Потенціал підприємства: формування та оцінювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Потенціал підприємства: формування та оцінювання

Зміст

Вступ

1. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства та її рівні

2. Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства

3. Прикладні моделі оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Досвід останніх років свідчить про посилення конкуренції в усіх сферах ринкової діяльності. Поява великої кількості великих підприємств і організацій, утворення ринку капіталу, акціонерних підприємств, проникнення на український ринок іноземних компаній - усе це значно ускладнило ринкову ситуацію. Збільшення пропозицій товарів і послуг, з одного боку, і зменшення платоспроможності попиту - з другого, створили умови, коли конкуренція стала повсякденною справою. Тому проблема досягнення конкурентоспроможності потенціалу підприємства є актуальною і потребує докладного вивчення. Саме розгляд цієї теми - є метою написання реферату.

конкурентоспроможність підприємство оцінка

1. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства та її рівні

Конкурентоспроможність потенціалу підприэмства - комплексна порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визнають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства - комплексне, багато профільне поняття, оскільки передбачає врахування взаємодії всіх його складових (виробництво, персонал, маркетинг, менеджмент, фінанси та ін.)

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства має кілька особливостей, а саме:

1. Конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства(тобто його внутрішньою, природною якістю). Вона може бути виявлена й оцінена тільки за наявності конкурентів(реальних або потенційних).

2. Це поняття є відносним, тобто воно має різний рівень стосовно різних конкурентів.

3. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства визначається продуктивністю використання залучених до процесу виробництва ресурсів.

4. Рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства залежить від рівня конкурентоспроможності його складових (передусім продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни.

5. На сучасному етапі розвитку наукових досліджень конкурентоспроможності потенціалу підприємства намітився дуалістичний підхід до визначення її рівнів.

Залежно від глобалізації цілей дослідження виділяють такі рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства:

1. світове лідерство;

2. світовий стандарт;

3. національне лідерство;

4. національний стандарт;

5. галузеве лідерство;

6. пороговий рівень.

Якщо підприємство перебуває нижче за пороговий рівень, то його потенціал вважається зовсім не конкурентоспроможним.

Згідно з другим поглядом виокремлюють чотири рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Підприємства першого рівня розглядають організацію апарату управління як внутрішньо нейтральний елемент потенціалу, а роль керівника обмежують налагодженням випуску продукції, без огляду на проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів. Зайвим вважають зміну конструкції чи підвищення технічного рівня продукції, удосконалення структури й функцій відділу збуту та служби маркетингу, оскільки не беруться до уваги зміни ринкової ситуації та потреб споживачів. Підприємства другого рівня конкурентоспроможності намагаються зробити виробничий елемент потенціалу „зовнішньо нейтральним”. Це означає, що потенціал підприємства повинен повністю відповідати стандартам, встановлених його основними конкурентами. А якщо керівники підприємства розуміють конкурентні переваги ринку дещо інакше, ніж їхні основні суперники, то намагаються не обмежуватися тими загальними стандартами виробництва, що чинні в галузі, то потенціал виробництва еволюціонує до третього рівня конкурентоспроможності. На таких підприємствах виробнича складова потенціалу зазнає сильного впливу з боку складової управління, що сприяє його розвитку і удосконаленню. Коли успіх у конкурентній боротьбі стає вже не стільки функцією виробництва, скільки функцією управління та починає залежати від якості, ефективності управління, організації виробництва, тоді підприємства досягають четвертого рівня конкурентоспроможності свого потенціалу й опиняються попереду конкурентів протягом тривалого часу.

Найбільшого успіху досягли підприємства харчової промисловості: ВАТ ”Галактон”, м. Київ; ЗАТ „Світоч”, м. Львів; АТ „Оболонь”, м. Київ; ВАТ ПБК „Славутич”, м. Запоріжжя; ТОВ „Сандора”, м. Херсон; АТ „Чумак”, м. Каховка.

2. Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства

Для оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства в зарубіжному бізнесі використовують різноманітні методи.

1) За напрямком формування інформаційної бази:

Ш критеріальні методи;

Ш експертні методи.

Критеріальні методи за інформаційну базу беруть абсолютні (натуральні або вартісні) значення ключових показників. За належного інформаційного забезпечення ці методи є найточнішими. Наприклад: теорія конкурентних переваг М. Портера; формалізований метод Іванова; метод інтегрального критерію; метод таксономічного показника.

Експертні методи прості у використанні, не потребують збирання повної інформації про конкурентів, оскільки базуються на дум ці досвідчених фахівців. Проте перевага таких методів є водночас і їх недоліком, бо іноді суб'єктивізм експертів може спотворювати результати оцінки. Наприклад: метод американської асоціації управління; метод порівнянь, метод рангів; метод вивчення профілю об'єкта.

2) За способом відображення кінцевих результатів виокремлюють:

Ш графічні методи;

Ш математичні методи;

Ш логістичні методи.

Графічні методи забезпечують найвищий рівень сприйняття кінцевих результатів оцінки, інтерпретованих у графічних об'єктах(рисунках, графіках, діаграмах та ін.). Наприклад: теорія конкурентних переваг М. Портера; метод вивчення профілю об'єкта; графічна методика Зав'ялова.

Математичні методи базуються на факторних моделях оцінки, які полягають у розрахунку одного (інтегрального) показника або кількох цифрових значень показників, за якими формується остаточна оцінка. Ці методи вважають найточнішими, хоч іноді вони потребують обтяжливих математичних обчислень, тобто спеціальної підготовки працівників. Наприклад: метод американської асоціації управління:; метод порівнянь; метод рангів; метод інтегрального критерію; метод таксономічного показника.

Логістичні методи є алгоритмізованими методами оцінки, які базуються на логічних припущеннях. Наприклад: STEP-аналіз; SPACE-аналіз; GAP-аналіз.

3) За можливістю розробки управлінських рішень:

Ш одномоментні методи;

Ш стратегічні методи.

Одномоментні методи - це, по суті, статичні методи тому, що оцінюють тільки фактичний стан справ, не забезпечуючи можливості розроблення заходів на перспективу. Наприклад: метод американської асоціації управління; метод порівнянь; метод інтегрального критерію; метод таксономічного показника.

Стратегічні методи уможливлюють не тільки оцінку стану конкурентоспроможності потенціалу підприємства на конкретну дату, ф й розроблення стратегічних заходів з поліпшення цього потенціалу. Наприклад: формалізований метод Іванова; метод рангів; теорія конкурентних переваг М. Портера.

4) За способом оцінки:

Ш індикаторні методи;

Ш матричні методи.

Індикаторні методи ґрунтуються на використанні системи індикаторів, за допомогою якої проводиться оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства (фірми) і національної економіки в цілому. Під індикатором розуміють сукупність характеристик, які дають змогу у формалізованому вигляді описати план параметрів того чи іншого об'єкта, що досліджується, і на цій підставі сформулювати рекомендації з підвищення результативності функціонування об'єкта. Кожен індикатор, у свою чергу, розпадається на низку показників, які відображають стан окремих елементів досліджуваного об'єкта. Наприклад: метод вивчення профілю об'єкта; графічна методика Зав'ялова; метод американської асоціації управління:; метод порівнянь; метод рангів; метод інтегрального критерію; метод таксономічного показника.

Нині індикаторні методи широко використовують зарубіжні інвестори для оцінки конкурентоспроможності потенціалу країни в разі потреби визначення оптимального розміщення виробництва і капіталовкладень.

Матричні методи. В основу цих методів покладено ідею розгляду процесів конкуренції в їх взаємозалежності та динаміці. Наприклад: теорія конкурентних переваг М. Портера; Аналіз конкурентоспроможності фірм Ж.-Ж. Ламбена.

Використовуючи матричні методи, управлінці мають змогу оцінити рівень конкурентоспроможності потенціалу не тільки свого підприємства, а й найближчих конкурентів, що допоможе розробити стратегію поведінки на ринку. Матричними методами широко користуються американські консультаційні фірми, а за належного інформаційного забезпечення такі методи можуть бути надійним інструментом для оцінки конкурентоспроможності потенціалу вітчизняних підприємств.

3. Прикладні моделі оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства

З-поміж різноманітних методів оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства найцікавішими для дослідника є прикладні моделі, які поєднують кілька класифікаційних ознак, тому цілком справедливо буде докладніше розглянути принаймні три з них.

Індикаторний метод оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства дає можливість інтегрально оцінити конкурентоспроможність потенціалу підприємства з економічного й соціального боку, що є дуже суттєвим на даному етапі розвитку виробничих систем.

Метод експертних оцінок використовується за недостатнього інформаційного забезпечення. Експерти (компетентні спеціалісти, які добре знають проблему) оцінюють конкурентоспроможність потенціалу підприємства з позиції управління підприємством, виробництва, маркетингу, кадрів, продукту, фінансів.

Метод набору конкурентоспроможних елементів забезпечує поетапне дослідження конкурентоспроможності потенціалу підприємства починаючи з порівняльної оцінки найвагоміших складових:

- конкурентоспроможність продукції;

- конкурентоспроможність системи управління;

- конкурентоспроможність техніко-технологічної бази.

Індикаторний метод оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними та соціальними стандартами. Різні співвідношення доходів та ресурсів ( капіталу , праці, часу) за порівняння з аналогічними стандартами, які визначаються криторіально-експертним способом, дають можливість оцінити конкурентоспроможність потенціалу підприємства. Така оцінка формується на підставі використання низки показників і стандартів ( нормативів, еталонів), за досягнення яких підприємство стає конкурентоспроможним. Існує безліч методів розробки даних стандартів. Серед них переважають експертні ( бальні) методи оцінювання. Переглядаючи спеціальну літературу з бізнесу, простежуючи кон'юктуру ринку, та економічну поведінку корпорації можна виокремити найбільш значущі та найчастіше використовувані стандарти, індикатори руху результатів і ресурсів діяльності підприємств, які забезпечують конкурентоспроможність потенціалу підприємства.

Стандарти конкурентоспроможності потенціалу підприємства розділяються на дві групи:

- економічні;

- соціальні.

Оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними стандартами проводиться щонайменше за мінімальної кількістю - п'ятьма економічними стандартами, а саме :

- за ефективністю використання речовин та інформаційних ресурсів;

- за ефективністю використання економічного простору;

- за ефективністю використання часу;

- за ефективністю використання технології;

- за рівнем доході.

Виходячи з цих індикаторів можна вибрати належну методику оцінки. За індикаторів відповідні їм показники можна взяти:

1. Індикатор використання ресурсів ( КР) - це співвідношення між коефіцієнтом доходів підприємства - К ( Чистий прибуток підприємства: Відрахування до бюджету та соціальних фондів) та коефіцієнтом доходів - К(Ресурси, авансовані підприємством: Ресурси, застосовані підприємством

Ресурси, авансовані підприємством, - це всі наявні ресурси підприємства у вартісному вираженні, включаючи резервні робочі місця, понаднормові записи сировини, матеріалів, невстановлене обладнання, страховий фонд та фонд ризику.

Ресурси, застосовані підприємством, - це ресурси, авансовані підприємством за відрахуванням ресурсів, що не використовуються (резервні робочі місця, понаднормові запаси сировини, матеріалів, невстановлене обладнання, страховий фонд та фонд ризику):

КР = К/ Кmax

2)/ Індикатор використання праці (КП) - це співвідношення чистого прибутку підприємства (ЧП) і вартості робочих місць підприємства (ВРМ).

Вартість робочих місць підприємства у формулі - це середньорічна вартість робочих місць підприємства, яка визначається порівнюванням середньорічної вартості основних фондів і середньорічної кількості робочих місць.

КП= ЧП/ ВРМmax

3) Індикатор місткості ринку (КМ) - це співвідношення балансового прибутку підприємства (БП) і прибуткової місткості ринку даного товару (ПМР).

Прибуткова місткість ринку визначається сукупним грошовим попитом споживачів на товар за відрахування тієї умовної частини попиту, яка спрямовується на відшкодування витрат на виробництво і реалізацію товару.

КМ = БП/ ПМРmax

4) Індикатор дохідності (КД) - це співвідношення валового доходу підприємства у розрахунку на одного робітника, включаючи власників підприємства (ВДП), і аналогічного доходу, який отримується в комерційній сфері (галузі) діяльності в цілому в економіці країни(КомВДП):

КД = ВДП/ КомВДПmax

5)/ Індикатор використання часового ресурсу (КЧ) - співвідношення між часом, за який вимірюється валовий дохід підприємства (t), і часом, який необхідний для збільшення цього показника вдвічі (t):

КЧ = t/ tmax.

Наведені показники зіставляються аналогічними нормативними або фактичними показниками конкурентів, що дає змогу оцінити індивідуальний рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними стандартами.

Відносно встановленого рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства залежно від глобалізації цілей дослідження будується матриця конкурентоспроможності потенціалу підприємства (МКПП), у якій відображаються відносні величини вибраних стандартів (індикаторів) і їхнє відсотково-бальне вираження.

Для більшої наочності приклад матриці конкурентоспроможності потенціалу підприємства ілюструється умовними даними в таблиці 1.

Таблиця 1 Матриця конкурентоспроможності потенціалу підприємства

У матриці конкурентоспроможності вищий рівень індикатора, отриманий експертним способом, беруть за 100 балів. На основі наведених даних можна дати бальний розрахунок рівня конкурентоспроможності як щодо окремих індикаторів, так і щодо їх комплексу в цілому. При цьому формула розрахунку загального фактичного рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними стандартами (ЗКППе) на рівні, вибраному із семи можливих, матиме такий вигляд:

ЗКППе =

де рб - обраний для оцінки конкурентоспроможності рівень(р=1,2,.....,7) у балах;

8б - показники даного індикатора на рівні підприємства в балах.

На рівні галузевого стандарту:

ЗКППе =

На рівні галузевого лідерства:

ЗКППе =

Отже за наведеним прикладом рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства відповідає галузевому стандарту (оскільки ЗКППе1)

Метод експертних оцінок. Цей метод можна використовувати як один з варіантів оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Слід зауважити, що цю методику розроблено з урахуванням таких основних моментів: підприємство є малим, підприємство виробляє один вид продукції.

Метод набору конкурентоспроможних елементів. Це синтезований метод визначення конкурентоспроможності потенціалу підприємства, побудований на посилці, що конкурентоспроможність продукції підприємства є її головною складовою.

Важливе значення для оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства відіграє правильний вибір підприємств конкурентів для дослідження. Існує кілька підходів для визначення таких підприємств.

Вибір найближчих конкурентів. За умов олігополістичної конкуренції головним конкурентом може бути одне підприємства, при цьому успіх конкурента негативно впливає на діяльність підприємства, і навпаки. Аналіз головного конкурента може дати необхідну і достатню інформацію для розроблення заходів протидії як у тактичному, так і в стратегічному аспектах.

Вибір сильніших конкурентів ( з більшою часткою ринку). Результати аналізу уможливлюють побудову моделей найефективнішої конкурентної поведінки на даному ринку і розроблення засобів їхньої реалізації (імітація, пошук нових шляхів, конфронтація з лідером).

Вибір підприємств яким належить значна сумарна частка ринку ( понад 50 %). Аналіз дає змогу деталізувати висновки для різноманітних кон'юнктурних ситуацій та розробити, як атакуючі, так і оборонні дії.

Вибір усіх діючих конкурентів у рамках географічних меж ринку. Результати аналізу можуть бути використані в планах розвитку підприємства на перспективу.

Вибір усіх можливих конкурентів. Крім діючих підприємств розглядаються всі потенційні конкуренти: підприємства, що будуються, підприємств, що мають виробничі потужності, які можна перепрофілювати на випуск абро продаж нової продукції без значних витрат часу і ресурсів; інноваційні фірми; нові фірми, які утворились через придбання аутсайдерів даної галузі великими фірмами інших галузей; нові спільні підприємства.

Висновок

Дослідивши тему реферату можна зробити висновок, що рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства є важливим показником, який залежить від рівня конкурентоспроможності його складових, а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни.

Існує багато методів оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства, а саме:

o критеріальні;

o експертні;

o графічні;

o математичні;

o логістичні;

o одномоментні;

o стратегічні;

o індикаторні;

o матричні.

Прикладними моделями оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства є:

1. Індикаторний метод

2. Метод експертних оцінок.

3. Метод набору конкурентоспроможних елементів.

Дуже важливе значення для оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства відіграє правильний вибір підприємств конкурентів для дослідження, тому слід на це звертати особливу увагу.

Список використаної літератури

1. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: Навч. посібник. - К.:КНЕУ, 2006.- 316с.

2. Гавва В.Н., Божко Є.А. Потенціал підприємства: формування та оцінювання, К. ЦНЛ, 2004, 224с.

3. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів, К. ЦНЛ, 2005, 352с.

4. Кононенко І. Метод експрес-аналізу рівня конкурентоспроможності продукції//Економіка України. - 2000. - №2.

5. Портер М Стратегія конкуренції. - К.: Основи, 1999. -390 с.

Размещено на Allbest.ru