Базисні інститути у трансформаційній економіці

Ступінь розвиненості ринкових відносин, інституціональної і факторної структур економіки обумовлює істотні розходження в підходах до реструктурування. Серед них, очевидно, особливо варто виділити дві концепції -- традиційного і стратегічного реструктурування. Якщо першу відрізняють акценти на короткострокових цілях, внутрішній ефективності, відомих напрямках раціоналізації, інвестування і ризику, то в рамках другої акценти зміщаються в сферу довгострокових цілей, завдань зміни структури бізнесу і націленість на невідомі сфери ризику.

У розділі 5. “Корпоратизація в теорії та практиці інституціональних перетворень” розглядаються інституціональні аспекти корпоратизації економіки в умовах трансформаційного процесу. При цьому підкреслюється, що сучасні економічні відносини варто визначати скоріше як корпоративні, а орієнтирами трансформаційної економіки повинна виступати скоріше не ринкова, а корпоративна модель економічної системи. Це означає, що в реструктуризованій економіці повинні домінувати такі інституціональні структури як корпоративна власність, корпоративне управління і відповідний йому організаційно-правовий статус підприємства, корпоративні джерела економічного росту, корпоративна економічна культура, нарешті.

В інституціональному визначенні корпоративне структуроутворення -- це організаційна угода, за якою певна суб'єктна підсистема репрезентує і обслуговує інтереси своїх інвесторів. Ця угода може охоплювати все -- від комітетів компанії до схем винагороди виконавців і аж до процедури банкрутства. Потреба в таких угодах випливає зі структури компанії у ринкових економіках. Цю потребу прийнято аналізувати, відділивши власність від процесу управління акціонерним товариством. Корпорація як об'єднання капіталів юридичних та фізичних осіб на основі акціонерної форми організації має, порівняно з іншими типами приватних економічних суб'єктів (одноосібних, партнерств різних видів) не тільки різний ступень “тягаря власності”, а й -- і це головне -- граничний рівень відособлення в корпоративній вертикалі усіх формуючих її базисних інститутів -- власності, влади, управління, праці.

Історично першою від власності (яка ще знаходиться в синкретичній єдності з управлінням та владою) “відривається” наймана праця (первісне нагромадження капіталу). Другою фазою цього розриву слід вважати відрив управління від власності, яка ще перебуває в стані синкретичності з владою (“підприємницька фірма”). Третя фаза (“зріла” корпорація) в еволюції корпорації пов'язана з відривом від власності влади та контролю як її визначальної ознаки.

В цьому контексті, якщо для мікросуб'єктів з одноосібною власністю персоніфікація власності, влади, управління, праці практично досягає повноти (у Маркса -- “єдність праці та власності”), то в численних видах партнерств деякі правоспроможності власності, влади, управлінні набувають диференційованого характеру для партнерів з повною, командитною чи іншою відповідальністю, перебуваючи все ж такі у внутрішній єдності, взаємопереходах і в рамках цієї єдності як окремого, протистоять іншому окремому -- найманій праці.

В зрілій корпорації вже всі базисні інститути не просто відособлені, а знаходяться в стані розриву з притаманними цьому стану протиріччями корпоративної вертикалі, які набувають свій зовнішній вираз у протиріччях між акціонерами (власність), спостережною радою (чи радою директорів: влада, контроль), правлінням (управління), найманим персоналом (праця). Власне ці протиріччя носіїв власності, влади, управління, праці в організаційній структурі корпорації є основною інституціональною проблемою в її аналізі.

Суперечливість цілей є основною проблемою корпоративної організації. Особливо чітко вона проглядається по лінії рада директорів -- президент “корпорації-підприємства”. Відповідальність за дивідендну політику для перших і за розширене відтворення для другого складають основу досить неміцного внутрішнього балансу сил у корпоративному управлінні. Очевидно, підтримка і зміцнення цього балансу знаходиться на шляхах переносу внутрішніх протиріч в управлінні “корпорацією-підприємством” на зовнішній рівень -- в область корпоративних відносин між ним і іншими фінансовими інвесторами -- юридичними особами. У цьому змісті в розгортанні корпораційних процесів на перший план повинне бути поставлене не стільки питання наділення працівників підприємства статусом акціонерів, скільки завдання інституціоналізації зовнішніх для нього інвесторів.

Більш ефективною є не та власність, що більш “повна” чи навпаки більш “розщеплена”, а та, котра створює умови для більш ефективної економічної діяльності. Тільки на основі аналізу стійкого взаємозв'язку між визначеними специфікаціями відносин власності й ефективністю економічної діяльності господарських організацій можна зробити визначений висновок про більшу чи меншу ефективність власності.

Якщо “ефективний власник” на мікрорівні -- це така система взаємозв'язків і взаємодії між суб'єктами, причетними до підприємницької діяльності в рамках окремих підприємств, що забезпечує виживання і розвиток останніх в умовах ринкової конкуренції, то “ефективний власник” на макрорівні -- така система регуляції взаємовідносин між основними господарськими суб'єктами, що оточується соціально-економічним середовищем і державою та забезпечує максимальне використання і динамічне нарощування економічного потенціалу країни. “Ефективний власник” на макрорівні не є сума “ефективних власників” на мікрорівні. Без “ефективних власників” на мікрорівні не може бути “ефективного власника” на макрорівні. Але наявність безлічі “ефективних власників” на мікрорівні ще не гарантує автоматично “ефективного власника” на макрорівні. Тут вирішальну роль грає якість системних зв'язків та ефективних інститутів. Низька якість таких зв'язків може звести нанівець діяльність “ефективних власників” на мікрорівні.

Однією з складових корпоратизації економіки є партисипативне управління. Особливі надії в справі активізації трудової і творчої активності працівників покладаються на різні форми їхньої співучасті в капіталі і прибутку підприємства. Найбільш простий і давно випробуваний шлях до цього -- передача і продаж на пільгових умовах значної частини акцій підприємства його працівникам і службовцям. Передбачається, що одержавши акції, працівники і службовці стануть краще працювати і тісніше будуть “прив'язані” до підприємств, тому що вони будуть для них більш рідними, “своїми”. Виникають сприятливі умови для переходу від конфронтаційної чи, у кращому випадку, конфліктної моделі трудових відносин, до конструктивного співробітництва між підприємцями і найманими робітниками.

Жодна з відомих моделей участі найманих робітників у капіталі сама по собі не забезпечує реалізації принципів “демократичного партнерства” в управлінні підприємством. Власність працівників на визначену частину капіталу, можливо, робить більш настійним і законним прагнення до соціалізації відносин на підприємстві: адже, “власність породжує владу”. Практичний же досвід показує, що сама по собі юридична власність найманих робітників на частину чи навіть на весь капітал не гарантує дійсної демократизації виробничих відносин.

Багато проблем партисипативного управління як складової частини більш широкої проблеми корпоратизації, включаючи недоінвестування, відставання в структурній перебудові чи неефективність системи керування, зараз є типовими для більшості перехідних економік незалежно від моделі приватизації. Механічне застосування неокласичної моделі пріоритетності акціонерів в області управління підприємством виявилося неефективним, оскільки все ще відсутній ряд додаткових специфічних інститутів. Багато сучасних проблем перехідних економік зв'язані з некомплексним характером реформ і повільним розвитком визначених ринкових інститутів і не обов'язково викликані обраним методом корпоратизації.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у процесах посилення впливу інституціональних факторів на можливості економічного розвитку, спрямованість та якість трансформаційних процесів в Україні. Дослідження основних закономірностей трансформації складних соціально-економічних систем в умовах НТР і розвитку процесів глобалізації, суті, характеру та спрямованості взаємозв'язків економічної та соціальної підсистем, дозволило сформулювати ряд висновків методологічного, концептуального та науково-практичного спрямування:

1. Особливої інтенсивності в останні десятиріччя набули дослідження впливу інституціональних змін на процеси економічної трансформації. Зрозуміло, що самі інституціональні перетворення у вихідному пункті детерміновані змінами ролі та взаємозв'язків базисних економічних інститутів в структуроутворенні інституціональної підсистеми економіки.

В методологічному плані розгляд питань про базисні економічні інститути спирається на здобутки інституціональної теорії і перш за все “старого” інституціоналізму.

Якщо “інститут” є центральним поняттям в інституціональної теорії, то базисні економічні інститути утворюють “каркас”, “конструкцію, що несе”, інституціональної підсистеми економіки. До них в роботі відносяться сфери власності, влади, управління, праці. Наскільки очевидним і “природним” для “живої” економічної практики приналежність певних суб'єктів та страт до різних сфер, “орбіт” в суспільній ієрархії вважається необхідною та достатньою умовою одержання певного соціального статусу та різних за величиною і способам отримання “вменених” доходів, настільки ж визначення власності, влади, управління, праці як базисних інституціональних сфер в економічній теорії та її інституціональному напрямку залишається проблемою, якій приділяється явно недостатня увага і яка чекає не просто постановки, а системного вирішення.

2. Під процесом інституціоналізації, очевидно, слід розуміти взаємообумовленість трьох його складових:

у короткостроковому періоді -- декларування на законодавчому рівні певних (писаних) правил та норм поведінки економічних суб'єктів;

в довгостроковому періоді -- легімітизація, суспільне їх визнання;

закріплення цього визнання в “неписаних” правилах та рамках індивідуальної та суспільної поведінки.

Під базисними економічними інститутами слід розуміти обмежені певними рамками, правилами та нормами особливі сфери соціальних відносин, приналежність до яких наділяє економічних суб'єктів стратифікованим статусом та виступає підґрунтям отримання специфікованих вменених доходів.

В контексті цього визначення слід розуміти серед багатьох правил, норм, рамок, що регламентують економічну поведінку, чотирьох базисних економічних інститутів, взаємообумовленість яких формує інституційну підсистему економіки -- власності, влади, управління, праці.

3. Власність, влада, управління, праця є інститутами, оскільки повною мірою характеризуються за допомогою визначених раніше інституційних ознак. Вони є економічними інститутами, оскільки розглядаються як відокремлені соціальними рамками сфери життєзабезпечення суб'єктів праці, власності, влади, управління. Вони є базисними економічними інститутами, оскільки виступають для їх носіїв підставою отримання вменених доходів, й саме функція “вменення”, суспільного визнання та правового закріплення “справедливості” отримання чотирьох специфікованих типів доходів (прибутку, ренти, підприємницького доходу, заробітної плати) -- головне в правилах гри, які диктуються власністю, владою, управлінням, працею.

4. В певному розумінні усяка структура вторинна і випливає з функціональних особливостей її елементів. Характеризуючи власність, владу, управління, працю на понятійному рівні, можна констатувати, що власне ними й може бути обмежене коло базисних економічних інститутів. Історично, логічно та практично праця, власність, влада, управління, генетично складаючи органічну цілісність, в сучасних умовах перебувають в стані роз'єднаності, відособленості, суперечливості з тим, щоб розгорнути взаємодію за їх більш простими складовими.

5. Те, що інституціональна структура організована в одну з підсистем економічної системи, порушує питання про атрибутивні характеристики останньої. Якою мірою системоутворюючий характер зазначених економічних структур підкреслюється колом: інституціоналізація -- уречевлення -- розпредмечування -- персоніфікація, кожну з них формують системні, “усередині себе”, елементи. Для інституціональної підсистеми це базисні економічні інститути: власність, влада, управління, праця; для факторної -- економічні фактори: природні ресурси, капітал, робоча сила, підприємницькі здібності; для відтворювальної -- фази виробництва, розподілу, обміну і споживання; нарешті, для суб'єктної підсистеми -- домашні господарства, фірми, економічні посередники, держава. Виділення в економічній системі інституціональної, факторної, відтворювальної і суб'єктної підсистем передбачає необхідність розгляду їх парних і множинних взаємозв'язків. Ці взаємозв'язки у першому наближенні можуть бути обмеженими розглядом специфіки шости можливих підсистемних пар: суб'єктно-відтворювальної, відтворювально-факторної, суб'єктно-факторної, інституційно-суб'єктної, інституційно-факторної, інституційно-відтворювальної.

6. Зі складових в аналізі економічної системи є визначення критеріїв її генезису і перш за все на макрорівні. Розглядаючи термінологічну та змістовну специфіку у сучасних трактуваннях еволюції економічних систем з певною умовністю можна зробити у крайньому разі, два висновки. По-перше, визначеність суспільної системи, що притаманна вітчизняним реаліям, скоріше слід трактувати з позицій трансформаційності. І по-друге, в аналізі трансформаційної економічної системи достатньо рельєфно виділяються чотири сучасних методологічних підходи -- формаційний, цивілізаційний, постіндустріальний, інституціонально-еволюційний -- кореспондування яких має результативність скоріше ефекту доповнення, ніж заміщення. Сучасні постсоціалістичні ідеологічні моделі перехідного періоду, відходять від ідеологізмів минулого, зосереджуючи увагу на стратегіях, ресурсах і механізмах подальшої суспільної модернізації, особливо з огляду на глобалізаційні процеси, що набирали оберти із середини 90-х років.

7. Один з головних недоліків першого етапу реформування власності в Україні -- недостатня увага до проблем реструктуризації приватизованих підприємств. Така реструктуризація повинна забезпечити орієнтацію підприємств до нових соціально-економічних умов, створюючи передумови не тільки для виживання, але і для успішного розвитку, для найбільш ефективного використання і збагачення його техніко-технологічного потенціалу. Теоретичний аналіз і практичний досвід дозволяють виділити ряд перспективних напрямків такої реструктуризації. Зрозуміло, що специфічний акценти у виборі тих чи інших напрямків реструктуризації, конкретні задачі а також методи їхніх рішень повинні визначатися новими власниками і менеджментом приватизованих підприємств із максимальним врахуванням конкретних умов.

8. Сучасні економічні відносини варто визначати скоріше як корпоративні, а орієнтирами трансформаційної економіки повинна виступати скоріше не ринкова, а корпоративна модель економічної системи. Це означає, що в реструктуризованій економіці повинні домінувати такі інституціональні структури як корпоративна власність, корпоративне управління і відповідний йому організаційно-правовий статус підприємства, корпоративні джерела економічного росту, корпоративна економічна культура, нарешті.

Історично першою від власності (яка ще знаходиться в синкретичній єдності з управлінням та владою) “відривається” наймана праця (первісне нагромадження капіталу). Другою фазою цього розриву слід вважати відрив управління від власності, яка ще перебуває в стані синкретичності з владою (“підприємницька фірма”). Третя фаза (“зріла” корпорація) в еволюції корпорації пов'язана з відривом від власності влади та контролю як її визначальної ознаки.

9. Однією з складових корпоратизації економіки є партисипативне управління. Особливі надії в справі активізації трудової і творчої активності працівників покладаються на різні форми їхньої співучасті в капіталі і прибутку підприємства. Найбільш простий і давно випробуваний шлях до цього -- передача і продаж на пільгових умовах значної частини акцій підприємства його працівникам і службовцям. Передбачається, що одержавши акції, працівники і службовці стануть краще працювати і тісніше будуть “прив'язані” до підприємств, тому що вони будуть для них більш рідними, “своїми”. Виникають сприятливі умови для переходу від конфронтаційної чи, у кращому випадку, конфліктної моделі трудових відносин, до конструктивного співробітництва між підприємцями і найманими робітниками.

Жодна з відомих моделей участі найманих робітників у капіталі сама по собі не забезпечує реалізації принципів “демократичного партнерства” в управлінні підприємством. Власність працівників на визначену частину капіталу, можливо, робить більш настійним і законним прагнення до соціалізації відносин на підприємстві: адже, “власність породжує владу”. Практичний же досвід показує, що сама по собі юридична власність найманих робітників на частину чи навіть на весь капітал не гарантує дійсної демократизації виробничих відносин.

10. Багато проблем партисипативного управління як складової частини більш широкої проблеми корпоратизації, включаючи недоінвестування, відставання в структурній перебудові чи неефективність системи керування, зараз є типовими для більшості перехідних економік незалежно від моделі приватизації. Механічне застосування неокласичної моделі пріоритетності акціонерів в області управління підприємством виявилося неефективним, оскільки все ще відсутній ряд додаткових специфічних інститутів. Багато сучасних проблем перехідних економік зв'язані з некомплексним характером реформ і повільним розвитком визначених ринкових інститутів і не обов'язково викликані обраним методом корпоратизації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Якубенко В. Д. Базисні інститути у трансформаційній економіці. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 252 с. (14,64 друк. арк.).

Статті у наукових фахових виданнях:

2. Сизоненко В. А., Якубенко В. Д. Обобществление -- исходный пункт развития непосредственно-общественного характера социалистического производства // Вопросы политической экономии: Республиканский межведомственный научный сборник. Вып. 157. -- К.: Вища школа, 1981. -- С. 28--32. (0,3 друк. арк.). (Особисто здобувачу належить аналіз проблеми цілісності фаз відтворювального процесу -- розподілу та обміну; обсяг авторської частини -- 0,2 друк. арк.).

3. Сизоненко В. А., Якубенко В. Д. Единый народно-хозяйственный комплекс как объективная основа формирования целостной структуры хозяйственного механизма // Вопросы политической экономии: Республиканский межведомственный научный сборник. Вып. 169. -- К.: Вища школа, 1983. -- С. 6--10. (0,4 друк. арк.). (Особисто здобувачу належить розгляд структури господарського механізму; обсяг авторської частини -- 0,3 друк. арк).

4. Одягайло Б. М., Якубенко В. Д., Шава П. Ф. Средства труда в процессе интенсификации производства // Вопросы политической экономии: Республиканский межведомственный научный сборник. Вып. 183. -- К.: Вища школа, 1986. -- С. 101--105. (0,3 друк. арк.). (Особисто здобувачу належить характеристика інтенсивного типу відтворення на основі аналізу взаємозв'язків між інтенсифікацією виробництва та зносом засобів праці; обсяг авторської частини -- 0,15 друк. арк.).

5. Одягайло Б. М., Якубенко В. Д., Коцупей В. М. Відносини індивідуально-трудового та колективного привласнення в економічній структурі суспільства // Питання політичної економії: Міжвідомчий науковий збірник. Вип. 219. -- К.: Либідь, 1992. -- С. 21--24. (0,3 друк. арк.). (Особисто здобувачу належить характеристика еволюції відносин індивідуально-трудового та колективного привласнення -- 0,15 друк. арк.).

6. Якубенко В. Д. Власть в институциональной структуре экономики // Академічний огляд: Науковий журнал ДАУБП. -- Дніпропетровськ. -- 1998. -- № 1. -- С. 17--27 (0,94 друк. арк.).

7. Якубенко В. Д. Эволюция организации и развития предмета теории управления // Академічний огляд: Науковий журнал ДАУБП. -- Дніпропетровськ. -- 1999. -- № 1. -- С. 88--93 (0,5 друк. арк.).

8. Якубенко В. Д. Собственность и кредитные отношения // Академічний огляд: Науковий журнал ДАУБП. -- Дніпропетровськ. -- 1999. -- № 2. -- С. 20--23 (0,35 друк. арк.).

9. Якубенко В. Д. Функциональная специфика и взаимосвязь системообразующих экономических структур // Академічний огляд: Науковий журнал ДАУБП. -- Дніпропетровськ. -- 2000. -- № 2. -- С. 5--13 (0,7 друк. арк.).

10. Якубенко В. Д. Власність в інституціональному змісті відносин обміну // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. праць. Вип. III. -- Чернівці, 2002. -- С. 58--60 (0,2 друк. арк.).

11. Якубенко В. Д. Методологічні підходи до визначення ефективного власника // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук, праць. Вип. III. -- Чернівці, 2003. -- С 6--10 (0,3 друк. арк.).

12. Якубенко В. Д. Партисипативне управління в соціалізації корпоративних відносин // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. праць. Вип. IV. -- Чернівці, 2003. -- С 19--24 (0,3 друк. арк.).

13. Якубенко В. Д. Потенціал і протиріччя колективної власності // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих вчених та аспірантів. Вип. 10. -- К.: КНЕУ, 2003. -- С. 19--31 (0,7 друк. арк.).

14. Якубенко В. Д. Еволюція організації в контексті інституціонального підходу // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих вчених та аспірантів. Вип. 11. -- К.: КНЕУ, 2003. -- С. 77--86 (0,6 друк. арк.).

15. Якубенко В. Д. Критерії оцінки ефективності власності в корпоративному секторі перехідної економіки // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. -- Вип. 14. -- К.: КНЕУ, 2003. -- С. 224--230 (0,6 друк. арк.).

16. Якубенко В. Д. Методологічні особливості у визначенні трансформаційної економічної системи // Міжнародна економіка: Зб. наук. праць. Вип. 39. -- К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2003. -- С. 97--105 (0,7 друк. арк.).

17. Якубенко В. Д. Реструктуризація та приватизація в трансформаційній економіці // Вісник східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. -- № 1 [71]. Частина 1. -- Луганськ, 2004. -- С. 228--233 (0,5 друк. арк.).

18. Якубенко В. Д. Ідеологічні та економічні розбіжності в концепціях постсоціалістичного трансформаційного процесу // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. праць. Вип. II. -- Чернівці, 2004. -- С. 32--42 (0,6 друк. арк.).

19. Якубенко В. Д. Методологічні передумови інституціональної теорії прав власності // Академічний огляд: Науковий журнал ДАУБП. -- Дніпропетровськ. -- 2004. -- № 1. -- С. 5--11 (0,52 друк. арк.).

20. Якубенко В. Д. Співвідношення правових традицій в трактуванні неповних форм власності // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук, праць. Вип. 193: В 5-ти тт. Том II. -- Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. -- С. 553--561 (0,53 друк. арк.).

21. Якубенко В. Д. Самоврядування на основі колективної власності: можливості та межі // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип. 194: В 5-ти тт. Том 1. -- Дніпропетровськ: ДНУ. 2004. -- С. 11--19 (0,53 друк. арк.).

22. Якубенко В. Д. Приватизація в моделях традиційної та стратегічної реструктуризації // Міжнародна економіка: Зб. наук. праць. Вип. 43. -- К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2004. -- С. 118--127 (0,6 друк. арк.).

23. Якубенко В. Д. Методологічні підходи до визначення інституту праці // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. праць. Вип. І. Економічні науки. -- Чернівці: АНТ Лтд, 2005. -- С. 80--91 (0,6 др. арк.)

Інші видання:

24. Левін Г., Якубенко В. Планомірна організація ритмічності металургійного виробництва // Економіка Радянської України. -- К.: Радянська Україна. -- 1986. -- № 6. -- С. 82--85. (0,45 друк. арк.). (Особисто здобувачу належить виділення ритмічності і рівномірності в планомірній організації виробництва; (обсяг авторської частини -- 0,3 друк. арк.).

25. Якубенко В. Д. Трудовая активность молодежи и факторы ее повышения. -- К.: Знання, 1987. -- 24с. (0,93 друк. арк.).

26. Школа И. Н., Якубенко В. Д. Управление содержанием и ремонтом основных производственных фондов // Разработка рудных месторождений: Республиканский межведомственный научно-технический сборник. Вып. 45. -- К.: Тэхника, 1988. -- С. 76--81 (0,4 друк. арк). (Особисто здобувачу належить трактування змісту управлінського процесу -- 0,2 друк. арк.).

27. Школа И. Н., Ястребинский М. А., Якубенко В. Д., Семенченко Е. И. Внутрипроизводственный хозрасчет // Разработка рудных месторождений: Республиканский межведомственный научно-технический сборник. Вып. 40. -- К.: Тэхника, 1990. -- С. 90--99 (0,7 друк. арк.). (Особисто здобувачу належить політекономічне обґрунтування відносин власності в аналізі управління -- 0,2 друк. арк.).

28. Школа И. Н., Лихтерман С. С., Якубенко В. Д., Король Е. И. Влияние активной части на фондоотдачу // Разработка рудных месторождений: Республиканский межведомственный научно-технический сборник. Вып. 50. -- К.: Тэхника, 1990. -- С. 3--9 (0,5 друк. арк.). (Особисто здобувачу належить трактування впливу управління на ефективність виробничих процесів -- 0,1 друк. арк.).

29. Якубенко В. Д. Институционально-правовые аспекты корпорирования в переходный период // Новое в технологии, технике и экономике переработки минерального сырья. Часть I: Зб. научных трудов / Механобрчермет. -- Кривой Рог, 1998. -- С. 143--146 (0,3 друк. арк.).

30. Якубенко В. Д., Кривошеев О. А. Оценка инвестиционной привлекательности проектов реструктуризации горнорудных предприятий // Разработка рудных месторождений: Республиканский межведомственный научно-технический сборник. Вып. № 62. -- Кривой Рог, 1998. -- С. 3--7 (0,3 друк. арк.). (Особисто здобувачу належить висвітлення політекономічних аспектів процесу реструктуризації -- 0,15 друк. арк.).

31. Якубенко В. Д. Трансакційні витрати бартерної та біржової форм торгівлі металопрокатом // Відомості Академії гірничих наук України. -- Кривий Ріг: “Мінерал”, 1999. -- № 1. -- С. 91--92 (0,3 друк. арк.).

32. Якубенко В. Д., Літвін О. М. Інституціональна еволюція організації // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. праць. Вип. III. -- Чернівці, 2001. -- С. 280--283 (0,23 друк. арк.). (Особисто здобувачу належить інституціональне визначення організації -- 0,1 друк. арк.).

33. Якубенко В. Д. Критерії структуризації відносин економічної влади // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. праць. Вип. IV. -- Чернівці, 2001. -- С. 5--7 (0,2 друк. арк.).

Матеріали і тези наукових конференцій

34. Якубенко В. Д. Развитие форм имущественного обособления в новых условиях хозяйствования // Тезисы докладов областной научно-практической конференции молодых ученых “Углубление перестройки хозяйственного механизма на современном этапе: теория, опыт, проблемы”. -- Кривой Рог, 1989. -- С. 9--10 (0,15 друк. арк.).

35. Кобзар Н. И., Якубенко В. Д. Базисные категории: взаимосвязь и отражение в формах социалистического хозяйствования // Тезисы докладов и выступлений научно-практической конференции “Управление становления и развития социалистического хозяйственного механизма в условиях экономической самостоятельности региона”. -- Черновци, 1990. -- Часть I. -- С. 36--41 (0,2 друк. арк.).

36. Одягайло Б. М., Якубенко В. Д. Кооперативная и акционерная формы хозяйствования: критерии разграничения и перспективы // Материалы конференции “Теория и практика перестройки хозяйственного механизма” 18--20 апреля 1990 г.: в 3-х частях. -- Киев: КИНХ, 1990. -- Ч. 1. -- С. 120--121 (0,15 друк. арк.) (Особисто здобувачу належить визначення критеріїв розмежування кооперативної та акціонерної форм власності -- 0,1 друк. арк.).

37. Татаренко В. А., Ткач А. А., Якубенко В. Д. От регионального хозрасчета к свободной экономической зоне: мотивы и возможности осуществления // Материалы республиканской научно-практической конференции “Социально-экономические проблемы перестройки”. -- Кривой Рог, 1991. -- С. 59--60 (0,15 друк. арк.). (Особисто здобувачу належить ідея суміщення проблем регіонального управління з процесами формування вільних економічних зон -- 0,1 друк. арк.).

38. Якубенко В. Д., Кравченко Н. В., Покалюк И. А. Общее и особенное в механизме управления свободных экономических зон (СЭЗ) // Тезисы международной научно-практической конференции “Механизмы управления в свободных экономических зонах”. В 2-х част. -- Черновцы, 1993. -- I часть. -- С. 88 -- 91 (0,2 друк. арк.). (Особисто здобувачу належить характеристика специфіки механізму управління ВЕЗ. -- 0,15 друк. арк.).

39. Якубенко В. Д. Регіональна монополія, ВЕЗ і тріада відцентрових сил // Тези міжнародної науково-практичної конференції “Вільна економічна зона -- як форма регіонального розвитку”. 5--7 квітня 1994 р. У 3-х частинах. -- Чернівці, 1994. -- Част. III. -- С. 66--68 (0,2 друк. арк.).

40. Якубенко В. Д. Собственность и власть в управленческом потенциале корпорации и СЭЗ // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми економічної політики у вільних економічних зонах”. 4--6 квітня 1995 р. У 2-х част. -- Чернівці, 1995. -- Част. І. -- С. 46--48 (0,2 друк. арк.).

41. Якубенко В. Д. Корпоратизація з позиції традиційного і стратегічного реструктурування // Наукові доповіді міжнародної л науково-практичної конференції “Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні”. 7--9 квітня 1998 р. У 2-х част. -- Чернівці, 1998. -- Част. І. -- С. 24--27 (0,2 друк. арк.).

42. Якубенко В. Д., Пилипенко Л. А. Підприємницька орієнтація реструктуризації економіки // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні”. 7--9 квітня 1998 р. -- Чернівці, 1998. -- С. 24--25 (0,15 друк. арк.). (Особисто здобувачу належить обґрунтування взаємозв'язку підприємництва та реструктуризації -- 0,1 друк. арк.).

43. Якубенко В. Д. Реструктуризація: зміст та перспектива // Тези X Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура”. 6--8 квітня 1999 р. У 3-х тт. -- Чернівці: Рута, 1999. -- Том III. -- С. 149--151 (0,2 друк. арк.).

44. Якубенко В. Д. Стратегические направления реструктурирования горнорудной промышленности //Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації”: Зб.: Економічний вісник національної гірничої академії України. У 2-х тт. -- Дніпропетровськ, 1999. -- Том 1. -- С. 58--59 (0,1 друк. арк.).

45. Якубенко В. Д. Корпорація в контексті проблеми “ефективного власника” // Матеріали XI Міжнародної науково-практичної конференції у двох, томах “Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації”. -- Чернівці: МП “Юніверс ЛТД”, 2000. -- Т. 1. -- С. 321--322 (0,1 друк. арк.).

46. Якубенко В. Д. Можливості формалізації викладання генезису економічної теорії // Матеріали міжнародної науково-методичної конференції “Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладання)”. 26--27 квітня 2000 р. -- Київ: КНЕУ, 2000. -- С. 124--125 (0,1 друк. арк.).

47. Якубенко В. Д. Інституціональний аспект визначення корпоративного права // Науковий вісник ЧТЕІ КНТЕУ: Матеріали XIV Міжнародної науково-практичної конференції, 13--14 травня 2004 р. -- Вип. І. Економічні науки, Ч. 1. -- Чернівці: АНТ ЛТД, 2004. -- С. 31--35 (0,3 друк. арк.).

48. Якубенко В. Д. Інституціональні основи корпоративного управління в трансформаційній економіці // Міжнародна науково-практична конференція “Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства”. 9 вересня 2004 р. -- Мелітополь, 2004 р. -- С. 19--23 (0,4 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru