Наукові основи формування моделей сталого розвитку агроекосистем в Лісостепу та Поліссі України

На чорноземі опідзоленому в зерно-буряковій сівозміні до малозатратних можна віднести агротехнології на Сл, Сд та Сл+Сд з рівнем Еа 12,4-13,1 ГДж/га. При технологіях на основі високих доз добрив (2Гн, 2NPK) затрати енергії подвоювалися. Істотно зменшити Еа можна скороченням відстані транспортування гною. Частка добрив у сумарних Еа максимально становила 46,3% при 2NPK.

На чорноземі типовому в зерно-буряковій сівозміні рівень Еа при Сл+N10 та ПП+N10 становив 13,2-15,5 ГДж/га, що більше ніж на контролі лише на 10-17%.

При технологіях з Гн, ПП+n10+npk, Сл+N10+NPK енерговитрати зростали на 46-75% і знаходилися на рівні 17,5-21,0 ГДж/га. Майже вдвічі, порівняно з контролем, підвищувалися енерговитрати за рахунок добрив при застосуванні агротехнології .

Енергетична ефективність агротехнологій на різних типах ґрунтів

СУ Еа у т.ч. Е добрив DЕг Еа± DЕг Ев Кее= Ев/Еа Кеегр= Ев/ (Еа±DЕг)

ГДж/га % ГДж/га

Дерново-підзолистий ґрунт

К 12,5 - - -6,4 19,0 82,5 6,6 4,3

Сд 14,6 1,2 8,0 -8,0 22,5 96,9 6,7 4,3

ПП 13,0 - - -4,0 17,0 97,7 7,5 5,7

2Гн 24,7 8,4 34,1 9,1 15,6 120,7 4,9 7,7

NPK 21,2 7,4 35,0 -2,9 24,0 106,2 5,0 4,4

NPK+Ca 23,4 9,1 38,7 3,7 19,8 118,9 5,1 6,0

1Гн+NPК 27,8 11,6 41,8 5,7 22,0 125,6 4,5 5,7

ПП+NPK 21,2 7,4 35,0 1,6 19,6 118,4 5,6 6,1

1Гн+NPK+ПП 27,5 11,6 42,2 11,0 16,5 133,2 4,8 8,1

1Гн+NPK+ПП+Сд 28,5 12,8 44,8 8,4 20,1 132,2 4,6 6,6

Чорнозем опідзолений

К 12,4 - - -28,1 40,5 102,6 8,2 2,5

Сд 13,0 0,1 0,8 -28,3 41,3 117,6 9,1 2,9

Сл 12,6 - - -24,0 36,6 109,4 8,7 3,0

Сл+Сд 13,1 0,1 0,8 -15,1 28,2 123,3 9,4 4,4

2Гн 25,0 10,0 40,2 14,6 10,4 151,4 6,1 14,6

2NPK 25,1 11,6 46,3 -31,4 56,5 144,2 5,8 2,6

1Гн+1NPK 25,7 10,8 42,1 -1,3 27,0 164,9 6,4 6,1

1Гн+1NPK+Сл+Сд 26,3 11,0 41,6 5,6 20,7 195,5 7,4 9,4

Чорнозем типовий

К 12,0 - -23,3 35,3 92,2 7,7 2,6

1Гн 17,5 4,2 24,0 -16,9 34,4 103,6 5,9 3,0

Сл+N10 13,2 1 7,6 -15,1 28,3 111,7 8,5 3,9

ПП+N10 15,5 3,7 23,9 -14,3 29,8 124,8 8,1 4,2

Сл+N10+1NPK 19,3 6,5 33,7 -12,1 31,4 125,4 6,5 4,0

ПП+N10+1NPK 21,0 9,1 43,3 -10,7 31,7 126,0 6,0 4,0

1Гн+1NPK 23,7 9,7 40,9 -13,5 37,2 122,0 5,1 3,3

Мінеральною СУ (Гн+NPK) - від загальних витрат. Отже, є можливість регулювати Еа за допомогою альтернативних СУ. Наприклад, на чорноземі типовому при традиційній СУ (Гн+NPK) сумарна Еа становила 23,7, при ПП+N10+NPK - 19,3-21,0, ПП+N10 - лише 15,5 ГДж/га, при майже однаковій продуктивності сівозміни. Скорочення витрат енергії у вигляді енергоносіїв і техніки досягається при оптимізації просторового розміщення сівозмін за рахунок скорочення вантажоперевезень.

Вплив СУ на енергопотенціал ґрунту (Ег). Зміни енергопотенціалу ґрунтів за ротацію сівозміни визначали як суму змін їх енергоємності (DЕгум - енергії гумусу) та енергетичних

еквівалентів азотних (DEN), фосфорних (DЕР) і калійних (DЕК) мінеральних добрив, вапнякових матеріалів (DЕСа), необхідних для забезпечення бездефіцитного балансу біогенних елементів:

DЕг=DЕгум + DEN + DЕР + DЕК + DЕСа.

На всіх типах ґрунтів зміни Ег визначали головним чином балансами Сорг і азоту. На дерново-підзолистому ґрунті й чорноземі опідзоленому на цей показник істотно впливали і втрати кальцію та магнію.

На дерново-підзолистому ґрунті за ротацію 8-пільної сівозміни на контролі його енергопотенціал порівняно з вихідним знизився на 6,4 ГДж/га. Енергетичну деградацію та несприятливий екологічний стан дерново-підзолистоґо ґрунту встановлено при тривалому окремому застосуванні Сд, ПП і NPK. При NPK+CaCO3 внаслідок формування бездефіцитного балансу елементів живлення, зростання врожаю і додаткового нагромадження рослинних решток встановлено щорічне збільшення Ег на 3,7 ГДж/га, що свідчить про біоенергетичне значеннявапнування. Внесення 2Гн за всіма показниками забезпечило розширене відтворення Ег, який зріс на 9,1 ГДж/га. Всі органо-мінеральні СУ в результаті нагромадження гумусу також позитивно впливали на Ег, який при доповненні традиційної органо-мінеральної СУ 1Гн+NPK побічною продукцією збільшився максимально на 11,0 ГДж/га. Доповнення цієї СУ сидерацією навіть при зростанні надходження вуглецю і азоту призвело до зменшення Ег внаслідок звуження співвідношення C:N і посилення мінералізації органічної речовини.

На чорноземі опідзоленому на контролі, при сидерації і мінеральній СУ (2NPK) скорочення Ег за рік становить 28,1-31,4 ГДж/га. Застосування соломи скорочувало зниження Ег до 24,0, а її поєднання з Сд - до 15,1 ГДж/га. Внесення 24 т/га гною сприяло щорічному нагромадженню енергії - 14,6 ГДж/га. При традиційній СУ (1Гн+lNPK) енергетичний стан ґрунту майже не змінився, а додаткове внесення Сл і Сд супроводжувалося збільшенням Ег на 5,6 ГДж/га за рік.

На чорноземі типовому застосовувалися відносно невисокі дози добрив, що і визначало зниження Ег при всіх СУ до вихідних показників. Однак усі органічні та органо-мінеральні СУ зменшували втрати ґрунтової енергії в 1,5-2 рази відносно контролю.

Вихід енергії врожаю. Для розрахунку виходу енергії з урожаєм інструментально визначали енерговміст основної й побічної продукції в рослинах, відібраних у 12 стаціонарних дослідах наукових установ УААН. Вони виявилися близькими до вимірювань інших дослідників і показали, що СУ і ґрунтово-кліматичні умови на цей показник достовірно не впливають. Енергію господарсько цінної частини врожаю (Ев) визначали за формулою:

Ев=(Уоп ґ Кк.о.+Упп ґ Кк.о.) ґ Ек.о.,

де: Уоп - урожай основної продукції; Кк.о. - коефіцієнт перерахунку в кормові одиниці; Упп - урожай побічної продукції; Ек.о. - енерговмість кормової одиниці.

Енергетична ефективність агротехнологій. Традиційно енергетичну ефективність агротехнологій оцінювали коефіцієнтом їх енергетичної ефективності (Кее), який визначали співвідношенням сумарних енерговитрат (Еа) і виходу енергії врожаю (Ев):

Кее=Ев/Еа.

Однак для більш об'єктивнішої енергетичної оцінки агротехнологій нами запропоновано враховувати їхній вплив на енергопотенціал ґрунту (Кеегр):

Кеегр= Ев/(Еа±DЕг),

де DЕг - відкладені витрати на відновлення енергопотенціалу ґрунту (+) або (-) нагромадження ґрунтової енергії .

На дерново-підзолистому ґрунті майже при всіх СУ Кеегр відрізнявся від Кее. Так, на контролі ПП і Са за рахунок зниження родючості грунтів вихід енергії врожаю (Ев) на одиницю прямих і відкладених затрат (Еа±DЕг) істотно скоротився. Застосування ПП+NPK істотно не змінювало Ег і відповідно значення показників Кее і Кеегр виявилися близькими 5,6 і 6,1. Агротехнології на основі різних поєднань NPK, Гн, ПП і Сд забезпечували Кее=4,6-4,8, а Кеегр=5,7-8,1. Високоефективною у цьому відношенні виявилися подвійна доза гною (Кеегр=7,7), а також NPK+СаСО 3 (Кеегр=6,0), що вказує на пріоритетне значення вапнування в агроекосистемах Полісся.

На чорноземі опідзоленому на контролі, при Сл, Сд, Сл+Сд і NPK коефіціент енергетичної ефективності з урахуванням змін енергопотенціалу грунту (Кеегр) виявився у 2-3 рази нижчим, ніж загальноприйнятий показник Кее. Завдяки зростанню Ег при традиційній органо-мінеральній СУ (Гн+NPK) Кеегр порівняно з Кее збільшився і був в межах 6,1-9,4. Найвищим Кеегр відмічено при 2Гн - 14,6.

На чорноземі типовому при всіх СУ спостерігається перевага показника Кее над Кеегр. При застосуванні агротехнологій без добрив Кеегр наближався до 2, що свідчить про низьку енергетичну ефективність CУ які не забезпечують відновлення Ег. Отже, необхідно надавати перевагу технологіям, які забезпечують високу продуктивність та енергетичну ефективності. З цієї точки зору на дерново-підзолистому ґрунті і чорноземі опідзоленому переважають органічна (2Гн) і органо-мінеральні СУ, які грунтуються на невисоких дозах гною і NPK, а на чорноземі типовому - на застосуванні ПП+N10.

Для оцінки сталості агроекосистем і еколого-енергетичної ефективності окремих елементів агротехнологій нами вперше пропонується застосовувати показник біологічної акумуляції енергії (БАЕ):

БАЕ= DЕгум. + DЕв,

де: DЕгум. - приріст енергії гумусу додаткова до контролю; DЕв - приріст енергії врожаю додатково до контролю.

Між енергією гумусу та енергією урожаю існує кореляційна залежність - r=0,53-0,89. Тому сума змін цих показників щодо контролю може використовуватися як універсальний показник стійкості агроекосистем.

Інформаційно-обчислювальний комплекс "Агроекосистема".

На основі узагальнення результатів експериментальних досліджень відтворення родючості ґрунтів, удосконалення систем удобрення, встановлення закономірностей трансформації органічної речовини і енергії, балансів гумусу і біогенних елементів у агроекосистемах, оптимізації структури землекористування, посівних площ і сівозін створено ІОК "Агроекосистема". Його апробація та впровадження в практику здійснювалося протягом 1996-2002 рр. при розробці проектів ресурсо- та енергозберігаючих моделей ведення сільськогосподарського виробництва в різних грунтово-кліматичних умовах, у т.ч. в Селекційному центрі з м'ясного скотарства "Росія" Радомишльського району Житомирської області, ДГ "Прогрес" Чернігівського ІАПВ, ДГ "Куповате" в Зоні Відчуження ЧАЕС, ПП "Дружба" Обухівського району Київської області, СК ім. Щорса, КСП ім. Петровського, "Росія" Миргородського району, КСП "Нове життя", "Жовтень" Гадяцького району Полтавської області, племзаводі "Старий Коврай" Чорнобаївського району Черкаської області та ін.

Базисною основою програмного комплексу є положення, що ефективність аграрного виробництва в першу чергу пов'язана з рівнем родючості та еколого-енергетичного стану ґрунту. Лише за умови розширеного відтворення Ег можливе формування екологічно сталих моделей ведення сільськогосподарських систем. Розроблений нами ІОК "Агроекосистема" дає змогу оперативно опрацьовувати альтернативні проекти аграрних виробничих систем, супроводжувати їх реалізацію й включає блоки: 1. Бази даних; 2. Програму розвитку рослинництва; 3.Кормовиробництво; 4. Структуру посівних площ і сівозміни; 5. Баланси гумусу, азоту, фосфору, калію та кальцію і системи удобрення; 6. Технології; 7. Ресурси; 8.Продуктивність; 9. Еколого-енергетична і економічна ефективність.

Використання ІОК при розробці моделей сталого сільськогосподарського виробництва. Результати проведених досліджень є теоретичною основою для створення проектів ресурсо- та енергозберігаючих моделей аграрного виробництва. Так, органічні СУ особливо з високими дозами гною (2Гн) моделюють інтенсивні зернопросапні сівозміни біля ферм, а також господарські формування з розвинутим тваринництвом. Їм властиві високі продуктивність, еколого-енергетична ефективність, рециркуляція біогенних елементів на рівні 80-100%, а також відтворення родючості та енергетичного стану ґрунту. Рослинницька спеціалізація передбачає впровадження СУ із застосуванням соломи, всієї побічної продукції як органічних добрив, а також біомаси сидеральних культур. Однак вони відрізняються низькою рециркуляцією елементів живлення, не забезпечують повного відновлення Ег, мають невисоку продуктивність та енергетичну ефективність. На практиці стосовно конкретних умов можуть використовуватися органо-мінеральні СУ, які грунтуються на внесенні 150-170 кг/га NPK у різних поєднаннях з гноєм, побічною продукцією і сидерацією. Такі СУ, як правило, забезпечують відтворення Ег, мають високу продуктивність і енергетичну ефективність, але характеризуються незначним рівнем рециркуляції біогенів. Для зниження непродуктивних втрат Ег такі СУ повинні формуватися з урахуванням співвідношення С:N близько 30. Результати цих теоретичних положень використано при розробці перспективних моделей розвитку на прикладі приватно-орендного підприємства (ПОП) "Березоволуцьке", розташованого в північно-західній частині Гадяцького району Полтавської області. Структура землекористування типова для лівобережного Лісостепу України. Ґрунт - чорнозем типовий малогумусний з середньою забезпеченістю доступним фосфором і обмінним калієм.

При розробці моделей розвитку цього господарства використовувалася інформація стосовно основних характеристик землекористування і таких параметрів:

1. Ретроспективна модель 1 (1993-1996 рр.) - продуктивність рослинництва на рівні 40 ц к.о./га; поголів'я тварин - 50 у.г. на 100 га угідь.

2. Сучасна модель 2 (1997-2000 рр.) - продуктивність рослинництва на рівні 30 ц к.о./га; поголів'я - 40 у.г. на 100 га угідь.

3. Перспективна модель 3 (2003-2005 рр.) - продуктивність рослинництва на рівні 50 ц к.о./га; поголів'я - 100 у.г. на 100 га угідь.

У процесі визначення напрямів оптимізації структури землекористування рівнинні землі, на відміну від традиційного радіального розміщення полів у сівозмінах, запропоновано диференціювати за їх відстанню від об'єктів тваринництва. З віддалених полів сформовано зернотрав'янопросапні сівозміни з СУ, які ґрунтуються на використанні всієї побічної продукції на добриво і доз мінеральних добрив стосовно ріня продуктивності. На земельних масивах біля тваринницьких ферм створено інтенсивні зернопросапні сівозміни, в яких СУ ґрунтується на використанні високих доз гною (2Гн). Така організація території дає змогу скоротити енергетичні витрати по господарству на 10% і реалізувати систему відтворення родючості ґрунту при мінімальних затратах.

Баланс гумусу в сучасній моделі 2 значно погіршився (-0,55 т/га) порівняно з вихідною моделлю 1 (-0,35 т/га). Це пояснюється як зниженням продуктивності рослинництва і відповідного нагромадження рослинних решток, так і скороченням площі багаторічних трав. У перспективній моделі-3 баланс гумусу наближається до бездефіцитного (-0,1 т/га). Отже, якщо при вихідних і сучасних виробничих показниках (моделі 1 і 2) розвитку рослинницької і тваринницької галузей гною не вистачає для відтворення гумусного стану ґрунту, то при реалізації перспективної моделі 3 виробництво гною перевищуватиме його потребу.

Для визначення обсягів застосування надлишків соломи на добриво встановлюється загальне її виробництво, а також потребу для тваринництва. Очевидно, що при цілеспрямованому використанні наявних ресурсів органічної речовини у сівозмінах можна досягти бездефіцитного балансу гумусу. Для забезпечення відтворення гумусного стану ґрунту в ЗП сівозмінах необхідно вносити 15-17 т/га гною, що відповідає результатам досліджень у стаціонарних дослідах на аналогічних ґрунтах (Полтавська ДС).

Винос азоту, фосфору і калію в моделі 1 сумарно становить 251 кг/га, в моделі 2 - 192, у моделі 3 - 330 кг/га, при продуктивності ріллі на рівні 50 ц к.о./га.

За рахунок рециркуляції і азотфіксації в моделях 1, 2, 3 у ґрунт надходить відповідно: азоту 82, 74 і 96%, фосфору - 62, 56 і 83% та калію - 70, 64 і 71% від виносу. В зернопросапних сівозмінах у моделях 1 і 2 потреба в мінеральних добривах за рахунок високих доз органіки незначна, а в моделі 3 надходження біогенних елементів з органікою переважає їх винос, у результаті чого забезпечується розширене відтворення родючості ґрунту, насамперед за рахунок високого рівня рециркуляції елементів живлення.

При зростанні загальної продуктивності перспективної моделі 3 до 52,9 к.о. ц/га порівняно з сучасною моделлю 2 (32,3 ц к.о./га) потреба в мінеральних добривах для досягнення бездефіцитного балансу поживних речовин зросте лише на 8,6%, що пояснюється підвищенням рівня рециркуляції азоту, фосфору і калію з 51 до 60%, а також збільшенням використання біологічного азоту з 23 до 65 кг на 1 га сівозмінної площі. В результаті Кее збільшиться з 5,2 до 6,4, а надходження коштів - з 7,5 до 12,2 млн. грн., або на 40%, а прибуток - з 3 до 5,5 млн. грн.

Висновки

1. Результати досліджень є теоретичною основою формування сталого розвитку агроекосистем у Поліссі та Лісостепу України, науковим і прикладним підґрунтям для реалізації у виробництві альтернативних, ресурсо- та енергозберігаючих агротехнологій, створення ІОК "Агроекосистема" та розробки екологобезпечних моделей ведення сільськогосподарського виробництва з заміною частини невідновлюваних антропогенної енергії і ресурсів на відновлювальні біологічні.

2. При систематичному застосуванні сидератів, мінеральних і навіть органо-мінеральних систем удобрення відбулося зниження рН ґрунтового розчину дерново-підзолистого ґрунту до рівня 4,3-4,6, чорнозему опідзоленого - до 5,2, що свідчить про необхідність проведення вапнування. Дози гною 20-24 т/га забезпечують сприятливі фізико-хімічні властивості ґрунтів. Тривале внесення 20-24 т/га гною, його поєднання в дозах 10-12 т/га з мінеральними добривами, особливо на фоні соломи, побічної продукції та сидерації забезпечувало збільшення вмісту сполук азоту (Nг), що легко гідролізуються до 14-17, доступного фосфору - до 20-25, а на чорноземі опідзоленому - до 26 мг/100 г ґрунту. Вміст обмінного калію на цих ґрунтах характеризується як середній і високий при всіх СУ.

3. Повна рециркуляція біогенних елементів у сівозмінах забезпечується лише при внесенні 20-24 т/га гною. Встановлено, що за рахунок побічної продукції і соломи істотно поліпшити баланс елементів живлення неможливо. Внесення побічної продукції і 10-12 т/га гною дає змогу повернути в ґрунт 40-45% азоту, 28-31 - фосфору та 64-78% калію від їх виносу. У зерно-картопляній сівозміні з конюшиною і люпином частка біологічного азоту становить 42-46% від виносу, що у 5-6 разів більше, ніж у зерно-бурякових сівозмінах.

4. Родючість та оптимальний біологічний стан ґрунту пов'язані з спрямованістю мікробіологічних процесів. З цієї точки зору мінеральна СУ виявилася екологічно несприятливою. Традиційна органічна СУ із гноєм позитивно впливала на розвиток мікробного ценозу, врівноважувала процеси мінералізації і гуміфікації на всіх типах ґрунтів. Доповнення гною NPK різко посилює процеси мінералізації в результаті зростання кількості бактерій на КАА. Додаткове внесення соломи або побічної продукції спрямовує мікробіологічні процеси у бік гуміфікації.

5. На дерново-підзолистому ґрунті за 8 років уміст гумусу на контролі знизився з 1,02 до 0,89%, тобто до рівня природного стану. При традиційній органо-мінеральній (10 т/га гною + NPK) та альтернативній (побічна продукція + NPK) СУ спостерігається тенденція зростання вмісту гумусу до 1,06-1,09%. Поєднання гною, побічної продукції і NPK та підвищення дози гною до 20 т/га сприяли збільшенню вмісту гумусу до 1,20-1,26%, що відповідає оптимальним показникам для даного типу ґрунтів. Уміст гумусу в орному шарі чорнозему опідзоленого на контролі за 10 років зменшився з 4,19 до 3,85%. Як мінеральна, так і сидеральна СУ посилювали цей негативний процес, унаслідок втрати гумусу були навіть вищими ніж на контролі. Поєднання сидерації і соломи зменшувало втрати гумусу до 0,3 т/га, а при всіх органо-мінеральних СУ відмічено його нагромадження на рівні 1,7 т/га за рік. На чорноземі типовому після закінчення другої ротації 7-пільної сівозміни без трав у шарі 0-20 см на контролі кількість гумусу становила 4,39%, а при СУ: 10 т/га гною, 10 т/га гною + NPK, солома + N10, побічна продукція + N10 + NPK була на одному рівні 4,61-4,69%. У варіантах солома + N10 + NPK і побічна продукція + N10 цей показник становив 4,77-4,79%, що свідчить про позитивне значення альтернативних джерел органічної речовини для ґрунтової біосистеми.

6. Встановлено взаємозв'язок між C:N при різних СУ та коефіцієнтом гуміфікації (Кгдр) органічних добрив і рослинних решток. Найактивніше гуміфікація органічної речовини відбувається при співвідношенні C:N у межах 25-35, за оптимального значення 30. Його зменшення супроводжується втратами органічного вуглецю в результаті посилення мінералізації, а збільшення - іммобілізацією мінерального азоту, що знижує продуктивність культур. У зв'язку з цим при проектуванні СУ необхідно враховувати C:N, регулюючи його соломою або мінеральним азотом.

7. Енергетичні параметри ґрунтів мають істотне значення при встановленні балансу енергії в агроекосистемах та визначенні їх енергетичної ефективності. Енергоємність ґрунтів зростає від дерново-підзолистих і сірих опідзолених ґрунтів (25-45 Ккал/кг) до чорноземів типових (218 Ккал/кг). Проміжне положення займають чорноземи звичайні - 189 Ккал/кг, лучно-черноземні - 118 і каштанові ґрунти - 83 Ккал/кг. Встановлено тісну залежність між умістом гумусу в ґрунті та його енергоємністю (r=0,93), яка описується універсальним рівнянням для всіх типів ґрунтів. Енергоємність ґрунтів підвищується при додаванні до традиційних мінеральних і органо-мінеральних СУ соломи або побічної продукції. Залежно від доз добрив, а також тривалості їх внесення енергетичні показники дерново-підзолистих ґрунтів підвищувалися на 30-50%, на чорноземних ґрунтах - на 15-25% порівняно з контролем.

8. На дерново-підзолистому ґрунті під впливом мінеральної СУ врожай всіх культур, крім люпину, підвищувався на 25-31%, а продуктивність зерно-картопляної сівозміни в цілому зростала на 38,5 ц/га к.о. до контролю. Вапнування збільшувало вихід продукції ще на 25%, у результаті він становив 56,9 ц/га к.о. Серед органічних СУ найефективнішим було внесення 20 т/га гною. При поєднанні 10 т/га гною з N68Р 64К 86 і побічною продукцією одержано максимальну продуктивність сівозміни на рівні 62,6 ц/га к.о. На чорноземі опідзоленому застосування N110P106K98 або 24 т/га гною підвищувало продуктивність сівозміни до 59,0 і 63,4 ц/га к.о. Рівноцінною була дія поєднання N110P106K98 з соломою. При традиційній СУ (10 т/га гною + N55P53K49) цей показник становив 65,7 ц к.о./га, її доповнення соломою забезпечило 71,3 ц/га к.о., а при додатковій сидерації - 76,1 ц/га к.о. Це дає підставу рекомендувати виробництву кілька близьких за ефективністю альтернативних варіантів органо-мінеральних СУ. На чорноземі типовому традиційна органічна СУ - 10 т/га гною збільшувала продуктивність сівозміни до 41,5 ц/га к.о., а альтернативні - солома + N10 і побічна продукція + N10 - до 44,7 та 50,6 ц/га к.о. При органо-мінеральних СУ вихід продукції становив 51-52 ц/га к.о.

Добрива в різних комбінаціях на всіх типах ґрунтів покращували якісні показники продукції.

9. Між енергопотенціалом ґрунтів (Ег) і енергоємністю врожаю (Ев) встановлено кореляційну залежність для дерново-підзолистого ґрунту r=0,86, чорнозему опідзоленого r=0,53, чорнозему типового r=0,89. Мінеральна СУ при позитивному впливі на Ев характеризується як екологічно несприятлива, що пов'язано з посиленням мінералізаційних процесів і непродуктивними втратами Ег. Органічні і органо-мінеральні СУ підвищували Ев і Ег, величина яких залежала від співвідношення C:N у СУ.

10. Частка енерговитрат, пов'язаних із застосуванням добрив, займає близько половини сумарних енергетичних витрат. При мінеральних СУ вони зростали з 12,1-12,5 на контролі до 20,6-21,2 ГДж/га, або в 1,7 раза. При традиційній органо-мінеральній СУ енерговитрати на добрива на дерново-підзолистих ґрунтах становлять 27,5-28,5, чорноземі опідзоленому і чорноземі типовому - відповідно 25-26,4 та 23,7 ГДж/га, що приблизно в 2 рази більше, ніж на контролі.

11. На всіх типах ґрунтів зміна їх енергопотенціалу в основному визначалася балансами вуглецю та азоту. На чорноземі опідзоленому і чорноземі типовому без внесення добрив зменшення цього показника було в межах 28,1-28,7 ГДж/га, а високі дози гною (24 т/га) сприяли його зростанню на 14,6 ГДж/га при бездефіцитному балансі всіх біогенних елементів, що свідчить про його комплексну меліоративну дію на ґрунт. На чорноземі опідзоленому при систематичному застосуванні мінеральної СУ втрати ґрунтової енергії були на 10% вищими, ніж на контролі. В сівозмінах без бобових трав при всіх СУ спостерігався від'ємний або близький до бездефіцитного баланс азоту, що знижувало енергопотенціал ґрунту на 1,3-8,8 ГДж/га.

12. При оцінці енергетичної ефективності агротехнологій необхідно враховувати їхній вплив на запаси ґрунтової енергії. Без застосування добрив коефіцієнти енергетичної ефективності агротехнологій (Кее) без і з урахуванням змін Ег (Кеегр) істотно відрізнялися. При зростанні відкладених енерговитрат на відновлення енергопотенціалу ґрунту, вихід енергії врожаю на одиницю прямих і відкладених затрат на дерново-підзолистому ґрунті скоротився з 6,6 до 4,3, на чорноземі опідзоленому і чорноземі типовому відповідно з 8,2 до 2,5 та з 7,7 до 2,6. На дерново-підзолистих ґрунтах і на чорноземі опідзоленому найбільш енергетично доцільними виявилися агротехнології з органічними - 20-24 т/га гною і традиційними органо-мінеральними СУ з додаванням побічної продукції і соломи.

13. За рослинницької спеціалізації використовуються СУ з поєднанням побічної продукції та мінеральних добрив у дозах 150-300 кг/га NPK залежно від запланованого рівня врожайності. За продуктивністю вони рівноцінні високим дозам гною, як правило, забезпечують відновлення енергопотенціалу ґрунту, але мають досить низький рівень рециркуляції біогенних елементів (N - до 20%, Р - до 35%, K - до 46%). Застосування на добриво малоцінної частини врожаю без мінеральних добрив істотно знижує енергетичні показники ґрунтів при продуктивності сівозміни - 44-48 ц к.о./га. При рослинницькій спеціалізації з розвинутим твариництвом застосовується традиційна органо-мінеральна СУ (10-12 т/га гною + 150-170 кг/га NPK) з використанням на добриво надлишків побічної продукції та сидерації. Вона забезпечує відновлення родючості ґрунту і характеризується середнім рівнем рециркуляції біогенів (N - 40-45%, Р - 30-35%, K - до 65-80%) при продуктивності сівозміни 50-76 ц к.о./га. За тваринницької спеціалізації з'являється можливість збільшити дози гною до 20-24 т/га, що забезпечує високий рівень рециркуляції біогенних елементів (до 100%), розширене відтворення енергетичного потенціалу ґрунту та досягнення продуктивності сівозміни до 57-63 ц к.о./га.

14. Енергозбереження в агроекосистемах забезпечується міжгалузевою оптимізацією рослинництва й тваринництва, яка полягає у створенні стабільного кругообігу органічної речовини і біогенних елементів, підвищенні рівня їх рециркуляції при раціональному використанні всіх ресурсів органічних добрив та інтенсифікації азотфіксації за рахунок розширення площі бобових кормових культур та застосування бактеріальних добрив.

15. На основі формалізації встановлених теоретичних закономірностей балансів речовини і енергії, трансформації органіки, змін поживного режиму, співвідношення C:N, оцінки енергетичної ефективності різних СУ та продуктивності сівозмін створено інформаційно-обчислювальний комплекс, який дає змогу створювати імітаційні моделі ведення виробничої діяльності.

16. На прикладі землекористування ПОП "Березоволуцьке" Полтавської області доведено, що енергозберігаючий напрям ведення сільськогосподарського виробництва забезпечує екологічну сталість та відтворення родючості ґрунтів, повніше використання відновлюваних ресурсів, підвищення продуктивності галузі рослинництва і тваринництва при невисоких витратах промислових ресурсів, що сприяє зростанню конкурентоспроможності, екологічної безпечності та економічної ефективності ведення сільськогосподарського виробництва.

Рекомендації виробництву

1.Для розробки технологічних проектів екологічно стійких ресурсо- та енергозберігаючих агроекосистем, бізнес-планів господарської діяльності і науково-консультативного забезпечення товаровиробників рекомендується використовувати інформаційно-обчислювальний комплекс (ІОК) "Агроекосистема".

2.Рекомендовано у кожному господарстві з використанням ІОК "Агроекосистема" реалізувати комплекс заходів з раціонального використання наявних ресурсів різних органічних добрив, підвищення рівня рециркуляції біогенних елементів, покращення мікробіологічних процесів у бік гуміфікації в ґрунті, відтворення його родючості та більш повного використання біологічного азоту, в т.ч. шляхом застосування бактеріальних добрив для посилення азотфіксації.

3.З метою підвищення конкурентноздатності продукції рекомендовано у господарствах з рослинницькою спеціалізацією виробництва використовувати на добриво нетоварну частину врожаю та мінеральні туки в дозах за виносом, а в господарствах з розвинутим тваринництвом створити прифермерські багаторічні ділянки пасовищного корму та впровадити інтенсивні зернотрав'янопросапні сівозміни з утилізацією всіх відходів тваринництва. З метою енергозбереження у великих господарствах з рослинницько-тваринницькою спеціалізацією з наближених до тваринницьких ферм полів потрібно формувати інтенсивні зернопросапні сівозміни з внесенням основної кількості гною у високих дозах. На віддалених полях бездефіцитний баланс органічної речовини і біогенних елементів забезпечується за рахунок багаторічних трав, побічної продукції, мінеральних добрив та інтенсифікації азотфіксації і фосформобілізації.

4. Екологічно безпечні системи удобрення треба розробляти з урахуванням співвідношення вуглецю і азоту в межах від 26 при високих дозах гною до 30-35 при доповненні нетоварної частини урожаю мінеральним азотом і сидерацією. При недостатньому азотному живленні треба додатково застосовувати мінеральні азотні добрива в період весняно-літньої вегетації. На кислих грунтах, а також для нейтралізації підкислюючої дії мінеральних туків, підвищення їх ефективності необхідно проводити вапнування, яке забезпечує зростання продуктивності зерно-картопляної сівозміни на 25%.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Козлов М.В., Лапа М.А., Дорошенко М.Я., Руденко М.М., Дегусаров А.Б., Палапа Н.В., Тараріко Ю.О., Скрипник Г.Л., Майстренко М.І., Цюпа В.М., Лахненко А.М., Загурський В.В. Плішко А.А., Медведєв В.В., Лактіонова Т.М., Лісовий М.В., Лобода М.В., Педос А.І., Бурбела М.О., Береговий Д.К., Тосіч В.Л., Кухарук В.П., Кляченко Л.С., Семенов А.Д., Зайченко А.П., Бондар Ф.О., Василенко О.І., Бендерський Р.М., Байда В.І., Бенцеровський Д.М., Сонько М.П., Литвиненко В.В., Мосунов Г.Ф., Сердюк А.Г., Сірий А.І. Еколого-агрохімічна паспортизація полів та земельних ділянок. - К.,1996. - 37 с.

2. Тараріко О.Г., Лапа М.А., Тараріко Ю.О., Пироженко Г.С., Видрін Ю.В., Лавровський А.В., Козлов М.В., Москаленко В.М., Фролова О.М., Шевченко І.П., Миронов Г.І., Корчевий І.А., Коломієць Л.П., Предко І.Г., Шелякін М.М., Белоліпський В.О., Зубов О.Р., Булигін С.Ю., Стрельченко В.П., Орлянський О.О., Нагорний М.Н., Гуков С.Я., Добряк Д.С., Юрченко А.Д., Шквір М.І., Лобас М.Г., Кончаков А.В., Шикула М.К., Сердюк А.Г., Коптєв В.І., Леонець В.О., Михайличенко М.Т. Нормативи ґрунтозахисних контурно-меліоративних систем землеробства. - К., 1998. - 158 с.

3. Дуденко В.П., Шевель Г.П., Лапа М.А., Тараріко Ю.О. Організація системи екологічного-безпечного ведення рослинництва (на прикладі озимої пшениці) / Методичні вказівки. - К., 1998. - 22 с.

4. Патика В.П., Шерстобоєва О.В., Шерстобоєв М.К., Волкогон В.В., Надкерничний С.П., Мельничук Т.М., Канівець В.І., Токмакова Л.М., Близнюк Н.М., Надкернична О.В., Зарицький М.М., Погорілько М.Я., Граб Т.А., Тараріко Ю.О. Галан М.С., Подоба Л.В., Ніколаєнко А.М., Поташова Л.М., Малиновська І.М., Гармашов В.В., Тараріко О.Г., Мороз О.В., Жилкін В.А. Рекомендації по ефективному застосуванню мікробіологічних препаратів у сучасному ресурсозберігаючому землеробстві. - Чернігів, 1999. - 22 с.

5. Патика В.П., Тараріко Ю.О. Мельничук Л.М., Шерстобоєва О.В., Дульнєв П.Г., Толкачов М.З, Бердніков О.М., Дуденко В.П., Погорілько М.А., Загурський В.В., Бакун Ю.О, Вітвіцький С.В., Дем'янюк О.С., Дорошенко К.В., Шамрій Н.М., Шевченко В.П., Кузьменко А.С., Патика Т.І. Комплексне застосування біопрепаратів на основі азотфіксуючих, фосформобілізуючих мікроорганізмів, фізіологічно активних речовин і біологічних засобів захисту рослин / Рекомендації. - К.: Аграрна наука, 2000. - 36 с.

6. Тараріко Ю.О., Несмашна О.Ю., Глущенко Л.Д. Енергетична оцінка систем землеробства і технологій вирощування сільськогосподарських культур / Методичні рекомендації. - К.: Нора-Принт, 2001. - 109 с.

7. Тараріко Ю.О., Палапа Н.В. Оцінка стану екологічної рівноваги в системі "грунт-рослина" / В кн. Агроекологічний моніторинг та паспортизація сільськогосподарських земель. - К., 2002. - С. 108-113.

8. Тараріко Ю.О. Розробка ґрунтозахисних ресурсо- та енергозберігаючих систем ведення сільськогосподарського виробництва з використанням комп'ютерного програмного комплексу / Рекомендації. - К.: Нора-Друк, 2002. - 122 с.

9. Тараріко О.Г., Москаленко В.М., Тараріко Ю.О. Сорока В.І., Жилкін В.А., Кривов В.М., Тараріко Ю.О., Клецький О.М., Фролова О.М., Винокурова Т.В. Палапа Н.В., Деребот О.В., Балаєв А.Д, Капштик М.В., Булигін С.Ю., Шевченко І.П., Миронов Г.І., Коломієць Л.П., Гуков Я.С. Каталог заходів з оптимізації структури агроландшафтів та захисту земель від ерозії. - К., 2002. - 62 с.

10. Тараріко Ю.О. Застосування соломи на добриво - важливий фактор підвищення енергетичної ефективності технологій вирощування польових культур // Землеробство. - К. - 1994. - Вип. 69. - С. 64-67.

11. Тараріко Ю.О. Енергетична ефективність технологій вирощування польових культур при застосуванні соломи на добриво // Землеробство. - К. - 1995. - Вип. 70. - С. 108-111.

12. Тараріко Ю.О. Вплив систем удобрення і захисту на енергетичну ефективність технологій вирощування зернових культур // 3б.: Землеробство. - К: Урожай. - 1996. - Вип. 71. - С. 90-93.

13. Созінов О.О., Козлов М.В., Лапа М.А., Тараріко Ю.О. Агроекологічні основи раціонального використання добрив // Зб. наук. праць Інституту агроекології та біотехнології. - К., 1996. - С. 77-96.

14. Тараріко Ю.О., Пироженко Г.С., Фролова О.М. Особливості застосування ґрунтозахисної контурно-меліоративної системи землеробства в сучасних умовах // Зб. наук. праць Інституту агроекології та біотехнології УААН. - К., 1996. - С. 115-121.

15. Бердніков О.М., Тараріко Ю.О., Видрін Ю.В. Азотфіксуючі та фосформобілізуючі біопрепарати // Зб. наук. праць Ін-ту землеробства УААН. - К., 1997. - Вип. 1. - С. 152-156.

16. Тараріко Ю.О., Пироженко Г.С., Фролова О.М., Клецький О.М., Кончаков А.В., Видрін Ю.В. Кормовиробництво в системі ґрунтозахисного землеробства // Вісн. аграр. науки. - 1997. - № 6. - С. 19-24.

17. Шевченко І.П., Корчевий І.А., Тараріко Ю.О., Коваленко О.Д. Вплив ґрунтозахисних технологій обробітку ґрунту, застосування мінеральних добрив і хімічних меліорантів на родючість чорнозему еродованого // Вісн. аграр. науки. - 1997. - № 5. - С. 9-14.

18. Дуденко В.П., Тараріко Ю.О., Борисова Ю.В. Організація системи екологічно безпечного ведення рослинництва // Зб. наук. праць Ін-ту агроекології та біотехнології. - К., 1998. - С. 13-17.

19. Патика В.П., Тараріко Ю.О., Вергунов В.А., Калиниченко А.В. Біологічне землеробство і застосування пестицидів // Агроінком, 1998. - № 3-4. - С. 18-20.

20. Дуденко В.П., Матвєєва О.Ю., Тараріко Ю.О. Необхідність та шляхи біологізації землеробства на Полтавщині згідно з міжнародними вимогами // Зб. наук. праць Інституту агроекології та біотехнології УААН. - 1998. - Вип. 2. - С. 23-30.

21. Патика В.П., Тараріко Ю.О., Вергунов В.А., Калиниченко A.B. Сучасне біологічне землеробство і місце в ньому пестицидів // Зб. наук. праць Ін-ту землеробства. -1998. - Вип. 2. - С. 66-78.

22. Тараріко Ю.О. Підвищення ефективності виробничих систем за рахунок удосконалення агротехнологій // Агроінком, 1998. - № 7-8. - С. 14-16.

23. Созінов О.О., Козлов М.В., Сердюк А.Г., Тараріко Ю.О. Сучасні деградаційні процеси, еколого-агрохімічний стан та оцінка придатності сільськогосподарських земель для створення екологічно чистих сировинних зон і господарств // Зб. наук. праць Ін-ту агроекології та біотехнології УААН. - 1998. - Вип. 2. - С. 54-65.

24. Тараріко Ю.О. Удосконалення землекористування та агротехнологій // Вісн. аграр. науки. - 1998. - № 8. - С. 16-20.

25. Бердніков О.М., Дуденко В.П., Тараріко Ю.О., Видрін Ю.В. Ефективність інокуляції насіння сільськогосподарських культур азотфіксуючими біопрепаратами // Зб. наук. праць Ін-ту землеробства УААН. - 1998. - Вип. 2. - С. 110-114.

26. Несмашна О.Ю., Тараріко Ю.О., Плішко А.А., Видрін Ю.В. Еколого-енергетична оцінка ґрунтів // Зб. наук. праць Ін-ту агроекології та біотехнології УААН. - 1998. - Вип. 2. - С. 17-23.

27. Тараріко Ю.О., Вітвіцький С.В. Ефективність комплексного застосування азотфіксуючих біопрепаратів та фізіологічно-активних речовин // Агроінком, 1999. - № 10-12. - C. 24-26.

28. Тараріко Ю.О., Дем'янюк О.С. Біологічна активність дерново-підзолистого ґрунту при використанні сидератів / Бюл. Ін-ту с.-г. мікробіології УААН. - 1999. - Вип. 5. - С. 21-23.

29. Бердніков О.М., Тараріко Ю.О. Нетрадиційне азотно-магнієве рідке добриво // Аграрна наука - виробництву. - 2000. - № 1. - С. 7.

30. Тараріко Ю.О., Бердніков О.М. Лізиметричні дослідження як метод екологічної оцінки агротехнологій // Зб. наук. праць Ін-ту агроекології та біотехнології УААН. - 2000. - Вип. 4. - С. 112-117.

31. Тараріко Ю.О. Енерго- та ресурсозберігаючі моделі землекористування // Вісн. аграр. науки. - 2000. - № 7. - С. 53.

32. Тараріко Ю.О. Біологічне землеробство та баланс гумусу в різних сівозмінах Лісостепу України // Ґрунтозахисна біологічна система землеробства в Україні. - НДІБВ, 2000. - С. 285-289.

33. Патика В.П., Тараріко Ю.О., Дульнєв П.Г. Комбіноване добриво // Аграрна наука - виробництву. - 2000. - № 3. - С. 4.

34. Тараріко Ю.О. Програмний продукт "Енерго- та ресурсозберігаючі моделі землекористування" // Аграрна наука - виробництву. - 2000. - № 9. - С. 8.

35. Тараріко Ю.О., Несмашна О.Ю. Енергетична характеристика основних типів ґрунтів України залежно від способів їх використання // Вісн. аграр. науки. - 2000. - № 4. - С. 18-22.

36. Тараріко Ю.О., Спека С.С., Солянек Є.Г., Дорошенко К.В. Модель ведення сільськогосподарського виробництва в ЗВ // Агроекологічн. журн. - 2001. - № 1. - С. 16-21.

37. Тараріко Ю.О., Андрійченко О.А. Біоенергетична оцінка ефективності застосування добрив в зернопросапній сівозміні // Агроекологічн. журн. - 2001. - № 2. - С. 14-17.

38. Тараріко Ю.О. Шерстобоєва О.В., Токмакова Л.М. Вплив органічних і мінеральних добрив на еколого-енергетичний стан ґрунтів // Вісн. аграр. науки. - 2001. - № 12. - С. 55-60.

39. Тараріко Ю.О. Несмашна О.Ю., Глущенко Л.Д. Енергетична оцінка систем землеробства і технологій вирощування сільськогосподарських культур // Вісн. аграр науки. - 2001. - № 6. - С. 74.

40. Тараріко Ю.О., Майстренко М.І. Агроекологічний моніторинг на території бойових ракетних комплексів України // Вісн. аграр. науки. - 2001. - № 9. - С. 51.

41. Тараріко Ю.О., Дорошенко К.В., Стрельченко В.П. Оцінка енергетичної ефективності агротехнологій в Поліссі // Вісн. Державної агроекологічної академії України. - 2001. - № 2 - С. 41-44.

42. Тараріко Ю.О. Формування сталих агроекосистем на основі вдосконалення їх галузевої структури // Зб. наук. праць Ін-ту землеробства УААН. - Вип. 4. - 2001. - С. 9-15.

43. Тараріко Ю.О. Модель ведення сільськогосподарського виробництва в умовах радіоактивного забруднення // Вісн. аграр. науки. - 2001. - № 10. - С. 81.

44. Тараріко Ю.О. Проектування конкурентноздатної екологобезпечної аграрної виробничої системи // Вісн. аграр. науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2001. - № 3 (12). - T. 2. - C. 245-252.

45. Тараріко Ю.О. Вплив добрив і технологій обробітку на енергоємність різних типів ґрунтів // Вісн. Харківського національного аграрного університету. - 2002. - № 2. - С. 113-118.

46. Тараріко Ю.О., Глущенко Л.Д., Савченко В.Г., Дорощенко Ю.Л. Підвищення енергетичної ефективності вирощування сільськогосподарських культур та збереження родючості ґрунтів // Агрохімія та ґрунтознавство. - Спеціальний випуск. - Харків. - 2002. - С. 286-289.

47. Тараріко Ю.О. Вплив агротехнічних чинників на гумусний стан та енергоємність ґрунтів // Агрохімія та ґрунтознавство. - Спеціальний випуск. - Харків. - 2002. - С. 289-291.

48. Тараріко Ю.А. Герасименко О.В. Методологические принципы моделирования устойчивого развития аграрных производственных систем // Вестник Херсонского государственного технического университета. - Вып. 14. - 2002. - С. 66-70.

49. Тараріко Ю.О. Гумусний стан дерново-підзолистого ґрунту та еколого-енергетична ефективність органічних і мінеральних добрив на Поліссі // Вісн. аграр. науки. - 2002. - № 7. - С. 5-9.

50. Тараріко Ю.О., Глущенко Л.Д. Вплив систематичного застосування органічних і мінеральних добрив на біологічні процеси та гумусний стан чорнозему типового // Вісн. аграр. науки. - 2002. - № 11. - С. 18-20.

51. Тараріко Ю.О. Вплив добрив на біологічну активність та гумусний стан ґрунту / Тези доп.: "Сільське господарство України: проблеми, сучасне, майбутнє". - Чабани: Ін-т землеробства УААН. - 1993. - С. 3.

52. Тараріко Ю.О. Вплив систем удобрення зернових культур на родючість ґрунту з урахуванням показників енергетичних витрат // Тези доп.: IV з'їзду Українського товариства ґрунтознавців та агрохіміків. - Харків: Інститут ґрунтознавства та агрохімії. - 1994. - С. 34-35.

53. Тараріко Ю.О. Ефективність застосування побічної продукції зернових на добриво / Тези доп.: "Наукові основи ведення с.-г. виробництва України в сучасних умовах". - Чабани: Ін-т землеробства УААН, 1994. - С. 36.

54. Тараріко Ю.А. Зависимость эколого-энергетической эффективности от уровня интенсификации технологий выращивания зерновых культур // "Современные проблемы охраны и воспроизводства почвенного плодородия: экология, экономика, право." - К.:СОПС Украины, НАН Украины, 1994. - С. 160.

55. Тараріко Ю.О. Видрін Ю.В., Плішко А.А. Розробка та впровадження технологічних проектів оптимального землекористування // Мат. наук.-метод. конф.: "Сталий розвиток агроекологічних систем в умовах обмеженого ресурсного забезпечення." - К., 1998. - С. 55-57.

56. Тараріко Ю.О., Дудка К.С., Фролова О.М. Розробка програмного забезпечення ефективного використання сільгоспугідь та їх відновлення // Мат. наук.-метод. конф.: "Сталий розвиток агроекологічних систем в умовах обмеженого ресурсного забезпечення." - К., 1998. - С. 57-59.

57.Тараріко Ю.О., Видрін Ю.В. Вплив комплексного застосування інокуляції насіння сільськогосподарських культур азотфіксуючими біопрепаратами та фізіологічно-активними речовинами // Мат. наук.-метод. конф.: "Сталий розвиток агроекологічних систем в умовах обмеженого ресурсного забезпечення." - К., 1998. - С. 131-133.

58. Несмашна О.Ю., Тараріко Ю.О. Внутрішня енергія гумусу - універсальний критерій оцінки родючості ґрунтів // Мат. наук.-практ. конф.: "Землеробство XXI століття - проблеми та шляхи вирішення." - К., 1999. - С. 48-49.

59. Тараріко Ю.О. Модель фермерського господарства // Мат. наук.-виробн. конф.: "Оптимізація структури агроландшафтів і раціональне використання ґрунтових ресурсів." - К., 2000. - С. 99.

60. Тагагіко Y. The energy value of the technologies. Agricultural water and invironmental management faculty of Samuel Tessedik College in Szarvas. - 2002. - P. 130-131.

61. Тараріко Ю.О. Енергозберігаючі агротехнології як основа формування сталих систем землеробства // Мат. міжнар. наук, конф.: "Сталий розвиток агроекосистем". - Вінниця, 2002. - С. 158-160.

62. Козлов М.В.,Тараріко Ю.О., Клецький О.М., Палапа Н.В., Москальов Є.Л. Агроекологічна оцінка реформованих господарств // Мат. міжнар. конф.: "Агроекологічний моніторинг ґрунтів як основа сталого розвитку аграрного виробництва." - К., 2002. - С. 96-102.

63. Тараріко Ю.О., Дегодюк С.Е. Агроенергетична оцінка застосування добрив на дерново-підзолистих ґрунтах // Мат. міжнар. конф.: "Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів". - К, 2002. - С. 193-197.

Размещено на Allbest.ru