Аналіз ефективності використання основних засобів на промисловому підприємстві

Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Для підвищення ефективності використання основних засобів потрібно провести заміну і модернізацію застарілого обладнання, використовуючи нові види верстатів і машин (автоматичні, напівавтоматичні, а також з програмним управлінням), які забезпечують високу досконалість та економічність технологічних процесів.

На заміну устаткування і створення нових технологій потрібні мільйони доларів. Своїх засобів у підприємств явно недостатньо, тому не обійтися без допомоги інвесторів. З метою підготовки умов взаємодії з інвесторами можна проводити акціонування об'єднань. Підприємства можуть розширювати зовнішньоекономічну діяльність, як найважливіша умова для отримання необхідної валюти. Можлива розробка програми реструктуризації з кінцевою метою створення системи оперативного управління витратами виробництва, що послужить підвищенню конкурентоспроможності і економічної ефективності об'єднання в цілому.

Процес вдосконалення устаткування, що проводиться без відповідного аналізу, створює складнощі для підприємства: чим складнішим є устаткування (в технологічному відношенні), тим вище вірогідність аварії. Ідеалом для підприємства є просте і міцне устаткування, яке проте, відповідатиме технічним потребам дня обумовленим конкуренцією. За умови рівного задоволення споживача більш «продуктивним» буде найпростіше устаткування. Зрозуміло такого роду оцінка ступеня «простоти» устаткування може бути здійснений тільки фахівцями.

Гнучкість - це одне з ключових понять нових технологій виробництва. Нові умови продажів вимушують підприємства часто міняти характеристики вироблюваної продукції, а також проводити обмежене число додаткової продукції. А для цього необхідно перейти від простого устаткування, що спеціалізується на одному типі виробництва, на гнучке устаткування, здатне швидко адаптуватися на випуск іншої продукції.

Гнучкість устаткування може бути визначений за допомогою різних критеріїв:

- по ступеню полівалентності устаткування - по типу устаткування можна сказати чи призначено воно для виконання однієї задачі, або ж програмується на рішення безлічі задач.

- часу переходу - полівалентність машин припускає, що можна швидко переходити на одній машині від однієї операції до іншої, і що час переходу скорочено до мінімуму.

- сегментації устаткування - замість того, щоб мати одне гнучке устаткування що проводить декілька видів продуктів, краще мати дещо виробничих ліній, відповідних кожному виду продукції; і не тільки тому що весь процес стане менш дорогим і більш надійним, але більше стане його гнучкість, тобто устаткування краще підходитиме до об'ємів партій, що замовляються по кожному товару. Крім цього, у випадку якщо відпадає необхідність виробництва якогось товару, то відповідна лінія може бути зупинений, а персонал перейде на інший процес і вигляд діяльності. І, нарешті, якщо в якийсь момент на ринку виникає попит то можна буде організувати виробництво різної продукції одночасно.

- наявність запасних частин устаткування - замість того, щоб мати одне гнучке устаткування що проводить декілька видів продуктів, краще мати дещо виробничих ліній, відповідних кожному виду продукції; і не тільки тому що весь процес стане менш дорогим і більш надійним, але більше стане його гнучкість, тобто устаткування краще підходитиме до об'ємів партій, що замовляються по кожному товару.

- ступені різносторонності персоналу - крім якості підготовки разнопрофильность персоналу складає важливий елемент гнучкості. Саме при цій умові можна замінити одну лінію на іншу, швидко пристосувати устаткування, замінити що вийшов з ладу працівника.

Пониження фондовіддачі в значній мірі відбувається під впливом таких відтворювальних чинників, як дорожчання вартості одиниці потужності, зростання кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт, випередження зростання цін на устаткування над збільшенням його продуктивності, недоліки у використовуванні діючих фондів.

Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її фондоозброєності.

Фондоозброєність праці розраховується як відношення середньої вартості основних виробничих засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності.

Рівень технічної озброєності праці розраховується як відношення середньої вартості активної частини основних засобів до кількості робітників у найбільш численну зміну або до їх середньоспискової чисельності.

Порівнюючи фактичні показники з планом або з фактичними торішніми показниками, визначають темпи і напрямки зростання цих показників.

Темпи зростання фондоозброєності та технічної озброєності порівнюють із темпами зростання продуктивності праці.

Аналіз ефективності використання основних засобів. Загальними показниками ефективності використання основних засобів є фондовіддача - виробництво продукції на 1 гривню основних засобів [відношення обсягу продукції у грошовому виразі, виробленої підприємством, цехом або дільницею (ОП), до середньорічної вартості основних виробничих засобів () Розраховується показник фондовіддачі (ФВ) за формулою:

ФВ = ОП:

Фондомісткість - показник, обернений до фондовіддачі: він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засоби для випуску продукції вартістю в 1 гривню. Щоб охарактеризувати використання окремих частин основних засобів, величину у формулі відповідно змінюють (наприклад, на вартість активної частини основних засобів).

Часткові показники застосовують для характеристики використання окремих видів машин, обладнання, виробничої площі (серійний випуск продукції в натуральному виразі на одиницю обладнання за зміну, випуск продукції на 1 м² виробничої площі та ін.).

Результат виробничої діяльності підприємства можна визначити за допомогою різних показників. Вибір чисельника показника фондовіддачі залежить від конкретно поставленої цілі.

Фондовіддачу розраховують або у вартісних, або в натуральних (тонни, метри, штуки і т.д.) вимірниках.

Натуральні вимірники фондовіддачі мають обмежене використання, і їх розраховують на підприємствах, цехах і дільницях, які виробляють один вид продукції; трудові вимірники застосовуються в цехах і на дільницях, де випускають кілька видів продукції. Якщо в розрахунку фондовіддачі обсяг виробництва продукції виразити через добуток чисельності працівників Ті продуктивності їхньої праці П, а вартість основних засобів - через добуток чисельності Т і фондоозброєності праці за однозмінної роботи Фз, то матимемо відношення:

ФВ = ТП: ТФг = П: Фз

Отже, фондовіддача основних засобів прямо пропорційно залежить від продуктивності праці і обернено пропорційно - від її фондоозброєності.

Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її фондоозброєності.

У процесі аналізу вивчається динаміка показників виконання плану, проводяться міжгосподарські порівняння. Показник фондовіддачі визначається для всіх основних засобів виробничого призначення та для активної їх частини (машини і обладнання).

Вихідні дані для розрахунку фондовіддачі приводять до порівнянного вигляду. Обсяг продукції коригують на зміну оптових цін і структурних зрушень, а вартість основних засобів - на їхню переоцінку.

Якщо план підприємства містить планово-розрахункові параметри кількісних і якісних характеристик використання основних виробничих засобів (у тому числі розрахунки фонду верстато-годин експлуатації і простоїв на профілактичних оглядах, поточних, серійних і капітальних ремонтах, коефіцієнта змінності роботи), то виконується факторний аналіз стосовно додержання цих планових параметрів і їхнього впливу на кінцевий результат - фондовіддачу основних виробничих засобів.

Фондовіддача є одним із основних факторів, які визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори, у свою чергу, впливають на неї. Треба мати на увазі, що показник фондовіддачі складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов'язана (наприклад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів перебування устаткування в ремонтах і на техобслуговуванні, коефіцієнт змінності роботи устаткування).

Вплив факторів, можна відобразити за допомогою структурно-логічної схеми (рис. 2.4).

Структурно-логічна схема факторів, що впливають на фондовіддачу

Проведемо практичний розрахунок фондовіддачі за даними табл. 2.5. Аналіз даних цієї таблиці показує, що фактична фондовіддача проти планової - зменшилась щодо основних виробничих фондів на 0,3 грн, а активної їх частини - на 0,5 грн.

Випереджальне зростання випуску обсягу продукції, робіт, послуг проти зростання вартості основних засобів характеризує відносне зниження фондомісткості і підвищення фондовіддачі, що свідчить про ефективність виробництва. Зростання вартості основних виробничих засобів на +61 тис. гривень і активної частини на +36 тис. гривень і невідповідно мале зростання обсягу виробництва призвели до зниження фондовіддачі основних виробничих засобів (-0,3 грн) і активної їх частини (-0,5 грн).

На фондовіддачу основних виробничих засобів впливають такі фактори першого порядку: зміна частки активної частини засобів у загальній їх сумі і зміна фондовіддачі активної частини засобів.

Аналіз фондовіддачі

Показник	План	Факт	Відхилення від плану (±)
Обсяг випуску продукції, тис. грн	8400	8500	+100
Середньорічна вартість, тис. грн:
а) основних виробничих засобів	1120	1181	+61
б) активної частини	672	708	+36
в) одного верстата	11,5	11,8	+0,3
Питома вага активної частини засобів	0,6	0,59	-0,1
Фондовіддача, грн.:
а) основних виробничих засобів	7,5	7,2	-0,3
б) активної частини	12,5	12,0	-0,5
Середньорічна кількість верстатів	58	60	+2
Відпрацьовано за звітний період усіма верстатами, тис. год.	185	172	-13
У тому числі одиницею обладнання:
а) годин	3189,7	2866,7	-323
б) змін	431,0	398,2	-32,8
в) днів	236,8	288,5	+51,7
Коефіцієнт змінності роботи обладнання	1,82	1,38	-0,44
Середня тривалість зміни, год.	7,4	7,2	-0,2
Випуск продукції на 1 верстато-годину, грн	45,4	49,4	+4

На основі даних таблиці 2.5 зробимо розрахунок впливу факторів (ФВ - фондовіддача; ПВ - питома вага активної частини засобів):

тис. грн;

тис. грн

Усього -0,3 тис. грн

Фондовіддача активної частини засобів (технологічного обладнання) залежить від його структури, часу роботи та середньогодинного виробітку.

Для аналізу застосуємо факторну модель

де ФВа - фондовіддача активної частини; к - середньорічна кількість верстатів; Чод.о. - час, відпрацьований одиницею обладнання (у годинах); ВГ - виробіток продукції за 1 машино-годину; ОВФа - середньорічна вартість основних виробничих засобів активної частини.

Факторну модель фондовіддачі можна розширити, якщо час роботи одиниці обладнання подати у вигляді кількості відпрацьованих днів, коефіцієнта змінності та середньої тривалості зміни.

Середньорічну вартість технологічного обладнання можна подати як добуток кількості та середньої вартості його одиниці в порівнянних цінах, після чого кінцева факторна модель набере такого вигляду:

де ФВа - фондовіддача активної частини; к - середньорічна кількість верстатів; Д - час роботи одиниці обладнання в днях; Кзм - коефіцієнт змінності роботи обладнання; Т - середня тривалість зміни; ВГ - виробіток продукції за 1 машино-годину; О - середня вартість одиниці обладнання.

Використавши спосіб ланцюгової підстановки, можемо розрахувати вплив факторів на приріст фондовіддачі обладнання:

Щоб визначити перший умовний показник фондовіддачі, необхідно замість планової величини взяти фактичну середньорічну вартість одиниці обладнання, яка за однакових цін може змінитись тільки за рахунок зміни структури цього обладнання:

За рахунок зміни структури обладнання рівень фондовіддачі зменшився на 0,32 грн (12,270 - 12,590).

На наступному етапі потрібно визначити, якою була фондовіддача за фактичної структури обладнання і фактичної кількості відпрацьованих днів, але за планової величини інших факторів:

Отже, вона буде вищою на 2,881 грн (15,151 - 12,270).

Для визначення третього умовного показника фондовіддачі розрахунок проводять виходячи з фактичної структури, фактичної кількості відпрацьованих днів, фактичного коефіцієнта змінності, але з використанням планового рівня інших факторів:

За рахунок зниження коефіцієнта змінності роботи обладнання його фондовіддача знизилась на 3,816 грн (11,335 - 15,151).

Для розрахунку четвертого умовного показника фондовіддачі плановим залишають тільки рівень середньогодинного виробітку:

Оскільки фактична тривалість зміни нижча за планову на 0,2 год., фондовіддача зменшилась на 0,307 грн (11,028 - 11,335).

На наступному етапі з урахуванням фактичного виробітку обладнання фондовіддача становитиме:

Отже, вона буде на 0,972 грн (12,0 - 11,028) вищою за планову.

Для того, щоб визначити, як ці фактори вплинули на рівень фондовіддачі основних виробничих засобів, необхідно одержані результати помножити на фактичну питому вагу активної частини фондів у загальній сумі основних виробничих засобів:



Зміна фондовіддачі основних виробничих фондів за рахунок:

структури обладнання -0,32 * 0,59 = -0,1888;

цілоденних простоїв +2,881 * 0,59 = +1,69979;

коефіцієнта змінності -3,816 * 0,59 = -2,25144;

внутрішньозмінних простоїв -0,307 * 0,59 = -0,18113;

середньогодинного виробітку +0,972 * 0,59 = +0,57348

Усього -0,5 -0,3

Для того, щоб визначити, як зміниться обсяг виробництва продукції, необхідно зміну фондовіддачі основних виробничих засобів за рахунок кожного фактора помножити на фактичні середньорічні залишки основних виробничих засобів, а зміну середньорічної вартості основних виробничих засобів - на плановий рівень фондовіддачі основних засобів.

Результати впливу факторів зміни фондовіддачі на зміну виробництва продукції наведено в таблиці 2.6.

Наведені дані свідчать, що негативно вплинули на рівень фондовіддачі та обсяг виробництва продукції зниження частки активної частини фондів, збільшення частки дорогого обладнання, надпланові цілоденні та внутрішньозмінні простої техніки. ВАТ «Запоріжкабель» потрібно збільшити випуск продукції на 3372 тис. грн (2658 + 214) за рахунок зменшення внутрішньозмінних простоїв обладнання.

Вплив факторів на зміну виробництва продукції

Фактори	Розрахунок впливу на випуск продукції
Першого рівня (1 - 3)
Середньорічна вартість основних виробничих засобів	+61 * 7,5 = +455
Частка активної частини засобів	-0,1 * 1181 = -118
Віддача активної частини засобів	-0,2 * 1181 = -236
Усього	-0,3	+100
Другого рівня (3.2.1 - 3.2.5)
3.2.1. Структура обладнання	-0,32 * 0,59 = -0,1888 * 1181 = -223
3.2.2. Цілоденні простої	+2,881 * 0,59 = +1,69979 * 1181 = +2007
3.2.3. Коефіцієнт змінності	-3,816 * 0,59 = -2,25144 * 1181 = -2658
3.2.4. Внутрішньозмінні простої	-0,307 * 0,59 = -0,18113 * 1181 = -214
3.2.5. Середньогодинний виробіток	+0,972 * 0,59 = +0,57348 * 1181 = +677
Усього	-0,5	-0,3481 * 1181 = -411

Вирішальний вплив на фондовіддачу має ефективність використання машин і обладнання в часі та потужності.

Аналізуючи використання виробничого обладнання в часі, необхідно: перевірити забезпеченість підприємств обладнанням; порівняти за планом і за звітом календарний, режимний і фактичний фонди часу роботи обладнання; вивчити затрати часу на простої обладнання з технічних, технологічних і організаційних причин і виявити способи їх скорочення; визначити причини відхилень виробничих засобів для окремих технологічних груп обладнання; проаналізувати коефіцієнт екстенсивного навантаження обладнання; визначити вплив поліпшення використання обладнання в часі на обсяг випуску продукції.

Розрізняють обладнання: наявне - рахується на балансі і занесене в інвентарні відомості; установлене - здане в експлуатацію; яке працює - те, що фактично використовується у виробництві; обладнання в запланованому ремонті; резервне - те, що перебуває в резерві; простійне - таке, що за планом мало було працювати, але фактично не працює.

Розподіл кількості обладнання за названими категоріями показує рівень його фактичного застосування в робочому процесі. Після цього виявляють причини розходжень між плановими і фактичними показниками цих категорій, шукають резерви збільшення обсягу випуску продукції за рахунок ліпшого використання наявної кількості обладнання.

Порівнюючи кількість наявного й установленого обладнання за планом і звітом, визначають рівень виконання плану здачі обладнання в експлуатацію, а встановленого обладнання з тим, яке фактично працює, - питому вагу останнього в усьому встановленому.

Аналіз складу обладнання на підприємстві

Наявне обладнання, од.	У тому числі	Відношення обладнання, що працює, до
	установлене	таке, що фактично працює	наявного, %	установленого, %
Усього - 1310	1203	1050	80,2	87,2
у т. ч.:
цех №1 - 701	642	550	78,5	85,7
цех №2 - 609	561	500	82,1	89,1

Так, з табл. 2.7 бачимо, що на підприємстві є 107 одиниць не встановленого обладнання (1310-1203), або 8,2% (107 * 100: 1310). Водночас 12,8% (100 - 87,2) встановленого обладнання не працює, причому в цеху №2 не працює 10,9% (100 - 89,1), а в цеху №1 - 14,3% (100 - 85,7).

Аналіз використання обладнання пов'язаний з розглядом балансу часу його роботи. Елементами цього балансу є: календарний, режимний, плановий, фактичний фонди часу.

Календарний фонд часу - максимально можливий час роботи обладнання - визначається множенням кількості календарних днів (за рік, квартал, місяць) на 24 години.

Режимний фонд часу кожної одиниці обладнання визначається множенням кількості робочих змін згідно з чинним на підприємстві режимом роботи на кількість робочих годин у зміні.

Плановий фонд часу роботи обладнання визначається відніманням від режимного фонду часу перебування обладнання в плановому ремонті та модернізації.

Фактичний фонд часу роботи обладнання включає час фактичної роботи, час підготовчо-корисний і допоміжний.

Відхилення фактичного календарного фонду часу від планового щодо всього основного технологічного обладнання або щодо окремих його груп показує зміну кількості одиниць обладнання, а відхилення річного фактичного фонду часу роботи обладнання від планового є наслідком зміни витрат часу на технічні й технологічні зупинки і наявності простоїв з організаційно-технічних причин. Рівень використання обладнання за часом характеризується системою коефіцієнтів екстенсивного завантаження обладнання, що їх розраховують як відношення фактично відпрацьованого фонду часу до загального фонду часу (календарного, режимного, планового), тобто:

Кк = Тф: Тк; Кр = Тф: Тр; Кп = Тф: Тп,

де Кк, Кр, Кп - коефіцієнти використання відповідно календарного, режимного і планового часу, машино-годин;

Тк, Тр, Тп - календарний, режимний і плановий фонди часу, машино-годин;

Тф - час фактичної роботи обладнання, машино-годин.

Розгляд коефіцієнтів використання обладнання в цілому і за групами обладнання в динаміці за кілька звітних періодів дасть можливість встановити тенденцію підвищення (зниження) коефіцієнтів використання обладнання в часі.

Величина режимного фонду часу залежить від коефіцієнта змінності обладнання, який показує, скільки змін у середньому щодня працює кожна одиниця обладнання. Коефіцієнт змінності розраховується за робочу добу, місяць, квартал або рік щодо дільниці, цеху, підприємства, як відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін до кількості машино-днів, відпрацьованих обладнанням, або як відношення кількості відпрацьованих за період аналізу годин одиницею обладнання до тривалості однієї зміни, помноженої на кількість діб роботи за той самий період. Приклад аналізу використання обладнання в часі наведено в табл. 2.8. Дані таблиці 2.8 показують, що середній час роботи одного верстата (кількість годин) у звітному періоді є вищим за минулий період на 150 годин (2880-2730), але через зменшення середньої тривалості зміни коефіцієнт змінності знизився на 0,12. Середня тривалість роботи верстата за зміну збільшилась на 0,2 години. Протягом звітного періоду на збільшення часу роботи верстата вплинули такі фактори:

а) зміна кількості днів роботи верстата за період -

230,4 * 1,9 * 7 = 3064 год.; 3064 - 2730 = 334 год.;

б) зміна кількості роботи верстата за зміну -

230,4 * 1,9 * 7,2 = 3152 год.; 3152 - 3064 = +88 год.;

в) зміна коефіцієнта змінності - 2880 - 3152 = -272 год.

Загальну характеристику використання обладнання за часом дає коефіцієнт інтегрального навантаження (Кінт), який визначається як добуток коефіцієнтів екстенсивного (Ке) та інтенсивного (Кі) навантажень:

Кінт = Ке * Кі

Аналіз використання обладнання за часом на ВАТ «Запоріжкабель»

№	Показник	За минулий період	За звітний період	Відхилення (±)
1	Календарний фонд часу верстатів, що працюють, верстато-днів	20805	21900	+1095
2	Середньорічна кількість верстатів, що працюють, од. (ряд. 1: 365)	57	60	+3
3	Фактично відпрацьовано днів	11970	13824	+1854
4	Фактично відпрацьовано змін	22230	2400	+1770
5	Фактично відпрацьовано годин	155610	172800	+17190
6	Середня кількість днів роботи за звітний період (ряд. 3: ряд. 2)	210	230,4	+20,4
7	Середня кількість змін роботи за період (ряд. 4: ряд. 2)	390	400	+10
8	Середня кількість годин роботи за період (ряд. 5: ряд. 2)	2730	2880	+150
9	Середня тривалість роботи за день, год. (ряд. 5: ряд. 3)	13	12,5	-0,5
10	Середня тривалість зміни, год. (ряд. 5: ряд. 4)	7	7,2	+0,2
11	Коефіцієнт змінності (ряд. 4: ряд. 3)	1,86	1,74	-0,12

Для груп однорідного обладнання розраховується зміна обсягу виробництва продукції за рахунок його кількості, екстенсивності та інтенсивності використання обладнання:

ВПі = Кі * Ді * Кзмі * Ті * ВГі,

де Кі - кількість і-го обладнання; Ді - кількість відпрацьованих днів одиницею обладнання; Кзмі - коефіцієнт змінності роботи обладнання; Ті - середня тривалість зміни; ВГі - виробіток продукції за одну машино-годину на і-му обладнанні.

Використаємо методику розрахунку способом ланцюгової підстановки.

ВПпл = Кпл * Дпл * Кзмпл * Тпл * ВГпл =

= 58 * 236,8 * 1,82 * 7,4 * 45,4 = 8400 тис. грн.

= Кф * Дпл * Кзмпл * Тпл * ВГпл=

= 60 * 236,8 * 1,82 * 7,4 * 45,4 = 8687 тис. грн.

= Кф * Дф * Кзмпл * Тпл * ВГпл =

= 60 * 288,5 * 1,82 * 7,4 * 45,4 = 10584 тис. грн.

= Кф * Дф * Кзмф * Тпл * ВГпл =

= 60 * 288,5 * 1,38 * 7,4 * 45,4 = 8025 тис. грн.

= Кф * Дф * Кзмф * Тф * ВГпл =

= 60 * 288,5 * 1,38 * 7,2 * 45,4 = 7808 тис. грн.

= Кф * Дф * Кзмф * Тф * ВГф =

= 60 * 288,5 * 1,38 * 7,2 * 49,4 = 8500 тис. грн.

8687 - 8400 = +287 тис. грн.

10584 - 8687 = +1897 тис. грн.

8025 - 10584 = -2559 тис. грн.

7808 - 8025 = -217 тис. грн.

8500 - 7808 = +692 тис. грн.

Дані факторного аналізу показують, що за рахунок збільшення кількості обладнання, відпрацьованих днів виробітку продукції за одну машино-годину план з випуску товарної продукції перевиконано, а внутрішньозмінні простої обладнання і зниження коефіцієнта змінності призвели до зменшення обсягу товарної продукції на 2776 тис. грн, або на 33,0% плану. Це можна певною мірою розглядати як резерв збільшення виробництва продукції на даному підприємстві.

3.2 Шляхи поліпшення використання основних фондів

Поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств, у тому числі знову введених в експлуатацію, може бути досягнуте завдяки:

1) підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей і основних фондів;

2) підвищенню екстенсивності їхній навантаження.

Більш інтенсивне використання виробничих потужностей і основних фондів досягається насамперед за рахунок технічного удосконалювання останніх.

Інтенсивність використання виробничих потужностей і основних фондів підвищується також шляхом удосконалювання технологічних процесів; організації безперервно-потокового виробництва на базі оптимальної концентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини, його підготування до виробництва відповідно до вимог заданої технології і якості що випускається продукції; ліквідації штурмівщини і забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємств, цехів і виробничих ділянок, проведення ряду інших заходів, що дозволяють підвищити швидкість обробки предметів праці і забезпечити збільшення виробництва продукції в одиницю часу, на устаткування або на 1 кв. м виробничої площі.

Інтенсивний шлях використання основних фондів діючих підприємств включає, отже, технічне їхнє переозброєння, підвищення темпів відновлення основних фондів. Поліпшення екстенсивного використання основних фондів припускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування в календарний період (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, роки) і з іншого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві й у його виробничій ланки.

Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок:

1) постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування;

2) поліпшення підходу за основними фондами, дотримання передбаченої технології виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці, що сприяє правильної експлуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту, що скорочує простої устаткування в ремонті й міжремонтний період;

3) проведення заходів, що підвищують питому вагу основних виробничих операцій у витратах робочого часу, скорочення сезонності в роботі підприємств, підвищення змінності роботи підприємств.

Відомо, що на підприємствах крім діючих верстатів, машин і агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві, а частина - на складі. Своєчасний монтаж не встановленого устаткування, а також введення в дію усього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться в плановому резерві і ремонті, значно покращує використання основних фондів.

Найважливішою умовою підвищення змінності є механізація й автоматизація виробничих процесів, і в першу чергу в допоміжних виробництвах, тому що це дозволяє перевести людей із важких немеханізованих робіт на кваліфіковані роботи в другій зміні.

Прискорені темпи механізації підйомно-транспортних, вантажо-розвантажувальних і складських робіт є основою для ліквідації наявної диспропорції в рівні механізації основного і допоміжного виробництва на підприємствах. Це основа для вивільнення значної кількості допоміжних робітників, забезпечення поповнення основних цехів робочою силою, підвищення коефіцієнта змінності роботи підприємств і розширення виробництва на діючих підприємствах без додаткового залучення робочої сили.

Важливий резерв підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей діючих підприємств укладений у скороченні часу міжзмінних простоїв устаткування. Поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей залежить значною мірою від кваліфікації кадрів, особливо від майстерності робітників, що обслуговують машини, механізми, агрегати й інші види виробничого устаткування. Творче і сумлінне відношення робітників до праці є важливою умовою поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, розроблювальний у всіх ланках управління, повинний передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції насамперед за рахунок більш повного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову введених у дію потужностей, подальшої інтенсифікації виробничих процесів.

Величезне значення в поліпшенні використання основних фондів і виробничих потужностей має матеріальне стимулювання робітників.

Висновки

Підвищення ефективності використання основних фондів у даний час, коли в країні спостерігається повсюдний і глобальний спад виробництва, має величезне значення. Підприємства, що розташовують основними фондами, що достались у спадщину, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але і максимально ефективно використовувати те що їсти, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів і виробничих інвестицій.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, повинний передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції насамперед за рахунок більш повного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову введених у дію потужностей.

Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів на підприємстві є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов'язана із використанням основних виробничих фондів на підприємстві.

У курсовій роботі було запропоновано підвищення ефективності використання основних виробничих фондів за рахунок:

- підвищення використання річного робочого часу;

- підвищення коефіцієнта змінності;

- підвищення використання внутрізмінного часу;

- підвищення використання календарного часу.

Завершальним етапом аналізу ефективності використання основних засобів була розробка проектів щодо збільшення випуску продукції і фондовіддачі за рахунок запровадження таких заходів:

Уведення в дію невстановленого обладнання або реалізація зайвого устаткування.

Зменшення цілоденних простоїв обладнання.

Підвищення коефіцієнта змінності через ліпшу організацію виробництва.

Скорочення внутрішньозмінних простоїв і збільшення середньої тривалості зміни.

Підвищення середньогодинного виробітку обладнання за рахунок його модернізації, інтенсивнішого використання і т.д.

Збільшення обсягу виробництва продукції і скорочення середньорічної вартості основних виробничих засобів - як резервів зростання фондовіддачі.

Список використаної літератури

1. Закон України «Внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.02 // Збірник систематизованого законодавства. - Випуск 1. - січень - 2003.

2. Основні засоби на підприємстві: бухгалтерський та податковий облік. Збірник систематизованого законодавства. - К.: Бухгалтерія, 2003. - 226 с.

3. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. №561 // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003. - №10. - С. 3-13.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. №92 // Збірник систематизованого законодавства. - Випуск 11. - листопад. - 2003.

5. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т 2. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. - С. 357-362 - (Серия «Библиотека финансового менеджера»; Вып.3).

6. Бланк И.А. Управление активами и капиталом предприятия. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. - 448 с. - («Энциклопедия финансового менеджера», Вып.2).

7. Бороненкова С.А., Маслова Л.И., Крылов С.И. Финансовый анализ предпритий. - Е.: Изд-во Урал. гос. университета, 2001. - 200 с.

8. Ванинский А.Я. Факторный анализ хозяйственной деятельности. - М.: Финансы и статистика, 1987. - 144 с.

9. Вещунова Н.Л. Анализ хозяйственной деятельности предпритий. - Мн.: ИП Экоперспектива, 1997. - 309 с.

10. Волков Ф.М., Кашкин И.Т. Повышение эффективности основных производственных фондов в процессе интенсификации. - М.: Изд-во МГУ, 1989. - 104 с.

11. Економіка виробничого підприємництва: Навч. посібник / Й.М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За ред. Й.М. Петровича. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. - 405 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

12. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк; За ред. акад. НАНУ, проф. М.І. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 427 - 452.

13. Луговой В.А. Учет основных средств, нематериальных активов, долгосрочных инвестиций. - Мн.: АО «Инакосаудит», 2002. - 275 с.

14. Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учеб. Пособие для Вузов / под ред.

15. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. - 378 с.

16. Плохих Н. Анализ эффективности использования основных производственных фондов предприятий. - Симферополь, 2001, с. 92-93.

17. Русак Н.А., Русак В.А. Финансовый анализ субъекта хозяйствования. - Мн.: Высш. шк., 2002 - 200 с.

18. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., перераб. и доп. - Минск: ООО «Новое знание», 2001. - 688 с.

19. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий. - Мн.: ИП Экоперспектива, 2002. - 498 с.

20. Савченко А.Г., Москалюк Н.П. Прискорена амортизація у системі державного регулювання // Фінанси України. - 2005. - №7, С. 68-74

21. Самуельсон П. Економіка. Підручник. - Львів. Світ, 1993 -495 с

22. Терехов Л.Л., Сиднев С.П. Эффективность основных фондов предприятия. - К.: Вища школа, 1978. - 184 с.

23. Чичкало-Кондрацька І.Б. До питання оновлення основних виробничих фондів промисловості // Фінанси України, 2002, - №4, - с. 47-50

24. Экономика предприятия: Учебник для вузов / В.Я. Горфинкель, Е.М. Купряков, В.П. Прасолова и др.; Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. Е.М. Купрякова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. - 367 с.

25. Экономика предприятия / под ред. Семенова В.М. - К.: Центр экономики и маркетинга, 1996. -456 с.

26. Экономика предприятия / под ред. Грузинова В.П. - К.: «Банки и Биржи», «ЮНИТИ», 1998. - 394 с.

Размещено на Allbest.ru