Конкуренція і монополія

У світовій економічній практиці розрізняють три основні типи злиття підприємств : горизонтальне, вертикальне і диверсифікацію. Перший тип має місце, якщо об'єднуються фірми-представники однієї області, які випускають тотожну продукцію або надають альтернативні послуги. Отже, в результаті їх об'єднання існує загроза монополізації області, яка саме по собі веде до негативних економічних наслідків. Тому саме цей тип злиття найбільше переслідується законодавчими актами.

Інші два - вертикальний (об'єднання двох фірм, пов'язаних виробничою або технологічною залежністю) і диверсифікація (об'єднання виробник - фірм-виробників разнопланових продуктів або послуг) контролюються меншим і відношення до них ліберальніше, оскільки вони не створюють можливості монополізації окремих ринків.

Поряд із заходами, спрямованими на недопущення утворення монополій на ринках, існують також такі, які покликані боротися із вже існуючими фірмами, які можуть вважатися монополістами. Проти них застосовується високе оподаткування монопольних прибутків, контроль за цінами на продукти виробництва монопольних утворень, переведення монополій в державну власність, адміністративне покарання за порушення антимонопольного законодавства, здійснення демонополізації, розукрупнення монополій.

Останній захід, до речі, зустрічається виключно рідко і є крайнім випадком покарання порушників. Для того, щоб держава звернулася до розпуску підприємств, тим треба вже занадто відкрито і нахабно діяти усупереч антимонопольній політиці. Проте і такі факти знає історія. На початку нашого століття було розбещено "монстра" серед американських монополій, нафтовий трест "Стандарт Ойл", також постраждала компанія "Американ Тобакко". За сучасних умов був розукрупнено "AT&T", "Алкоа", "Дюпон".

Слід зазначити, що західне антимонопольне законодавство постійно удосконалилося і на сьогодні є дієвим інструментом. Воно дало можливість значною мірою стримати монопольні тенденції, стимулювати здорові ринково-конкурентні стосунки. Загроза переслідування законом змусила фірми уникати явних монопольних ситуацій і не зловживати ними. Завдяки цьому вдалося не лише зберегти, а і посилити конкурентне змагання .

А що ж ситуація з антимонопольною діяльністю в Україні? За словами фахівців, для нашої країни питання антимонопольної політики є настільки новими і незвичному, що не сприймаються іноді навіть експертами.

В той же час, специфіка економіки України полягає в тому, що ще в період її входження в народногосподарську систему СРСР вона відрізнялася одним з найвищих рівнів концентрації і централизаци виробництва, його монополізації. Сьогодні надмірний рівень монополізації не лише зберігся, але в деякій мірі навіть збільшився, оскільки держава упродовж останніх років, ослабивши контроль над виробником, своєчасно не впровадила механізм його обмеження шляхом створення і підтримки конкуренції.

Про масштаби монополізму в нашій країні поки що доводиться говорити, оперуючи наближеними цифрами. За твердженням голови Антимонопольного комітету України в 1993 році в Україні було близько 540 монополист-предприятий-монополистов, доля яких на загальнодержавних ринках відповідних товарів перевищує 35%, а в подальші роки значних змін не відбулося.

Україна є монополістом в СНД із здобичі і збагачення титанової сировини, а також монопольно виробляє такі метали, як цирконій, гафній, ніобій, понад 80% трихлорсилану- сировини для виробництва напівпровідникового кремнію, близько 70% монокристаличесекого кремнію. Найбільш в Україні являються ринки машинобудування - 97,7%, медичній промисловості - 75,7%, хімічній і нафтохімічній промисловості - 68,9%, металургії - 44,9%.0

На початок 1995 року нараховувалося понад 400 підприємств, які займало монопольне положення на 460 регіональних ринках. Занадто монополізовані також посередницькі структури в агропромисловому комплексі.

Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності і здійснення державного контролю за його дотриманням. Законом України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності", прийнятим у березні 1992 р., змінами в нього і прийнятим в червні 1996 р. на його розвиток Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" караються усі дії підприємця, які спрямовані на створення перешкод доступу на ринок іншим і на встановлення дискримінаційних цін на свої товари. Закони спрямовані на здійснення "демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної і іншої підтримки підприємців, які сприяють розвитку конкуренції" .

Отже, як бачимо, світові монопольні процеси змусили державу посилити регулюючі основи в економіці. Спеціальна антимонопольна політика і антимонопольне законодавство дали можливість поставити під контроль процеси монополізації, зберегти і посилити конкуренцію

3.2 Монополізм в экономіці України. Антимонопольне регулювання

На даний момент питання пов'язані з виконанням антимонопольного законодавства є актуальним, не чи оскільки щодня порушуються справи про його недотримання, а деякі з них придбавають неабиякий розмах. Монополії, на противагу конкурентним фірмам, мають значний вплив на ціну шляхом регуляції обсягу випуску продукції, завдяки чому монополія може, без зайвих проблем, встановлювати оптимальний рівень випуску, виштовхувати конкурентів з ринку (наприклад, встановлюючи занижені ціни на свою продукцію).

На основі економічних досліджень і створюється в країнах світу антимонопольне законодавство, завданням якого є обмежувати монополії. Економічна політика українського уряду націлена на підтримку великого бізнесу і підлещування найбідніших верств населення. Усе це робиться в Україні за рахунок середнього класу. Захистити свої інтереси представники малого і середнього бізнесу можуть тільки прямою участю в партійному будівництві, а також створенням механізмів громадського тиску на владу.

Головним питанням на дискусії навколо бюджету 2007 було - розміри виплат малозабезпеченим громадянам. Президент і опозиція виступали за підвищення мінімальних пенсій і зарплат до прожиткового мінімуму, уряд і коаліція погоджувалися на їх менший ріст. При цьому в ході усього бюджетного процесу жодна серйозна політична сила жодного разу не заявила про те, що проект бюджету спрямований передусім проти середнього класу, тобто людей з доходами від півтора до десяти тисяч гривен в місяць. розвитку, а також зменшення ввізних мит і регуляторна реформа привели до того, що в країні були ліквідовані відразу декілька штучних монополістів. В результаті не лише знизилися ціни на багато товарів, зокрема, на побутову техніку, але і стали нестримно розвиватися підприємства, раніше працюючі в монополізованих секторах.

Вже ніхто не говорить про необхідність завершення регуляторної реформи (Закон "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" вступив в дію ще 5 листопаду, проте на ділі так і не запрацював). Крім того, знову введені квоти на експорт зерна, через що в цій сфері працюватимуть лише вибрані. При створенні, зміні або доповненні антимонопольного законодавства беруться до уваги як норми різних галузей права (наприклад конституційного), так і міжнародні договори і угоди, які ув'язнені країною.

Інший погляд на монополію з'являється тоді, коли ми звертаємося до нововведень і технічного прогресу. Враховуючи те, що монополії значно сприяють технічному прогресу, організації влади багатьох країн надають винахідникам права тимчасову монополію. Таким чином, фірми, які інвестують в область досліджень мають бути значних розмірів і деяка влада над ринком тут може допомогти. В силу патентного законодавства монополія є результат технічного прогресу, а не його причиною.

У Законі України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" говориться про те, що зловживанні монопольним положенням на ринку може робити суб'єкт, що володіє домінуючим положенням, що дає йому можливість або самостійно разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.

Як випливає із закону, правопорушеннями визнаються діяння органів державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю, які можуть чи привести до недопущення, істотного або обмеженню усуненню конкуренції або обмеженню волі підприємницької діяльності. Такі дії вважаються неправомірними, оскільки вони створюють і дискримінують виняткові умови для діяльності окремих підприємців.

Одним з важливих елементів правового забезпечення протидії порушенням антимонопольного законодавства в підприємницькій діяльності є система санкцій, вживаних при такому роді правопорушення.

Таким чином, державна політика розвитку комерції може грунтуватися на взаємодії публічно-правових і приватноправових принципів регуляції комерційних стосунків. Вона повинна моделювати такий стратегічний курс розвитку цієї форми ділової активності, яке б визнавало комерсанта головною діючою фігурою ринкового господарства.

й сторони, як до політичної функції громадянського суспільства, яке повинне здійснювати реальний контроль за діяльністю держави, а з іншого, - як до суб'єкта цивільного права, якщо держава в процесі свого функціонування включається в систему ринкових стосунків; розуміння закону як певної функції права і держави і держави як інструменту права; усвідомлення необхідності і міри розмежування і взаємодії часто правових і публічно - правових принципів регуляції комерційних стосунків і тому подібне.

Діяльність відносно розробки і здійснення державної політики розвитку комерції в Україні, її правового забезпечення необхідно розглядати не як одноразові заходи публічної влади, а як постійні функції держави, зокрема, функції Державного комітету України з питань розвитку підприємництва.

Висновок

Ми розглянули таку велику тему як "Конкуренція і монополія". Більшість ринкових ситуацій у реальному світі займають проміжне положення між крайніми випадками досконалої конкуренції і повної монополії.

На мій погляд, корисно час від часу проводити відмінності між характерними рисами чисто конкурентного ринку і особливостями інших основних моделей ринку: чистою монополією, монополістичною конкуренцією і олігополією.

Ми з'ясували, що для того, щоб ринок був абсолютно конкурентним, для нього повинні виконуватися наступні умови: наявність багатьох продавців, кожен їх яких малий відносно ринку в цілому; продуктова однорідність; добре інформовані покупці; вільні вхід фірм на ринок і вихід з нього і незалежні рішення з боку як виробників, так і споживачів. Деякі галузі.

Особливо в сільському господарстві, задовольняють цим вимогам, але модель конкуренції є корисною навіть у тому випадку, коли ці вимоги дотримуються тільки приблизно. Досконалий конкурент не може впливати на ринкову ціну товарів і послуг, що склалася.

На недосконало конкурентних ринках в протилежність абсолютно конкурентним продавці можуть підвищувати ціну на свої продукти, обмежуючи свій випуск. Монополія є крайнім випадком недосконалої конкуренції, де є один єдиний продавець і відсутня можливість для входження інших.

Суспільство, визнаючи, що монополія порушує процес ціноутворення, відносячись вороже до монопольного прибутку або ж з інших причин, може оголосити монополію "суспільно корисним підприємством" і встановити контроль над її цінами. Іншими важливими типами недосконало конкурентних ринків являються монополістична конкуренція (безліч продавців, легкість входження і диференціація продукції) і олігополія (мало продавців, можлива диференціація продукції і існують бар'єри для входження).

При недосконало конкуренції фірма має відомий контроль.

Три основні дефекти ринку дають економічне виправдання державного регулювання: монопольна влада, зовнішні чинники і недосконала інформація

За допомогою державного регулювання економіки і різних антимонопольних заходів офіційного і неофіційного характеру можна досягти того, чого не можуть забезпечити автоматично діючі в умовах вільної конкуренції чинники, противодействуюцще впливу монополій або що урівноважують його.

конкуренція монополізм державний регулювання

Список використаної літератури

1.Ансофф І. Стратегічне управление./ пер. з англ. М.:Економіка 1989 - 507 с.

2.Варламова А. Конкуренція і монополія. //РИЗИК. - 1997.-№5. -с. 56 -60.

3.Грузинів В. П., Грибів В. Д. Економіка підприємства.Уч.пос. М.:МИК. 1996 - 128 с.

4.Демонополізація і розвиток конкуренції в українськійекономіці. М.: Інститут економіки РАН, 1995. - 172 с.

5.Конкурентна політика ЄЕС в єдиному ринку / Ассоц.Европ. Исслед., ін-т Європи РАН; Редкол. Борко Ю.А. (отв.Ред.) та ін. - М.: Право, 1995. - 87с.

6.Островитянов К.В. (ред.) - Политическая экономия 1955. С. - 230-356

7.Красавина Р. А. Система монополізму і концептуальніоснови антимонопольної політики в України. До, 1995. -22с.

8.Бєляєв О. О.,Бебело А. С.Політична економія:Навч.посібник.--К.:КНЕУ,2001

9.Липсиц И.В. та ін. Конкурентоспроможність українськоїпромисловості. //ЭКО.- 1997. -№5. -с. 75 - 85. АЧ. - 1997. -№6 -с. 55 - 66.

10. Монополізм і антимонопольна політика. / Під ред.Барышева А.В. - М. :Наука, 1994.

11.Політекономія:.курслекцій,Кирилов.-К:2000 12.Портер М. Міжнародна конкуренція. Конкурентніпереваги країн. / пер. З англ. Квасюка І. та ін. Під ред.Щетинина В. О. -М.: Міжнародні відносини, 1993, - 896 с.

Розвиток конкуренції на ринках . //Вопр. Економіки. - 1995. - №11. -с. 4 - 48.

13.Самуэльсон П. Економіка. У 2-х тт. - М.: Алгон, 1992.

14. Політична економія: Возна Л.Ю,Ущаповський Ю.В.-ЖГТУ:2000

15. Теорія і практика аналізу конкурентоспроможності фирмы./ авт. Мисаков В. С. Нальчик.: Видавничий центр "ЭЛЬФА", 1996. - 216 с. Яковлєв А. Макроекономічні зрушення і розвиток конкуренції в економіці. //АЧ. - 1995. -№3. -с. 99 - 114.

16.Розвиток конкуренції на ринках . //Вопр. Економіки. - 1995. - №11. -с. 4 - 48.

17.Самуэльсон П. Економіка. У 2-х тт. - М.: Алгон, 1992.

18.Теорія і практика аналізу конкурентоспроможності фирмы./ авт. Мисаков В. С. Нальчик.: Видавничий центр "ЭЛЬФА", 1996. - 216 с.

19.Яковлєв А. Макроекономічні зрушення і розвиток конкуренції в економіці. //АЧ. - 1995. -№3. -с. 99 - 114.

Размещено на Allbest.ru