Формування і розвиток спільних підприємств у сільському господарстві

Формування спільних підприємств у сільському господарстві, що здійснюється у відповідності до діючого законодавства України, відображає логіку і порядок аналітико-організаційних робіт, охоплює узгоджені у часі етапи, зображені на рис. 1.

Рис. 1. Етапи створення спільного підприємства

В дисертації доведено, що послідовність і обов'язковість всіх зазначених етапів є принциповою, а їх порушення може призвести до ущемлення інтересів одного з партнерів, або поставити під загрозу реалізацію розробленого проекту.

Аналіз показав, що методика створення спільних підприємств недостатньо відпрацьована і має ряд недоліків. Ініціатива організації спільної діяльності, як правило, належить іноземним партнерам, а вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники втрачають право вибору інвестора із-за відсутності альтернативних проектів. Зважаючи на це, в дисертації пропонується проведення дослідження можливих потенцій інофірми за такими аспектами: юридично-правовий, техніко-технологічний, науково-технічний, організаційний, економічний.

Враховуючи, що основу технології у виробництві сільськогосподарської продукції складає високоякісне насіння, а українська селекційна школа свого часу забезпечувала значні досягнення у виробництві насіння основних культур, саме цю галузь вважаємо досить перспективною для реалізації спільних проектів. Визнаним лідером насінництва України є створене в Черкаській області українсько-американське аграрне промислово-торговельне підприємство АТ "Маїс Інк". Нині це є високопродуктивне агропромоб'єднання з виробництва гібридного насіння кукурудзи вітчизняної і зарубіжної селекції, яке не поступається кращим аналогам зарубіжних селекційних центрів і фірм. В останні роки АТ "Маїс Інк" виробляє чверть загального обсягу насіння гібридної кукурудзи України, яке користується попитом на внутрішньому ринку і експортується з показниками: по схожості - 96-98%, енергією росту - 95-97 і ступенем гібридності не менше 90%.

Перспективність такого науково-технічного співробітництва підтверджує розробка українсько-німецького проекту щодо впровадження біотехнологій на вирощуванні ярого і озимого ріпаку, цукрових буряків і кукурудзи та співробітництво з українськими дослідницькими установами - Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва УААН, Інститут цукрових буряків УААН, Інститут зернового господарства УААН в галузі досліджень, розвитку та виробництва сучасних гібридних та біотехнологічно-поліпшених сортів насіння.

В межах реалізації державної програми "Селекція в тваринництві" в Херсонській області створене українсько-німецьке племінне підприємство з іноземними інвестиціями "Асканія-Генетик" (1994р.). Зарубіжний інвестор забезпечив СП високопродуктивними бугаями-плідниками, занесеними до Європейського світового каталогу з продуктивністю 10 тис. і більше кілограмів молока від корови. В перші роки діяльності зона обслуговування вітчизняного партнера розширилась з 20 до 200 господарств ряду областей України, іноземний інвестор обслуговує 70% ринку селекційно-племінної продукції Німеччини.

Спільне підприємство успішно працює на ринках обох країн. Його перспективність була закладена на стадії розробки та техніко-економічного обґрунтування проекту. Стовідсоткове забезпечення транспортом та новітнім технологічним обладнанням дозволяє здійснювати племсервіс європейського рівня, іноземні інвестиції сприяють розширенню бази, а відсутність на ринку України конкурентів такого рівня гарантує попит на продукцію СП.

Наслідком перших років діяльності іноземних фірм в сільському господарстві України стала розробка і впровадження пілотних проектів, в межах яких здійснюється спільне виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції. Така співпраця отримала позитивний міжнародний резонанс і стала логічним перехідним етапом до більш складних і комплексних форм - спільних підприємств.

Аналіз трирічного досвіду співпраці КСП "Зоря" с. Павлівка Іллінецького району Вінницької області з німецькою фірмою "АгрЕво" на вирощуванні цукрових буряків і зернових на окремих площах показав недосконалість такої форми та обмежений строк її застосування. Адже ризик від спільної діяльності повністю бере на себе вітчизняний товаровиробник, який зобов'язується розрахуватись з іноземним партнером вчасно і в повному обсязі. Одночасно міжнародна виробнича кооперація має переваги як один із шляхів створення СП, завдяки можливості докладного вивчення як сильних сторін, так і недоліків потенційних партнерів у практичній діяльності, у вирішенні нагальних господарських проблем, поведінки у проблемних і кризових ситуаціях тощо.

Для України, яка впродовж значного часу займала одне з провідних місць серед держав-виробників цукру, одним з ефективних заходів відновлення і розвитку цукрово-бурякового виробництва є залучення іноземних інвестицій через створення спільних підприємств. Підтвердженням цього служать результати діяльності створеного в 1994р. спільного українсько-австрійсько-німецького підприємства "Укрінтерцукор", до складу якого входять 252 сільськогосподарські бурякосіючі підприємства 14 областей України, які вирощують цукрові буряки на площі понад 80 тис. га, 72 цукрових заводи, створено 12 машинно-технологічних станцій.

За роки співробітництва іноземні фірми поставили для СП 1167 одиниць технічних засобів, 1,1 млн. літрів засобів захисту рослин, 170 тис. посівних одиниць високоякісного насіння на суму 109 млн. німецьких марок. Середньорічна врожайність цукрових буряків на площах СП "Укрінтерцукор" становить 370 ц/га, що в 1,7 рази вище середнього показника по Україні. У господарствах цього формування Черкаської, Вінницької, Київської, Дніпропетровської областей цей показник дорівнює 424-484 ц/га.

Ресурсозберігаючі технології вирощування цукросировини сприяли зниженню витрат пально-мастильних матеріалів на 40, а праці - на 70%.

Перспективним на сьогодні є розвиток спільних підприємств у межах програм: виробництво молока і м'яса у Черкаській області; запровадження нових технологій виробництва рослинницької продукції у Вінницькій області; виробництва олійних культур у південних областях України.

Дослідження показали, що іноземні фірми, які бажають працювати в українському сільському господарстві, представляють собою переважно малі і середні підприємства. Беручи до уваги, що участь у великих престижних проектах може поставити під загрозу існування таких фірм, винятково важливу роль відіграє розвиток дрібних сільськогосподарських СП на базі та у розмірах традиційних сільськогосподарських підприємств.

Не слід недооцінювати реальний позитивний вплив таких СП на складні процеси, пов'язані з активізацією заходів щодо формування ринкового середовища в аграрній сфері економіки, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної сільгосппродукції, відновлення товаропровідних систем до зарубіжних ринків.

У більшості областей України зареєстровані і діють одиниці таких СП. Так, в Черкаській області - це українсько-німецьке аграрне промислово-торговельне підприємство "Агрофірма Текуча" Лтд та українсько-німецьке аграрне промислово-торговельне підприємство "Оксанине" Лтд; у Вінницькій - українсько-німецьке підприємство "Агро-ТЕХНІК Воронівці".

Орієнтація спільних сільськогосподарських підприємств на самостійну ризикову діяльність у період створення нового типу відносин в економічному просторі України вимагає розробки адаптаційних заходів, які формують власну стратегію конкурентоспроможного СП. В процесі дослідження виявлено, що до стратегічної програми слід включати три взаємопов'язані розділи: стратегічні цілі СП; виробнича стратегія СП; стратегія росту СП.

На рис. 2 наведено схему "дерева цілей" спільного сільськогосподарського підприємства, генеральною метою якого визначено розробку оптимального варіанта використання ресурсного потенціалу, максимізацію прибутку від спільної діяльності шляхом нарощування обсягів виробництва і реалізації конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції.

У третьому розділі дисертаційної роботи - "Удосконалення засобів реалізації економічних інтересів учасників СП та шляхи їх узгодження" - сформовано і рекомендовано до використання алгоритм процесу розробки бізнес-плану СП на прикладі конкурентоспроможного спільного підприємства. Обґрунтовано основні фактори росту ефективності і стійкої діяльності спільних підприємств у сільському господарстві, пропозиції щодо удосконалення механізму розподілу прибутку між учасниками спільного проекту.

Однією з найважливіших вимог до розвитку спільних підприємств в сільському господарстві є розробка бізнес-плану з метою практичної реалізації стратегічної програми СП.

Відсутність практичного досвіду з цього питання спонукало до детальної розробки та обґрунтування бізнес-плану СП "Агрофірма Текуча" Уманського району Черкаської області, який містить відомості про виробничі, ринкові, організаційні та фінансові аспекти діяльності СП. Акцентуємо увагу на тому, що прогноз виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції за умови виконання програми інвестицій забезпечує отримання прибутку від господарської діяльності та гарантує рентабельність інвестицій.

Рис. 2. "Дерево цілей" спільного підприємства