Методологічні засади становлення і функціонування інноваційної системи регіону

-Перепрофілювання, модернізація підприємств або створення виробництв по виготовленню нових видів інноваційної продукції, особливо наукоємної, високотехнологічної і екологічно чистої.

?Розвиток інтеграції діяльності вітчизняних ВНЗів, наукових установ Академії наук і галузевих і співпраці з відповідними зарубіжними науково-технічними структурами.

Економічні

?Збільшення частки результатів інноваційної діяльності в прирості валового регіонального продукту.

?Забезпечення більш високого рівня доданої вартості продукції в порівнянні з іншими схемами її продукування.

?Виробництво конкурентоспроможної, експортно-орієнтованої продукції світового рівня.

?Підтримка діяльності наукоємних підприємств, в т.ч. в малому підприємництві, і створення середовища, сприятливого до інновацій.

?Надання пільг підприємствам, що здійснюють НДДКР, і фінансова підтримка учасників кластера з місцевих бюджетів.

?Стимулювання попиту на інноваційну продукцію для потреб регіону на основі укладення договорів і реалізації спеціальних регіональних програм.

?Стимулювання міграції капіталу (фінансового, кадрового, інтелектуаль-ного).

?Залучення внутрішніх і зарубіжних інвестицій і сучасних технологій на умовах ліцензійної торгівлі і створення спільних підприємств.

?Заохочення інвестицій в кадровий потенціал для підвищення рівня підприємницької, інженерної і управлінської освіти.

?Збільшення вартості бізнесу за рахунок урахування вартості і капіталізації інтелектуального капіталу.

?Економія на масштабах виробництва, трансакційних витратах.

?Підвищення продуктивності праці і конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників.

?Раціональне використання ресурсів місцевої адміністрації.

?Створення іміджу регіону як території з високим науковим, технологічним, виробничим, інтелектуальним потенці-алом.

У роботі підкреслено, що неможливо визначити єдину, придатну для всіх схему успішної кластерної політики. З метою обґрунтування утворення кластерів автором визначені: основні переваги кластерної форми організації інноваційного процесу в регіоні; умови ефективної інтеграції бізнесу, державних і недержавних інститутів, влади при формуванні таких об'єднань; необхідні умови ефективного їх функціонування, а саме: конкурентне середовище формування складу учасників кластеру, забезпечення корпоративної культури, наявність суспільних і економічних інтересів учасників кластерного об'єднання, створення можливостей для сукупності підприємств і організацій функціонувати на основі системи договорів про спільну діяльність. Основні стратегоутворюючі характеристики інноваційного кластера наведені у табл. 1.

У четвертому розділі "Емпіричні дослідження регіональної економіки у контексті інноваційного оновлення" запроновано метод обґрунтування позиціонування регіонів у інноваційному просторі України за рівнем інноваційних властивостей та ефективності інноваційних процесів з використанням методів факторного аналізу (головних компонент, кластерного аналізу) і рангової оцінки (суми місць).

В роботі доведено, що у вітчизняній науці не існує єдиної методики щодо визначення позиціонування регіонів за їхніми інноваційними властивостями з метою виділення серед них "центрів інноваційного розвитку" національної економіки для послідовного досягнення конкурентних позицій на новій техніко-технологічній основі і управління цим процесом.

Багатовекторність протікання інноваційних процесів спричинює потребу у використанні сукупності ознак, показників, унеможвлює зведення їх лише до однієї ознаки. Для кількісної оцінки властивостей об'єктів, які проявляються як фактори-симптоми, що відображають різні сторони складних явищ і процесів, у дисертації використано метод головних компонент. Це дозволило автору визначити латентні інноваційні властивості, а саме: спроможність до оновлення виробництва на новій технічній та інтелектуальній основі - F₁ і до участі у ринковому середовищі щодо інновацій - F₂; економія на витратах, пов'язаних з технічним та інтелектуальним оновленням і модернізацією виробництва - F₃; інноваційна спроможність - F₄ (як загальний критерій обсягів і результативності інноваційної діяльності). Ранжирування досліджуємих регіонів за латентними властивостями дозволило визначити серед них "центри інноваційного розвитку" країни (табл. 2).

Таблиця 2. Ранжирування регіонів України за головними компонентами інноваційного оновлення

До регіонів, які спроможні стати такими центрами, віднесені: м. Київ, Харківська, Дніпропетровська, Одеська, Донецька, Івано-Франківська, Львівська, Київська, Вінницька, Луганська області. Ці регіони формують групу лідерів, сприйнятливих до оновлення і прогресивних структурних зрушень.

У дисертації з метою виділення у початковій сукупності об'єктів (регіонів України), кластерів, однорідних усередині групи за ключовими показниками інноваційної спроможності і обґрунтування регіональних центрів інноваційного розвитку для реалізації проривних інноваційних стратегій і подальшого формування інноваційної моделі економіки, використано метод кластерного аналізу.

Рис. 9. Розподіл регіонів на кластери щодо їх інноваційної спроможності за сукупністю трьох років (2005, 2007, 2008 рр.)

Емпіричне дослідження за сукупністю показників, що визначають зміст інноваційної спроможності регіонів, за три роки дозволило здійснити розподіл регіонів на: лідери інноваційного розвитку (м. Київ і Донецька область), послідовники ? регіони, що мають потенціал до формування інноваційної економіки (Дніпропетровська, Запорізька і Луганська області), і регіони- аутсайдери, які не розглядають інноваційну діяльність як чинник свого соціально-економічного розвитку (рис. 9).

При визначенні інноваційної спроможності регіонів у динаміці окремих років результати групувань показали такий їх розподіл (рис 10).

У 2005, 2007 рр. (докризові роки) лідерами в інноваційній сфері були великі промислові регіони (Донецька, Луганська, Харківська області, м. Київ).

Рис. 10. Розподіл регіонів на кластери за інноваційною спроможністю у динаміці трьох років

У 2008 р. ці регіони перемістилися на позиції аутсайдерів, внаслідок згортання реального сектора економіки у національному і регіональних господарських комплексах. У 2008 р. лідерами щодо інноваційної спроможності були навіть не регіони-послідовники, (кластер №2), а регіони-аутсайдери (Вінницька, Рівненська, Чернігівська, Черкаська, Миколаївська області) з незначними обсягами виробництва і реалізації інноваційної продукції і послуг. Автором зроблено висновок, що природним результатом таких диспропорцій і гальмування інноваційних процесів є створення, виробництво і впровадження переважно поліпшуючих технологій і продукції, застосування стратегій використання ресурсів і копіювання (імітації). За результатами емпіричних досліджень протікання і активності інноваційних процесів у різних регіонах України визначено основні чинники низької активності і розвитку інноваційної діяльності і запропоновано декілька рівнів стратегічних дій, направлених на оновлення економіки.

У п'ятому розділі "Формування базових детермінант ринку інновацій та об'єктів інтелектуальної власності" досліджуючи питання конкурентоспроможності стосовно ринку інновацій та об'єктів інтелектуальної промислової власності (ОІПВ), проведено аналіз наслідків приєднання України до СОТ, визначені основні ознаки, чинники, проблеми щодо створення середовища, сприятливого до інновацій, розроблено методичний підхід до формування детермінант ринку ОІПВ.

Огляд основних негативних і позитивних тенденцій від приєднання України до СОТ дозволив авторові визначити: 1. Значною мірою тиск з боку іноземних конкурентів відчуваються в сферах діяльності безпосередньо пов'язаних з експлуатацією національних природних ресурсів, управління фінансовими потоками, виробничої інфраструктури: телекомунікаційний і супутниковий зв'язок, послуг (торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів). 2. Потребують вирішення питання щодо захисту прав країни на вітчизняну інтелектуальну власність (ІВ), пристосування патентного законодавства до в правової бази СОТ. 3. Найбільш проблемними сферами виконання норм СОТ для країни є положення інвестиційної сфери і захисту прав на ІВ. 4. Пристосування до СОТ суттєво впливає на зовнішньоторговельний обіг, особливо у регіональному розрізі. 5. У сфері інтелектуальних послуг (дослідження і розробки, консультування, роялті) у перспективі виникнуть зіткнення інтересів країни із закордонними партнерами.

У дисертації відмічено, що сучасні ринкові перетворення у вітчизняній економіці не сприяли позитивним технологічним змінам, інтегруванні країні у міжнародні і світові ринки високотехнологічної продукції. Такі перетворення порушили встановлений адміністративний державний механізм регулювання науково-технічними та інноваційними процесами, але не запропонували новий, орієнтований на створення належного ринкового середовища, здатного до інноваційної самоорганізації, самовідтворення. Автором визначені основні характеристики такого середовища, як передумови функціонування ринку інновацій, а саме: ознаки, що визначають створення середовища, сприятливого до інноваційної діяльності; основні внутрішні чинники, стримуючі інноваційну діяльність; специфічні підходи до реалізації інноваційно орієнтованої економіки; основні проблеми, що гальмують розвиток трансферу технологій (табл. 3); потенціал тиражування результатів НДДКР.

Дисертант розглядає ринок інновацій (внутрішній і зовнішній), як економічний механізм і специфічну складову регулювання активності процесів інноваційного розвитку в економіці будь-якої країни, що проявляє свої функції через коливання кон'юнктури, селективну підтримку наукових ідей, науково-технічних пропозицій, розробок, проектів, комерціалізацію об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ), послуг через інститути інноваційної інфраструктури.

На основі системного підходу у роботі регіональний ринок інновацій визначено системою соціально-економічних відносин у сфері обміну, купівлі-продажу, що забезпечують потреби споживачів в інноваційній продукції, продуктах, послугах. Ефективним сегментом цього ринку є ринок ОІВ, як система економічних відносин, що виникають в процесі освоєння, обміну, купівлі-продажу, передачі у використання прав на ОІВ і узгодження інтересів його учасників. З метою регулювання процесами розвитку ринку ОІВ в Україні та її регіонах у роботі розроблено теоретико-методичний підхід до формування детермінант ринку ОІПВ, як об'єктів інтелектуальної промислової власності, загальною ознакою яких є їхня належність до техніко-технологічної сфери. Для досягнення мети сформовано структурно-логічну модель внутрішнього ринку ОІПВ (рис. 11).

Таблиця 3. Основні проблеми, що гальмують розвиток ринку інновацій та трансферту технологій

Рис. 11. Структура складових ринку об'єктів інтелектуальної власності

У дисертації визначено, що специфічними характеристиками ринку ОІПВ є наявність чотирьох детермінант конкурентоспроможності: внутрішнього попиту (його якість, відповідність тенденціям розвитку на внутрішньому і зовнішньому ринках, динаміка обсягу); пропозиції і надходження: нових наукових знань, інноваційних ідей, інформації, нових прогресивних технологій, послуг, сфери їх використання; внутрішньої конкуренції: тип ринку збуту, стратегій, організації договірних відносин власників і споживачів (замовників) ОІПВ, методів ціноутворення; створення факторних умов: інформаційного, правового і фінансового забезпечення, організаційно-управлінських умов, наявності людських і структурних ресурсів, взаємозв'язків між ними.

Спираючись на специфічні детермінанти автором запропоновано метод оцінки ємності і структури ринку попиту (потенційного і реального) на ОІПВ, якість попиту; оцінка потенційного обсягу і структури пропозицій ОІПВ за видами, визначені характеристики інноваційного товару, які безпосередньо розкривають його цінність (корисність); чинники, не обумовлені властивостями товару (тип ринку збуту, стратегії маркетингу, організація договірних відносин між власниками і споживачами (замовниками, покупцями) ОІПВ, методи ціноутворення тощо); охарактеризовані основні факторні умови, що безпосередньо впливають на формування ринку ОІПС в регіоні.

На основі запропонованих у роботі теоретичних та науково-методичних розробок дисертантом розроблено комплекс науково обґрунтованих рекомендацій, положень, механізмів, інструментів, які передбачають системне вдосконалення управління інноваційними процесами в економіці регіону.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено результати системного методологічного дослідження управління процесами становлення і розвитку регіональної інноваційної системи в умовах трансформаційної економіки. Спираючись на наукові і практичні результати в досліджуваній сфері, автором здійснено теоретичне, методичне і емпіричне обґрунтування та сформульоване нове рішення науково-прикладної проблеми підвищення конкурентоспроможності регіонів України на інноваційних засадах, що виражено у розробці методології, методичного забезпечення і визначенні ефективних механізмів регулювання процесами формування й розвитку інноваційної системи регіону. Найбільш вагомі теоретичні і практичні результати дослідження полягають у такому.

1. Дослідження показало, що в умовах посилення процесу змін, технологічної динаміки і загострення конкуренції на внутрішніх і світових ринках традиційних і високотехнологічних товарів, кризових явищ в економічному середовищі імперативом забезпечення конкурентоспроможності національних економік у довгостроковій перспективі виступає процес створення та нарощування конкурентних переваг на основі формування економіки на інноваційних засадах зі створенням ефективних національних інноваційних систем і розповсюдженням її механізмів на рівень регіональної економіки. Проблема визначається як необхідність формування концепції другого покоління розвитку інноваційних процесів для умов України та її регіонів, де центральною ланкою є інноваційна система (національна і регіональна), і розробці методології становлення і розвитку РІС з урахуванням специфічних особливостей, які детермінуються рівнем і стадією економічного розвитку регіону, його виробничою і технологічною структурою, якістю інститутів, стратегічними інтересами суб'єктів господарювання для вибору інноваційної політики і стратегії перетворень (реформування).

2. У дисертації визначено, що основними пріоритетами інноваційної політики в процесі створення НІС і РІС повинні бути заходи щодо створення інноваційної інфраструктури, яку формують такі підсистеми: координація і регулювання розвитком інноваційної діяльності для її ефективного здійснення; фінансове забезпечення інноваційної діяльності; інформаційне забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності; експертиза (комерційна і державна) інноваційних програм, проектів, пропозицій; виробничо-технологічна підтримка (інжиніринг, субконтрактація, лізинг) створенню і практичному освоєнню нової конкурентоспроможної наукоємної продукції й високих технологій; маркетинг інновацій і результатів НДР, науково-технологічних розробок і пропозицій наукоємної продукції на внутрішній і зовнішній ринки; логістика в сферах виробництва і обігу інноваційної продукції; надання послуг зі сертифікації, стандартизації і контролю якості, патентування, ліцензування, акредитації наукоємної продукції; консалтингова діяльність щодо реалізації інноваційних проектів і програм; підготовка і перепідготовка кадрів для інноваційної діяльності в умовах ринкової економіки; інноваційно-посередницька діяльність.

3. Для трансформації РІС і переходу на новий рівень системних відносин, запропоновано структурно-логічну модель рівнів комплексу відносин у системі, а саме: структурний, інформаційно-комунікативний; організаційний, функціональний, управлінський, адміністративно-нормативний, цільовий. Дослідження особливостей поведінки РІС, елементами якої визначено низку її підсистем: генерації знань, освіти, виробництва, інноваційної інфраструктури; координації інноваційної діяльності, економічні агенти території, що безпосередньо займаються діяльністю за етапами інноваційного процесу і здійснюють інфраструктурне забезпечення реалізації цього процесу; економічні та інформаційні зв'язки між цими підсистемами, дозволило визначити основну сукупність її інноваційних властивостей і відносин.

4. З метою оцінки і моніторингу інноваційних характеристик соціально-економічного потенціалу регіону розроблені відповідні методичні засади, призначені для практичного використання виконавчими органами місцевого самоврядування в ході формування регіональної інноваційної стратегії та програми розвитку інноваційної діяльності. Оцінка заснована на визначенні цільових завдань і на трьох групах показників. Першу групу формують показники обсягу і структури складових інноваційного потенціалу, другу - рівня розвитку цих складових, третя - визначає взаємозв'язок між інноваційним потенціалом і основними індикаторами результативності соціально-економічного розвитку регіону.

5. Аналіз впливу бізнес-середовища в умовах кризових явищ в економіці України на інноваційну сферу з визначенням важливості держави у створенні сприятливих умов для активізації інноваційної діяльності підприємств, особливо малих і середніх (МСП), дозволив запропонувати механізми фінансові, організаційні, правові як комплекс заходів стимулювання цієї діяльності.

6. Дослідження питань щодо пристосування підприємницького сектору України до інноваційної економіки ЄС, досвід європейських країн зі стимулювання інтеграційних процесів в науково-технічній та інноваційній сферах, націлений на посилення конкурентних позицій на світових ринках сучасних знань і наукоємних і високих технологій, є корисним для використання при побудові моделей інноваційної співпраці у внутрішньому середовищі - регіонів України, України в цілому, з іншими державами і регіонами. Виходячи з переліку стратегічних технологій розвитку бізнесу і світу в цілому до 2020 р., пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, які мають перспективи розвитку, зроблено висновок, що інноваційні процеси у вітчизняному господарському комплексі можуть розвиватися за концепцією другого покоління.

7. В умовах, коли в економіку не спостерігається масований приплив інвестицій, а держава не в змозі самостійно фінансувати, підтримувати і провести докорінну модернізацію господарського комплексу на інноваційних засадах, особливо її інфраструктурного сектора, а розвиток цього вимагає, єдиним учасником інноваційної діяльності, спроможним узяти на себе вирішення цих завдань, стає підприємництво. У цьому контексті у роботі запропоновано концепцію становлення інноваційного партнерства, як інституту взаємодії держави і бізнесу в інноваційному процесі, та визначено механізми узгодження економічних інтересів учасників цього процесу, як найважливішої умови формування ефективної політики, підвищення інвестиційної та інноваційної активності, зростання конкурентоспроможності регіону.

8. Автор прийшов до висновку, що низький рівень інтересу підприємництва до інновацій, особливо у високотехнологічних видах бізнесу, є важливою проблемою, яка гальмує становлення національної та регіональної інноваційної системи. Потрібна критична маса підприємців, які спроможні сформувати цілісну систему змін у напрямі випереджального зростання високотехнологічних і екологічних виробництв, сформулювати запит на інноваційну продукцію, особливо екологічно чисту, створити середовище для задоволення попиту на внутрішньому і зовнішньому ринках у новій продукції.

9. Дослідження показало, що головною проблемою інноваційної діяльності в Україні, є фактичне спрямування державної політики на закріплення економіки, заснованої на низькотехнологічних укладах, та слабкий розвиток ринкових інституцій. З цих причин біля 90% продукції, яка виробляється в Україні, не відповідає сучасним науково-технічним вимогам, спостерігається зниження рівня наукоємності вітчизняної продукції. Як наслідок, продукція стає все менш конкурентоспроможною, у структурі експорту збільшується частка мінеральної сировини і продукції первинної переробки, продукції внутрішнього споживання.

Високотехнологічне виробництво, яке є пріоритетною перевагою на шляху до нової економіки, й полягає у взаємній відповідній домовленості та відповідальності, тобто налагодженні партнерських відносин між державою, яка бере на себе функції створення сприятливого середовища для успіху і нівелювання ризиків (невдач), наукою, що продукує нові знання і технології, підприємницькою сферою, що впроваджує наукоємні технології у виробництво і, заздалегідь має бути зорієнтованою на успіх на внутрішньому і світовому ринках, в Україні знаходиться на початковій стадії, до нього тільки починають проявляти інтерес представники влади і бізнесу. Процес формування інноваційного середовища відрізняється повільним становленням наукоємних корпорацій і малих інноваційних структур, ринку науково-технічної продукції та продуктів, падінням попиту на таку продукцію на ринку інвестицій.

10. Проведені оцінка і аналіз інноваційної спроможності суб'єктів господарювання в Україні та її регіонах показали:

- рівень інноваційної активності українських промислових підприємств незначний і складав у 2008-2009 рр. 13,0-12,8%%, від загальної кількості промислових підприємств, їх кількість і питома вага за роками, зменшуються. До цього призвели, з одного боку, тривалий і значний спад промислового виробництва, з другого, руйнування інноваційної інфраструктури під час розукрупнення підприємств, по-третє, нестача власних коштів на інновації, по-четверте, фінансова і політична криза та ін. фактори;

- лише в 11 регіонах країни частка інноваційно активних промислових підприємств перевищувала середній рівень інноваційної активності промислових підприємств в Україні у 2008-2009 рр.

- головним напрямком інноваційної діяльності, який проводять на 50-60% промислових підприємствах є придбання машин, обладнання, устаткування. Це пов'язано з потребою в оновлені фізично та морально застарілих основних фондів, модернізації виробництв на сучасній техніко-технологічній базі;

? другим напрямком інноваційної діяльності, починаючи з 2009 р., до якого проявляють інтерес 20% господарюючих інноваційно активних промислових підприємств, є - навчання і підготовка персоналу.

- внутрішніми НДР займаються, в основному, на великих підприємствах. Це дозволяє проводити вдосконалення існуючих виробничих процесів та продукції, розробляти інтелектуальний продукт і продукцію для впровадження у власному виробництві, для накопичення і на продаж; є інтерес до маркетингу та реклами продукції, послуг. Але цей позитивний фактор визначення потреб споживача у новій, сучасній продукції та послугах, задоволення цих потреб, комерціалізації ОІВ розвивають слабо;

? щодо реалізації інноваційної продукції та впровадження інновацій за регіонами, лідерами залишаються м. Київ і великі промислові регіони - Харківський, Івано-Франківський, Львівський. Щодо інших старопромислових регіонів ? Луганський, Донецький, Дніпропетровський, Запорізький, позиції їх значно погіршилися: за цими індикаторами регіони опинились у групі, де значення показників суттєво нижчі середньої по Україні в цілому.

11. Визначення позиціонування кожного регіону за рівнем інноваційної спроможності потребує використання сукупності ознак. Для кількісної оцінки властивостей об'єктів, які проявляються як латентні ознаки з використанням методів багатовимірного факторного аналізу - головних компонент і кластерного аналізу, проведено кластеризацію і ранжирування регіонів України за їх інноваційною спроможністю на регіони лідери, послідовники і аутсайдери. За даними розрахунків тільки дев'ять регіонів України формують групу лідерів, і мають потенціал до оновлення і модернізації виробництва з використанням проривних інноваційних стратегій і лідерських позицій. Більшість регіонів України орієнтовані на застосування стратегії використання ресурсів та імітації.

12. Доказано, що організаційним аспектом розвитку економіки, заснованої на знаннях і трансферу технологій, є формування ринкового середовища, сприятливого до інновацій, і базових детермінант внутрішнього ринку інновацій, особливо його сегменту - ОІВ, на національному і регіональному рівнях. Комплексна оцінка ринкової ситуації на основі методичного підходу, що включають теоретичні засади формування регіонального ринку ОІПВ і методи економічного діагностування відтворювальних процесів цього ринку, спрямована на узагальнення основних результатів функціонування його учасників і розробки просторової стратегії розвитку ринку ОІВ з урахуванням особливостей кожного з регіонів.

Основні публікації автора за темою дисертації

Монографії

1. Лазарєва Є.В. Методологічні аспекти формування інноваційної системи регіону / Лазарєва Євгенія Вячеславівна. - Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2010. - 320 с.

2. Лазарєва Є.В. / Інноваційна стратегія у соціально-економічному розвитку регіону / Б.В. Буркинський, Є.В. Лазарєва; ? Одеса: Фенікс, 2007. - 148 c. ? [С.7-121].

3. Лазарєва Є.В. / Інноваційна спроможність суб`єктів підприємницької діяльності / А.І. Бутенко, Є.В. Лазарєва. ? Одеса: Фенікс, 2007. - 108 c. ? [С. 13-108].

4. Лазарева Е.В. Механизмы согласования экономических интересов участников инновационного процесса // в кн. Украина и ее регионы на пути инновационному развитию. Том 1 / Научный. ред. А.И. Амоша. - Донецк: Юго-Восток, 2011. - 573 с. ? [С. 257-271].

5. Лазарева Е.В. Кластерная форма организации инновационных процессов в экономике региона / в кн. "Трансграничное украинско-российское сотрудничество: формы, направления, перспективы: монографія. - Донецк: Из-во "Юго-Восток". ? 2010. - 419 с. ? [С. 181-201].

6. Лазарєва Є.В. Перспективи розвитку інноваційної діяльності у промисловому комплексі України в умовах трансформаційної економіки / в кн. "Розвиток підприємництва в промисловості України: монографія / [Барабаш, Бережна Т.Ф., Бутенко А. І. та ін.]; - Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2010. - 492 с. ? [С.178-226].

7. Лазарєва Є.В. Регіони як центри інноваційного розвитку в подоланні кризових явищ в економіці / в кн. "Глобальна економічна криза 2008-2010 років: світовий досвід та шляхи подолання в Україні: монографія / В.П. Антонюк, С.С. Аптекар, Н.А. Балтачеєва та ін.; під заг. ред. В.І. Ляшенка. - Донецьк. - Юго-Восток, 2010. - 414 с. - [С.206-214].

8. Лазарєва Є.В. Становлення інноваційної системи в управлінських процесах регіону / Є.В. Лазарєва // Економічні інновації. Випуск: 40. Новаторські ідеї та сучасний досвід трансформаційних зрушень в економіці. Зб. науков. праць. - Одеса: ІПРЕЕД НАН України. - 2010. - С.219-231.

9.Лазарєва Є.В. Феномен кластера у формуванні інноваційної моделі економіки регіону / А.І. Бутенко, Є.В. Лазарєва // Інвестиції: теорія та практика. - 2009. - №2. - С. 25-28

10. Лазарєва Є. В. Кризові явища в економіці України та їх вплив на бізнес-середовище / Є.В.Лазарєва, І.В. Сараєва // Економічні інновації. Випуск 38: Формування економічної стратегії розвитку підприємства, регіону, держави. Зб. науков. праць. - Одеса: ІПРЕЕД НАН України. - 2009. - С.115-123

11. Лазарєва Є. В. Дослідження інноваційних перетворень у регіональній економіці / Лазарєва Є.В. // Економіст. - 2009. - №9. - С. 35-37.

12. Лазарева Е.В. Методические основы оценки и роста конкурентоспособности региона / в кн. "Формирование конкурентоспособности в контексте регионального развития" [коллектив авторов]. Научное издание: [монографія] / Под редакцией академика, д.э.н., профессора Б.В. Буркинского. - Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. - 2009. - 334 с. ? [С. С.85-99].

13. Лазарєва Є.В. Інфраструктурні компоненти інноваційної моделі економіки / Бутенко А.І., Лазарєва Є.В. // Економіка і прогнозування. Науковий журнал. - 2008. - №4. - С. 69-81

14. Лазарєва Є.В. Механізми підтримки і стимулювання інноваційної діяльності у підприємництві; Середовище сприятливе до інновацій як дієва компонента інноваційної моделі економіки / в кн. "Малий бізнес України: дороговкази поступу" : Монографія / [Адамов Б.І., Амоша О.І., Ляшенко В.І. та ін.]. ? Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, ЛТД", 2008. - 275 c. ? [С.151-165].

15. Лазарєва Є. В. Формирование среды, восприимчивой к инновациям / Лазарєва Є.В., Зосько С.В. // Економіка: проблеми теорії та практики. Вип. 241. - Т.V. Зб. наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2008. - С. 1002-1012

16.Лазарєва Є.В. Інвестиційна діяльність в інноваційній сфері підприємництва України: методи і форми / Бутенко А.І., Лазарєва Є. В. // Вісник економічної науки України. Науковий журнал. - 2007. - № 2(12). - С. 14-18

17. Лазарєва Є.В. Інноваційна спроможність суб'єктів господарювання у підприємництві України / Лазарєва Є.В. // Регіональний збірник наукових праць з економіки "Прометей". - 2007. - №2(23). - С. 117-121.

18. Лазарєва Є.В. Формування інноваційної стратегії регіону як динамічного інструменту управління / Лазарєва Є.В. // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип.29 : Зб. наукових праць. - Одеса: ОДЕУ, АТЗТ ІРЕНТТ, 2007. - С. 108-113.

19.Лазарєва Є.В. Моніторинг фінансової складової інноваційного потенціалу регіону / Бутенко А.І., Лазарєва Є.В., Стоянова М.М. / Вісник КНУТіД : Збірник науков. праць. - №5 (37). Том.2.- Київ: КНУТіД, - 2007. - С. 12-17

20. Лазарєва Є.В. Технологія розробки регіональної інноваційної стратегії /Лазарєва Є.В. // Экономические инновации. Вып. 29: Экономическое, социальное и экологическое пространство Украинского Причерноморья в условиях глобализации. Сб. науч. работ. - Одесса: ИПР ЭЭИ НАН Украины. - 2007. - С. 156-164.

21. Лазарєва Є.В. Система інноваційних характеристик регіону як стратегічний чинник його розвитку / Лазарєва Є.В. // Вісник національного університету "Львівська Політехніка".- №579 : Проблеми економіки та управління. - Львів: ЛПУ.- 2007. - С. 145-148.

22. Лазарєва Є. В. Складові інноваційного потенціалу регіону /Лазарєва Є.В. // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип.23 : Зб. наукових праць. - Одеса: ОДЕУ, АТЗТ ІРЕНТТ, 2006. ? С. 156-164.

23. Лазарева Е.В. Влияние инновационной деятельности на уровень конкурентоспособности регионов / Лазарева Е.В. // Экономические инновации. Вып. 17: Сб. науч. работ. - Одесса: Ин-т проблем рынка и эконом.-экологич. исследов. НАН Украины. - 2003.- С. 115-129.

24. Лазарева Е.В. Стратегия активизации инновационно-инвестиционной деятельности в регионе / Лазарева Е.В. // Экономические инновации. Вып. 5: Сб. науч. работ. - Одесса: Ин-т проблем рынка и эконом.-экологич. исследов. НАН Украины, 1999. - С. 44-53.

25.Лазарєва Є.В. Організаційно-економічний механізм управління інноваційно- інвестиційною діяльністю у регіоні / Лазарєва Є.В. // Вдосконалення системи державного управління соціально-економічними та політичними процесами в регіоні : Зб. наук. праць. - Одесса: Академія державного управління при Президентові України, 1998. - С. 71-75.

26. Лазарева Е.В. Инновационный потенциал хозяйственных систем региона / Лазарева Е.В. // Экономические инновации. Вып.3 : Сб. науч. работ. - Одесса: Ин-т проблем рынка и экономико-экологич. исследов. НАН Украины, 1998. - С. 56-61.

27. Лазарева Е.В. Возможности создания технопарковых зон в Одесском регионе / в препринте научного доклада Буркинский Б.В., Лазарева Е.В. "Предпосылки создания технопарковых зон в Южном регионе Украины (на примере Одесской области". ? Одесса: Ин-т проблем рынка и экономико-экологич. исследов. АН Украины, 1993. - 46с. ? [С. 17-46].

28. Лазарева Е.В. Инновационное предпринимательство на региональном уровне / Лазарева Е.В., Молина Е.В. // Управление развитием предпринимательства: Сб. науч.трудов. - Одесса: Ин-т проблем рынка и экономико-экологических исследов. АН Украины, 1993. - С. 60-69

29. Лазарева Е.В. Концепция перспективного развития приоритетных направлений НТП в Южном регионе Украины; Формирование технопарков, технополисов в регионе / в брош. "Перспективы научно-технического развития Южного региона Украины: концептуальный подход [колл. авторов]. - Одесса: ИПРЭЭИ АН Украины. ЮНЦ АН Украины, 1993. - 53 с. - [С. 5-16; 39-46].

30. Лазарева Е.В. / Перспективы научно-технического развития Южного региона Украины: концептуальный подход: [Буркинский, Е.В. Лазарева, В.Н. Осипов и др.] ; ? Одесса: ИПРЭЭИ АН Украины. ЮНЦ АН Украины, 1993. - 53 с. [С. 5-16; 39-46]

31. Лазарєва Є.В. Системний погляд на формування внутрішнього ринку інновацій / матер. IV міжнар. наук.-практ. конф. [Інституційні засади функціонування економіки в умовах трансформації], (Одеса, 8-10 вересня 2010 р.), / МОН України, Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова, 2010. - С. 245-248.

32. Лазарева Е.В., Яблонская Н.В. Теоретические аспекты оценки конкурентоспособности региона / Лазарева Е.В., Яблонская Н.В. / матер. I междунар. науч.-практ.конф. [Управление развитием предпринимательства в современных условиях], (Севастополь, 6-9 октября 2010 г.), / МОН України, Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, 2010. - С. 57-58

33. Лазарєва Є.В.В. Кластеризація регіонів за інноваційною спроможністю / матер. наук.-практ. конф. [Шляхи та інструменти модернізаційного прориву економіки], (Одеса, 20-22 жовтня 2010 р.), / НАН України, ІПРЕЕД НАН України, 2010. - С. 287-289.

34. Лазарєва Є.В. Позиціювання регіонів Причорномор'я в інноваційному просторі України / Економічні інновації. Вип. 35. Зб. наукових праць. - Одеса: ІПРЕЕД НАН України. - 2009. / матер. VI Міжнар. наук.-практ. конф. [Українське Причорномор'я в контексті економічних альтернатив: сучасні виклики та антикризові стратегії], (Феодосія, 29 вересня-2 жовтня 2009 р.), / НАН України, ХТУ, ІПРЕЕД НАН України, 2009. - С.32-41.

35. Лазарєва Є.В., Зосько С.В. Рынок объектов интеллектуальной собственности в системе детерминант конкурентоспособности / Лазарєва Є.В., Зосько С.В. // Наука и образование. Экономические науки, Том 4 : матер. V Междунар. науч.-практ. интернет-конф. [Новейшие научные достижения 2009 г], (Днепропетровск, 7-15 марта 2009 г.), / МОН України, ДНУ, 2009. - С.22-24

36. Лазарєва Є.В. Шляхи підвищення інноваційної сприйнятливості економіки // матер. наук-практ. Інтернет конф. [Фінансово-бюджетна політика у контексті соціально-економічного розвитку регіонів, Том II:], (Жовті Води, 10-20 березня 2009 р.), / Мін.фін. України, ДДФА, 2009. - С. 129-130.

37. Лазарєва Є. В. Брикаліна С.В. Формування складових регіонального ринку об'єктів інтелектуальної власності / Лазарєва Є.В., Брикаліна С.В. // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. Том 1. - 2009. - № 5: матер. V Міжнар. наук.-практ. конф. [Перспективи підвищення економічного, інноваційно-інвестиційного та соціально-трудового потенціалу України за умов розвитку інтеграційних процесів], (Хмельницький-Сатанів, 12-14 жовтня 2009 р.), / МОН України, ХНУ : - Хмельницький-Сатанів, 2009. - С. 181-184

38. Лазарєва Є.В. Моделювання ринку об`єктів інтелектуальної власності регіону // матер. міжнар. наук.-практ. конф [Конкурентоспроможність та інноваційний розвиток України: проблеми науки та практики], (Харків, 26-27 листопада 2009 р.), / НАН України, ХЦІТ, 2009. - С. 86-88.

39. Лазарєва Є.В., Бутенко А.І., Стоянова М.М. / Фінансова складова інноваційного потенціалу регіону / Бутенко А.І., Лазарєва Є.В., Стоянова М.М. // матер. Міжнар. наук.-практ. конф., [Пріоритетні напрями розвитку змішаної економіки:18-19 жовтня 2007 р.], (Київ, 18-19 жовтня 2007 р.): - МОН України, КНУТіД, 2007. - С. 39-40

40. Лазарєва Є.В. Інноваційна діяльність і підприємництво: проблеми розвитку // Регіональний збірник наукових праць з економіки. Вип. 3 (24). - 2007: Всеукраїнська наук.-практ. конф. [Наукові концепції та практика реалізації стратегії інноваційного розвитку України та її регіонів], (Донецьк, 5-6 листопада 2007 р.) : МОН України, ДЕГІ, 2007. - С.106-109.

41. Лазарєва Є.В. Система інноваційних характеристик соціально-економічного потенціалу // матер. міжнар. наук.-прак. конф. [Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики], (Львів, 11-13 травня 2006 р.), / МОН України, ЛНУ "Львівська політехніка", 2006. - С. 337-338.

42. Лазарєва Є.В. Розробка інноваційної стратегії як фактор досягнення конкурентних позицій / матер. Міжнар. наук.-практ. конф. [Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика], (Київ, 27-28 жовтня 2005 р.), / МОН України, КНУТіД, 2005. - С. 128-130.

43. Лазарева Е.В., Богатырев А.М., Брыкалина С.В. Бизнес инновационные структуры как механизм активизации науки, образования и предпринимательства // Богатырев А.М., Лазарева Е.В., Брыкалина С.В. // Наука і освіта. Том 7. Економіка. - Дніпропетровськ, 2002./ матеріали V міжнар. наук.-прак. конф. [Наука і освіта], (Дніпропетровськ-Житомир-Донецьк, 05-07 березня 2002 р.), / МОН України, ДНУ, 2002. - С. 31-33

44. Лазарева Е.В. Развитие инновационного предпринимательства в регионе // матер. Междунар. науч.-прак. конф. [Экономические проблемы развития промышленного производства], (Одесса, 12-14 апреля 1995 г.), / НАН Украины, ИПРЭЭИ НАН Украины, 1995. - С. 43-44.

Размещено на Allbest.ru