главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество База знаний Allbest
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Інвестиції в економіку України

Стратегії інвестиційної діяльності та їх застосування на України. Державний кредит формує частина державного внутрішнього боргу. Значна частка державного боргу складається з зовнішніх позик, що зв’язані з розвитком міжнародного кредиту взагалі.

Рубрика: Финансы, деньги и налоги
Вид: реферат
Язык: украинский
Дата добавления: 22.12.2008
Размер файла: 22,9 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу
Динаміка державного боргу країни за останні 5 років. Відношення державного та гарантованого державою боргу України до валового внутрішнього продукту. Особливості державного кредиту. Казначейське зобов’язання та вексель. Класифікація державного боргу.
презентация [7,0 M], добавлена 10.02.2014

2. Фінансові важелі управління державним боргом
Економічна природа державного боргу. Моніторинг внутрішнього державного боргу в Україні. Структура державного внутрішнього боргу України. Специфіка внутрішнього боргу держави. Управління та обслуговування державного внутрішнього боргу.
дипломная работа [239,5 K], добавлена 21.02.2003

3. Поняття, функції та види державного кредиту
Державний кредит як сукупність відносин, в яких держава виступає в ролі позичальника коштів, кредитора і гаранта. Основні форми внутрішнього державного кредиту, форми випуску державних позик. Особливості обслуговування і погашення державного боргу.
реферат [20,7 K], добавлена 11.05.2010

4. Державний борг України
Поняття внутрішнього державного боргу. Механізм управління та обслуговування внутрішнього державного боргу. Динаміка внутрішнього державного боргу за 2009–2011 рр., причини збільшення та шляхи скорочення. Міжнародний досвід врегулювання боргових проблем.
курсовая работа [57,8 K], добавлена 08.07.2013

5. Бюджетна система України
Взаємозв’язок державного боргу та державного кредиту. Переваги та недоліки прямих та непрямих податків. Взаємозв’язок державного кредиту та бюджетного дефіциту. Аналіз законодавчої та нормативної бази щодо формування державного боргу України.
контрольная работа [51,6 K], добавлена 20.03.2012

6. Державний борг України
Загальна характеристика державного боргу, його економічна сутність та види. Державний борг України на сьогодняшній день та прогнози на майбутнє. Особливості нормативного регулювання державного боргу в Україні. Аналіз загального обсягу державного боргу.
реферат [22,7 K], добавлена 04.12.2010

7. Проблеми погашення державного боргу в Україні
Державний борг як одна з важливих складових державних фінансів. Характеристика, поняття та структура державного боргу країни, формування державного зовнішнього та внутрішнього боргу. Сучасний стан зовнішньої заборгованості України та шляхи її погашення.
реферат [293,2 K], добавлена 01.02.2012

8. Державний борг
Теоретичні аспекти проблеми державного боргу, його вплив на економіку держави та види. Принципи та методи управління державним боргом. Характеристика державного боргу в Україні. Структура та динаміка державного боргу. Аналіз реструктуризації боргу.
курсовая работа [684,9 K], добавлена 11.06.2014

9. Аналіз державного боргу
Економічна сутність державного боргу, його класифікація за умовами залучення коштів. Розрахунок державного боргу, гранична сума дефіциту бюджету. Причини виникнення та зростання державного боргу в Україні. Аналіз державного боргу за 2005-2010 роки.
реферат [147,0 K], добавлена 07.01.2012

10. Державний кредит та проблеми внутрішнього і зовнішнього боргу
Призначення державного кредиту. Державний борг та його види. Проблеми внутрішнього боргу. Українські облігаційні запозичення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Боргові парадокси і орієнтири державних запозичень. Управління державним боргом.
курсовая работа [55,3 K], добавлена 08.05.2011


Другие работы, подобные Інвестиції в економіку України


17

Зміст

1. Стратегії інвестиційної діяльності та їх застосування на України …..….2

2. Державний кредит………………………….………………………………..9

Література………………………………………………………………………16

1. Стратегії інвестиційної діяльності та їх застосування на України

Сьогодні від ефективності інвестиційної політики залежать стан виробництва, положення і рівень технічної оснащеності основних фондів народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних і екологічних проблем. Інвестиції основою для розвитку підприємств, окремих галузей і економіки в цілому. Під час економічної кризи інвестиційна діяльність в Україні значно знизилася. Попит падало значно швидше чим виробництво валового продукту. Однієї з причин цього, було те значно знецінювала інвестиційні. Протягом останнього років, незважаючи на значне уповільнення темпів інфляції, зменшується частина довгострокових кредитів, наданих суб'єктам господарювання усіх форм власності в загальному обсязі кредитів в економіці. Якщо в 2001 році цей показник був дорівнює 12,8 %, то в 2004 році - 11,3 %, 2006 року - 11,1 %, а за січень-листопад 2007 року - близько 10,0 %. Це свідчить про відсутність у комерційних банків економічних стимулів кредитування інвестицій, наявності підвищеного ризику при наданні таких кредитів і обтяженні кредитних портфелів банків директивними кредитами, своєчасне повернення яких проблематично. Великі кредитні ресурси банків також на ринок облігацій внутрішньої державної позики (ОВГЗ), де більш привабливі в порівнянні з кредитами для інвестиційних проектів.

У нинішньому році для підтримки будівництва великих інфраструктурних і виробничих об'єктів необхідно 2377 млн.грн. Ця сума значно бюджетні можливості держави і вимагає збалансованості по обсязі, джерелам і часу. 2008 рік може стати роком початку економічного країни за умови відновлення випереджальної інвестиційної активності. З другої половини 2007 року спостерігається зниження темпів падіння валового внутрішнього продукту і промислового виробництва.

За 11 місяців минулого року обсяги промислової продукції зменшилися на 1,8 % проти 5,0 % за аналогічний період 2006 року. Рівень інфляції склав 8,6 %. Намітилися позитивні зрушення в структурі капітальних вкладень у направле-нии збільшення частини обсягів, спрямованих на розвиток виробничого потен-циала. Уведено нову амортизаційну політику, що дає можливості значні інвестиційні ресурси безпосередньо на підприємствах.

Український фінансовий ринок має ряд безумовних цінностей: стабільні гроші і стабільний ціни. Велике значення має той факт, що стабільність гривни - це результат дії ринкових саморегуляції економічних процесів суспільства. А результат стабільності гривни - це ряд якісно нових процесів на ринку капіталу, у тому числі реальне збільшення строкових вкладів населення України, що можуть стати важливим джерелом національних інвестицій.

В Україні досягнута нормалізація функціонування банківської системи. З 01 жовтня ц.р. українська банківська система перейшла на міжнародні стандарти обліку і звітності. Рівень банківського капіталу на начало жовтня досяг 4,2 млрд.грн., і до кінця 2009 року банківська система країни буде працювати в рамках європейських стандартів щодо норми капіталу на один комерційний банк.

Стабільність - це один з основних застав розвитку валютного ринку. У травні 2007 року Україна стала 138-й країною, що підписала статтю 8 Угоди з Міжнародним валютним фондом про повний гривни в рамках операцій. Цим були зняті всі проблеми репатріації виторгу інвесторів будь-якого типу з території України. З метою демонстрації стабільності грошей на 2007 рік була обрана тактика підтвердження курсового поводження в рамках валютного коридору 1,7 - 1,9 грн. за долар США.У середині минулого року Національний банк України скасував 50-процентний обов'язковий продаж валюти на українському ринку. Результатом цього з'явився класично організований і відомий для інвесторів валютний ринок. В економічній політиці 2008 року стабільність грошей також буде важливим інвестиційного клімату, частиною відновлення економічного розвитку.

Найважливішою складовою частиною економічних реформ є приватизація. Наприкінці 2007 року майже завершилася мала приватизація, у значній мірі приватизовані середні підприємства і більш 50 % всіх активів держави, що підлягають приватизації, уже приватизовані.

Зараз у процесі продажу, крім середніх і малих підприємств, знаходяться близько 300 великих підприємств з основним капіталом більш 100 млн. доларів США. Серед них є досить привабливі, з інвестиційної точки зору, об'єкти. Наприклад, нафтопереробні підприємства, що добувають і постачають компанії, підприємства чорної і кольорової металургії, машинобудування й інших галузей промисловості.

Інвестиції є (в образному змісті) як би воротами науково-технічного прогресу. Науковий потенціал країни, що раніш відрізнявся світовим рівнем досягнень у різних областях фундаментальної науки і техніки, з поновленням інвестиційної активності одержить новий подих. Ефективно вирішити проблему зниження ресурсо- і енергоємності можна тільки шляхом широкого впровадження нових технологій сучасної техніки, зв'язавши воєдино інтереси наукових досліджень і практики через потреби ринку.

У ринкових умовах на нових технологіях і новій техніці можна тільки тоді заробити гроші, коли вони сприяють поліпшенню життя. При цьому вченим у новій для них середовищу міжнародної конкуренції на відкритих ринках варто пам'ятати, що час є головним чинником у сучасній економіці. Однак, як не дивно, багато хто розглядають час як ресурс.

Сучасні умови економічного розвитку вимагають проведення активної політики по залученню прямих іноземних інвестицій. В Україні створена база в сфері регулювання інвестиційної діяльності, що статечно удосконалюється з метою досягнення більшого припливу іноземних підвищення ефективності їхнього використання.

Зокрема , іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення надзвичайних заходів при стихійних лихах, аваріях, епідеміях, епізоотіях. При цьому закордонному інвестору гарантується адекватна й ефективна компенсація.

Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитку, включаючи вигоду і моральний збиток, заподіяний їм у результаті дій, бездеятель-ности чи неналежного виконання державними органами України або посадових осіб передбачених законодавством зобов'язань перед інвестором.

У випадку припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його капіталовкладень у натуральній чи формі у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і терміновий переклад за кордон прибутків і інших засобів в іноземній валюті, отриманих на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій.

Якщо надалі спеціальним законодавством про іноземний будуть мінятися гарантії захисту закордонних інвестицій, визначені Законом, то протягом десяти років із дня вступу в силу такого за вимогою іноземного інвестора застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені Законом України "Про режим іноземного інвестування". Так говорить Закон.

Важливими правовими документами, що регулюють взаємини суб'єктами інвестиційної діяльності, є міждержавні "Про сприяння і взаємний захист інвестицій". Такі договори є додання справедливого статусу інвестиціям і захисту їхній на території іншої держави. Вони підписані з 44 країнами світу. Цілий ряд проектів договорів перебуває в стадії узгодження.

Позитивно впливає на залучення іноземних інвестицій співробітництво і допомога Україні з боку Міжнародного валютного фонду й інших междуна-родных організацій.

З метою підтримки розробки і реалізації державної політики по пер-потязі іноземних інвестицій в економіку України, використання сучасного світового економічного досвіду прискорення інтеграції України в систему міжнародних господарських зв'язків Указом Президента України створена Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україні.

Для пошуку фінансових ресурсів і реалізації інвестиційних проектів створена Українська державна кредитно-інвестиційна компанія. Компанія може здійснювати функції супроводу і фінансування інвестиційних проектів.

У липні 2006 року створене Національне агентство України по реконструкції і розвитку, основною метою діяльності якого є створення сприятливих умов для розвитку міжнародного економічного співробітництва, взаємодія з міжнародними фінансовими організаціями, що відповідають міждержавними і регіональними організаціями, організаціями іноземних держав у сфері залучення і використання зовнішніх фінансових ресурсів.

Щоб уникнути споровши між іноземними інвесторами й органами влади і місцевого самоврядування, з метою сприяння їх оперативному позасудовому регулюванню Указом Президента України створена Палата незалежних експертів з питань іноземних інвестицій при Президенті.

Для сприяння рішенню спірних питань, що виникають у процесі реалізації інвестиційних проектів при участі американських компаній, у жовтні 2007 року Указом Президента України створена українська частина Спеціальної групи швидкого реагування (після скандальних результатів тендера на видачу ліцензій на право надання послуг мобільного зв'язку GSM-900 американська компанія Motorola пішла з ринку зв'язку України, що викликало визначений політичний дискомфорт у відносинах Київ-Вашингтон).

Однак, незважаючи на створену визначену законодавчу базу, інфраструктуру, привабливість економічного потенціалу України (порівняно багаті природні ресурси, вигідне географічне положення, кваліфікованих "дешевих" робітників кадрів, досягнення в наукових дослідженнях, значна ємність внутрішнього ринку), надходження іноземних інвестицій в Україну - незначні. У порівнянні з країнами Східної Європи обсяг іноземних інвестицій, що надходять в економіку України, у 3-7 разів менше.

Загальний обсяг прямих інвестицій, що фактично поступили в Україну (згідно квартальним даним Держкомстату України) починаючи з 2002 року, по состоя-нию на 01.10.07 року складає 1797 млн.дол. Це інвестиції зі США - 332,6 млн.дол. (18,5 %), Німеччини - 173,3 млн.дол. (9,6 %), Нідерландів - 180,5 млн.дол. (10,0 %), Великобританії - 140,5 млн.дол (7,8 %), Кіпру - 127,4 млн.дол. (7,1 %), Росії - 121,8 млн.дол (6,8 %), Ліхтенштейну - 103,5 млн.дол (5,8 %).

Найбільші обсяги іноземних інвестицій у млн. доларів: м. Київ - 555,1; Київська область - 170,6; Дніпропетровська область - 141,5; АР Крим - 119,8; Одеська область - 119,0; Черкаська область - 106,3. В інвестиціях однаковою мірою гостро бідують усі регіони України.

Закордонні інвестори виявили найбільшу цікавість до таких галузей народного господарства (у млн. дол. США), як харчова промисловість - 366,5; внутрішня торгівля - 303,6; машинобудування і металлобработка - 152,2; фінанси і кредит - 152,3; будівництво і промисловість будівельних матеріалів - 116,9; хімічна і нафтохімічна промисловість 114,1; що складає 67,1 % від загального обсягу.

Іноземні інвестиції вкладені в 6247 підприємств, з яких лише 1854 (29,7 %) випускають продукцію.

Загальна потреба економіки України (прогнозована) більш 40 млрд. дол. В інвестиціях бідують практично всі галузі економіки: -., транспорт - 3,7 млрд. дол., хімія і нафтохімія - 3,3 млрд. дол.

Обсяги надходжень іноземних інвестицій у 2007 році склали близько 530 млн. дол., чи 100,7 % від вкладених іноземних інвестицій у 2006 році.

Інвестиції з України на 01.10.07 року здійснені в обсязі 137,8 млн. дол., у тому числі в країни СНД і Балтії - 52,2 млн. дол., інші країни світу - 85,6 млн. Долл.

Приведені дані і тенденції, що з них випливають, про завершення короткого періоду романтичного від-носіння до інвестування в України. У реальній ситуації склався і негативно впливає на поводження інвесторів цілий ряд проблем, що вимагають невідкладного.

Головними основами державної інвестиційної політики на найближчу перспективу є: збільшення обсягів вкладень суб'єктів за рахунок прибутку і нової амортизаційної політики; посилення впливу держави на активізацію інвестиційного процесу через збільшення обсягів бюджетного фінансування капітального будівництва великих інфраструктурних об'єктів і введення кредитних основ бюджетного фінансування інвестицій; створення умов для залучення довгострокових кредитів комерційних банків, упорядкування діяльності інвестиційних і інноваційних фондів, перехід від сертифікації до грошової приватизації; збільшення інвестиційних ресурсів, що формуються на фондовому ринку і за рахунок заощаджень населення; введення економічного механізму страхування ризиків внутрішніх і зовнішніх інвестицій; утворення відповідних інститутів з питань інтеграції промислового і банківського капіталу, мобілізації засобів під ефективні інвестиційні проекти в пріоритетні галузі економіки.

З метою полегшення пошуку ефективних об'єктів інвестування і у багатьох міністерствах і відомствах України утворені банки даних інвестування в розрізі галузей народного господарства і регіонів (наприклад, база даних Мінекономіки включає більш 2000 таких об'єктів).

На підставі інформації посольств, країн - потенційних інвесторів і, що надходять в уряд, утворено базу даних іноземних інвестиційних фірм (їхній більш 200), що використовують українські виробники для пошуку іноземних інвесторів.

Збільшення надходжень іноземних інвестицій у України сприяло б утворенню окремих зон (варіант вільних економічних зон).

Держава повинна додавати всі сили для реструктуризації економіки, загальної політичної й економічної ситуації, що буде сприяти поліпшенню інвестиційного клімату в країні.

Успішно проведена грошова реформа монетарними способами інфляцію - за 11 місяців 2007 року її рівень - 8,6 %, скасовані нетарифні методи регулювання експортно-імпортних операцій, ведеться робота зі і лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, збалансованості і цінової політики, здійснюється реформування податкової системи убік зменшення тиску на виробника, удосконалюється нормативно-правова база.

2. Державний кредит

Державний кредит відбиває кредитні відносини з приводу акумуляції державою коштів на засадах зворотності для фінансування державних витрат. Кредиторами виступають фізичні і юридичні особи, позичальником - держава в особі його органів (Міністерства фінансів, місцевих (муніципальних) органів влади). Для позичальника форма кредиту дозволяє мобілізувати додаткові грошові ресурси для покриття бюджетного дефіциту без використання для цих цілей паперово-грошової емісії, для кредитно-грошового звертання шляхом операцій на відкритому ринку, формування фінансового ринку. В умовах розвитку інфляційного процесу державні позики в населення тимчасово зменшують його платоспроможний попит. Зі звертання вилучається надлишкова грошова маса, тобто відбувається відволікання засобів із грошового обігу на заздалегідь обговорений термін. Надмірне збільшення державного боргу разом з тим може привести до платежів по зобов'язаннях, сума яких складе величину більшу, ніж надходження від позик, що негативно позначиться на стані фінансів держави.

Місцеві органи влади здійснюють мобілізацію засобів на кредитної ос-нове, що можуть використовуватися на благоустрій міських і сільських районів, будівництво, реконструкцію об'єктів охорони здоров'я, культурного, , житло-побутового призначення й ін. У результаті скорочується попит зазначених органів на засоби з державного бюджету.

Кошти , що надходять від випуску місцевих облігацій, звичайно в позабюджетні фонди. Для реалізації, наприклад, якого-небудь проекту муніципальний орган може виділити частина засобів з місцевого бюджету, узяти кредит (що не завжди є вигідним) або використовувати позабюджетні засоби, отримані від випуску місцевих облігацій.

Такі облігації вважаються надійними і ліквідними цінними паперами. Їхня надійність забезпечується двома способами: за допомогою загальної податкової моці, а також доходами існуючих об'єктів або нерухомістю споруджуваних. Через процентні ставки по місцевих облігаціях є близькими до процентних державних облігації.

Інвестори, що здобувають місцеві облігації, поставляють органам необхідні для реалізації проектів позикові засоби. Якби не ці надходження, то муніципальні органи змушені були б використовувати частину засобів місцевих бюджетів, а такі засоби можуть бути отримані в результаті місцевих податків. Таким чином, випуск місцевих облігацій дозволяє вирішувати одночасно кілька задач: муніципальні органи одержують необхідні їм для реалізації проекту позикові кошти ; їм немає необхідності використовувати засобу місцевого бюджету, а значить і збільшувати місцеві податки; інвестори підлог-сподіваються у власність надійні і ліквідні цінні папери, що приносять доход, місцеве населення одержує важливий для його існування об'єкт і користається його товарами, чи роботами послугами.

Через викладений вище в більшості випадків доходи від місцевих облігацій не обкладаються податком або обкладаються по пільговій ставці. Зазначена обставина робить місцеві облігації привабливими для великих інституційних, незважаючи на низьку їхню прибутковість.

Для кредиторів державний кредит - форма заощадження, інвестування засобів у цінні папери, що приносить додатковий доход. Велика і гарантія вы- умов кредитної угоди з боку держави. Ринок державних цінних паперів надає первинним інвесторам (кредиторам) ряд унікальних можливостей, таких як гарантія повноти і своєчасності платежів; можливість одноразового розміщення практично необмежених сум коштів ; висока ліквідність; відносно висока прибутковість; наявність ефективної системи безготівкових розрахунків по паперах і ін.

Державний кредит поділяється на види , що відбивають специфіку відносин і впливу ряду факторів. Види державного кредиту визначаються:

складом позичальників і кредиторів;

конкретними причинами появи потреби в держави в мобілізації засобів;

місцем одержання кредиту; формою його оформлення;

методами залучення грошових ресурсів і способами їхнього повернення;

термінами погашення державою своїх зобов'язань;

ступенем ризику кредитора і позичальника.

По місцеві одержання кредиту, державний кредит ділиться на внутрішні і зовнішні позики. В Україні казначейські зобов'язання є короткими-терміновими, якщо вони випущені з терміном погашення до 1 року, середньостроковими - від 1 до 5 років, довгостроковими - від 5 до 10 років. У кожнім конкретному випадку обмовляються умови, форми і терміни державного кредиту.

У залежності від форми і порядку оформлення кредитних відносин є: державні облігаційні і безоблігаційні позики. Випуск різного роду казначейських зобов'язань, векселів, кредитування центральним банком бюджету (якщо це дозволено законом; у ряді країн, наприклад у Данії, закон узагалі забороняє державі брати які-небудь кредити в національному банку) - це приклади безоблігаційних позик.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником засобів і підтверджуюча зобов'язання юридичної особи, її що, відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ній термін, зі сплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Переважно випускаються облігації внутрішніх, державних позик. Вони можуть бути як іменними, так і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), виграшними, що вільно звертаються чи з навкруги звертання, ощадними, казначейськими. Випуск облігацій може передбачати добровільне розміщення серед юридичних і фізичних осіб, а також обов'язкову покупку їхніми юридичними особами.

Казначейські зобов'язання держави - вид цінних паперів, що засвідчують внесення їхніми власниками коштів бюджет і право на одержання фіксованого доходу протягом терміну володіння ними. Розміщаються на основі серед юридичних і фізичних осіб.

Цінні папери держави поділяються на двох груп: папера, що можуть на вторинному ринку; папера, що не надходять на вторинний ринок. ринок можуть надходити: казначейські зобов'язання (векселі), облігації. Продаж цінних паперів Кабінету Міністрів можуть здійснювати банки. Проведення операцій з державними цінними паперами на відкритому ринку здійснює Національний банк.

При придбанні цінного папера уряду значення має прибуток від її, що залежить від виду цінного папера, її номінальної величини, терміну, умов випуску, ступеня ризику, темпів інфляції. Основна невизначеність виходить з можливості зміни очікуваних темпів інфляції. Якщо темпи інфляції зростають, то кредитори несуть збитки, а позичальник дістає прибуток.

Для кредитора (юридичних і фізичних осіб) при придбанні цінних паперів урядів маються й інші ризики, наприклад, кредитний, ринковий, процентний.

Кредитний ризик, властивим цінним паперам, зв'язаний з імовірністю того, що фінансові можливості емітента (держави) зменшаться, так що він виявиться не в змозі виконати свої фінансові зобов'язання. Кредитний ризик, зв'язаний із зобов'язаннями держави, випливає з особливостей чи боржника емітента, з характеру економічних об'єктів, на яких спочивають зобов'язання, зі можливості стягувати податки й одержувати позики.

Ринковий ризик виникає в зв'язку з непередбаченими змінами на ринку цінних чи паперів в економіці в результаті яких привабливість цінних паперів як об'єкт вкладень (інвестицій) може бути почасти втрачена, так що їхній продаж стане можливої лише зі знижкою чи у відомій мері в примусовому порядку.

Процентний ризик - це ризик зміни процентних ставок і зв'язаний з цим ризик зниження їхньої ринкової ціни. Причини цього - фіксація відсотка по облігаціях у договірному порядку в момент їхнього випуску і відносна воля коливань ринкових ставок нагору і вниз.

У процесі інвестицій у цінні папери слід дотримуватися правила вкладень, тобто зниження ризику серйозних утрат. Цього можна домогтися при розподілі вкладень між безліччю різних цінних паперів. Вкладення обмежувати по видах цінних паперів, галузям економіки, регіонам, терміну погашення по боргових зобов'язаннях.

Україна як суверенна держава також використовує позики як короткострокові, так і середньострокові (облігаційні позики).

Випуск облігацій державної внутрішньої позики (ОГВЗ) здійснюється з метою залучення тимчасово вільних засобів юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних, для відшкодування дефіциту республіканського бюджету.

Крім фінансування бюджетних потреб, іншою важливою метою випуску державні облігації є збільшення припливу іноземної валюти. Це сприяє зміцненню національної грошової одиниці, коли незабаром мобілізовану в такий спосіб можна використовувати в експортно-імпортних розрахунках. Необхідно відзначити, що держава не завжди повинна випускати в цих цілях облігації зовнішньої чи позики облігації в іноземній валюті. У розвитих країнах воно впливає на приплив валюти шляхом установлення визначеного відсотка на свої облігації, в національній валюті. Якщо процентна ставка державних облігацій вище ставки по аналогічних цінних паперах інших країн, то іноземні інвестори можуть віддати перевагу першим, оскільки доход від них вище. Для придбання таких облігацій іноземні інвестори змушені здобувати національну валюту країни, у якій випускаються привабливі облігації, і розплачуватися нею за ці облігації. Збільшення продажу національної валюти означає, що попит на цю валюту зріс і, отже, підвищується ціна на неї. У цьому випадку говорять, що курс даної національної валюти підвищується.

Нарешті, третьою важливою метою випуску державних облігацій є надання стримуючого впливу на інфляцію. У цьому випадку кошти , отримані від випуску державних облігацій тимчасово вилучаються "з обороту", тобто , "дотримують". Якщо в обороті знаходиться занадто велика кількість коштів , то воно підвищує можливості покупців по витраті грошей на придбання товарів і послуг, тобто відбувається збільшення попиту. Останнє викликає підвищення цін на товари і послуги, тобто збільшується інфляція. Для того щоб, не давати купівельному попиту рости швидкими темпами, необхідно зменшити кількість грошей, що можуть бути витрачені на придбання товарів і послуг. Зробити це можна шляхом створення стимулів до того, щоб збереження грошей і одержання доходів від нього було більш вигідним, чим витрату їх на придбання товарів. Саме це і досягається у визначеній мері за допомогою випусків державних облігацій.

Володіючи такими характеристиками, державні облігації, природно, становлять найбільший інтерес для великих інституційних інвесторів - комерційних і ощадних банків, фінансових компаній, страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних фондів і компаній. Зазначені інвестори розпоряджаються великими коштами і тому зацікавлені вкладати їх у надійні, визначені і ліквідні цінні папери.

Коли незабаром всі інші боргові цінні папери мають більший ступінь ризикованості, меншою мірою визначеності і можуть бути більш-менш значними-лик-видними, то установлення відсотків по них здійснюється на основі порівняння розходжень за зазначеними вище критеріями між інституційними борговими цінними паперами і державними облігаціями, що випускаються на цей же термін. Таким чином, процентна ставка по державних облігаціях виконує крім іншого, також функцію показника, на основі якого визначаються процентні ставки інших боргових цінних паперів, ким би вони не випускалися в даній країні.

Облігації випускаються за рішенням Кабінету Міністрів України Міністерством фінансів, є державними цінними паперами і розміщаються серед інвесторів на добровільній основі. Емісія облігацій здійснюється у виді записів по рахунках регулярно з термінами їхнього звертання від 1 до 12 місяців.

Первинне розміщення облігацій виробляється шляхом їхнього продажу на аукціоні інвесторам - учасникам аукціону. При первинному розміщенні облігації продаються на дисконтній основі (по вартості нижче номінальної) по пропонованим на аукціоні цінам (ціна відсікання), але не нижче цін, установлюваних Міністерством фінансів у день проведення аукціону. Випуск облігацій вважається що, якщо при первинному розміщенні продана визначена частка від їхньої загальної кількості (наприклад, не менш 10 відсотків і т.д.). Первинні інвестори мають право у встановленому законодавством порядку продавати облігації на вторинному ринку цінних паперів через біржі.

Вичерпавши свої розрахункові функції після проходження встановленого числа передатних підписів, облігації надійдуть у вільне звертання на ринок цінних паперів і можуть здобуватися юридичними особами України й інших держав. Фінансовий ринок дозволяє здійснювати трансформацію державних облігацій у кошти й інші фінансові активи.

Погашення облігацій виробляється Національним банком по номінальній вартості облігацій, збільшеної на суму процентної ставки, установленої при випуску облігацій. Міністерство фінансів після закінчення терміну звертання облігацій виділяє необхідні кошти Національному банку.

Операції на відкритому ринку з державними цінними паперами проізводяться також і для керування ліквідністю банківської системи.

Державний кредит формує частина державного внутрішнього боргу. Значна частка державного боргу складається з зовнішніх позик, що зв'язані з розвитком міжнародного кредиту.

Список використаної літератури.

1. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу".

2. Закон України "Про інвестиційну діяльність".

3. Гитман Л. Дж., Джонк М.Д. Основи інвестування. Пер. с англ. - М.: Справа, 2007.

4. Інвестиції в Україні. Під ред. С.И.Вакарина (Міжнародний валютний фонд). - К.: "Конкорд", 2006.

5. Мертенс А.В. Інвестиції: Курс лекцій по сучасній фінансовій теорії. - К.: Київське інвестиційне агентство,2007.

6. Пересаду А.А. Основи інвестиційної діяльності. - К.: Лібра, 2004.


Скачать работу можно здесь Скачать работу "Інвестиції в економіку України" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов