Аналіз фінансового стану ЗАТ” Даріна

Аналіз фінансового стану як основа успішної господарської діяльності підприємства. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники. Аналітичні методи визначення фінансового стану підприємства. Аналіз фінансового стану ЗАТ “Даріна”, рекомендації.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 23.11.2008
Размер файла 91,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Міністерство освіти і науки України

Український державний морський технічний університет

Імені адмірала Макарова

Інженерно-економічний факультет

Кафедра обліку та аудиту

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Техніко-економічний аналіз»

Тема: “Аналіз фінансового стану ЗАТ” Даріна”

Студент 4-го курсу

інженерно-економічного факультету

спеціальності

8.050201 “Менеджмент організацій”

групи 482

Заварацька Ж. О.

Керівник

старший викладач кафедри обліку та аудиту

Сипко Т.Д.

Миколаїв 2000-2001

Зміст

Вступ...............................................................................................................3

Розділ 1. Аналіз фінансового стану як основа успішної господарської

діяльності підприємства..............................................................................4

1.1 Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники.................4

1.2. Аналітичні методи визначення фінансового стану підприємства....7

1.2.1. Коефіцієнти ліквідності.................................................................9

1.2.2. Коефіцієнти ділової активності......................................................11

1.2.3. Коефіцієнти рентабельності............................................................13

1.2.4. Показники структури капіталу........................................................14

Висновки......................................................................................................15

Розділ 2. Аналіз фінансового стану ЗАТ “Даріна”..................................16

2.1. Горизонтальний метод оцінки фінансового стану підприємства...16

2.2. Визначення фінансового стану підприємства методом коефіцієнтів……………………………………………………………………..19

2.2.1. Аналіз і оцінка ліквідності підприємства...................................19

2.2.2. Аналіз та оцінка ділової активності підприємства......................21

2.2.3. Аналіз структури капіталу...............................................................23
2.2.4. Аналіз і оцінка рентабельності та ефективності діяльності підприємства...................................................................................................24
Висновки......................................................................................................26
Розділ 3. Рекомендовані заходи щодо покращення фінансового стану ЗАТ “Даріна”..........................................................................................................27
3.1. Покращення показників ліквідності підприємства..........................28
3.2. Рекомендовані заходи щодо підвищення ділової активності підприємства..........................................................................................................30
3.3. Заходи, що направлені на підвищення показників доходності підприємства..........................................................................................................32

Висновки......................................................................................................34

Заключення..................................................................................................35

Додаток №1…………………………………………………….………...36

Додаток №2……………………………………………………………...39

Додаток №3……………………………………………………………...41

Додаток №4……………………………………………………………...44

Джерела та література…………………………………………………..46

Вступ

Поступове впровадження в економіку України ринкових методів господарювання і конкуренції призведе до того, що деякі з його суб'єктів з різних причин не зможуть підтримувати задовільним свій фінансовий стан і оголошуватимуться банкрутами. Але очевидно, що ре-альні зрушення в проведенні структурної перебудови економіки об'єктив-но позначаться на втраті чималою кількістю виробників ринку збуту, а скорочення і припинення їх бюджетного фінансування, відсутність влас-них фінансових джерел для технічної реконструкції і переходу до випуску конкурентоспроможних видів продукції відкинуть цих "невдах" за межу виживання. Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників. Сказане переконує в необхідності розробки теоретичних підходів до визначення критеріїв фінансової стійкості й банкрутства підприємств.

Фінансовий стан організації характеризується розміщенням і використанням фінансових та майнових засобів господарювання. Основними чинниками, що визначають фінансовий стан підприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів (активів). Сигнальними показниками, якими виявляється фінансовий стан підприємства, виступає платоспроможність, ліквідність, показники ділової та ринкової активності підприємства.

Ця курсова робота була розроблена з метою освітлення проблеми фінансового оздоровлення й ефективного управління фінансовою стійкістю. Для вирішення цієї задачі підібрані універсальні підходи визначення реальних умов господарювання підприємства в ринковій економіці, методи оцінки успішності його діяльності. Розрахунки показників фінансового стану базуються на бухгалтерській звітності ЗАТ “Даріна” за 1999 - 2000 рр. Для цього підприємства аналізуються показники ліквідності, рентабельності, показники, що характеризують структуру капіталу, показники ділової та ринкової активності організації. Для оцінки цих показників використано методи горизонтального (трендового), вертикального (структурного), порівняльного та інтегрального аналізу, що зумовляють сучасний стан та подальші тенденції розвитку товариства. Крім того, наведені заходи для покращення незадовільних значень фінансових показників.

Виконуючи курсову роботу було використано ПСБУ №№ 1, 2, 3, 5, фінансова звітність ЗАТ “Даріна” (ф.1 Баланс, ф.2 Звіт про фінансові результати) за 1999 - 2000 рр., науково-периодичні статті, учбова та методична література, посібники з економічної дисципліни авторів та редакторів Савіцької Г.В., Стоянової Є.С., Івахненко В.М., Коробова М.Я., Калини А.В., Любушкина Н.Л., Балабанова І.Т., Крутіка А.Б., Баканова М.І. та Шеремета А.Д., Сайфуліна Р.С. і т.і.

1 Розділ. Аналіз фінансового стану як основа успішної господарської діяльності підприємства.

1.1. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники.

Функціонуючи в ринковій економіці, як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов'язань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним се-ред яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною для формування фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства -- це складна, інтег-рована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінан-совий стан підприємства можна визначити як міру забез-печеності підприємства необхідними фінансовими ресур-сами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного прове-дення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. Таке трактування суті поняття «фінансовий стан» дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, у якій, як у дзеркалі, знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами.

Вже давно стала актуальною і проблема законодавчого та нормативного офор-млення зазначених ситуацій, встановлення відповідних показників чи кри-теріїв оцінки критичного стану фінансів підприємства чи його окремих ха-рактеристик, зокрема неплатоспроможності. Зазначені критерії так чи інакше пов'язані з проблемою наявності у суб'єктів господарювання власних коштів для виконання своїх зобов'язань перед держаною чи партнерами, тобто з проблемою платоспроможності.

Вона ж виступає вирішальною характеристикою фінансової стійкості підприємств, недопущення їх банкрутств.

Коло найважливіших показників діяльності підприємств і показників, які характеризують стан, рух і розміщення їх фінансових ресурсів, тобто фінансову

стійкість, вклю-чає:

-- прибутковість (рентабельність), діяльності підприєм-ства;

— наявність і динаміку основних та оборотних коштів;

— раціональність розміщення (використання) власних і залучених фінансових ресурсів (основних і оборотних коштів);

-- ступінь фінансової незалежності підприємства (фінан-сової автономії);

— ліквідність і платоспроможність.[9]

Особливості кризового фінансового стану й неплатоспроможності ук-раїнських підприємств-банкрутів у порівнянні з практикою західних країн полягають у тому, що вони:

· як правило, не включені в систему заставних зобов'язань щодо власного майна;

· організаційно й психологічно не підготовлені до ринкових відносин внаслідок зручної залежності від бюджетного фінансування різних рівнів;

· не володіють практикою маркетингу і не ведуть маркетингових до-сліджень;

· не здатні швидко перебудуватись на випуск нових видів продукції чи послуг;

· їх адміністрація слабо воло-діє економічним мисленням, без якого неможливо досягти успіху в ринковому господарюванні;

· їх основні виробничі фонди і технології далеко не завжди відповіда-ють сучасним вимогам і навіть при досить низьких фінансових витратах підприємства не можуть швидко перебудувати організацію і технологію виробництва стосовно вимог ринку.[8]

Виходячи із зазначених особливостей фінансового стану підприємств України,та й усіх країн з перехідною економікою, з'явилась необхідність застосування специфічних оцінок їх фінансової стійкості.

Виділяють чотири типи фінансової стійкості [8].

До першого типу відносять абсолютну стійкість фінансового ста-ну, яка зустрічається рідко і являє собою крайній тип фінансової стій-кості.

Нормальна стійкість фінансового стану підприємства належить до другого типу, який гарантує його платоспроможність.

Третьому типу фінансового стану відповідає його нестійкість, що є по-рушенням платоспроможності підприємства. Однак і в такій ситуації збе-рігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення дже-рел власних коштів і збільшення власних обігових коштів.

Фінансова стійкість вважається нор-мальною (допустимою), якщо величини короткострокових кредитів й по-зичкових коштів, що залучені для формування запасів і затрат, не переви-щують сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і затрат). У випадку, коли зазначені умови не ви-конуються, фінансова нестійкість набуває характеру ненормальної і веде до істотного погіршення фінансового стану.

Для четвертого типу властивий кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на грані банкрутства, оскільки у даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість підприємства

навіть не покривають його кредиторської заборгованості й прострочених позик.

Фінансова стійкість підприємства визначається за та-ких умов, коли власні й залучені ним кошти використовуються так, що грошові надходження від його діяльності, насамперед прибуток, є достат-німи для погашення кредиторської заборгованості та здійснення податко-вих та інших обов'язкових платежів.

Прибуток і рентабельність підприємства є найважливішими показни-ками, цю характеризують його фінансовий стан. Прибуток -- це, з одного боку, основа формування його фондів і забезпечення в кінцевому підсум-ку фінансової стійкості. З іншого -- прибуток найважливіше джерело до-ходів Державного й місцевого бюджетів. Важливо при з'ясуванні факторів забезпечення фінансової стійкості підприємства враховувати не тільки об-сяги й приріст прибутку, але й рівень рентабельності: знати, скільки при-бутку одержано на одну грошову одиницю виробничих фондів. Однак самі по собі вони не можуть забез-печити фінансової стійкості підприємства.

При аналізі темпів зростання фінансових ресурсів підприємства слід окремо визначати розміри і динаміку фонду основних коштів, фонду інших позаоборотних ак-тивів та фонду оборотних коштів, виділяючи фонд влас-них основних коштів і фонд власних оборотних коштів. При аналізі цього пи-тання треба виходити з того, що підприємству не досить визначити правильні пропорції розподілу свого капіталу між цими фондами: важливо забезпечити, щоб основні та оборотні кошти вкладалися у відповідні активи з найбіль-шою віддачею.

Аналіз накопичення понаднормативних запасів і дебі-торської заборгованості повинен базуватися як на показ-никах оборотності окремих елементів оборотних активів, так і на вивченні конкретних фактів діяль-ності відповідних функціональних служб підприємства. Зокрема, треба вивчити причини завезення окремих матеріальних ресурсів понад нормальну потребу в них і мож-ливості, які є у підприємства для зниження цих запасів; причини накопичення непотрібних підприємству матері-альних цінностей і заходи щодо їх ліквідації, причини за-тримки окремих замовлень у незавершеному виробництві і відвантаження готової продукції замовникам, затримки платежів з боку окремих конкретних покупців і заходи щодо попередження відвантаження продукції потенційним неплатникам без попередньої оплати.

Залучення у господарський оборот позикового капіталу у вигляді банківських кредитів та інших позичок є нор-мальним явищем фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва. Помилковим є твердження про те, що повна відмова підприємства від використання кре-дитів свідчить про його високу фінансову стійкість та ра-ціональне використання фінансових ресурсів, бо саме за-лучення у необхідних розмірах кредитних ресурсів ство-рює для підприємства умови для максимально ефективно-го використання всіх (у тому числі власних) фінансових ресурсів. Зокрема, короткотерміновий банківський кредит в оборотні кошти дає змогу підприємствам вкладати влас-ний оборотний капітал у створення лише постійних мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей і витрат на виробництво, створювати у мінімальних розмі-рах інші активи, а всі потреби в оборотних коштах, які носять тимчасовий характер, задовольняти за рахунок кредитів на умовах поворотності. Довготермінові кредити на капітальні вкладення допомагають підприємству приско-рювати процес розвитку своєї матеріально-технічної бази темпами, які випереджають темпи накопичення для цих цілей власних фінансових ресурсів.

За всіх умов підприємство (і це одна з важливих ознак його фінансової стійкості) повинне дбати про певний рівень своєї фінансової незалежності, тобто не допускати залучення фінансових ресурсів у розмірах, які перевищують його власні фінансові ресурси, бо в такому разі воно стає неспроможним покрити свої фінансові зобов'язання власними коштами.

1.2. Аналітичні методи визначення фінансового стану підприємства.

Виходячи із загальновідомих підходів до управління господарською діяль-ністю підприємства, що застосовуються для розв'язування конкретних зав-дань управління, можна відзначити такі основні системи проведення аналізу результативності діяльності підприємства: горизонтальний аналіз, вертикаль-ний аналіз, порівняльний аналіз, аналіз ризиків, аналіз коефіцієнтів, інтег-ральний аналіз.

Горизонтальний (або трендовий) аналіз результативності ґрунтується на вивченні динаміки окремих її показників у часі. В процесі використання цієї системи аналізу визначаються загальні тенденції зміни її рівня. Можна виді-лити такі види горизонтального (трендового) аналізу:

· порівняння показників результативності звітного періоду з показника-ми попереднього періоду (наприклад, із показниками попереднього місяця. кварталу, року);

· порівняння показників результативності звітного періоду з показника-ми аналогічного періоду минулого року (наприклад, показників другого кварталу звітного року з аналогічними показниками другого кварталу попередньо-го року).

Цей вид аналізу можна застосовувати на підприємствах з яскраво ви-раженими сезонними коливаннями господарської діяльності;

· порівняння показників результативності за ряд попередніх періодів. Метою цього виду аналізу є виявлення тенденцій зміни окремих показників у динаміці. Результати такого аналізу зручно оформляти графічно.

Усі види горизонтального (трендового) аналізу результативності діяль-ності доповнюються звичайно дослідженням впливу окремих факторів на зміну відповідних результативних її показників. Використовуючи результати таких досліджень, можна побудувати відповідні факторні моделі, які потім можна використати в процесі планування окремих показників.[14]

Вертикальний (або структурний) аналіз результативності грунтується на структурному розкладі агрегованих показників результативності. В процесі застосування цієї системи аналізу розраховується питома вага окремих стрик-турних складових агрегованого показника результативності. В процесі регулю-вання результативності можна виділити такі види вертикального (структурно-го) аналізу:

-- структурний аналіз результативності, сформованої за окремими сфера-ми діяльності. В процесі здійснення цього аналізу розраховуються показники результативності щодо операційної, інвестиційної, фінансової діяльності. Та-кий аналіз дає змогу оцінити операційну, інвестиційну, фінансову діяльність підприємства;

-- структурний аналіз результативності за окремими видами продукції. Ступінь агрегованості номенклатури продукції визначається при цьому самим підприємством. Такий аналіз дає можливість оцінити ефективність діяльнос-ті підприємства за випуском окремих видів продукції;

-- структурний аналіз результативності процесу праці, процесу розподілу чистої продукції, процесу розподілу чистого прибутку. Такий аналіз дає змо-гу оцінити ефективність політики підприємства за використанням матеріаль-них і фінансових ресурсів, доходів, прибутку, ефективність податкової політи-ки тощо;

-- структурний аналіз результативності активів. Результати цього аналізу дають можливість оцінити політику підприємства у галузі формування і вико-ристання активів підприємства;

-- структурний аналіз результативності капіталу. Результати цього аналізу дають змогу оцінити політику підприємства у галузі використання власного та позичкового капіталу.[14]

Порівняльний аналіз результативності діяльності підприємства ґрунтується на зіставленні значень окремих груп аналогічних її показників між собою. Для практики регулювання результативності діяльності підприємства можна виді-лити такі види порівняльного її аналізу:

-- порівняльний аналіз показників рівня результативності діяльності да-ного підприємства і середньогалузевих. Такий аналіз проводять із метою оцін-ки конкурентної позиції підприємства за рівнем господарювання і виявлення резервів оптимізації результативності його господарської діяльності. Об'єктом такого аналізу є показники операційної діяльності підприємства;

-- порівняльний аналіз показників результативності діяльності даного підприємства і підприємств-конкурентів. Такий аналіз проводиться підприєм-ством для визначення конкурентної позиції підприємства у рамках конкрет-ного регіонального ринку відповідної продукції і розробки заходів щодо її оп-тимізації;

-- порівняльний аналіз показників результативності діяльності окремих центрів відповідальності або структурних підрозділів підприємства. Такий ана-ліз проводять із метою удосконалення діяльності окремих центрів відпові-дальності або підрозділів підприємства;

-- порівняльний аналіз звітних і планових показників результативності діяльності підприємства. У процесі цього аналізу виявляється ступінь відхилен-ня показників результативності діяльності підприємства від планових (норма-тивних) і визначаються причини цих відхилень. Такий аналіз можна викорис-тати для контролю процесу поточного формування рівня результативності діяльності підприємства і внесення необхідних змін у напрямі оптимізації його господарської діяльності.[14]

Аналіз рівня ризиків необхідно проводити разом із аналізом результатив-ності операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Це пов'язано з тим, що рівень результативності діяльності підприємства прямо пропорційний відповідному рівню ризику. В зв'язку з цим система аналізу рівня ризиків повинна бути складовою процесу регулювання результативнос-ті діяльності підприємства. Цей аналіз здійснюється за загальноприйнятою методикою.[14]

Аналіз коефіцієнтів ґрунтується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників між собою. Відповідні коефіцієнти і формули для їх розрахунку зазначені в таблиці. Вони являють собою різноманітні ін-декси, пов'язані з результативністю діяльності підприємства. Аналіз індексів результативності дає змогу виявити резерви удосконалення господарської ді-яльності підприємства.[14]

Використання зазначених систем і методів аналізу результативності діяль-ності підприємства на основі кінцевих фінансових результатів дадуть змогу підвищити ефективність регулювання її на підприємстві.

1.2.1. Коефіцієнти ліквідності

Коефіцієнти ліквідності дозволяють визначити здатність підприємства оплатити свої короткострокові зобов'язання протягом звітного періоду. Розрізняють:

· коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності;

· коефіцієнт термінової ліквідності;

· коефіцієнт абсолютної ліквідності;

· чистий оборотний капітал.

Коефіцієнт загальної ліквідності розраховується як частка від розподілу оборотних коштів і витрат майбутніх періодів на поточні зобов'язання і доходи майбутніх періодів і показує, чи досить у підприємства засобів, що можуть бути використані для погашення його короткострокових зобов'язань протягом визначеного періоду. Відповідно до загальноприйнятих міжнародних стандартів, вважається, що цей коефіцієнт повинний знаходитися в межах від одиниці до двох (іноді трьох). Нижня границя обумовлена тим, що оборотних коштів повинне бути щонайменше досить для погашення короткострокових зобов'язань, інакше компанія виявиться під погрозою банкрутства. Перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями більш, ніж у два (три) рази вважається також небажаним, оскільки може свідчити про нераціональну структуру капіталу. При аналізі коефіцієнта особлива увага звертається на його динаміку.

Приватним показником коефіцієнта поточної ліквідності є коефіцієнт термінової ліквідності, що розкриває відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів. Для розрахунку коефіцієнта термінової ліквідності може застосовуватися також інша формула розрахунку, відповідно до якої чисельник дорівнює різниці між оборотними коштами (без урахування витрат майбутніх періодів) і матеріально-виробничими запасами. За міжнародними стандартами рівень коефіцієнта також повинний бути вище 1. Його значення в Україні визначено не менш як 0,7 -- 0,8.[17]

Необхідність розрахунку коефіцієнта термінової ліквідності викликана тим, що ліквідність окремих категорій оборотних коштів далеко не однакова, і якщо, наприклад, кошти можуть служити безпосереднім джерелом погашення поточних зобов'язань, то запаси можуть бути використані для цієї мети тільки після їхньої реалізації, що припускає не тільки наявність безпосередньо покупця, але і наявність у нього коштів. Варто також враховувати ще одне обмеження у використанні коефіцієнтів ліквідності. Як випливає з приведеного вище способу розрахунку, до найбільш ліквідних активів відносяться не тільки кошти, але і короткострокові цінні папери і чиста дебіторська заборгованість. В умовах розвинутої ринкової економіки такий підхід цілком виправданий: короткострокові цінні папери по визначенню є високоліквідними засобами; дебіторська заборгованість, по-перше, оцінюється за винятком потенційних сумнівних боргів, а не тільки виявлених фактично за допомогою інвентаризації дебіторської заборгованості. По-друге, підприємство в умовах розвинутої ринкової економіки має цілий ряд законодавчо регламентованих можливостей, за допомогою яких воно може стягнути борги зі свого клієнта. Очевидно, що в перехідній економіці України ці умови поки відсутні. Тому викликає сумнів доцільність оцінки ліквідності українських підприємств за допомогою коефіцієнтів поточної і термінової ліквідності, особливо в тих випадках, коли це не супроводжується докладним аналізом показників, що беруть участь у розрахунках. Представляється, що в більшості випадків найбільш надійної є оцінка ліквідності тільки по показнику коштів. Цей показник називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності і розраховується як частка від розподілу коштів на короткострокові зобов'язання. Його оптимальний рівень вважається рівним 0,2 -- 0,25.[17]

Велике значення в аналізі ліквідності підприємства має вивчення чистого оборотного капіталу (робітника капіталу), що розраховується як різниця між оборотними активами підприємства і його короткостроковими зобов'язаннями. Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має фінансові ресурси для розширення своєї діяльності в майбутньому. Наявність чистого оборотного капіталу служить для інвесторів і кредиторів позитивним індикатором до вкладення засобів у компанію.

Чистий оборотний капітал додає велику фінансову незалежність компанії в умовах уповільнення оборотності оборотних активів (наприклад, при затримці погашення дебіторської чи заборгованості труднощах зі збутом продукції), чи знецінення втрат оборотних активів (у результаті падіння цін на готову продукцію, банкрутства дебітора).

Оптимальна сума чистого оборотного капіталу залежить від особливостей діяльності компанії, зокрема, від розмірів підприємства, обсягу реалізації, швидкості оборотності матеріально-виробничих запасів і дебіторської заборгованості, умов надання кредитів підприємству, від галузевої специфіки і господарської кон'юнктури.

На фінансовому положенні підприємства негативно позначається як недолік, так і надлишок чистого оборотного капіталу. Недолік цих засобів може привести підприємство до банкрутства, оскільки свідчить про його нездатність вчасно погасити короткострокові зобов'язання. Недолік може бути викликаний збитками в господарській діяльності, ростом безнадійної дебіторської заборгованості, придбанням дорогих об'єктів основних засобів без попереднього нагромадження коштів на ці мети, виплатою дивідендів при відсутності відповідної прибутку, фінансовою непідготовленістю до погашення довгострокових зобов'язань підприємства.

Значне перевищення чистого оборотного капіталу над оптимальною потребою в ньому свідчить про неефективне використання ресурсів. Прикладами є: випуск акцій чи одержання кредитів понад реальні потреби для господарської діяльності, нагромадження оборотних коштів унаслідок продажу основних активів чи амортизаційних відрахувань без відповідної заміни їх новими об'єктами, нераціональне використання прибутку від господарської діяльності.

1.2.2. Коефіцієнти ділової активності

Коефіцієнти ділової активності дозволяють проаналізувати, наскільки ефективне підприємство використовує свої засоби. Як правило, до цієї групи відносяться різні показники оборотності.

Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового положення компанії, оскільки швидкість обороту засобів, тобто швидкість перетворення їхній у грошову форму, безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства. Крім того, збільшення швидкості обороту засобів за інших рівних умов відбиває підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми.

У фінансовому менеджменті найбільше часто використовуються наступні показники оборотності:

Коефіцієнт оборотності активів -- відношення виторгу від реалізації продукції до всього підсумку активу балансу -- характеризує ефективність використання фірмою всіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення, тобто показує, скільки разів за рік (чи інший звітний період) відбувається повний цикл виробництва і звертання, що приносить відповідний ефект у виді прибутку, чи скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів. Цей коефіцієнт варіюється в залежності від галузі, відбиваючи особливості виробничого процесу.

За коефіцієнтом оборотності дебіторської заборгованості судять, скільки разів у середньому дебіторська заборгованість (чи рахунки покупців) перетворювалася в кошти протягом звітного періоду. Коефіцієнт розраховується за допомогою розподілу виторгу від реалізації продукції на середньорічну вартість чистої дебіторської заборгованості. Незважаючи на те, що для аналізу даного коефіцієнта не існує іншої бази порівняння, крім середньогалузевих коефіцієнтів, цей показник корисно порівнювати з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволяє зіставити умови комерційного кредитування, який підприємство користається в інших компаній, з тими умовами кредитування, що підприємство надає іншим підприємствам.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як частка від розподілу собівартості реалізованої продукції на середньорічну вартість кредиторської заборгованості, і показує, скільки компанії потрібно оборотів для оплати виставлених їй рахунків.

Коефіцієнти оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості можна також розрахувати в днях. Для цього необхідно кількість днів у році (360 чи 365) розділити на розглянуті вище показники. У такий спосіб установлюють скільки в середньому днів потрібно для оплати відповідно дебіторській або кредиторській заборгованості.

Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів відбиває швидкість реалізації цих запасів. Він розраховується як частка від розподілу собівартості реалізованої продукції на середньорічну вартість матеріально-виробничих запасів. Для розрахунку коефіцієнта в днях необхідно 360 чи 365 днів розділити на частку від розподілу собівартості реалізованої продукції на середньорічну вартість матеріально-виробничих запасів. Тоді можна довідатися, скільки днів потрібно для продажу (без оплати) матеріально-виробничих запасів. У ході аналізу цього показника необхідно враховувати вплив оцінки матеріально-виробничих запасів, особливо при порівнянні діяльності даного підприємства з конкурентами.

У цілому, чим вище показник оборотності запасів, тим менше засобів зв'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних коштів, тим більше ліквідну структуру мають оборотні кошти і тем стійкіше фінансове положення підприємства (за інших рівних умов). Особливо актуальне підвищення оборотності і зниження запасів при наявності значної заборгованості в пасивах компанії. У цьому випадку тиск кредиторів може початися перш, ніж можна буде що-небудь організувати з цими запасами, особливо при несприятливій кон'юнктурі.

Слід зазначити, що в деяких випадках збільшення оборотності запасів відбиває негативні явища в діяльності компанії, наприклад, у випадку підвищення обсягу реалізації за рахунок реалізації товарів з мінімальним прибутком чи взагалі без прибутку.

Нарешті, тривалість операційного циклу. По цьому показнику визначають, скільки днів у середньому потрібно для виробництва, продажу й оплати продукції підприємства; інакше кажучи, протягом якого періоду кошти зв'язані в матеріально-виробничих запасах.

Крім розглянутих коефіцієнтів, можуть бути розраховані коефіцієнти оборотності основних засобів, оборотності власного капіталу і ряд показників, що характеризують ефективність використання робочої сили.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як частка від розподілу обсягу реалізованої продукції на середньорічну вартість власного капіталу. Цей показник характеризує різні аспекти діяльності: з комерційної точки зору він відбиває або надлишки продажів, або їхню недостатність; з фінансової -- швидкість обороту вкладеного капіталу; з економічної -- активність коштів, якими ризикує вкладник. Якщо він занадто високий (що означає значне перевищення рівня реалізації над вкладеним капіталом), це спричиняє збільшення кредитних ресурсів і можливість досягнення тієї межі, за якою кредитори починають більше брати участь у справі, чим власники компанії. У цьому випадку відношення зобов'язань до власного капіталу збільшується, збільшується також ризик кредиторів, і компанія може мати серйозні утруднення, обумовлені зменшенням доходів чи загальною тенденцією зниження цін. Низький показник означає бездіяльність частини власних засобів. У цьому випадку показник оборотності власного капіталу вказує на необхідність вкладення власних засобів в іншій, більш придатне у сформованих умовах джерело доходів.

1.2.3. Коефіцієнти рентабельності

Коефіцієнти рентабельності показують, наскільки прибуткова діяльність компанії. Ці коефіцієнти розраховуються як відношення отриманого прибутку до витрат, або як відношення отриманого прибутку до обсягу реалізованої продукції.

Найбільше часто використовуваними показниками в контексті фінансового менеджменту є коефіцієнти рентабельності всіх активів підприємства, рентабельності реалізації, рентабельності власного капіталу.

Коефіцієнт рентабельності всіх активів підприємства розраховується діленням чистого прибутку на середньорічну вартість активів підприємства. Він показує скількох грошових одиниць треба було фірмі для одержання однієї грошової одиниці прибутку, незалежно від джерела залучення цих засобів. Цей показник є одним з найбільш важливих індикаторів конкурентоздатності підприємства. Рівень конкурентоздатності визначається порівнянням рентабельності всіх активів аналізованого підприємства зі середньогалузевим коефіцієнтом.

Коефіцієнт рентабельності реалізації розраховується за допомогою діленням чистого прибутку на обсяг чистої реалізації продукції. Розрізняються два основних показники рентабельності реалізації: з розрахунку по валовому прибутку від реалізації і з розрахунку по чистому прибутку. Перший показник відбиває зміни в політиці ціноутворення і здатність підприємства контролювати собівартість реалізованої продукції, тобто ту частину коштів, що необхідна для оплати поточних витрат, що виникають у ході виробничо-господарської діяльності, виплати податків і т.д. Динаміка коефіцієнта може свідчити про необхідність перегляду цін чи посилення контролю за використанням матеріально-виробничих запасів. У ході аналізу цього показника варто враховувати, що на його рівень істотний впливають застосовувані методи обліку матеріально-виробничих запасів. Найбільш значимим у цій частині аналізу фінансової інформації визнається рентабельність реалізованої продукції, обумовлена як відношення чистого прибутку після сплати податку до обсягу реалізованої продукції. У підсумку визначається, скільки грошових одиниць чистого прибутку принесла кожна грошова одиниця реалізованої продукції.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками, і порівняти цей показник з можливим одержанням доходу від вкладення цих засобів в інші цінні папери. У західних країнах він впливає на рівень котирування акцій компанії.

З погляду найбільш загальних висновків про рентабельність власного капіталу, велике значення має відношення чистого прибутку (тобто після сплати податків) до середньорічної суми власного капіталу. У показнику чистого прибутку знаходять відображення дії підприємців і податкових органів по врегулюванню результату діяльності компанії: у сприятливі для компанії роки відрахування зростають, у період же зниження ділової активності вони зменшуються. Тому тут звичайно спостерігається більш рівний рух показника. Рентабельність власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку заробила кожна грошова одиниця, вкладена власниками компанії.

1.2.4. Показники структури капіталу (чи коефіцієнти платоспроможності).

Показники структури капіталу характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів і інвесторів, що мають довгострокові вкладення в компанію. Вони відбивають здатність підприємства погашати довгострокову заборгованість. Коефіцієнти цієї групи називаються також коефіцієнтами платоспроможності.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власного капіталу в загальній сумі засобів, вкладених у майно підприємства. Коефіцієнтом концентрації власного капіталу, що характеризує досить стабільне фінансове положення за інших рівних умов в очах інвесторів і кредиторів, є відношення власного капіталу до підсумку засобів на рівні не менш 50 відсотків. Чим вище значення показника, тим більше стабільно і незалежно від кредиторів підприємство.

Може розраховуватися також коефіцієнт концентрації позикового капіталу, що відбиває частку позикового капіталу в загальній сумі засобів, вкладених у майно підприємства. Чим нижче показник, тим менше заборгованість підприємства, тим стійкіше його положення.

Коефіцієнт фінансової залежності характеризує залежність фірми від зовнішніх позик і визначається як відношення позикового капіталу до власного. Чим він вище, тим більше позик у компанії, і тем ризикованіше ситуація, що може привести до банкрутства підприємства. Високий рівень коефіцієнта відбиває також потенційну небезпеку виникнення в підприємства дефіциту коштів.

Вважається, що коефіцієнт фінансової залежності в умовах ринкової економіки не повинний перевищувати одиницю. Висока залежність від зовнішніх позик може істотно погіршити положення підприємства у випадку уповільнення темпів реалізації, оскільки витрати по виплатам відсотків на позиковий капітал зараховуються до групи умовно-постійних, тобто таких витрат, що за інших рівних умов фірма не зможе зменшити пропорційно зменшенню обсягу реалізації.

Крім того, високий коефіцієнт фінансової залежності може привести до утруднень з одержанням нових кредитів по середньоринковій ставці. Цей коефіцієнт відіграє найважливішу роль при вирішенні підприємством питання про вибір джерел фінансування.

Коефіцієнт захищеності кредиторів (чи покриття відсотка) характеризує ступінь захищеності кредиторів від невиплати відсотків за наданий кредит. По цьому показнику судять, скільки разів протягом звітного періоду компанія заробила кошти для виплати відсотків по позиках. Цей показник відбиває також припустимий рівень зниження прибутку, використовуваної для виплати відсотків.

Висновок:

I. Фінансова звітність, складання якої відповідає принципу корисності для прийняття рішень внутрішніми і зовнішніми користувачами, є важливим інструментом фінансового менеджменту. Деякі дані, необхідні для фінансового менеджменту, у фінансовій звітності підприємств відсутні, у зв'язку з чим необхідно користатися також даними бухгалтерського обліку.

II. Основними формами фінансової звітності служать: Баланс, Звіт про прибутки і збитки і Звіт про рух коштів, а також додатки до звітності.

III. Головними видами аналізу для цілей фінансового менеджменту є: читання звітності, горизонтальний, вертикальний і трендовий аналіз, а також аналіз фінансових коефіцієнтів.

IV. Найважливішими коефіцієнтами звітності, використовуваними у фінансовому керуванні, є:

* коефіцієнти ліквідності (коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт термінової ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності і чистий оборотний капітал);

* коефіцієнти ділової чи активності ефективності використання ресурсів (оборотність активів, оборотність дебіторської заборгованості, оборотність матеріально-виробничих запасів і тривалість операційного циклу);

* коефіцієнти рентабельності (рентабельність всіх активів підприємства, рентабельність реалізації, рентабельність власного капіталу);

* коефіцієнти структури капіталу (коефіцієнт концентрації власного та заємного капіталу, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт захищеності кредиторів);

* коефіцієнти ринкової активності (прибуток на одну акцію, цінність акції, рентабельність акції, коефіцієнт котирування акції, дивідендний доход).

V. Важливим інструментом фінансового менеджменту є не тільки аналіз рівня і динаміки даних коефіцієнтів у порівнянні з визначеною базою, але і визначення оптимальних пропорцій між ними з метою розробки найбільш конкурентоздатної фінансової стратегії.

VI. Незважаючи на простоту й оперативність обчислення фінансових коефіцієнтів, при прийнятті фінансових рішень необхідно враховувати обмеженість цих показників, зв'язану з наступними обставинами:

* фінансові коефіцієнти в значній мірі залежать від облікової політики підприємства;

* диверсифіційна діяльність підприємства утрудняє порівняльний аналіз коефіцієнтів по галузях;

* коефіцієнти, обрані як база порівняння, можуть не бути оптимальними;

* коефіцієнти не уловлюють особливостей елементів, що беруть участь у розрахунках коефіцієнтів.

Розділ 2. Аналіз фінансового стану ЗАТ “Даріна”

Основні методи проведення фінансового аналізу на підприємстві, засновані на фінансовій звітності ф.1 Баланс, ф.2 Звіт про фінансові результати, ПСБУ №№ 1, 2, 3, 5 наступні:

- горизонтальний (трендовий) аналіз,

- аналіз із застосуванням різних коефіцієнтів.

2.1. Горизонтальний метод оцінки фінансового стану підприємства.

Горизонтальний аналіз являє собою зіставлення показників звітності досліджуваного підприємства за попередній і поточний період його діяльності шляхом порівнянням статей, позицій звітності, визначаючи, таким чином, їхні абсолютні зміни, динаміку валюти балансу, наприклад, розрахунок значення на початок і кінець періоду валюти балансу.

Таблиця 1 містить тенденцію розвитку підприємства на протязі 1998-2000 рр.

Актив на кінець періода

1998р.

1999р.

2000р.

Горизонтальний аналіз

1999-1998

2000-1999

2000-1998

I. Необоротні активи 

Нематеріальні активи: 

 залишкова вартість 

1.9

4.2

5.9

2,3

1,7

4

 первісна вартість 

1.9

5.4

8.3

3,5

2,9

6,4

 знос 

-

1.2

2.4

1,2

1,2

2,4

Незавершене будівництво 

206

161.8

111

-44,2

-50,8

-95

Основні засоби: 

 залишкова вартість 

4102.7

17372.4

54324

13269,7

36951,6

50221,3

 первісна вартість 

7660.3

36566.1

29424.6

28905,8

-7141,5

21764,3

 знос 

3557.6

19193.7

23992.2

15636,1

4798,5

20434,6

Довгострокові фінансові інвестиції: 

 інші фінансові інвестиції 

25.1

73.0

-

47,9

-73,0

-25,1

Усього за розділом I 

4335.7

17611.4

5549.3

13275,7

-12062,1

1213,6

II. Оборотні активи 

Запаси: 

 виробничі запаси 

1923

3054.0

2780.3

1131

-273,7

857,3

 незавершене виробництво 

66.3

105.4

98.2

39,1

-7,2

31,9

 готова продукція 

1084.0

1014.7

1108.7

-69,3

94

24,7

 товари 

70.0

99.9

103.1

29,9

3,2

33,1

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: 

 чиста реалізаційна вартість 

1011.6

1170.3

1184.5

158,7

14,2

172,9

 первісна вартість 

1026.6

1190.4

1203.8

163,8

13,4

177,2

 резерв сумнівних боргів 

15.0

20.1

19.3

5,1

-0,8

4,3

Дебіторська заборгованість за розрахунками: 

 з бюджетом 

-

70.4

-

70,4

-70,4

-

 За виданими авансами

-

25.4

-

25,4

-25,4

-

Інша поточна дебіторська заборгованість 

1105.7

1565.1

207.8

459,4

-1357,3

-897,9

Поточні фінансові інвестиції 

-

300.0

-

300,0

-300

-

Грошові кошти та їх еквіваленти: 

 в національній валюті

409.8

195.6

269.2

-214,2

73,6

-140,6

 в іноземній валюті

161.6

245.0

137.3

83,4

382,3

-24,3

Усього за розділом II 

5832.0

7845.8

5889.1

2013,8

-1956,7

57,1

III. Витрати майбутніх періодів 

-

5.7

-

5,7

-5,7

-

Баланс 

10167.7

25462.9

11438.4

15295,2

-14024,5

1270,7

Продовження табл.1

Пасив на кінець періода

1998

1999

2000

Горизонтальний аналіз

1999-1998

2000-1999

2000-1998

I. Власний капітал 

Статутний капітал 

138,9

138,9

138,9

-

-

-

Інший додатковий капітал 

5412,2

18185,7

8941,8

12773,5

-9243,9

3529,6

Резервний капітал 

34,7

34,7

34,7

-

-

-

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 

72,7

3316,0

464,6

3243,3

-2851,4

391,9

Усього за розділом I 

5658,5

21675,3

9441,1

16016,8

-12234,2

3782,6

II. Забезпечення наступних витрат і платежів 

Забезпечення виплат персоналу

332,3

339,0

327

6,7

-12

-5,3

Інші забезпечення

375,8

542,5

172,3

166,7

-370,2

-203,5

Усього за розділом II 

708,1

881,5

499,3

173,4

-382,2

-208,8

III. Довгострокові зобов'язання 

Інші довгострокові фінансові зобов'язання 

100,0

40,0

23,7

-60

-16,3

-76,3

Відстрочені податкові зобов'язання 

179,1

65,8

37,3

-113,3

-28,5

-141,8

Усього за розділом III 

279,1

105,8

61

-173,3

-44,8

-218,1

IV. Поточні зобов'язання 

Короткострокові кредити банків 

400,0

300,

200

-100,0

-100

-200

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

85,5

60,0

24,8

-25,0

-35,2

-60,7

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 

1225,2

642,0

211,9

-583,2

-430,1

-1013,3

Поточні зобов'язання за розрахунками: 

 з одержаних авансів

977,2

673,3

345,7

-303,9

-327,6

-631,5

 з бюджетом 

375,0

386,4

264,5

11,4

-121,9

-110,5

 з позабюджетних платежів 

19,7

53,5

-

33,8

-53,5

-19,7

 Зі страхування 

28,0

41,7

17,2

13,7

-24,5

-10,8

 з оплати праці 

142,4

138,1

-

-4,3

-138,1

-142,4

 з учасниками 

241,8

464,4

372,9

222,6

-91,5

131,1

Інші поточні зобов'язання 

27,2

40,9

-

13,7

-40,9

-27,2

Усього за розділом IV 

3522,0

2800,3

1437

-721,7

-1363,3

-2085

Баланс 

10167,7

 25462,9

 11438,4

15295,2

-14024,5

1270,7

Звіт про фінансові результати

1 Фінансові результати. Продовження табл.1

Стаття

1998

1999

2000

Горизонтальний аналіз

1999-1998

2000-1999

2000-1998

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 

32799,3

38533,4

30164,9

5734,1

-8368,5

-2634,4

Податок на додану вартість 

3935,9

4632,9

3619,8

697

-1013,1

-316,1

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 

28863,4

33900,5

26545,1

5037,1

-7355,4

-2318,3

Собівартість реалізованої продукції

21438,3

22710,0

21999,8

1271,7

-710,2

561,5

Валовий прибуток

7425,1

11190,5

4545,3

3765,4

-6645,2

-2879,8

Інші операційні доходи 

51,3

44,0

38,7

-7,3

-5,3

-12,6

Адміністративні витрати 

2910,8

3125,7

2016,0

214,9

-1109,7

-894,8

Витрати на збут 

1121,5

1536,9

349,7

415,4

-1187,2

-771,8

Інші операційні витрати 

979,5

1061,7

193,6

82,2

-868,1

-785,9

Прибуток від операційної діяльності

2464,6

5510,2

2024,7

3045,6

-3485,5

-439,9

Інші фінансові доходи

31,8

26,6

46,4

-5,2

19,8

14,6

Інші доходи

231,8

224,5

193,1

-7,3

-31,4

-38,7

Фінансофі витрати

31,2

25,0

16,7

-6,2

-8,3

-14,5

Інші витрати

12,7

50,3

9,4

37,6

-40,9

-3,3

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування

2684,3

5686,0

2238,1

3001,7

-3447,9

-446,2

Податки на прибуток від звичайної діяльності

939,5

1994,7

818,4

1055,2

-1176,3

-121,1

Чистий прибуток

1744,8

3691,3

1419,7

1946,5

-2271,6

-325,1

2 Елементи операційних витрат Продовження табл.1

Стаття

1998

1999

2000

Горизонтальний аналіз

1999-1998

2000-1999

2000-1998

Матеріальні затрати 

17003,1

18192,2

14613,5

1189,1

-3578,7

-2389,6

Витрати на оплату праці 

4015,2

4483,1

3883,5

467,9

-599,6

-131,7

Відрахування на соціальні заходи 

1490,1

1663,8

1436,9

173,7

-226,9

-53,2

Амортизація 

21,4

115,3

143,9

93,9

28,6

122,5

Інші операційні витрати 

2621,2

4010,1

2200,5

1388,9

-1809,6

-420,7

Разом 

25151

28464,5

22448

3313,5

-6016,5

-2703

3. Розрахунок прибутковості акцій Продовження табл.1.

Стаття

1998

1999

2000

Горизонтальний аналіз

1999-1998

2000-1999

2000-1998

Середньорічна кількість простих акцій 

2778000

2778000

2778000

-

-

-

Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію , грн.

0,628

1,33

0,511

0,702

-0,819

-0,117

Дивіденди на одну просту акцію 

0,09

0,17

0,13

0,08

-0,04

0,04

Якщо має місце зменшення загальної суми фінансових ресурсів підприємства (валюти балансу), треба проаналізу-вати, за рахунок яких факторів це відбулося. Серед при-чин цього зменшення найважливіші такі:

-- збитки від реалізації продукції і від позареалізацій-них операцій;

-- ліквідація недоамортизованих об'єктів основних за-собів і нематеріальних активів;

-- нестачі, крадіжки, псування товарно-матеріальних цінностей у разі не віднесення їх на винних;

-- витрати за рахунок прибутку на матеріальне заохо-чення працюючих, на виплату дивідендів, на соціальні за-ходи у розмірах, які перевищують новостворені відповідні цільові фонди;

-- зменшення суми короткотермінових і довготерміно-вих кредитів комерційних банків, інших позикових ресурсів.

2.2. Визначення фінансового стану підприємства методом коефіцієнтів

2.2.1. Аналіз і оцінка ліквідності підприємства

Поточні активи визначають як
ПА= р.260ф.1 + р.270ф.1.

Поточні активи на кінець

1998р.

1999р

2000р.

Формула розрахунку

5832,0 + 0

7845,8 + 5,7

5889,1 + 0

Результат

5832,0

7851,5

5889,1

Поточні зобов'язання (ПЗ):
ПЗ = р. 620 + р. 630.

Поточні зобовязання на кінець

1998р.

1999р

2000р.

Формула розрахунку

3522,0 + 0

2800,3 + 0

1437 + 0

Результат

3522,0

2800,3

1437,0

Коефіцієнт покриття Кпл (загальної, поточної ліквідності)
Кпл характеризує наявність поточних активів, а не їхню якість, даючи тим самим загальну оцінку ліквідності активів, та характеризує, скільки грн. поточних активів підприємства приходиться на 1грн. його поточних зобов'язань і розраховується по формулі:
Кпл = (р.260,ф.1.+ р. 270 ф.1.) : (р. 620 ф.1. + р. 630 ф.1.),
Варто пам'ятати деякі особливості, а саме, ВМП включаються до складу ПА в тій їхній частині, що буде використана протягом 12 місяців з дати балансу, а ДМП включаються до складу ПЗ в тій їхній частині, що буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Коефіцієнт поточної ліквідності

1998р.

1999р

2000р.

Формула розрахунку

5832 / 3522

7851.5 / 2800.3

5889.1 / 1437

Результат

1.656

2.804

4.098

Коментар

Значення Кпл, що дорівнює 1.656 свідчить про те, що підприємство своєчасно погашає борги без особливо шкідливого впливу на його діяльность. Але всеж таки

Необхідно збільшення його значення до 2,5.

Значення Кпл наближене до оптимального значення, що знаходиться в межах (2,0 - 2,5). Невеликий надлишок необхідно інвестувати.


Подобные документы

  • Теоретичні основи фінансового стану підприємства, основні джерела фінансового аналізу. Методика проведення аналізу активів та пасивів. Основні фінансово-економічні показники діяльності підприємства. Визначення шляхів підвищення його фінансового стану.

    дипломная работа [4,0 M], добавлен 28.01.2012

  • Фінансово–економічні результати діяльності підприємства: економічна сутність балансу, показники оцінки фінансового стану підприємства. Аналіз прибутків та збитків підприємства, оцінка рентабельності. Шляхи покращення фінансового стану ТОВ "Поліграфіст".

    курсовая работа [62,2 K], добавлен 14.01.2010

  • Сутність, структура, джерела та організація управління капітальними ресурсами підприємства. Загальна характеристика, аналіз та комплексна оцінка фінансового стану ПП "Байда". Рекомендації щодо вдосконалення методики оцінки фінансового стану підприємства.

    курсовая работа [96,4 K], добавлен 10.09.2010

  • Сутність і ознаки фінансової кризи підприємства, методи її діагностики. Характеристика діяльності підприємства КП "Оптова база". Аналіз та діагностика фінансового стану підприємства. Шляхи покращення стану підприємства та попередження банкрутства.

    дипломная работа [91,6 K], добавлен 09.10.2010

  • Показники, що характеризують фінансовий стан підприємства, методика проведення аналізу. Аналіз ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та ділової активності ЗАТ "АВАНГАРД". Шляхи, напрямки і резерви покращення фінансового стану підприємства.

    курсовая работа [887,6 K], добавлен 22.11.2011

  • Характеристика діяльності ВАТ "Костопільський завод продовольчих товарів". Структурно-динамічний аналіз коштів підприємства за ступенем ліквідності. Оцінка показників платоспроможності і фінансової стійкості. Шляхи вдосконалення фінансового стану.

    курсовая работа [122,8 K], добавлен 10.09.2010

  • Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства. Оцінка активів, пасивів, та платоспроможності. Аналіз руху грошових коштів, фінансової стійкості та ділової активності. Комплексна рейтингова оцінка підприємства.

    курсовая работа [140,1 K], добавлен 23.12.2015

  • Інформаційна база, основні методики, моделі і проблеми оцінки фінансового стану підприємства. Експрес-аналіз статей звітності та стан майнового положення. Оцінка фінансового стану: ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності та рентабельності.

    курсовая работа [249,9 K], добавлен 30.11.2014

  • Теоретичні основи проведення аналізу фінансового стану підприємства. Аналіз розташування господарства та його природних умов, основних складових ресурсного потенціалу. Фінансові результати господарської діяльності і напрямки покращення фінансового стану.

    дипломная работа [192,9 K], добавлен 07.03.2013

  • Вплив недостатнього фінансового стану підприємства на його платоспроможність, фінансову стійкість. Проведення аналізу фінансового стану ПП "Гарант". Розробка основних рекомендацій і пропозицій, направлених на покращення господарської діяльності об’єкта.

    курсовая работа [582,1 K], добавлен 15.06.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.