Інноваційні аспекти діяльності промислових підприємств галузей переробної промисловості України

Одним з головних напрямів виходу галузей харчової промисловості з кризового стану, стабілізації та прискоренні розвитку полягає в особливостях залучення прямих інвестицій. За останні роки їх обсяг незначно зріс, досягнувши у 2016 р. показника 2419,0 млн. дол. США (2012 р. - 2194,20 млн. дол. США) [8].

В структурі наявних в Україні прямих іноземних інвестицій переважають інвестиції компаній, які зареєстровані в Нідерландах. На початок 2016 р. їх частка становила за даними Держстату України 25,6% від загальної суми прямих іноземних інвестицій в харчову промисловість. Крім того, необхідно зазначити, що значними є обсяги інвестицій в Україну від компаній, зареєстрованих на Кіпрі - 23,8%.

Необхідно зазначити, що у 2015 р. Україна на 12,7% експортувала харчових продуктів менше, аніж у 2014 р., що безпосередньо пов'язано з воєнно-політичною та економічною кризою в країні. У 2016 р. ситуація дещо покращилась, вартісні обсяги експорту збільшилися на 4,9% проти попереднього року, досягнувши рівня 15284,3 млн. дол. США. Поставки до країн ЄС скоротилися на 30,0%. Це пов'язано з тим, що переважна частина вітчизняних виробництв не відповідає вимогам, які висуває європейська спільнота до технологій виробництва та якості продукції. Разом з тим, відкриваються перспективи нарощування експорту до КНР, Єгипту та інших країн Азії, Африки. Деякі вітчизняні компанії мають такий позитивний досвід, зокрема підприємства тютюнової, пивоварної, олійно-жирової, кондитерської галузей та виробництва безалкогольних напоїв. Їх високі конкурентні позиції забезпечуються використанням сучасних видів обладнання, освоєнням інноваційних технологій, впровадженням сучасних методів організації, управління виробництвом, а також наявністю ефективних стратегій розвитку на основі формування інтегрованих структур.

Ефективний розвиток галузі можливий при зростанні частки підприємств, які впроваджують інновації (до 40,0-45,0%), а також шляхом створення та розвитку організаційних форм інноваційної діяльності, серед яких вагоме місце посідають індустріальні парки, технологічні парки та кластери.

Другим за значущістю видом економічної діяльності переробної промисловості України є металургійне виробництво, виробництво готових металевих виробів, крім виробництва машин і устаткування. За даними Держстату України, у 2017 р. її частка в обсязі реалізованої промислової продукції становила 18,2%, а в експорті товарів - 23,0% (позиції в МСТК 67-69), табл. 3.

Чисельність промислових підприємств у 2017 р. порівняно з 2014 р. значно скоротилася - майже у 2,2 рази, досягнувши показника в 366 од. Так само зменшилась і чисельність підприємств, що займалися інноваційною діяльністю у 2 рази.

Таблиця 3

Основні показники інноваційної діяльності у сфері металургійного виробництва, виробництва готових металевих виробів, крім виробництва машин і устаткування в Україні з 2014-2017 рр.

Джерело: складено за даними Держстату України

Таким чином, у 2017 р. чисельність промислових підприємств у металургійному виробництві, виробництві готових металевих виробів, крім виробництва машин і устаткування досягла рівня в 69 од. З них найбільше коштів витрачали на придбання обладнання, машин та програмного забезпечення 48 од. (0,8 млн. грн.). Незначна кількість підприємств - 10 од. витрати мали за статтею інше (0,9 млн. грн.), 9 од. - на внутрішні НДР (0,6 млрд. грн.), а також 9 од. - на зовнішні НДР (0,8 млн. грн.).

Обсяги фінансування інноваційної діяльності металургійного виробництва, виробництва готових металевих виробів, крім виробництва машин і устаткування зросли незначно - у 2,0 рази (2017 р. - 1,0 млн. грн.), у той час як індекс інфляції становив 113,7% за рік [9].

Кількість підприємств, що впроваджували у 2017 р. інновації скоротилася на 50 од. (2017 р. - 60 од.), у тому числі впровадженням інноваційних процесів займалося 44 підприємства (2014 р. - 56 од.), з них 27 од. (2014 р. - 41 од.) - маловідходні, ресурсозберігаючі.

Інноваційні види продукції на підприємствах з металургійного виробництва, виробництва готових металевих виробів, крім виробництва машин і устаткування впроваджували 32 підприємства, у той час як у 2014 р. їх нараховувалося 37 од. З них новими для ринку були у 2017 р. - 7 од., а у 2014 р. - 13 од.

На підприємствах України у сфері металургійного виробництва у 2017 р. порівняно з 2014 р. зріс показник кількості впроваджених нових технологічних процесів - з 320 од. до 389 од., у тому числі маловідходних, ресурсозберігаючих - з 87 од. до 122 од.

У 2017 р. промисловими підприємствами металургійної галузі було впроваджено 129 інноваційних видів продукції, що на 225 од. менше, а ніж в 2014 р. З них машини, устаткування, апарати і прилади у 2017 р. становили 58 од. (2014 р. - 140 од.), з них новими для ринку були 27 од. (2014 р. - 17 од.). Як бачимо, останній показник навпаки, за останні роки зріс так само, як і впровадженні інноваційні види продукції на промислових підприємствах, які були новими для ринку з 33 од. (2014 р.) до 37 од. (2017 р.).

Незважаючи на окремі позитивні зрушення щодо інноваційного розвитку металургійної промисловості, технологічна структура галузі залишається застарілою. Зокрема це стосується технології виплавки сталі, оскільки вітчизняні промислові підприємства й досі практично не застосовують прогресивне електронно-променеве плавлення сталі, методи прямого відновлення залізних руд, які відносяться до п'ятого технологічного укладу. В Україні 25% сталі все ще виплавляють в мартенах, на машинах безперервного литва заготовок розливається 53,0% сталі за середніх показників у світі 1,1% та 93,0% відповідно [10-11]. Необхідно відмітити, що публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» займає лідируючі позиції серед найбільших підприємств України і, є частиною міжнародної корпорації «АрселорМіттал» - найбільшого виробника сталі у світі.

Як свідчить міжнародний досвід, в основу побудови світової металургійної галузі покладено скорочення застарілих виробничих потужностей з випуску сталі, будівництво нових, більш компактніших виробництв для випуску кінцевої продукції з високою доданою вартістю. Так, протягом 10-15 років у чорній металургії США було ліквідовано близько 30,0% потужностей з виробництва сталі, Японії - 20,0%, Німеччини - біля третини [12-13].

Підприємствами металургійної промисловості було реалізовано інноваційної продукції на суму 36,5 млн. грн., тоді як у 2014 р. - 27,2 млн. грн. За межі України у 2017 р. 16 металургійних підприємств реалізували інноваційної продукції на суму 25,7 млн. грн. (2014 р. - 30 од. і 15,0 млн. грн. відповідно).

Показник кількості придбаних технологій в Україні зріс з 22 од. (2014 р.) до 120 од. (2017 р.), так само, як і за межами України - з 8 од. (2014 р.) до 41 од. (2017 р.).

До основних проблем розвитку металургійної промисловості на інноваційних засадах необхідно віднести такі як: високий ступінь зношеності основних фондів (до 60,0%); залежність фінансових результатів діяльності підприємств від кон'юнктури зовнішніх ринків; високий ступінь ресурсо- та енергоємності вітчизняної металургійної промисловості; відсутність дієвого зв'язку між вітчизняними науковими інститутами та виробництвом; скорочення іноземних інвестицій у галузь через несприятливі економічні та політичні обставини; недостатня фінансова підтримка розвитку металургійної промисловості з боку держави; низький рівень розвитку внутрішнього ринку металопродукції та зменшення купівельної спроможності українських споживачів; воєнні дії в зоні на Сході України тощо.

Незважаючи на існуючі проблеми, які перешкоджають розвитку металургійної промисловості України протягом незначного періоду часу були реалізовані інноваційно-інвестиційні проекти:

- Групи «Метінвест» (модернізація доменного цеху, сталеплавильного та проектного виробництва, будівництво повітряно-роздільної установки нового покоління на ПАТ «Єнакіївський металургійний завод»; будівництво установки прискореного охолодження товстолистового стану на ПАТ «Азовсталь»; введено в дію комплекс нового обладнання на МК «Запоріжсталь», зокрема агломераційної машини №1, високотехнологічної газоочистки з двома потужними електрофільтрами, ексгаустерного відділення і компресорної станції; будівництво установки вдування пиловугільного поливу, модернізація листопрокатного стану «1700» і слябінгу «1150» на ПАТ «ММК ім. Ілліча»).

- Корпорації «Індустріальний Союз Донбасу» (будівництво установки з вдування пиловугільного палива на ПАТ «Алчевський металургійний комбінат»; введення в експлуатацію нової машини безперервного литва заготовок №3, потужністю 1,4 млн. т на рік).

- Введення в експлуатацію електросталеплавильного комплексу ТОВ «МЗ Дніпросталь компанії «Інтерпайп».

- Завершення будівництва машини безперервного литва заготовок, потужністю 1,2 млн. т на рік на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» тощо.

Інноваційний розвиток вітчизняних промислових підприємств переробної промисловості на інноваційних засадах потребує проведення дієвої державної інноваційної політики. Вона являє собою «систему заходів органів держави, метою якої є створення умов для найкращого розвитку інноваційної діяльності суб'єктів господарювання, підвищення конкурентоспроможності національної наукоємної продукції, розроблення й удосконалення нормативно-правової бази й розвиток інноваційного середовища» [14].

Законодавчу базу, орієнтовану на підтримку функціонування промислових підприємств переробної промисловості України становлять Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Митний кодекс України, Закони України («Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки», «Про індустріальні парки», Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про оренду землі», «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності», «Про вищу освіту», «Про засади національної безпеки», «Про транскордонне співробітництво», «Про інноваційну діяльність», «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», «Про наукові парки», «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» тощо.).

Існують програмні документи, які визначають напрями діяльності розвитку економіки країни, зокрема це Стратегія сталого розвитку «Україна - 2020», Програма діяльності КМУ, розроблена на виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, а також між Україною та Європейським співтовариством з атомної енергії.

Крім того затверджено Державну стратегію регіонального розвитку на період до 2020 р. та Стратегію розвитку високотехнологічних галузей до 2025 р., а також розроблено Концепцію Державної цільової економічної програми розвитку інноваційної інфраструктури на 2017-2021 рр., та ін.

З метою сприяння розвитку галузей переробної промисловості України на інноваційних засадах пропонуємо переглянути незавершені нормативно-правові документи, поновити ті, що є актуальними, а також розробити нові державні цільові програми:

1). бо проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності наукових парків (реєстр №8172 від 21.03.2018 р.). Верховною Радою України прийнято рамковий Закон України «Про наукові парки» №1563-VI від 25.06.2009 р., який визначає правові, організаційні та економічні засади створення і функціонування наукових парків на території України. Законом передбачено державне замовлення на поставку науковими парками продукції, виконання робіт і надання послуг для забезпечення пріоритетних державних потреб; залучення коштів державного та місцевого бюджетів та ін. Передбачені механізми державної підтримки в період затяжної економічної рецесії, відсутності державних ресурсів для функціонування наукових парків носять суто декларативний характер. Однак, внесення змін до Закону та їх реалізація сприятиме позитивному розвитку наукових парків, як одній зі спеціальних форм інноваційної діяльності в Україні.

Підтримуючи законодавчі ініціативи, спрямовані на підвищення ефективності вітчизняної науки і, створення цивілізованих механізмів використання результатів наукової діяльності з метою забезпечення економічних і суспільних потреб, звертаємо увагу на певні недоліки, присутні у даному законопроекті, зокрема у Законі України «Про наукові парки»№1563-УІ від 25.06.2009 р.:

1. Вважаємо за доцільне здійснити доповнення у статтю 1. Визначення термінів Розділу І Загальні положення, зокрема внести такі поняття, як:

- замовники продукції наукового парку - установи, організації, підприємства, вітчизняні та іноземні компанії будь-якої форми власності які замовляють та сплачують виконання розробок чи послуг відповідно до проекту наукового парку;

- транснаціональний науковий парк - науковий парк, який створюється т функціонує на основі міжнародного договору України, укладеного між урядами країн або уповноваженими засновниками його створення. Порядок створення та розвитку транснаціонального наукового парку регулюється міжнародними договорами України.

2. Також вважаємо за доцільне редагувати статтю 2. Законодавство про науковий парк Розділу І Загальні положення, зокрема в існуючу частину додати номер пункту 1., який у редагованому вигляді звучить так: «Науковий парк створюється та діє відповідно до...» додати «Конституції України (254к/96-ВР)» та далі продовжити «.Господарського (436-15) та Цивільного (435-15) кодексів України, законів України «Про вищу освіту» (2984-14), «Про інвестиційну діяльність» (1560-12), «Про наукову і науково-технічну діяльність» (197712), «Про інноваційну діяльність» (40-15), «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» (143-16), інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в науково-технічній та інноваційній сферах, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом».

3. У статтю 2. Законодавство про науковий парк в Розділ І Загальні положення додати пункт «2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору України».

4. У Розділ ІІ Організаційні засади створення та діяльності наукового парку необхідно внести: «Статтю 14. Перелік документів для включення наукового парку до Реєстру наукових парків України», у якій необхідно зазначити наступне:

1. Включення наукового парку до Реєстру наукових парків України потребує, щоб засновник наукового парку подав до уповноваженого державного органу наступні документи: 1) заяву про включення наукового парку до Реєстру наукових парків України; 2) рішення засновника про створення наукового парку; 3) концепцію розвитку наукового парку; 4) найменування партнерів наукового парку (за наявності).

Статтю 15. Рішення про включення наукового парку до Реєстру наукових парків України.

1. Розгляд поданої заяви засновником наукового парку та доданих до неї документів здійснюється уповноваженим державним органом протягом 30 календарних днів з дня їх надходження. Уповноважений державний орган приймає рішення про включення або вмотивовану відмову у включенні наукового парку до Реєстру наукових парків за результатами розгляду документів.

2. Прийняття рішення про включення наукового парку до Реєстру наукових парків України базується на основі врахування таких критеріїв, як: 1) доступність трудових ресурсів, необхідних для функціонування наукового парку відповідно до концепції розвитку; 2) наявність та/або можливість залучення засновником наукового парку фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для його розвитку у відповідності з концепцією; 3) підтримка наукового парку з боку органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади; 4) наявність підписаних меморандумів про наміри та/або договорів з партнерами наукового парку.

3. У рішенні про включення наукового парку до Реєстру наукових парків України зазначається: 1) назва наукового парку; 2) засновник наукового парку; 3) строк, на який створено науковий парк; 4) місцезнаходження, площа на яких створено науковий парк.

4. Уповноважений державний орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про включення наукового парку до Реєстру наукових парків України письмово повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та політику у сфері державної митної справи, та відповідні місцеві державні адміністрації про засновника, партнерів наукового парку.

Статтю 16. Концепція функціонування наукового парку

1. Засновник наукового парку зобов'язаний розробити і затвердити концепцію розвитку, в якій зазначаються: 1) назва наукового парку; 2) засновник наукового парку; 3) мета, завдання створення та функціональне призначення наукового парку; 4) місце розташування та площу; 5) строк, на який створюється науковий парк; 6) вимоги до партнерів наукового парку; 7) план розвитку наукового парку; 8) орієнтовні ресурси (фінансові, матеріальні, технічні, трудові, природні тощо), необхідні для створення та розвитку наукового парку, очікувані джерела їх залучення; 9) очікувані результати функціонування наукового парку; 10) інші відомості на розсуд засновника наукового парку; 11) організаційна модель функціонування наукового парку.

2. Концепція функціонування наукового парку затверджується засновником відповідного парку, шляхом прийняття рішення.»

5. Потребує доповнення Стаття 4. Функції наукового парку пунктом «2. Функціональне призначення наукового парку визначається Концепцією відповідного наукового парку», оскільки основні функції наукового парку у Законі є розпливчатими.

6. Також потребує внесення змін стаття 5. Установчі документи Розділу ІІ Організаційні засади створення та діяльності наукового парку - пункт 2 замінити пунктом «4. Істотними умовами договору про створення наукового парку є: предмет договору, строк договору, порядок та умови здійснення наукової діяльності у межах наукового парку, порядок та умови залучення партнерів наукового парку, правовий режим майна, створеного засновником наукового парку, а також переданого для використання майна, що є власністю засновника; склад та порядок надання звітності уповноваженому державному органу; порядок набрання чинності цим договором з дня його підписання».

«Невід'ємними частинами договору про створення та функціонування наукового парку є: рішення про створення наукового парку; концепція наукового парку; бізнес-план науково парку».

7. Стаття 6. Обмеження діяльності наукового парку містить перелік видів діяльності, здійснення яких не допускається у рамках безпосередньої діяльності наукового парку, зокрема «торговельно-посередницька діяльність, надання послуг побутового призначення, виробництво і переробка підакцизних товарів та інших, що не відповідають меті наукового парку». Таким чином можна зауважити, що наведений у Законі перелік видів діяльності не є вичерпним, і допускає здійснення тих видів діяльності, які не притаманні науковим паркам, зокрема будівництво. Отже, вважаємо за доцільне змінити не лише назву статті, а й надати вичерпний перелік тих видів діяльності, здійснення яких допускається для наукових парків.

8. На наш погляд потребує внесення нового пункту Стаття 7. Створення наукового парку у частині того, що наукові парки повинні забезпечувати оприлюднення визначеної чинним законодавством інформації про свою діяльність, окрім інформації з обмеженим доступом. Також про їх створення та діяльність суспільство повинно бути проінформоване. Тому пропонуємо внести пункт 6. у наступному трактуванні: «Інформація про створені наукові парки є публічною, доступ до неї забезпечує уповноважений державний орган, шляхом її розміщення на своєму офіційному веб-сайті.

Для надання державної підтримки, передбаченої законодавством, уповноважений державний орган створює, веде та розміщує на своєму офіційному веб-сайті Реєстр наукових парків України. До нього наукові парки включаються за згодою засновника наукового парку.

Майнові права інтелектуальної власності на Реєстр наукового парку України (бази даних) належать державі в особі уповноваженого державного органу. Держава, органи державної влади та їх посадові особи користуються Реєстром наукових парків України (базою даних) на безоплатній основі. На майнові права на комп'ютерні програми та бази даних для ведення Реєстру наукових парків України поширюються вимоги статті 18. Фінансове та інше забезпечення надання адміністративних послуг Закону України «Про адміністративні послуги» (5203-17).

Державна підтримка надається засновникам наукового парку, партнерам наукового парку, включеним до Реєстру наукових парків України.»

9. Потребує додаткового роз'яснення пункт 4. «За результатами конкурсу виконавчий орган управління наукового парку приймає рішення про виконання проекту наукового парку та укладає договір про партнерство» Статті 14. Розроблення та прийняття проектів наукового парку Розділу ІІІ. Особливості розроблення та реалізації проектів наукового парку. Чи з усіма укладається договір (трактування можна розглядати двояко)і, за якими критеріями відбувається написання та відбирання проектів органом управління наукового парку. Вважаємо, що у законі мають бути наведені чіткі критерії.

10. У Законі на нашу думку потребує додаткового роз'яснення положення Статті 17. Майнові права на технології та об'єкти права інтелектуальної власності Розділу IV Державна підтримка діяльності наукових парків щодо можливостей центрального органу виконавчої влади... на обмеження майнових прав «на використання і розпорядження технологій та об'єктів права інтелектуальної власності, створених із залученням державних коштів, у разі якщо технологію та/або об'єкт права інтелектуальної власності: визнано таким, що мають використовуватися в публічних інтересах» та ін.

10. Доповнити статтю 19. Особливості оподаткування ввізним митом наукового, лабораторного і дослідницького обладнання, комплектуючих та матеріалів для виконання проектів наукових парків пунктом 2 наступного змісту: «Суб'єкти господарювання, які звільняються від ввізного мита наукового, лабораторного і дослідницького обладнання, комплектуючих та матеріалів для виконання проектів наукових парків у зв'язку з провадженням діяльності відповідно до цього Закону, зобов'язані щоквартально публікувати інформацію на власному сайті, офіційному друкованому органу місцевого самоврядування щодо отриманих податкових пільг та звільнення ввід сплати податку, їх розміру та напрямки використання зазначених коштів.»

11. У пункті 7. До джерел фінансування наукового парку статті 21. Майнові відносини та фінансування наукового парку Розділу V Економічні засади діяльності наукового парку наведено перелік джерел фінансування, який окрім виокремлених повинен бути ширшим і містити такі статті, як «фінансові надходженні від партнерів, замовників наукового парку та інших юридичних осіб; кошти приватних інвесторів, у тому числі залучені за моделлю державно-приватного партнерства; залучені кошти, включаючи кредити банків та інших фінансово-кредитних установ.»

У Закон України «Про освіту» (2145-19) «статтю 81. Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки пункт 3. Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки може передбачати: утворення та/або спільне фінансування і експлуатацію ...» додати «наукових парків та інших форм інноваційних підприємств» [15], а потім продовжити існуючим текстом «(інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес- інкубатор тощо) на базі існуючих закладів освіти» та додати новий текст «і науки».

У Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (848-19) до статті 60. Участь державних наукових установ, державних вищих навчальних закладів у створенні господарських товариств з метою використання об'єктів права інтелектуальної власності пункту 1. «Державні наукові установи (крім державних наукових установ оборонно-промислового комплексу), державні університети, академії, інститути,.» необхідно додати «.а також утворені ними відповідно до Закону наукові парки та інші форми інноваційних підприємств», продовжуючи зміст існуючим текстом у законі «мають право бути засновниками та співзасновниками господарських товариств та беруть участь у формуванні статутного капіталу такого господарського товариства виключно шляхом внесення до нього майнових прав інтелектуальної власності, виключні майнові права на які зберігаються за державною науковою установою або державним університетом, академією, інститутом.»

На нашу думку проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності наукових парків (реєстр №8172 від 21.03.2018 р.) є перспективним і може бути прийнятий з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій.

2). Відповідно до Концепції створення індустріальних (промислових) парків, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України №447-р. від 1 серпня 2006 р., було започатковано розвиток цього виду діяльності в нашій країні, визначено механізм та послідовність дій з реалізації державної політики у сфері створення та розвитку індустріальних (промислових) парків, гарантувалися широкі можливості для стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні.

У 2012 р. зареєстровано Закон України «Про індустріальні парки». З метою подальшого розвитку індустріальних парків в Україні було прийнято у першому читанні за основу законодавчий пакет (№№2554 а-д та 2555 а-д), який запроваджує податкові та митні інвестиційні стимули для нових вітчизняних промислових підприємств. З усього існуючого пакету стимулів, що успішно використовуються на світовій арені даний законодавчий пакет передбачає застосування лише деяких податкових преференцій, серед яких: звільнення на 5 років від податку на прибуток та на наступні 5 років половинна ставка (9,0%) за умови реінвестування цих коштів у розвиток виробництва; звільнення від ввізного мита на обладнання та устаткування для здійснення господарської діяльності в межах ІП; розстрочка на 5 років імпортного ПДВ на обладнання та устаткування для здійснення господарської діяльності в межах ІП; можливість отримання фіскальних стимулів з податку на нерухоме майно, земельного податку та орендної плати за користування земельною ділянкою державної чи комунальної форми власності, на якій створено індустріальний парк, за рішенням місцевої влади. Разом з цим, проект законодавчого пакету (№№2554 а-д та 2555 а-д) містить чіткі норми прямої дії, які вимагають: здійснення профільної виробничої та науково-дослідницької діяльності; на території індустріального парку повинен діяти механізм офіційного працевлаштування з чисельністю щонайменше 30 співробітників; середньомісячна заробітна плата повинна складати не менше 3-х мінімальних, тобто понад 11,1 тис. грн.

З огляду на існуючі проблеми у вітчизняній практиці господарської діяльності, нагальними заходами сприяння створенню та розвитку мережі індустріальних парків Україні необхідно передбачити внесення доповнень до законодавчого пакету (№№2554 а-д та 2555 а-д): реалізація масштабних інфраструктурних проектів в Україні; звільнення від сплати земельного податку земель промислового призначення на умовах спрямування «вивільнених коштів» на модернізацію та розвиток виробництва; безкоштовне приєднання до інженерних мереж для резидентів індустріального парку за рахунок інвестиційної складової тарифу; надання доступних довгострокових кредитів виробникам та підприємцям (створення Банку відбудови і розвитку з залученням міжнародних фінансових організацій для надання дешевих і «довгих» кредитів промисловим виробникам; надання державної фінансової підтримки галузям високотехнологічного виробництва та не сировинного експорту за рахунок 3,0% промислово-сировинного збору з експорту необробленої промислової сировини; надання фінансової підтримки не сировинного експорту (створення Експортно-кредитного агентства для страхування, гарантування експортних контрактів та часткової компенсації відсотків за експортними кредитами виробників); запровадження стимулів для реінвестування у промисловість та на науку - 200,0% амортизація необоротних активів виробничого та наукового призначення для підприємств індустріальних парків; надання переваги вітчизняній продукції при державних закупівлях (реалізація програми імпортозаміщення в публічному секторі економіки згідно із Законом України «Купуй українське, плати українцям!» тощо.

Реалізація означених напрямків, які сприятимуть створенню і розвитку мережі індустріальних парків на території України буде активізувати інвестиційну діяльність, сприяти збільшенню обсягів прямих інвестицій, стимулювати розвиток реального сектора економіки, сприяти створенню нових високотехнологічних виробництв і робочих місць, збільшення обсягів та асортименту випуску експорто-орієнтованої продукції.

3. Необхідно зазначити, що на відміну від індустріальних парків в Україні відсутнє інституційно-правове забезпечення щодо їх функціонування, тому до основних завдань функціонування кластерів в Україні слід віднести:

- створення та розвиток кластерів (розробка нормативно-правової бази щодо створення та функціонування кластерів, зокрема визначити на законодавчому рівні поняття «кластер», «кластерна політика», «кластеризація»; створення та реалізація державних програм сприяння розвитку кластерів; створення Реєстру кластерів в Україні);

- розвиток кластерних зв'язків та мережевого співробітництва (залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в пріоритетні за видами економічної діяльності кластери; формування і просування кластерних ініціатив; розвиток людського капіталу; економічна освіта суб'єктів кластеру та спеціалістів навчальних закладів; фінансування спільних наукових досліджень; створення інформаційного поля для суб'єктів кластеру; розробка програм розвитку постачальників; розміщення державного замовлення на продукцію підприємств кластеру; контроль якості продукції і послуг, які постачаються виробниками кластеру в рамках програми державної закупівлі; програми розвитку конкурентного середовища; створення інфраструктурного забезпечення кластер них зв'язків; взаємодія місцевих органів влади з суб'єктами кластеру; трансфер технологій у кластері; формування співробітництва в середині кластера та ін.);

- збільшення впливу і відповідальності місцевих органів влади в умовах децентралізації стосовно забезпечення розвитку кластерів;

- реалізацію ефективної кластерної політики можлива в контексті комплексу заходів щодо суттєвого покращення інвестиційного клімату;

- розробку моделей використання механізму державно-приватного партнерства з метою залучення недержавних інвестиційних ресурсів для розвитку кластерів, перш за все забезпечення території необхідною інфраструктурою;

- законодавче визначення механізму створення транснаціональних кластерів. Зокрема укладання на рівні урядів країн-учасниць двосторонніх угод про створення транснаціональних кластерів, узгодження стратегій і планів розвитку національних частин транснаціональних кластерів. Досвід функціонування таких структур свідчить про їх позитивний вплив на соціально-економічний розвиток та міжнародне співробітництво країн-учасниць, стимулювання ділової активності, приплив інвестицій і вирішення проблем зайнятості.

До заходів державної підтримки процесу кластеризації в Україні необхідно віднести:

- ідентифікацію кластерів в економічному розвитку (моніторинг кластерів);

- підготовку представників державного сектору та ділового кола (проведення тренінгів і семінарів; розробка методичних матеріалів для держслужбовців, підприємців; навчання спеціалістів, які поширюватимуть ідеї щодо створення та розвитку кластерів);

- створення некомерційних організацій і комісій по кластерам з метою управління процесом кластеризації (асоціації, центри кластерного розвитку, некомерційні партнерства, агентство з проблем кластерної політики в Україні, комісії по кластерам при Комітеті ВРУ, Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України та ін.).

4. В Україні діють окремі законодавчі акти, які визначають правові, економічні та організаційні засади функціонування технологічних парків. Зокрема, Законом України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» №991-ХІ від 16.07.1999 р. було визначено правові, економічні засади щодо функціонування технологічних парків за рахунок введення на їх території спеціального режиму інноваційної діяльності.

В 2005 р. деякі найважливіші статті законів, що регулювали діяльність технопарків, було скасовано. Згодом часткове відновлення системи преференцій спостерігається за такими позиціями, як: звільнення від податку на прибуток; звільнення від сплати ввізного мита; кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції, не підлягають обов'язковому продажу; розрахунки за експортно-імпортними операціями проводяться у строк до 150 календарних днів.

Для резидентів технопарку важливими питаннями є не лише рівень оподаткування, а й такі питання, як можливість: використання найменування базової наукової організації; одержання необхідних консультацій і бізнес-підготовки персоналу; використання широко розвиненої міжнародної мережі зв'язків технопарків для пошуку й установлення контактів з потенційними інвесторами і замовниками; участі у національних і міжнародних конференціях, симпозіумах, виставках й інших заходах, проведених асоціаціями технопарків, розширення особистих контактів і зв'язків; участі в Web-сайті технопарку та базової наукової організації.

На даний момент ситуація в технопарках є вкрай складною. Тому, на нашу думку, необхідно невідкладно вжити заходи за такими напрямами:

• вдосконалення чинного Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків» та впровадження таких заходів державної підтримки розвитку технопарків, як: звільнення від податків на прибуток та додану вартість з обігу від реалізації товарів; звільнення від сплати ввізного мита; звільнення від сплати ПДВ при імпорті товарів; кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції, не підлягатимуть обов'язковому продажу; проведення розрахунків за експортно-імпортними операціями, зокрема матеріалів (строк до 180 календарних днів), нових устаткування, обладнання та комплектуючих (720 календарних днів); прискорену амортизацію основних фондів; фінансової підтримки: повне або часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування; повна або часткова компенсація відсотків;

• посилення кадрового потенціалу (зростання чисельності підготовлених технологічних менеджерів, підготовка на замовлення технопарків високоспеціалізованих фахівців, підвищення кваліфікації зайнятих в сфері виробництва наукомісткої продукції і високих технологій та ін.) створення та розвитку технопарків;

• надання державної фінансової підтримки для розвитку технопарків та оновлення матеріально- технічної бази;

• розроблення ефективного механізму взаємодії науки-бізнесу-влади, у тому числі через систему електронного урядування та створення онлайн-сервісу;

• інтернаціоналізація вітчизняних технопарків та їхнє включення до глобальних інноваційних мереж шляхом залучення прямих іноземних інвестицій, трансферу технологій та розвитку співробітництва з іноземними технопарками;

• здійснення досліджень стосовно перспектив розвитку технопарків, розроблення на їхній основі програм та систем оцінювання результатів їх функціонування та ін.

Виконання запропонованих заходів дозволить не тільки зберегти технопарки в Україні, але й сприятиме зростанню їх чисельності. Вони можуть виступати інструментом децентралізації прийняття рішень в сфері науково-технічної політики; активізувати ризикову діяльність «знизу», надаючи підтримку розвитку малих наукомістких фірм і венчурного підприємництва; сприяти підвищенню кваліфікації спеціалістів у сфері виробництва наукомісткої продукції і високих технологій; оцінити відповідність рівня виробництва на проривних напрямках рівнем кваліфікації зайнятих в економіці будь-якого регіону країни.

Галузь застосування результатів дослідження - соціально-економічний розвиток.

Висновки відповідно до статті

Однією з головних передумов сталого економічного розвитку країни є прискорене розширення галузей переробної промисловості в Україні. Зростання рівня конкурентоспроможності вітчизняного виробника як на внутрішньому, так на зовнішньому ринках можливе за рахунок впровадження інституційних механізмів державного регулювання функціонування галузі, у тому числі шляхом гармонізації законодавства до вимог ЄС, запровадження системи НАСС. Значну увагу необхідно приділити питанням нарощування обсягів та підвищення якості продукції харчової та металургійної промисловості за рахунок систематичного техніко-економічного оновлення підприємств, впровадження інновацій, які сприяють створенню якісної і безпечної продукції, створення та розвиток нових форм організації інноваційної діяльності сектору переробної промисловості, а також шляхом залучення інвестицій, створення сприятливого інвестиційного клімату.

Список використаних джерел

1. Структура економіки України.

2. Підпункт 138.3.3 п.138.3 ст.138 Податкового Кодексу України.

3. Мініна О.В., Шадура-Никипорець Н.Т. Інноваційний аспект діяльності підприємств харчової промисловості України: аналітична оцінка. Економіка і суспільство. №7. 2017. С. 101-106.

4. Основні засоби України за 2012 рік

5. Основні засоби України за 2013 рік

6. Основні засоби України за 2014рік

7. Основні засоби України за 2016 рік.

8. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності України у 2010-2016 роках;

9. Індекс інфляції.

10. Кислова Л.А. Аналіз впливу тенденцій розвитку світового ринку чорних металів на економіку України. Вісник Донецького університету. Серія В.: Економіка і право. Вип. 2. 2007. С.144-149.

11. Скварко Ю.В. Сучасний стан та перспективи металургійної галузі України: фінансові показники експортно-імпортної продукції. Економіка та управління національним господарством. Вип. 3 (119). 2016. С.102-106.

12. Ринки реального сектора економіки України в інституціональному середовищі СОТ: кон'юнктура та інтеграція / за ред. д-ра економ. наук, проф. В.О. Точиліна; НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. Київ, 2012. С.486-492.

13. Собкевич О.В., Воробйов С.Л. Щодо підвищення інноваційного потенціалу металургійної промисловості України. Аналітична записка.

14. Лебедева Л.В. Сучасна інноваційна політика держави в Україні: проблеми та перспективи реформування. Ефективна економіка. №1, 2014

15.Закон України «Про інноваційну діяльність».

References

1. Struktura ekonomiky Ukrainy. [Structure of the economy of Ukraine].

2. Pidpunkt 138.3.3 p.138.3 st.138 Podatkovoho Kodeksu Ukrainy. [Sub-item 138.3.3 of clause 13.3.3 of Article131 of the Tax Code of Ukraine

3. Minina, O.V. & Shadura-Nykyporets, N.T. (2017). Innovatsiinyi aspekt diialnosti pidpryiemstv kharchovoi promyslovosti Ukrainy: analitychna otsinka [Innovative aspect of activity of enterprises of food industry of Ukraine: analytical estimation]. Ekonomika i suspilstvo - Economics and Society, 7. S. 101-106.

4. Osnovni zasoby Ukrainy za 2012 rik. [The main assets of Ukraine for 2012]

5. Osnovni zasoby Ukrainy za 2013 rik. [The main assets of Ukraine for 2013

6. Osnovni zasoby Ukrainy za 2014rik. [The main assets of Ukraine for 2014]

7. Osnovni zasoby Ukrainy za 2016 rik. [The main assets of Ukraine for 2016].

8. Investytsii zovnishnoekonomichnoi diialnosti Ukrainy u 2010-2016 rokakh. [Investments of Ukraine's foreign economic activity in 2010-2016].

9. Kyslova, L.A. (2007) Analiz vplyvu tendentsii rozvytku svitovoho rynku chornykh metaliv na ekonomiku Ukrainy [Analysis of influence of trends of development of the world market of ferrous metals on the economy of Ukraine]. Visnyk Donetskoho universytetu. - Bulletin of the Donetsk University. Senia V.: Ekonomika i pravo. Vyp. 2. S.144-149.

10. Skvarko, Yu.V. (2016) Suchasnyi stan ta perspektyvy metalurhiinoi haluzi Ukrainy: finansovi pokaznyky eksportno-importnoi produktsii [Current state and prospects of the metallurgical industry of Ukraine: financial indicators of export-import products] Ekonomika ta upravlinnia natsionalnym hospodarstvom - Economics and management of the national economy, 3 (119). S.102-106.

11. Rynky realnoho sektora ekonomiky Ukrainy v instytutsionalnomu seredovyshchi SOT: koniunktura ta intehratsiia [Markets of the real sector of Ukraine's economy in the WTO institutional environment: state of affairs and integration] za red. d-ra ekonom. nauk, prof. V.O. Tochylina; NAN Ukrainy; In-t ekon. ta prohnozuv. Kyiv, 2012. S.486-492.

12. Sobkevych, O.V. & Vorobiov, S.L. Shchodo pidvyshchennia innovatsiinoho potentsialu metalurhiinoi promyslovosti Ukrainy. Analitychna zapyska. [Concerning the improvement of the innovative potential of the metallurgical industry of Ukraine. Analytical note].

13. Lebedeva, L.V. (2014) Suchasna innovatsiina polityka derzhavy v Ukraini: problemy ta perspektyvy reformuvannia [Modern Innovation Policy of the State in Ukraine: Problems and Prospects for Reform]. Efektyvna ekonomika - Effective economy, 1,

14. Zakon Ukrainy «Pro innovatsiinu diialnist» [Law of Ukraine «On Innovation Activity»].

Размещено на allbest.ru