Покращення результатів фінансової діяльності підприємства на базі удосконалення організації його зовнішньоекономічної діяльності на прикладі підприємства ТОВ "Конвеєр"

Аналіз показників цієї таблиці показує, що до третього року всі елементи витрат збільшились, особливо матеріальні витрати та витрати на оплату праці. Це все впливає на рівень собівартості продукції, що в свою чергу впливає на прибуток який одержує підприємство після реалізації своєї продукції.

2.3 Аналіз ефективності експортних операцій підприємства

З таблиці ми бачимо, що в першому випадку продукція ТОВ «Конвеєр» є ефективним, тобто експортний дохід перевищує експортні витрати, і в другому випадку експорт є ефективним, тому що експортний прибуток перевищує внутрішній прибуток.

Таким чином, головна мета ефективності експорту - визначення на перспективний період оптимальної структури експортного виробництва.

Тепер розглянемо методи здійснення експортних операцій. У міжнародній торговій практиці використовуються два основних методи: прямий експорт, що передбачає поставку товарів промисловими підприємствами безпосередньо іноземному споживачу, і непрямий, який полягає у продажі товарів через торгових посередників. Розглядаючи ТОВ «Конвеєр» можна сказати, що це підприємство користується прямим експортом і ці прямі зв'язки дають ряд переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання кон'юнктури ринку; швидке пристосування своїх виробничих потужностей до потреб споживача.

Більшість комерційних операцій починаються з запитання о пропозиції товарів або послуг. Запитання висловлює форму звертання покупця к продавцю з проханням вислати пропозицію. Мета запитання заключається в отриманні конкурентних пропозицій. Відповідь на запитання припускає, що постачальник після отримання запитання на його товар або послугу повинен прийняти усі міри ведучі к укладанню контракту і отриманню замовлення. Так, ТОВ «Конвеєр» було отримано запитання від торгівельного будинку «ХЕТ» з проханням вислати пропозицію. ТОВ «Конвеєр» відповіло на запитання клієнта в якому утримувалось вдячність покупця за його запитання, висловлювалось позитивне відношення к співробітництву та була надана запропонована інформація. Після того як пропозиція була прийнята, партнери підписали контракт і тим самим взяли на себе обумовлені зобов'язання, тобто продавець зобов'язується передати товар покупцю на визначених умовах в обумовлені строки, а покупець прийняти товар і оплатити його вартість. Далі оформлюється замовлення покупцем, письмовий наказ покупця о постачанні йому товарі. Товари були замовлені за допомогою листа з оформленням бланку замовлення. Замовлення мало зміст необхідних даних для здійснення постачання товару. Коли була отримана письмова угода, тоді умова стала контрактом. Після цього сторони, які уклали контракт, почали його виконувати. Копія умови зберігається покупцем в реєстраційній книзі і використовується для перевірки його виконання. Далі виконує умову продавець - ТОВ «Конвеєр», воно забезпечує готовність товару к відправленню і включає такі операції: упакування товару у відправлення і транспортування; страхування вантажу - оформлення страхового полісу; митну очистку - заповнення митної декларації. Підготовка і відправлення вантажу супроводжується виписуванням розрахункових товаросупроводжувальних документів; рахунку-фактури (інвойсу), який направляється покупцю, а також в бухгалтерію продавця для забезпечення процесу відвантаження і розрахунків відповідно; повідомлення про готовність товару, яке відсилається покупцю, накладною яка супроводжує вантаж. Після оформлення документів, товар був відправлено клієнту в торгівельний будинок «ХЕТ». Розрахунки з клієнтом були проведені на безготівковій основі.

Таким чином, ТОВ «Конвеєр» - це підприємство розширеної сфери діяльності, яке включає п'ять підрозділів. Підприємство має 5494 га на яких вирощує овочі, зерно, соняшник. Овочі переробляє на консервному заводі, потужність якого складає 20000 тон овочів на рік. Зерно, зберігає і переробляє на борошно на хлібоприймальному підприємств. Підприємство також має хлібопекарню, форму та автопарк, в якому знаходиться 79 автомашин для перевезення, як власних вантажів, так і по замовленню.

ТОВ «Конвеєр» зорієнтовано на вирощування зернових, овочевих та технічних культур, займається виробництвом хлібобулочних виробів, овочево-томатних консервів, м'яса, молока.

Підприємство веде звітність фінансово-господарської діяльності. Проаналізував її, можна сказати що підприємство незалежно від зовнішніх джерел, ефективно використовує свої кошти, може маневрувати власним капіталом, воно ліквідне, тому що в динаміці по трьом рокам, поточні пасиви були покриті поточними активами.

ТОВ «Конвеєр» самостійно займається зовнішньоекономічною діяльністю. Воно експортує кабачкову ікру у місто Санкт-Петербург (Росія) у Торгівельний будинок «ХЕТ». Для визначення ефективності експорту розрахували базовий та альтернативний коефіцієнти експорту, які показали, що експорт ефективний. Що стосовно методів здійснення експортних операцій, то підприємство користується прямим експортом, тобто поставляє товар безпосередньо іноземному споживачу.

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПІДВИШЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

В сучасних умовах демонополізації зовнішньоекономічної діяльності підприємство виробничої сфери - основна ланка зовнішньоекономічного комплексу країни. У зв'язку з діючим законодавством України підприємство - це самостійний господарюючий суб'єкт, створений в обумовленому порядку для виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку. Згідно цього законодавства підприємство має право самостійно визначати форми, методи та об'єм робіт на зовнішньому ринку, а також повністю несе відповідальність за результати своєї діяльності. У зв'язку з цим підприємство гостро потребує в налагоджені власної ефективної системи управління зовнішньоекономічною діяльністю, яка була адекватна сучасним вимогам і умовам, враховувала динаміку кон'юнктури міжнародного та внутрішнього ринків, заснована на принципах адаптивності і забезпечувала достатню гнучкість і швидку дію в прийнятті рішень.

Для систематизації і аналізу зовнішньоекономічної діяльності виробничо-економічних систем, функціонуючих в ринкових, тобто в умовах змінної реалізації цілей свого існування та розвитку, цілеспрямовано визначити складові, які впливають на систему зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Існують зовнішні і внутрішні складові.

До зовнішніх складових, які впливають на зовнішньоекономічну діяльність, відносять:

- зовнішньоекономічну політику держави-експортера;

- світову господарську ситуацію;

- політичну, економічну, маркетингову ситуацію в країнах, які входять в зону зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

До внутрішніх складових відносять:

- організаційну структуру підприємства;

- інформаційне забезпечення зовнішньоекономічною діяльністю підприємства;

- здібність до якісного аналізу кон'юнктури ринку товарів, яка дозволяє своєчасно і ефективно задовольняти знайдені потреби в продукції;

- необхідний рівень адаптивних якостей, які дозволяють гнучко реагувати на зміни зовнішнього ринка;

- забезпечення необхідного рівня конкурентноздатності товару, потрібного для існуючих і перспективних сегментів ринку;

- організація чіткої роботи організаційних, виробничих, транспортних ланок підприємства при виконанні експортних замовлень;

- принципи і форми роботи фахівців у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Для ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю та її складовими на рівні підприємства потрібно адекватна умовам його роботи структура управління.

На підприємстві ТОВ «Конвеєр» існує проблема з організацією зовнішньоекономічної діяльності, немає відділу, який б займався плануванням зовнішньоекономічної діяльності. Було б доцільно створити на підприємстві відділ зовнішньоекономічних зв'язків, який проводив організацію переговорів, здійснював контроль за експортним виробництвом, збирав та накопичував інформацію про зовнішньоекономічну діяльність підприємства. Цей відділ було б доцільно розташувати на території консервного заводу, одного із підрозділів «Конвеєра», тому що основне виробництво продукції яка іде на експорт виготовляється та пакується на консервному заводі. І тому вирішувати всі питання стосовно зовнішньоекономічної діяльності буде зручніше на місті.

Система синхронізації роботи всіх ланок підприємства по забезпеченню ефективності виконання експортних функцій, являється складовою, яка є специфічною і характерна для виробників-експортерів. Виконання експортного замовлення, як правило, пов'язано з чітким виконанням і узгодженням графіків виробництва, формування транспортування і постачання точно в строк експортної продукції. Немає сумнівів, що прийняття рішень в області управління зовнішньоекономічною діяльністю потребує перш за все активного маркетингового типу мислення. Під маркетингом розуміється така система внутріфірмового управління, яка направлена на вивчення і облік ринкового попиту, потреб і вимог конкретних споживачів до продукту для більш обґрунтованої орієнтації науково-технічної і виробничо-збутової діяльності фірми на випуск конкурентоспроможних видів продукції з тим, щоб забезпечити отримання запланованого розміру прибутку. Зовнішні ринки потребують більш високі вимоги до пропонованих на них товарів, їх упаковці, сервісу, рекламі. Це пояснюється гострою конкуренцією між фірмами-виробниками товару і перевершення «ринку покупця», тобто значним перевищенням пропозиції над попитом. Вивчення зовнішнього ринку, його можливостей, найбільш трудомістка і важко, тому що потребує вивчення великої кількості інформації із різних джерел. Ефективна робота на зовнішньому ринку неможлива без творчого і гнучкого використання комплексу маркетингових методів: вірного вибору збутової організації, контролю над роботою торгових посередників, вибору і застосування різних методів стимулювання і збуту, ділової діяльності та реклами. Дослідження ринку є основою маркетингу і пропонує аналіз всіх умов, які мають значення для успішної реалізації товару. Програма комплексного дослідження залежить від особливостей товару, характеру діяльності підприємства, масштабів виробництва експортних товарів та інших факторів. Тому наступний напрямок підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві заключається в тому, що підприємству було б доцільно розширення можливості відділу маркетингу.

Можна виділити наступні основні розділи маркетингового дослідження ринку для зовнішньоекономічної діяльності, на які підприємству необхідно звернути увагу:

Вивчення попиту. Першорядне значення має виявлення потреби у товарі, рівня покупної здатності, вимоги покупців до товару, а також перспективи зміни потреби у товарі. При виявленні потреби у товарі велике значення має показник ємності ринка. Ємність насиченого ринку оцінюється на підставі даних промислової та зовнішньоторговельної статистики. Статистичні дані продажу конкретного товару слід вивчати в динаміці. Якщо ринок не насичене, то при визначенні ємності ринку важливе значення має визначення потенційного кола покупців.

Вивчення пропозиції. В аналізі пропозиції товару велике значення має кількісна оцінка товарів на місцевому ринку, імпорту і експорту товару, зміни його запасів. Структура пропозиції, тобто ступінь оновлення асортименту, поява нових товарів звичайно піддається постійним змінам. Тому при аналізі пропозиції конкретного товару велике значення має вивчення стану і тенденцій розвитку відповідного світового товарного ринку, науково-технічні прогнози розвитку і вдосконалення виробництва окремого товару або галузі у цілому - один із важливіших аспектів дослідження пропозиції товару.

Для визначення пропозиції товару на конкретному ринку і виробітку маркетингової стратегії підприємства важливу роль грає вивчення і оцінка діяльності на ринку фірм-конкурентів.

При вивченні фірм-конкурентів потрібно аналізувати наступну інформацію:

- об'єм і доля продажу фірм-конкурента на ринку, що дозволяє оцінити стійкість позиції конкурента на ринку;

- характеристика продукції, що випускається, асортименту, політика, ціна, фактори конкурентоспроможності, практика використання товарних знаків, та інших складових товару;

- види і характер запропонованих фірмами-конкурентами послуг, які супроводжують купівлю товару;

- практика товаропрасування і збутова політика;

- інноваційна діяльність, виробнича і технічна політика, рівень витрат виробництва і шляхи їх зниження;

Вивчення умов роботи на конкретному ринку товару.

Вивчення комерційної практики припускає з'ясування специфічних питань договірної практики, типових контрактів, розроблених об'єднанням підприємців, біржових контрактів, практики в умовах проведення торгівлі. Вивчення умов руху товарів припускає вибір виду транспорту, який залежить від виду товару і засноване на аналізі і порівнянні тарифів і ставок морського, річного, автомобільного та іншого транспорту, вартості робіт і зберігання вантажів. Дана інформація дає можливість експортеру вірно встановити ціну з доставкою товару в необхідний для покупця пункт.

Дослідження потенційних можливостей підприємства. При роботі на зовнішньому ринку дослідження потенційних можливостей підприємства має мету оцінити його конкурентоспроможність при роботі на конкретному ринку і включає в себе аналіз поточних результатів господарської діяльності підприємства, аналіз конкурентоспроможності продукції, а також аналіз конкурентоспроможності підприємства.

Аналіз поточних результатів господарської діяльності підприємства припускає з'ясування його економічного потенціалу, загальних результатів господарської діяльності, фінансового положення ефективності виробничо-господарської і зовнішньоекономічної діяльності за відповідний період. Аналізуються таки показники як активи, основний капітал, якість і вартість виробленої продукції, кількість і розміщення виробничих і збутових підрозділів підприємства, як у своїй країні, так і в інших, а також аналізуються інші показники, які характеризують економічний потенціал підприємства.

Якщо підприємство «Конвеєр» буде постійно аналізувати свою роботу і звертати увагу на роботу інших підприємств, тобто конкурентів, аналізувати попит і пропозицію зовнішньоекономічного ринку, то воно зможе і в подальшому виготовляти продукцію, яка буде мати конкурентоспроможні переваги.

На цей час інформація є важливим фактором виробництва, як земля, праця та капітал. Маючи інформацію про зовнішньоекономічну діяльність, підприємство може приймати необхідні рішення. Коли підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю, воно повинно знати кон'юнктуру, законодавство країни-партнера, її традиції. В цьому випадку професійний консалтинг є необхідним.

Консалтинг - це консультація з широкого кола питань від технічних, технологічних до економічної діяльності підприємств.

Взагалі інформація має велике значення як для підприємства так і для країни в цілому. Говорючі про світовий ринок інформаційних послуг, то приблизно ѕ ринку інформаційних послуг припадає на операції п'яти економічно розвинутих країн. При цьому доля США на світовому ринку інформаційних послуг складає більш 50%, що значно більше долі цієї країни, наприклад, в світовій торгівлі (12%). На другому місті знаходиться Японія, об'єм операцій купівлі-продажу інформаційних послуг склав 10% світового ринку. Трете місце займає Великобританія.

Найбільш динамічною частиною світового інформаційного ринку є сектор ділової інформації, який включає інформацію про окремі товарні ринки та ринки конкретних країн.

Володіння точною, оперативною інформацією, неможливо в сучасному бізнесі без використання нових досягнень комп'ютерних інформаційних технологій.

Таким чином, з цього виникає наступний напрямок підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства. На підприємстві ТОВ «Конвеєр» було б доцільно збільшити кількість персональних комп'ютерів для прискорення документообігу. Також на підприємстві слід створити внутрішню інформаційну сітку, яка дозволить скоротити час на передачу інформації по підрозділам ТОВ «Конвеєр». Ці втілення дозволять скоротити час на оборот документів та передачу інформації.

На підприємстві ТОВ «Конвеєр» слід звернути увагу на таку складову ринкових відносин, як мотивація праці. Ефективність праці за інших однакових умов визначається особистим ставленням людини до праці, її трудовою поведінкою. У свою чергу трудова поведінка детермінована впливом багатьох чинників, які діють з різною силою і в різних напрямках. Проблема спонукання людей до продуктивної праці не нова. Протягом багатьох століть вона хвилювала кращі уми людства і це не випадково. Працею створюються матеріальна і духовна культура суспільства. Тому на підприємстві повинна бути мотивація людей до праці. У загальному розумінні мотивація - це сукупність рушійних сил, які спонукають людину до виконання певних дій. Ці сили можуть мати як зовнішнє, так і внутрішнє походження і змушувати людину свідомо чи несвідомо до роботи ті чи інші вчинки.

Нині у практиці управління застосовується різноманітні теорії мотивації, які дають уявлення про основні принципи мотивації праці і свідчать про роль мотивації в управлінні персоналом. Суть мотивації полягає в тому, що людина, усвідомлюючи завдання, що ставляться перед нею, і знаючи ту винагороду, яку вона може одержати за їхнє вирішення, зіставляє це зі своїми потребами, можливостями і здійснює певну діяльність. Існує декілька типів мотивації. Тип мотивації - це спрямованість діяльності індивіда на задоволення визначених потреб. Самими найпоширенішими типами є три такі: перший тип - працівники, орієнтовані переважно на змістовність і суспільну значимість праці; другий тип - працівники, переважно орієнтовані на оплату праці й інші нетрудові цінності; третій тип - працівники, у яких значимість різних цінностей збалансована. На підприємстві основна маса працівників (не менше 80%) належать до другого типу мотивації: мотиваційне ядро базується на високій (у їхньому розумінні) заробітній платі. На трудову мотивацію можна впливати різноманітними стимулами, наприклад, заробітною платою, системою економічних нормативів і пільг, умовами праці, стосунками в колективі тощо. І тому створюючи концепцію мотивації на підприємстві слід найбільшу увагу приділяти моральному стимулюванню робітників, тому що на підприємстві існує нерівні психологічні стосунки в колективі, деякі з них виникають на основі незадоволення заробітною платою, і тому потрібно звернути увагу апарату управління на ці моменти, і ліквідувати їх.

3.2 Мультиплікативна модель підприємства

Вся діяльність підприємства зводиться до отримання прибутку. Отриманий прибуток на підприємстві підлягає розподілу. Розподіл чистого прибутку - це основне питання підприємства.

В центрі політики підприємства може стати питання про розмір і темп росту суспільного капіталу підприємства, або питання про розмір привабливих зовнішніх джерел фінансування.

Складність рішення цих задач заключається в тому, що однакового критерію оцінки не існує. Існують розрахункові переваги з точки зори капіталізації чистого прибутку, тобто розподіл його у фонди накопичення.

Капіталізація чистого прибутку дозволяє розширити діяльність підприємства за рахунок власних, найбільш дешевих джерел фінансування. При цьому знижуються фінансові витрати підприємства на приваблення допоміжних джерел. Розміри капіталізації чистого прибутку дозволяє оцінити, не тільки темпи росту власного капіталу підприємства, але і через розкриття факторної структури цього росту оцінити запас фінансової міцності таких важливих показників, як рентабельність продажу, оберненість усіх активів.

В основі такого аналізу полягає факторна модель рентабельності, яка розкриває важливіші причинно-наслідкові зв'язки показників фінансового стану підприємства і фінансових результатів.

Факторна модель рентабельності являється також моделлю управління прогнозуванням фінансової стійкості підприємства. Необхідність передбачення найближчих та віддалених перспектив розвитку - актуальна задача для підприємства. Темпи росту виробництва залежать не тільки від попиту, ринків збуту, потужності підприємства, але і від стану фінансових ресурсів, структури капталу та інших факторів.

Найбільш важливими обмеженнями запланованих темпів росту підприємства є темпи збільшення його власного капіталу, які залежать від багатьох факторів, але в першу чергу - від рентабельності продажу (фактор х₁); оборотності капіталу (фактор х₂); фінансової активності підприємства по привабленню залучених коштів (фактор х₃); норми розподілу прибутку на розвиток і споживання (фактор х₄).