Методи визначення еколого-економічнтх збитків від забруднення навколишнього природного середовища та напрямки їх удосконалення

4. Метод оцінки впливу на навколишнє середовище за допомогою вартості відтворення

Метод призначений для порівняння витрат на відтворення природних ресурсів, яким можуть бути нанесені збитки при реалізації проекту, і витрат на заходи для запобігання збитків.

Суть даного методу полягає в тому, що витрати, зв'язані з відтворенням природних ресурсів, можуть бути виміряні і розглядатися як оцінка вигод, очікуваних при запобіганні збиткам. Допускається, що не існує непрямих вигод, пов'язаних з цими витратами, і що величина збитків є вимірюваною.

Даний вид аналізу припускає наступне: величина збитків є вимірюваною; витрати відтворення піддаються розрахунку і не перевищують вартості зруйнованих виробничих ресурсів (тому відтворення є економічно ефективним), не існує непрямих вигод, пов'язаних з цими витратами.

Природні ресурси розглядаються тут як потенційні виробничі ресурси, що можуть принести вигоду людині. Виходячи з їхньої виробничої цінності, визначається вартість їхнього відтворення, потім вона порівнюється з вартістю заходів щодо запобігання збиткам. Якщо вартість відтворення вище, то приймається рішення про запобігання збиткам.

Метод рекомендується застосовувати у випадках, коли реалізація проекту вплине на невеликі об'єкти, вартість відтворення яких легко підрахувати, наприклад, дорога, міст, гребля. Якщо об'єктами впливу є ґрунт, вода, ліс і т.д., то необхідно враховувати більшу кількість аспектів. При цьому варто пам'ятати, що не всі вигоди від природних ресурсів піддаються розрахунку на даному етапі розвитку науки.

Метод може використовуватися також для аналізу зовнішніх фізичних і економічних змін у навколишньому середовищу в результаті реалізації проекту.

5. Метод прямої неринкової оцінки на основі транспортно-шляхових витрат

Метод призначений для визначення рекреаційної і естетичної цінності природного об'єкта шляхом виявлення і порівняння витрат населення на відвідування даного природного об'єкта.

Витрати на відвідування природного об'єкта складаються з витрат на дорогу до місця відпочинку і назад, витрат на оплату за в'їзд на місце відпочинку, на проживання, харчування й ін. Дані про кількість відвідувачів і зроблених ними витратах беруться з опитувань відвідувачів, місцевих жителів, туристичних фірм. Усі відвідувачі розбиваються на групи по географічних зонах, відкіля вони приїжджають.

Витрати відвідувачів по кожній географічній зоні зіставляються з витратами відвідувачів із сусідньої географічної зони. Різниця між цими витратами збільшується на кількість відвідувачів і показник середньої відвідуваності по даній географічній зоні за рік. Цей показник характеризує розмір споживчих надлишків, що оплачують відвідувачі з даної географічної зони, у порівнянні з відвідувачами із сусідньої географічної зони. Визначення споживчих надлишків (ПІ) по даної географічній зоні (і) визначається за формулою:

Пиі = (Трі+1 - Трі) х Пі х Ni, ,

де:

Трі, Трі+1 - середнє значення транспортно-шляхових витрат відповідно відвідувачів даної зони й і відвідувачів сусідньої географічної зони і+1;

Пі - розрахункова кількість відвідувачів по i-ої зоні, чол./рік;

Ni - середня відвідуваність по i-ої зоні.

Споживчі надлишки відвідувачів по кожній географічній зоні складаються. Отримана сума характеризує рекреаційну цінність природного об'єкта.

Метод розроблений у США і широко застосовується у світовій практиці.

6. Метод неринкової непрямої оцінки через товари-замінники

Метод застосовується для оцінки поновлюваних і непоновлюваних природних ресурсів, коли є дані про очевидні замінники оцінюваного ресурсу, а також коли цінність розглянутого ресурсу пов'язана лише з одним способом його використання, що відповідає способу використання товару - замінника.

Метод використовується для коректування політики ціноутворення й обґрунтування економічної доцільності застосування оцінюваного природного ресурсу.

Суть методу полягає у визначенні ринкової вартості оцінюваного природного ресурсу, вираженої через вартість використання адекватної кількості іншого ресурсу - замінника. Наприклад, альтернативна оцінка деревини, використовуваної на опалення, визначається через енергоносій-замінник (нафта).

Альтернативна вартість оцінюваного ресурсу через ресурс-замінник при тому самому способі використання визначається як різниця між вартістю використання ресурсу - замінника в кількості, еквівалентному обсягу споживання оцінюваного ресурсу, і витратами на одержання оцінюваного ресурсу.

7. Метод прямий неринкової (суб'єктивної) оцінки на основі готовності платити

Метод призначений для оцінки жителями цінності навколишнього природного середовища й екологічних благ, якими вони користаються. В основі методу лежить встановлення розміру плати, яку населення, що проживає у даній місцевості, погоджується платити з метою збереження якого-небудь природного об'єкта (наприклад, лісу), чи використання якого-небудь природного ресурсу (наприклад, води).

Оцінка виробляється шляхом проведення опитування жителів даної місцевості, на основі якого визначається приблизне число людей, які користуються екологічними благами чи ресурсами, і середній розмір плати, яку опитувані готові витратити на збереження даного блага чи використання даного ресурсу.

Сумарний розмір плати населення дає оцінку загальної цінності екологічного блага чи природного ресурсу, виражену через готовність людей платити.

Метод може використовуватися при розгляді практично будь-якої екологічної проблеми, коли є групи населення, інтереси яких зачіпаються.

Метод широко застосовується у світовій практиці.

8. Метод прямої неринкової оцінки на основі гедонічного ціноутворення

Метод призначений для оцінки впливу факторів екологічного середовища на ринкові ціни нерухомості. В основі гедонічного ціноутворення лежить визначення цінності екологічних благ, їх впливу на комфортність середовища проживання (чи роботи) населення.

Метод заснований на аналізі інформації про вартість нерухомості по районах з різним станом навколишнього природного середовища.

Для визначення цінності навколишнього середовища й екологічних благ спочатку виділяються неекологічні фактори (площа, кількість кімнат, вік будівлі, транспортна приступність і ін.), тоді деякі розходження, що залишаються, у цінах на будинки і квартири можуть бути представлені як результат екологічних відмінностей.

Різниця в ціні квартир з аналогічними неекологічними характеристиками, але які знаходяться в районах з різною екологічною обстановкою, представляє суму, що відбиває бажання людей жити в екологічно сприятливому районі. Отже, розходження в цінах, отримані у результаті обліку всіх змінних, крім характеристик якості навколишнього середовища, відбивають оцінку покупцем розглянутих якісних властивостей навколишнього середовища.

Складність застосування методу полягає в необхідності обробки великого масиву інформації з ринку нерухомості.

Метод був випробуваний у США.

9. Метод ринкової оцінки відновлюваних ресурсів при показниках експлуатації, що змінюються в часі

Метод рекомендується використовувати при ринковій оцінці вартості відновлюваних природних ресурсів при їх експлуатації/використанні. На основі даного методу визначається вартість запасів відновлюваних природних ресурсів з врахуванням показників експлуатації, що змінюються в часі, Ці зміни викликані погіршенням якості природного ресурсу, зменшенням обсягів видобутку і т.д.

Вартість запасів відновлюваних природних ресурсів розраховується шляхом визначення сумарної величини потенційного доходу за весь період експлуатації/використання ресурсу при різних (відмінних) по рокам показниках видобутку за наступною формулою:

TVt

PV =

t-1 (1+S) t

де,

PV - сумарна величина потенційного доходу за весь період експлуатації/використання ресурсу;

Vt -- величина доходу від видобутку ресурсу за рік t, що визначається шляхом множення чистої вартості одиниці ресурсу за рік на обсяг видобутку ресурсу за рік;

s -- ставка дисконтування (дисконтування служить для коректування вартості ресурсу в майбутніх періодах на величину, що враховує темпи інфляції. Ставка дисконту може бути прийнята рівній величині процентної ставки по строковому вкладі, або отримана розрахунковим методом з урахуванням темпів інфляції, зміни вартості цінних паперів і інших факторів.);

Т -- розрахунковий термін експлуатації ресурсу;

t -- розрахунковий рік.

Метод широко застосовується у світовій практиці.

10. Метод ринкової оцінки відновлюваних ресурсів при сталому використанні і не змінюються в часі показниках експлуатації

Метод рекомендується використовувати при ринковій оцінці вартості відновлюваних природних ресурсів при їхньої експлуатації/використанні. На основі даного методу визначається вартість відновлюваних природних ресурсів без обліку показників, що змінюються в часі, експлуатації.

Ринкова оцінка відновлюваних ресурсів заснована на використанні даних існуючих ринків.

Чистий капіталізований доход при незмінних у часі обсягах споживання розраховується як відношення чистого доходу від експлуатації ресурсів у році до ставки дисконтування.

Дисконтування служить для коректування вартості ресурсу в майбутніх періодах на величину, що враховує темпи інфляції. Ставка дисконту дорівнює величині процентної ставки по строковому вкладу, або отримана розрахунковим методом з урахуванням темпів інфляції, зміни вартості цінних паперів і інших факторів.

Чистий доход від експлуатації ресурсів за рік визначається шляхом вирахування з загальної валової виручки витрат заготівлі.

Метод широко застосовується у світовій практиці. У Росії був використаний НПП «Кадастр» при оцінці недеревних ресурсів лісу, деревини, рибних і мисливських-промислових ресурсів різних регіонів.

11. Економічна оцінка вартості території (землі)

Метод рекомендується використовувати при створенні загального земельного кадастру, що включає економічну оцінку.

Метод заснований на тім, що територія (земля) має дві складові вартості:

базисна/нульова вартість території (землі) - абсолютна вартість території, що не залежить від способу її використання;

вартість технологічних удосконалень, зроблених з даною територією для отримання визначеного роду доходів від використання території і її ресурсу - визначається тим реальним доходом, що може приносити дана територія.

12. Економічна оцінка прибережних ресурсів

Метод рекомендується використовувати при виборі варіанта найкращого використання прибережних ресурсів.

Метод полягає в проведенні економічного аналізу, що містить у собі визначення як прямих витрат і вигод, пов'язаних з кожним з видів використання ресурсів, так і цінності непрямих вигод і витрат.

При визначенні в повному обсязі економічних вигод і втрат, пов'язаних з використанням будь-яких прибережних ресурсів, рекомендується досліджувати можливі ефекти використання ресурсів, з огляду на зв'язок між экосистемами і їх вплив на людей, що живуть у цьому районі.

13. Економічна оцінка охоронюваних територій

Метод призначений для оцінки вартості корисних ефектів, що виникають у процесі функціонування заповідників і національних парків.

Економічна оцінка заповідників і національних парків визначається як різниця між валовими доходами (вигодами) і витратами, поділена на коефіцієнт дисконтування.

Метод рекомендується застосовувати при обґрунтуванні рішень на стадії організації особливо охоронюваних територій, виборі оптимального варіанта їхнього розміщення, ефективного розподілу капітальних вкладень на природоохоронні цілі.

14. Оцінка ефективності інвестицій в охоронювані території

Оцінку ефективності інвестицій в охоронювані території рекомендується проводити при аналізі проектів з підтримки і розширення особливо охоронюваних природних територій.

Основним показником оцінки економічної ефективності інвестицій в охоронювані природні території є показник чистої приведеної цінності. Показник чистої приведеної цінності визначається як сьогоднішня ціна чистого доходу шляхом приведення доходів і витрат майбутніх періодів до базовому року проекту з урахуванням коефіцієнта дисконтирования.

Як допоміжний показник можна використовувати абсолютну екологічну ефективність інвестицій. Цей показник розраховується як ефект збереження природи в натуральному виразі на одиницю інвестицій.

Як натуральні показники можуть використовуватися наступні дані:

площа охоронюваних природних територій;

число рідкісних видів тварин і рослин, що зберігаються в заповідниках і національних парках і ін.

При цьому з метою уточнення розмірів екологічного ефекту доцільно використовувати спеціальні коефіцієнти біорізноманіття, що відбивають відносну цінність біорізноманіття різних груп екосистем.

15. Метод економічної оцінки біологічних природних ресурсів на основі витрат на їхнє відтворення

Економічна оцінка біологічних природних ресурсів даним методом здійснюється на основі наступних показників:

кількість одиниць (екземплярів, особин) даного виду ресурсу на території заповідника;

16. Метод економічної оцінки біологічних природних ресурсів на основі результативного підходу

Економічна оцінка біологічних природних ресурсів даним методом виробляється на основі наступних показників:

кількість одиниць (екземплярів, особей) даного виду ресурсу на території заповідника;

17. Метод економічної оцінки біологічних природних ресурсів на основі такс для обчислення розміру стягнення за збиток, заподіяний незаконним добуванням чи знищенням об'єктів тваринного і рослинного світу

Економічна оцінка біологічних природних ресурсів даним методом здійснюється на основі наступних показників:

кількість одиниць (екземплярів, особей) даного виду ресурсу на території заповідника;

За всіма трьома методами економічна оцінка виробляється спочатку окремо по кожному виду біологічного природного ресурсу. Підсумовування економічних оцінок по усіх видах біологічних ресурсів дає загальну економічну оцінку, наприклад, тваринного світу на території заповідника.

18. Метод економічної оцінки особливо охоронюваних природних територій на основі вартісних показників виробничих фондів

Сумарна економічна оцінка даним методом здійснюється з урахуванням наступних показників:

основні фонди заповідника;

Для більш повної (комплексної) оцінки особливо охоронюваних природних територій необхідно враховувати доходи від власної діяльності: наукової, природоохоронної, рекламно-видавничої, просвітительської, господарської.

19. Енерго-економічні оцінки вартості біосферних ресурсів и антропогенного збитку на глобальному і регіональному рівні

Стратегія збалансованого розвитку із системної точки зору припускає розгляд балансу в системі «природа-людина», для чого необхідні кількісні критерії, що дозволяють у тих самих термінах описувати природні й антропогенні процеси й одержувати порівнянні кількісні величини.

Енерго-економічні оцінки вартості біосферних ресурсів і антропогенного збитку базуються на тім, що вся корисна робота на планеті, виконувана і природою і людиною, виробляється з витратами енергії.

Щорічна продукція біосфери 3*Е21 Дж/рік буде еквівалентна вартості 7.5*Е14 $. За даними про біологічну продуктивність основних типів екосистем (Реймерс 1990) зроблена їх вартісна оцінка.

Вся сукупність біологічних видів, що існує на планеті, є підсумком еволюції біосфери (близько 3*Е9 років), тому приведені вище цифри, що відбивають цінність продукції біосфери, зробленої за рік, не можна сприймати як вартість екосистем. Поняття часу повинне враховуватися як реальний матеріальний діючий фактор.

Сумарну енергію, витрачену біосферою на формування сучасного біорізномаїиия, можна оцінити завбільшки 5*Е30 Дж. Прийнявши оцінку загального числа видів на планеті близько 5*Е6 (Реймерс 1990) і темпи зникнення 20-30 видів у рік, можна одержати мінімальну оцінку річних утрат біорізномаїття. Вона буде дорівнює 3*Е25 Дж чи 5*Е18 $, що в 10000 разів перевищує величину корисної роботи біосфери за чи рік у 100 000 разів більше всієї сукупності національних багатств, зроблених за рік людською працею.

Економічну оцінку потенційних утрат біорізномаїття при втраті окремих типів екосистем можна зробити з використанням закономірностей скорочення числа видів при зменшенні площ місцеперебувань (острівний ефект). Знаючи величину скорочення площі даного типу екосистем, частку планетарної видової розмаїтості, що живе в них, а також сумарну його оцінку, можна оцінити потенційні втрати розмаїтості, а також їхній економічний еквівалент.

20. Методи розрахунку внеску природних екосистем по країнах світу в глобальну сталість біосфери

Суть даних методів полягає в тім, що на основі даних про площі природних і порушених людиною земель, що маються в базах даних ООН, ФАО, Інституту світових ресурсів, оцінюється внесок кожної країни як у збереження сухопутних екосистем, так і в їхні втрати.

Більш точна оцінка враховує розходження екосистем суші по найбільш істотним для стійкості екосистем параметрам.

Сумарні втрати стійкості екосистем можна віднести до загальної чисельності людства, що дасть середньосвітовий показник утрат на душу населення. Аналогічні показники розраховуються для кожної країни окремо.

Співвідношення національного і середньосвітового показників відбиває неефективність використання біосферних ресурсів у кордонах національної території.

Висновок

Отримані оцінки дозволяють запропонувати варіант взаєморозрахунків країн за «збереження - втрати» біосферної стійкості. В основі таких взаєморозрахунків може лежати угода про ціну, що світове співтовариство готове платити за зниження ризику дестабілізації біосфери.

Стале використання природних ресурсів є основою для функціонування біосфери та підтримання її рівноваги, а також для забезпечення ресурсами виробничої сфери. Природні і антропогенно змінені екосистеми обумовлюють функціонування популяцій видів флори і фауни та загальний стан природного середовища в Україні. Біологічне різноманіття є не лише національним багатством, але й історичним надбанням народу України, що має бути збережене і передано у користування майбутнім поколінням. Всі заохочувальні заходи, що сприяють збереженню біорізноманіття, відповідають загальній логіці системи сталого використання ресурсів і, загалом, сталого розвитку суспільства

Пропоновані заохочувальні заходи переважно стосуються ситуацій, коли основними причинами втрати біорізномаїття є недостатня інтегрованість природних ресурсів в ринкові механізми та неефективність існуючих в Україні ринкових механізмів, які через економічні інтереси людей могли б забезпечувати стале використання природних ресурсів. Основним принципом, який використовувався при розробці заохочувальних заходів, був принцип інтерналізації в контексті вирішення основного завдання - інтерналізації використання природних ресурсів в економічні механізми шляхом регулювання індивідуальних граничних витрат або корисності таким чином, щоб вони відображали дійсні суспільні витрати або корисність та встановлення прав власності на використання ресурсу. Визначення цього принципу як основного при розробці в Україні заохочувальних заходів з метою сталого використання природних ресурсів витікає з їх слабкої інтеграції в механізми економічного регулювання, внаслідок чого більшість цих механізмів відіграє роль порочних стимулів щодо використання природних ресурсів. Тому переважна більшість пропонованих заохочувальних заходів в галузі економіки спрямована на усунення негативного впливу існуючих порочних стимулів (або самих порочних стимулів) на стан довкілля.

Література

1. Гирусов Э.В. Экология и экономика природопользования. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 455 с.

2. Фоменко Г.А. Денежные оценки природных ресурсов как важнейшее условие устойчивого развития в России // Управление природопользованием для устойчивого развития. -- Ярославль, 1997. Поступила в редакцию 10 октября 2006 г.

3. Боголюбова С.А. Екология.-М.:Знание,1999.-285 с.

4. Закон України “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі україни на 2000-2015 роки”. Київ, 2000.

5. Основи екологічних знань /ред.В.І. Поліщук, Л.П. Царик/, Тернопіль, “Тернопіль”,1998. с 157-160.

6. State of environment in Ukraine for 1999. National report. Kyiv 2001., 192s.