Збалансований розвиток агроекосистем на прикладі чернігівської області

Економічна ефективність кормовиробництва в останні роки, у зв'язку з кризою в сільському господарстві , значно знизилась. Так, площа під кормовими культурами сьогодні знаходиться на рівні початку 90 років, а поголів'я великої рогатої худоби скоротилось з 1 млн. 290,5 тис. в 1990 році до 234,3 тис. голів в зимівлю 2003-2004 року або в 5,5 раза. Площа кормових культур зменшилась з 613,5 тис . до 343,4 тис. га або на (44%). Крім того, залишилось 488,4 тис. га сінокосів і пасовищ. Таким чином, забезпеченість худоби кормами мала б зрости більш ніж у 2 рази. А фактично вона навіть менша, ніж була.

Основна причина такого становища є різке зниження врожайності кормових культур, невикористання прогресивних енергозберігаючих технологій заготівлі і зберігання кормів.

Основними напрямками збільшення виробництва кормів в умовах області є удосконалена структура посівних площ кормових культур, організація кормових сівозмін, які відповідають спеціалізації господарства, збільшення площ багаторічних трав до 50% у структурі кормових культур і підвищення їх урожайності, збільшення виробництва зернобобових і капустяних культур, внесення добрив, поверхневе поліпшення природних кормових угідь і їх раціональне використання, створення культурних пасовищ та впровадження у виробництво прогресивних технологій заготівлі і зберігання кормів.

Урожай багаторічних трав великою мірою залежить від правильного співвідношення між бобовими і злаковими компонентами. При вирощуванні багаторічних трав у кормових сівозмінах, як правило, найвищий урожай дають 2,3 - компонентні травосумішки. Складні травосумішки з 4-5 компонентів не мають переваги порівняно з простими при використанні їх протягом 2-3 років у кормових сівозмінах.

Екологобезпечні заходи розвитку і підвищення ефективності тваринницької галузі

Встановлено, що основними напрямками селекційно-племінної роботи в питаннях породного і генетичного удосконалення молочної худоби є удосконалення української червоно - та чорно-рябої порід у напрямі підвищення генетичного потенціалу молочної продуктивності, збереження задовільних м'ясних якостей, консолідації за типом будови тіла та технологічної придатності тварин шляхом використання генетичного матеріалу вітчизняної та зарубіжної селекції, і селекційне удосконалення симентальської худоби здійснюватиметься в напрямі підвищення молочної продуктивності при збереженні високої жирномолочності з використанням генофонду племзаводів України та передових країн світу.

Особливої уваги при відновленні молочного скотарства заслуговують питання вирощування ремонтних телиць. При детальному аналізі даних встановлено, що найбільш критичним є період вирощування від 6 до 9 місяців, за який добові прирости телиць становили лише 160-180 г.

В той же час, для одержання в перспективі від кожної дійної корови 5500-6000 кг молока за лактацію середньорічні прирости ремонтних телиць слід збільшити до 650-700 грамів з тим, щоб вони в усі вікові періоди за живою масою відповідали існуючим стандартам, розробленим для молочної худоби.

Нами встановлено, що для досягнення таких показників, насамперед, необхідне усунення існуючих в господарствах найбільш істотних недоліків в технології вирощування ремонтних телиць, зокрема порушенні екологічних умов утримування і відсутності систематичного моціону телиць в зимово-стійловий період, хронічного дефіциту в раціонах високоякісних кормів і, особливо, вітамінного сіна і концентратів, народження значної кількості ослаблених телят у результаті неповноцінної годівлі і порушення екологічних умов утримування корів в сухостійний, передродовий і післяродовий періоди. Крім того, усунення недостатнього контролю з боку зооветеринарної служби господарств за дотриманням технологічної дисципліни при утримуванні і обслуговуванні ремонтних телиць.

Співробітниками лабораторії тваринництва Чернігівського інституту агропромислового виробництва (Чернігівської державної сільськогосподарської дослідної станції) розроблена і впроваджена у виробництво технологія цілодобового пасовищного утримування корів.

Цей метод має ряд істотних переваг над іншими, які зводяться до кількох блоків питань підвищення продуктивності молочного скотарства:

- підвищення продуктивності стада за рахунок кращого забезпечення тварин зеленими кормами - одна з переваг методу. З пасовища тварини одержують повноцінний зелений корм, поживна вартість 60-70 кг якого становить 13-14 к. од. при вмісті достатньої кількості перетравного протеїну з повним набором амінокислот, найважливіших вітамінів та мінеральних речовин. Цієї кількості корму достатньо для одержання від корови 14-16 кг молока за добу без концентрованих кормів;

- економія витрат на виробництво молока від того, що шляхом випасання можна одержати найдешевші зелені корми. Випасання не потребує скошування та транспортування їх до місця утримування тварин, заощаджує на кожній спожитій тонні зеленої маси не менше 1-1,5 кг пального. У середньому виробничі витрати на центнер молока при цілодобовому випасанні в порівнянні з стійловим утримуванням зменшується на 25-26%;

- полегшення праці обслуговуючого персоналу. При цілодобовому утримуванні худоби відпадає виконання таких трудомістких процесів, якими є роздавання кормів, очищення приміщень, підтримування їх в належному санітарному стані, чистка тварин. У цілому в порівнянні зі стійловим утримуванням витрати праці на виробництво молока зменшуються на 30-35%;

- підвищення стійкості тварин до захворювань. Цілодобове утримування корів на пасовищі - надійний профілактичний захід проти легеневих хвороб, захворювань шлунково-кишкового тракту, кінцівок. Позитивно впливає на відтворювальні функції, збільшує вихід телят на 10-12%. Підвищення резистентності організму сприяє цілодобове перебування на свіжому повітрі, сонячна інсоляція, активний моціон, використання повноцінних за набором поживних, біологічно активних речовин з кормами. Споживання 60-70 кг зеленої маси щодоби, корова одержує до 1800 мг каротину при добовій нормі 400-550 мг, що дає організму можливість зробити необхідний йому запас каротину та вітаміну А і таким чином запобігти захворюванням, які викликаються їх відсутністю;

- поліпшення продуктивності пасовищ за рахунок вирощування на них багаторічних бобових трав, зокрема, конюшини, та удобрення площі екскрементами тварин. У ході випасання в середньому за літній сезон корова залишає на 0,5 га площі пасовища, яка їй припадає, 4,5 т гною і 2,5 т сечі, в яких міститься 34 кг азоту, 12 кг фосфору і 32 кг калію;

- заощадження тваринами поживних речовин завдяки виключенню переходів до місця випасання, в той час, коли поширений у практиці літнього утримування худоби відгінно-пригонний метод, за якого тварини щодня долають значну відстань від ферм до пасовища і назад, вимагає великих витрат енергії.

Переваги цілодобового перебування худоби на пасовищі дають всі підстави рекомендувати його до широкого використання з організації літнього утримування не тільки молочного стада, але і всього поголів'я великої рогатої худоби, за виключенням телят молочного віку. За обставин, які нині склалися у скотарстві, цей метод допоможе краще забезпечити тварин зеленими кормами і за рахунок цього швидше підвищити вагові кондиції та продуктивність тварин.

Забезпечення населення м'ясом значною мірою залежить від рівня виробництва яловичини, питома вага якої у м'ясному балансі області складає понад 60%.

Для створення галузі спеціалізованого м'ясного скотарства в господарствах області використовується абердин-ангуська, українська м'ясна, поліська м'ясна та симентальська м'ясна породи.

Важливу роль в економіці м'ясного скотарства відіграє рівень відтворення стада. Показано, що в умовах господарювання собівартість одного теляти у 8 міс., середньою живою масою 247 кг при виході молодняку 90% становить 180 гривень. При цьому 44,0% становлять витрати на утримування корів, 2% - на утримування бугаїв-плідників і 54% - на вирощування телят. Зменшення виходу телят з 90 до 85 голів на 100 середньорічних корів веде до підвищення собівартості 1 ц приросту живої маси на 5,9%, з 85 до 80 голів - на 6,2%, з 80 до 75 голів - на 6,7%, і з 75 до 70 - на 7,1%.

Інтенсифікація м'ясного скотарства вимагає залучення в оборот стада телиць у більш ранньому віці - в 26-27 міс. Модельні розрахунки показують, що скорочення строку введення у стадо м'ясних первісток тільки на 2 міс. (з 34 до 32) дозволило б заощадити на кожній сотні телиць таку суму коштів, якої вистачило б для вирощування 13 м'ясних первісток. Враховуючи високий рівень витрат на вирощування первісток (собівартість введеної у стадо м'ясної корови складає 720-1070 грн.) м'ясних корів слід використовувати впродовж 5-6 отелень, при цьому щорічне вибракування низькопродуктивних і неплідних корів буде становити 16,7-20%.

У вирішенні м'ясної проблеми в господарствах області велика роль належить свинарству, якому, завдяки багатоплідності свиней, високій енергії росту та розвитку, оплаті корму та придатності до інтенсивного ведення нема рівних серед інших галузей тваринництва у здатності швидко нарощувати м'ясо.

У процесі відновлення свинарства в реформованих господарствах області велике значення буде надаватись племзаводам і племрепродукторам, селекційно-племінна робота в яких проводитиметься в напрямку підвищення відтворювальних і продуктивних якостей тварин при чистопородному розведенні.

Племінну роботу в господарствах слід спрямовувати на спеціалізацію селекції за відтворювальними та м'ясними якостями і збільшити частку помісних гібридних свиней серед загальної кількості товарного поголів'я. Для цього слід закупити кнурів батьківських порід та підвищити ефективність використання високоцінних плідників за рахунок збільшення обсягів штучного осіменіння тварин.

З метою поліпшення генетичного потенціалу продуктивності свиней рекомендовано звернути увагу на оцінку молодняку за власною продуктивністю в умовах племінних господарств різних категорій, зокрема на такі показники, як вік досягнення живої маси 100 кг і товщина шпику в період вирощування кнурців і свинок. Основним методом селекції в племінних господарствах є чистопородне розведення з максимальним використанням кнурів-поліпшувачів, оцінених за власною продуктивністю та продуктивністю нащадків шляхом проведення контрольного вирощування та відгодівлі.

Використовуючи результати власних досліджень та досвід кращих господарств науковці Чернігівського інституту агропромислового виробництва (Чернігівська ДСГДС) розробили технологію виробництва свинини в умовах невеликих реконструйованих ферм. Технологія пройшла тривале виробниче випробування в дослідному господарстві інституту і в ряді ферм КСП області. В основу її покладено цехову організацію виробничих процесів і годівлі свиней у “їдальнях”. Технологія ґрунтується на комплексній механізації трудомістких процесів із застосуванням доступних машин і механізмів, створенні оптимальних умов мікроклімату в приміщеннях для утримування свиней.

За рахунок впровадження технології виробництва свинини з годівлею тварин у “їдальнях” можна розмістити їх в основних приміщеннях на 35-40% більше без додаткового будівництва.

Особливості ведення сільськогосподарського виробництва в умовах радіоактивного забруднення

Щільність забруднення ґрунтів цезієм-137 понад 1 Кі/км2 була виявлена на площі 74,7 тис. га сільськогосподарських угідь 189 господарств 15 районів області.

До ІІ, ІІІ та IV зон радіоактивного забруднення віднесено 252 населені пункти в 7 районах. Найбільш забрудненими виявились угіддя Семенівського району де понад 34% їх мають вміст цезію-137 вищий 1 Кі/км2. Значною мірою забруднені угіддя Ріпкинського району - 14%, Корюківського - 9%. У Козелецькому, Чернігівському, Сосницькому, Новгород-Сіверському районах забруднено 5-8% сільгоспугідь. Доаварійна щільність забруднення ґрунту цезієм-137 становила 0,03-0,05 Кі/км2.

Дані досліджень показують, що середній рівень забруднення зерна, картоплі, овочів стабілізувався на межі чутливості приладів - 20 Бк/кг. Лише в 2001 році було виявлено 5 випадків перевищення допустимих рівнів вмісту цезію - 137 в картоплі і овочах. Проте значно складніша ситуація з сіном та зеленою масою пасовищ. Протягом всього періоду радіоекологічного контролю максимальні значення забруднення цезієм-137 цих кормів перевищували допустимі рівні в 2,3 - 16,8 разів. Це вказує на необхідність проведення в широких масштабах контрзаходів на забруднених територіях Проте, насправді, обсяги їх скорочуються і це відбивається на рівнях забруднення сіна і зеленої маси, про що свідчить динаміка їх середньорічних даних, наведена на рис. 4.

Результати радіаційного контролю продукції показали, що найбільший внесок до сумарної еквівалентної дози опромінення населення формується за рахунок цезію-137, що міститься в молоці, дикоростучих грибах та ягодах, і стронцію-90, який накопичується в значних кількостях в зерні продовольчих культур та овочах на критичних територіях.

Таким чином, радіаційна ситуація на сільськогосподарських угіддях поліської частини області залишається складною, продовжує існувати підвищений рівень радіаційного опромінення населення, що вимагає проведення спеціальних контрзаходів, спрямованих на зниження рівня забруднення радіонуклідами сільськогосподарської продукції.

У практиці ведення сільськогосподарського виробництва на радіаційно забруднених територіях важливо застосовувати, в першу чергу, такі агротехнічні і агрохімічні заходи щодо зниження рівня забруднення продукції, проведення яких не потребує значних коштів та змін існуючих технологій вирощування сільськогосподарських культур.

Значного зниження рівня забруднення врожаю радіонуклідами можна досягти лише за умови комплексного застосування найбільш ефективних агро-технічних і агрохімічних заходів та якісного і своєчасного їх виконання. Поповнення ґрунту органічною речовиною має відбуватись не лише за рахунок гною, але і шляхом застосування соломи на удобрення, торфу, мулу, сапропелю, осаду міських стічних вод, відходів промисловості, впровадження проміжних і пожнивних посівів сидеральних культур.

Найгостріша проблема в сучасному тваринництві - одержання чистої продукції у приватних господарствах забруднених районів та великотоварних господарствах на критичних територіях. У таких господарствах основну увагу слід приділяти організації годівлі тварин кормами з окультурених пасовищ і заготівлі їх на високородючих мінералізованих ґрунтах.

Система рекомендованих нами заходів, спрямованих на зниження кон-центрації радіонуклідів у продукції тваринництва, включає виробництво кормів з допустимим вмістом радіонуклідів; зміна умов утримання і раціонів годівлі великої рогатої худоби на заключній відгодівлі і введення до раціонів спеціальних добавок, що зменшують перехід радіонуклідів у продукцію тваринництва; технологічна переробка продуктів тваринництва.

Основними умовами гарантованого одержання молока в межах вимог ДР-97 є використання кормів з поліпшених сінокосів і орних земель, а також випасання дійного стада на культурних пасовищах. Важливе значення має якісний склад раціону, вміст у ньому необхідних мінеральних речовин і вітамінів з урахуванням рівня продуктивності молочного стада.

Ефективним способом зниження забруднення цезієм продуктів тваринництва є використання в раціонах кормових добавок, що вибірково зв`язують радіонукліди в шлунково-кишковому тракті тварин, зокрема фероціанідних препаратів. Використання їх у складі болюсів, солі-лизунця і комбікормів для лактуючих корів і молодняку ВРХ на заключній стадії відгодівлі дає змогу знизити концентрацію цезію-137 у молоці від 3 до 10 разів, у м`ясі - від 2 до 5 разів залежно від рівня радіоактивного забруднення раціонів в умовах пасовищного і стійлового утримання.

Вирощування і відгодівля великої рогатої худоби, свиней, овець на радіоактивно забруднених територіях Полісся допускається без обмежень. Проте перед забоєм (за 1,5-2 місяці) тварин переводять на годівлю „чистими” кормами.

Науково обґрунтовані технології утримання м`ясної худоби з урахуванням метаболізму цезію-137 в організмі тварин дають змогу повною мірою використовувати забруднені землі. Нами після Чорнобильської аварії запропоновано триетапну технологію відгодівлі ВРХ на м`ясо, що дає змогу на першому етапі відгодівлі (від 6 до 12-16 місяців) використовувати корми з будь-яким рівнем радіоактивного забруднення, на другому, проміжному етапі відгодівлі можна використовувати корми з рівнем радіоактивного забруднення добового раціону близько 40 кБк. Другий етап відгодівлі може тривати 1-2 місяці залежно від строків реалізації тварин. Третій етап відгодівлі, залежно від рівня радіоактивного забруднення тварин, може тривати 30-60 діб з використанням кормів, на порядок „чистіших”, ніж на першому етапі, і дає змогу за цей строк практично у 5-8 разів знизити рівень радіоцезію в організмі тварин.

Еколого-економічні заходи розвитку і підвищення ефективності переробної галузі

Переробна галузь області представлена підприємствами м'ясної і молочної промисловості, спиртовими, крохмальними і лісопереробними заводами, підприємствами по виготовленню пива - безалкогольних напоїв, хлібобулочних та тютюнових виробів, олії, консервів, макаронів, шпалер тощо.

Обсяги виробництва основних видів товарів, що виробляються переробною промисловістю області, наведені в табл. 10.

Таблиця 10. Основні види товарів переробної галузі (тис. тонн)

Як видно із табл.10, виробництво товарів підприємствами переробної галузі області значно скоротилося. Складним залишається і їх фінансове становище.

Задача підвищення ефективності переробної галузі зводиться до реформування галузі і створення на базі переробних підприємств нових організаційно-правових структур на основі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції з виробниками сировини; з урахуванням конкретних агроекологічних умов розміщення переробних підприємств створити спеціалізовані інтегровані підприємства з орендою землі у її власників; відпрацювання нового економічного механізму господарювання, який забезпечує одержання всіма учасниками спільного виробництва продукції рівновеликим прибутком у відповідності з виробничими затратами кожного з них.

Для вирішення цих завдань з нашою участю в області розроблені і реалізуються заходи поглиблення радикальних перетворень та стабілізації роботи АПК, складовою частиною яких є підприємства переробної галузі. Заходами, з урахуванням екологічних і соціально-економічних умов підприємств та господарств агропромислового комплексу, передбачено значне розширення виробництва та підвищення його ефективності.

Головним завданням розроблених заходів по розвитку ефективності переробної галузі є стабілізація та нарощування продукції шляхом спеціалізації виробництва сировини і готової продукції на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції. Виконання заходів у повному обсязі передбачає значне покращення економічної і соціальної ситуації в області та екологічного середовища діяльності і життя людини.

Реформуванням підприємств переробної промисловості, створенням міжгосподарських об'єднань і агропромислових організаційно-правових структур додатково необхідно щорічно заготовляти в регіональний ресурс (тис. т.) всього продовольчого зерна - 68, в тому числі: пшениця - 40, жито - 20, ячмінь - 1,5, гречка - 5,0, овес - 0,5, горох - 0,5, просо - 0,5.

Нарощування обсягів виробництва елітно-жирової продукції з використанням потужностей ВАТ “Ніжинський жиркомбінат” заходами передбачено виробництво насіння олійних культур довести до 20 тис. тонн з розширенням посівних площ у 2000 році до 25 тис. га, в тому числі озимого і ярого ріпаку до 17 тис. га. Для реалізації цього завдання на засадах взаємної зацікавленості і відповідальності за кінцеві результати передбачається створення на базі жиркомбінату агропромислового формування з вирощування і переробки олійних культур.

Цукробуряковий комплекс включає в себе 5 цукрових заводів, 225 бурякосійних господарств та фермерів, які на договірних засадах вирощують насіння цукрового буряка для задоволення в ньому вкладених потреб. Посівні площі цукрового буряка складають 22 тис. га, що при врожайності 22,4 т/га дає змогу щорічно виробляти 480 тис. тонн цукрової сировини та 51,7 тис. т цукру.

Картоплеовочевий комплекс буде розвиватись шляхом інтеграційних процесів переробних підприємств з товаровиробниками картоплі й овочів.

Інтеграція переробних підприємств з сільгоспвиробниками на основі інноваційно-інвестиційних заходів, за участю вітчизняних і зарубіжних інвесторів є одне із вирішальних завдань переробних підприємств у процесі реформування. Ініціатива в цій справі залишається за підприємствами комплексу.