором під час написання даної роботи, проблема української промисловості полягає в тому, що керівники багатьох підприємств є вихованцями старої командно-адміністративної системи господарювання, в якій, при відсутності функціонуючого ринкового механізму та дефіцитності ресурсів, споживчий попит сприймався як небажане явище або, навіть, як гальмо економічного розвитку. Відмінність ринкової економіки в цьому відношенні полягає в тому, що споживчий попит в будь-якій формі розуміється виробником як стимул до збільшення обсягів виробництва.

Світовий досвід вчить нас тому, що дійсне просування на шляху реформ залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних форм господарювання. Важливу роль в цьому процесі в Україні відіграє об'єктивний аналіз фінансового стану підприємств.

Список використаних джерел

1. Безгубенко Л.М. "До запитання про суть фінансів" // "Фінанси України", 2000р.,№ 1.

2. Бородина Е.І. "Фінанси підприємств", М., "Банки і біржі", 1995р.

3. Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: НІОС, 2002.

4. Жуков Е.Ф. "Цінні папери та фондові ринки", М., "Банки і біржі", 1995 p.

5. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 року зі змінами та доповненнями.

6. Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 вересня 1998 року.

7. Закон України "Про підприємства в України" від 27.03.1991 року.

8. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.07.1991 року № 1201 -XII зі змінами та доповненнями.

9. Кондратьєв О.Д."Фактори забезпечення фінансової стійкості підприємства" // "Фінанси України", 2001 p., № 9.

10. Коробов Н.В. "Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий", К., "Высшая школа",2000 г.

11. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України. Монографія. Нац. ін-т. стратегічних досліджень. -К.: 1996.

12. Критик А.Б. Основы финансовой деятельности предприятия. - Санкт-Петербург, 1996.

13. Лайком К. "Управление финансами предприятия" // "Журнал для акционеров", 2001, № 2.

14. Лупенко Ю.О. "Формування контрольних пакетів акцій акціонерного товариства" // "Фінанси України", 2001 p., № 9.

15. Мозговой О.Н. С каждым годом важность регулирования рынка ценных бумаг возрастает. // Инвест-газета. - №7.2000г.

16. Мозговой О.Н. Фондовый рынок Украины. - К.: -Феникс, 2001.

17. Общая теория финансов / Под ред. Л.А.Дробозиной. - М.: ЮНИТИ, 1995.

18. Опарін В. М. Фінанси: Навч. посібник. - К.: КНЕУ. -2001.

19. Поддєрьогін A.M. "Фінанси підприємств", К., 2000 р.

20. Портнов А.В. "Удосконалення законодавчої бази акціонерних товариств" // "Фінанси України", 2000р. №12.с.22-24.

21. Рубцов Б.Г, Зарубежные рынки : инструменты, структура, механизм функционирования (гл.1., §1.2). - М.: ИНФРА-М. - 1996.

22. Статистичний збірник за 2007 p.

23. Статистичний збірник за 2008 p.

24. Стецько М.В. "Фінанси AT: проблеми і перспективи" // "Фінанси України", 2000р. №4. с.54-56.

25. Суржик В.Г. " Акціонування й управління акціонерним капіталом" // "Фінанси України", 2008 р.

26. Суржик В.Г. "Фінансове прогнозування доходів та витрат акціонерного товариства" // "Фінанси України", 2007 p., № 12.

27. Суторміна В.М. "Фінанси зарубіжних корпорацій", К., "Либідь", 1993 p.

28. Третяк О.Д. "Прогнозування фінансового стану AT" // "Фінанси України", 2000р., №11. с.38-40.

29. Финансы Учебное пособие / Под ред. А.М.Ковалевой /. -М.: Финансы и статистика, 1999 .

30. Финансы. Учебник. Под ред. М. В. Романовского, О.В.Врублевской, Б.М.Сабанти. - М. перспектива, Юрайт. -2001.

31. Фінанси: вишкіл студії: Навч. посібник / За ред. Юрія С.І. -Тернопіль: - "Карт-бланш". - 2002.

32. Фондовий ринок України / Керівник авт. кол. - В.В. Оскольський / - К.: УФБ, Скарбниця, 1999.

33. Шарль Бланкарт. Державні фінанси в умовах демократії. Вступ до фінансової науки. За науковою редакцією В.М.Федосова. - К.: Либідь, 2000.

34. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятия: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 1999.

Додаток 1