Антимонопольне законодавство в Україні

· прямо чи опосередковано фіксують закупівельні чи продажні ціни або будь-які інші комерційні умови;

· обмежують чи контролюють виробництво, ринки, технічний розвиток чи інвестиції;

· розподіляють ринки чи джерела постачання;

· застосовують неоднакові умови до еквівалентних угод з іншими сторонами в торгівлі, таким чином ставлячи їх у невигідне конкурентне становище;

· укладання контрактів ставлять у залежність від прийняття іншими сторонами додаткових зобов'язань, які за своєю сутністю чи у відповідності до комерційних традицій не мають жодного зв'язку з предметами таких контрактів.

За ст. 86 забороняється як несумісне зі “Спільним ринком” будь-яке зловживання домінуючим становищем одним чи більшою кількістю підприємств у межах “Спільного ринку” чи значною його частиною, якщо воно може вплинути на торгівлю між країнами-членами.

Якщо угоди впливають на торгівлю між країнами членами, то вони автоматично є незаконними, якщо лише не звільнені від відповідальності Комісією ЄС. А таке звільнення може надаватись лише за умови, що угода (контракт) сприяє покращенню виробництва, дистриб'юторству, технічному чи економічному прогресу і в той же час надає споживачам “справедливу частку вигод”, не накладає неналежних обмежень і не надає можливості для усунення конкуренції.

3.5 Застосування іноземного досвіду у формуванні

антимонопольної політики України

Необхідність вивчення антимонопольного законодавства та практики зарубіжних країн не викликає сумнівів, адже досвід України в цій галузі вимірюється проміжком 10 - 15 років, в той час як багато іноземних держав працюють в цій галузі вже багато десятків років. В українському законодавстві існує дуже багато прогалин і недоліків, які можна було б усунути, просто проаналізувавши джерела антимонопольного законодавства інших держав. Однією з таких прогалин є майже нерозвинуте законодавство щодо монополій у міжнародній торгівлі. Тобто, антимонопольне законодавство розвинених країн світу поширюється на компанії самої країни та іноземні компанії, діяльність яких має прямий, суттєвий і передбачуваний у недалекому майбутньому вплив на комерцію даної країни. Зрозуміло, що маються на увазі не дрібні, а серйозні анти конкурентні дії стосовно даного ринку. Анти конкурентна дія територіально може відбуватися як у даній країні так і за її межами. Якщо така дія даного ринку не стосується, то як правило, ніяких дій стосовно такого порушника не відбувається. Це мотивується тим, що інші країни мають свої антимонопольні органи, які зобов'язані за цим слідкувати. монополія економіка

Не просто вживати анти конкурентні заходи до тих іноземних компаній, що мають постійне місцезнаходження за межами даної країни, але товари та послуги яких є складовою частиною даного ринку. Особливо це стосується України, яка ще не має достатнього впливу на світовому ринку, для того щоб в разі порушення її законодавства застосувати певні санкції. Зазвичай такі заходи спираються на норми міжнародного права, ввічливість, багатосторонні договори і двосторонні домовленості між даною країною та іншими державами.

Один із великих недоліків українського антимонопольного законодавства є визначення монопольного становища, а саме термінів, у яких має визначатись це становище. Так, наприклад, фірма може бути визнана такою, що має монопольне становище, насправді не володіючи ним. Це коли на певному ринку існує кілька фірм олігополістів, жодна з них не займає монопольного становища, і всі фірми, крім одної, на певний термін із певних причин припиняють свою діяльність. В даному випадку фірма, що залишилась автоматично стає монополістом, поки інші фірми не відновлять свою діяльність.

Весь світ визнає те, що в Україні недостатньо розвинутий (майже не розвинутий) захист прав інтелектуальної власності. Тобто захист цих прав у законах хоч і не достатньо, але забезпечений, в той час, як на практиці реальних важелів впливу на таких порушників не розроблено.

Слід звернути увагу і на світовий досвід щодо франчизних угод, які є прикриттям для досягнення монопольного стану на ринку, а іноді і засобом його досягнення.

Антимонопольне законодавство в Україні з кожним роком покращується і поповнюється новими законами. Так, якщо раніше увага АМКУ зверталась в основному на встановлення монопольних цін, цінову дискримінацію і т. д., то тепер увага звертається і на інші форми. Наприклад, на початку діяльності комітету увага не зверталася б на продаж із “навантаженням”. Продаж з навантаженням - це термін на позначення випадків, коли під час покупки потрібної продукції нав'язується придбання іншої продукції, часто при цьому продаж одного товару потрапляє у залежність від придбання іншого товару. Цей метод є іноді методом цінової дискримінації.

Отже, українським законодавцям треба працювати в заданому напрямку, враховуючи іноземний досвід, а також розробити свої нові методи боротьби зі зловживаннями монопольним становищем, а також недопущенням та попередженням створення монополій.

Висновок

Монополія - це ринкова структура при якій одна фірма постачає весь галузевий випуск товару, який не має близьких замінників і де входження на ринок нових фірм блоковано.

До основних типів бар'єрів, які блокують входження на ринок нових фірм відносяться патенти, авторські права, володіння всім обсягом якогось ресурсу, економія н а масштабі.

Причинами виникнення монопольних об'єднань є централізація виробництва і капіталу, поява акціонерної власності, що виникає в результаті об'єднання декількох капіталістів, навмисні дії держави.

В залежності від причини виникнення розрізняють економічні, природні і адміністративні монополії. Ці монополії, в залежності від форми об'єднання капіталу поділяють на трести, картелі, синдикати, концерни. А в залежності від становища на ринку монополії можна поділити на прості, дискримінуючи, монопсонії та двосторонні .

Монополії виникли ще у стародавні часи, але розвитку та економічного значення вони набули у другій половині 19 ст. їх виникнення було пов'язано з такими процесами в суспільстві, як збільшення акціонерної власності, виникнення банків, концентрація виробництва і капіталу, еволюція форм капіталістичних об'єднань.

Швидке зростання монополій визначило необхідність антимонопольного регулювання. Так в США у 1890 р. було прийнято перший у світі антимонопольний закон - закон Шермана. Потім антимонопольні закони почали з'являтись у країнах Європи, а у 1992р. такий закон було прийнято і в Україні.

Взагалі антимонопольні закони й досі є предметом дискусій у багатьох країнах, а відповідна теорія ще не набула відповідного вигляду і вимагає все нових досліджень. Це насамперед пов'язано з тим, що монополія досить складне і суперечливе явище

– з одного боку вона приносить втрати для суспільства у вигляді меншої кількості

товару, більшої ціни, стримуванням науково-технічного прогресу, диференціації ціни на свій продукт. З іншого боку отримуючи більше прибутку ніж конкурентні фірми вони й інвестують більше в економіку. Крім того існують ситуації коли існування монополії дозволяє зменшити збитки підприємств.

- Інша суперечка полягає в тому, що влада надає деяким фірмам виняткові права, що спричиняє виникнення монополій. І таж сама влада видає закони про обмеження монопольної влади.

Взагалі, для того щоб визначити є фірма монополією чи ні використовують різні показники - коефіцієнт концентрації, індекс Герфіндаля-Грішмана, індекс Лернера. Скориставшись одним з цих показників можна зробити висновок щодо необхідності регулювання тієї чи іншої фірми.

Існує невірна думка, що монополії встановлюють надто високі ціни, і піднімають їх до безкінечності. Але це не так. Монополія, як і будь-яка фірма намагається максимізувати прибуток, бо отримання найбільшого прибутку за найменших витрат є метою економіки.

Думаючи про максимізацію свого прибутку, фірма-монополіст ніколи не встановить надто високі ціни, бо тоді вона отримає надто низькі прибутки. Але задля отримання більшого прибутку фірма монополіст може проводити політику цінової дискримінації - продажу одного і того ж товару за різними цінами, в залежності від доходу споживача.

Цінова дискримінація буває 3-х ступенів:

1) кожному споживачеві встановлюють індивідуальну ціну на рівні його готовності платити за благо

2) ціни встановлюються в залежності від обсягів продажу

3) запроваджується монополістом тоді коли можна виділити кілька окремих груп споживачів з різною еластичністю попиту.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про Антимонопольний Комітет України» (За станом на 1 серпня 2002 року)

2. Закон України Про природні монополії ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 30, ст.238 )

3. Економічна теорія: Поліекономія:Підручник/ за ред. Л.В. Базилевича. - К.: Знання, 2006 - 631 с.

4. Політична економія. Навч. посіб./ за ред.В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова - К.: Академвидав, 2007. - 672 с.

5. Мочерний С.В., Мочерна Я.С. Політекономія :Навч. Посіб. 2-ге вид. К.:Знання, 2007.- 684 с.

6. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 328 с.

7. Політична економія: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 354 с.

8. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії : політ економічний аспект, пер. і доп. - К: Либідь, 2002. - 335 с.

9. Основи економічної теорії: політ економічний аспект підручник /Під ред. Климка Г.Н., Нестеренка В.П. - К: Вища школа, 2001. - 606 с.

Размещено на Allbest.ru