Соціально відповідальні стартапи: сутність, світові тенденції та проблеми розвитку в Україні

Можливість № 3. Великий бізнес завжди зацікавлений в аутсорсингу. Багато великих підприємств намагаються не утримувати на своєму балансі низку допоміжних служб і підрозділів, бо це вимагає постійних витрат, тому все частіше можна спостерігати (тенденція) замовлення таких послуг, як, зокрема, прибирання, транспортування, кур'єрська доставка, обслуговування оргтехніки і мереж, реклама і зв'язки з громадськістю, організація подій, освітні послуги, бухгалтерський облік, виробництво різних деталей. Все частіше компанії шукають можливості замінити гранти на стартапи, оскільки у цьому випадку забезпечують собі аутсорсинг і паралельно вирішують соціальну проблему, яка не вимагатиме подальших грантів.

Можливість № 4. Лояльність споживачів до продукції компанії, котра займається філантропією, зростає. Споживацька культура українців змінюється у кращий бік. Відчуття причетності до корисної справи, та ще й у досить простий спосіб (купування необхідного товару чи послуги), стає вагомим аргументом на користь соціальних підприємств, а тим більше на фоні підтримки національного товаровиробника.

Можливість № 5. Соціальне підприємництво підтримується міжнароднимифондами і організаціями (наприклад, Програми розвитку ООН, Фонд «Монсанто», Міжнародний благодійний фонд «Добробут громад» (“Heifer International”)).

Отже, у контексті дослідження обраної проблематики було встановлено, що обмежуючими факторами розвитку соціального підприємництва (зокрема, у сфері створення стартапів) в Україні є:

відсутність інституційної підтримки (Україна не має ані урядового органу, який міг би запроваджувати інструменти, стандарти й методики реалізації політики соціальної відповідальності, ані розвиненої мережі неурядових організацій, що могли б підтримувати діяльність щодо соціальної відповідальності);

відсутність незалежної громадської експертизи соціальних і культурних проектів і програм;

порушення наявних норм і вимог законодавства, обмеження та невизначеність розмірів і способів допомоги потребуючим;

відсутність системи інформування суспільства про соціальні і благодійні проекти, про інвесторів соціальних програм і системи оцінки суспільством результатів соціальних програм бізнесу;

важкий регуляторний тягар і недотримання законів стимулюють компанії «іти втінь», тобто це не дає їм змоги показувати реальні прибутки та витрачати частину цих прибутків на діяльність із соціальної відповідальності;

необізнаність у цьому питанні та небажання деяких керівників бізнесу слідувати принципам соціальної відповідальності.

Крім того, незважаючи на швидкий розвиток соціальних стартапів в Україні, існує ряд проблем розвитку соціально відповідального підприємництва. Однією з новітніх тенденцій у розвитку теорії соціальної відповідальності загалом і корпоративної зокрема є наукове опрацювання феномена консолідованої соціальної відповідальності (рис. 1). Філософські та теоретико-методологічні засади останньої пов'язані з тим, що інтереси забезпечення стійкої соціальної динаміки потребують того, щоб соціально відповідальним був не окремий партнер, а всі учасники суспільної коаліції, які вправі очікувати від інших адекватної соціально відповідальної поведінки на засадах партнерства згідно з концепцією соціального підприємництва з метою забезпечення сталого економічного розвитку (на основі [19; 20]).

Рис. 1 Модель консолідованої відповідальності

Логіка консолідованих дій провідних соціальних сил (держави, корпорацій, найманих працівників та їхніх представницьких органів, інших інститутів) є такою: соціальні партнери мають не тільки свої специфічні інтереси, але й спільні цілі; їх об'єднують певні цивілізаційні цінності, вони репрезентовані тими самими громадянами. За цих умов між ними можуть і мають бути партнерські відносини, які передбачають спільну, консолідовану відповідальність. І вони (партнери) можуть і мають зробити свій посильний внесок у суспільний добробут, стійкий розвиток особистості, громади, регіону, країни. Цей аспект є досить проблемним в Україні. Адже бізнес-структура, яка виконує свій обов'язок перед власним персоналом, державою, громадою та постійно прагне підвищити свій внесок у соціальний розвиток організації, регіону, держави, вправі очікувати адекватної соціальної поведінки від інших партнерів по суспільній коаліції і, зокрема, від держави. Однак досить характерними для українських державних структур є спонукання адміністративної корупції, вимога платити податки наперед, адміністративні перепони тощо. У цьому контексті зазначимо, що не можна визнати рівноцінними, соціально відповідальними і дії з боку профспілок, коли останні не сприяють підвищенню конкурентоспроможності організації.

Висновки з цього дослідження

Отже, в сучасних умовах глобалізації світу орієнтація на концепцію соціально відповідального бізнесу має забезпечити створення цінностей для споживачів, ділових партнерів, держави, української нації загалом.

Поза сумнівами, соціальне підприємництво в Україні має зайняти вільну нішу в економіці та суспільстві. Сьогодні необхідне багатоаспектне критичне узагальнення накопиченого світового досвіду щодо організації функціонування стартапів, створення сучасного механізму підвищення результативності їх роботи для вітчизняної економіки з огляду на їхню значущість і можливості забезпечення успішного розвитку українських підприємств. Загалом для створення та представлення перспективного інноваційного проекту важливо мати конкурентну стратегію виходу на ринок; розуміти, як працюватиме конкретна бізнес-модель; правильно підібрати команду, здатну втілити конкретну ідею у життя.

Література

1. Загакайло О. Соціальне підприємництво неоцінена необхідність / О. Загакайло [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://gazeta.dt.ua/economics_of_regions/socialne-pidpriyemnictvo-neocinenaneobhidnist-_.html.

2. Британська рада інформує [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.britishcouncil.org.ua/ programmes/society/social-enterprise-development.

3. Збанацький Д. Стартапи: юридичні та практичні аспекти. Ознайомча частина / Д. Збанацький [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://n-auditor.com.ua/uk/component/na_archive/269?view=material.

4. Ковальова А. Підходи до створення успішного стартапу: світовий досвід / А. Ковальова [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://confcontact.com/ 2014_02_meshko/37_Kovalyova.htm.

5. Колугін А. Класичне значення стартапа / А. Колугін [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://constructorus.ru/finansy/chto-takoe-startap.html.

6. Мурашко Д. Великому бізнесу варто підтримувати соціальне підприємництво / Д. Мурашко [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.socialbusiness.in.ua/index.php/novyny/v-ukraini/141-dmytromurashko-velykomu-biznesu-varto-pidtrymuvaty-sotsialne-pidpryiemnytstvo.

7. Назарук В. Чи потрібен Україні закон про соціальне підприємництво? / В. Назарук [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.socialbusiness.in.ua/index.php/blog/entry/chy-potriben-ukraini-zakon-prosotsialne-pidpryiemnytstvo.

8. Пікуль В. Що таке стартап? / В. Пікуль [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://3222.ua/article/ scho_take_startap.htm.

9. Alter K. Social enterprise typology / K. Alter // Virtue Ventures LLC, 2007.

10. Thompson J.L. The World of the Social Entrepreneur / J.L. Thompson // The International Journal of Public Sector Management. 2002. № 15(4/5). Р. 413.

11. Emerson J. The blended value proposition: integrating social and financial returns / J. Emerson // California Management Review. 2003. Vol. 45. Issue 4. P 35-51.

12. Спреклі Ф. Посібник з планування соціального підприємництва / Ф. Спреклі [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.britishcouncil.org.ua/sites/default/files/posibnik_z_planuvannya_socialnogo_pidpriiemstva.pdf.

13. Юнус М. Создавая мир без бедности: социальный бизнес и будущее капитализма / М. Юнус, А. Жоли. М. : Альпина Паблишерз, 2009.

14. Dees J.G. Enterprising nonprofits / J.G. Dees // Harvard Business Review. 1998. Vol. 76. Issue 1. P. 55-66.Haugh H. New strategies for a sustainable society: the growing contribution of social entrepreneurship / H. Haugh // Business Ethics Quarterly. Vol. 17. Issue 4. P. 743-749.

15. Martin R.J. Social entrepreneurship: the case for a definition / R.J. Martin, S. Osberg // Stanford Social Innovation Review. 2007. Spring. P. 28-39.

16. Kerlin J.A. Social enterprise: a global comparison / J.A. Kerlin. Medford, MA : Tufs University Press, 2009.

17. Стартапи та ініціативи, що змінюють Україну. Не заробітком єдиним! [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://diya-ua.com/uk/article/6148/startapi-ta-initsiativi-shcho-zminyuyut-ukrainu-ne-zarobitkom-edinim.

18. Шаповалова Т Соціальне підприємництво і фандрейзинг : [навч. посібник] / Т Шаповалова. К. : МФСА, 2016. 186 с.

19. Лисевич А. Социальное предпринимательство: понятие и региональный аспект / А. Лисевич // Вестник Марийского государственного университета. Серия: Сельскохозяйственные науки. Экономические науки. 2016. № 2 (6). С. 75-79.

Размещено на Allbest.ru