Економічний аналіз підприємства
Предмет, об’єкт, задачі та методи економічного аналізу. Аналіз фінансового стану, прибутку, рентабельності, робіт та послуг, трудових ресурсів, активів, матеріальних ресурсів, витрат на виробництво, собівартості та реалізації продукції підприємства.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.03.2013 |
| Размер файла | 261,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Метою зовнішнього аналізу, що проводиться банками, фондовими біржами, аудиторськими фірмами є оцінка рентабельності роботи підприємства його життєздатності і ефективності використання капіталу
Відповідно до мети, перед аналізом фінансових результатів стоять наступні завдання:
вивчити систему формування планових показників прибули і рентабельності підприємства з тим, щоб оцінити обґрунтованість планового завдання і сприяти вдосконаленню планування;
вивчити складові і дати оцінку динаміці фінансових результатів;
визначити і кількісно зміряти вплив чинників на фінансові результати;
виявити резерви збільшення суми прибули (подолання збитковості - якщо це має місце в діяльності підприємства) і рентабельності;
розробити заходи щодо залучення резервів зростання високих фінансових результатів і ефективності використання всіх видів засобів підприємства в перспективі;
вивчити напрями використання прибули і оцінити чи забезпечено фінансування за рахунок власних засобів розвитку господарської діяльності.
Зі всього спектру перерахованих завдань витікає, що одним з основних завдань аналізу фінансових результатів є оцінка господарської діяльності з погляду максимізації прибули і виявлення резервів її зростання, які можна використовувати в поточній діяльності або в перспективі.
Рішення задач аналізу фінансових результатів залежить багато в чому від якісного інформаційного забезпечення. Воно включає планову, нормативно-довідкову і фактографічну інформацію.
Планова інформація про фінансові результати в розрізі всіх складових міститься в бізнес плані підприємства.
Нормативно-довідкова інформація приведена в законодавчих актах, економічних питань, що стосуються (наприклад, Закон України «Про податкування прибули підприємств», Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»).
Формування прибули від всієї фінансово-господарської діяльності підприємства відображається у формі №2 «Звіт про фінансові результати». Крім того, в процесі аналізу використовуються дані бухгалтерського обліку: регістри по рахівницях класу 7 «Доходів від реалізації», «Фінансові результати», класу 4 «Прибули і збитки нерозподілені», класу 9 «Витрат на збут» і ін., первинні документи.
Для оцінки фінансового результату і ефективності господарської діяльності використовують систему аналітичних показників - показників прибутку і показників рентабельності. Виділяють наступні показники прибутку::
валовий прибуток, визначається як різниця між чистим доходом від реалізації товарів і собівартістю реалізованої продукції;
прибуток від операційної (основній) діяльності, яка розраховується як сума алгебри валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат;
прибуток від звичайної діяльності, величина якої визначається як сума алгебри прибули (збитку) від основній діяльності, фінансових і інших доходів (прибутків), фінансових і інших витрат (збитків);
чистий прибуток, що розраховується як сума алгебри прибули (збитку) від звичайної діяльності і надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку.
Для проведення аналізу фінансових результатів не достатньо тільки абсолютних показників прибули, тому використовують систему відносних аналітичних показників рентабельності (прибутковості) роботи підприємства. Результативність діяльності торгового підприємства, виконання плану прибули, динаміку чистого прибутку і прибули від основній діяльності можна прослідкувати на основі абсолютних показників прибули. Проте в сучасних умовах, що характеризуються інфляційними процесами, абсолютні показники не дають можливості об'єктивної оцінки фінансових результатів.
Саме тому слід оцінювати результативність і ефективність господарської діяльності за допомогою відносних показників, практично не схильних інфляції.
Таблиця 3 Показники рентабельності діяльності торгових підприємств
|
Найменування показника |
Алгоритм розрахунку |
Умовні позначення |
|
|
1. Рентабельність продажів |
Ур= По / Т |
Ур-рівень рентабельності;По- прибуток від основной діяльності;Т - об'єм реалізованих товарів. |
|
|
2. Рентабельність активів |
Ра = По /А |
Рф - рентабельність фондів;А - активи підприємства. |
|
|
3. Рентабельність основных фондів |
Рф= По / ОФ |
Рр- рентабельність фондів;ОФ- середньорічна вартість основных фондів |
|
|
4. Рентабельність витрат (окупність витрат) |
Рз = По/ ИО |
Рз - рентабельність витрат;ИО - витрачання звернення. |
|
|
5. Рентабельність матеріальних витрат |
Рмз = По / МЗ |
Рмз - рентабельність матеріальних витрат;МЗ - матеріальні витрати. |
|
|
6. Рентабельність трудових витрат |
Ртз = По / ТЗ |
Ртз - рентабельність трудових витрат;ТЗ - трудові витрати. |
|
|
7. Рентабельність праці |
Рт = По \ Ч |
Рт - Рентабельність праці;Ч - чисельність працівників |
|
|
8. Рентабельність поточних активів |
Рота = По / ТА |
Рота - рентабельність поточних активів;ТА - поточні активи. |
|
|
9. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу |
Рак = По / СС |
Рак - рентабельність акціонерного капіталу;СС - сума власного капіталу. |
|
|
10. Рентабельність позикового капіталу |
Рзк = По / ЗК |
Рзк - рентабельність позикового капіталу;ЗК - позиковий капітал. |
|
|
11. Рентабельність інвестиційного капіталу |
Рік = По / ГИК |
Рік - рентабельність інвестиційного капіталу;ГИК - інвестиційний капітал (власні засоби + довгострокові зобов'язання) |
Тенденція до зниження першого показника - рентабельності продажів є тривожним сигналом, оскільки свідчить про зниження конкурентоспроможності підприємства (попит на його товари падає). Показник рентабельності капіталу показує, скільки прибутку одержано на кожну гривну, вкладену в активи підприємства. Рентабельність витрат характеризує їх ефективність.
Показники рентабельності більш повно, чим прибуток відображають остаточні результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з готівкою або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.
Показники рентабельності можна об'єднати в декілька груп:
показники, що характеризують окупність витрат;
показники, що характеризують прибутковість продажів;
показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин.
Всі показники, приведені в таблиці 7.1, можуть розраховуватися не тільки на основі операційної прибули, але і на основі прибутку від звичайної діяльності і чистого прибутку.
Для повнішої оцінки рентабельності діяльності підприємства слід використовувати метод розширення факторної моделі
Економічно зв'язок полягає в тому, що факторна модель прямо указує шляхи підвищення рентабельності: при низькій рентабельності продажів необхідно прагнути до прискорення обороту активів.
Об'єктом особливої уваги на будь-якому підприємстві є прибуток від реалізації, оскільки її величина складає основну частину прибутку від звичайної діяльності підприємства.
В процесі аналізу вивчаються динаміка, виконання плану прибули від реалізації товарів і визначаються чинники, що впливають на зміну її суми. Аналітична оцінка виконання планового завдання і динаміки прибули і рентабельності проводиться для того, щоб визначити якою мірою підприємство виконало встановлене завдання прибули і рентабельності, на скільки фактичний фінансовий результат відхиляється від заданого і які тенденції розвитку цих показників.
Показники оцінки виконання плану і динаміки прибутку і рентабельності торгового підприємства
Таблиця 3
|
Показники |
Алгоритм розрахунку |
Умовні позначення |
|
|
1. Ступінь выпол-нения плану (%) |
% П= Пфакт / Ппл. х 100% |
П факт- прибуток фактично одержана; Ппл. - прибуток за планом. |
|
|
2. Абсолютне відхилення (П) |
(П)= Пфакт - Ппл. (Р)= Рфакт - Рпл. |
Рфакт - рентабельність фактична; Рпл. - рентабельність за планом. |
|
|
3. Абсолютний приріст (П') |
(П')= П отч.г. - Ппр.г. (Р')= Р отч.г. - Р пр.г. |
П(Р) отч.г.- прибуток рентабельність) звітного року; П(Р) пр.г.-прибыль (рента-бельность) минулого року. |
|
|
4. Темп зміни (ТИ) |
ТИ=П(Р) отч.г./П(Р) пр.г. х 100% |
||
|
5. Питома вага елементів прибутку (d) |
(d)= Пi / П общ. х 100% |
Пi - сума прибули окремого структурного підрозділу, виду діяльності. |
Тема 6. Аналіз виробництва продукції, робіт та послуг
Основні завдання аналізу показників випуску продукції:
оцінка ступеня виконання плану і динаміки виробництва і реалізації продукції;
визначення впливу чинників на зміну величини цих показників;
виявлення внутрішньогосподарчих резервів збільшення випуску і реалізації продукції;
розробка заходів щодо освоєння виявлених резервів.
Обсяг виробництва промислової продукції може виражатися в атуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках.
Узагальнюючі показники об'єму виробництва продукції одержують за допомогою вартісної оцінки - в оптових цінах. Основними показниками об'єму виробництва є товарна і валова продукція.
Валова продукція - це вартість всієї проведеної продукції і виконаних робіт, включаючи незавершене виробництво. Виражається звичайно в порівняльних цінах.
Товарна продукція відрізняється від валової тим, що до неї не включають залишки незавершеного виробництва і внутрішньогосподарський обіг. Виражається вона в оптових цінах, що діють в звітному році. По своєму складу на багатьох підприємствах валова продукція співпадає з товарною, якщо немає внутрішньогосподарчого обороту і незавершеного виробництва.
Об'єм реалізації продукції визначається в діючих цінах. Включає вартість реалізованої продукції, відвантаженої і сплаченій покупцями.
Важливе значення для оцінки виконання виробничої програми мають і натуральні показники обсягів виробництва (штуки, метри, тонни і т.д.). Їх використовують при аналізі виробництва по окремих видах однорідної продукції.
Умовно-натуральні показники, як і вартісні, застосовуються для узагальненої характеристики об'ємів виробництва продукції, наприклад, на консервних заводах використовується такий показник, як тисячі умовних банок, на ремонтних підприємствах - кількість умовних ремонтів.
Джерела інформації для аналізу виробництва і реалізації продукції:
плани економічного і соціального розвитку підприємства
оперативні плани-графіки
звітність ф.1-П "Звіт підприємства (об'єднання) по продукції"
ф.1-П (Держзамовлення) "Постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання для державних потреб"
ф. З-вес "Звіт про експорт (імпорті) продукції, товарів і наданні послуг іноземним державам"
відомість N 16 "Руху готових виробі, їх відвантаження і реалізація" і ін.
Методика аналіз об'єму виробництва:
Вивчення динаміки валової і товарної продукції, розрахунок базисних і ланцюгових темпів зростання і приросту
Середньорічний темп зростання (приросту) можна розрахувати по средньогеометричній або середньоарифметичній зваженій.
По средньогеометричній:
(17)
Для більшої наочності динаміку товарної продукції можна зобразити графічно
2. Оцінка виконання плану за звітний період (місяць, квартал, рік)
Аналіз виконання плану по асортименту (номенклатурі)
Асортимент - перелік найменувань продукції з вказівкою її обсягу випуску по кожному виду. Він буває повний, груповий і внутрішньогруповий.
Аналіз виконання плану по асортименту базується на порівнянні фактичного і планового випуску продукції по виробах, які включені в основний перелік (держзамовлення).
Оцінка виконання плану по асортименту може проводитися:
а) способом найменшого відсотка
б) по питомій вазі в загальному переліку найменувань виробів, по яких виконаний план випуску продукції;
в) за допомогою середнього відсотка, який розраховується шляхом співвідношення загального фактичного випуску продукції в межах плану на загальний плановий випуск продукції (продукція, виготовлена понад план або не передбачена планом, не зараховується у виконання плану по асортименту).
Причини недовиконання плану за асортиментом можуть бути зовнішні і внутрішні.
До зовнішніх відносяться: кон'юнктура ринку, зміна попиту на окремі види продукції, стан матеріально-технічного забезпечення, невчасне введення в дію виробничих потужностей підприємства з незалежної від нього причини.
Внутрішні причини - недоліки в організації виробництва, поганий технічний стан устаткування, його простої, аварії, недолік електроенергії, низька культура виробництва, недоліки в системі управління і матеріального стимулювання.
Розрахунок впливу структури виробництва на рівень перерахованих показників можна провести способом ланцюгової підстановки.
Впф =(Уф.общ*УДфі*Цплі)
Впусл =(Уф.общ*УДплі*Цплі)
Впстр = Впф-впусл
Для розрахунку впливу структурного чинника на об'єм виробництва продукції у вартісному виразі можна використовувати також спосіб абсолютних різниць. Спочатку необхідно визначити, як зміниться середній рівень ціни 1 од (Цстр) за рахунок структури. Помноживши отриманий результат на загальний фактичний об'єм виробництва продукції в натуральному виразі, дізнаємося зміну об'єму товарної продукції у вартісному виразі:
ВПстр=Цстр*Vф.общ. (18)
Розрахунок впливу структурного чинника на об'єм виробництва продукції можна провести і за допомогою середньозважених цін. Для цього спочатку визначається середньозважена ціна при фактичній структурі продукції, а потім при плановій і різниця між ними умножається на фактичний загальний об'єм виробництва продукції в умовно-натуральному виразі:
(19)
Ритмічність - рівномірний випуск продукції відповідно до графіка в об'ємі і асортименті, передбаченому планом.
Ритмічна робота є основною умовою своєчасного випуску і реалізації продукції.
Для оцінки виконання плану по ритмічності використовуються прямі і непрямі показники.
Прямі показники - коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації, коефіцієнт аритмічності, питома вага виробництва продукції за кожну декаду (доба) до місячного випуску, питома вага проведеної продукції за кожен місяць до квартального випуску, питома вага випущеної продукції за кожний квартал до річного об'єму виробництва, питома вага продукції, випущеної в першу декаду звітного місяця до третьої декади попереднього місяця.
Один з найбільш поширених показників - коефіцієнт ритмічності. Він визначається діленням суми, яка зарахована у виконання плану по ритмічності, на плановий випуск продукції. При цьому у виконання плану по ритмічності зараховується фактичний випуск продукції, але не більше запланованого:
(20)
де Кр - коефіцієнт ритмічності; ВПплі - плановий випуск продукції за i-e періоди; ВПні - недовиконання плану по випуску продукції в і-м періоді.
Коефіцієнт варіації (Kв) визначається як відношення середнеквадратичного відхилення від планового завдання за добу (декаду, місяць, квартал) до середньодобового планового випуску продукції:
(21)
де - квадратичне відхилення від середнього завдання; п - число підсумовуваних планових завданні; Хпл - середне завдання по графіку.
Для оцінки ритмічності виробництва на підприємстві розраховується також показник аритмічності як сума позитивних і негативних відхилень у випуску продукції від плану за кожен день (тиждень, декаду). Чим менш ритмічно працює підприємство, тим вище показник аритмічності.
Непрямі показники ритмічності - наявність доплат за наднормові роботи, оплата простоїв з вини господарюючого суб'єкта, втрати від браку, сплата штрафів за недопостачу і невчасне відвантаження продукції, наявність наднормативних залишків незавершеного виробництва і готової продукції на складах.
Внутрішні причини аритмічності - важкий фінансовий стан підприємства, низький рівень організації, технології і матеріально-технічного забезпечення виробництва, а також планування і контролю
зовнішні - невчасне постачання сировини і матеріалів постачальниками, недолік енергоресурсів не з вини підприємства і ін.
Якщо відомі причини недовиконання (перевиконання) плану випуску продукції по декадах (добі), можна розрахувати їх вплив на показник аритмічності. Для цього числа аритмічності виробництва з даної причини необхідно віднести до загального показника аритмічності і помножити на 100.
В процесі аналізу необхідно підрахувати упущені можливості підприємства по випуску продукції у зв'язку з неритмічною роботою. Для цього застосовуються різні методи:
а) різниця між плановим і зарахованим випуском продукції;
б) різниця між фактичним і можливим випуском продукції, обчисленим виходячи з найбільшого середньодобового обсягу виробництва;
в) якщо уявити, що фактичний випуск в третій декаді складає планову питому вагу в загальному випуску продукції, то можливий об'єм виробництва можна знайти діленням першого показника на другій і множенням на 100. Якщо від фактичного випуску продукції відняти можливий, отримаємо той же результат.
г) різниця між найбільшим і найменшим середньодобовим випуском продукції умножається на фактичну кількість робочої доби (декад) в аналізованому періоді.
На закінчення аналізу розробляють конкретні заходи щодо усунення причин неритмічної роботи.
Тема 7. Аналіз використання трудових ресурсів та витрат на оплату праці
Трудові ресурси підприємства - визначена чисельність людей (працівників), що володіють сукупністю фізичних і духовних здібностей, що дозволяють їм трудитися і задовольняти потреби підприємства в робочій силі.
Продуктивність праці - обсяг зробленої продукції, чи товарообігу інших робіт, що приходяться на один среднесписочного працівника в одиницю часу.
Заробітна плата являє собою виражену в грошовій формі частина необхідного продукту, що надходить в індивідуальне споживання відповідно до кількості і якості витраченої праці.
Вивчити склад і укомплектованість підприємства працівниками;
Вивчити причини руху (переміщення) працівників;
Вивчити фактичні витрати робочого часу і визначити шляху підвищення ефективності його використання;
Вивчити стан і динаміку продуктивності праці працівників торгівлі й основних категорій;
Вивчити фактори, що викликають зміну продуктивності праці і кількісно вимірити їх;
Вивчити дотримання кошторису і динаміку витрат по оплаті праці для виявлення величини перевитрати (економії);
Вивчити фактори, що викликали відхилення у витратах і кількісно вимірити їхній вплив;
Вивчити співвідношення продуктивності праці і середньої зарплати, а також ефективність застосування системи оплати;
Виявити резерви подальшого підвищення продуктивності праці і заробітної плати з одночасним відносним зниження витрат підприємства на оплату праці.
У залежності від виконуваних функцій усіх працівників поєднують у чотири групи:
АПАРАТ КЕРУВАННЯ І ФАХІВЦІ - директора і їхніх заступників, товарознавці, економісти, бухгалтера, ІТП і ін. фахівці.
РОБІТНИКИ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА
РОБІТНИКИ ДОДАТКОВОГО (ДОПОМІЖНОГО) ВИРОБНИЦТВА
ДОПОМІЖНИЙ ПЕРСОНАЛ - фасувальники, вантажники, працівники по обслуговуванню торгово-технологічного устаткування, мийники посуду, прибиральники і т.д.
При аналізі чисельності працівників вивчають:
Відповідність чисельності чи плану штатному розкладу
Структуру чисельності працівників
Якісний склад
Динаміку чисельності
Частка робітників основного виробництва = (чисельність працівників основного виробництва: порівн. облікова чисельність працівників підприємства) х 100%
Ціль аналізу продуктивності праці - одержання достовірної інформації для керування працею і досягнення високих показників по ефективності використання трудових ресурсів.
Показники, використовувані в аналізі продуктивності праці:
¦ абсолютне відхилення:
- від плану: ? П = П факт - П план
- від минулого року: ? П = П отч.року - П прошл.року
¦ ступінь виконання плану
%П = Пф.: П пл х 100%
¦ темп зміни:
Т.И. = П факт отч року: П факт. Прошл. року х 100%
ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ:
Розрізняють:
річну продуктивність праці;
середньоденну продуктивність праці;
среднечасовая продуктивність праці,
Де:
П - продуктивність праці;
Т- товарообіг за аналізований період;
Д - кількість відпрацьованих днів;
Чср - среднесписочная чисельність працівників;
t - тривалість робочого дня.
Фактори, що впливають на продуктивність праці:
- склад і кваліфікація працівників;
- організація праці;
- забезпеченість основними фондами і фондовооруженность праці;
- обсяг і структура виробництва і реалізації продукції;
- система оплати праці;
- рівень автоматизації трудомістких процесів.
Основні факторні моделі і методика розрахунку впливу факторів на продуктивність праці.
П= (Т: Чос) х ( Чос: Ч общ) = Пос Х dос, (32)
де: d- питома вага працівників основного виробництва в загальної среднесписочной чисельності працівників
П = Т: Ч = Т: ВІД х ОФ: Т = FO x FB, (33)
FO - фондовіддача;
FВ - фондовооруженность
Аналіз витрат на оплату праці включає:
1.Вивчення ступеня виконання плану і відхилення від плану;
2.Вивчення динаміки витрат
3.Вивчення раціональності витрати засобів
4. Визначення факторів, що впливають на зміну величини витрат на оплату праці і їхня зміна
5. Визначення розміру відносного скорочення витрат на оплату праці
ОЦІНОЧНІ ПОКАЗНИКИ
¦ ступінь виконання плану по витратах на оплату праці;
% РОТ = РОТ(факт): РОТ(план) х 100%
де:
% РОТ - ступінь виконання плану по витратах на оплату праці;
РОТ (план, факт) - витрати на оплату праці за планом і фактично (відповідно):
¦ Абсолютна зміна (відхилення)
від плану: ? РОТ = РОТфакт - РОТ план
від минулого року: ? РОТ = РОТ отч. року - РОТ прошл.року
¦ Темп зміни витрат на оплату праці
Т.И.= РОТ отч. рік: РОТ прошл.рік х 100%
¦ Сума відносної економії (перевитрати)
?экон(пер)= Т факт х (У РОТ факт - У РОТ план): 100%
¦ Середня заробітна плата працівників
ЗПср = РОТ: Ч порівн
¦ коефіцієнт випередження росту продуктивності праці над ростом середньої заробітної плати
К опре = І произв: І зарплати
Де І з/пл - індекси продуктивності праці і заробітної плати.
Методика розрахунку впливу факторів на суму витрат по оплаті праці:
Тема 8. Аналіз довгострокових активів підприємства
Для здійснення процесу товарного обертання необхідні різноманітні засоби праці: будинки, споруди, інвентар, - утворюючі в сукупності матеріально-технічну базу (МТБ) торгівлі.
Основні фонди - матеріальні цінності, використовувані в господарській діяльності підприємства в плині періоду більш 1 року (365 днів) з дати введення в експлуатацію цих матеріальних цінностей, вартість яких поступово зменшується в зв'язку зі зносом.
До складу основних фондів зараховуються предмети, придбані по вартості більш 15 неоподатковуваних мінімальних коштів.
Незалежно від вартості до складу основних фондів включаються сільськогосподарські машини, худоба, інструменти, бібліотечні фонди. Крім цього в основні фонди включають багаторічні насадження, зрошення земель і ін.
Угруповання основних засобів по ознаках:
По приналежності:
Власні, що знаходяться на балансі торгових підприємств.
Орендовані, що є власністю організацій інших галузей, організацій, чи підприємств фірм (коммунхоза).
По ступені використання у виробничій і господарській діяльності:
Діючі
Находящиеся в запасі
Бездіяльні
По галузях народного господарства:
У промисловості
У сільському господарстві
У транспорті
У торгівлі, і ін.
По функціональному призначенню:
Виробничі
Невиробничі
По натурально речовинному складі:
Будинку
Спорудження
Транспорт
Передатні пристрої
Робоча худоба
Інвентар
Багаторічні насадження
Основні фонди враховують у натуральному і вартісному вираженні (кількість магазинів, їхня вартість).
За допомогою натуральних показників роблять аналіз і планування МТБ торгівлі.
Вартісні показники дозволяють виразити загальну величину основних фондів, ефективність їхнього використання, а також норми амортизації.
Задачі аналізу:
Визначення забезпеченості підприємства, його структурних підрозділів основними фондами, рівня їхнього використання по узагальнюючим і частковим показникам.
Установлення причин зміни основних фондів за звітний період і в динаміку.
Розрахунок впливу факторів використання основних фондів на обсяг РТО.
Вивчення ступеня використання виробничої потужності підприємства й устаткування.
Виявлення резервів у підвищенні ефективності використання основних фондів.
До основних показників ефективності використання основних фондів відносяться:
фондовіддача
фондоемність
фондоозброеність
рентабельність
строк окупності
Фондовіддача:
К фв = Т: ОФср, (34)
характеризує, скільки товарообігу довелося на 1 грн. основних фондів.
Фондоемість
Кфе = ОФср: Т = 1: До фо (35)
характеризує, яка вартість основних фондів приходиться на 1 грн. товарообігу.
Фондоозброеність
Кфз = ОФ порівн: Ч порівн, (36)
Показує, скільки основних фондів у вартісному вираженні приходиться на 1 працівника.
Рентабельність
К р = П: ОФ (37)
Показує, скільки прибутку приходиться на 1 грн. основних фондів.
Строк окупності основних фондів - величина зворотна показнику рентабельності
Ок = ОФ (капвкладення): П = 1: Кр (38)
Для характеристики й оцінки технічної оснащеності використовуються наступні показники:
Товарообіг на 1 кв. м торгової площі
Т: Торг, (39)
По цьому показнику визначають норматив забезпеченості торговою площею.
Коефіцієнт механізації праці
Кмт = Ч мех (40)
Ч общ, показує рівень механізації працівників
Коефіцієнт механізації робіт
Кмр = t мех. (41)
t общ. (час виконання робіт механізованим способом до загального робочого часу)
Коефіцієнт зносу
К зн.ОФ = ? зносу.ОФ (42)
первісну вартість ОФ
Характеризує ступінь зносу.
Коефіцієнт придатності
К придат. = залишкова вартість ОФ (43)
Первісна вартість ОФ
Характеризує частку залишкової вартості в повній вартості ОФ.
Коефіцієнт відновлення (надходження)
К он = ? ОФ ( щонадійшли за звітний період) (44)
? ОФ (на кінець звітного періоду)
Характеризує, якою мірою основні фонди були обновлені за звітний період.
Коефіцієнт вибуття
У виб = ? ОФ ( щовибули за звітний період) (45)
? ОФ (на кінець звітного періоду)
Характеризує вибулих ОФ за звітний період
Коефіцієнт приросту
К оновлення - К вибуття (46)
Показує зміну суми ОФ
Тема 9. Аналіз матеріальних ресурсів та ефективності їх використання
Необхідною умовою виконання планів по виробництву продукції, зниженню її собівартості, зростанню прибули, рентабельності є повне і своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту і якості.
Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволене екстенсивним (придбанням або виготовленням більшої кількості матеріалів і енергії) або інтенсивним (економнішим використанням наявних запасів в процесі виробництва продукції).
Перший шлях веде до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, хоча собівартість її може при цьому і знизитися за рахунок збільшення об'єму виробництва і зменшення частки постійних витрат.
Другий шлях забезпечує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції. Економне використання сировини, матеріалів і енергії рівнозначно збільшенню їх виробництва.
Завдання аналізу забезпеченості і використання матеріальних ресурсів:
а) оцінка реальності планів матеріально-технічного постачання, ступеню їх виконання і впливу на об'єм виробництва продукції, її собівартість і інші показники;
б) оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів;
в) виявлення внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів і розробка конкретних заходів щодо їх використання.
Джерела інформації для аналізу матеріальних ресурсів:
- план матеріально-технічного постачання
- заявки
- договори на постачання сировини і матеріалів
- форми статистичної звітності № 1-СН, 3-СН, 4-СН, 11-СН, 12-СН про наявність і використання матеріальних ресурсів
- ф.№ 5-з про витрати на виробництво
- оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання
- зведення аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрату і залишки матеріальних ресурсів і ін.
При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами в першу чергу перевіряють якість плану матеріально-технічного постачання.
Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нормативів, які покладені в основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Потім перевіряється відповідність плану постачання потребам виробництва продукції і утворення необхідних запасів виходячи з прогресивних норм витрати матеріалів.
Важливою умовою безперебійної роботи підприємства є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття. Вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми.
До зовнішніх джерел відносяться матеріальні ресурси, що поступають від постачальників відповідно до укладених договорів.
Внутрішні джерела - це скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення матеріалів і напівфабрикатів, економія матеріалів в результаті впровадження досягнень науково-технічного прогресу.
Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів з боку - це різниця між загальною потребою в певному виді матеріалу і сумою власних внутрішніх джерел її покриття.
В процесі аналізу необхідно також перевірити забезпеченість потреби в завезенні матеріальних ресурсів договорами на їх постачання і фактичне їх виконання.
Перевіряється також якість одержаних матеріалів від постачальників, відповідність їх стандартам, технічним умовам і умовам договору і у випадках їх порушення пред'являються претензії постачальникам. Особлива увага приділяється перевірці виконання постачань матеріалів, виділених підприємству по держзамовленню, і кооперованих постачань.
Велике значення надається виконанню плану за термінами постачання матеріалів (ритмічності). Порушення термінів постачання веде до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції. Для оцінки ритмічності постачань використовують коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації
Пильна увага приділяється стану складських запасів сировини і матеріалів. Розрізняють запаси поточні, сезонні і страхові. Величина поточного запасу залежить від інтервалу постачання (у днях) і середньодобової витрати 1-го матеріалу:
Зmeк = Інт * Рсут (47)
В процесі аналізу перевіряється відповідність фактичного розміру запасів найважливіших видів сировини і матеріалів нормативною. З цією метою на підставі даних про фактичну наявність матеріалів в натурі і середньодобовій їх витраті розраховують фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з нормативної.
Перевіряють також стан запасів сировини і матеріалів на предмет виявлення зайвих і непотрібних. Їх можна встановити за даними складського обліку шляхом порівняння приходу і витрати. Якщо за яким-небудь матеріалом немає витрати протягом року і більш, то їх відносять до групи неходових і підраховують загальну вартість.
В кінці підраховуються втрати продукції із-за:
а) недопостачі матеріалів;
б) поганої якості матеріалів;
в) заміни матеріалів;
г) зміни цін на матеріали;
д) простоїв у зв'язку з порушенням графіка постачання.
Зменшення об'єму виробництва продукції у зв'язку з _едопостачаю матеріалів визначається таким чином: кількість матеріалів, що недопостачають і-ro вигляду ділиться на норму їх витрати на одиницю продукції (Нрпл)
(48)
У зв'язку з низькою якістю сировини і матеріалів утворюються надпланові відходи. Щоб підрахувати, наскільки за рахунок цього чинника зменшився вихід продукції, необхідне кількість надпланових відходів і-ro сировини або матеріалу розділити на норму витрати його на одиницю продукції.
При порушенні асортименту матеріалів, що поставляються, підприємство може провести доопрацювання матеріалу, що поступив, або знайти йому заміну. При доопрацюванні матеріалу утворюється перевитрата його на одиницю продукції, що приводить до збільшення суми змінних витрат. Щоб визначити втрати, необхідно перевитрата матеріалів на одиницю продукції в результаті його доопрацювання (підгонки) помножити на фактичний випуск продукції з цього матеріалу і на його ціну:
З = (HP1 - Нро) * Кф * Ц (49)
Крім того, буде додаткова витрата коштів на оплату праці працівникам за доопрацювання матеріалу:
Дзп. = Зпед * КМ (50)
Щоб комплексно оцінити ефективність такої операції, потрібно встановити, як змінилася собівартість одиниці продукції, а відповідно і прибуток підприємства. Не дивлячись на додаткові витрати, пов'язані з доопрацюванням матеріалу, собівартість виробу могла знизитися за рахунок збільшення об'єму випуску продукції і зменшення постійних витрат на одиницю продукції:
(51)
де Cв, Сф - відповідно собівартість виробу до і після проведення цього заходу; Дпз - додаткові змінні витрати, необхідні для забезпечення додаткового випуску продукції; Дз -- додаткові витрати, пов'язані з доопрацюванням сировини і матеріалів; Кф - фактична кількість проведеної продукції.
Якщо відбувається заміна одного матеріалу іншим дорожчим, то також зросте сума витрат. Для визначення її необхідне кількість заміненого матеріалу (Кз) помножити на різницю в ціні взаємозамінних матеріалів:
З = Кз * (Цпз - Цд.з) (52)
Якби підприємство це не зробило, то план по виробництву продукції був би не виконаний.В результаті собівартість одиниці продукції зросла. Сума прибутку при цьому зменшилася б за рахунок:
а) скорочення об'єму продажів
б) зростання собівартості
Аналогічна ситуація виникає при підвищенні постачальником цін на сировину і матеріали. Тут також потрібно оцінювати, що вигідніше підприємству:
а) збільшити змінні витрати у зв'язку із застосуванням дорожчих матеріалів, але за рахунок нарощування об'ємів одержати додатковий прибуток;
б) зменшити об'єм виробництва цього виду продукції, якщо в результаті використання дорогої сировини продукція виявиться збитковою, або шукати нові дешевші ринки сировини, або змінювати структуру виробництва.
Великі втрати мають місце із-за неритмічного постачання сировини і матеріалів, у зв'язку з чим підприємства простоюють і недоотримують багато продукції, а відповідно і прибули. Для визначення цих втрат необхідне кількість людино-годин простою через відсутність матеріалів помножити на планове среднечасовую вироблення продукції:
ТП=Кч.п * Чвпл
К=ТП х Ц
Збільшується і сума витрат, оскільки простої з вини підприємства робочим оплачують. Підрахувати її можна, помноживши кількість людино-годин простою на розцінку за одну годину простою.
Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.
До узагальнюючих показників відносяться матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношень темпів зростання об'єму виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.
Матеріаловіддача визначається діленням вартості проведеної продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки проведено продукції з кожного рубля спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії і т.д.).
Матеріаломісткість продукції розраховується відношенням суми матеріальних витрат до вартості проведеної продукції. Вона показує, скільки матеріальних витрат необхідно провести або фактично доводиться на виробництво одиниці продукції.
Коефіцієнт співвідношення темпів зростання об'єму виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному виразі динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває чинники її зростання.
Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості проведеної продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції.
Коефіцієнт матеріальних витрат є відношенням фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованій на фактичний об'єм випущеної продукції. Він показує наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрати в порівнянні зі встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше I, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовувалися економніше.
Приватні показники матеріаломісткості застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (металоємність, паливо-місткість, енергоємність і ін.), а також для характеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів (відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни).
Питома матеріаломісткість може бути обчислена як у вартісному виразі, так і в натуральному або умовно-натуральному виразі (відношення кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво i-го виду продукції до кількості випущеної продукції цього вигляду).
В процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчають їх динаміку і причини зміни, а також вплив на об'єм виробництва продукції.
Матеріаломісткість, так само як і матеріаловіддача, залежить від об'єму валової (товарній) продукції і суми матеріальних витрат на її виробництво. У свою чергу об'єм валової (товарній) продукції у вартісному виразі (ТП) може змінитися за рахунок кількості проведеної продукції { УВП), її структури (УДі) і рівня відпускних цін (ЦП). Сума матеріальних витрат (МЗ) також залежить від об'єму проведеної продукції, її структури, витрати матеріалів на одиницю продукції (УР) і вартості матеріалів (ЦМ). У результаті загальна матеріаломісткість залежить від структури проведеної продукції, норми витрати матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.
Вплив чинників першого порядку на матеріаловіддачу або матеріаломісткість можна визначити способом ланцюгової підстановки:
(53)
Потім слід вивчити матеріаломісткість окремих видів продукції і причини зміни її рівня. Вона залежить від норм витрати матеріалів, їх вартості і відпускних цін на продукцію.
Згідно розглянутій схемі, в першу чергу слід встановити, як змінилася загальна матеріаломісткість за рахунок структури проведеної продукції (УДі) і приватної матеріаломісткості (ЧМЕі):
ME = (УДі * ЧМЕі). (54)
Для цього можна застосувати спосіб абсолютних різниць:
Приватна матеріаломісткість продукції, у свою чергу, залежить від питомої матеріаломісткості { РОЗУМІ) (вартості витрачених матеріалів на одиницю продукції) і рівня відпускних цін на продукцію, для розрахунку впливу яких використовується спосіб ланцюгової підстановки або інтегральний метод:
ЧМЕі=УМЕі/ЦПі.
УMEі = (УРі * ЦМі).
Для розрахунку впливу цих чинників можна використовувати прийом абсолютних різниць.
Витрата матеріальних ресурсів на одиницю продукції може змінитися за рахунок якості матеріалів, заміни одного вигляду іншим, техніки і технології виробництва, організації матеріально-технічного постачання і виробництва, зміни норм витрати, відходів і втрат і т.д.
Вартість сировини і матеріалів залежить також від їх якості, внутрішньо групової структури, ринків сировини, зростання цін на них у зв'язку з інфляцією, транспортний-заготовчих витрат і ін. Вплив їх на рівень матеріаломісткості можна визначити таким чином:
(55)
де - абсолютний приріст матеріаломісткості за рахунок і-го чинника; - абсолютний приріст матеріальних витрат за рахунок 1-го чинника.
Якщо який-небудь чинник впливає одночасно на суму матеріальних витрат і об'єм виробництва продукції, то розрахунок проводиться по формулі
(56)
Основное увага приділяється вивченню причин зміни питомої витрати сировини на одиницю продукції і пошуку резервів його скорочення.
В процесі подальшого аналізу необхідно встановити, як змінився випуск продукції за рахунок цих чинників.
Вплив матеріальних ресурсів на об'єм виробництва продукції можна визначити з різним ступенем деталізації. Чинниками першого рівня є зміна суми використаних матеріальних ресурсів і ефективності їх використання:
ВП=МЗ*МО (57)
ВП=МЗ/МЕ (58)
де МЗ - витрати матеріальних ресурсів на виробництво продукції; МО -- матеріаловіддача.
Для розрахунку впливу чинників на об'єм випуску продукції по першій моделі можна застосовувати прийоми ланцюгових підстановок, абсолютних різниць, відносних різниць, індексний метод, інтегральний метод, а по другій моделі - тільки прийом ланцюгової підстановки або інтегральний метод.
Якщо відомо, за рахунок чого змінилася матеріаловіддача (матеріаломісткість), то неважко підрахувати, як змінився випуск продукції. Для цього необхідне приріст матеріаловіддачі за рахунок і-го чинника помножити на фактичну суму матеріальних витрат. Зміна об'єму виробництва продукції за рахунок матеріаломісткості визначається за допомогою прийому ланцюгових підстановок.
Детальніший аналіз можна зробити по кожному виду матеріальних ресурсів. При цьому використовується наступна модель випуску продукції:
(59)
де ВП, - випуск продукції з 1-го виду сировини; 3і- кількість заготовленої сировини і-го вигляду; Оі - зміна перехідних залишків сировини; ОТХі - відходи сировини; УРі - витрата і-го сировини на одиницю продукції. Для розрахунку впливу цих чинників використовується спосіб ланцюгової підстановки або абсолютних різниць. По такій же моделі можна розрахувати і резерви зростання випуску продукції за рахунок збільшення кількості сировини, скорочення його відходів і витрати на одиницю продукції. Зменшити витрату сировини на виробництво одиниці продукції можна шляхом спрощення конструкції виробів, вдосконалення техніки і технології виробництва, заготівки якіснішої сировини і зменшення його втрат під час зберігання, недопущення браку, максимального використання відходів і т.д.
На закінчення аналізу необхідно узагальнити всі виявлені резерви збільшення виробництва продукції по всіх основних чинниках виробництва (кращого використання трудових ресурсів, засобів праці і предметів праці) і визначити реальну його величину, збалансовану по всіх ресурсах.
Тема 10. Аналіз витрат на виробництво, собівартість та реалізацію продукції
Аналіз собівартості продукції дозволяє з'ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив чинників на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей і встановити резерви зниження собівартості продукції.
Об'єктами аналізу собівартості продукції є наступні показники:
§ повна собівартість товарної продукції в цілому і по елементах витрат;
§ витрати на рубель товарної продукції;
§ собівартість порівнянної товарної продукції;
§ собівартість окремих виробів;
§ окремі елементи і статті витрат.
Планування і облік собівартості на підприємствах ведуть по елементах витрат і калькуляційних статтях витрат.
Елементи витрат: матеріальні витрати (сировина і матеріали, що купувальні комплектують вироби і напівфабрикати, паливо, електроенергія, тепло енергія і т.д.), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних засобів, інші витрати (знос нематеріальних активів, орендна платня, обов'язкові страхові платежі, відсотки по кредитах банку, податки, що включаються в собівартість продукції, відрахування до позабюджетного фонду і ін.).
Угрупування витрат по елементах необхідна для того, щоб вивчити матеріаломісткість, енергоємність, трудомісткість, фондомісткість і встановити вплив технічного прогресу на структуру витрат. Якщо частка заробітної платні зменшується, а частка амортизації збільшується, то це свідчить про підвищення технічного рівня підприємства, про зростання продуктивності праці. Питома вага зарплати скорочується і в тому випадку, якщо збільшується частка купувальних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, що свідчить про підвищення рівня кооперації і спеціалізації.
Угрупування витрат за призначенням, тобто по статтях калькуляції, указує, куди, на які цілі і в яких розмірах витрачені ресурси. Вона необхідна для числення собівартості окремих видів виробів в багатономенклатурному виробництві, встановлення центрів зосередження витрат і пошуку резервів їх скорочення.
Основні статті калькуляції: сировина і матеріали, поворотні відходи (віднімаються), купувальні вироби і напівфабрикати, паливо і енергія на технологічні цілі, основна і додаткова зарплата виробничих робочих, відрахування на соціальне і медичне страхування виробничих робочих, витрати на зміст і експлуатацію машин і устаткування, загально виробничі витрати, загальногосподарські витрати, втрати від браку, інші виробничі витрати, комерційні витрати.
Розрізняють також витрати прямі і непрямі.
Прямі витрати пов'язані з виробництвом певних видів продукції (сировина, матеріали, зарплата виробничих робочих і ін.). Вони прямо відносяться на той або інший об'єкт калькуляції.
Непрямі витрати пов'язані з виробництвом декількох видів продукції і відносяться на об'єкти калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі (основной і додатковій зарплаті робочих або всім прямим витратам, виробничій площі і т.д.). Прикладом непрямих витрат є загально виробничі і загальногосподарські витрати, витрати на утримання основних засобів і ін.
У ринковій економіці витрачання класифікують на явні і неявні (імпліцитні).
Явні витрати - це альтернативні (поставлені), що приймають форму прямих платежів постачальникам чинників виробництва і проміжних виробів. До числа явних витрат входить зарплата робочих, менеджерів, службовців, комісійні виплати торговим фірмам, виплати банкам і іншим постачальникам фінансових і матеріальних послуг, оплата транспортних витрат і багато що інше.
Неявні (імпліцитні) витрати - це альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникам фірми або що знаходяться у власності фірми як юридичної особи. Такі витрати не передбачені контрактами, обов'язковими для явних платежів, і не відображаються в бухгалтерській звітності, але від цього вони не стають менш реальними. Наприклад, фірма використовує приміщення, що належить її власнику, при цьому вона нікому нічого не платить. Отже, імпліцитні витрачання будуть рівні можливості отримання грошових платежів за здачу цієї будівлі кому-небудь в оренду.
Залежно від об'єму виробництва всі витрати підприємства можна розділити на постійні і змінні.
Постійні витрати (амортизація, оренда приміщень, податок на майно, почасова оплата праці робочих, зарплата і страхування адміністративно-господарського апарату) залишаються стабільними при зміні об'єму виробництва, а змінні (відрядна зарплата виробничих робочих, сировина, матеріали, технологічне паливо, електроенергія) змінюються пропорційно об'єму виробництва продукції.
Лінія витрат за наявності постійних і змінних витрат є рівнянням першого ступеня
Y=a+bx (60)
де У - сума витрат на виробництво продукції; а - абсолютна сума постійних витрат; Ь - ставу змінних витрат на одиницю продукції (послуг); х -- об'єм виробництва продукції (послуг).
Залежність суми витрат від об'єму виробництва показана на мал. 1. На осі абсцис відкладається об'єм виробництва продукції, а на осі ординат - сума постійних і змінних витрат. З малюнка видно, як із збільшенням об'єму виробництва зростає сума змінних витрат, а при спаді виробництва відповідно зменшується, поступово наближаючись до лінії постійних витрат.
500 1000 1500 2000 2500 X
Рис. Залежність загальної суми витрат від об'єму виробництва
Взаємозв'язок об'єму виробництва і собівартості продукції повинен враховуватися при аналізі собівартості як всього випуску, так і одиниці продукції.
Загальна сума витрат, як вже наголошувалося, може змінитися із-за об'єму випуску продукції, її структури, рівня змінних витрат на одиницю продукції і суми постійних витрат.
Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції - витрати на гривну товарної продукції, який вигідний тим, що, по-перше, дуже універсальний: може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва, і, по-друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком.
Обчислюється він відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості проведеної товарної продукції в діючих цінах. На його рівень роблять вплив як об'єктивні, так і суб'єктивні, як зовнішні, так і внутрішні чинники
Вплив чинників першого рівня на зміну витрат на рубель товарної продукції розраховується способом ланцюгових підстановок
В процесі аналізу слід вивчити також динаміку витрат на рубель товарної продукції і провести міжгосподарські порівняння по цьому показнику.
До порівнянної товарної продукції відносяться всі вироби, що проводилися на підприємстві в звітному році, випуск яких здійснювався і минулого року, якщо тоді їх виробництво не носило досвідченого характеру і не знаходилося у стадії освоєння. Знов освоювані вироби в її склад не включаються.
Для аналізу собівартості порівнянної товарної продукції необхідно мати наступні відомості.
Витрати на запланований випуск товарної продукції по рівню собівартості, млн. крб.
фактичній минулого року
плановій звітного року
економія (-), перевитрата (+) порівняно з минулим роком згідно плану:
абсолютна сума
относительная,%
2. Витрати на фактичний об'єм виробництва товарної продукції по рівню собівартості, млн. руб.:
фактичній минулого року
плановій звітного року
фактичній звітного року при планових цінах на ресурси
фактичній звітного року при фактичних цінах на ресурси
фактична сума перевитрати (+)
порівняно з минулим роком:
абсолютна сума відносна %
3. Відхилення від планового завдання:
абсолютне
относительное,%
Перелік літературних джерел
1. Багров В.П., Багрова І.В. Економічний аналіз. - К.: УНЛ, 2006. - 160с.
2. Баканов М.И. Теория экономического анализа. - Финансы и статистика, 2000. - 386с.
3. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Экономический анализ: Ситуации, тесты, примеры, задачи, выбор оптимальних решений. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 656с.
4. Барнгольц С.Б., Мельник М.В. Методология экономического анализа деятельности хозяйствующего субъекта: Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 240с.
5. Басовский Л.В. Теория экономического анализа. - М.: ИНФРА-М, 2001.- 222с.
6. Басовский Л.Е., Басовская М.В. Комплексный анализ хозяйственной деятельности. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 366с.
7. Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економічний аналіз: Практикум: Навч. посіб. Для студентів вузів. - Житомир: ФІТІ, 2000. - 406с.
8. Гадзевич О.І. Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства. - К.: Кондор, 2004. - 178с.
9. Доля В.Т. Экономический анализ: теория и практические методики: учебное пособие. - К.: Кондор, 2003. - 208с.
10. Економічний аналіз господарської діяльності / Іваненко В.І., Болок М.А., - К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2004. - 204с.
11. Економічний аналіз: Навчальний посібник / За ред.. акад.. НАНУ, проф.. М.Г. Чумаченко. - вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2003. - 556с.
Подобные документы
Види економічного аналізу, його методичні прийоми, інформаційна база та організація. Аналіз попиту, стану ринку та обсягу реалізації продукції, виробничих ресурсів і організаційно-технічного рівня підприємства. Виробництво продукції, робіт і послуг.
краткое изложение [125,4 K], добавлен 28.11.2010Метод економічного аналізу, організація та інформаційне забезпечення. Аналіз виробництва продукції, робіт і послуг. Аналіз попиту, стану ринку та обсягу реалізації продукції. Аналіз виробничих ресурсів і організаційно-технічного рівня підприємства.
курс лекций [767,1 K], добавлен 02.11.2008Фінансово-економічна діяльність "K-Stone". Аналіз виконання виробничої програми, собівартості продукції (робіт, послуг), плану її реалізації, ефективності використання трудових ресурсів, основних виробничих фондів та матеріальних ресурсів на підприємстві.
курсовая работа [258,8 K], добавлен 22.04.2012Організація економічного аналізу матеріальних ресурсів, джерела інформаційної бази. Матеріаломісткість продукції: поняття, порядок визначення. Значення аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами. Виконання плану постачання продукції.
курсовая работа [227,1 K], добавлен 23.04.2014Сутність фінансового аналізу та його задачі. Інформаційні джерела фінансового аналізу. Сутність фінансової стійкості підприємства. Аналіз структури балансу, майна, запасів та витрат підприємства. Аналіз прибутку, рентабельності, фінансової стійкості.
дипломная работа [64,5 K], добавлен 07.12.2008Загальна оцінка витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Економічний аналіз як галузь економічної науки. Зв'язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами. Аналіз структури, стану та рівня використання земельних угідь.
курс лекций [1,1 M], добавлен 03.07.2009Аналіз технологічного циклу виробництва і організація його обліку. Методика планування реєстрації та дослідження матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Оцінка техніко-економічного функціонування підприємства і організація маркетингової діяльності.
отчет по практике [65,5 K], добавлен 22.11.2010Економічна сутність витрат підприємства на виробництво продукції. Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку. Удосконалення організації та автоматизація аналізу витрат на виробництво на основі використання інформаційних технологій.
курсовая работа [222,8 K], добавлен 23.11.2014Аналіз виробництва продукції, товарів, робіт, динаміки та структури діяльності підприємства. Оцінка виробничого потенціалу, використання трудових ресурсів і оплати праці. Динаміка і структура операційних витрат. Фінансовий аналіз діяльності підприємства.
контрольная работа [252,2 K], добавлен 18.05.2010Організаційно–економічна характеристика та основні фінансово–господарські показники діяльності підприємства. Завдання, джерела інформації та прийоми економічного. Аналіз собівартості продукції. Оцінка фінансового стану підприємства.
курсовая работа [66,1 K], добавлен 30.03.2007
