главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество Коллекция рефератов Otherreferats
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Аналіз та оцінка зрушень на ринку праці

Сутність, показники і структура трудового потенціалу, прогноз його формування і міри по зміцненню. Кількісна та якісна оцінка трудових ресурсів. Аналіз чисельності і структури зайнятості в базових галузях економіки. Динаміка безробіття в регіонах України.

Рубрика: Экономика и экономическая теория
Вид: курсовая работа
Язык: украинский
Дата добавления: 05.03.2012
Размер файла: 136,9 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Попит та пропозиція на ринку праці в Україні
Теоретичні засади функціонування ринку праці: сутність, інфраструктура, нормативно-правове забезпечення. Показники економічної активності та рівня зайнятості населення Україні. Аналіз показників безробіття. Оцінка попиту та пропозиції на ринку праці.
курсовая работа [201,9 K], добавлена 18.04.2011

2. Політика зайнятості населення в Україні
Проблеми зайнятості населення та формування розподілу і використання трудових ресурсів в Україні. Форми, причини і соціально-економічні наслідки безробіття. Аналіз інфраструктури ринку праці. Державна політика зайнятості й соціальний захист безробіття.
курсовая работа [1,4 M], добавлена 27.02.2013

3. Регіональні проблеми зайнятості населення України
Аналіз зайнятості населення в умовах ринку. Сутність, види, форми та забезпечення ефективної зайнятості населення. Аналіз ринку праці по регіонах та в Україні в цілому. Стан ринку праці в місті Кривий Ріг. Шляхи формування ефективної зайнятості в Україні.
курсовая работа [386,6 K], добавлена 16.04.2011

4. Формування трудових ресурсів в Україні
Сутність і зміст поняття "трудові ресурси" Суб’єкти і об’єкти формування працездатного населення. Показники економічно активного населення країн світу. Аналіз статево-вікової структури трудових ресурсів Західної України. Проблеми українського ринку праці.
реферат [35,6 K], добавлена 16.11.2009

5. Аналіз трудових ресурсів
Визначення трудових ресурсів економіки. Чинники зростання трудового потенціалу підприємства. Формальна оцінка досконалої трудової діяльності і методи її проведення. Шляхи підвищення ефективності використання ресурсів. Аналіз фонду заробітної плати.
курсовая работа [89,5 K], добавлена 28.04.2011

6. Економічний аналіз роботи підприємства
Аналіз виробництва продукції, товарів, робіт, динаміки та структури діяльності підприємства. Оцінка виробничого потенціалу, використання трудових ресурсів і оплати праці. Динаміка і структура операційних витрат. Фінансовий аналіз діяльності підприємства.
контрольная работа [252,2 K], добавлена 18.05.2010

7. Проблеми зайнятості трудових ресурсів Закарпатської області і шляхи їх вирішення
Аналіз сучасного стану зайнятості трудових ресурсів Закарпаття. Проблеми працевлаштування людей з обмеженими фізичними можливостями. Стратегії стабілізації ринку праці і напрямки роботи служби зайнятості Закарпаття по зниженню рівня безробіття населення.
курсовая работа [21,5 K], добавлена 21.04.2009

8. Ринок праці та зайнятість населення: теорія та практика
Теоретичні аспекти розвитку ринку праці та його структури. Сутність, види та форма зайнятості і безробіття. Порівняльна характеристика ринку праці та зайнятості населення Росії та України. Правове та законодавче регулювання відносин у сфері зайнятості.
курсовая работа [73,4 K], добавлена 14.02.2011

9. Аналіз зайнятості населення
Специфіка, особливості відтворення трудового потенціалу в економіці перехідного періоду. Аналіз концепцій зайнятості. Сучасні показники рівня зайнятості населення в Україні та вплив на них структурних змін в економіці, причини безробіття, його контроль.
курсовая работа [100,2 K], добавлена 14.05.2011

10. Макроекономічний аналіз структури зайнятості
Сутність поняття "зайнятість населення", її форми і види. Безробіття як одна з форм відхилення від ринкової рівноваги. Теорії безробіття, його причини і методи визначення рівня, зв'язок з інфляцією. Теоретичні основи функціонування ринку праці.
контрольная работа [113,6 K], добавлена 17.03.2011


Другие работы, подобные Аналіз та оцінка зрушень на ринку праці

Страница:  1   2 


Размещено на http://www.allbest.ru/

39

5

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЗРУШЕНЬ НА РИНКУ ПРАЦІ

ЗМІСТ

  • ВСТУП
  • 1. РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОГО РИНКУ ПРАЦІ 3 ОБГРУНТУВАННЯМ НАЙБІЛЬШ ІМОВІРНИХ ГІПОТЕЗ
  • 1.1 Трудовий потенціал: сутність, показники і структура
  • 1.2 Кількісна та якісна оцінка трудових ресурсів України
  • 1.3 Прогноз формування трудового потенціалу в Україні
  • 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЗРУШЕНЬ НА РИНКУ ПРАЦІ
  • 2.1 Аналіз чисельності та структури зайнятості в базових галузях економіки України
  • 2.2 Аналіз безробіття в регіонах України
  • 3. ЗАХОДИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ
  • ВИСНОВКИ
  • СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Своєрідність людських ресурсів полягає в тому, що це одночасно і ресурси для розвитку економіки і люди, споживачі матеріальних благ і послуг. Людські ресурси - один з видів ресурсів економіки.

Трудові ресурси виступають як форма вираження людських ресурсів і складаються з працездатного населення в працездатному віці (тобто населення в працездатному віці за винятком непрацюючих інвалідів І й ІІ груп), що працюють, підлітків і працюючих пенсіонерів.

Чисельність трудових ресурсів змінюється під дією демографічних і соціально-економічних факторів. Поняття "трудові ресурси" затвердилося в Україні, а також в інших державах, де існувало директивне планування господарства. У міжнародній практиці широко застосовується поняття "економічно активне населення", тобто працююче населення плюс безробітні. Таким чином, "економічно активне населення" складає частину трудових ресурсів.

Формування трудових ресурсів являє собою постійне поновлення їхньої чисельності. Зміни чисельності трудових ресурсів і чисельності населення, як правило, не збігаються. Трудові ресурси з "запізненням" відбивають демографічні зміни минулих років.

Під використанням трудових ресурсів розуміється, по-перше, розподіл їх за різними критеріями: на працюючих і непрацюючих, по галузях народного господарства, професіях і т.п. По-друге, під використанням розуміється також ефективність застосування праці на підприємствах, в установах і організаціях.

Можлива "віддача" трудових ресурсів як ресурсу економіки в чималому ступені залежить від складу трудових ресурсів по підлозі, віку, утворенню і стану здоров'я. Трудові ресурси, розглянуті в якісному "зрізі", тобто з обліком названих вище параметрів, являють собою трудовий потенціал. Трудовий потенціал виступає своєрідним видом розподілу трудових ресурсів і використовується як методологічний інструмент їхнього вивчення.

До однієї з важливих сторін вивчення трудових ресурсів відноситься облік регіональних особливостей їх формування і використання. Знання цієї сторони справи необхідно для ефективного державного регулювання трудових відносин, ринку праці.

Мета даної роботи - одержати уявлення про процеси, що відбуваються в соціально-трудовій сфері нашої країни: змінах у зайнятості, формуванні і розвитку системи нових соціально-трудових відносин, становленні і функціонуванні ринку праці, про сучасні підходи до керування людськими ресурсами, про зміст і елементи організації праці, оцінці його ефективності й оплати, місці і ролі Міжнародної організації праці в регулюванні соціально-трудових відносин.

трудовий ринок праця зайнятість

1. РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОГО РИНКУ ПРАЦІ 3 ОБГРУНТУВАННЯМ НАЙБІЛЬШ ІМОВІРНИХ ГІПОТЕЗ

1.1 Трудовий потенціал: сутність, показники і структура

Під потенціалом зазвичай розуміють засоби, запаси, джерела, що можуть бути використані, а також можливості окремого громадянина, групи громадян, суспільства.

В усьому світі прийшли до визнання вирішальної ролі головної продуктивної сили - людини, можливостей і здібностей працівника, окремих груп і суспільства в цілому здійснювати й удосконалювати трудову діяльність, істотно підвищувати її ефективність. У цьому зв'язку виникає питання: чому ж до 80-х років наша економічна наука не застосовувала даний термін?

Насамперед, це пов'язано з тим, що протягом тривалого часу економічна наука займалася проблемами трудових ресурсів. Однак вивчалися тільки три групи населення: працездатні в працездатному віці, фактично зайняті в сфері економіки, підлітки і пенсіонери. Отже, вивчення охоплювало тільки частину трудового потенціалу країни, та й то в основному з погляду укрупнених об'ємних характеристик.

Можна говорити про трудовий потенціал окремої людини, підприємства, міста, області, всього суспільства, оскільки він являє собою сукупність всіх здібностей людини до праці. Розглянемо поняття "трудовий потенціал" з позиції суспільства, окремого підприємства, організації, установи.

Трудовий потенціал - це ресурсна категорія. Він повинен містити в собі відповідно до визначення поняття "потенціал" джерела, засоби, ресурси праці, що можуть бути використані для вирішення певної задачі, досягнення визначеної мети, забезпечення можливості окремого громадянина, суспільства, держави у певній області. Таким чином, стосовно до підприємства трудовий потенціал представляє граничну величину можливої участі трудящих у виробництві з обліком їх психофізіологічних особливостей, рівня професійних знань і накопиченого досвіду.

Трудовий потенціал підприємства включає кілька статевікових груп працівників, що володіють різними потенційними можливостями, якісно характеризується освітнім і професійно-кваліфікаційним рівнем і стажем роботи з обраної спеціальності. Він формується під впливом технічних і організаційних факторів, тому що для здійснення виробничого процесу з урахуванням спеціалізації кожне підприємство оснащується необхідним устаткуванням, що певним чином взаємозалежно.

При визначенні величини потенціалу і його використання важливо правильно вибрати показник виміру. Як головний показник обсягу застосовується чисельність, а показник використання - людино-рік. Дослідження, проведені вченими, показують, що різниця в оцінці витрат праці в промисловості країни по величині відпрацьованих людино-годин і середнєсписковій чисельності працівників знаходиться в межах 15%. Отже, показник середнєспискової чисельності працівників, що є змінною величиною, не може бути еталоном при оцінці величини потенціалу, тому при аналізі динаміки його можна застосовувати тільки з поправочними коефіцієнтами. А оскільки такі коефіцієнти розробити дуже важко, то необхідно знайти новий показник.

Ряд дослідників в якості такого показника пропонують використовувати чол.-час., тому що він стабільний і добре відбиває динаміку. При порівнянні за різні періоди він вимагає коректування лише по числу робочих днів.

При використанні цього показника можна також виділити в загальному потенціалі сумарну величину невикористовуваного робочого часу в зв'язку з несприятливими умовами праці на роботах, де законодавчо встановлений скорочений робочий день, а також сумарний час невиходу на роботу виконавців, що одержують додаткові відпустки в зв'язку з несприятливими умовами праці. Таке виділення дозволить організувати цілеспрямовану роботу з корінного поліпшення умов праці. Невикористовуваний робочий час буде складатися з трьох нерівнозначних величин, а саме: часів, на які скорочується тривалість робочого дня, днів додаткових відпусток виконавців, зайнятих на даних роботах, а також днів скорочення неявок по загальній захворюваності в результаті поліпшення розумів праці.

Дослідження, проведені вітчизняними економістами, переконливо показали, що в якості основного об'ємного показника трудового потенціалу може виступати тільки людино-година. Цей показник є стабільним і застосовується у всіх економічних розрахунках і на будь-якому рівні.

Величина сукупного потенційного фонду робочого часу виробничого колективу являє собою різницю між календарним фондом (Фк) і сумарною величиною неявок і перерв, тобто об'ємну величину часу роботи для виконання виробничого завдання даним колективом працівників. До нерезервоутворюючих (Тнп) відносяться регламентовані витрати, що по своїй правовій і економічній сутності є необхідними і не можуть слугують резервом збільшення часу безпосередньої роботи (вихідні і святкові дні, основні і додаткові відпустки та інші законодавчо обумовлені неявки і перерви). У цьому фонді як у дзеркалі відбивається весь обсяг потенційних можливостей працюючих за кожною (плановий, звітний) період.

Оскільки базовою розрахунковою величиною може виступати фонд робочо-годин, то і показником, що характеризує його можливості, повинна виступати однойменна одиниця виміру, що має не якісне, а тільки кількісна відмінність.

Стосовно до підприємства величина трудового потенціалу визначається по формулі

Фп=Фк-Тнп (1)

чи

Фп=Ч * Д* Тсм,

де Фп - сукупний потенційний фонд робочого години підприємства, час.;

Фк - величина календарного фонду часу, час.;

Тнп - нерезервообразучі неявки і перерви, час.;

Ч - чисельність працюючих, чол.;

Д - кількість днів роботи в періоді, дн.;

Тсм - тривалість робочого дня, час.

Отже, величина трудового потенціалу виробничого колективу в годинах - це добуток чисельності працюючих (Ч) на законодавчо встановлену тривалість робочого дня в годинах (Тсм) з урахуванням кількості днів (Д) роботи в періоді. Звідси можна в загальному вигляді виразити і величину трудового потенціалу суспільства (регіону) по формулі

(2)

где Фп общ - потенційний фонд робочогочасу суспільства, год.;

Тр - законодавчо установлена величина часу роботи з груп працівників протягом календарного періоду (рік, квартал, місяць). Вона являє собою добуток кількості робочих днів у періоді на встановлену тривалість робочого дня в годинник.

Оскільки трудовий потенціал включає всіх громадян, здатних брати участь у суспільному виробництві в силу своїх фізичних можливостей, наявних знань і професійно-кваліфікаційних навичок при нормальному рівні інтенсифікації праці, то в розрахунок повинні бути включені всі групи працівників, з обліком їхніх характерних рис, про які говорилося вище. Оскільки структура цих груп не однорідна по можливостях участі в суспільному виробництві, то для правильного визначення величини трудового потенціалу суспільства необхідно кожну окрему групу обличчя привести до базової величини. Такою величиною є повно річний працівник. Трудовий потенціал суспільства, обчислений у таких працівниках, можна визначити по формулі

де Побщ - трудовий потенціал суспільства повно річних робітників;

tp - розрахунковий час роботи одного працюючого на протязі року, в годинах.

Задача полягає в тому, щоб правильно визначити групи осіб з різним рівнем потенційних можливостей, що беруть участь у суспільному виробництві. Причому тривалість календарного періоду такої участі окремих працівників не завжди є однозначним критерієм для визначення величини потенціалу. Так, чоловіки і жінки в силу фізіологічних особливостей організму, за інших рівних умов, як показують дослідження, у ту саму одиницю робочого часу роблять різну кількість споживчих вартостей (виконують неоднаковий обсяг робіт). Ці та інші особливості обов'язково повинні бути враховані при угрупованні трудящих по основній ознаці, яким є в даному випадку здатність і можливість участі в суспільно корисній праці.

У 1990 р. у міжнародній лексиці і термінології соціальних працівників з'явилося нове визначення - індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), чи скорочено - індекс людського розвитку (ІЛР). Він містить чотири парадигми (грецьке слово - приклад, зразок) і виміряється показниками.

До найважливіших парадигм розвитку людського потенціалу відносяться: продуктивність як результат ефективної діяльності, спрямованої на підвищення доходу й економічний ріст; рівність, що розуміється як рівність можливостей у реалізації здібностей користування благами; стійкість, що дозволяє забезпечити доступ до досягнень цивілізації не тільки нинішнім, але і майбутнім поколінням; розширення можливостей, яке припускає, що розвиток здійснюється не тільки в інтересах людини, а і завдяки її зусиллям.

Серед показників, що визначають індекс розвитку людського потенціалу, виділяють три: очікувані тривалості життя; рівень утворення; реальний валовий продукт (ВВП). Разом взяті вони відбивають три головних якості: здорове життя, рівень знань, гідний рівень життя.

Однак слід зазначити, що жоден індекс не здатен цілком відбити таке складне поняття, як людський потенціал. Кожен показник описується окремими пунктами: тривалість життя - роками життя, доход - купівельною спроможністю, грамотність дорослого населення - відсотками.[1]

1.2 Кількісна та якісна оцінка трудових ресурсів України

Вікові границі і соціально-демографічний склад трудових ресурсів визначаються державними законодавчими актами. В Україні працездатним віком вважається: у чоловіків 16 - 59 років включно, у жінок 16 - 54 роки. Границі працездатного віку в різних країнах неоднакові. В одних країнах нижня границя встановлена в 14 - 15 років (в окремих - 18 років), а верхня - у багатьох 65 років для всіх чи 65 років для чоловіків і 60-62 року для жінок. Середня тривалість життя та вік виходу на пенсію в різних країнах наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Средняя тривалість життя та вік виходу на пенсію (років)

Країни

Середня тривалість життя

Вік виходу на пенсію (загальний)

Чоловіки

Жінки

Чоловіки

Жінки

Україна

64

74

60

55

США

71

78

65

65

Німеччина

72

78

65

60

Англія

72

79

65

60

Австрія

72

79

65

60

Венгрія

65

74

60

55

Польша

67

76

65

60

Франція

72

81

60

60

Австралія

74

80

65

60

Швеція

80

83,7

65

65

В Україні законодавча влада неодноразово розглядала питання про необхідність збільшення вікового порогу для призначення пенсії за віком для чоловіків - з 60 до 65 років, для жінок - з 55 до 60 років. Такий процес планується вводити поступово, поетапно - спочатку до 62-63 років для чоловіків і до 57-58 років для жінок. Є як прихильники так і супротивники такого рішення. Одним з аргументів тих, хто виступає проти збільшення віку виходу на пенсію, є посилання на важке економічне становище працюючого населення в цілому.

З 1993 р. в Україні здійснений перехід на міжнародну систему класифікації складу населення, відповідно до якої схема складу трудових ресурсів виглядає в такий спосіб (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Трудові ресурси та економічно неактивне населення

Економічно активне населення - це частина населення, що забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг. Дана категорія включає зайнятих і безробітних і вимірюється стосовно обстежуваного періоду. Для визначення економічної активності населення розглядається її рівень:

Уеа = dэан,

де Уеа - рівень економічної активності населення;

dэа - частка чисельеності економічно активного населення;

Чн - загальна численість населення.

Величина економічно неактивного населення вимірюється стосовно обстежуваного періоду і включає наступні категорії:

а) учні і студенти, слухачі і курсанти, що відвідують денні навчальні заклади (включаючи денні аспірантури і докторантури);

б) особи, що одержують пенсії по старості і на пільгових умовах, а також одержують пенсії з нагоди втрати годувальника при досягненні ними пенсійного віку;

в) особи, що одержують пенсії по інвалідності (1, 2, 3 групи);

г) особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами і т.п.;

д) інші особи, у яких немає необхідності працювати, незалежно від джерела доходу.

Структура трудових ресурсів багатогранна і включає різні компоненти і характеристики трудових ресурсів.

Розглянемо окремі елементи структури трудових ресурсів.

Структура трудових ресурсів по статі.

Цей показник має важливе значення для формування ефективної структури зайнятості по сферах додатка праці в професійно-галузевому і територіальному розрізах і визначається шляхом виявлення співвідношень чоловіків і жінок, зайнятих у суспільному виробництві, домашнім і особистому господарстві, на навчанні з відривом від виробництва і т.д. Структура трудових ресурсів по статі розрізняється по території країни і сферам зайнятості. На рис. 1.2 наведена структура трудових ресурсів.

Насамперед, відзначимо, що в складі трудових ресурсів України питома вага чоловіків більше, ніж жінок (чоловіки - 62,5%, жінки - 51,2%). Це пов'язано з тим, що працездатний вік у чоловіків на 5 років вище. Однак таке співвідношення змінюється в міру збільшення смертності чоловіків у працездатному віці.[5]

Рис. 1.2. Структура трудових ресурсів

Рівень освіти трудових ресурсів.

Даний показник визначається середнім числом років навчання, чисельністю учнів і студентів, питомою вагою фахівців з вищою освітою та ін. Рівень освіти характеризується такими показниками, як відсоток грамотності, середнє число років навчання, розподіл населення по групах у залежності від отриманої освіти. Дані, що стосуються рівня освіти населення представлено у вигляді таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.

Рівень освіти населення

Показники

1998

2003

З 1000 чоловік населення у віці 15 років та старші мають освіту, чол.:

вищу

113

133

незакінченну вищу

17

18

середнє спеціальнє

192

219

середнє загальне

274

285

неповне середнє

210

202

початкове

129

100

Як видно з таблиці, число осіб, що мають вищу, незакінчену вищу і середню фахову освіту, зросло з 322 чол. у 1998 р. до 370 у 2003 р., чи на 15%. Важливу інформацію про якість інтелектуального потенціалу дає спрямованість професійної підготовки в системі вищої освіти. Зараз її структура в нашій країні та на Заході значно відрізняється (див. табл. 1.3).

Таблиця 1.3.

Чисельність випускників вищої школи по спрямованості навчання, % до підсумку

США

Канада

Великобританія

Франція

Україна

Сфера освіти

9,8

11,1

8,3

3,0

25,8

Гуманітарні та соціальні науки

42,2

45,5

39,6

42,7

25,7

Медицина

10,0

10,6

16,8

8,6

7,0

Інженерні науки

5,5

8,0

14,3

3,5

33,7

Сельске господарство

1,6

0,8

0,9

0,2

7,8

Інші

30.9

24,0

20,2

42.0

Дані табл. 1.3 свідчать про те, що в нашій країні в порівнянні з розвинутими державами переважає підготовка з інженерних спеціальностей. Зате в області гуманітарних і соціальних наук ми серйозно відстаємо від них.

Кількісні зміни чисельності трудових ресурсів характеризуються такими показниками, як абсолютний приріст, темпи росту і темпи приросту трудових ресурсів.

Абсолютний приріст визначається як різниця між чисельністю трудових ресурсів на початок і кінець розглянутого періоду. Звичайно це може бути рік чи більш тривалий відрізок часу.

Темп росту розглядається як відношення абсолютної величини чисельності трудових ресурсів наприкінці даного періоду до їхньої величини на початку періоду. Якщо розглядаються темпи за ряд років, то середньорічний темп визначається як середня геометрична за формулою:

где Трс - среднєрічний темп росту;

п - число років;

Rn - чисельність в конці періоду;

Ro - чисельність на початку періоду.

Темп приросту розраховується за формулою

где Тпс - среднєрічний темп приросту. [10]

1.3 Прогноз формування трудового потенціалу в Україні

Перспективи розвитку національного ринку праці України значною мірою залежать від наявних і очікуваних тенденцій розвитку його промислового сектора, що знаходиться під впливом сучасних процесів структурної перебудови базових галузей промисловості, реструктуризації та банкрутства цих підприємств. Якщо виходити з необхідності всебічного реформування економічної системи та забезпечення нових структурних характеристик зайнятості, то формування розвинутого і гнучкого ринку праці України повинно базуватися на таких функціональних елементах, як:

трансформація основних територіальних пропорцій форм зайнятості відповідно до структурних зрушень економічній системі;

збереження і стимулювання зайнятості в пріоритетних галузях господарювання;

оптимізація територіально-галузевого перерозподілу робочої сили на основі її вивільнення з неперспективних сфер господарювання;

активізація трудової мобільності робочої сили, процесів професійної підготовки та перепідготовки кадрів;

сприяння найму і організованому працевлаштуванню населення та організація ефективної соціальної підтримки вимушено незайнятого населення.

Надзвичайно широкий спектр можливих варіантів розвитку українського ринку праці під впливом структурної перебудови економіки визначається:

макроекономічними показниками та їх динамікою;

методами і формами здійснення структурні реорганізації базових галузей економіки, порядком запровадження механізму банкрутств;

темпами, обсягами, напрямами та формами територіального, галузевого і секторного перерозподілу робочої сили;

місткістю сфери прикладання праці в різних секторах. галузях економіки, сферах економічної діяльності та перспективами її розпитку:

формами і методами державної політики зайнятості та ринку праці.

Загальна ситуація на національному ринку праці з точки зору можливих змін в обсягах пропозиції робочої сили залежатиме під масштабів та темпів вивільнення робочої сили, спричинених структурним реформуванням базових галузей економіки, - з одного боку, та рівня плинності працівників в цьому секторі економіки внаслідок незадоволеності змістом, умовами та оплатою праці - з іншого. Динаміка цих складових визначатиме оборот робочої сили, зумовлений виключно факторами структурного характеру. При ньому інтенсивність її обігу зумовлюватиметься темпами реорганізації базових галузей економіки та коливаннями рівня попиту на працю в усіх секторах економіки.

З огляду на велике різноманіття варіантних сценаріїв та очікуваних параметрів національного ринку праці, мають бути враховані результати попередніх аналітичних досліджень, які дозволяють встановити найбільш наближений до реальності перебіг подій на ринку праці під впливом складних процесів структурної перебудови базових галузей економіки. Врахування усіх можливих взаємозв'язків, породжених дією названих вище факторів, доводить доцільність розробки двох найбільш імовірних варіантів розвитку подій на українському ринку праці, які умовно можуть бути названі «помірним» та «інерційним».

За першим (помірним) і найбільш бажаним варіантом процеси структуроутворення носитимуть активний характер і супроводжуватимуться значним технологічним оновленням виробництва та наближенням його структури до потреб товарного ринку. Цей варіант прогнозу виходить з того, що структурна модернізація економіки дозволить до кінця прогнозного періоду (2005 р.) збільшити обсяг виробленого валового внутрішнього продукту у 1,2-1,3 рази порівняно з 1999 р.; приблизно такими ж темпами повинні зростати валові інвестиції, що забезпечить суттєве покращання ситуації на ринку праці.

Активізація інвестиційної діяльності, як головний фактор підтримки попиту на працю та зменшення можливих негативних соціальних наслідків структурного реформування, має бути забезпечена в першу чергу в сфері науково-технічного оновлення базових галузей економіки за рахунок прискорення амортизації. Амортизаційні відрахування слугуватимуть фінансовою основою відтворення системи робочих місць, яка базується на. активній частині основних виробничих фондів. За цим варіантом прогнозу припускається, що врешті-решт буде подолано недостатність амортизаційних відрахувань, спричинену відставанням заявленої вартості основних виробничих фондів від їх ринкової ціни чи зумовлену низькими нормами списання. Поряд з цим для реалізації дано; о варіанту розвитку ринку праці принципово важливо утримувати помірний рівень інфляції, то не перевищує 5-6 % у річному обчисленні, і сприяє розгортанню різних форм підприємницької діяльності.

Бажані зміни, що відповідають вимогам комплексної трансформації економічної системи та збалансованого розвитку ринку праці, найбільш імовірно призведуть до зниження в структурі валового внутрішнього продукту частки промисловості, в тому числі і її базових галузей, при одночасному збільшенні питомої ваги сфери послуг. Очевидно, що на першому етапі структурна перебудова економіки матиме селективний характер, а тому її вплив на рух робочої сили на ринку праці буде досить обмеженим. Разом з тим пріоритетного значення буде надано збереженню, відновленню та подальшому розвитку науково-технічного й інтелектуального потенціалу базових галузей промисловості, які визначають спеціалізацію країни в міжнародному поділі праці, її експортну орієнтацію та зміцнюють конкурентоспроможність вітчизняного товаровиробника.

Таким чином, в основу першого варіанта розвитку національного ринку праці покладено гіпотезу, згідно з якою в прогнозному періоді будуть врешті відновлені основи нормального протікання відтворювальних процесій у базових галузях економіки, без чого неможливим є (формування регульованого і гнучкого ринку праці в промисловому секторі економіки. При цьому очікується, то визнані збанкрутілими потужні підприємства паливної, металургійної, хімічної і нафтохімічної промисловості, машинобудування металообробки будуть активно перепрофілюватися чи здійснювати диверсифікацію виробництва, а тому не вдадуться до масового вивільнення своїх працівників.

За такою гіпотезою основними факторами підтримки попиту на робочу силу в умовах структурної перебудови базових галузей економіки, реструктуризації та дії механізму банкрутства виступатимуть:

зростання продуктивного основного виробничого капіталу і зниження, міри його спрацювання за рахунок підвищення, як мінімум, удвічі коефіцієнту вибуття застарілою обладнання і доведення коефіцієнту оновлення фондів до 3-4% щорічно;

модернізація наукомістких та високотехнологічних галузей машинобудування, розширення їх експортних можливостей, реорганізація за замкнутими технологічними циклами, збільшення обсягів випуску товарів тривалого (довготермінового) користування;

цільова інвестиційна підтримка вугільної промисловості для відтворення та підвищення рівня використання потужностей на діючих шахтах;

технічне переоснащення підприємств нафтової і газової промисловості та запровадження нових прогресивних технологій;

поліпшення галузевої структури металургійного виробництва, вдосконалення технологічних процесів;

створення додаткових потужностей щодо виробництва нових перспективних хімічних матеріалів;

широкомасштабне технічне переоснащення підприємств електроенергетики.

Поряд з цим, безумовно, діятимуть чинники, що призведуть до збільшення обсягів пропозиції робочої сили. В першу чергу, це виведення з експлуатації певної частини малоперспективних та збиткових промислових об'єктів, що використали свій ресурс і не відповідають вимогам безпеки експлуатації Разом з тим очевидно, що спричинені структурними факторами різні форми тимчасової незайнятості населення самі по собі не активізують механічний рух населення, зокрема розвиток внутрішніх міграцій, принаймні, у найближчій перспективі.

Отже, бажаний варіант розвитку національного ринку праці України полягає у неухильному збільшенні його місткості під впливом модернізації галузей промисловості та їх структурної перебудови, підвищенні ефективності використання виробничих потужностей і початковій віддачі інвестицій у територіально-галузеву систему робочих місць.

Враховуючи потреби відновлення вітчизняного товаровиробництва, необхідно досягти зростання зайнятості в галузях, що виробляють інвестиційну продукцію та працюють на задоволення потреб споживчого ринку, тобто у машинобудуванні, легкій та харчовій промисловості. Припинення відпливу робочої сили з цих галузей і забезпечення її додаткового найму у цю сферу господарювання потребує:

підвищення рівня завантаженості виробничих потужностей порівняно з 1999 р. щонайменше у 1,5-2 рази;

піднесення номінальної заробітної плати на державних і колективних промислових підприємствах, принаймні на тих, що спроможні перепрофілювати виробництво на випуск конкурентоспроможної продукції, у 2,0-2,5 рази;

радикального покращання умов праці та зниження хоча б до середньопромислових показників питомої ваги осіб, які зайняті в несприятливих і шкідливих для здоров'я умовах праці;

нормалізації ціноутворення та забезпечення рентабельності базових галузей економіки.

Проте у період до 2005 р. найбільш імовірно збереження існуючої на сьогодні місткості ринку праці і навіть її звуження внаслідок практичної неможливості досягти високої завантаженості виробничих потужностей у базових галузях економіки і суттєво збільшити обсяги виробництва у цей період. Найбільш імовірно, що виведення з експлуатації морально застарілого та фізично спрацьованого обладнання протягом 2000-2005 рр. призведе до скорочення на 30-35% виробничих потужностей в металургійній, хімічній і машинобудівний галузях.

Другий (інерційний) варіант можливого розпитку національного ринку праці ґрунтується на гіпотезі, що траєкторія соціально-економічного розвитку України та її регіонів характеризуватиметься наявністю певних періодів рецесії, що матимуть місце до 2005 р., та уповільненим протіканням структурної перебудови базових галузей економіки. Внаслідок цього частка продукції базових галузей у загальнопромисловому виробництві складе у 2005 р. близько 70,5 - 71,2 %. Відсутність реальних перспектив швидкого подолання кризових явищ у цих галузях економіки робить цілком імовірним цей прогнозний варіант.

В період рецесійного стану економічної системи відбуватиметься значне скорочення попиту па робочу силу в окремих галузях та виробництвах базового сектора економіки, а в міру пожвавлення економічної ситуації додаткова потреба в ресурсах праці неухильно зростатиме, переважно в сфері малого і середнього підприємництва. В цілому ж у промисловому секторі ринку праці, що формується цими галузями, спостерігатиметься невисока динамічність зрушень у сфері обігу і використання робочої сили. Припускається, що до 2004р. збережуться сучасні макроекономічні передумови, які, на жаль, не стимулюють нарощування обсягів виробництва в базових галузях економіки.

Іншими чинниками, що ускладнюватимуть ситуацію на національному ринку праці в умовах структурної перебудови, стануть: нестача інвестиційних ресурсів для створення нових і радикального оновлення діючих робочих місць у базових галузях економіки; нерозвиненість прогресивних форм господарювання у цьому секторі економіки; низький платоспроможний попит на продукцію базових галузей економіки з боку вітчизняних оптових споживачів;

порушення усталених міжгалузевих зв'язків внаслідок фінансових труднощів; відсутність мотиваційне потужних важелів щодо продуктивної зайнятості населення. Несприятливий інвестиційний клімат та нормативно-правова неврегульованість суттєво гальмуватимуть малий та середній бізнес, розвиток якого цілком можливий в межах недержавного промислового сектора економіки.

У зв'язку з цим необхідно активно протидіяти негативній тенденції стійкого падіння попиту на робочу силу в усіх галузях і сферах економічної діяльності через повне використання можливостей приватного сектора економіки, в тому числі малого підприємництва та самостійної зайнятості населення. В найближчій перспективі місткість цього сектора економіки може подвоїтися за рахунок створення належних економічних передумов його розвитку.

Найбільш імовірно збереження сучасних тенденцій використання робочої сили в базових галузях економіки України. Вони характеризуватимуться високою інерційністю і переважанням екстенсивних форм на тлі низької продуктивності та інтенсивності праці. При цьому може погіршуватися якісний склад робочої сили цих галузей економіки: знижуватиметься частка висококваліфікованих робітників основного виробництва, посилюватимуться розбіжності між складністю робіт і професійно-кваліфікаційним рівнем робітничих кадрів, прискореними темпами скорочуватиметься чисельність спеціалістів вищої кваліфікації внаслідок їх відпливу в більш прибуткові сфери господарювання.

Якщо за цієї ситуації не буде вжито відповідних організаційно-економічних заходів щодо падання процесу обігу робочої сили дійсно регульованого характеру, узгодженого з іншими параметрами виробничого процесу, то можна очікувати на загострення проблем регіонального безробіття, особливо на територіях зосередження галузей добувної промисловості. Через уповільнене протікання структурної перебудови, низьку завантаженість виробничих потужностей, яка, найбільш імовірно, суттєво зросте тільки після 2005 р., на ринку праці домінуватимуть регресивні форми обігу робочої сили - застійні форми безробіття та нерегламентована трудова діяльність.

В оцінці їх можливих обсягів слід виходити з того, що місткість українського ринку залишається невисокою, а за умови змін у режимі фінансової підтримки тимчасово незайнятого населення слід очікувати на суттєве прискорення процесу вивільнення робочої сили із сфери матеріального виробництва, і в першу чергу з добувних галузей. Оскільки інші сфери господарювання будуть неспроможні забезпечити працевлаштування вивільненого контингенту, цілком імовірним є суттєве зростання зареєстрованого безробіття на територіях зосередження підприємств важкої індустрії. Очевидна небажаність такої ситуації вимагає активізації дій щодо розвитку різних сфер економічної діяльності, пожвавлення ділової активності працездатного населення. Важливо утримати рівень безробіття в межах докритичного, перевищення якого загрожує соціальною напругою та різким падінням життєвого рівня населення.

Розв'язання проблеми структурного безробіття, спричиненого реформуванням базових галузей економіки - це реалізація цілого комплексу взаємопов'язаних завдань на макро- і мікроекономічному рівні: стабілізація грошово-кредитної сфери, високі мотивація підприємництва і продуктивної трудової діяльності за наймом, технологічне оновлення виробництва. Тільки мобілізація всіх цих чинників дозволить пом'якшити можливі негативні соціальні наслідки структурних перетворень, надати динамізму процесам територіального і галузевого обігу робочої сили, упередити застійні явища на ринку праці та розширити його місткість.

У перспективі прогнозна ситуація на ринку праці значною мірою залежатиме від того, наскільки структурна реорганізація забезпечуватиме оновлення діючих та введення нових додаткових робочих місць.

В цілому ж оплата праці може позитивно впливати на зайнятість робочої сили, що динамічно змінюється в умовах структурних перетворень, тільки за умов усталеного зростання чи, принаймні. стабілізації реальної заробітної плати, виключаючи ситуацію нестійкої інфляційної рівноваги цін і зарплати. За умови збереження низької заробітної плати і відповідного рівня доходів в базових галузях економіки, а також скорочення особистого споживання немає підстав очікувати на ефективне використання робочої сили в цьому секторі економіки і покращання структурних характеристик зайнятості. Тому в перспективі серед першочергових завдань постає завдання щодо посилення стимулюючої функції заробітної плати, встановлення обґрунтованих міжгалузевих співвідношень.

Для нормалізації процесів на ринку праці в умовах структурної перебудови базових галузей економіки велике значення має рівень диференціації доходів населення та їх цільове використання, а також та обставина, що вплив доходів різних верств населення на виробництво - неоднаковий. Зокрема, купівельна спроможність населення з високими доходами реалізується головним чином через придбання імпортних товарів та послуг, в той час як переважна більшість населення споживає товари вітчизняного виробництва. У зв'язку з цим з метою посилення позитивного впливу доходів населення на вітчизняний товарний ринок, а відтак і ринок праці необхідно забезпечити випереджаюче зростання масової купівельної спроможності значної частини населення з невисокими доходами. Зростання реальної заробітної плати, сукупних доходів та соціальних виплат - це перспективний шлях до відродження вітчизняного товаровиробництва, збільшення місткості ринку та нормалізації процесів на ринку праці.

Незалежно від варіанту розвитку подій на національному ринку праці вже сьогодні можна стверджувати, що до 2005 р. не реально здійснити перерозподіл робочої сили, раніше зайнятої у виробничій сфері, на користь невиробничої, і в першу чергу - соціально-культурної. За прогнозними розрахунками, що базуються на ретроспективному аналізі динаміки зайнятості та очікуваних тенденціях розвитку невиробничої сфери, до 2005 р. ця сфера економіки може втратити 1,0 - 1,5 мли. робочих місць. Постійні труднощі з її фінансуванням, що значною мірою забезпечується бюджетними коштами, не дозволяють сподіватися на значне збільшення її місткості. Таким чином, по суті єдиною формою залучення працівників, вивільнених з базових галузей економіки внаслідок їх структурної реорганізації, до суспільно-корисної діяльності залишається підприємницька діяльність в різних сферах господарювання.

У перспективі для сприятливого розвитку подій на ринку праці має бути остаточно вирішена проблема оптимізації кадрових потреб базових галузей економіки і, в першу чергу, паливно-енергетичного комплексу, її розв'язання має починатися не з порівняльного аналізу з відповідними показниками зайнятості економічно розвинутих країн світу та механічним накладанням їх тенденцій на умови вітчизняного виробництва, а з визначення економічно доцільних обсягів виробництва з урахуванням необхідності зниження загальної енергомісткості економіки та вдосконалення самої структури використання паливно-енергетичних ресурсів.

Розрахунки Європейської енергетичної комісії показують, що при ефективному використанні енергоресурсів Україна могла б удвічі збільшити свій національний продукт і водночас у 3-4 рази зменшити витрати на нафту і газ. Капітальні вкладення у енергозберігаючі технології дають більший ефект, ніж у створення нових потужностей у паливно-енергетичному комплексі. Отже, структурна реорганізація економіки повинна забезпечити переливання капіталу в галузі й виробництва з ефективним використанням засобів виробництва і досягнення на цій основі адекватного руху робочої сили.

У перспективі для того, щоб сформувати найбільш сприятливі економічні передумови для покращання структурних характеристик промислового сектора ринку праці необхідно задіяти принципово повий регулюючий механізм дійової конкуренції та широкого сприйняття товаровиробниками сучасних наукових і технологічних досягнень. Обмеженість необхідних внутрішніх нагромаджень можна подолати, спрямовуючи кредитні ресурси у сферу інвестиційної та інноваційної діяльності. У поєднанні з новітніми методами господарського управління це забезпечить поступове відновлення промислового виробництва.

Водночас необхідно прискорити вибуття з господарського обороту технологічно застарілих виробництв, компенсуючи можливі втрати випереджаючим розвитком конкурентноспроможних і найбільш перспективних соціальне орієнтованих товарониробництв. Тільки через структурне і якісне оновлення виробництва, комплексне вдосконалення системи його управління, формування мотиваційне потужної основи продуктивної зайнятості можна оптимізувати кадрові потреби промисловості за оціночними критеріями загальної результативності праці.

Оптимізація кадрових потреб може бути досягнута за рахунок вдосконалення секторної структури базових галузей промисловості за формами власності. Разом з тим орієнтація на надмірне зниження питомої ваги державної власності, про що проголошено в деяких програмних документах ринкових перетворень, є небезпечною для всієї економіки, а особливо її промислового сектора, де ще не відлагоджено механізм ефективного регулювання економічних процесів, а тільки ведеться пошук найбільш прийнятних рішень. За умов, коли відбувається становлення ринкової інфраструктури, відпрацьовуються нові форми господарського управління, у державному секторі економіки повинна залишатися електроенергетика, газова, металургійна, нафтохімічна промисловість.

Разом з тим уряд України обирає інший шлях досягнення економічної стабільності. Зокрема, згідно плану оздоровлення електроенергетики передбачається приватизація електроенергетичних підприємств та гроші, частина яких спрямовуватиметься на поліпшення оборотних коштів, інша - в бюджет. Враховуючи ту обставину, що електроенергетика є одним з найбільших кредиторів в Україні, можна очікувати що це рішення призведе не до покращання фінансового стану галузі, а до збільшення заборгованості через низьку платоспроможність споживачів електроенергії.

В цілому складне фінансове становище базових галузей економіки не дозволяє сподіватися на значне розширення сфери - зайнятості у цих галузях у найближчій перспективі, жорстка кредитно-грошова політика, високі кредитні ставки призводять до 1-ого, що підприємства не можуть отримати кредит, відновити оборотні кошти, створити додаткові робочі місця. Якщо у 1990 р. грошові кошти у складі оборотних коштів підприємств складали 15,7 %, то у 1999 р. тільки 2,1 %. Обсяг кредиторської заборгованості у 1999 р. сягнув 95 % валового внутрішнього продукту, а у 2001 р. вперше перевищив його річний обсяг. Постійне звуження джерел внутрішніх нагромаджень внаслідок зростання витрат та цінових деформацій, збільшення обсягів бартерних операцій ( питома вага бартерних угод у 2000 р. склала 42,5%), накопичення великих обсягів заборгованостей перешкоджають активізації господарської діяльності та нормальному обігу робочою сили в цьому секторі економіки. Таким чином, оцінюючи перспективи розвитку національного ринку праці в цілому, необхідно відзначити велику складність завдань, що виникає на шляху до формування і розвитку повноцінного, розвиненого, з гнучкими механізмами регуляції та саморегуляції ринку.[5]

2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЗРУШЕНЬ НА РИНКУ ПРАЦІ

2.1 Аналіз чисельності та структури зайнятості в базових галузях економіки України

На сьогоднішній день базові галузі економіки концентрують в собі шосту частину трудоресурсного потенціалу, зайнятого в народному господарстві України (табл.2.1). В них нараховується 3 тис. підприємств, електростанцій, шахт і розрізів, металургійних, хімічних, машинобудівних заводів та інших виробництв, де працює біля 3 млн. робітників та службовців і виробляється майже 7/10 промислової продукції. При цьому 23% всієї промислової продукції виробляється в чорній металургії, у який зайнято понад 400 тис. робітників та службовців.

Таблиця 2.1

Показники місця базових галузей в економіці України за чисельністю зайнятих у 2003 р.

Галузі

Зайнято у відповідній галузі, тис.чол.

Процентний вимір у складі

Зайнятих в народному господарстві

Зайнятих в галузях матеріального виробництва

Зайнятих у промисловості

Базові галузі - всього
В тому числі:
електроенергетика
паливна промисловість
чорна і кольорова металургія

хімічна і нафтохімічна промисловість

машинобудування і металообробка

3263,8

227,0

575,2

530,2

256,8

1674,8

16,5

1,2

2,9

2,7

1,3

8,4

23,6

1,6

4,2

3,8

1,9

12,1

66,9

4,6

11,8

10,9

5,3

34,3

У машинобудуванні і металообробці, яка нараховує 2100 підприємств зайнято 1600 тис. робітників та службовців. Особливість цієї галузі полягає в тому, що протягом тривалого часу вона, забезпечуючи 15 % випуску промислової продукції, була в значній мірі мілітаризованою в результаті лише четверть її продукції складали предмети народного споживання (група «Б»).

Сучасна електроенергетика - це високотехнологічна галузь паливно-енергетичного комплексу. На її 144 великих і середніх, теплових, гідро-, атомних станціях, електромережах спою і т.п. зайнято понад 200 тис. робітників та службовців і випускається майже 13% промислової продукції.

У паливній промисловості зайнято 500 тис. робітників та службовців, які працюють на 343 шахтах, розрізах, інших підприємствах. На її долю приходиться більше 11% промислової продукції.

Хімічна і нафтохімічна промисловість високотехнологічна галузь промисловості, де на підприємствах і виробництвах зайнято біля 250 робітників та службовців. На основі хімічних методів переробки сировини і матеріалів, продукції нафтопереробки і суперечать економічному змісту ринкової природних газів випускається різноманітна продукція, яка складає біля 7% загального обсягу промислової продукції.

Для базових галузей в період 1993-2003 рр. характерна тенденція глобального масштабного зменшення обсягу кінцевого продукту і скорочення загальної чисельності у зайнятого в них населення. Так, галузеві індекси промислового виробництва в період з 1993 по 2003 рік майже в усіх базових галузях впали в межах 50-36%. Виключення стосується тільки електроенергетики, чий індекс виробництва в 2003 р. склав 61 % від 1993 р.

Серед багатьох причин значного спаду промислового виробництва головним став занадто різкий перехід від насиченої мілітаризмом економіки дорадянського періоду, централізованої організації і планування до ринкової суттєвих економіки, сильної лібералізації економічної діяльності і ціноутворення. На жаль, цей перехід до ринку майже збігся з руйнацією складного народногосподарського комплексу СРСР і сформованих економічних зв'язків.

У таких умовах висока інфляція й особливо скасування індексації прибутків швидко знецінили оборотні кошти підприємств, прибутки і заощадження населення, призвели до обмеження їхнього платоспроможного попиту і внутрішнього ринку товарів і послуг і до кризи збуту і стихійного спаду виробництва та зайнятості. Багато підприємств, що не змогли завчасно реалізувати продукцію, загубили оборотні кошти, необхідні для продовження виробництва і виплати заробітної плати робітникам та службовцям. І вони були змушені скорочувати своє виробництво, а в гіршому випадку припиняти його, а працівників - звільняти.

Причиною спаду промислового виробництва стали також перенасиченість вітчизняного ринку імпортними товарами, значне зменшення інвестицій. У період переходу до ринкової економіки капітальні вкладення впали в 4,8 рази.

Такі тенденції економічних трансформацій природно суперечать економічному змісту ринкової економіки, не сприяють удосконаленню її структури та розвитку, погіршують, стан ринку праці. Більше того, вони підривають довіру населення в здатності трансформаційних перетворень вирішити нагальні проблеми його життєдіяльності. Між іншим, нова міжнародна фінансова криза, яка розпочалася у високорозвинутих країнах ринкової економіки південно-східної Азії не добавила оптимістичних настроїв у нашому суспільстві [10].

2.2 Аналіз безробіття в регіонах України

Оцінюючи розвиток ситуації на українському ринку праці не можна обійти проблему скорочення зайнятості (табл. 2.2).

Як свідчать дані табл. 2.2, протягом 1993-2003 рр. чисельність зайнятих в промисловості України скоротилася на 2,9 мли. чоловік, в тому числі в базових галузях - на 1,9 млн. чоловік. Проте, таке скорочення не призвело до суттєвих змін в структурі зайнятості. Так, частка населення, зайнятого в базових галузях, починаючи з 1996 р. по 2003 р. практично залишилась незмінною і становила 66,9 % від загальної чисельності зайнятого в усіх галузях промисловості (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Зрушення в чисельності зайнятих в базових галузях промисловості за 1993-2003 рр., тис. чоловік

Галузь

1993 р.

1996 р.

2000 р.

2003 р.

Промисловість - всього

в % до 1993р.

7829,8

100,0

5761,3

73,6

5335,0

68,1

4882,2

62,4

Втому числі:

базові галузі:

в % до 1993 р.

5146,5

100,0

3853,7

75.5

3571,2

69,4

3263,8

63,4

електроенергетика в % до 1993 р.

151,1

100,0

220,6

146,0

233,7

154,7

227,0

150,2

Паливна промисловість

в % до 1993 р.

723,5

100,0

682,1

94,3

624,7

86,3

575,2

79,5

чорна і кольорова металургія

в % до 1993 р.

541,0

100,0

512,8

94,8

525,5

97,1

530,2

98,0

хімічна і нафтохімічна промисловість

в % до 1993 р.

358,6

100,0

291,5

81,2

287,0

80,0

256,8

71,6

машинобудування і металообробка

в % 1993 р.

3372,3

100,0

2146,7

63,7

1900,3

56,4

1674,3

44,7

інші галузі промисловості

в % до 1990 р.

2683,3

100,0

1907,6

71,1

1763,8

65,7

1618,4

60,3

Таблиця 2.4

Структура розподілу зайнятих за базовими галузями промисловості, %

Галузь

1993 р.

1996 р.

2000 р.

2003 р.

Промисловість

100,0

100,0

100,0

100,0

З неї:

базові галузі:

65,7

66,9

66,9

66,9

Втому числі:

електроенергетика

1,9

3,8

4,4

4,7

Паливна промисловість

9,3

11,8

11,7

11,8

чорна і кольорова металургія

6,9

8,9

9,8

10,9

хімічна і нафтохімічна промисловість

4,6

5,1

5,4

5,2

Машинобудування і металообробка

43,3

37,3

35,6

34,3

інші галузі промисловості

34,3

33,1

33,1

33,1

Взагалі, слід зауважити, що в порівнянні з темпами зниження індексів виробництва та індексів продуктивності праці, індекси скорочення чисельності зайнятих у відповідних галузях значно менші. Це свідчить не лише про накопичення на підприємствах зайвої робочої сили, а й нераціональне її використання. Мова йде про поширення вимушеної, неповної зайнятості (ініційовані адміністраціями підприємств неоплачувані відпустки працівників або встановлення їм режиму роботи за скороченим графіком), низьку продуктивність праці тощо. Це знаходить своє відображення в розвитку прихованого безробіття, загостренні ситуації на регіональних ринках праці. І хоча в загальнодержавному масштабі утримання надлишкової робочої сили адміністрацією підприємств та організацій стримує масове безробіття, проте, довготривалість цього явища не лише сприяє погіршенню якості трудоресурсного потенціалу, а й закладає основу для зростання соціальної напруги в суспільстві. Згідно результатів нашого аналізу вивільнені працівники з базових галузей є досить суттєвим джерелом поповнення контингенту осіб, що потребує працевлаштування. Найбільші масштаби вивільнення були характерними для підприємств машинобудування і металообробки. Наприклад, у 2003 році працівники цієї галузі склали 10 % робочої сили, яка поповнила чисельність незайнятих на повному ринку праці в результаті звільнення як з причин плинності кадрів, так і вивільнення внаслідок реорганізації виробництва. Всього ж кожний сьомий незайнятий трудовою діяльністю громадянин - це колишній працівник однієї з базових галузей промисловості. Через монопрофесійність вивільнюваної робочої сили, а також її низьку територіальну мобільність на деяких місцевих ринках праці, зосереджуються значні контингенти безробітних. Це стосується, головним чином, тих областей, в народногосподарському комплексі яких базові галузі відіграють провідну роль, а саме Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Харківській та інших областях. Щодо цих територій з боку держави має бути звернута особлива увага щодо запровадження активних (входів державної політики зайнятості та соціального захисту людей, що залишилися без роботи.

Важливо відмітити, що левову частку вибулих з базових галузей складають працівники, що звільняються з роботи за особистої ініціативи. Зокрема, в паливній промисловості такі особи складають 64,5 % в загальній чисельності вибулих, в металургійному комплексі - 60,1 % (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Вибуття робочої сили з базових галузі промисловості у 2003 році за причинами

Галузь

Вибуло, тис. чол.

З них за причинами

Плинності кадрів

Скорочення штатів

тис. чол.

% до загальної кількості вибулих

тис. чол.

% до загальної кількості вибулих

Промисловість всього

1002,0

607,8

60,7

145,8

14,6

Втому числі:

базові галузі:

654,1

376,2

57,5

106,2

16,2

З них

Електроенергетика

33,0

16,3

49,4

1,5

4,5

Паливна промисловість

158,5

102,2

64,5

Показники

Всього (оцінка)

З них звернулося за сприянням до служби зайнятості


Страница:  1   2 

Скачать работу можно здесь Скачать работу "Аналіз та оцінка зрушень на ринку праці" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов