Оцінка економічної ефективності діяльності підприємства

Поняття економічної ефективності, критерії її оцінки. Характеристика підприємства: техніко-економічний аналіз виробничо-господарської діяльності та фінансового стану. Рекомендації щодо підвищення оцінки економічної ефективності діяльності підприємства.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 10.11.2011
Размер файла 501,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Вступ

В умовах ринкової економіки великого значення набуває конкретність керування, об'єктивність і наукова обґрунтованість управлінських рішень, які приймає керівник. Всі управлінські рішення повинні бути обґрунтованими, мотивованими й оптимальними. Особливо важко прийняти в оптимальному варіанті оперативні управлінські рішення. Більшу роль при цьому грають результати аналізу господарської діяльності підприємства. На прийняття рішень впливають різні фактори. У цих умовах необхідний аналіз різних варіантів управлінських рішень пов'язаних з підвищенням економічної ефективності діяльності підприємства.

Об'єктами економічного аналізу повинні бути:

- організаційно-технічний рівень й обсяг виробництва;

- використання основних фондів і виробничих потужностей, матеріальних ресурсів;

- досягнутий рівень продуктивності праці (виробничої системи);

- собівартість продукції (поточні витрати виробництва);

- прибуток і рентабельність діяльності.

Економічна ефективність завжди пов'язана з відношенням цінності результату до цінності витрат і може мінятися зі зміною оцінок. Тому для будь-якого підприємства критерієм економічної ефективності служить збільшення всього того, що представляє для нього цінність у сьогоденні або майбутньому, тобто збільшення багатства.

Таким чином, оцінка ефективності можлива тільки в рамках певної структури, що охоплює всі потоки витрат і випуску даної виробничої системи, а також установлює критерії оцінки альтернативних рішень і результату діяльності, ефективність не можна визначити як якусь абсолютну й абстрактну величину, що не залежить від мети й відповідних обмежень аналізованої системи.

У дипломній роботі для досягнення поставленої мети необхідно виконати: загальний техніко-економічний аналіз виробничо-господарської діяльності, аналіз обсягів виробництва продукції й використання виробничої потужності, аналіз основних фондів, аналіз чисельності працівників підприємства й ефективності використання трудових ресурсів, аналіз ефективності організації оплати праці, аналіз витрат виробництва (собівартості продукції), аналіз фінансового стану підприємства.

На підставі результатів аналізу необхідно розробити комплекс заходів, що забезпечують зменшення матеріалоспожіваня й інших витрат й як наслідок - зниження собівартості продукції й підвищення економічної ефективності діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження у дипломній роботі є господарська діяльність НВФ «Хіммаш Компресор Сервіс».

Предметом дослідження є оцінка показників економічної ефективності діяльності підприємства.

Мета виконання дипломної роботи - являється вивчення підходів до оцінки економічної ефективності діяльності підприємства.

Методи дослідження: факторний аналіз, метод ланцюгових підстановок, порівняння, графічний метод.

1. Економічна ефективність як оцінка діяльності підприємства

1.1 Поняття економічної ефективності й критерії її оцінки

Вся доцільна діяльність людини так чи інакше пов'язана із проблемою ефективності. В основі цього поняття лежить обмеженість ресурсів, бажання заощаджувати час, одержувати якнайбільше продукції з доступних ресурсів.

Проблема ефективності-це завжди проблема вибору. Вибір стосується того, що виробляти, які види продукції, яким способом, як їх збувати і який обсяг ресурсів використати для поточного й майбутнього споживання.

Рівень ефективності впливає на рішення цілого ряду соціальних й економічних завдань, таких як швидкий економічний ріст, підвищення рівня життя населення, зниження інфляції, поліпшення умов праці й відпочинку. Ефективність від латинського слова «effectus» - виконання, дія.

Сутнісна характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) знаходить відображення в загальній методології її визначення, формалізована форма якої має вигляд:

Ефективність (продуктивність) = Результати / ресурси (витрати)

Результативність виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не слід тлумачити однозначно.

Необхідно розрізняти:

1) кінцевий результат процесу виробництва;

2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства або іншої інтеграційної структури як автономної первинної структурної одиниці економіки.

Перший відображає матеріалізований результат процесу виробництва, що виміряється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах; другий включає не тільки кількість виготовленої продукції, а також її споживчу вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва (виробничо-господарської діяльності підприємства) за певний період часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності - прибуток (прибутковість).

Процес виміру очікуваного або досягнутого рівня ефективності діяльності підприємства методологічно пов'язаний з визначенням належного критерію й формуванням відповідної системи показників. Критерій - це головна відмітна ознака й визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності діяльності, відповідно до якого здійснюється кількісна оцінка рівня цієї ефективності. Правильно сформульований критерій може в повному обсязі характеризувати суть ефективності як економічної категорії й бути єдиною для всіх ланок суспільного виробництва або господарської діяльності.

Суть проблеми підвищення ефективності діяльності підприємства полягає в тому, щоб на кожну одиницю ресурсів (витрат) - трудових, матеріальних і фінансів досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва (доходу, прибутку). Виходячи із цього, єдиним макроекономічним критерієм ефективності діяльності стає зростання продуктивності суспільної (живої й упредметненої) праці. Кількісна визначеність і зміст критерію відображаються в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської й іншої діяльності суб'єктів господарювання.

Формуючи систему показників ефективності діяльності суб'єктів господарювання, доцільно дотримуватися певних принципів, а саме:

- забезпечення органічного взаємозв'язку критерію й системи конкретних показників ефективності діяльності;

- відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів;

- можливості застосування показників ефективності до керування різними навичками виробництва на підприємстві;

- виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності діяльності.

Система показників ефективності діяльності підприємства включає кілька груп:

- узагальнюючі показники ефективності діяльності;

- показники ефективності використання праці (персоналу);

- показники ефективності використання виробничих (основних й оборотних) фондів;

- показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів й інвестицій).

Основні критерії і показники ефективної діяльності підприємства як суспільної організації, яка объєднує людей в процесі виробництва, наведені в табл. 1.1.

Кожна із цих груп включає певну кількість конкретних абсолютних або відносних показників, які характеризують загальну ефективність господарювання або ефективність використання окремих видів ресурсів.

Структура системи показників ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства конструюється на основі двоякого підходу: прямого й зворотного. Прямий показник розраховується як відношення прибутку до відповідного виду витрат, які повинні бути відтворені, а зворотний - як відношення витрат до прибутку.

Показники економічної ефективності розраховуються щодо двох видів витрат (капітальних і поточних). Тому вся підсистема підрозділяється на показники, що розраховують щодо капітальних витрат («ресурсні» показники), і показники, що розраховують щодо поточних витрат («витратні» показники). У кожній із цих підгруп виділяються прямі й зворотні показники. Другою причиною, що обумовила розширений склад показників економічної ефективності є те, що як у капітальних, так і поточних витратах виділяється три складові частини, тому в складі прямих і зворотних ресурсних, а також у складі прямих і зворотних витратних показниках виділяються узагальнюючий і частні показники.

Таблиця 1.1 Критерії і показники системи вимірювання ефективності діяльності підприємства

Критерії

Зміст критеріїв і вимірюваних ознак

Основні показники оцінки ефективності

Загальна резуль-тативність дільності

Вимірювання ступіня досягнення цілей, задекларованих місіею підприемства, організації (кількісна, якісна характеристика та своечасність реалізації цілей підприемства)

Частка ринку:

- в регіоні

- в країні

-в експорті

Обсяг продажів, в т.ч. на внутрішньому ринку,

на зовнішньому ринку.

Якість продукції та відповідність вимогам покупців до неї

Економіч-

ність діяльності: мінімізація витрат на отримання результатів

Вимірювання ступіня використання споживаних ресурсів: матеріальних, трудових, фінансових і ін.

Матеріаломісткість продукції

Зарплато (трудо-) місткість продукції

Енергомісткість продукцції Капіталомісткість продукції

Витратомісткість продукції

Продуктив-

ність діяльності: максимізація її результату

Співвідношення отриманих результатів діяльності і затрат для їх отримання

Продуктивність діяльності (загальна продуктивність)

Продуктивність капіталу Продуктивність праці персоналу

Продуктивність праці робітників

Високі узагальню-

ючі (фінансові) результати

діяльності

Максимізація виручки від реалізації продукції, мінімізація витрат на її виробництво і вартості виробничих

фондів

Дохідність діяльності (витрат)

Дохідність продажів Дохідність капіталу

Прибуток

Рентабельність капіталу Рентабельність виробництва

Ресурсні показники економічної ефективності розраховуються стосовно капіталу підприємства, у складі якого виділяються: основний капітал (основні виробничі фонди), оборотний капітал (оборотні кошти), фонд оплати праці. Показник, що розраховується стосовно всього обсягу капіталу, називається узагальнюючим. Показники, що розраховують щодо окремих складових частин капіталу, називаються частними. Прямий ресурсний узагальнюючий показник економічної ефективності, що представляє собою відношення прибутку до середньої величини всього обсягу капіталу, - це прибутковість, рентабельність застосовуваного капіталу, або виробничих ресурсів, підприємства. Перший із частних прямих ресурсних показників - відношення обсягу прибутку до середньої величини основного капіталу. Це прибутковість, або рентабельність основного капіталу. Відношення обсягу прибутку до середньої величини оборотного капіталу - прибутковість, рентабельність оборотного капіталу. Відношення обсягу прибутку до величини фонду оплати праці - прибутковість, рентабельність фонду оплати праці.

Зворотний узагальнюючий ресурсний показник - відношення середньої величини використаного капіталу до обсягу прибутку. Він являє собою загальну ресурсоємкість, капіталоємкість прибутку. Відношення середньої величини основного капіталу до обсягу прибутку являє собою ємність прибутку по основних фондів. Відношення середньої величини оборотного капіталу до обсягу прибутку - ємність прибутку по оборотних фондах. Відношення фонду оплати праці до обсягу прибутку - ємність прибутку по фонду оплати праці.

Прямий узагальнюючий витратний показник економічної ефективності діяльності розраховується шляхом розподілу суми прибутку на загальну величину собівартості продукції за даний період. Він являє собою рентабельність, прибутковість продукції. Перший із частини прямих витратних показників - рентабельність, прибутковість амортизаційних відрахувань (перенесеної вартості основного капіталу) - відношення прибутку до величини амортизаційних відрахувань у складі вартості продукції за даний період. Відношення прибутку до матеріальних витрат у складі собівартості продукції - рентабельність матеріальних витрат. Відношення прибутку до величини виплат заробітної плати й різних відрахувань у складі собівартості продукції - рентабельність витрат на оплату праці.

Узагальнюючий зворотний витратний показник економічної ефективності виробництва - затратоємкість прибутку - розраховується як відношення собівартості продукції до величини прибутку за даний період. Перший із часних зворотних витратних показників - амортоємкість прибутку - відношення величини амортизаційних відрахувань до обсягу прибутку. Відношення матеріальних витрат до прибутку - матеріалоємність прибутку. Відношення витрат на заробітну плату й на різні відрахування - зарплатоємкість прибутку.

Можуть розраховуватися показники, що деталізують, економічну ефективність діяльності залежно від конкретних потреб планово-аналітичної роботи. Так, показник матеріалоємності прибутку може деталізуватися показниками по окремих видах матеріальних витрат: металоємність, енергоємність прибутку. А показник металоємності можна деталізувати по конкретних видах і сортаментам металу (сталь, мідь, алюміній і т.д.). Аналогічна деталізація може бути зроблена по всіх інших показниках ефективності виробництва.

1.2 Основні напрямки підвищення ефективності діяльності підприємства

Рівень економічної ефективності діяльності залежить від багатьох факторів. Тому для практичного рішення завдань керування ефективністю важливе значення здобуває класифікація факторів її зростання за певними ознаками. Класифікацію факторів зростання ефективності діяльності доцільно здійснювати по трьох ознаках:

- видам витрат і ресурсів (джерелам підвищення);

- напрямкам розвитку й удосконалювання виробництва (діяльності);

- місцю реалізації в системі керування виробництвом (діяльністю). Саме таку класифікацію факторів росту ефективності наведене на мал.1.1.

Угруповання факторів по першій ознаці дозволяє досить чітко визначити джерела підвищення ефективності: ріст продуктивності праці й зниження зарплатоємкості продукції (економія витрат живої праці), зниження фондоємкості й матеріалоємності виробництва (економія витрат упредметненої праці), а також раціональне використання природних ресурсів (економія витрат суспільної праці). Активне використання цих джерел підвищення ефективності діяльності передбачає здійснення комплексу заходів, які по змісту характеризують основні напрямки розвитку й удосконалювання виробничо-комерційної діяльності суб'єктів господарювання (друга класифікаційна ознака). Визначальними напрямками є:

- прискорення науково-технічного й організаційного прогресу;

- підвищення техніко-технологічного рівня виробництва;

- удосконалювання структури виробництва, організаційних систем керування, форм і методів організації діяльності, її планування й мотивація;

- підвищення якості й конкурентноздатності продукції (послуг);

- розвиток й удосконалювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання.

Практично найбільш важливою вважається класифікація факторів ефективності по місцю реалізації в системі керування діяльністю (третя ознака угруповання факторів). Особливо важливим є виділення внутрішніх (внутрішньогосподарських) і зовнішніх (народногосподарських) факторів, а також розподіл ряду внутрішніх факторів на так називані «тверді» й «м'які».

Класифікація внутрішніх факторів на «тверді» й «м'які» досить умовна, але широко використовувана в закордонній практиці господарювання. Специфічна назва цих груп факторів запозичено з комп'ютерної термінології, відповідно якій сам комп'ютер називається «твердим товаром», а програмне забезпечення - «м'яким товаром».

Рис.1.1 Інтегрована модель і класифікація факторів ефективності первинних суб'єктів господарювання

За аналогією «твердими» факторами називають ті, які мають фізичні параметри й піддаються виміру, а «м'якими» - ті, які не можна фізично відчути, але вони мають важливе значення для економічного керування діяльністю трудових колективів.

Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх факторів підвищення ефективності діяльності підприємств й організацій неоднакові в міру впливу, ступеня використання й контролю. Тому для практики господарювання важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю й використання найбільш важливих внутрішніх і зовнішніх факторів ефективності на різних рівнях керування діяльністю підприємства. Кожен суб'єкт господарювання може й повинен постійно контролювати процес використання внутрішніх факторів через розробку й послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності діяльності, а також ураховувати вплив на неї зовнішніх факторів. У зв'язку із цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії й використання головних внутрішніх і зовнішніх факторів підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання.

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації й інформаційних технологій, впливають на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції (надання послуг). За принципом ланцюгової реакції вони викликають істотні (нерідко корінні) зміни в технічному рівні й продуктивності технологічного встаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці й кваліфікації кадрів і т.ін.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності виробничої діяльності суб'єктів господарювання. Продуктивність діючого встаткування залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації, зміни роботи, завантаження в часі й т.ін.

3. Матеріали й енергія позитивно впливають на рівень ефективності діяльності, якщо вирішуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріалоємності й енергоємності продукції (послуг), раціоналізується керування запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими факторами ефективності діяльності суб'єктів господарювання. Рівень останньої може корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки корисності товару недостатньо. Пропоновані підприємством для реалізації продукти повинні з'явитися на ринку в потрібнім місці, у потрібний час і за прийнятною ціною. У зв'язку із цим суб'єкт діяльності повинен стежити за тим, щоб не виникало ніяких організаційних й економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) і окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним фактором підвищення ефективності діяльності є працівники - керівники, фахівці, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому визначаються діючим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтримкою сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація й системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують гарну організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну спеціалізацію й координацію управлінських процесів, а також високий рівень ефективності виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримування високої ефективності господарювання повинна бути динамічною і гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, які виникають у зв'язку зі зміною ситуації на ринку.

7. Методи роботи. З огляду на перевагу трудомістких процесів зроблені методи роботи стають досить перспективними для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства (організації). Постійне вдосконалення методів роботи передбачає систематичний аналіз стану робочих місць й їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів.

8. Стиль керування, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від нього залежить, якою мірою будуть ураховуватися зовнішні фактори росту ефективності діяльності підприємства. Тому належний стиль керування як складений елемент сучасного менеджменту є діючим чинником підвищення ефективності діяльності будь-якого підприємства, кожної підприємницької структури.

9. Державна економічна й соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є:

- практична діяльність владних структур;

- різноманітні види законодавства (законотворча діяльність);

- фінансові інструменти (заходи, стимули);

- економічні правила й нормативи (регулювання доходів й оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

- ринкова, виробнича й соціальна інфраструктури;

- макроекономічні структурні зміни;

- комерціалізація організаційних структур невиробничої сфери.

10. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава може створити відповідні організаційні передумови, які будуть забезпечувати постійне функціонування на національному, регіональному або галузевому рівнях -спеціальні інституціональні механізми - організації (дослідницькі і навчальні центри, інститути, асоціації). Їхню діяльність необхідно зосередити на:

- рішенні ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем й економіки країни в цілому;

- практичній реалізації стратегії й тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях керування.

11. Інфраструктура. Важливою передумовою підвищення ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних установ ринкової й виробничо-господарської інфраструктури. Нині всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж (товарно-сировинні, фондові, робочих кадрів) і інших інститутів ринкової інфраструктури.

12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного й соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах:

- технології, наукових дослідженнях й розробках, супроводжуваних революційними проривами в багатьох областях знань (пропорція імпортних і вітчизняних технологій);

- склад і технічний рівень основних фондів (основного капіталу);

- масштаби виробництва й діяльності;

- склад персоналу за ознаками статі, кваліфікації й т.ін.

Тільки вміле використання всієї системи перерахованих факторів може забезпечити достатні темпи підвищення ефективності діяльності.

1.3 Методи розрахунку резервів зниження собівартості продукції

В умовах ринкових відносин успіх у конкурентній боротьбі й стійкий фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлені можливістю забезпечення рівня витрат не нижче средньогалузевого.

Зниження цін дозволяє підприємству залучити більше число покупців, зайняти більшу частку на ринку, потіснивши конкурентів і збільшити загальну масу прибутку за рахунок росту обсягу продажів. Також зниження витрат зменшує потребу в оборотних коштах, що дозволяє збільшити витрати на виробничі й соціальні потреби підприємства.

Можливості зниження витрат виробництва виділяються й аналізуються по двох напрямках: по джерелах і факторах.

Під джерелами розуміються витрати, за рахунок економії яких можуть бути знижені витрати виробництва. Фактори - це техніко-економічні умови, під впливом яких змінюються витрати.

Основними джерелами зниження витрат виробництва й реалізації продукції є:

- зниження витрат сировини, матеріалів, палива й енергії на одиницю продукції;

- зменшення розміру амортизаційних відрахувань, що доводяться на одиницю продукції;

- зниження витрати заробітної плати на одиницю продукції;

- скорочення адміністративно-управлінських витрат;

- ліквідація непродуктивних витрат і втрат.

На економію ресурсів впливає велике число технико-экономічних факторів. В економічній практиці всі вони поєднуються у дві групи: внутрішньовиробничі й невиробничі. До внутрішньовиробничих відносяться фактори, які можуть управлятися з боку підприємства. Це такі, як удосконалювання витрат матеріальних ресурсів, впровадження прогресивної технології, підвищення рівня механізації й автоматизації виробництва, поліпшення використання встаткування, трудових ресурсів й ін.

При аналізі й плануванні зниження витрат виробництва найбільше значення мають наступні групи внутрішньовиробничих факторів: підвищення технічного рівня виробництва; удосконалювання організації виробництва й праці; зміна обсягу й структури виробленої продукції; поліпшення використання природних ресурсів й ін.

У цей час багато уваги приділяють економісти таким резервам зниження витрат, як зміна класифікації обліку й калькулювання витрат. Наприклад, розмежування витрат на виробництво продукції вищої якості й на виробництво нестандартної продукції; застосування єдиної системи калькулювання витрат на всіх стадіях життєвого циклу виробів; посилення ролі калькулювання по місцю виникнення; більш чітке виділення витрат на керування, підготовку виробництва; реалізацію процесних і продуктових інновацій, у тому числі підвищення якості продукції й т.д.

Невиробничі фактори - це ті, на які підприємство не може вплинути. До них відносяться ринкові ціни на сировину, матеріали й устаткування, ставки податків і відрахувань, що включають до складу витрат підприємства, природні фактори й ін.

Закордонний досвід зниження витрат показує, що в цьому питання всі аспекти підприємницької діяльності однаково важливі: і конфігурація транспортного контейнера, і психологічна підготовка працівників до змін, і "контури" підприємства майбутнього.

Розрахунок зниження собівартості продукції по факторах виконують у такій послідовності.

1. Визначають собівартість товарної продукції планового року виходячи з рівня витрат базового року множенням планових базових витрат на 1 грн. товарної продукції (Зб) на обсяг продукції, випущеної в плановому році, у порівнюваних з базовим роком цінах - (Qв):

Су =Зб Qв(1.1)

2. По зазначеним техніко-економічними факторам визначають рівень зниження собівартості продукції в плановому році. При цьому використовують метод прямого розрахунку або індексний метод розрахунку даного зниження. Суть методу прямого розрахунку в тім, що різницю у витратах на одиницю продукції до й після дії факторів множать на обсяг продукції. Так, економія від зниження собівартості, що одержують від проведення заходів щодо групи факторів "Підвищення технічного рівня виробництва", складається з економії від зниження норм витрат матеріальних ресурсів, від росту продуктивності праці.

В одному випадку економія від зниження норм витрат матеріальних ресурсів розраховується згідно формули:

Ем = (Н х Ц - Н1 х Ц) х Q1,(1.2)

де, Н, Н1, - норма витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції відповідно до й після проведення заходів у натуральному вираженні;

Ц - ціна одиниці матеріального ресурсу;

Q1 - обсяг продукції після здійснення заходу.

В іншому випадку (за рахунок зниження продуктивності праці) економія від зниження трудомісткості:

Ет = [(tо х Чо - t1 х Ч1) х (1 + Зд / 100) х (1 + Ос / 100)] х Q1, (1.3)

де, tо, t1 - трудомісткість одиниці продукції відповідно до й після проведення заходу;

Ч01 - среднечасовая тарифна ставка працівника відповідно до й після реалізації заходу;

Зд - середній відсоток додаткової заробітної плати для даної категорії працівників;

Ос - установлений відсоток відрахувань на соціальне страхування.

По другій групі факторів "Поліпшення організації виробництва й праці" економію від поглиблення спеціалізації й розширення кооперування визначають згідно формули:

Еп = (З - (Цс + Тр)) х Qк,(1.4)

де, З - собівартість виробів, які передають для виготовлення на спеціалізовані підприємства;

Цс - оптова ціна за виріб, виготовлений на стороні;

Тр - транспортно-заготівельні витрати на одиницю відповідних виробів;

Qк - кількість виробів, які одержують по кооперації від моменту проведення спеціалізації до кінця планового року.

Економія за рахунок відносного зниження умовно-постійних витрат (Еуп) по групі факторів "Зміна структури й обсягу випуску продукції" визначають згідно формули:

Еуп = Тп х Зу-п / 100,(1.5)

де Тп - відсоток збільшення обсягу виробництва в плановому році в порівнянні зі звітним;

Зу-п - сума умовно-постійних витрат.

3.Після визначення загальної суми зниження (приросту) собівартості продукції під впливом дії техніко-економічних факторів розраховують планову собівартість продукції:

Сп = (Су ± Е).(1.6)

4.Визначають рівень витрат на 1 грн. товарної продукції в плановому році (Зп) розподілом планової собівартості на плановий обсяг товарної продукції:

Зп = Сп / Q0.(1.7)

5.Розраховують відсоток зниження витрат на 1 грн. товарної продукції в плановому році (Пс) у порівнянні з базовим.

Високий рівень вірогідності плану зниження собівартості з урахуванням факторів забезпечують дотриманням ряду вимог:

- розрахунком повинні бути охоплені всі зміни при умовах виробництва в плановому році;

розрахунок економії по всіх факторах, крім економії на умовно-постійних витратах і на амортизаційних відрахуваннях, ведеться тільки щодо частини, що змінюються витрати;

не слід допускати повторного обліку того самого фактору, що супроводжується певними ускладненнями (так, впровадження нової техніки може вести до економії не тільки трудових витрат, а й матеріалів, і цей фактор не повинен ураховуватися в складі заходів щодо економії матеріальних ресурсів).

Крім детального пофакторного методу планування зниження собівартості продукції, використовують укрупнений (індексний) метод. Його суть складається у виконанні певних розрахунків. Оскільки всі вищезгадані фактори впливають на собівартість продукції через зниження норм витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, темпів росту продуктивності праці, які переважають над темпами росту середньої заробітної плати, темпів росту обсягу випуску продукції - над темпами росту умовно-постійних витрат, то розрахунки проводять згідно таких формул:

Псм = (І - Ізм. норм х І зм. цін) х У м. з.;(1.8)

Псп = (І - Ір.з. п. / І р. п. п.) х Уз. п.(1.9)

Псо = (І - І р.ум.-п. з. / І р. о. п.) х Уум.-п з,(1.10)

де, Псм - відсоток зниження собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат і цін на матеріальні ресурси, %;

Ізм. норм - індекс зміни норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції;

І зм. цін - індекс зміни цін за одиницю матеріального ресурсу;

Псп - відсоток зниження собівартості продукції за рахунок перевищення темпів росту продуктивності праці над темпами росту середньої заробітної плати, %;

Ір.з. п. - індекс росту середньої заробітної плати;

І р. п. п. -індекс росту продуктивності праці;

Псо - відсоток зниження собівартості за рахунок перевищення темпів росту обсягу продукції над темпами росту умовно-постійних витрат, %;

І р. ум.-п. з. - індекс росту умовно-постійних затрат;

І р. о. п. - індекс росту обсягу продукції;

Ум. зз. п., Уу.-п з - відповідно питома вага матеріальних витрат, заробітної плати й умовно-постійних витрат у собівартості продукції, %.

Таким чином, зниження витрат є найважливішим джерелом зростання прибутку підприємства, а отже, збільшення розміру коштів, що направляють на розширення, технічне переозброєння виробництва, розробку й впровадження нових видів продукції, на соціальне забезпечення членів трудового колективу й задоволення інтересів власника майна підприємства. Скорочення витрат забезпечує можливість зниження цін на вироби. А ця найважливіша умова успішної конкурентної боротьби на ринку. При наявності конкуренції перемагає той, хто може запропонувати на ринку товар кращої якості по більш низьких цінах.

2. Техніко-економічна характеристика підприємства

2.1 Загальна характеристика підприємства

Повне найменування підприємства - Сєвєродонецька Науково-виробнича Фірма “Хіммаш Компресор сервіс” (НВФ“Хіммаш Компресор сервіс” ) - товариство з обмеженою відповідальністю.

Форма власності - приватна.

Метою діяльності підприємства є формування товарного ринку, здійснення діяльності за наступними напрямками: хімічне машинобудування; розробка й впровадження нових технологій у виробництво й організацію праці; інноваційна діяльність у сфері соціальних проблем; розробка автоматизованих, інформаційних і керуючих систем; науково-технічні розробки і їхнє впровадження; виробництво товарів народного споживання; виготовлення й впровадження нестандартного встаткування; надання платних послуг населенню й організаціям; ремонтно-будівельні й монтажні роботи; зовнішньоекономічна діяльність; торгово-закупівельна діяльність; проектно-кошторисні роботи; комерційно-посередницька діяльність; торгово-закупівельна діяльність; ремонт хімічного встаткування; розробка й впровадження програмного забезпечення; заготівля, переробка й реалізація сільськогосподарської продукції; ремонт насосів і компресорів; дослідження й розробки в області природних і технічних наук.

Основними видами продукції НВФ “Хіммаш Компресор сервіс” є: муфта пластинчаста, обсягом двигуна 630, 250, 315 квт, секція оребрена для казана БКЗ - 220 - 100 Гц, кінцевий холодильник.

Муфта пластинчаста призначена для передачі крутного моменту обертовими валами в горизонтальних відцентрових машинах (насосах, компресорах, вентиляторах й ін.) з одночасною компенсацією радіальних, кутових й осьових змішань валів, що з'єднують.

Продукція «Хіммаш Компресор Сервіс» має більш низькі ціни й високі показники якості. Вони досягаються завдяки сучасній технології виробництва. Виготовлена за цією технологією продукція має високу міцність і тривалий термін служби, що підтверджується постійною наявністю попиту на продукцію саме цього підприємства.

Вищим органом керування підприємством є збори засновників. Засновник підприємства має право передати свої повноваження в зборах іншому учасникові або його представникові. Учасники мають кількість голосів пропорційно розміру їхніх часток у статутному фонді. Збори Учасників підприємства обирає голову.

Виконавчим органом підприємства є директор, що обирається зборами учасників. Директор вирішує всі питання діяльності підприємства за винятком компетенції зборів учасників.

Директор підприємства:

- організує підготовку й виконання рішення зборів учасників;

- забезпечує виконання поточних і перспективних планів підприємства;

- розпоряджається майном і коштами в межах, закріплених зборами учасників підприємства;

- заключає без доручення від імені підприємства договори (контракти), забезпечує їхнє виконання.

Оргструктура підприємства представлена на рис. 2.1.

У складі підприємства планово-економічний відділ, котрий здійснює економічне планування виробничо-господарської діяльності й підвищення економічної ефективності виробництва. Основним завданням планово-економічного відділу є організація й систематичне вдосконалювання планово-економічної роботи підприємства в напрямку виявлення й мобілізації наявних резервів для неухильного підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції і зростання прибутку.

Відділ організації праці й заробітної плати є підрозділом, що координує діяльність структурних підрозділів підприємства в області організації праці, заробітної плати, керування виробництвом.

Комерційний відділ займається пошуком замовників виробленої продукції і її збутому, а також придбанням необхідних матеріалів для виробництва продукції.

Конструкторський відділ займається розробкою технічної документації.

Заготівельна ділянка підготовляє придбані матеріали для передачі їх у механічну ділянку.

Механічна ділянка виготовляє деталі виробленого встаткування.

Складальна ділянка робить зборку встаткування з деталей, отриманих з механічної ділянки.

Відділ технічного контролю робить перевірку якості й відповідності технічної документації встаткування, що випускається, складає паспорт виробу.

На складі продукція впаковується й підготовляється до відправлення замовникові.

Процес виробництва на НВФ «Хіммаш Компресор Сервіс» складається з наступних стадій :

1) Конструкторська розробка технічної документації й видача специфікації матеріалів: відповідно до Держстандарту й ТУ залежно від типу теплообмінника інженер-конструктор розробляє технологічні креслення виробу, і робить специфікацію застосовуваних матеріалів.

2) Маркетингові дослідження ринку металу: інженер матеріально-технічного постачання досліджує ринок матеріалів і надає начальникові комерційного відділу як мінімум три пропозиції на той самий матеріал. Керівництво підприємства вибирає постачальника.

3) Покупка матеріалів.

4) Вхідний контроль (лабораторні дослідження придбаного металу): при надходженні матеріалів на виробництво кожен вид матеріалу піддається вхідному контролю на відповідність сертифіката, що надійшов від постачальника, якості матеріалу. Після вхідного контролю матеріали надходять на склад.

5) Заготівельна стадія: після надходження зі складу матеріалів на заготівельній ділянці виробляється розкрій і порізка окремих елементів (заготівель) вузлів холодильника. Після заготівельної стадії заготівлі надходять у механічний цех.

6) Механічна обробка комплектуючих частин: у механічному відділенні виробляється виготовлення комплектуючих частин відповідно до технологічної. Готові деталі й вузли надходять у складальну ділянку.

7) Зборка.

8) Гідровипробування.

9) Паспортизація: при позитивних результатах гідровипробування на виріб заповнюється паспорт.

10) Антикорозійна обробка.

11) Відвантаження замовникові.

Технологічна схема показана на рис. 2.3.

Головні вимоги до встаткування, на якому виробляється продукція підприємства, - це надійність і безперервність його роботи.

НПФ "Хіммаш Компресор Сервіс" характеризується наявністю великої кількості спеціалізованого встаткування й виробничих ресурсів, а також більшим обсягом систематизованої інформації. Для своєчасного реагування на зміни зовнішніх факторів, що впливають на роботу об'єднання, а також ураховувати вплив змін, що відбуваються усередині підприємства з метою підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому важливо домогтися високої швидкості пересування інформації із системи.

Основні постачальники ресурсів - НП «НГ» м. Запоріжжя, «АЗОЦМ» м. Артемовськ, «Серп і молот» м. Москва.

Споживачами продукції, що виготовляється даним підприємством, є металургійні заводи (Маріупольський завод «Азовсталь», НПЗ м. Лисичанськ ВАТ "Линос", «Лукойл» м. Одеса), ТЭЦ (м. Черкаси).

Основним конкурентом є підприємство «Компресор Сервіс» (м. Суми), ВАТ «Снежнянскхіммаш» (м. Сніжне), ВАТ «Хімобладнання» (м.Сєвєродонецьк), ТОВ «Цнотхіммаш» (м. Борисоглібськ), котельно-механічний завод (м. Сєвєродонецьк), ТОВ «Машзавод» (м. Чернівці), ТОВ «Павлоградхіммаш» (м. Павлоград).

Зовнішня й внутрішня сторони діяльності підприємства нерозривно зв'язані, оскільки служать досягненню однієї й тієї ж мети: підвищенню ефективності роботи підприємства, а саме росту обсягів збуту продукції й збільшенню прибутку.Обсяг збуту пропонованого ринку товару залежить від зовнішніх факторів, які підприємство найчастіше не може змінити. До зовнішніх факторів ставляться кон'юнктура ринку, залежність від постачальників сировини, економічна й політична ситуація в країні, кількість конкурентів, рівень технології та інше.

Із прибутковістю продукції ситуація інша: одержуваний підприємством прибуток на одиницю продукції не тільки може, але повинен контролюватися керівництвом підприємства, оскільки багато факторів, що впливають на прибуток, перебувають усередині підприємства й можуть контролюватися керівництвом підприємства. Внутрішніми факторами, що впливають на діяльність підприємства, є: швидкість прийняття управлінських рішень, рівень технології виробництва, автоматизація процесу обміну інформацією між підрозділами, відділами й керівництвом підприємства, рівень кваліфікації виробничого персоналу підприємства, стан основних виробничих фондів, наявність достатньої кількості повної й достовірної інформації про ринки збуту виробленої продукції, рівень технології конкурентів, відомості про постачальників ресурсів, ступінь автоматизації виробництва.

Завдання автоматизації керування багато в чому залежать від характеру й обсягів виробництва. Тому що підприємство містить у собі кілька підрозділів, то для прийняття рішень у результаті можливих відхилень у системі й оперативному рішенні питань необхідний час. При ліквідації порушень необхідно враховувати обмеженість фінансових ресурсів для виконання даних робіт. економічна ефективність

Одержуваний підприємством прибуток безпосередньо залежить від ефективності організації роботи підприємства. Підприємство можна розглядати як з погляду його технологічних або виробничих процесів, так і з погляду бізнесів-процесів - логічно зв'язаних і взаємозалежних послідовностей дій (бізнесів-операцій), які використають ресурси підприємства для створення корисного вихідного результату у вигляді товару або послуги для внутрішнього або зовнішнього споживача. Керування технологічними процесами - здійснюється людьми за допомогою машин, механізмів, апаратур і пристосувань, у тому числі комп'ютерів й інших спеціальних пристроїв.

Тому від того, наскільки добре організовані бізнес-процеси, залежить собівартість пропонованої ринку продукції.

Головні функції процесу керування організації - вироблення рішень і контроль за їхнім виконанням. Саме необхідність забезпечення виконання цих функцій дає можливість розглядати керування як інформаційний процес, тобто функціонально включає одержання, передачу, обробку, зберігання й використання інформації, а саму систему керування - як інформаційну систему. Інформаційна система - всі письмові й електронні форми передачі інформації, обробка даних й обміну ідеями. До них ставляться всі форми письмового спілкування усередині компанії (доповіді, звіти, бюлетені й службові записки), а також всі електронні інформаційні засоби (комп'ютери, електронна пошта, селекторні й телевізійні наради). Електронні системи забезпечують можливість швидко обробляти й пересилати величезні обсяги інформації, значно поліпшуючи тим самим горизонтальну координацію. Робота керівника з інформацією й взаємодія із секретарем полягає в першу чергу в автоматизації рутинних операцій шляхом широкого використання в практиці повсякденної діяльності засобів обчислювальної техніки й оргтехніки. Для своєчасної обробки вступник інформації й документації керівник взаємодіє із секретарем. Функції секретаря: друкування документів, реєстрація, облік і зберігання документів, копіювання й розмноження документів, обробка інформації.

Для того, щоб керівництво підприємства могло одержувати необхідні йому для прийняття управлінських рішень дані, необхідно будувати систему звітності "знизу нагору", формулюючи потреби верхнього рівня керування й проектуючи їх на нижні рівні виконання.Тільки такий підхід забезпечує одержання й фіксування на самому нижчому виконавському рівні таких первинних даних, які в узагальненому виді зможуть дати керівництву підприємства ту інформацію, яка потрібна.Найважливішими вимогами до системи управлінського обліку є своєчасність, точність і регулярність одержання інформації керівництвом підприємства.

Потоки інформації між дирекцією підприємства й відділами

Відповідно до рисунка 2.4 дирекція одержує інформацію від ЦІТіТ (центр інформаційних технологій і телекомунікацій), який надає щоденну інформацію про виробництво продукції. Планово-економічний відділ представляє планові калькуляції, кошториси, виробіток. Виробничий відділ надає норми витрат на одиницю продукції. Бухгалтерія надає дані про фактичну собівартість продукції в грошовому вираженні. Конструкторський відділ передає дирекції інформацію про технічну документацію. Механічний відділ після узгодження з виробничим відділом надає інформацію про обсяги й строки проведення капітального ремонту встаткування з обліком наявних фінансових можливостей. Відділ збуту інформує дирекцію про поставки готової продукції замовникові.

Дирекція направляє: у відділ головного механіка інформацію про час, обсяг і строки проведення капітального ремонту встаткування; у ділянку постачання інформацію про кількість необхідних матеріалів; робить звірення норм виробітку з даними, що надійшли від інформаційного центру; надає в планово-економічний відділ інформацію про плани у вигляді службових записок, а також дані відхилень від норм виробітку; передає у виробничий відділ технічний звіт, у якому вказуються дані про обсяг зробленої продукції в натуральному вираженні, а також, куди й у якому обсязі була спрямована зроблена продукція; передає в бухгалтерію технічний звіт, а також відомості про плановану величину витрат у зв'язку із проведенням капремонту основних виробничих фондів.

Для будь-якого підприємства важливо забезпечити безперебійність виробничого процесу й досягти запланованого обсягу виробництва шляхом пошуку постачальників сировини й реалізації зробленої продукції.

Планування річного обсягу випуску здійснюється керівником планово-економічного відділу залежно від кількості укладених підприємством договорів зі споживачами теплообмінного встаткування, а також з урахуванням технічного стану основного виробничого встаткування й часу простою в капітальному ремонті. Дане рішення узгоджується з керівництвом підприємства.

Планування витрат здійснюється залежно від запланованих обсягів випуску. Аналіз ефективності використання виробничих ресурсів проводиться шляхом порівняння фактичної суми витрат за розглянутий період із запланованою величиною з метою визначення величини абсолютних відхилень. Ефективність планування оцінюється тільки лише за результатами виконання й перевиконання цехом плану по виробництву продукції, а також шляхом виявлення економії (перевитрати) виробничих ресурсів.

Відсутність фінансових можливостей для створення усередині підприємства автоматизованої системи обміну інформацією між відділами є передумовою для виникнення втрат часу при здійсненні обміну інформацією, а також цілеспрямовано сповільнює швидкість прийняття управлінських рішень й, як наслідок, відділами й керівництвом значною мірою знижується швидкість прийняття управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому.

2.2 Техніко-економічний аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства

Техніко-економічні показники діяльності підприємства за 2003р. й 2004 р. ілюструють табл. 2.1, 2.2.

Дані табл. 2.1 показують, що в 2003 році в порівнянні з 2002 р. відбулося збільшення товарної й реалізованої продукції на 5,3 % і спостерігається перевищення плану в 2003 році на 0,34 %.

Відбулося зменшення собівартості на 2 % за звітний період. У порівнянні із планом собівартість виявилася нижче на 8,8 %.

Спостерігається значне зниження показника фондовіддачі, тому що відбулося збільшення основних виробничих фондів на 648,7 тис. грн., що менше в порівнянні із планом на 64,4 тис. грн.

Спостерігається значне зростання прибутку на 73,46 тис. грн., що становить 35 % у порівнянні з попереднім роком. Зростання прибутку досягається за рахунок збільшення обсягу виробництва й зниження собівартості. Рентабельність витрат збільшилася від 5,6% до 13,2% за рахунок зростання прибутку й зменшення собівартості продукції.

Дані табл. 2.2. показують, що в 2004 році в порівнянні з 2003 відбулося збільшення товарної й реалізованої продукції на 26,4 % і спостерігається перевищення плану в 2004 році на 1,5 %.

Відбулося збільшення собівартості на 26,7 % за звітний період.

Таблиця 2.1 Техніко-економічні показники виробничо-господарської діяльності підприємства в 2003р.

Найменування показника

2002 р.

факт

2003 р.

план

2003 р.

факт

Відхилення

Абс.(+,-)

Відн.,%

Від поперед. року

Від плану

Від поперед. року

Від плану

Товарна, реалізована продукція, тис. грн.

3889,8

4082,0

4095,9

206,1

13,9

105,3

100

Собівартість, тис. грн.

3686,7

3965,53

3619,7

-66,969

-345,8

98

91,2

Вартість ОВФ, тис. грн., F

86,9

800

735,6

648,7

-64,4

846,5

91,9

Середньоспис. чисельність ПВП, чол.

38

42

42

4

0

110,5

100

Фонд робочого часу робітників, людино-годин

74200

82341

82340

8140

- 1

111

99,9

Фонд основної з/плати,тис.грн.

86,7

110

101,9

15,2

-8,1

117,5

92,6

Фонд додаткової з/ плати, тис. грн.

9,2

10,8

10,8

1,6

0

117,4

100

Прибуток,т. грн.

207,6

265,8

281,06

73,46

15,26

135

106

Рентабельність витрат,%

5,6

-

13,2

7,6

-

-

-

Продуктивність,тис. грн., Пт

102,363

97,402

97,521

-4,842

0,119

95,3

100

Фондовіддача на 1грн. фондів, f

44,76

5,11

5,57

-39,19

0,45

12,4

109

Матеріаловіддача, МО

1,55

2,07

2,08

0,53

0,003

134,3

100

Таблиця 2.2 Техніко-економічні показники виробничо-господарської діяльності підприємства в 2004р.

Найменування

показника

2003 р.

факт

2004 р.

план

2004 р.

Факт

Відхилення

Абс.(+,-)

Відн.,%

Від поперед. року

Від плану

Від поперед. року

Від плану

Товарна, реалізована продукція, тис. грн.

4095,9

5100

5177,0

1081,1

77

126,4

101

Собівартість, тис. грн.

3619,7

4587,4

4587,4

967,7

0

126,7

100

Вартість ОВФ, тис. грн., F

735,6

853,6

853,6

118

0

116,0

100

Середньоспис. чисельність ПВП, чол.

42

45

45

3

0

107,1

100

Фонд робочого часу робітників, людино-годин

82340

89102

89102

6762

108,2

100

Фонд основної з/плати,тис.грн.

101,9

168,8

168,8

66,9

0

165,7

100

Фонд додаткової з/ плати, тис. грн.

10,8

19

18,9

8,1

-0,1

175

99,5

Прибуток,т. грн.

281,06

589,6

589,6

308,54

0

209,8

100

Рентабельність витрат,%

13,2

-

12,8

- 0,4

-

Продуктивність,тис. грн., Пт

97,521

113,3

115,04

17,519

1,74

117,9

101

Фондовіддача на 1грн. фондів, f

5,57

5,97

6,06

0,49

0,09

108,8

101

Матеріаловіддача, МО

2,08

1,40

1,43

-0,65

0,03

68,8

102

Спостерігається значне збільшення основних виробничих фондів на 118 тис. грн. як і було передбачено планом.

У цілому підприємство працювало стабільно, про що говорять наступні показники: значне зростання прибутку на 308,54 тис. грн. за рахунок збільшення обсягу виробництва більш швидкими темпами, чим собівартості й зменшення інших операційних витрат на 1333 тис. грн., рентабельність зменшилася незначно від 13,2% до 12,8% за рахунок збільшення собівартості всієї продукції, відбулося збільшення фондовіддачі основних виробничих фондів від 5,5 до 6 за рахунок більше швидкого збільшення обсягу виробництва, у порівнянні з вартістю основних виробничих фондів.

Результати аналізу виконання плану по асортименту представимо в табл. 2.3, 2.4.

Таблиця 2.3 Аналіз виконання плану по асортименту за 2003 рік

Асортимент

Випуск продукції, грн.

Виконання плану, %.

Товар. прод., зарахована у вик. плану по асор-ту,грн

План

Факт

1

2

3

4

5

Муфта пластинчаста, потужність двигуна 630 квт

426340

436680

102,4

426340

Муфта пластинчаста, потужність двигуна 250 квт


Подобные документы

  • Сутність, роль та основні показники оцінки економічної та соціальної ефективності господарчої діяльності підприємств. Аналіз основних показників ефективності діяльності підприємства. Оцінка впливу факторів на динаміку ефективності підприємства.

    курсовая работа [74,6 K], добавлен 17.01.2013

  • Показники ефективності господарської діяльності підприємства і використання окремих видів ресурсів, напрямки оцінки даного процесу та критерії. Техніко-економічна характеристика підприємства і показники його роботи, підвищення ефективності діяльності.

    курсовая работа [60,0 K], добавлен 12.04.2014

  • Ефективність як економічна категорія. Фактори підвищення ефективності діяльності підприємства. Організаційно-економічна характеристика ТОВ "Панда". Розрахунок економічної ефективності впроваджених заходів та їх вплив на результати діяльності підприємства.

    курсовая работа [92,4 K], добавлен 03.06.2010

  • Суть і значення господарської діяльності в ринкових умовах. Аналіз показників фінансового стану ВАТ "Енерготрансбуд". Оцінка результативності діяльності підприємства і розробка пропозицій щодо стратегії розвитку і економічної ефективності господарювання.

    дипломная работа [105,2 K], добавлен 27.02.2011

  • Загальна характеристика та аналіз господарської діяльності ВАТ "Дубномолоко". Ресурси підприємства і їх використання. Організація і оплата праці. Функціонування підприємства як економічної системи. Заходи щодо підвищення ефективності виробництва.

    курсовая работа [39,5 K], добавлен 19.04.2012

  • Основи оцінки економічної ефективності підприємств готельно-ресторанного бізнесу. Рентабельність як економічна категорія. Методичні основи планування рентабельності. Розробка заходів із покращення фінансово-господарської діяльності підприємства.

    дипломная работа [186,6 K], добавлен 26.08.2010

  • Визначення та аналіз забезпеченості підприємства виробничими ресурсами та інтенсивність їх використання. Аналіз фінансового стану підприємства та резерви його зміцнення. Визначення і аналіз рівня економічної ефективності господарської діяльності.

    реферат [48,4 K], добавлен 27.06.2013

  • Оцінка ефективності господарсько-фінансового стану торговельного підприємства на прикладі ПП "Богдан". Аналіз структури та фінансово-господарської діяльності підприємства, особливості організації його діяльності. Характеристика товарообороту підприємства.

    дипломная работа [234,8 K], добавлен 28.05.2013

  • Економічна сутність ефективності підприємства на основі різних підходів до її трактування. Методичний інструментарій і система показників щодо оцінки ефективності господарювання. Організаційно-економічні чинники продуктивності господарської діяльності.

    курсовая работа [990,7 K], добавлен 23.10.2011

  • Техніко-економічні показники роботи підприємства. Оцінка економічної ефективності технічного переозброєння підприємства. Розрахунки економічної ефективності капіталовкладень. Оптимізація розподілу інвестицій за різними формами відтворення основних фондів.

    курсовая работа [287,6 K], добавлен 30.03.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.