Основні засоби та інші необоротні активи зараховують на баланс (записують у бухгалтерському балансі) за їх початковою вартістю (собівартістю). У процесі експлуатації основні засоби та інші необоротні активи оцінюють за їх справедливою (ринковою або переоціненою), залишковою (балансовою) і ліквідаційною вартістю (рис. 3.3).

Початкова вартість -- це історична (фактична) собівартість необоротних активів, що дорівнює сумі грошових коштів або справедливій вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених ддя придбання (створення) необоротних активів.

Початкова вартість об'єкта основних засобів та інших необоротних матеріальних активів складається із:

* суми, яку сплачує підприємство постачальникові активів або підрядникові за виконання будівельно-монтажних робіт, пов'язаних зі створенням необоротного активу, без непрямих податків;

* суми реєстраційних зборів, державного мита та екологічних платежів, які необхідно сплатити у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

* суми ввізного мита (при імпорті необоротних активів);

* суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

* витрат, пов'язаних зі страхуванням ризиків доставки основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

* витрат на установку, монтаж, налагодження та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із доведенням основних засобів та інших необоротних матеріальних активів до стану, придатного для використання.

Початкова вартість нематеріального активу, придбаного підприємством, складається з ціни (вартості) придбання (окрім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із його придбанням і доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.

Собівартість фінансової інвестиції включає ціну її придбання, комісійні винагороди, мито, податки, збори, обов'язкові платежі та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням фінансової інвестиції.

Справедлива вартість необоротного активу -- це сума, за якою може бути здійснений обмін активу в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.



Рис. 3.3. Способи оцінки необоротних активів підприємства

Визначення справедливої вартості активів регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 19 «Об'єднання підприємств». Справедлива вартість необоротного активу становить його ринкову або відновлювальну (переоцінену) вартість на певну дату.

Переоцінену вартість необоротних активів обчислюють множенням їх балансової вартості на коефіцієнт індексації.

Залишкова (балансова) вартість необоротних активів -- це різниця між початковою або переоціненою вартістю необоротних активів і сумою їх зношення.

Ліквідаційна вартість необоротних активів -- це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх продажем чи ліквідацією.

Необоротні активи використовують в основній (основне і допоміжне виробництво), операційній, фінансовій та інвестиційній діяльності підприємства. Найважливішою складовою необоротних активів виробничого підприємства є основні засоби. Основні засоби класифікують за такими ознаками (рис. 3.4):

а) за участю у виробничому процесі:

* виробничі основні засоби (основні засоби, що використовуються в основній діяльності) -- основні засоби, які беруть безпосередню участь у виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг;

* невиробничі основні засоби -- які не беруть безпосередньої участі у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг (об'єкти соціально-культурного і побутового призначення, житлові будинки, гуртожитки);

б) за призначенням:

* земельні ділянки;

* капітальні витрати на поліпшення земель;

* будинки, споруди та передавальні пристрої;

* машини та обладнання;

* транспортні засоби;

* інструменти, прилади, інвентар (меблі);

* робоча і продуктивна худоба;

* багаторічні насадження;

* інші основні засоби:

Таблиця 3.1 - Аналіз майна підприємства

№ пор.	Назва показника	Звітний рік	Плановий рік	Відхилення значення планових показників від звітних (+ ) -- збільшення (-) - зменшення
1	Дохід підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без вирахування ПДВ і акцизного збору (Р), тис. грн.	279,71	175,91	-103,8
2	Залишкова вартість основних засобів	5,53	23,47	17,94
3	Знос	0,277	3,69	3,413
4	первісна вартість	5,801	27,17	21,369
5	вартість оборотних фондів	331,5	669,84	338,34
6	коефіцієнт зношеності ОЗ	0,0478	0,1358	0,0880612
7	Коефіцієнт придатності ОЗ	0,9533	0,863820	-0,0894635
8	Коефіцієнт оновлення ОЗ	0,21	0,786492	0,576492455

4. Аналіз капіталу підприємства

Капітал - загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формі, які авансовані у формування активів підприємства. У бухгалтерському обліку відображається у пасиві балансу.

Капітал складається із власного капіталу і зобов'язань. Зобов'язання, у свою чергу, поділяються на довгострокові і короткострокові (поточні).

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Зобов'язання -заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями.

Поточні зобов'язання -зобов'язання, якібудуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:

- довгострокові;

- поточні;

- забезпечення;

- непередбачені зобов'язання.

- доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов'язань належать:

- довгострокові кредити банків;

- інші довгострокові фінансові зобов'язання;

- відстрочені податкові зобов'язання;

- інші довгострокові зобов'язання.

Поточні зобов'язання включають:

- короткострокові кредити банків;

- поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

- короткострокові векселі видані;

- кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

інші поточні зобов'язання.

Інформаційними джерелами для аналізу капіталу підприємства є баланс підприємства, ф.1, а також примітки до фінансової звітності, ф.5. При аналізі відкритих акціонерних товариств можна також використовувати примітки до фінансової звітності, яка подається до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку згідно з Положенням про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій.

Аналіз капіталу підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та Структури і динаміки короткострокових зобов'язань.

Аналіз капіталу підприємства передбачає проведення аналізу складу капіталу та його структури, зміни складових капіталу і джерел його формування.

Основними методами аналізу капіталу є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

Основні питання, які необхідно з'ясувати при аналізі капіталу підприємства:

1. Загальна оцінка структури капіталу.

2. Аналіз складу і динаміки позикових коштів.

3. Аналіз джерел капіталу підприємства.

4. Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують стан капіталу підприємства.

2. Аналіз структури капіталу підприємства. Аналіз динаміки капіталу підприємства.

Структура пасивів балансу

При аналізі джерел формування майна підприємства повинні бути розглянуті абсолютні і відносні зміни у власних і позикових коштах підприємства.

При цьому необхідно визначити:

Які кошти (власні чи позикові) є основним джерелом формування сукупних активів підприємства ?

Як змінюється власний капітал (фактичний, за мінусом збитків і заборгованості засновників) і його частка у балансі підприємства за період, що аналізується?

1) Збільшення сприяє росту фінансової стійкості підприємства.

2) Зниження сприяє зниженню фінансової стійкості підприємства.

Як змінилася частка позикових засобів у сукупних джерелах утворення активів, про що це свідчить?

збільшилася, що може свідчити про посилення фінансової нестійкості підприємства і підвищенні ступеня його фінансових ризиків.

зменшилася, що може свідчити про підвищення фінансової незалежності підприємства.

не змінилася.

Про що може свідчити скорочення (збільшення) величини резервів, фондів і прибутку підприємства?

У цілому, збільшення резервів, фондів і нерозподіленого прибутку може бути результатом ефективної роботи підприємства.

У цілому, скорочення резервів, фондів і нерозподіленого прибутку може свідчити про падіння ділової активності підприємства.

Як за аналізований період змінилася структура власного капіталу, на які складові припадала найбільша питома вага?

Які зобов'язання переважають у структурі позикового капіталу (довгострокові чи короткострокові) ? Як змінилися довгострокові зобов'язання за аналізований період?

Аналіз структури фінансових зобов'язань дає відповідь на питання чи підвищився знизився ризик втрати фінансової стійкості підприємства.

Перевага короткострокових джерел у структурі позикових засобів є негативним фактом, що характеризує погіршення структури балансу і підвищення ризику втрати фінансової стійкості.

Перевага довгострокових джерел у структурі позикових засобів є позитивним фактом, що характеризує поліпшення структури балансу і зменшення ризику утрати фінансової стійкості.

Які зобов'язання переважають у структурі комерційної кредиторської заборгованості на початок і на кінець аналізованого періоду?

Як змінилися за аналізований період короткострокові зобов'язання перед бюджетом, перед постачальниками і підрядниками, з оплати праці, зі страхування, з векселів виданих, із внутрішніх розрахунків, з одержаних авансів?

Збільшення суми отриманих авансів може бути позитивним моментом.

Зменшення суми отриманих авансів може бути негативним моментом.

Які види короткострокової заборгованості в аналізованому періоді характеризуються найбільшими темпами росту?

Негативним моментом є висока частка заборгованості (більш 60 %) перед бюджетом, оскільки затримки відповідних платежів викликають нарахування пенею, процентні ставки по який досить високі. Крім того, підвищується імовірність банекрутства. Негативним моментом є висока частка (більш 60%) заборгованості перед позабюджетними фондами.

3. Класифікація, порядок розрахунку та методи оцінки показників, що характеризують стан використання капіталу підприємства.

Для аналізу капіталу підприємства можуть застосовуватися фінансові коефіцієнти, які належать до таких груп коефіцієнтів:

фінансової стійкості:

- коефіцієнта фінансової незалежності (автономії);

- коефіцієнта концентрації позикового капіталу;

- коефіцієнта фінансування;

- коефіцієнта фінансового лівериджу.

ділової активності (оборотності):

- коефіцєнта оборотності власного капіталу;

рентабельності:

- коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу - розраховується як відношення позикового капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому позикового капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

Коефіцієнт фінансування повинен бути меншим 1,0.

Коефіцієнт фінансового лівериджу розраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу.

Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань.

Коефіцієнт відношення основних засобів до власних коштів.

Характеризує наскільки основні засоби забезпечені власними джерелами фінансування.

Коефіцієнт структури позикового капіталу - розраховується як відношення короткострокових зобов'язань до всього позикового капіталу.

Характеризує частку короткострокових зобов'язань у структурі позикового капіталу.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

4. Основні напрямки поліпшення використання капіталу підприємства та оптимізації джерел його формування.

Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань.

Збільшення чистого прибутку можливе за рахунок підвищення ефективності використання власного капіталу - збільшення оборотності та підвищення рентабельності власного капіталу.

Збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел (випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або залучення довгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартості залученого капіталу.

Підприємство повинне відслідковувати середньозважену вартість капталу (середньозважена вартість капіталу визначається як сума добутків капіталу кожного виду на вартість капіталу цього виду) і не допускати значного його росту. Критерієм є перевищення рентабельності власного капіталу, рентабельності інвестицій над середньозваженою вартістю капіталу.

Таблиця 4.1 - Аналіз капіталу підприємства

№ пор.	Назва показника	Звітний рік	Плановий рік	Відхилення значення планових показників від звітних (+ ) -- збільшення (-) - зменшення
1	Дохід підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без вирахування ПДВ і акцизного збору (Р), тис. грн.	279,71	175,91	-103,8
2	Власний капітал	16,27	41,6	25,33
3	виручка від інвестицій	0	0	0
4	дебіторська заборгованість	11,19	24,98000	13,79
5	чийтий прибуток	25,32	16,27000	-9,05
6	коефіцієнт оборотності всього капіталу підприємства = дохід / середнє значення власного капіталу	17,1918	4,2286	-12,9631582
7	коефіцієнт оборотності оборотних активів = дохід / середній залишок оборотних активів	11,1438247	3,57250	-7,5713227
8	коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	21,0387364	9,72685	-11,31189092

5. Аналіз ліквідності підприємства

Ліквідність фірми - це спроможність фірми перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну. Фірма, оборотний капітал якої складається переважно з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило вважається більш ліквідною, порівняно з фірмою, оборотний капітал якої складається переважно з запасів.

Всі активи фірми в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, можна умовно підрозділити на такі груп:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

2. Активи, які швидко реалізуються (А2) - активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.

Ліквідність цих активів може бути різною і залежить від суб'єктивних та об'єктивних чинників: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин із платниками і їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу.

3. Активи, які повільно реалізуються (А3) - найменш ліквідні активи - це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більше ніж через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним цінностям.

Бажано, використавши дані аналітичного обліку, зменшити податок на додану вартість на суму відшкодування з прибутку фірми. Товарні запаси не можуть бути продані до тих пір, поки не знайдено покупця. Запаси сировини, матеріалів, незавершеної продукції можуть потребувати попередньої обробки, перед тим, як їх можна буде продати і перетворити на явні кошти.

4. Активи, які важко реалізуються (А4) - активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. У цю групу можна включити статті I розділу активу балансу “Необоротні активи”.

Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів фірми. Поточні активи більш ліквідні, ніж інші активи, інше майно фірми.

Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов'язань групуються наступним чином:

1. Найбільш строкові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позички, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

2. Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків та інші позички, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви - статті ІІ розділу пасиву балансу “Довгострокові зобов'язання”.

4. Постійні пасиви (П4) - статті I розділу пасиву балансу “Власний капітал”.

Короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом узяті, називають зовнішніми зобов'язаннями.

Фірма вважається ліквідною, якщо її поточні активи перевищують її короткострокові зобов'язання. Для оцінки реального ступеня ліквідності фірми необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань фірми її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів.

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання фірми, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст: наявність у фірми власних оборотних коштів; дотримується мінімальна умова фінансової стійкості.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 ? П1

А2 ? П2

А3 ? П3

А4 ? П4

Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу в тій чи іншій мірі відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх нестачею по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і активів, що швидко реалізуються з найбільш строковими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш строкових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами.

Показники ліквідності застосовуються для оцінки спроможності фірми виконувати свої короткострокові зобов'язання впродовж звітного періоду. Вони дають уявлення не тільки про платоспроможність фірми на даний момент, але й у випадку надзвичайних подій.

Найважливішими серед них є:

* коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності;

* коефіцієнт термінової ліквідності;

* коефіцієнт абсолютної ліквідності;

* чистий оборотний капітал.

Методика розрахунку цих показників наведена в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1.

Показники ліквідності та платоспроможності

Показник	Порядок розрахунку	За рядками балансу
Величина власних оборотних засобів	Поточні активи - поточні пасиви	ряд.260-ряд.620
Маневреність функціонуючого капіталу	Грошові засоби Власні оборотні засоби	ряд.230+ряд.240+ряд.220 ряд.260
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грошові засоби Поточні зобов'язання	ряд.230+ряд.240+ряд.220 ряд.620
Коефіцієнт термінової ліквідності	Грошові засоби, розрахунки та інші активи Поточні зобов'язання	ряд.150-ряд.250 ряд.620
Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття)	Поточні активи Поточні зобов'язання	ряд.260 ряд.620
Частка оборотних засобів в активах	Поточні активи Всього господарських засобів	ряд.260 ряд.280
Частка виробничих запасів в поточних активах	Запаси і затрати Поточні активи	ряд.100-ряд.140 ряд.260
Частка власних оборотних засобів в покритті запасів	Власні оборотні засоби Запаси і затрати	ряд.260-ряд.620 ряд.260

Таблиця 5.2- Аналіз ліквідності підприємства

№ пор.	Назва показника	Звітний рік	Плановий рік	Відхилення значення планових показників від звітних (+ ) -- збільшення (-) - зменшення
1	Дохід підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без вирахування ПДВ і акцизного збору (Р), тис. грн.	279,71	175,91	-103,8
2	грошові кошти	0,39	0,285	-0,105
3	поточні зобовязання	22,4	43,91	21,51
4	інвестиції	0	0,0000	0
5	дебіторська заборгованість	25,32	16,2700	-9,05
6	запаси	21,2300	28,6700	7,4400000
7	коефіціент абсолютної ліквідності = грошові кошти / поточні зобовязання	0,02	0,01	-0,0109202
8	коефіцієнт критичної ліквідності = грошові кошти + інвестиції + дебіторська зоборгованість / поточні зобовязання	1,14776786	0,377021	-0,770746677
9	коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) = грошові кошти + фінансові інвестиці + дебіторська заборгованість + запаси / поточні зобовязання	2,0955357	1,02995	-1,065588094

Величина власних оборотних засобів (функціонуючого капіталу). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є, джерелом покриття поточних активів підприємства, тобто активів, які мають оборотність меншу за один рік. Цей показник залежить від структури активів та від структури джерел засобів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, що займаються комерційною діяльністю та іншими посередницькими операціями. Ріст цього показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

Маневреність функціонуючого капіталу (власних оборотних засобів). Характеризує ту частину власних оборотних засобів, які мають абсолютну ліквідність. Для підприємства, що нормально функціонує, цей показник змінюється в межах від нуля до одиниці. Він може залежати, зокрема, від того, наскільки велика щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах. Ріст цього показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Являє собою найбільш жорсткий критерій ліквідності підприємства. Показує, яка частина короткострокових позичкових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. В західній літературі рекомендується нижня межа показника на рівні 0,2.

Коефіцієнт термінової ліквідності. Характеризує частину короткострокових позичкових зобов'язань, які можуть бути погашені не лише за рахунок грошових коштів, а також за рахунок короткострокових цінних паперів та дебіторської заборгованості. В західній літературі приводиться орієнтовне нижнє значення показника 1. Однак, ця оцінка має умовний характер. Аналізуючи динаміку цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу на фактори, що зумовили його зміни. Так, якщо зростання коефіцієнта термінової ліквідності було пов'язане, в основному, із зростанням дебіторської заборгованості, навряд чи це характеризує діяльність підприємства з позитивної сторони.

Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття). Дає загальну оцінку ліквідності поточних активів, включаючи запаси, і показує, скільки поточних активів підприємства приходиться на одиницю поточних зобов'язань. Логіка розрахунку даного показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів. Таким чином, якщо поточні активи перевершують за величиною довгострокові зобов'язання, підприємство може розглядатись як таке, що успішно функціонує. Значення показника може значно варіювати по галузях та видах діяльності. Його ріст в динаміці розглядається як сприятлива тенденція. В західній обліково-аналітичній практиці нижнє значення показника 2.

Коефіцієнт покриття запасів і затрат. Вказує на достатність власних засобів для покриття запасів товарно-матеріальних цінностей і затрат. Оптимальним вважається значення цього показника на рівні 0,5.

Коефіцієнт покриття, проте, є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в ньому не відображається ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу. Тому у практиці фінансового аналізу на українських підприємствах використовують також інші коефіцієнти ліквідності.

6. Аналіз платоспроможності підприємства

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства вважається найважливішою умовою його господарської діяльності. Платоспроможність підприємства характеризується можливостями його здійснювати чергові платежі та грошові зобов'язання за рахунок наявних грошей і тих грошових засобів і активів, які легко мобілізуються. До платіжних засобів відносяться суми по таких статтях балансу, як грошові засоби, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інші активи з третього розділу балансу, що швидко реалізуються. До складу платежів і зобов'язань входять заборгованість з оплати праці, короткострокові та прострочені кредити банку, кредиторська заборгованість з постачальниками та іншими кредиторами і першочергові платежі.

Найбільш мобільною частиною ліквідних коштів є гроші і короткострокові фінансові вкладення. До другої групи відносяться готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на продукцію, її конкурентноздатності, платоспроможності покупців, форм розрахунків, тощо.

Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного будівництва в готову продукцію, а потім в грошову готівку. Тому вони віднесені до третьої групи.

Відповідно на три групи поділяються і платіжні зобов'язання підприємства:

· Заборгованість, строк оплати якої вже настав;

· Заборгованість, яку необхідно погасити найближчим часом;

· Довгострокова заборгованість.

Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з врахуванням часу, необхідного для перетворення оборотних засобів в грошові кошти і цінні папери.

Поточна платоспроможність - це здатність до швидкого погашення своїх короткострокових зобов'язань, але для цього необхідні грошові засоби, які підприємство може отримати в результаті обертання в гроші деяких найбільш ліквідних засобів, або для цього необхідно мати достатній запас грошей у банку або у касі.

Цей показник характеризує відношення мобільних засобів до короткострокової заборгованості. Він дає можливість встановити і в якій мірі сума мобільних запасів покриває суму короткострокових зобов'язань, і тим самим підтверджує ступінь стійкості підприємства і здатність його швидко розрахуватися за свої короткострокові зобов'язання, тобто в значній мірі визначити платоспроможність підприємства.

Позитивне значення свідчить про високу ступінь стійкості підприємства. Чим більша величина поточних активів по відношенню до поточних пасивів, тим більша впевненість, що існуючі зобов'язання будуть погашені за рахунок існуючих активів. Багаторазове перевищення активів над короткостроковими зобов'язаннями дозволяє зробити висновок про те, що підприємство має значний обсяг вільних ресурсів, які формуються з власних джерел. З позиції кредиторів, такий варіант формування оборотних засобів найбільш вдалий. З точки зору ефективності діяльності підприємства значне накопичення запасів, відволікання засобів в дебіторську заборгованість може бути пов'язано з не вмілим управлінням активами.

У фінансовому аналізі показники платоспроможності мають дещо інше аналітичне навантаження, ніж показники ліквідності (повної або поточної): якщо ліквідність характеризує підприємство з точки зору можливості розрахуватися за своїми зобов`язаннями за певний час за допомогою перетворення своїх активів на гроші, то під платоспроможністю розуміють здатність підприємства розрахуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність у нього в необхідних розмірах платіжних засобів або активів, які можуть негайно бути перетвореними у платіжні засоби (наприклад, швидколіквідні цінні папери). Рівень платоспроможності підприємства рекомендується визначати за формулою:

(2.1)

де: Кпс - коефіцієнт платоспроможності;

ЧЛА - “чисті” ліквідні активи (гроші, швидколіквідні цінні папери);

ПКм - короткотерміновий (поточний) позиковий капітал, строк проведення якого настав або настає впродовж кількох днів.

Підприємство для підтримання своєї платоспроможності повинно так будувати свої платіжні стосунки з кредиторами і свої платіжні календарі, щоб цей показник постійно перебував на рівні 1. Показниками низької платоспроможності підприємства є наявність:

недоїмок з платежів до бюджету;

простроченої заборгованості підприємства робітникам і службовцям із заробітної плати і прирівняних до неї платежів;

непогашених у встановлений строк банківських кредитів;

заборгованості постачальникам за матеріальні цінності і послуги, не сплачені в строк.

Аналіз динаміки загальної суми таких прострочених платежів характеризує стан роботи підприємства, спрямованої на зміцнення платоспроможності.

Отже, однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства в умовах ринкових відносин є ліквідність. Якщо стан розміщення зобов'язань підприємства відповідає умовам ліквідності, то підприємство застраховане від ймовірності банкрутства. Показники ліквідності дають уявлення про платоспроможність фірми на даний момент і у випадку надзвичайних подій. Платоспроможність підприємства є важливою умовою його господарської діяльності, оскільки показує можливість підприємства сплачувати кошти по зобов'язаннях.

7. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

Для зовнішніх щодо підприємства суб'єктів завдання аналізу полягає в оцінці інвестиційної привабливості цього підприємства. У такому разі об'єктом аналізу є насамперед реальні інвестиції, що дає можливість зробити прогнози щодо майбутньої діяльності підприємства.

Об'єктами такого аналізу можуть бути [2, с. 235]:

-- виробнича (галузева) структура капітальних вкладень підприємства,

-- технологічна структура капітальних вкладень,

-- відтворювальна структура капітальних вкладень.

Для внутрішніх суб'єктів аналізу найважливішим завданням є обґрунтування та вибір найефективнішого напряму інвестування коштів. На початковому етапі аналізується доцільність вкладення коштів у реальні та фінансові інвестиції. Залежно від результатів аналізу вибирають один із напрямів проведення інвестиційних операцій або визначають оптимальне їх поєднання. Методика аналізу дохідності та ризику інвестиційних операцій залежить від специфіки об'єктів дослідження, тобто від того, чи є це виробничі проекти, чи фінансові інструменти. Як правило, кожне завдання можна розв'язати кількома методами. Тому в процесі аналізу постає завдання вибору оптимального проекту з-поміж кількох можливих варіантів капітальних вкладень або вибору таких цінних паперів, які б найточніше відповідали потребам підприємства.

У процесі аналізу інвестиційної діяльності підприємства інформаційними джерелами є форма 1 «Баланс» та форма 3 «Звіт про рух грошових коштів». Результати інвестиційної діяльності підприємства визначаються на основі аналізу змін на статтях першого розділу балансу «Необоротні активи», статті «Поточні фінансові інвестиції» другого розділу балансу та на окремих статтях форми 2 “Звіт про фінансові результати”.

8. Комплексний аналіз прибутковості підприємства

економічний показник ліквідність прибутковість

Аналіз балансу складається з двох етапів: вертикального аналізу та горизонтального.

За допомогою вертикального аналізу визначається структура балансу, за допомогою горизонтального аналізу - зміна статей балансу у часі.

Основна частина аналізу фінансового стану проводиться за наступним сценарієм.

На першому рівні проводиться оцінка фінансової стійкості підприємства по основних фінансових показниках, які відображають сутність стійкості фінансового стану.

На другому рівні оцінюються показники ліквідності та платоспроможності, на цьому етапі необхідно оцінити наявні суми ліквідних активів та майбутні зміни ліквідності.

На третьому рівні пропонується розрахунок показників рентабельності та прибутковості, які дозволяють з різних позицій відобразити дохідність і ефективність господарської діяльності підприємства. Дана група характеризує фінансові результати по відношенню до отриманого доходу від реалізації, а також до вкладеного капіталу.

На четвертому рівні здійснюється оцінка ділової активності господарюючого суб'єкта ринку. Показники даного рівня оцінки фінансового стану дозволяють проаналізувати, наскільки ефективно підприємство використовує власні кошти.

І на останньому, п'ятому, рівні здійснюється оцінка майнового стану підприємства.

Застосування такої методики дозволить визначити рівень фінансової стійкості підприємства, зробити вірний вибір партнера, дати обґрунтовану оцінку ділової активності і ефективності підприємницької діяльності, проаналізувати положення підприємства на ринку.

Функціонування підприємства, незалежно від виду його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній прибуток.

Прибуток - це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи.[32, c. 195] в умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим чинником стимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Також прибуток можна визначити як головне джерело фонду підприємства, з одного боку, а також джерело доходів державного та місцевих бюджетів.

А також прибуток - один із основних господарських показників роботи підприємства. За його допомогою визначаються рівень рентабельності, тобто прибутковості, а також ефективність функціонування підприємства. Прибуток формується, як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво та її продаж. Якщо власні витрати перевищують грошові надходження від реалізації, мають місце збитки від реалізації.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку та рівнем рентабельності. Прибуток підприємства отримують головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності ( здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фінансових та валютних біржах та ін.). Прибуток - це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб'єкти господарювання після реалізації продукції. Тільки після продажу продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між чистим виторгом (після виплат податку на додану вартість, акцизного збору та інших відрахувань із виторгу до бюджетних і не бюджетних фондів) та повної собівартості реалізованої продукції.

Об'єм реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать від вибраної маркетингової і фінансової діяльності підприємства, ці показники характеризують всі сторони господарювання.

Основними задачами аналізу фінансових результатів діяльності є:

- Систематичний контроль за виконанням планів реалізації та отримання прибутку;

- Визначення впливу, як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів на фінансові результати;

- Вплив резервів збільшення суми прибутку і рентабельності;

- Оцінка роботи підприємства за використання можливостей збільшення прибутку та рентабельності;

- Розробка заходів, що до використання виявлених резервів.

В процесі аналізу господарської діяльності використовують наступні

показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції,

робіт та послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від

позареалізаційних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Балансовий прибуток включає в себе фінансові результати від реалізації продукції, робіт та послуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від позареалізаційних операцій.

Прибуток до оподаткування - це різниця між балансовим прибутком та сумою прибутку, що обкладається податком на дохід, а також суми пільг за податком на прибуток, згідно з податковим законодавством, що періодично змінюється.

Чистий прибуток - це прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій та відрахувань до доброчинних фондів. [3, c. 256]

Необхідно проаналізувати склад балансового прибутку, його структуру, динаміку та виконання плану за звітний рік. При вивченні динаміки прибутку слід враховувати інфляційні фактори зміни і суми.

Величина балансового, чистого та прибутку до оподаткування залежить від багатьох факторів. Крім того слід мати на увазі, що розмір прибутку в багато чому залежить і від облікової політики, що застосовується на даному підприємстві.

Нормативні акти, що діють на території України, допускають наступні методи регулювання прибутку суб'єктом господарювання:

- Зміна методу нарахування зносу МБЗ;

- Застосування різних методів оцінки нематеріальних активів та способів нарахування амортизації;

- Вибір метода оцінки використаних запасів;

- Зміна строків погашення витрат майбутніх періодів, скорочення яких веде до росту собівартості продукції звітного періоду;

- Зміна метода визначення прибутку від реалізації і т.д.

Основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції і послуг. В процесі аналізу визначається динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни його суми.

Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від 4-х факторів першого рівня підпорядкованості: обсяг реалізації продукції, її структура, собівартість та рівень середньо реалізаційних цін.

Обсяг реалізації продукції може здійснювати позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції приводить до пропорціонального збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації виникає зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції може здійснювати як позитивний так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться доля більш рентабельних видів продукції у загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки при збільшенні питомої ваги низькорентабельних видів то загальна сума прибутку зменшується.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в зворотно пропорційній залежності і зниження собівартості приводить до відповідного росту прибутку і навпаки.

Зміна рівня середньо реалізаційних цін і величина прибутку знаходяться у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку відповідно зросте і навпаки.

Узагальнена інформація для аналізу фінансових результатів подана у формі 2 для річної і квартальної бухгалтерської звітності “Звіт про фінансові результати” [4], у формі 1 для річної і періодичної бухгалтерської звітності “Бухгалтерський баланс” [3], у формі 5 для річної і квартальної бухгалтерської звітності “Примітка до балансу”.

Використана література

1. Азаренко Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств: Навч. Посібник. - К., 2004

2. Антоньев Т.К. Основні напрямки державної фінансової підтримки АПК // Фінанси України,- 1999,-№6,-с.3-7.

3. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємств. - К.: Либідь, 2001

4. Бахмут О. Аналіз платоспроможності підприємства// Економіка, фінанси, право.- 2000.- №2.- С.21.

5. Василик О.Д. Баланс фінансових ресурсів і витрат держави//Фінанси України,- 1996. - №1. - с.23-31.

6. Ковалев В. В. Финансовый анализ. - М.: Финансы и статистика,1996.

7. Онисько С.М., Марич П.М. Фінанси підприємств. Підручник. - Львів: "Магнолія Плюс", 2004. - с. 367

8. Свешникова С.В. Стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства //Фінанси підприємств.- 2000.- №11.-с.148.

9. Справочник финансиста предприятия. - М. : ИНФРА-М, 1996.

10. Хеддевик К. Финансово-экономический анализ деятельности предприятий. - М. : Финансы и статистика, 1996.

11. Фінанси підприємств /навчальний посібник: курс лекцій/ За ред.. д.е.н. проф.. Г.Г. Кірейцева. - К.: ЦУЛ. 2002

12. Фінанси підприємств/ під ред.. Поддєрьогіна А.М. - К.: КНЕУ, 2000

13. Фінанси підприємств: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / Л.Д. Буряк, Є.В. Вакукленко, А.П. Куліш - К.: КНЕУ, 2003

14. Шим Дж., Сигел Дж. Методы управления стоимостью и анализа затрат. -М, :Филинъ,1996.

Размещено на Allbest.ru