Впровадження та розвиток системи національних рахунків в Україні

1) тривалість життя. Цей показник визначається як очікуваний при народженні. Він вимірюється кількістю років, які може прожити новонароджений, якщо впродовж його життя рівень смертності залишатиметься таким самим, яким він був при народженні. В Україні цей показник на кінець 90-х рр. дорівнював 68.1 року. Найвищі показники тривалості життя в Україні були в 1969-70 рр. - 70.8 та в 1989-90 рр. - 70.7 років. Найнижчі - в 1995-96 рр. - 66.9. Найвищий показник тривалості життя серед 162 країн світу у Японії - 80.8 року. Найнижчий у Сьерра-Ліоне - 38.3. Середньосвітовий показник тривалості життя на кінець ХХ ст. - 66.7 року. Але в країнах, що займають 1-26 місця за рейтингом ІЛР, цей показник перевищує 75 років.

2) грамотність та охоплення навчанням. Грамотність - показник, що застосовується до населення віком від 15 років і старше і передбачає уміння читати й писати нескладні тексти. На початку ХХІ ст. Цей показник в Україні дорівнював 99.6 %. Цей показник вельми важливий для країн, що розвиваються, де в середньому більше 27 % населення старше 15 років безграмотне. В середньому в світі неграмотних 20.8 %.

Охоплення навчанням - показник, який характеризує відношення кількості тих, хто навчається (незалежно від віку) в навчальних закладах І-ІІІ рівнів освіти (початкової, середньої та вищої) до чисельності тих вікових груп, які мали бути охоплені цією освітою. В країнах Заходу в кінці ХХ ст. Цей показник дорівнював 94 %, в Україні - 76-78 %.

3) ВВП на одну особу - найслабша ланка в структурі ІЛР для України. За цим показником наша країна займає 96 місце серед 162 країн світу. Цей показник становить менше половини світового рівня (49.5 %) і в грошовому доларовому виражені за паритетом купівельної спроможності в кінці ХХ ст. дорівнював 3458 дол. США. Найвищий показник мала держава Люксембург (42769 дол. США), на другому місці США - 31872 дол., на третьому Норвегія - 28433 дол. Причина такого вразливого для України становища полягає насамперед у двократному зниженні ВВП з 1990 по 1999 р.

2.Індекс економічної свободи (ІЕС) - агрегований показник, що включає десять факторів, які, в свою чергу, мають складну структуру і засвідчують рівень втручання уряду в економіку. Чим сильніший урядовий вплив на економіку, тим менший рівень економічної свободи, отже, чим вищий показник з будь-якого фактора, тим нижчий рівень свободи, і навпаки.

Фактори, що визначають ІЕС:

1) торговельна політика, про ступінь свободи якої засвідчують такі показники:

* середній рівень тарифів;

* наявність нетарифних бар'єрів;

* корупція митних служб;

2) політика оподаткування, яка характеризується:

* величиною податкової ставки на найвищі доходи;

* величиною податкової ставки на середні доходи;

* максимальною податковою ставкою на доходи корпорацій;

3) втручання уряду в економіку, про ступінь якого свідчать показники: * процент відрахувань від ВВП на утримання уряду;

* частка власності уряду в бізнесі та індустрії;

* економічний результат діяльності уряду;

4) грошова політика, де втручання уряду проявляється насамперед у середньому рівні інфляції за визначений період;

5) потоки капіталів та іноземних інвестицій. Цей фактор вміщує у собі інформацію:

* про закон про іноземні інвестиції;

* наявність бар'єрів для іноземної власності в бізнесі;

* наявність бар'єрів для промислових компаній, відкритих для іноземних інвесторів;

* наявність перешкод (бар'єрів) для іноземних компаній;

* наявність чи відсутність дозволу на земельну власність для іноземців;

* наявність бар'єрів для повернення інвестицій іноземцями;

6) банківська справа. Про рівень урядового впливу у цій сфері свідчать показники:

* наявності державної власності на банки та її частки;

* наявності бар'єрів для відкриття іноземними банками філіалів та дочірніх фірм;

* впливу уряду на розміщення кредитів;

* урядового регулювання у вигляді страхування депозитів;

* свободи у наданні всіх видів фінансових послуг (купівля і продаж нерухомості, безпеки, страхового захисту тощо);

7) контроль за цінами та рівнем заробітної плати як фактор урядового впливу включає:

* закон про мінімальну заробітну плату;

* вільне ціноутворення у приватному порядку незалежно від впливу уряду;

* урядовий контроль та його межі;

* державні субсидії бізнесу які впливають на ціни;

8) права власності визначають рівень економічної свободи за допомогою таких показників:

* комерційних законів, що визначають контракти;

* санкціонування іноземного арбітражу у спірних питаннях контрактів;

* експропріації приватної власності;

* корупції судової влади;

* зволікання у судових рішеннях;

* гарантованої та захищеної законом приватної власності;

9) державне регулювання економіки включає:

* ліцензування необхідності управляти бізнесом;

* полегшення процедури отримання ліцензій для бізнесу;

* корупцію бюрократії;

* регулювання праці (встановлення тривалості робочого тижня, оплачувана відпустка, у зв'язку з доглядом за дитиною та ін.);

* захист споживача;

* регулювання стану здоров'я працівників;

* регулювання оподаткування у бізнесі;

10) чорний ринок - фактор, який є свідченням непомірного впливу уряду на економіку, вміщує такі показники:

* контрабанда;

* крадіжка інтелектуальної власності;

* поставка сільськогосподарських продуктів;

* поставка промислових виробів;

* забезпечення транспортних перевезень;

* поставка робочої сили.

Кожний із 10 економічних факторів які включають близько 50 змінних, оцінюються в балах від 1 до 5. Потім визначається середньозважена оцінка в балах за десятьма факторами. Цей коефіцієнт і є кількісним показником рівня економічної свободи, яка, як і кожний з факторів, коливається в межах від 1 до 5 балів. Оцінка „1” - показник найбільшої в економіці. Оцінка „5” - сильний урядовий вплив і низький рівень економічної свободи.

За рівень економічної всі країни поділяються на чотири групи:

* вільні: 1,99 і нижче;

* в основному вільні: 2,00 - 2,99;

* в основному не вільні 3,00 - 3,99;

* репресивні: 4,00 і вище.

1. Рівень глобалізації - агрегований показник, які включає чотири параметри:

1) рівень економічної інтеграції, який визначається обсягом зовнішньої торгівлі, іноземних інвестицій та „закордонних виплат”, включаючи і заробітну плату;

2) персональні контакти:

* кількість міжнародних поїздок;

* кількість туристичних поїздок;

* кількість користувачів міжнародною поштою та інтенсивність обміну інформацією цим способом;

* міжнародні телефонні зв'язки (кількість користувачів та частота і тривалість контактів);

3) технології:

* загальна кількість Інтернет серверів;

* кількість користувачів Інтернету;

4) ступінь участі країн у міжнародних зв'язках та діяльність міжнародних організацій. Чим більше зазначені показники, тим вище рівень глобалізації , відповідно, рівень життя та залучення до світової інфраструктури - явище взаємопов'язані. У країнах з вищим рівнем глобалізації вищий рівень доходів на одну особу. Найбільш глобалізованими виявились Ірландія, Швейцарія та Сінгапур. США займають 12-ту позицію в рейтингу, а Франція - 13-ту. Але, як стверджують науковці, рівень глобалізації не слід ототожнювати з рівнем задоволення життям. Людське щастя - феномен суб'єктивний. Він не може бути визначений тільки рівнем життя та комфорту. [1, 13, 16, 24]

Висновки

Система національних рахунків (СНР) - це сукупність взаємопов'язаних показників та класифікацій, яка віддзеркалює реальні явища і процеси економіки на макрорівні. Вона вміщує інформацію про всіх суб'єктів, що беруть участь у економічних процесах; відображає всі економічні операції, пов'язані з виробництвом, розподілом та перерозподілом доходів, нагромадженням активів, кінцевим споживанням.

В основі СНР лежить концепція розширеного трактування виробництва. СНР, ухвалена Статистичною комісією ООН у 1993 р., охоплює як галузі, що виробляють матеріальні блага, так і галузі, що виробляють послуги (галузі науки, освіти, мистецтва, культури, охорони здоров'я, державного управління, фінанси, страхування, житлово-комунальне господарство тощо). Проте до річного результату виробництва СНР не включає:

* результати природного приросту рослин і тварин, якщо цей приріст здійснюється без участі людської діяльності;

* зростання вартості активів, зумовленого інфляційними чинниками і т. ін.

СНР відображає систему економічних операцій між суб'єктами макроекономіки.

Економічні операції - це добровільна взаємодія між двома господарюючими суб'єктами у зв'язку з виробництвом та використанням продукції, розподілом та перерозподілом доходів, придбанням фінансових активів та прийняттям фінансових зобов'язань.

Оцінювання операцій в СНР здійснюється в таких цінах:

Валовий внутрішній продукт (ВВП) оцінюється в цінах кінцевого покупця.

Валовий випуск оцінюється в цінах виробника, або в основних цінах.

Хоча СНР допускає оцінку валового випуску в цінах виробника і в основних цінах, точніший результат відображають основні ціни, оскільки вони включають субсидії.

Баланси народного господарства - це система взаємопов'язаних макроекономічних показників, створена в 20-ті рр. в СРСР, за допомогою якої описувалась і аналізовувалась модель централізованої планової економіки. Вона ґрунтувалась на марксистській методології. Тому БНГ мали обмежену сферу дослідження та інформаційного забезпечення - сферу матеріального виробництва. Центральною ланкою БНГ був матеріальний баланс, який описував виробництво, споживання та нагромадження суспільного продукту.

Системою національних рахунків запозичені в БНГ:

* таблиці БНГ, в яких відображено міжгалузеві зв'язки економіки;

* класифікація кінцевого споживання на колективне та індивідуальне;

* концепція загального споживання тощо.

Ці дві системи статистичного відображення макроекономічних показників спочатку розвивались відносно відособлено. І тільки в другій половині ХХ ст. принципи складання БНГ та їх показники починають безпосередньо координуватись з СНР.

Виділяють два етапи розвитку СНР. Перший етап (до Другої світової війни) характеризується посиленням зацікавленості державних органів управління статистикою національного доходу у зв'язку щодо боротьби з невикористанням виробничих потужностей, безробіттям, інфляцією.

Другий етап розпочався після Другої світової війни. В цей період перед урядами країн постали нові завдання - відбудова зруйнованої війною економіки, налагодження мирних зовнішньоекономічних зв'язків і т. ін.

Макроекономічні показники умовно поділяють на три групи: потокові, запасів та економічної кон'юнктури.

Із нових макроекономічних показників цікавими для розгляду є індекс людського розвитку (ІЛР), індекс економічної свободи (ІЕС) та рівень глобалізації (РГ).

Список використаної літератури

1. www.bank.gov.ua/Macro/index.htm

2. www.icps.kiev.ua/qp.htm

3. www.referatov.net

4. Артемова Л., Назарова А. Аналіз учета капитала в системе национальных счетов // Экономист. - 1999. - № 2. - с. 82-94.

5. Базидевич В.Д. Макроекономіка: Навч. посіб.- К.: КДТЕУ, 1995. - Розд.1.

6. Базидевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Навч. посіб.- К.: Атака, 2002. - С. 25-38.

7. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2004. - Р.3

8. Василик О., Буковинський С., Павлюк К. "Фінансова стабілізація: суть, заходи проблеми". - "Фінанси України", 1996, №3 ст.25

9. Головко В.А. Система національних рахунків України: сучасний стан та напрямки удосконалення // Статистика України. Щорічний науково-інформаційний журнал. - 2001. - № 1 (12). - С. 4-10.

10. Европейская система интегрированных экономических счетов: Пер. с англ. - М.: Экономика, 1992.

11. Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка. Навчальний посібник. /За ред. З.Ватаманюка, С.Панчишина.- Львів: Інтереко, 1998.

12. Економічна теорія: У 2-х кн. Кн.1. Макроекономіка: Навч. посібник / За ред. З.Ватаманюка та С.Панчишина.- К.: Заповіт, 1997.- 408 с.

13. Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю "Макроекономіка". - Львів, "Просвіта", 1997, ч.1 ст.151-181

14. М. Меламед "Методи та проблеми очислення ВВП за категоріями доходу". - "Економіка Україна", 1997, №3 ст.33-47

15. Майкл Бурда "Макроекономіка: Європейський контекст". - Львів, "Просвіта",1997, ст.33-46

16. Моторин Р.М. Міжнародна статистика. - К.: Вища шк.., 1993. - С. 126-132.

17. Моторин Р.М., Моторина Т.М. Система національних рахунків: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2001.

18. Новиков М.М. Введение в систему национальных счетов: Учеб. Пособие. - Мн.: Высш. Шк.; 1995.

19. Панасюк Б., Литвинов В. "Національний продукт: теоретичні основи обчислення". - "Економіка України", 1992, №8

20. Перехідна економіка: Підручник / В.М.Геєць, Є.Г. Панченко, Е.М. Ліанова та ін.; За ред. В.М. Гейця. - К.: Вища шк., 2003. - Р. 19.

21. Рябушкин Б.Т., Хоменко Т.А. Система национальных счетов. - М.: Финансы и статистика, 1993.

22. С.Будаговська, О.Кілієвич, І.Луніна та ін. Мікроекономіка і макро-економіка: Підручник / За ред. С. Будаговської. - 3-є вид. - К.: Основи, 2003. - 517 с.

23. Система национальных счетов - інструмент макроэкономического анализа: Учеб. пособие / Ю.Н. Иванов, Л.А. Карасева, С.Е. Казаринова и др.; Под ред. Ю.Н. Иванова. - М.: „Финстатинформ”, 1996. - 285с.

24. Система национальных счетов1993. - Брюссель / Люксембург; Вашингтон; Нью-Йорк; Париж: Евростат, МВФ, ООН, Всемирный банк, 1998.

Додатки

Таблиця 1. Класифікація видів економічної діяльності в СНР-93 [6]

Таблиця 2. Форми первинних доходів та суб'єкти, що їх отримують [12]

Таблиця 3. Характеристика рахунка „Операцій з капіталом” [6]

Таблиця 4. Порівняльна характеристика СНР і БНГ [9]