Організаційно-економічне забезпечення сталого розвитку сільськогосподарських підприємств

3. Основними тенденціями розвитку сільськогосподарських підприємств є: зменшення їх кількості, зосередження у сільськогосподарських підприємствах значних земельних масивів і зміна у зв'язку з цим структури посівів, зменшення урожайності сільськогосподарських культур через відсутність прогресивних технологій обробітку ґрунту, недотримання науково обґрунтованих сівозмін, порушення норм внесення добрив. Найбільшого успіху у виробничій діяльності досягли господарські товариства, особливо в галузі тваринництва, та приватні підприємства, включаючи фермерські. Найнижчі показники ефективності виробництва отримано державними підприємствами, які не мають достатніх стимулів для розвитку і залишаються хронічно збитковими.

4. Протягом 1990-2009 рр. сільськогосподарські підприємства регіону скоротили виробництво продукції приблизно на п'яту частину. Водночас у 2008-2009 рр. вдалося перевищити обсяг виробництва продукції галузі рослинництва і тваринництва, досягнутий у 1990 р., на 4,1 в.п. і 1,4 в.п. відповідно. При цьому близько 32% сільськогосподарських підприємств області працюють нерентабельно, хоча кількість збиткових господарств протягом 2000-2009 рр. зменшилася майже на 13 в.п. За цей період показник рентабельності галузі рослинництва зменшився на 30,9 в.п, тваринництва - збільшився на 55,9 в.п.

5. Встановлено зниження параметрів функціонування екологічної і соціальної складових розвитку сільськогосподарської діяльності в регіоні, зокрема, родючості сільськогосподарських земель (внаслідок зменшення протягом 1990-2009 рр. обсягів внесення мінеральних добрив майже вшестеро й органічних - у п'ятнадцятеро); зростання екологічного навантаження внаслідок виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств; недотримання науково обґрунтованих нормативів харчування населення (значною мірою внаслідок скорочення реальних доходів працівників, у т.ч. у сільському господарстві, де заробітна плата залишається найнижчою серед усіх галузей); деградацію соціальної інфраструктури села.

6. З урахуванням тенденцій забезпеченості та ефективності використання усіх видів ресурсів сільськогосподарськими виробниками різних організаційно-правових форм, здійснено аналіз сталості їх розвитку, що ґрунтується на дослідженні динаміки виробництва валової продукції сільського господарства з використанням методу аналітичного вирівнювання. Встановлено, що всі сільськогосподарські підприємства мають досить високий показник сталості. Найбільшим він є у господарств населення, що зумовлено високою натуралізацією виробництва, ширшим використанням живої праці. Найменший рівень сталості протягом досліджуваного періоду спостерігався у фермерських господарств через низькі можливості підвищення родючості земель, обмеженість можливостей у придбанні засобів та предметів виробництва порівняно з підприємствами інших організаційно-правових форм.

7. Основою аналізу сталості розвитку є система показників, логіка підбору й упорядкування яких передбачає дослідження стану та динаміки економічного потенціалу підприємства, ефективності його використання, а також урахування екологічної та соціальної складових розвитку. Запропоновано методичний підхід до оцінювання поточного і перспективного рівня сталості розвитку сільгосппідприємств. У основу такого підходу покладено показник сталості розвитку, який відображає ступінь досягнення підприємством рівня максимальної сталості, можливої в заданих умовах і на певному проміжку часу, а також принципи імітаційного моделювання. Здійснено відповідні розрахунки, які дозволили визначити поточний рівень сталості підприємств й оцінити їх можливості щодо підтримання такого стану або переходу на інший рівень сталості.

8. Одним з ключових напрямів інноваційного пошуку в контексті забезпечення сталого розвитку сільського господарства є його екологізація, складовими якої є екологічно обґрунтовані системи землеробства, ресурсозберігаючі, ґрунтозахисні технології вирощування сільськогосподарських культур з використанням мінімальних і нульових систем обробітку ґрунту. Оскільки в загальній площі сільськогосподарських угідь Київської області особливо цінні землі, придатні для екологічного виробництва, становлять 48,2%, реальним варіантом розвитку системи землеробства області на найближчу перспективу може стати модель екологічного землеробства з компенсацією органічних ресурсів з метою забезпечення біокліматично та економічно обґрунтованої урожайності культур.

9. З метою забезпечення сталості сільськогосподарських підприємств розроблено різні сценарії їх розвитку в напрямку оптимізації галузевої структури з визначенням найбільш перспективних адаптованих моделей аграрного виробництва з максимальною реалізацією агроресурсного потенціалу в рамках кожної з них. Для побудови моделі сталого розвитку конкретного підприємства проаналізовано існуючу структуру земельних угідь та запропоновано її раціоналізацію. З метою оптимального використання агроресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств Київської області доцільним є вирощування у короткоротаційній сівозміні найбільш продуктивних та стійких до впливу агрометеорологічних факторів культур.

10. Запропоновано моделі сталого розвитку для різних груп сільськогосподарських підприємств Київської області. Для підприємств, які згідно з дослідженням увійшли в область несталості, розроблено економічну модель, що містить сценарій їх організації на основі раціоналізації структури посівних площ з метою поступового переходу на принципи екологічного землеробства. Для підприємств, що згідно з розрахунками ввійшли в область відносної сталості, розроблена економічна модель ведення сільськогосподарського виробництва, яка передбачає оптимізовану структуру посівних площ з найбільш урожайними культурами: озима пшениця, цукрові буряки, кукурудза на зерно і кукурудза молочно-воскової стиглості, та базується на тваринницько-рослинницькій спеціалізації виробничих систем з навантаженням - 1 ум. гол. худоби на 1 га ріллі. Для господарств, що ввійшли до області сталого розвитку розроблено економічну модель, яка крім оптимізованої структури посівних площ передбачає граничну кількість поголів'я худоби 1,5 ум. гол./га ріллі.

11. Запропоновано новий підхід до організації сільськогосподарського виробництва у вигляді агробіокомплексів, які є багатокомпонентною системою виробництва сільськогосподарської продукції, основою функціонування якої є ефективне управління усіма видами агроресурсів у межах певної території на принципах використання біологічних факторів родючості, агроекологічних методів боротьби з шкідниками та хворобами, забезпечення комплексної переробки агросировини і відходів, а також соціальної спрямованості виробничої діяльності. Формувати біокомплекси можуть будь-які сільськогосподарські підприємства, що сповідують у своїй діяльності ідеологію сталого господарювання. Створення агробіокомплексів має на меті практичну реалізацію концепції сталого розвитку для гармонізації економічних, екологічних і соціальних цілей в галузі сільського господарства. Дослідженням встановлено, що впровадження моделі агробіокомплексу у практику на прикладі СВК ім. Щорса супроводжується економією витрат на газ та електроенергію, можливістю електрифікації населеного пункту, зниженням негативного впливу на навколишнє середовище, збільшенням прибутку на 1421,19 тис. грн, підвищенням рентабельності на 20 в.п.

Список основних опублікованих праць за темою дисертації

1. Шаціло Н. І. Економічна стійкість - перепона чи передумова розвитку? / Н. І. Шаціло // Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва. - Харків, 2009. - Вип. 14. - С. 300-307.

2. Шаціло Н. І. Стійкість сільськогосподарського підприємства як чинник його конкурентоспроможності / Н. І. Шаціло // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка. - Харків, 2010. - № 97. - С. 371-376.

3. Шаціло Н. І. Внутрішні чинники забезпечення стійкого економічного розвитку сільськогосподарського підприємства / Н. І. Шаціло // Вісник Білоцерківського національного аграрного університету. - Біла Церква, 2010. - Вип. 2. - С. 104-107.

4. Шаціло Н. І. Обґрунтування системи оцінювання економічної стійкості сільськогосподарського підприємства в контексті сталого розвитку / Н. І. Шаціло // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. - Київ: НДЕІ, 2010. - Вип. 4. - С. 136-139.

5. Шаціло Н. І. Методологічні засади визначення рівня економічної стійкості сільськогосподарських підприємств / Н. І. Шаціло // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 7.- С. 169-174.

6. Шаціло Н. І. Фактори сталого розвитку сільськогосподарських підприємств / Н. І. Шаціло // Вісник Таврійського державного агротехнологічного університету. - Мелітополь, 2010. - № 1. - С. 365-370.

7. Шаціло Н. І. Теоретичне обґрунтування комплексного підходу до вивчення сталого розвитку сільськогосподарських підприємств. Фінансово-економічні проблеми стабільного розвитку економіки України: кол. монографія у двох томах. Т. 1 / Н. І. Шаціло; за ред. А.Ф. Головчука, О.О. Непочатенко. - Умань: ВПЦ "Візаві", 2010. - 340 с. - С. 200-207.

8. Шаціло Н. І. Методичні підходи до оцінки ефективності сільськогосподарського виробництва в контексті сталості його розвитку / Н. І. Шаціло // Вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - К.: ВЦ НУБіП, 2010. - Вип. 154. - Ч. 1. - С. 349-355.

9. Шаціло Н. І. Оцінка стійкості виробництва зерна в Київській області / Н. І. Шаціло // Вісник аграрної науки. - 2011. - №2. - С. 79-81.

Матеріали та тези конференцій

1. Шаціло Н. І. Потенціал економічно стійкого сільськогосподарського підприємства / Н. І. Шаціло: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. ["Розвиток агробізнесу в Україні: проблеми, пріоритети, перспективи"], (Житомир, 25-27 берез. 2010 р.). - Житомир: ЖДУ ім. І. Франка. - 2010. - С. 42-44.

2. Шаціло Н. І. Сталий розвиток сільськогосподарських підприємств в умовах нестабільності / Н. І. Шаціло: матеріали IV Міжн. форуму молодих вчених ["Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи"], (Харків, 12 трав. 2010 р.). - Харків: ХНАУ. - 2010. - С. 117-118.

Размещено на Allbest.ru