Економічний потенціал підприємств промисловості: формування, оцінка, управління

У роботі запропоновано і обґрунтовано методичний підхід до визначення економічної ефективності інвестиційної стратегії підприємства, заснований на використанні трансформованого стосовно завдань дисертаційного дослідження методу мультиплікатора. Мультиплікатор інвестицій на рівні підприємства визначає зростання прибутку на кожну додаткову одиницю інвестицій. Пропонується виділяти на рівні підприємства два підходи до управління інвестиційною діяльністю, в основу яких покладена концепція мультиплікатора: перший (активний) підхід базується на тому, що з метою підвищення обсягів виробництва необхідно збільшувати значення мультиплікатора шляхом коригування виробничої структури підприємства; другий (пасивний) - базується на тому, що необхідно дотримуватися такого режиму функціонування підприємства, який призводив би до зростання значення мультиплікатора. У цьому випадку потрібно додержуватися оптимального співвідношення темпів зростання інвестицій і зміни виробничої структури підприємства.

Доведено, що успішна реалізація даної стратегії сприяє зростанню конкурентних переваг підприємства, а також узгоджується з вимогою підвищення загальної ринкової вартості активів підприємства, а отже, і нарощування його економічного потенціалу.

У шостому розділі «Теоретичні та науково-методичні підходи до управління економічним потенціалом промислових підприємств в умовах конкурентного середовища» пропонуються науково-методичні підходи до формування механізмів нарощування, використання та забезпечення безпеки економічного потенціалу промислових підприємств.

Зміни, що відбуваються в зв'язку з розвитком ринкових відносин в економіці країни, обумовлюють необхідність формування кожним підприємством стратегічних цілей, визначення ресурсів і розроблення плану дій з досягнення стратегічних цілей. У дисертації зроблено висновок про те, що економічний потенціал є стратегічним ресурсом підприємства, який забезпечує його сталість у неадекватних умовах макросередовища, дозволяє нейтралізувати негативний вплив зовнішніх чинників. Тому одним із основних стратегічних завдань менеджменту є управління економічним потенціалом підприємства.

Під управлінням економічним потенціалом підприємства розуміється процес прийняття і здійснення управлінських рішень, спрямованих на раціональне використання, оптимізацію і нарощування економічного потенціалу підприємства з метою досягнення поставлених цілей і забезпечення стійкого функціонування і розвитку підприємства. Основними задачами управління економічним потенціалом підприємства є його формування, використання і відтворення.

У роботі аналізуються два напрямки нарощування потенціалу. Перший - зовнішній, пов'язаний з залученням ресурсів на підприємство ззовні, другий напрямок - це пошук і реалізація внутрішніх резервів підприємства. У дисертації зроблено висновок про те, що при аналізі внутрішніх резервів нарощування потенціалу підприємства рекомендується проводити в три етапи: 1) виявлення резервів; 2) сумарна оцінка резервів; 3) аналіз результатів нарощування потенціалу.

У контексті дослідження об'єктивних закономірностей функціонування економічного потенціалу підприємства ключовим моментом є положення про його «сукупні (інтегральні) можливості». З однієї сторони, це положення свідчить про необхідність дослідження складу і структури економічного потенціалу підприємства, а з іншої - є основою дослідження механізму оптимальної взаємодії окремих його структурних елементів.

Механізм взаємодії дозволяє встановити оптимальні пропорції витрат підприємства на формування, підтримку і розвиток окремих підсистем економічного потенціалу: кадрового, виробничого і т. п. Пропорції витрат при цьому повинні встановлюватися на основі аналізу коефіцієнтів еластичності, що визначають вплив кожної підсистеми економічного потенціалу на кінцеві показники діяльності підприємства. Механізм взаємодії залежить від зовнішніх чинників - поточного стану зовнішнього економічного середовища, державної макроекономічної політики і нормативно-правової бази. Механізм використання економічного потенціалу підприємства розглядається як похідна механізму взаємодії. У дисертації доведено, що у своєму реальному прояві механізм використання визначає ринкові можливості підприємства. Визначено, що формування системи показників, які характеризують рівень використання економічного потенціалу промислового підприємства, полягає у накопиченні даних про кількісний і якісний стан параметрів внутрішнього середовища підприємства з метою розроблення на цій основі стратегічних альтернатив та прогнозу змін рівня використання потенціалу підприємства в умовах реалізації обраної стратегії.

Для оцінки рівня використання економічного потенціалу підприємства пропонується застосувати метод декомпозиції. Метод декомпозиції дозволяє визначити залежність сукупного економічного потенціалу підприємства від окремих його підсистем у вигляді функціонала P = f(x_i), де x_i - характеризує i-у підсистему економічного потенціалу підприємства. Враховуючи односпрямований характер залежності між Р та x, в роботі доведено, що вплив на будь-яку i-у підсистему сприяє зростанню економічного потенціалу підприємства. Таке зростання можна виразити у вигляді функціонала P = f(I_хi), де I_хi - обсяг інвестицій в i-у підсистему. У даному випадку під інвестиціями ми розуміємо не тільки прямі капіталовкладення, а і будь-які витрати, пов'язані із вдосконаленням організації, управління, планування та контролю.

Для практичної реалізації методу декомпозиції при оцінці рівня використання економічного потенціалу підприємства необхідно впорядкувати окремі його підсистеми і визначити взаємозв'язки між ними. При цьому взаємозв'язки повинні буди встановлені включно до найпростіших елементів окремих підсистем економічного потенціалу підприємства. В роботі обґрунтовані чотири етапи процедури декомпозиції. На першому етапі визначаються самостійні підсистеми економічного потенціалу: трудова, інвестиційна, ресурсна, інноваційна тощо. На другому - проводиться деталізація складових першого рівня. Третій етап декомпозиції відповідним чином являє собою структуру складових другого рівня на якому потенціал деталізується за окремими видами ресурсів. На четвертому етапі декомпозиції деталізуються предмети діяльності, виділені в межах третього.

Відповідно до методу декомпозиції економічний потенціал підприємства в загальному вигляді пропонується визначати за формулою

, (8)

де P_j - кількісний або якісний показник використання j-го елемента економічного потенціалу підприємства; k_j - коефіцієнт значущості j-го компонента економічного потенціалу (визначається за допомогою експертів); N - кількість складових економічного потенціалу підприємства.

В роботі запропоновані та обґрунтовані підходи до розрахунку показників окремих структурних елементів економічних потенціалів нижчого рівня, які пропонується визначати за формулами:

, (9)

, (10)

. (11)

За своєю суттю метод декомпозиції є комплексним. У ньому поєднується метод формальної оцінки показника використання j-го компонента економічного потенціалу підприємства (P_j) і експертної оцінки значущості j-го елемента економічного потенціалу (k_j). Причому k_j для різних рівнів розрахунку може мати різні значення. При розробці системи показників для регулювання використання економічного потенціалу, тобто, по суті, при розв'язання динамічної економічної задачі в рівнянні (8) доцільно перейти до індексних показників. У табл. 6 наведені показники, що характеризують рівень використання економічного потенціалу і трансформацію їх функціональної залежності в індексну. Основна проблема при цьому полягає у визначенні питомої ваги індексів-чинників, тобто у визначенні коефіцієнтів значущості j-го елемента економічного потенціалу підприємства (8). Для визначення питомої ваги індексів-чинників в їх добутку застосовуються різні методи. Деякі економісти пропонують це робити шляхом ділення темпів приросту відповідних показників на темп приросту результуючого показника. Разом з тим, при застосуванні цього методу неминучі труднощі через те, що сума питомої ваги всіх чинників може відрізнятися від одиниці. У роботі доведено, що логарифмічний метод позбавлений проблеми залишкового члена і впливу на результати операції усереднювання індексів.

Практичному застосуванню методу декомпозиції повинна передувати певна підготовча робота. Як випливає з табл. 6, інформаційне наповнення алгоритму розрахунку показників використання економічного потенціалу підприємства не може бути забезпечено тільки за рахунок стандартної бухгалтерської і статистичної звітності. Необхідно проводити спеціальну аналітичну роботу з моніторингу показників фінансово-господарської діяльності підприємства, експертної оцінки значущості окремих елементів економічного потенціалу.

Разом з тим для вирішення завдань оцінки рівня використання економічного потенціалу підприємства в реальних виробничих умовах виникає потреба в таких методах, які б, крім простоти інформаційного наповнення і простоти алгоритму розрахунку, забезпечували достатньо високу точність одержуваних результатів. Як один із можливих варіантів нами пропонується експрес-метод визначення рівня економічного потенціалу. Загальний алгоритм експрес-методу визначення рівня виробничого потенціалу (як складової частини загального економічного потенціалу) включає наступні етапи.

Етап 1. Визначення рівнів виробничого потенціалу та їх характеристика.

Етап 2. Розроблення часткових і узагальнювальних показників оцінки ефективності використання виробничого потенціалу підприємства.

Етап 3. Визначення порогових значень показників, взятих до аналізу на другому етапі з урахуванням рівнів виробничого потенціалу, визначених на першому етапі. Порогові значення показників визначаються, як правило, експертним методом.

Таблиця 6. Показники, які характеризують рівень використання економічного потенціалу підприємства

Етап 4. Присвоєння кожному значенню показника, який потрапив в інтервал бальної характеристики. Найбільший бал повинен відповідати найсприятливішому інтервалу, найменший - найкритичнішому інтервалу.

Етап 5. Визначення мінімального і максимального значення бальної шкали в межах використовуваної групи показників.

У дисертації запропоновані теоретичні і науково-методичні положення щодо формування механізму безпеки економічного потенціалу підприємства. Суть запропонованого підходу полягає в об'єднанні завдань безпеки економічного потенціалу із завданнями антикризового і стратегічного управління підприємством. У дисертації наведена характеристика окремих складових механізму безпеки економічного потенціалу: економічної відповідальності, перерозподілу ризику, стимулювання підвищення рівня безпеки. Для визначення оптимальної за критерієм безпечності стратегії розвитку підприємства пропонується використовувати метод багатокритеріальної оптимізації та наводиться алгоритм побудови багатофакторної моделі.

У процесі формування механізму безпеки важливим є вибір критерію економічної безпеки. При формуванні критеріальної бази необхідно забезпечити: визначення меж рівня економічної безпеки, порівнянність оцінок рівня безпеки як окремого підприємства, так і підприємств різних галузей, універсальність оцінок і можливість їх використання при вирішенні загальних завдань стратегічного управління.

Із використанням викладених положень в дисертації розраховані групи показників забезпечення безпеки економічного потенціалу підприємства (виробничі, фінансові, соціальні) та наведена їх якісна характеристика. Найбільш важливим показником безпеки економічного потенціалу підприємства є фактично оплачений обсяг реалізації продукції (послуг).

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичні узагальнення та наведено авторське розв'язання наукової проблеми - розробку теоретичних і науково-методичних основ формування, оцінки і управління економічним потенціалом підприємств промисловості. Розв'язання цієї проблеми дозволяє суттєво вдосконалити принципи, методи та інструменти стратегічного управління промисловим підприємством в умовах конкурентного середовища.

Результати наукових досліджень дозволили сформувати такі висновки й узагальнення.

1. Економічний потенціал підприємства є складною, ієрархічно структурованою, динамічною системою. Кожна із підсистем економічного потенціалу залежить від оптимального поєднання окремих видів економічних ресурсів, які залучаються у виробничий процес, рівня організації виробництва і праці, ефективності системи управління. Економічний потенціал підприємства характеризує максимально можливий обсяг виробництва матеріальних благ і послуг в умовах, що забезпечують найбільш ефективне використання за часом і продуктивністю наявних економічних ресурсів.

2. Оцінка економічного потенціалу ґрунтується на визначенні потенційної доданої вартості продукції та послуг. При оцінці економічного потенціалу підприємства враховується загальна величина економічних ресурсів, якими володіє і розпоряджається підприємство, та економічні результату від їх раціонального використання. Невід'ємною складовою оцінки економічного потенціалу підприємства є урахування екологічних чинників шляхом встановлення економічних наслідків їх впливу на елементи економічного потенціалу, що проявляються як зміни якісних та кількісних характеристик економічних ресурсів.

3. Оцінка кадрового потенціалу підприємства здійснюється на основі визначення всієї сукупності витрат, що пов'язані з відтворенням індивідуальної і сукупної робочої сили з урахуванням чинника часу. Ці витрати відповідають розміру людського капіталу. Крім витрат на відтворення робочої сили, економічна оцінка кадрового потенціалу передбачає визначення нормального доходу на вкладений людський капітал.

4. Дослідження об'єктивних закономірностей функціонування економічного потенціалу підприємства дозволили виявити його сукупні (інтегральні) властивості. Доведено, що на підставі результатів дослідження складу і структури економічного потенціалу підприємства, механізму взаємодії окремих його структурних елементів, вдається встановити оптимальні пропорції витрат підприємства на формування, підтримку і розвиток окремих структурних елементів економічного потенціалу. Пропорції витрат при цьому встановлюються на основі аналізу коефіцієнтів еластичності, що визначають можливість кожного структурного елемента економічного потенціалу впливати на кінцеві показники діяльності підприємств. Доведено, що механізм взаємодії залежить від зовнішніх чинників - поточного стану зовнішнього економічного середовища, державної макроекономічної політики і нормативно-правової бази.

5. Нарощування економічного потенціалу підприємства залежить від ефективної інвестиційної політики. До основних груп чинників, що істотно впливають на процеси поточного інвестування відносяться: стратегія розвитку підприємства; виробнича структура підприємства; обмеження за масштабом розвитку виробництва; прогресивність технологій виробництва; можливі зміни в структурі кадрів; умови матеріально-технічного постачання; фінансове забезпечення інвестиційного процесу; існуючий господарський механізм функціонування підприємства. У дисертації запропоновані та обґрунтовані науково-методичні підходи до визначення економічної ефективності інвестиційної стратегії підприємства з використанням трансформованого методу мультиплікатора.

Пропонується виділяти на рівні підприємства два підходи до управління інвестиційною діяльністю: перший (активний) - базується на тому, що з метою підвищення обсягів виробництва необхідно збільшувати значення мультиплікатора, безпосередньо впливаючи на нього шляхом коригування виробничої структури підприємства; другий (пасивний) - базується на тому, що необхідно дотримуватися такого режиму функціонування підприємства, що призводив би до зростання мультиплікатора. У цьому випадку необхідно забезпечувати оптимальні темпи зростання інвестицій і зміни виробничої структури підприємства.

6. Оцінка економічного потенціалу підприємства в натуральному виразі припускає визначення кількості економічних ресурсів, якими володіє підприємство і кількості продукції, робіт і послуг, які можуть бути вироблені підприємством при якнайповнішому і ефективному використанні цих ресурсів. При цьому оцінка потенціалу підприємства здійснюється на основі натуральних вимірників. Оцінка економічного потенціалу підприємства у вартісному виразі припускає визначення вартості активів підприємства і величини економічних вигод, які воно може одержати в майбутньому. Оцінка економічних ресурсів підприємства і економічних вигод здійснюється на основі вартісних показників.

7. У дисертації досліджуються розглянуті особливості формування сучасних систем стратегічного управління підприємством. Економічний потенціал підприємства розглядається як стратегічний ресурс, який забезпечує його стійкість в неадекватних умовах макросередовища, дозволяє нейтралізувати негативний вплив зовнішніх чинників.

Під управлінням економічним потенціалом підприємства ми розуміємо процес ухвалення і здійснення управлінських рішень, направлених на раціональне використання, оптимізацію і нарощування економічного потенціалу підприємства. Основними функціями управління економічним потенціалом підприємства є його формування, використання і відтворення.

8. В роботі сформульовані і охарактеризовані основні етапи процесу стратегічного управління підприємством на основі врахування його економічного потенціалу. До них віднесені: визначення місії і цілей підприємства; оцінка і аналіз зовнішнього середовища, визначення можливостей і загроз; обстеження сильних і слабких сторін діяльності підприємства, дослідження і оцінка економічного потенціалу та окремих його підсистем, визначення фактичного рівня використання економічного потенціалу підприємства; формування і аналіз стратегічних альтернатив розвитку підприємства; вибір комплексної стратегії розвитку підприємства, вибір стратегії використання і розвитку економічного потенціалу підприємства; реалізація вибраної стратегії розвитку підприємства; контроль і оцінка результатів реалізації стратегії підприємства, планів по використанню і розвитку економічного потенціалу підприємства.

9. У дисертації встановлено, що в контексті дослідження об'єктивних закономірностей функціонування механізму економічного потенціалу підприємства, ключовим моментом є положення про «сукупну (інтегральну) можливість». З одного боку, це положення вказує на необхідність дослідження складу і структури економічного потенціалу підприємства, а з іншої - є основою дослідження механізму взаємодії окремих його підсистем. Механізм взаємодії дозволяє встановити оптимальні пропорції витрат підприємства на формування, підтримку і розвиток окремих підсистем економічного потенціалу. Пропорції витрат при цьому повинні встановлюватися на основі аналізу коефіцієнтів еластичності, які показують можливість кожної підсистеми економічного потенціалу впливати на кінцеві показники діяльності підприємств.

Доведено, що в своєму реальному прояві механізм взаємодії визначає стратегічний потенціал підприємства. Визначено, що механізм взаємодії багато в чому, якщо не в основному, залежить від зовнішніх чинників - від поточного стану зовнішнього економічного середовища, державної макроекономічної політики і нормативно-правової бази. Механізм використання економічного потенціалу підприємства пропонується розглядати як похідну механізму взаємодії. Доведено, що в своєму реальному прояві механізм використання визначає ринковий потенціал підприємства.

10. Матеріали дисертаційного дослідження рекомендуються для впровадження Кабінету Міністрів України - при розробці державної політики розвитку базових галузей економіки в частині прогнозування впливу рівня використання економічного потенціалу промислових підприємств на макроекономічні показники; Міністерству промислової політики України - при вдосконаленні принципів і методів державного управління підприємствами важкого машинобудування та основної хімічної промисловості; промисловим підприємствам України - при вдосконаленні системи стратегічного управління на основі формування, оцінки та ефективного використання економічного потенціалу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Лапин Е.В. Экономический потенциал предприятия. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002. - 310 с.

2. Лапин Е.В. Оценка экономического потенциала предприятия. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2004. - 360 с.

3. Лапин Е.В. Экологические издержки в экономике предприятия // Экологизация управления предприятием. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002. - С. 58-108.

4. Лапин Е.В. Предприятие как особая форма организации производства. Производственная мощность предприятия // Экономика предприятия: Учебн. пособ. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002. - С. 18-23.

5. Лапін Є.В. Інформатизація процесів керування. Інформаційні ресурси як складова економічного потенціалу підприємства // Інформаційні системи в менеджменті: Навч. nociб. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. -

С. 48-71.

6. Лапін Є.В. Підприємство як особлива форма організації виробництва. Інтенсифікація i показники використання основних фондів // Економіка підприємства: Навч. пociб. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. -

С. 18-23.

7. Лапін Є.В. Оцінка комплексних збитків від забруднення атмосфери. Оцінка комплексних збитків від забруднення води. Оцінка комплексних збитків від утворення відходів // Методи оцінки екологічних втрат. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - С. 109-122.

8. Лапін Є.В. Інформатизація процесів керування. Інформаційні ресурси як складова економічного потенціалу підприємства // Інформаційні системи в менеджменті: Навч. nociб. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. - С. 48-71.

Размещено на Allbest.ru