Рис. 2.11 Графічна інтерпретація взаємного розташування кривих попиту і пропозиції для випадку від'ємної еластичності пропозиції

Нееластичність попиту тут стає можливою завдяки характеру пропозиції, яка пригнічує, підпорядковує і фактично формує попит, оскільки на ринку фактично панує один виробник --держава. За такого типу рівноваги маємо чітко виражений асиметричний розподіл цін і прибутковості, який відображає деформовану структуру останніх і, врешті-решт, самої економіки (див. рис. 2.9), що ще раз підтверджує наведений раніше висновок.

Як зазначав В. Ойкен, "примітним для централізовано керованої економіки є те, що потреби визначаються тими ж самими господарськими органами, котрі також здійснюють регулювання виробничого процесу", тобто попит у цілому пристосовується до пропозиції, а не навпаки. У ситуації такої рівноваги економічне зростання забезпечується політикою державної підтримки (інвестування) тих виробництв, які є збитковими. Держава фактично підтримує випуск продукції, що не має попиту. Здійснення такої політики вимагає скорочення імпорту, що обмежує конкуренцію і нав'язує споживачеві неякісну або непотрібну продукцію. Це стає можливим за рахунок або зовнішніх позик (зростання зовнішньої заборгованості), або високих податків, котрі накладаються на підприємства і населення, іншими словами -- урізування їхніх доходів. Звідси випливає, що основа інвестування в даному разі не економічна, тому в цілому можна спостерігати надмірну прихильність до інвестування.

Придушений попит у даному разі також є наслідком розподільчої системи: в умовах "закритої економіки" через державну монополію зовнішньої політики споживач не має вибору і зобов'язаний задовольнитися тими продуктами, котрі йому постачають. Фактично маємо ситуацію ринку асиметричної інформації.

Суть ринків асиметричної інформації полягає в тому, що покупці та продавці неоднаково обізнані щодо якості (основних характеристик) товару, який пропонується. Тобто, згідно з нашим попереднім аналізом, це означає, що при наявності ринку асиметричної інформації в структурі частотного розподілу цін мають переважати ціни низького рівня. Щодо економіки колишнього СРСР, можемо констатувати, що дійсно мала місце тенденція до витіснення товарів високої якості і більш високого рівня цін товарами низької якості і низьких цін. Яскравим прикладом у даному випадку є сфера так званих безоплатних послуг, jnd водночас характеризувалися низькою якістю.

У радянській економіці асиметрія щодо покупця і продавця полягала в невигідному становищі покупця (споживача). З одного боку, розподільча система означала придбання, наприклад, підприємствами ресурсів на зразок "кота в мішку". З іншого боку, можна спостерігати асиметрію щодо характеру прийняття рішень: на рівні централізованого планування -- недостатня інформація про конкретне становище справ на рівні підприємств (держзамовлення як тип попиту). Цей випадок можна зустріти в теорії інвестиційного циклу в плановій економіці.

Одержані результати дозволяють нам у подальшому перейти до проблем побудови теоретичної моделі співвідношення між попитом і пропозицією за фазами циклу.

РОЗДІЛ 3. МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

3.1 Модель макроекономічного зростання Харода--Домара

Це найпростіша макроекономічна модель зростання, і була вона розроблена наприкінці 40-х pp. Модель описує динаміку доходу (Y), який є сумою споживчих (С) та інвестиційних (І) витрат. Економіка вважається закритою, тому чистий експорт (NX) дорівнює нулеві, а державні витрати (G) в моделі не вирізняються. Основним фактором зростання є нагромадження капіталу.

Основні передумови моделі:

* постійна гранична продуктивність капіталу MPK=dY/dK;

* постійна норма заощадження s=I/Y;

* відсутній процес вибуття капіталу W=0;

* інвестиційний лаг дорівнює нулеві, тобто інвестиції миттєво переходять

у приріст капіталу. Формально це означає, що dK(t)=I(t);

* модель не враховує технічного прогресу;

* випуск не залежить від затрат праці, оскільки праця не є дефіцитним ресурсом;

* використовується виробнича функція Леонтьєва, яка передбачає неможливість взаємозаміни факторів виробництва - праці і капіталу. Припускається, що швидкість зміни доходу пропорційна інвестиціям:

dY=MPK-I(t)=MPK*s*Y, а темп приросту доходу dY/Y*dt є постійним і дорівнює s*MPK. Він прямо пропорційний нормі заощаджень та граничній продуктивності капіталу. Інвестиції (І) та споживання (С) в моделі Харода Домара зростають з таким же постійним темпом (s*MPK).

Модель Харода-Домара непогано описувала реальні процеси економічного зростання 1920-1950-х pp. Однак її передумова про те, що праця не є дефіцитним фактором, може не відповідати дійсності (зокрема тоді, коли темп зростання випуску перевищує темп зростання чисельності населення та зайнятих). Якщо праця не може заміщатися капіталом, а технічний прогрес відсутній, то праця в моделі може стати лімітуючим фактором, загальні темпи зростання зрівняються з темпами зростання затрат праці, а рівень виробництва і споживання в розрахунку на душу населення не зростатиме. Це припущення є значним недоліком даної моделі.

Технічний прогрес, якісні характеристики праці й капіталу, їхня взаємодія і взаємозаміщення у процесі розвитку все ефективніших технологій є сьогодні найважливішими ресурсами і факторами економічного зростання. А тому теорія зростання Харода-Домара, яка не враховує ці фактори і за якою основним джерелом зростання є фізичне нагромадження капіталу, а основним інструментом регулювання росту - норма заощадження, відійшла поступово на другий план.

3.2 Неокласична модель економічного зростання Р. Солоу

Іншим типом моделі економічного зростання є модель, яка була розроблена в 50-60-х pp. лауреатом Нобелівської премії Робертом Солоу. Ця модель дає змогу дослідити, як основні фактори виробництва -- праця, капітал, технологічні зміни - впливають на динаміку обсягу виробництва, коли економічна система перебуває у рівноважному сталому стані. Перевагою моделі Солоу є розмежування цих факторів і поступове дослідження впливу кожного з них на процес довгострокового зростання національного доходу.

Ми не ставимо перед собою завдання детально розглянути модель Солоу. Сформулюємо лише основні її передумови, позначення та висновки. Передумови та позначення моделі Солоу:

* пропозиція товарів описується за допомогою відомої нам виробничої функції: Y=F(K,L), яка характеризується постійним ефектом масштабу виробництва. Це означає, що коли обсяги ресурсів капіталу (К) і робочої сили (Z,) помножити на довільне додатне число (z), то й обсяг випуску зросте пропорційно цьому множникові: F(z*K,z*L)=z*F(K,L). Якщо припустити, що z=l/L., то виробнича функція матиме вигляд:

Y/L = F*(K/L * L/L) або y=f(k)

де у -- продуктивність праці Y/L, a k - капіталооснащення праці K/L (тут застосовані малі букви для позначення кількісних показники у розрахунку на одного працюючого). В результаті таких перетворень маемо функцію з двома змінними (у та k) , хоча третя змінна (L) і залишається залученою до аналізу;

* виробнича функція є нелінійною, y=f(k), і характеризується спадною граничною продуктивністю капіталу (МРК), тобто при зростанні показника k графік виробничої функції стає все пологішим, а тому кожна наступна додаткова одиниця капіталу виробляє менше продукту в порівнянні з попередньою (рис. 3.1). Іншими словами, накопичення капіталу не завжди має сенс: може настати момент, коли додатковий капітал не сприятиме зростанню обсягів випуску;

* сукупний попит задається через характеристики споживання (с) та інвестицій (і) в розрахунку на одиницю праці: у=с+і, де c=C/L, а I/L.

Враховуючи, що споживання є пропорційним до доходу і залежить від норми заощадження (s), тобто с=(1-s)*y, отримаємо y = (l-s)*y+i. Звідки i=s*y => i=s*f(k). В умовах рівноваги інвестиції дорівнюють заощадженням і є пропорційними до доходу. Чим більший показник k, тим більшим буде обсяг виробництва f(k) і тим більшими будуть інвестиції і.

Внаслідок цих нескладних перетворень ми отримали сукупність рівнянь, які дають змогу виразити показники доходу, споживання та інвестицій в розрахунку на одного працюючого як функцію від капіталооснащення праці:

y=f(k), i=s-f(k), c=f(k)-s*f(k)

На рис. 1.3 всі три показники зображено на одному графіку в системі координат "капіталооснащення праці - продуктивність праці".

Модель Солоу містить, окрім перерахованих, ще цілу низку передумов, а саме:

* вибуття капіталу W є пропорційним до величини його запасу К, тобто W=д*K, де д - норма амортизації;

* норма заощадження s постійна;

* інвестиційний лаг дорівнює нулеві;

* чисельність зайнятих L зростає з постійним темпом n;

Рис. 3.1 Доход, споживання та інвестиції в розрахунку на одного працюючого

* працезберігаючий технологічний прогрес (або ефективність праці під впливом технологічного прогресу) змінюється з темпом g. (Припустімо, що g=0,02. Це означає, що ефективність праці кожного робітника зростає на 2% на рік. За рахунок цього обсяг виробництва зросте настільки ж, наскільки він зріс би за умови, що кількість робочої сили збільшилась за рік на 2% при незмінній ефективності робочої сили. Показник g ще називають швидкістю науково-технічного прогресу).

Як уже зазначалося, ця модель дає змогу дослідити характер процесу економічного зростання у стані довгострокової рівноваги, тобто з'ясовує, як основні фактори виробництва впливають на темпи зростання потенційного

ВВП. А для цього потрібно насамперед задати умови довгострокового стану рівноваги.

Сталий рівень капіталооснащення. Відомо, що запаси капіталу в розрахунку на одного працюючого (Дk) можуть змінюватися з кількох причин, а саме: інвестиції (і) сприяють зростанню запасів капіталу, в той час як амортизація, збільшення чисельності населення, а також збільшення числа ефективних одиниць праці призводять до їхнього скорочення. Математично це передається так:

Дk=i-д*k-n*k-g*k, або Дk=i-(д+n+g)*k

де д*k - показник вибуття (амортизації) капіталу;

n*k та g*k -- величини, які показують, як зміниться запас капіталу в розрахунку на одного працюючого під впливом зростання чисельності населення та зростання ефективності робочої сили, відповідно.

Отже, темп скорочення капіталооснащення праці дорівнює (д+n+g), a

величина скорочення капіталооснащення при цьому визначається як (д+n+g)*k.

Станові сталої рівноваги в даній економічній системі відповідатиме такий рівень величини k, коли Дk=0, тобто коли приріст запасу капіталу за рахунок інвестицій дорівнюватиме його скороченню за рахунок інших факторів:

Дk=0 => i=(д+n+g)*k.

Враховуючи, що i=s*f(k), а сталий рівень капіталооснащення прийнято

позначати k*, умову, за якої економіка перебуває у сталому стані, запишемо як:

(д+n+g)-k*=s*f(k*)

Тобто коли економіка досягає рівноважного сталого стану, то інвестиції s*f(k) повністю компенсують знецінення капіталу внаслідок його зношення (д*k), збільшення чисельності працюючих (n*k) та технологічного прогресу g*k.

Використавши попередню формулу, легко знаходимо співвідношення "капітал-випуск":

k*/f(k*) = s / (д+n+g)

На рис. 3.2 зображено рівноважний сталий стан економіки за умови, що k=k*. Це - точка рівноваги для показника k, оскільки саме тут величина

приросту запасу капіталу дорівнює величині його зменшення, і показник k залишається незмінним. Саме тоді, коли запас капіталу дорівнює k*, і утворюється довгострокова стала рівновага економіки. Це дійсно так, адже при k₁<k* інвестиції перевищують вибуття капіталу, і його величина зростає. У випадку, коли k₂>k*, навпаки, інвестиції менші, ніж вибуття капіталу, і запас капіталу зменшується до тих пір, поки процес не вийде на точку k*.



Рис. 3.2 Умови довгострокової рівноваги економічної системи

При збільшенні норми заощадження s графік функції інвестицій i=s*f(k) піднімається вище, і, відповідно, точка його перетину з прямою (д+n+g)*k переміщується праворуч (рис. 3.3). Це дає змогу зробити висновок, що збільшення норми заощадження призводить до збільшення як стійкого рівня капіталооснащення k*, так і доходу в розрахунку на одного працюючого чи на душу населення, y*=f(k*), і, відповідно, потенційного ВВП в цілому. Якщо це так, то виникає питання: "Яка залежність між нормою заощадження та економічним зростанням?" Вища норма заощадження сприяє швидшому зростанню, проте це прискорення триває лише доти, поки економіка не досягне нового стану сталої рівноваги. А вже тоді зберегти високі темпи неперервного, сталого економічного зростання неможливо. Отже, у довгостроковому плані збільшення норми заощадження не впливає на темпи зростання.

Аналогічно Р. Солоу розглядає питання про те, як впливають на динаміку рівноважного сталого стану економіки зміна норми амортизації, чисельності працюючих і темпів технологічного працезберігаючого прогресу. Так, коли зменшується норма амортизації д чи темп приросту чисельності населення п, меншим стає кут нахилу прямої (д+n+g)*k, внаслідок чого точка k* пересувається праворуч, і економіка досягає нового сталого стану, але з вищим рівнем доходу у (рис. 3.4). Проте у новому рівноважному стані капітал і випуск продукції в розрахунку на одного працюючого залишаються незмінними, і це дає право стверджувати, що ні процес нагромадження капіталу, ні динаміка чисельності населення не можуть пояснити тривалого зростання рівня життя. На перший погляд, подібне відбувається і за нижчого (або нульового) темпу працезберігаючого технічного прогресу g: показник сталого рівня капіталооснащення зміщується праворуч, капітал на одиницю праці також стає більшим.

Рис. 3.3 Вплив зростання норми заощадження на сталий рівень капіталооснащення



Рис. 3.4 Вплив норми амортизації, динаміки чисельності та темпу технологічного прогресу на зміну рівноважного стану економіки

Проте, оскільки віддача від кожної одиниці робочої сили зростає з темпом g, то продуктивність праці, або випуск у розрахунку на одного робітника, зростає з таким самим темпом g.

Отже, модель Солоу дає змогу зробити важливі висновки про те, що у рівноважному сталому стані економіки:

* показники капіталу, доходу, споживання та інвестицій у розрахунку на одного працюючого зростають з темпом g;

* загальний обсяг капіталу, доходу, споживання та інвестицій зростає з темпом (n+g).

Таким чином, єдиним джерелом довгострокового економічного зростання доходу на одного працюючого, а відповідно, і рівня споживання, є науково-технічний прогрес. Ні збільшення запасу капіталу, ні збільшення кількості робочої сили не є чинником довгострокового економічного зростання. Коли економіка досягає стану сталої рівноваги, темп підвищення продуктивності праці залежить тільки від темпу базових технологічних змін.

РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ В УКРАЇНІ

Виступаючи у квітні 2003 року, Президент України зазначив, що у 2002 р. в Україні збереглася започаткована у II півріччі 1999 р. тенденція економічного зростання. За три роки реальний приріст ВВП становив 20,9 %, у т. ч. у 2002 р. - 4,6 %. Минулого року обсяги промислового виробництва збільшилися на 7,0 %, продукції сільського господарства - на 1,9 %. Кумулятивний індекс обороту роздрібної торгівлі досяг свого піку - 16,4 %.

Важливим чинником позитивної економічної динаміки стало суттєве випередження (порівняно з ВВП) темпів зростання реальних доходів населення. У 2002 р. вони підвищилися на 21,2 % Реальна заробітна плата зросла у 2002 р. на 18,2 %.

Зміцніла національна грошова одиниця. Гривня стала однією з найстабільніших валют серед країн з перехідною економікою. Рівень монетизації української економіки підвищився (з 19,2 % до 24,9 %), а доларизації грошового обігу - знизився. Суттєво зросли золотовалютні резерви держави: з 1352,7 млн. дол. - у 2000 р. до 2955,4 млн. дол. - у 2001 р. та 4416,7 млн. дол. на кінець 2002 р.

Попри погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури збереглася тенденція щодо збільшення українського експорту (10,3 %). Минулого року Україна увійшла у першу п'ятірку провідних держав-експортерів зерна. У структурі експорту зросла частка країн далекого зарубіжжя, що засвідчує зростання конкурентоспроможності української економіки. Чотири роки поспіль Україна зберігає позитивне сальдо поточного рахунку платіжного балансу: 1999 р. - 932 млн. дол., 2000 р. - 1,207 млн. дол., 2001 р. - 1,402 млн. дол., 2002 р. - 3,100 млн. дол. (попередні дані).

На 2002 р. припадає перехід від інвестиційної до споживчо-інвестиційної моделі розвитку. Протягом 2000 - 2001 рр. спостерігалася відчутна активізація інвестиційного процесу. Приріст інвестицій в основний капітал суттєво перевищував темпи зростання ВВП. У 2000 р. він досяг 14,4 %, у 2001 р. - 20,8 %. На цій основі сформувалася інвестиційна модель розвитку.

У 2002 р. темпи зростання інвестицій уповільнилися. У річному вимірі вони склали 103,8 %. Водночас відбулося значне зростання споживчого попиту - найвагомішого елементу кінцевого використання ВВП. Утворився ланцюг взаємопов'язаних економічних процесів: зростання доходів домогосподарств за умов стабільної цінової динаміки - розширення купівельного попиту населення - зростання обороту роздрібної торгівлі - зростання виробництва та імпорту споживчих товарів без втрати вітчизняного сегмента на внутрішньому ринку.

Особливістю зазначеної моделі є те, що випереджальне зростання доходів населення 120,7 % не супроводжувалося (як це мало місце у попередні роки) зростанням споживчих цін. Це пояснюється двома причинами.

По-перше, таке зростання супроводжувалося відчутним розширенням обороту роздрібної торгівлі (116,4 %) й активізацією вітчизняного виробництва товарів широкого вжитку (продовольчих та непродовольчих), що сприяло суттєвому розширенню внутрішнього ринку.

По-друге, зростання доходів домогосподарств (особливо заможної групи) супроводжувалося випереджальними темпами зростання заощаджень населення зі змінами у структурі його фінансових активів на користь готівки у гривнях та депозитів у комерційних банках. Приріст депозитів фізичних осіб у національній валюті склав 77,0 %.

Суттєве перевищення темпів зростання депозитів фізичних осіб над темпами зростання доходів домогосподарств та роздрібної торгівлі характеризує важливу позитивну макроекономічну тенденцію - відновлення процесу накопичення капіталу і стимулювання на цій основі інвестиційного попиту. Збереження цієї тенденції у 2003 р. може відіграти позитивну роль у розвитку економічної динаміки.

У 2002 р. чітко визначилася тенденція до уповільнення темпів економічного зростання. Приріст реального ВВП та промислового виробництва порівняно з торішнім показником зменшився у 2,0 рази, виробництва товарів народного споживання - у 2,1 рази, продукції сільського господарства - у 5,4 рази. Суттєво знизилися прибутковість підприємств та рівень рентабельності економіки, що стало основним чинником істотного уповільнення темпів зростання інвестицій в Україні: зі 120,8 % у 2001 р. до 103,8 % у 2002 р.

Відчутно ускладнилася ситуація у бюджетній сфері. Упродовж минулого року профінансовано всього 85,2 % планових видатків зведеного бюджету, затвердженого Верховною Радою України на 2002 р. За відповідний період рівень виконання плану з доходів склав 93,6 %. Бюджетна недоїмка за станом на 1 грудня 2002 р. зросла до 13,993 млрд. грн.

У 2002 р. суттєво уповільнилися темпи зростання ВВП. Реальне зростання ВВП склало 104,6 % проти 109,2 % у 2001 р. У номінальній оцінці обсяг ВВП склав у 2001 р. 204190 млн. грн., 2002 р. - 220556 млн. грн. У розрахунку на одну особу - відповідно 4195 грн. та 4576 грн.

Упродовж 2002 р. стабільно розвивалася промисловість. Промисловими підприємствами вироблено продукції та надано послуг на 200,1 млрд. грн., що на 7,0 % більше, ніж за 2001 р. У 2000 р. зростання промисловості становило 13,2 %, у 2001 р. - 14,2 %. Усього за три останні роки рівень промислового виробництва зріс на 38,4 %. Це найбільше досягнення не лише серед країн СНД, а і Європи. У 2002 р. на 18,6 % перевищено рівень промислового виробництва 1994 р.

У промисловості відбуваються позитивні якісні зрушення. Упродовж 2000 - 2002 рр. продуктивність праці зросла на 54,8 %, у т. ч. у 2002 р. - на 11,8 %. Намітилися позитивні структурні зрушення у напрямі збільшення випуску продукції кінцевого споживання. Випереджальними темпами зростали обсяги виробництва в галузях, що випускають продукцію для потреб внутрішнього ринку та інвестиційного спрямування: у харчовій промисловості темпи зростання склали у 2002 р. 8,4 %, целюлозно-паперовій та поліграфічній - 8,4 %, виробництві деревини та виробів з деревини - 23,4 %. Три роки поспіль швидкими темпами розвивається машинобудування (2000 р. - 115,3 %, 2001 р. - 118,8 %, 2002 р. - 111,3 %). У 2002 р. істотно зросли обсяги виробництва наукоємних галузей транспортного машинобудування. Приріст продукції в залізничному машинобудуванні склав 64,1 %, суднобудуванні - 20,5 %, автомобілебудуванні - 23,3 %, авіаційній промисловості - 8,4 %.

Про позитивні зрушення у сільському господарстві свідчать такі дані. Другий рік поспіль зібрано високий урожай зернових - 38,8 млн. т. За 2000 - 2002 рр. обсяг сільськогосподарського виробництва зріс на 23 %, обсяг інвестицій в основний капітал збільшився більше ніж у 1,5 раза, прямих іноземних інвестицій - на 53 %. Сільськогосподарське виробництво набуває ознак експортноорієнтованої галузі. Протягом 2002 р. з України експортовано продукції АПК на суму 2,4 млрд. дол., що складає майже 13,3 % загальноукраїнського експорту та майже на 30 % перевищує минулорічні показники. Розширюється географія експорту продовольства. Обсяг виробництва галузі у 2002 р. становив 64,4 млрд. грн. Це на 1,9 % вище показників попереднього року.

Останнім часом під впливом позитивної економічної динаміки та низької інфляції намітилася тенденція до зростання реальних наявних доходів населення. Протягом 2002 р. вони зросли на 21,2 %. Розмір реальної заробітної плати порівняно з попереднім роком збільшився у 2001 р. на 19,3 %, у 2002 р. - на 18,2 %. Середня заробітна плата у грудні 2002 р. перевищила розміри прожиткового мінімуму (442,91 грн. проти 365 грн.). Водночас зростання реальної заробітної плати протягом останніх двох років не дозволило компенсувати значного її зменшення порівняно з 1990 р. Купівельна спроможність номінальної заробітної плати у 2002 р. перебувала на рівні відповідного періоду 1993 р. Визначальну роль у цьому відіграли інфляційні процеси.

Протягом 2002 р. спостерігалося деяке поліпшення ситуації на ринку праці. Чисельність зайнятих у цілому по країні за 9 місяців 2002 р. зросла на 0,6 % порівняно з відповідним періодом минулого року та становила 20,5 млн. осіб. Зростання було обумовлене збільшенням кількості працюючих у приватному секторі економіки, де приріст зайнятих складав 15,3 %. При цьому чисельність найманих працівників підприємств, установ, організацій державної та колективної форм власності скоротилася відповідно на 5,7 % та 1,9 %.

Чисельність безробітних зменшилася на 11,4 % і становила 2,2 млн. осіб. При цьому рівень безробіття також скоротився з 11,0 % в середньому за 9 місяців 2001 р. до 9,8 % економічно активного населення. Істотно знизився рівень безробіття й серед молоді. Наразі, рівень зареєстрованого безробіття серед населення сільської місцевості за рік зріс з 4,8 % до 6,5 % на 1 січня 2003 р. та вдвічі перевищив аналогічний показник (2,9 %) у міській місцевості. Однією з позитивних тенденцій зареєстрованого ринку праці за останні 12 місяців було скорочення довготривалого безробіття. Так, кількість безробітних, які за станом на 1 січня 2003 р. перебували на обліку понад один рік, зменшилася більш як на чверть (26,8 %). Середня тривалість зареєстрованого безробіття порівняно з відповідним періодом 2002 р. скоротилася з 9 до 8 місяців.

ВИСНОВКИ

В Україні збереглася започаткована у II півріччі 1999 р. тенденція економічного зростання. За три роки реальний приріст ВВП становив 20,9 %, у т. ч. у 2002 р. - 4,6 %.

2002 р. став першим роком розвитку української економіки в умовах дефляції - індекс споживчих цін склав 99,4 %. Така нехарактерна для української економіки динаміка пояснюється насамперед суттєвим зниженням цін на продовольчу групу товарів.

Суттєве перевищення темпів зростання депозитів фізичних осіб над темпами зростання доходів домогосподарств та роздрібної торгівлі характеризує важливу позитивну макроекономічну тенденцію - відновлення процесу накопичення капіталу і стимулювання на цій основі інвестиційного попиту. Збереження цієї тенденції у 2003 р. може відіграти позитивну роль у розвитку економічної динаміки.

У 2002 р. чітко визначилася тенденція до уповільнення темпів економічного зростання. Причини зниження темпів економічного зростання української економіки такі.

Практично повністю вичерпали себе екстенсивні чинники економічного зростання - нарощування економіки за рахунок завантаження вільних виробничих потужностей, використання наслідків глибокої девальвації гривні попередніх років, скорочення боргів із заробітної плати тощо.

Суттєве уповільнення темпів реформування економіки, насамперед приватизаційних процесів. Більшість державних підприємств значною мірою вичерпали позитивний потенціал розвитку. Зростає їхня тінізація та збитковість. Якщо в цілому в економіці інвестиції в основний капітал упродовж трьох кварталів 2002 р. зросли на 6,2 %, то на державних підприємствах вони знизилися на 14,4 %.

Залишилися нереалізованими настійні вимоги Президента України до Кабінету Міністрів та Верховної Ради України стосовно відчутного зниження податкового навантаження і адміністративного тиску на товаровиробників щодо політики дальшої лібералізації економіки. За роки реформ в Україні не сформовано економічне середовище, яке б стимулювало підприємницьку активність, не створено ефективних механізмів захисту приватної власності, прав кредитора та інвестора. Серед країн СНД Україна має найменшу кількість малих підприємств на одну тисячу населення. Їхня частка у ВВП становить всього близько 11 %.

Останніми роками практично зупинилася у своєму розвитку банківська система, яка залишається відірваною від реального сектору економіки, активно не впливає на його якісні та кількісні перетворення.

У 2002 р. збільшилася зношеність основних фондів та виробничої інфраструктури загалом, скоротилися резервні виробничі потужності, досі залишається низький технологічний рівень виробництва, що зумовлює його високу енергоємність та матеріаломісткість.

Серйозним гальмом розвитку української економіки залишається низька якість корпоративного управління, а також неефективна система державного регулювання природних монополій.

Суттєвим чинником звуження інвестиційної та споживчої спроможності української економіки, стримування економічної динаміки є відплив фінансових ресурсів з України внаслідок зростання виплат за зовнішніми боргами. У 2003 р. цей чинник діятиме ще більшою мірою.

Звужується потенціал накопичення капіталу, а відтак і економічного зростання внаслідок зволікання з проведенням пенсійної реформи, запровадженням ефективних механізмів страхової медицини, іпотечного кредитування житлового будівництва.

У 2002 р. вагоме місце у структурі ВВП займають кінцеві споживчі витрати населення. Зростання їх обсягу випередило динаміку ВВП, що забезпечило збереження тенденції зростання виробництва споживчих товарів в умовах зменшення зовнішнього попиту на них. Минулорічне зростання доходів та витрат населення стало кроком у підвищенні рівня його життя, але до відчутних зрушень для кожної людини ще далеко, оскільки відсутнє суттєве зменшення диференціації доходів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Антонов Н.Г., Пессель М.А. Денежное обращение, кредит и банки. М.: АО «Финсатинформ», 1995.

Баликоев В.З. Общая экономическая теория: Учеб. пособие. Новосибирск: ТОО «ЮКЭА», НПК «Модус», 1996.

Бильчак В.С., Захаров В.Ф. Региональная экономика: Монография Под ред. В.С.Бильчака. Калининград: Янтар. сказ, 1998.

Евстигнеев В. Денежная эмиссия и переходная экономика Вопросы экономики. 1997. №10.

Градов А.П. Национальная экономика: Курс лекций. СПб.: Специальная Литература, 1997.

Деньги, кредит, банки: Учебник Под ред. О.И.Лаврушина. М.: Финансы и статистика, 1998.

Камаев В.Д. и др. Экономическая теория: Учебник. М.: Гуманит. изд. центр «Владос», 1998.

Кураков Л.П. Российская экономика: состояние и перспективы. М.: ЛОГОС, 1998.

Кураков Л.П. Экономическая теория: Учеб. пособие. М.: Пресс-сервис, 1998.

Клисторин В., Черкассский В. Денежные суррогаты: экономические и социальные последствия Вопросы экономики. 1997. №10.

Козырев В.М. Основы современной экономики: Учебник. М.: Финансы и статистика, 1998.

Леонтьев В. Экономические эссе. Теории, исследования, факты и политика. М.,1990.

Майбурд Е.М. Введение в историю экономической мысли. М.: Дело, Вита-Пресс, 1996.

Митяев Д., Батчиков С. К реформированию системы государственных финансов Российский экономический журнал. 1997. №9.

Основы экономической теории: Учеб. пособие / Под ред. В.Д. Камаева. М: Изд-во МГТУ им. Н.Э.Баумана, 1996.

Пансков В. Финансовые проблемы стабилизации российской экономики Российский экономический журнал. 1997. №1.

Сенчагов В. Денежная масса и факторы ее формирования Вопросы экономики. 1997. №10.

Фальцман В. Макроэкономика плановой и предпринимательской систем Российский экономический журнал. 1992. №4.

Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебник для вузов Под ред. проф. Л.А. Дробозиной. М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997.

Формирование совокупного предложения ЭКО. 1998. 5.

Чернявская Г. Национальное счетоводство в экономической статистике развитых стран Российский экономический журнал. 1993. №9.

Шишкин А.Ф. Экономическая теория: Учебник. М.: Гуманит. изд. центр «Владос», 1996. Кн. 1.

Экономика переходного периода: Учеб. пособие Под ред. В.В. Радаева, А.В. Бузгалина. М.: Изд-во МГУ, 1995.

Экономическая теория: Учебник Под ред. В.Д. Камаева. М.: Гуманит. изд. центр «Владос», 1998.

Экономическая теория национальной экономики и мирового хозяйства (политическая экономия): Учеб. пособие. М.: Финансовая академия при Правительстве РФ, 1997.

ДОДАТОК 1

Макроекономічні показники економічного розвитку України (2000 - 2002 рр.)

	2000	2001	2002
1	2	3	4
У % до попереднього року
Валовий внутрішній продукт	105,9	109,2	104,6
Обсяги промислової продукції	113,2	114,2	107,0
Виробництво товарів народного споживання	124,5	117,7	108,4
Виробництво продукції машинобудування	115,3	118,8	111,3
Обсяги продукції сільського господарства	109,8	110,2	101,9
Інвестиції в основний капітал	114,4	120,8	103,8
Роздрібний товарооборот	106,4	114,8	116,4
Доходи населення	140,5	125,9	120,7
Реальна заробітна плата	99,1	119,3	118,2
Вклади населення в банках України	153,7	168,4	170,8
Експорт товарів та послуг	117,9	109,5	110,1
Імпорт товарів та послуг	117,8	114,1	104,7
Індекс споживчих цін	128,2	112,0	100,8
Рівень монетизації економіки, %	15,9	19,2	24,9
Державний борг, % до ВВП	37,0	31,0	30,0
Золотовалютні резерви, млн. дол. США	1475,5	3089,5	4417,0
Сальдо поточного рахунку платіжного балансу, млн. дол. США	1481	1402	3170
Доходи Зведеного бюджету, % до ВВП	28,9	26,9	27,6
Видатки Зведеного бюджету, % до ВВП	28,3	27,2	26,8
Сальдо Зведеного бюджету, % до ВВП	0,6	-0,3	0,8

ДОДАТОК 2

Зміни реального ВВП, % до відповідного періоду попереднього року

ДОДАТОК 3

Структура ВВП за категоріями кінцевого використання, % до підсумку

	1999	2000	2001	2002
ВВП	100	100	100	100
- Кінцеві споживчі витрати (всього)	77,0	75,2	76,6	76,5
у т. ч. - домашніх господарств	54,7	54,3	55,0	54,5
- некомерційних організацій	2,5	2,3	2,0	1,8
- сектору державного управління	19,8	18,6	-19,6	20,2
- Валове нагромадження капіталу (всього)	17,5	19,8	21,8	18,9
у т. ч. - валове нагромадження основного капіталу	19,3	19,7	19,7	20,3
- зміна запасів матеріальних обігових коштів	-1,9	0,0	2,1	-1,4
- Чистий експорт (всього)	5,5	5,0	1,6	4,6
у т. ч. - експорт товарів та послуг	54,3	62,4	55,4	56,4
- імпорт товарів та послуг	-48,8	-57,4	-53,8	-51,8

ДОДАТОК 4

Середньомісячна заробітна плата

	1999	2000	2001	2002
Номінальна, грн.,	177,52	230,13	311,08	376,38
% до відповідного періоду попереднього року	115,7	129,6	135,2	121,0
Реальна,
% до відповідного періоду попереднього року	91,1	99,1	119,3	118,2

ДОДАТОК 5

Основні показники соціально-економічного розвитку України

	1999	2000	2001	2002
Валовий внутрішній продукт
Номінальний	130442	170070	204190	220556
Реальний, у відсотках до попереднього року	99,8	105,9	109,2	104,6
Зведений бюджет
Доходи	32876,4	49117,9	54934,6	60812,1
Видатки	34820,9	48148,6	55528,0	59085,2
Дефіцит	1944,5	-969,3	593,4	-1726,9
У відсотках до ВВП
Доходи	25,2	28,9	26,9	27,6
Видатки	26,7	28,3	27,2	26,8
Дефіцит	1,5	-0,61)	0,3	-0,8
Ціни
Індекс споживчих цін
Грудень до грудня, у відсотках	119,2	125,8	106,1	99,4
Індекс цін виробників промислової продукції
Грудень до грудня, у відсотках	115,7	120,8	100,9	105,7
Заборгованість між підприємствами та організаціями України
Дебіторська	163450,6	178176,6	209498,7	228996,4
Темпи зростання за період, у відсотках	158,7	109,0	117,6	109,3
Кредиторська	196364,1	222431,7	242558,5	261416,5
Темпи зростання за період, у відсотках	142,7	113,3	109,0	107,8
Індекси виробництва промислової продукції2), у відсотках до попереднього року	104,0	112,4	114,2	107,0
у т. ч. товарів народного споживання	107,2	124,5	117,7	108,4
Індекси виробництва продукції сільського господарства, у відсотках	93,1	109,8	110,2	101,9
Інвестиції в основний капітал
У фактичних цінах	17552	23629	32573	35432
У відсотках до попереднього року	100,4	114,4	120,8	103,8
Обсяг будівельно-монтажних робіт, виконаних за контрактами будівельного підряду, у відсотках до попереднього року	89,0	100,4	103,5	94,2
Вантажооборот, у відсотках допопереднього року4)	99,1	101,6	99,9	104,3
Пасажирооборот, у відсотках до попереднього року5)	98,4	105,1	99,7	103,4
Реформування власності, одиниць
Об'єктів малої приватизації	4634	4768	5756	5920
Об'єктів великої та середньої приватизації	288	164	107	74
Об'єктів соціальної сфери	256	281	173	172
Зовнішньоторговельний баланс, млн. дол. США	28154,8	33166,2	36731,7	40520,4
Експорт	15195,5	18059,3	19809,1	22012,4
Імпорт	12959,3	15106,9	16922,6	18508,0
Сальдо (+, -)	2236,2	2952,4	2886,5	3504,4
Загальний обсяг продажу споживчих товарів	34421	496106)	61535	68380
У відсотках до попереднього року	95,9	106,4	114,5	116,1
Кількість зайнятого населення, млн. осіб	21,8	21,3	20,9	-
Безробіття на кінець періоду
Рівень зареєстрованого безробіття, у відсотках до працездатного населення у працездатному віці	4,3	4,2	3,7	3,8
Навантаження на одну вакантну посаду, осіб	24	17	11	9
Грошові доходи населення8)
Номінальні	61865	86911	109391	163317
Реальні, у відсотках до попереднього року	92,0	109,9	109,6	121,2
Нарахована середньомісячна заробітна плата
Номінальна	177,52	230,13	311,08	376,38
Реальна, у відсотках до попереднього року	91,1	99,1	119,3	118,2
Заборгованість із виплати заробітної плати, млн. грн.	6400,8	4928,0	2484,3	2313,5
в т. ч. в бюджетній сфері	542,4	262,6	48,1	42,0
Заборгованість із фінансування виплати пенсій та грошової допомоги на кінець року	1358,6

Размещено на Allbest.ru