Роль малого підприємства в ринкових умовах господарювання

Підприємець - фізична особа - має право самостійно обирати вид оподаткування залежно від виду діяльності та обсягу валового доходу. Він може працювати на підставі загального оподаткування із застосуванням авансових платежів або фіксованого податку чи єдиного податку. Якщо суб'єкт малого підприємництва сплачує єдиний податок, він звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї. Якщо суб'єкт малого підприємництва - фізична особа бажає залишатися платником податку на додану вартість, він може обрати інший механізм оподаткування який базується на 6% ставці суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість (не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць).

Привабливе ставлення підприємців до спрощеної системи оподаткування значною мірою викликане відповідністю цієї системи важливим принципам оподаткування: зрозумілістю, простотою та невеликими витратами на адміністрування. Підприємці досить швидко реагують на певні зміни у податковому законодавстві.

Введення спрощеної системи оподаткування обумовило постійне збільшення кількості малих підприємств, що перейшли на неї.

Фінансова підтримка з боку великих підприємств відбувається у формі кредитів, фінансування через відповідний механізм субпідряду, лізингу, франчайзингу.

Специфіка забезпечення малих підприємств фінансовими ресурсами полягає у використанні неординарних методів фінансування. До них слід віднести: мікрокредитування, лізинг та венчурне фінансування. Мікрокредитування спрямоване на фінансування і надання допомоги найменшим підприємствам.

Лізинг не є специфічним методом залучення матеріально-технічних і фінансових ресурсів для малого підприємництва, оскільки його широко використовують й великі компанії. Але лізинг для малого підприємництва забезпечує наступні переваги:

стовідсоткове кредитування, яке не потребує негайного початку платежів;

набагато простіше отримання контракту за лізингом, ніж позики. Лізинг передбачає цільове використання коштів, а саме на придбання устаткування, та забезпечення позики у вигляді цього ж обладнання;

можливість через лізинг сучасних і високопродуктивних технічних засобів не тільки оперативно реконструювати виробництво, а й спрямовувати зекономлені кошти на інші потреби.

Венчурне фінансування стосується малих підприємств у наукомістких галузях економіки, де вони спеціалізуються на проведенні наукових досліджень та інженерних розробках. Воно має таки характеристики:

фінансові засоби вкладаються у венчурний бізнес без матеріального забезпечення і без гарантій, при цьому інвестори ідуть на великий ризик;

передбачається обов`язкова пайова участь інвестора у статутному капіталі фірми в прямій чи опосередкованій формі (не більше 50%);

засоби надаються на довготривалий терміні на безповоротній основі, тому в більшості випадків інвестори чекають 3-5 років, щоб упевнитися в перспективності вкладень;

передбачається активна участь інвестора в управлінні підприємством, яке фінансується.

Іншою проблемою щодо забезпечення фінансовими ресурсами малих підприємств є потреба у фінансовому інституті, який сприяв би руху тимчасово вільних коштів у розпорядження суб`єктів малого бізнесу. Існуючи фінансові інститути не орієнтовані на інтереси малих підприємств. Банки надають коротко- та середньотермінові кредити здебільшого тривалодіючим підприємствам під заставу, яка набагато переважає надану позику, що перешкоджає використанню малими підприємствами коштів цих установ. Страхові компанії, інвестиційні фонди та компанії не дають змоги використовувати їхні ресурси для підтримку малого підприємництва України. Біржі, позабіржові торгові системи недоступні для малих підприємств через існуючі вимоги включення цінних паперів підприємства у лістинг.

Такі негативні умови викликають потребу у створенні спеціалізованої фінансово-кредитної установи.

Розвиток сектора малого бізнесу наштовхується на значні перешкоди, однією з найвагоміших із яких є забезпечення фінансовими ресурсами. Тому необхідна дієва підтримка з боку держави та великих компаній, пошук нових методів фінансування малих підприємств і створення орієнтованої на них фінансової інфраструктури.

3.2 Перспективи інноваційної діяльності малих підприємств

В нашій державі досі багато малих інноваційних підприємств зберігають статус державних, оскільки їх засновниками є державні підприємства. В зв'язку із цим здійснюється їх державне фінансування, яке постійно зменшується. За таких умов виникає потреба в пошуку інших джерел фінансування, якими можуть бути кошти від реалізації власної готової продукції, або від продукції, виготовленої спеціально на замовлення.

Скорочення обсягів виробництва товарів і послуг не супроводжується відповідним виведенням з експлуатації застарілих і неефективних основних фондів, які залишаються на балансах підприємств.

В умовах переходу до ринку інвестиційна діяльність визначається, насамперед, можливостями фінансування капітальних вкладень та їх обмеженнями з боку запитів.

Малі інвестиційні підприємства в нашій країні стали створюватися ще в період перебудови. Але, прикриваючись назвами "впроваджувальні", "досліджувальні", "інноваційні", вони спеціалізувалися переважно на наданні посередницьких послуг.

В останні кілька років малі інноваційні підприємства стали формуватися різними шляхами, відповідно до чого виділяються такі їх групи:

1) ті, що виокремлюються з великих НВО, НДІ, які стають все більш непридатними до умов швидких змін, інновацій, що здійснюються цими підприємствами, мають характер "таких, що покращують";

2) ті, які створюється як "ринкові дублери" лабораторій і відділів галузевих НДІ і заводів. Вони займаються як чисто науковими і прикладними дослідженнями, так і повним інноваційним циклом, а інколи і виробництвом;

3) що утворюються за ініціативою підприємливих розробників, які об'єднуються для виробництва конкурентоспроможної і прибуткової науковомісткої продукції. Часто з метою спрощення кооперації із зарубіжними партнерами в процесі створення науковомісткої продукції і виходу її на ринки інших країн ці малі фірми об'єднуються у спільні підприємства;

4) що виступають посередниками в просуванні інновацій і технологій. Зарубіжний досвід свідчить про те, що останнім часом інвестори ризикового капіталу намагаються поглибити міжнародну кооперацію.

Малий інноваційний бізнес у нашій країні сьогодні перебуває в найбільш важкому становищі навіть порівняно з усіма складними ситуаціями, які виникають у сфері малого підприємництва в цілому.

Цей вид бізнесу може бути ефективним лише в умовах добре налагодженої інфраструктури передачі технологій (взаємодія між різними секторами науки, наукою і виробництвом, центром і регіонами) і системи комунікацій. Але така система сьогодні відсутня, а інформація, яка була у доперебудовчий період, стала недостатньою.

У зв'язку із цим потрібно створити базу даних про розробки і попит на них і надання допомоги у розширенні такої інформації. На наш погляд, доцільне формування спеціальних структур з визначення перспективності технологій з їх оцінки на базі існуючих НДІ. На державному рівні такою структурою має бути агентство сприяння дослідженням з подальшим утворенням мережі регіональних представництв, які могли б посісти центральне місце в системі державної допомоги малим і середнім підприємствам, що здійснюють інноваційні проекти, впроваджують у виробництво нові продукти і технології.

Висновки

Підприємство повинно мати наявність юридичної особи, самостійного балансу, розрахункового та іншого рахунків у закладах банків, печатки з власною назвою, наявність товарного знаку, відсутність у своєму складі інших юридичних осіб. Налагоджувати ефективне функціонування підприємства у ринковій економіці, уникати кризи та банкрутства можна лише при наявності чіткої досконалої форми організації господарювання, яка передбачає: всебічне знання свого конкретного ринку, споживача, конкретних цін на свою продукцію чи послуги. Проведення підприємницької діяльності на власний ризик по виробництву продукції, реалізації товарів, виконанню робіт, послуг з метою задоволення потреб споживачів та одержання прибутку.

Як економічне явище підприємство характеризується певною сукупністю продуктивних сил і виробничих відносин. По-перше, воно має певну кількість засобів виробництва і виробників, що дає можливість виконувати закінчений цикл операцій і здійснювати випуск продукції. Підприємство також характеризується певною організацією виробничого процесу, спрямованого на досягнення економічної ефективності. По-друге, підприємство - це певна підсистема виробничих відносин.

Підприємство самостійно здійснює індивідуальне відтворення, тобто організовує виробництво, для чого наймає робочу силу, купує сировину і матеріали, напівфабрикати в інших підприємствах, платить за це готівкою або бере у кредит, користуючись безготівковим оборотом, свої товари продає чи тимчасово складає.

Мале підприємництво - цілком самостійна і найбільш типова форма організації економічного життя суспільства зі своїми відмітними особливостями, перевагами і недоліками, закономірностями розвитку.

Мале підприємство забезпечує необхідну мобільність в умовах ринку, створює глибоку спеціалізацію і кооперацію, без яких немислима його висока ефективність; створює атмосферу конкуренції; він здатний не тільки швидко заповнювати ніші, що утворюються в споживчій сфері, але і порівняно швидко окупуватися; він створює те середовище і дух підприємництва, без яких ринкова економіка неможлива.

Дрібні і середні підприємства грають помітну роль в зайнятості, виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках.

Важливість малих підприємств ще і в тому, що ведучи запеклу конкурентну боротьбу за виживання, вони вимушені постійно розвиватися і пристосуватися до поточних умов ринку, адже щоб існувати треба отримувати кошти для існування, а значить бути кращим за інших, щоб прибуток діставався саме їм.

Формування ринкової структури економіки України призвело до появи різноманітних форм сучасних підприємств, які функціонують у розвинених країнах, їх можна класифікувати за різними критеріями, найпоширенішими з яких є форма власності, розмір, сфера діяльності.

В умовах перехідної економіки України, що знаходиться на початковому етапі розвитку ринкових відносин, саме створення і енергійний розвиток сектора малого підприємництва повинне стати основою соціальної реструктуризації суспільства, що забезпечує підготовку населення і перехід всього господарства країни в світ ринкової економіки.

Отже, можна підкреслити, що за умов ринкової економіки підприємство діє не як мікрочастка єдиного народногосподарського комплексу країни, а як первинна ланка економіки країни.

Список використаної літератури

Господарський кодекс України: Офіційний текст. - К.: Кондор, 2003.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-ХІУ - ВР.

Закон України «Про власність» від 26.03.91 р./У Галицькі контракти. №42. - 1996.

Закон України "Про лізинг" від 16.12.97 р.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. // Урядовий кур'єр - 1997. - 6 червня.

Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р.// Галицькі контракти. №42. - 1996.

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-1У.

"Інструкція по статистиці заробітної плати" затверджена наказом Державним комітетом статистики України від 13.01.2004 р, за №5.

Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції(робіт, послуг) у промисловості, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 р. №473.

10. Указ Президента України "Про Концепцію амортизаційної політики" від

7.03.2001р. №169/2001.

11. И.Беа Ф.К., Дихтл 3., Швайтцер М. экономика предприятия: Пер. с нем. - М.:

ИНФРА-М, 1999.

12. Бойчик І. Економіка підприємства. Навч.посібник. - К.: 2002.

13. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. - Львів: "Сполом". - 1998.

14. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч.посібник. - К.: Видавництво А.С.К., 2004.

15. Верба В.А., Загородніх О.А. Проектний аналіз: Підручник. - К.: КНЕУ, 2000.

16. Воркут Т.А. Проектний аналіз. Навч. посібник. - К.: Український Центр духовної культури, 2000.

17. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.:

Центр навчальної літератури, 2006.

18. Єдиний податок для приватного підприємця / за ред. Крисевич Є.М. - К.: Компас, 2001.

19. Єдиний податок для юридичних осіб: Нормат. акти, листи, роз'яснення / за ред. Габрук О.Г., Крисевич Є.М. - К.: Компас, 2001.

20. Економіка підприємства: Підручник / За ред. Й.М.Петровича. - Львів: "Магнолія плюс", 2006.

Додатки

Рис.1 Рівень розвитку малого і середнього підприємництва в деяких зарубіжних країнах.

Рис. 2 Умови розвитку підприємства

Размещено на Allbest.ru