На собівартість продукції впливають зміни:

Обсягів виробництва;

Номенклатури та асортименту продукції;

Технічного рівня виробництва;

Організації виробництва та умов праці.

На кожному підприємстві в залежності від особливостей набір цих факторів може бути іншим.

Далі розглянемо докладніше як саме впливає кожен чинник на зміну собівартості продукції.

Зміна обсягів виробництва.

При визначенні впливу цього фактору треба врахувати, що зі зміною обсягів виробництва змінюються постійні витрати на одиницю продукції. Частина витрат може змінюватись протягом року, але не пропорційно до змін обсягів виробництва. Такі витрати належать до умовно-змінних (витрати розмір яких зростає зі збільшення обсягів виробництва ї спадає з його зменшенням. Це витрати на сировину та матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, паливо та енергію, оплату праці працівникам).

2. Зміна номенклатури та асортименту продукції.

Зміна номенклатури та асортименту продукції полягає в зміні частки окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва, яка відбуваються з наступних причин:

Припинення виробництва нерентабельних виробів та освоєння нових видів продукції;

Неоднакові темпи зростання випуску різних видів продукції.

Вплив зміни структури продукції розраховується згідно з показниками зміни витрат за такими статтями:

Матеріальні витрати;

Витрати на оплату праці;

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

Комерційні витрати.

3. Зміна технічного рівня виробництва.

Зміна технічного рівня виробництва виявляється в економії матеріальних та трудових ресурсів за такими напрямками:

Впровадження нових та вдосконалення існуючих технологій.

Під економією від підвищення технічного рівня виробництва розуміють пряме абсолютне зниження витрат на одиницю продукції. Економію розраховують з огляду на витрати для придбання нової техніки та середню окупність витрат. Сума економії поточних витрат від впровадження технічних заходів визначають за формулою:

Епв=Сс - Сн,

Де, Сс та Сн - поточні витрати в грошовому вимірі на річний обсяг виробництва продукції відповідно до та після впровадження технічних заходів.

Застосування нових видів сировини та матеріалів та раціоналізація їх використання.

В розрахунках за цим напрямом враховується економія, що досягається завдяки раціональному використанню сировини та матеріалів:

Поліпшення використання сировини зменшенням її втрат під час первинної обробки, а також повнішим застосуванням корисних компонентів;

Застосування економніших замінників;

Повніше використання в виробництві відходів сировини та матеріалів, впровадження безвідходних технологій.

Вхідними даними для розрахунку в цьому напрямку є такі норми витрат матеріальних ресурсів, шо періодично переглядаються та план заходів із ресурсозбереження.

Зниження трудомісткості виробництва одиниці продукції.

Зміна технічного рівня виробництва виявляється в економії витрат на персонал за рахунок зниження трудомісткості одиниці продукції. Економія заробітної плати з відрахуванням на соціальне страхування завдяки зниженню трудомісткості виробництва одиниці продукції визначається за формулою:

Ез= [(ТоЧо - Т1 Ч 1)(1 + В )(1 + Г )]К1 100 100

То,Т1 - трудомісткість виробництва одиниці продукції до і після впровадження заходів;

Чо ,Ч 1 - середньорічна тарифна ставка робітника до і після впровадженя заходів, грн;

В - середній відсоток додаткової заробітної плати для даної категорії робітників, %;

Г - нарахування на заробітну плату;

К1 - кількість продукції, що виробляється з початку впровадження заходів до кінця планового періоду, од.

4. Зміна організації виробництва та умрв праці.

Зміна організації виробництва та умрв праці виявляється в економії витрат за наступними напрямами:

впровадження нових виробництв, цехів та структурних підрозділів

вплив впровадження в дію нових виробництв розраховується за повним переліком витрат, що включаються до собівартості продукції. Одночасно береться до уваги можливе перевищення середніх витрат в період освоєння нових виробництв. Пов'язані з цим додаткові витрати визначаються бюджетом витрат з підготовки та освоєння виробництва продукції та пускових витрат, а також розрахунком собівартості за цими витратами протягом строку освоєння.

Спеціалізація та кооперування виробництва.

Економічний ефект від спеціалізації та кооперування виробництва виявляється тоді, коли виготовлення окреми комплектуючих, напівфабрикатів тощо виділяється у відокремлені виробництва. Вплив на економію собівартості заходів, що мають на меті спеціалізацію та кооперування виробництва визначається за формулою:



Ес=(С - Ц) К1,

С - виробнича собівартість, або витрати на комплектуючі вироби, напівфабрикати, що передаються до виробництва іншим підприємствам;

Ц - ціна, за якою комплектуючі вироби, напівфабрикати поставляються виробником;

К1 - кількість комплектуючих виробів, що їх буде одержано від спеціалізації та кооперації до кінця планового періоду.

Вплив внутрішньозаводської спеціалізації на економію собівартості продукції у разі організації спеціальних замкнених структурних підрозділів визначається так:

Есп = (Со -С1) К1,

Со ,С1 - собвіартість продукції до та після впровадження заходів щодо спеціалізації;

К1 - кількість продукції одержаної за спеціалізації до кінця планового періоду.

Зміни в організації та обслуговуванні виробництва й праці

Зміни в організації та обслуговуванні виробництва й праці визначаються згідно з розрахунками ефективності передбачуваних заходів:

Змімна режиму роботи підприємства;

Упорядкування організаційно-технічних та посадово-технологічних робіт;

Поліпшення роботи внутрішньозаводського транспорту;

Вдосконалення матеріало-складського господарства і постачання виробництва матеріалами, паливом та енергією;

Поліпшення організації збуту продукції.

Еконмія, одержана в результаті зміни в організації та обслуговуванні виробництва й праці, розраховується за планами наукової організації праці і визначається множенням кількості вивільнених робітників на їх середню заробітну плату.

Зміни в організації управління виробництвом.

Зміни в організації управління виробництвом визначаються на підставі розрахунків ефективності таких заходів:

Укрупнення цехів та інших підрозділів;

Впровадженя автоматизованих систем управління;

Поєднання окремих функцій та усунення зайвих.

Підвищити систему управління можна за допомогою впровадження дієвої системи контролінгу на підприємстві. В системі контролінгу можуть передбачатись такі заходи:

Мотивація персоналу;

Зміна стилю управління;

Часткове залучення нового менеджменту;

Організація центрів прибутковості;

Організація системи збору та обробки інформації;

Зменшення завищених показників;

Запровадження системи контролю ефективності;

Забезпечення гнучкого планування та ефективного управління;

Визначення пріоритетних завдань для всіх стадій виробництва;

Механізація рутинної роботи та скорочення зайвого персоналу;

Поліпшення виробничих відносин між членами колективу;

Уточнення стратегії розвитку підприємства.

Зміни в умовах матеріально-технічного забезпечення.

Зміни в умовах матеріально-технічного забезпечення розраховуються на підставі аналізу господарських зв”язків та спеціально розроблених заходів щодо раціоналізації складського господарства. До таких заходів належать:

Забезпечення ресурсами в необхідному асортименті тв зменшення збитків, спричинених використання матеріалів, що не відпові дають технічним вимогам за розмірами, якістю, та іншими властивостями.

Зменшення витрат на зберігання та транспортування матеріалів;

Зменшення витрат завдяки раціоналізації постачання, забезпечення його регулярності та надійності;

Зменшення витрат шляхом раціоналізації господарських зв”язків та вибору отриманих схем доставки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих.

Усунення зайвих витрат та збитків.

Важливим фактором зниження собівартості продукції є усунення зайвих витрат та збитків, які не є необхідними при нормальному господарському процесі. Такі витрати та збитки визначаються за допомогою аналізу фактичних витрат на виробництво та вартісного аналізу. Економія, що досягається в результаті ліквідації непродуктивних витрат визначається як добуток сум цих витрат в базовому періоді на темпи зростання обсягу товарної продукції у плановому періоді.

Наведеня способи оцінки техніко-економічних факторів на планову собівартість продукції застосовуються також під час аналізу фактичної собівартості. Такий аналіз рекомендується поводити сестематично, вивчаючи вплив окремих факторів на собівартість продукції, досліджуючи доцільність та динаміку окремих видів витрат, а також собівартість окремих видів продукції.

Згортання інвестицій та зменшення витрат, які не належать до собівартості продукції.

Зменшити вихідні грошові потоки підприємства та підвищити платоспроможність можна також за рахунок скорочення чи заморожування витрат на інвестиції та інших витрат, які не належать до собівартості продукції.

Витрати на інвестиції належать до витрат, які фінансуються за рахунок чистого прибутку. Зменшення таких витрат є важливим резервом підвищення платоспроможності підприємства. Слід також розрахувати, що може скластися ситуація, коли підприємство є збитковим і не має фінансових джере для завершення вже започаткованих інвкстицій. В разі продовження їх фінансування сума фінансування відноситься на збільшення не покритих збитків підприємства, тому потрібно зважити всі за та проти фінансування.

Доцільність прийняття рішення про згортання капіталовкладень залежить від конкретних умов діяльності підприємства, його платоспроможності, строків окупності інвестицій та розміру здійсненних витрат. При цьому враховуються три основні аспекти:

Строк окупності інвестицій, здійснених підприємством, яке перебуває в фінансовій кризі, повинен бути якумога меншим. Окупність капіталовкладень може відбуватися або збільшення грошових доходів, або зменшення витрат. В рамках фінансової санації може бути прийняте рішення про замороження ризикових інвестиційних проектів та інвестицій з довгостороковим строком окупності.

Можливість використання лізингу замість вкладання коштів у реальні інвестиції. Лізинг основних фондів дозволяє модернізувати обладнання за відсутності необхідних інвестиційних ресурсів. Тут слід враховувати, що з огляду на дефіцит ліквідності підприємства в короткостроковому періоді альтернативи лізингу може не бути. Проте в довгостроковому та короткостроковому періодах залучення основних фондів на основі лізингу є дорожчим ніж купівля основних фондів.

Обсяги вже здійснених капіталовкладень та можливості їх продажу в незавершеному вигляді.

В рамках заходів щодо зменшення вихідних грошових потоків слід також переглянути інші витрати підприємства, які не відносяться на рахунок собівартості продукції, а здійснюються за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету, та чистого прибутку. До таких витрат належать:

Штрафи за порушення господарських договорів із суб”єктими господарювання;

Штрафи за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків та за затримку перерахування коштів в бюджет;

Проценти за прострочені банківські позики:

Збитки у вигляді безнадійної заборгованості у разі, якщо кредитор не звернувся з позовом до господарського суду щодо стягнення такої заборгованості, та інші витрати.

Зменшення вказаних витрат є суттєвим резервом покращення платоспроможності підприємства.

Отже, підводячи підсумок розгляду цього розділу курсової роботи, необхідно зазначити, що мета мобілізації та використання внутрішніх резервів відновлення платоспроможності є досягнутою, якщо в результаті прискорених темпів економічного розвитку підприємство забезпечується відповідними ростом його ринкової вартості в довгостроковій перспективі.

Розглянуті вище методи фінансової стабілізації підприємства свідчить про широкі можливості фінансової стабілізації підприємства за рахунок внутрішніх резервів відновлення платоспроможності.



Висновки

Підводячи пілсумки вивчення теми банкрутство , треба визначити наступне:

Банкрутство - це об'єктивне економічне явище, яке набуло поширення в Україні з набуттям нею незалежності. Банкрутство є наслідком розвитку та поглиблення економічної кризи на підприємстві. Воно обумовлюється певними кризовими факторами які необхідно враховувати при побудові системи виходу підприємства з кризи. На українські підприємства в більшій мірі впливають зовнішні кризові фактори, ц пов'язано з нестабільною економічною ситуацією в країні. Наслідки визнання підприємства банкрутом є негативними для всіх суб'єктів ринкових відносин.

Основним нормативним актом, який регламентує банкрутство в Україні є закон україни “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на думку автора повинен виконувати наступні функції:

Служити механізмом запобігання непродуктивного використання активів підприємства.

Бути законодавчим інструментом виведення підприємств з кризового стану, якщо вони мають значні резерви для продовження успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому.

Сприяти найповнішому задоволення претензій кредиторів.

За цим законом з позовом до господарсього суду можуть звертатися : кредитори, боржник.

Підставою для порушення справи про банкрутство є заява кредитора, сума вимог якого перевищує 300 мінімальних заробітних плат та не була сплачена протягом трьох місяців з дня настання терміну сплати.

Якщо господарський суд визнає боржника банкрутом, то автоматично припиняється його діяльність і починається ліквідаційна процедура.

Якщо суд визнає можливість відновлення плптоспроможності боржника то починається процедура санації підприємства, в разі невдічі якої розпочинається ліквідаційна процедура.

3. діагностика банкрутства - це система цільового фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства.

Науковцями розроблена певна послідовність здійснення діагностики банкрутства, яка була докладно вивчена в процесі написання курсової роботи.

Розроблено безліч методів діагностики банкрутства, але їснує єдиного універсального, кожна методика розглядає певний аспект фінансрвр-господарської діяльності, тому найкращим варіантом є застосування кількох методик визначення загрози банкрутства, які взаємодоповнюють одна одну.

4. Забезпечення фінансового оздоровлення підприємства потребує пошуку та використання внутрішніх резервів забезпечення позитивності та зростання чистого грошового потоку підприємства (різниця між вхідним та вихідним грошовими потоками), що генерується в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства.

Використання внутрішніх фінансових джерел відновлення платоспроможності, підприємство може не лише подолати внутрішні причини кризи, а й значною мірою зменшити залежнясть ефективності санації від залучення зовнішніх фінансових ресурсів.



Література

Ананченко А.Е. "Банкрутство в Україні" збірник нормативних актів Х: 2001

Антикризисное управление/ ред. Минаева Э.С. М:1999

Антикризисное управление: от банкротства к финансовому оздоровлению/ ред.Г.П.Иванова М:1995

Антикризисный менеджмент/ ред.Грязновой А.Г. М:1999

Бланк И.О. "Основы финансового менеджмента" К:1999 т.2

Грамотенко Т.А. "Банкротство предприятий: экономический аспект" М:1998

Ковальов В.В. "Анализ финансового состояния и прогнозирование банкротства " С-Пб: 1994

Коробов М.Я. "Фінансово-економічний аналіз діяльномті підприємств" К:2000

Лігоненко Л.О."Антикризове управління підприємством" К:2001

РадионоваН.В. "Антикризисный менеджмент" М:2001

ТерещенкоО.О."Фінансова санація та банкрутство підприємств" К: 2000

Уткин Э.А "Антикризисное управление"М:1997

Фінанси підприємств/ ред. А.М. Поддєрьогін К:1999

Андрущак Є.М "Удосконалення інституту банкрутства" // Фінанси України №9 2001 ст.29

Гавриленко Т.В. "Методика визначення ймовірності визначення банкрутства підприємства"// Легка промисловість №3 2001 ст.56, №4 2001 ст.53

Кукурудза І.О. "Банкрутство:причини, наслідки, організація протидії"//Вісник КНТЕУ №1 1998 ст. 91

Лігоненко Л.О. "Аналіз процесів пов"язан их з банкрутством в Україні"// Економіка, фінанси, право №5 2000 ст. 18

Лігоненко Л.О."Методологія діагностики банкрутства підприємства та напрямки її вдосконалення" // Фінанси України №8 1998 ст. 136

Петленко Ю.В "Механізм банкрутства підприємства "// Фінанси України № 2 1998 ст.67

Поляков Б. "Банкротство как инструмент хозяйственного права"// Господарське право №9 2001ст.13

Раєвнєва О.В. "Формування поведінки неплатоспроможного підприємства"// Фінанси України №4 1999 ст.25

Терещенко О.О "Економіко-правові аспекти санації підприємства" //Экономика предприятия №1 1999 ст.10