Контроль і управління якістю ґрунтів
Поняття, фактори формування, структура та текстура ґрунту, його специфіка в умовах урбанізованої системи. Характеристика основних джерел забруднення ґрунтів та їх охорона. Особливості контролю та управління якістю земель, організаційно-правові заходи.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.01.2010 |
| Размер файла | 67,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Незважаючи на це, треба пам'ятати, що систематичне застосування пестицидів у землеробстві призводить до того, що вони стають постійним екологічним чинником, який змінює і формує макро- і мікробоценози.
Важливою екологічною характеристикою пестицидів є їх здатність мігрувати у профілі Ґрунту і створювати тим самим небезпеку забруднення ґрунтових вод.
Перистентність пестицидів у ґрунті залежить від застосовуваної дози і форми їх внесення, адсорбційної здатності, повторності обробок, розподілу препарату у ґрунті, типу ґрунту, добавок до пестицидів різних речовин, його рН, температури, вологості, комбінації пестицидів тощо.
У процесі вирішення питання ефективного і безпечного для навколишнього середовища застосування пестицидів реалізуються різні підходи. Постійно удосконалюють асортимент пестицидів за рахунок включення до них менш токсичних і перистентних препаратів, розробляють і впроваджують у практику нові технології та заходи, які дозволяють знизити вміст в об'єктах навколишнього середовища залишків недостатньо "екологічних" за своїми характеристиками пестицидів і їх негативний вплив на агрофітоценози, тварин та людей.
Важливу роль у зниженні і запобіганні негативних наслідків інтенсивного застосування пестицидів у землеробстві відіграє контроль за вмістом їх залишків в об'єктах навколишнього середовища, рослинницькій продукції, кормах і продуктах харчування рослинного походження. Облік результатів контролю за залишками пестицидів дозволяє істотно знизити або усунути повністю негативні наслідки застосування пестицидів.
Одним із шляхів вирішення проблеми забруднення ґрунту пестицидами є удосконалення їх асортименту. Найбільш перспективними пестицидами в цьому відношенні можуть бути органічні сполуки фосфору, похідні аліфатичних карбонових кислот, похідні карбамінової та тіокарбамінової кислот.
Для запобігання нагромадження стійких пестицидів у ґрунтах необхідно ширше чергувати пестициди з урахуванням їх перистентності диференційовано для різних ґрунтово-кліматичних зон.
Для захисту ґрунту від забруднення удосконалюють способи застосування пестицидів. В останні роки значно скоротилось використання пороховидних препаратів і збільшився асортимент у вигляді емульсії і змочуваних порошків, які застосовуються шляхом обприскування, а також препаратів у вигляді гранул. [12, 86-87]
Знизити фітотоксичність залишків гербіцидів можуть також внесені у ґрунт різні речовини, які впливають на гербіциди. Такий вплив, зокрема, має активоване вугілля. Використання його в дозі від 150 до 600 кг/га істотно знижує або повністю усуває фітотоксичну дію залишків гербіцидів на картоплі, цукрових буряках тощо.
ІІ.7 Охорона ґрунтів від забруднення мінеральними добривами
Сучасне землеробство базується на широкому використанні мінеральних добрив як основного засобу підвищення родючості ґрунту й одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур. Проте, надмірне, недостатньо обґрунтоване їх використання призводить до забруднення ґрунту, а також накопичення їх у продовольчих товарах, кормах, поверхневих і підґрунтових водах.
Враховуючи це, потрібний чіткий контроль за правильним їх використанням. Наприклад, застосування добрив можна регламентувати агротехнічними і санітарно-гігієнічними нормативами, нормою добрив на одиницю площі, співвідношенням поживних елементів для окремих культур, строками і способами внесення тощо.
Так, інститутом ґрунтознавства та агрохімії (ІГА) УААН розроблено рекомендації щодо еколого-токсикологічного регламентування використання добрив, згідно з якими передбачається вносити не більше 140 кг/га азоту під озиму пшеницю (160 кг/га у випадку зрошення), 100-під озиме жито і ярий ячмінь, 120-під кукурудзу (180 кг/га у випадку зрошення), 65 - під гречку, 75 -під просо, 170-під рис, 160-під цукрові буряки, 120-під картоплю, 90 - під тютюн, 60 - під огірки і столові буряки та моркву. [15, 238-239]
Одночасно рекомендується збалансувати азотні добрива фосфорними і калійними, а в окремих випадках і мікроелементами.
Для запобігання нагромадження нітратів у рослинах азотні мінеральні добрива треба вносити частинами у строгій відповідності до потреб сільськогосподарських культур за основними етапами органогенезу на підставі даних ґрунтово-рослинницької діагностики. Одночасно доведено, що недоцільно застосовувати деякі азотні добрива на дуже кислих ґрунтах, а також на територіях першого поясу зони санітарної охорони централізованого водопостачання, на мерзлоталому ґрунті.
Значно зменшити надлишок нітратів у ґрунті та рослинах можна за рахунок поєднаного внесення органічних і мінеральних добрив, соломи, сидерації.
Забруднення ґрунту зумовлене не тільки кількістю внесених мінеральних добрив, але й низькою культурою хімізації землеробства, використанням недосконалих технологій вирощування сільськогосподарських культур, а також застосуванням примітивних машин.
Причиною забруднення ґрунту часто є використання як хімічних меліорантів побічних продуктів промислових підприємств (особливо цементних, сірчаних і металургійних заводів), що містять велику кількість баластових речовин, більшість з яких є токсичними. Наприклад, для меліорації солонців часто використовують фосфогіпс як відходи хімічної промисловості. Проте до цього треба ставитись обережно, тому що у фосфогіпсі міститься фтор, який дуже шкідливий для рослин і тварин.
Розділ ІІІ. Контроль та управління якістю ґрунтів
Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість агроландшафту.
Розораність земель є найвищою в світі і досягла 56 відсотків території країни і 80 відсотків сільськогосподарських угідь. Інтенсивне сільськогосподарське використання земель призводить до зниження родючості грунтів через їх переущільнення (особливо чорноземів), втрати грудкувато-зернистої структури, водопроникності та аераційної здатності з усіма екологічними наслідками.
З грунтом щороку виноситься 11 млн. тонн гумусу, 0,5 млн. тонн азоту, 0,4 млн. тонн фосфору і 0,7 млн. тонн калію. Щорічні еколого-економічні збитки від ерозії грунтів дорівнюють 9,1 млрд. гривень. Значної екологічної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення грунтів викидами промисловості (важкі метали, кислотні дощі тощо) та використання засобів хімізації в аграрному секторі. Понад 40 відсотків органіки, отримуваної в результаті діяльності великих тваринницьких комплексів та птахофабрик, з потенційних органічних добрив перетворюються на джерела забруднення довкілля. [15, 26-28]
Ситуація з забрудненням територій ускладнилася після аварії на Чорнобильській АЕС. Радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн. гектарів земель у 74 районах 11 областей, у тому числі 3,1 млн. гектарів ріллі. З використання вилучено 119 тис. гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 65 тис. гектарів ріллі. [15, 31]
У житті будь-якої людини і товариства земля відіграє важливу екологічну, економічну і політичну роль. Земля -- це територія держави. Як об'єкт господарської діяльності людини вона існує без усякого сприяння з його сторони -- як загальний предмет людської праці, як основний засіб виробництва в сільському і лісовому господарстві. Земля використовується також як фундамент, як просторовий операційний базис для розвитку всіх галузей народного господарства.
Що являє собою "земля" як юридична категорія? За законодавством поняття "земля" означає поверхню Земної кулі, що знаходиться в межах державних меж України. У цьому змісті земля вимірюється квадратними метрами, кілометрами, гектарами.
Очевидно, що при характеристиці юридичної категорії "земля" як об'єкта правової охорони від шкідливих впливів до змісту повинні включатися інші елементи, що стосуються, насамперед, якісного стану землі.
Щодо охорони земель від забруднення й інших чинників деградації говориться про охорону грунтів. "Грунт" являє собою родючий поверхневий прошарок землі, що утворився в результаті тривалої взаємодії органічних і неорганічних природних чинників. Його товщина коливається від декількох і сантиметрів до 2 метрів. У зв'язку з цим варто особливо підкреслити, що ціллю правової охорони землі є не зберігання її загальної площі (вона в основному залишається незмінною), а зберігання, відновлення, поліпшення якісного стану земель.
Розходження в якісних характеристиках грунтів -- фізичних, хімічних, фізико-географічних, господарсько-економічних, історичних і навіть естетичних, а також особливості грунтів як нерухомості є основою для установлення видів і категорій земель, передбачених чинним законодавством.
Стаття 1. Земельне законодавство України і його завдання.
Земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою створення розумів для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку усіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.
Гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря регулюються спеціальним законодавством України і Республіки Крим.
ІІ.1 Організаційно-правові заходи охорони земель
Поряд із Конституцією України, Законом "Про охорону навколишнього природного середовища", іншими законами, що містять деякі загальні норми щодо землекористування й охорони земель як частини природи, відношення по використанню земель і їхньої охороні регулюються в рамках земельного законодавства.
Регулюючи порядок надання земель у користування або оренду, закони України встановлюють права й обов'язки природокористувачів і орендарів по забезпеченню раціонального використання земельних ресурсів і їхньої охорони. Одним з основних принципів землекористування є принцип використання земель строго відповідно до цілей, для яких землі були надані.
У земельному законодавстві визначені задачі і конкретні вимоги, адресовані власникам землі, землевласникам, землекористувачам і орендарям по охороні земель. Під охороною земель розуміється система правових, організаційних, економічних і інших заходів, спрямованих на їхнє раціональне використання, запобігання необгрунтованих вилучень земель із сільськогосподарського обороту, деградації, а також на відновлення продуктивності земель і підвищення родючості ґрунтів.
Зміст охорони земель складають закріплені в законодавстві правові заходи заходи попереджувального, заборонного, відбудовного й іншого характеру, спрямовані на:
- раціональну організацію території;
- відновлення і підвищення родючості ґрунтів, а також інших корисних властивостей землі;
- захист земель від водяної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, повторного засолення, висушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними радіоактивними речовинами, від інших процесів руйнації;
- захист від зараження сільськогосподарських угідь і інших земель карантинними шкідниками і хворобами рослин, заростання бур'янами, чагарником і дрібноліссям, інших процесів погіршення культуртехнічного стану земель;
- рекультивацію порушених земель, відновлення їхньої родючості й інших корисних властивостей землі і своєчасне залучення в господарський оборот;
- зняття, використання і зберігання родючого прошарку ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних із порушенням земель.
Основне призначення попереджувальних правових мір полягає в тому, щоб запобігти в процесі землекористування можливість виникнення негативних наслідків, шкідливих для стана ґрунтів, забезпечити раціональне використання земель. Такі міри реалізуються шляхом установлення правил ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, подання і вилучення земель, розробки і здійснення проектів землевпорядження, використання земель підприємствами, установами, організаціями і громадянами.
З урахуванням особливої екологічної й економічної цінності сільськогосподарських земель принциповим є питання про екологічно доцільні методи ведення сільського господарства. Методи, що зберігають і покращують ґрунт, такі, як тестування, контурна оранка, компостування і вирощування покривних культур, використання полікультур і сівозміни застосовуються у світі протягом сторіч.
Мільйони фермерів в усіх країнах світу уже впроваджують обгрунтовані сільськогосподарські технології, що охороняють ґрунти і екологічно. Задача складається в тому, щоб усі фермери дізналися про неї і навчилися ними користуватися, і це скоріше соціальна, чим технічна проблема. В Україні роботу з формування агрокультури і впровадженню таких методів може і повинно проводити Міністерство сільського господарства і продовольства України. Цьому може сприяти також упровадження спеціальних мір економічного стимулювання.
З урахуванням існуючих в Україні масштабів деградації ґрунтів особливе місце в системі земельного законодавства займає Закон України "Про меліорацію земель". Меліорація земель являє собою корінне поліпшення ґрунтів шляхом проведення гідротехнічних, культуртехчних, хімічних, протиерозійних, агролісомеліоративних, агротехнічних й інших меліоративних заходів.
У залежності від характеру меліоративних заходів Закон передбачає проведення таких типів меліорації ґрунтів: гідромеліорація; агролісомеліорація; культуртехнічна меліорація; хімічна меліорація.
Гідромеліорація ґрунтів полягає в проведенні комплексу меліоративних заходів, що забезпечують корінне поліпшення заболочених, зайво зволожених, посушливих, еродованих, змитих й інших ґрунтів, стан яких залежить від впливу води. Гідромеліорація ґрунтів спрямована на регулювання водяного, повітряного, теплового і живильного режимів ґрунтів на землях за допомогою здійснення заходів для підйому, подачі, розподілу і відводові вод за допомогою меліоративних систем, а також окремо розташованих гідротехнічних споруджень. До цього типу меліорації земель відносяться зрошувальна, осушувальна, протипаводкова, протиселєва, протиерозійна, протиповзнева й інші види гідромеліорації земель.
Агролісомеліорація ґрунтів кладається в проведенні комплексу меліоративних заходів, що забезпечують корінне поліпшення земель за допомогою використання грунтозахисних й інших властивостей захисних лісових насаджень. До цього типу меліорації ґрунтів відносяться такі її види:
- протиерозійна --захист ґрунтів від ерозії шляхом створення лісових насаджень на ярах, балках, пісках, берегах рік і інших територій;
- полезахисна --захист ґрунтів від впливу несприятливих явищ природного, антропогенного і техногенного походження шляхом створення захисних лісових насаджень на межах земель сільськогосподарського призначення;
- пасовищезахисна -- апобігання деградації ґрунтів пасовищ шляхом створення захисних лісових насаджень.
Культуртехнічна меліорація ґрунтів спрямована на проведення комплексу меліоративних заходів щодо корінного поліпшення земель.
Хімічна меліорація ґрунтів складається в проведенні комплексу меліоративних заходів щодо поліпшення хімічних фізичних властивостей ґрунтів. Хімічна меліорація земель містить у собі вапнування ґрунтів, фосфорування грунтів і гіпсування ґрунтів.
Регульований Законом України порядок проведення меліорації ґрунтів включає планування меліорації ґрунтів, розробку, узгодження, затвердження і реалізацію проектів меліорації. При цьому планування меліорації ґрунтів проводиться державним органом виконавчої влади, що здійснює управління сільським господарством, відповідно державними загальними і регіональними (територіального) програмами в області меліорації земель, а також по замовленнях власників, власників, користувачів земельних ділянок.
Порядок розробки, узгодження і затвердження проектів меліорації ґрунтів також установлюється місцевим органом виконавчої влади, що здійснює управління сільським господарством. Таким органом є Міністерство сільського господарства і продовольства України.
Відповідно до закону про меліорацію земель, проекти меліорації повинні враховувати будівельні, екологічні, санітарні й інші стандарти, норми і правила. Проводиться меліорація громадянами й організаціями, що мають ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності.
Одна зі специфічних заходів охорони земель стосується консервації деградованих земель. Її здійснення регулюється положенням про порядок консервації деградованих сільськогосподарських угідь і земель, забруднених токсичними промисловими відходами і радіоактивними речовинами.
Консервація ґрунтів, або тимчасовий виняток їх із господарського використання, здійснюється з метою запобігання розвитку й усунення процесів деградації грунтів, відновлення їхньої родючості і реабілітації забруднених територій. Виявлення деградованих ґрунтів провадиться шляхом обстежень, проведених по затверджених методиках підприємствами й організаціями, а також громадянами, що одержали у встановленому порядку ліцензії на ці обстеження. У ході проведення обстежень установлюється місце розташування деградованих і забруднених земель, їхня площа, склад угідь, якісний стан земель, динаміка його зміни в останні 5-10 років, причини, що призвели до деградації. За результатами обстежень складаються карти і таблиці по видах і ступеню деградації, а також підготовляється висновок по їхньому подальшому використанню.
Землі, виведені з господарського обороту в результаті консервації, зберігаються за власниками землі, землевласниками, землекористувачами (при створенні ними необхідних умов для відновлення деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель) або перекладаються в земельний запас. Збитки, заподіяні погіршенням якості земель або обмеженням їхній використання, включаючи упущену вигоду на період консервації, відшкодовуються власникам землі, землевласникам і землекористувачам у повному обсязі тими підприємствами, по чиїй провині відбулася деградація ґрунтів.
Одночасно земельним законодавством передбачені міри економічного характеру по стимулюванню землекористувачів до раціонального використання й охорони ґрунтів. Економічне стимулювання включає:
- виділення засобів бюджету для відновлення ґрунтів, зруйнованих не з вини осіб, що використовують ці ґрунтів;
- звільнення від плати за земельні ділянки, що знаходять у стадії сільськогосподарського освоєння;
- часткову компенсацію (із засобів бюджету) зниження витрати в результаті тимчасовий консервації ґрунтів;
- заохочення землекористувачів за підвищення родючості грунтів;
- установлення підвищених цін на екологічно чисту продукцію.
ІІІ.2 Потенціал є -- реалізація відсутня
Одним зі шляхів охорони сільськогосподарських угідь, відтворення родючості ґрунтів є забезпечення дотримання ґрунтозахисних технологій. Це завдання охоплює низку питань: від розробки ґрунтозахисних технологій до запровадження економічного стимулювання сільськогосподарських товаровиробників за покращення стану ґрунту.
Україна має науковий потенціал, спроможний розробити ґрунтоохоронні технології вирощування різних сільськогосподарських культур у різних агрокліматичних зонах та навчити їм сільськогосподарських товаровиробників. Проте механізм економічного стимулювання ще не розроблено. Не встановлено також і повноваження щодо здійснення технологічного контролю за вирощуванням сільськогосподарських культур.
Не має таких повноважень і Міністерство аграрної політики. Відповідно до Законів України «Про охорону земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель» повноваження міністерства обмежуються здійсненням моніторингу земель, зокрема, агрохімічної паспортизації сільгоспугідь. [6, 352]
Окрім того, вітчизняне законодавство містить певні суперечності. Здавалося б, Законом України «Про охорону земель» чітко визначено, що дані агрохімічної паспортизації земель мають використовуватися в процесі регулювання земельних відносин. Однак, Законом України «Про оцінку земель» не передбачається використання даних агрохімічної паспортизації ані при бонітуванні ґрунтів, ані при економічній чи експертній грошовій оцінці земельних ділянок.
Агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення є основним критерієм достовірної та якісної вартісної оцінки земельних ресурсів як у цілому, так і кожного окремого поля, земельної ділянки. Адже агрохімічний паспорт земельної ділянки передбачає визначення її фактичного агроекологічного стану за сукупністю агрохімічних і біологічних властивостей та забрудненості ґрунтового покриву. Тож альтернативи для використання даних агрохімічної паспортизації сільськогосподарських угідь при їхній вартісній оцінці практично немає. Об'єктивне бонітування можливе лише за умови інтегрування даних ґрунтового обстеження та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення. Але використання для вартісної оцінки землі застарілих даних ґрунтового обстеження (майже шістдесятирічної давнини) є досить відносним, оскільки зміни, що відбулися за цей період у ґрунтах України, можуть суттєво вплинути на їхній бонітет.
Проведення нового ґрунтового обстеження передбачено Загальнодержавною програмою використання та охорони земель. Проект Закону України про її затвердження вже понад два роки Держкомзем України доопрацьовує та погоджує з урядом, який перманентно змінюється.
Але ж нинішній чи майбутній землевласник повинен мати змогу реально оцінити земельну ділянку, а це можливо лише на підставі даних її агрохімічного паспорта.
ІІІ.3 Державний земельний кадастр
Державний земельний кадастр -- це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.
Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:
1. забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;
2. застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;
3. запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.
Державний земельний кадастр включає:
1. кадастрове зонування;
2. кадастрові зйомки;
3. бонітування ґрунтів;
4. економічну оцінку земель;
5. грошову оцінку земельних ділянок;
6. державну реєстрацію земельних ділянок;
7. облік кількості та якості ґрунтів.
Бонітування ґрунтів -- це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.
Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність.
Облік якості ґрунтів відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.
ІІІ.4 Якість ґрунтів має бути контрольована
«Центрдержродючість» та мережа регіональних центрів «Облдержродючість» представляють єдину із служб, яка досліджує якісний стан ґрунтів. Вони мають для цього необхідну інфраструктуру та професійні кадри. Водночас, центри не мають і не можуть мати повноважень щодо державного контролю у цій сфері.
Наразі держава потребує ще одну розгалужену структуру, наділену правами та спроможну здійснювати технологічний контроль за раціональним використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення.
Як прототип доцільно використати досвід США, де вже майже 70 років діє Служба охорони ґрунтів, під проводом якої здійснюються всі роботи з вивчення, використання, охорони й управління земельними ресурсами. Служба володіє картографо-аналітичною інформацією про стан земельних ресурсів країни, постійно її оновлює, визначає пріоритетні проблемні питання, формує пропозиції конгресу щодо бюджетного фінансування заходів з охорони ґрунтів і ґрунтоохоронних законодавчих актів.
Тож вважається за необхідне утворити у складі міністерства Державну службу охорони ґрунтів - як урядовий орган державного управління.
Питання запровадження державного контролю за додержанням ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур потребує нагального вирішення. Адже у зв'язку з реформуванням земельних відносин власниками землі стають юридичні та фізичні особи з недостатнім рівнем агрономічних та агрохімічних знань, яким байдужа не тільки якість землі, а й її подальша доля.
Для забезпечення нормального функціонування зазначеної служби, назвемо її Держґрунтоохороною, та виконання покладених на неї повноважень слід внести зміни до Земельного Кодексу України, законів України «Про охорону земель» і «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та до Закону України «Про оцінку земель». Що має робити новий держорган?
Напрямки діяльності, які охоплюватимуться Державною службою охорони ґрунтів:
- організація розроблення та контроль за впровадженням загальнодержавних і регіональних програм з державної агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення;
- здійснення державного контролю у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення за додержанням ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур, за зміною показників якісного стану ґрунтів унаслідок проведення господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення, а також за станом забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами земель сільськогосподарського призначення;
- організація проведення за результатами державної агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення бонітування ґрунтів та на основі його даних - економічної та нормативної грошової оцінки земельних ділянок;
- участь у розробленні, сприянні впровадженню механізму економічного стимулювання заходів щодо використання й охорони земель та підвищення родючості ґрунтів згідно з даними державної агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення;
- організація підготовки за даними державної агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення Національної доповіді про стан родючості ґрунтів;
- подання органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування клопотання про обмеження чи припинення робіт, які ведуться з порушенням агротехнічних та ґрунтозахисних технологій;
- підготовка експертних висновків щодо порушень законодавства України про пестициди та агрохімікати у сфері охорони і відтворення родючості ґрунтів.
Висновки
З набуттям Україною незалежності почалося формування законодавчої бази охорони родючості ґрунтів. Українським законодавством земельні ресурси визначено як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави.
Разом з тим, законодавство, яким регламентувалося проведення земельної реформи, залишило поза увагою як урахування рівня родючості сільськогосподарських угідь при їх розпаюванні та необхідність попереднього вилучення малопродуктивних і деградованих земель, так і здійснення контролю стану родючості ґрунтів у процесі їх господарського використання.
Водночас, з 1991 року, в Україні було припинено реалізацію програм підвищення родючості ґрунтів усіх рівнів: від національного до місцевого. Головна причина - відсутність фінансової підтримки заходів з охорони ґрунтів. Як наслідок, у ґрунті знижується вміст гумусу та поживних елементів, збільшуються площі еродованих ґрунтів.
Перший вагомий крок у напрямку законодавчого вирішення проблеми охорони родючості ґрунтів було зроблено 1995 року, коли Верховна Рада прийняла Закон України «Про пестициди і агрохімікати». Статтею 12 цього Закону передбачено проведення агрохімічного обстеження ґрунтів, видачу агрохімічного паспорта земельної ділянки (поля).
З метою реалізації цього закону був прийнятий Указ Президента України від 2 грудня 1995 року «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення». Вже починаючи з 1996 року, державні проектно-розвідувальні станції хімізації сільського господарства, які згодом перетворилися на державні проектно-технологічні центри охорони родючості ґрунтів і якості продукції Автономної Республіки Крим і областей (регіональні центри «Облдержродючість»), почали перший тур агрохімічної паспортизації сільськогосподарських угідь. Досліджувалися не лише агрохімічні показники, а й забруднення важкими металами, залишками пестицидів, радіонуклідами кожної земельної ділянки.
Поряд із Конституцією України, Законом "Про охорону навколишнього природного середовища", іншими законами, що містять деякі загальні норми щодо землекористування й охорони земель як частини природи, відношення по використанню земель і їхньої охороні регулюються в рамках земельного законодавства. Регулюючи порядок надання земель у користування або оренду, закони України встановлюють права й обов'язки природокористувачів і орендарів по забезпеченню раціонального використання земельних ресурсів і їхньої охорони.
Одним з основних принципів землекористування є принцип використання земель строго відповідно до цілей, для яких землі були надані. У земельному законодавстві визначені задачі і конкретні вимоги, адресовані власникам землі, землевласникам, землекористувачам і орендарям по охороні земель. Під охороною земель розуміється система правових, організаційних, економічних і інших заходів, спрямованих на їхнє раціональне використання, запобігання необгрунтованих вилучень земель із сільськогосподарського обороту, деградації, а також на відновлення продуктивності земель і підвищення родючості ґрунтів.
Зміст охорони земель складають закріплені в законодавстві правові заходи заходи попереджувального, заборонного, відбудовного й іншого характеру, спрямовані на:
- відновлення і підвищення родючості ґрунтів, а також інших корисних властивостей землі;
- захист земель від водяної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, повторного засолення, висушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними радіоактивними речовинами, від інших процесів руйнації;
- захист від зараження сільськогосподарських угідь і інших земель карантинними шкідниками і хворобами рослин, заростання бур'янами, чагарником і дрібноліссям, інших процесів погіршення культуртехнічного стану земель;
- рекультивацію порушених земель, відновлення їхньої родючості й інших корисних властивостей землі і своєчасне залучення в господарський оборот;
- зняття, використання і зберігання родючого прошарку ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних із порушенням земель.
Основне призначення попереджувальних правових мір полягає в тому, щоб запобігти в процесі землекористування можливість виникнення негативних наслідків, шкідливих для стана грунтів, забезпечити раціональне використання земель. Такі міри реалізуються шляхом установлення правил ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, подання і вилучення земель, розробки і здійснення проектів землевпорядження, використання земель підприємствами, установами, організаціями і громадянами.
Список використаних джерел та літератури
1. Баб'як О.С. Екологiчне право України: Навч. посiб./ О.С.Баб'як, П.Д. Бiленчук, Ю.О. Чирва. -- К.: Атiка, 2000. -- 216 c.;
2. Бiлявський Г.О. Основи загальної екологiї: Пiдручник/ Г.О. Бiлявський, М.М. Падун, Р.С. Фурдуй. -- К.: Либiдь, 1993. -- 304 c.;
3. Боков В.А. Основы экологической безопасности: Учеб. пособие/ В.А. Боков, А.В. Лущик. -- Симферополь: СОНАТ, 1998. -- 224 c.;
4. Герасимчук А.А. Основи екологiї: Опор. курс лекцiй: Навч. посiб./ А.А. Герасимчук, Ю.I. Палеха. -- К: Укр.-фiн. iн-т менедж. i бiзнесу, 1999 -- 68 c.;
5. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. -- К.: Знання, 2000;
6. Закон України «Про охорону земель» // Відомості Верховної Ради (ВВР), -- 2003// N 39 -- ст.349;
7. Екологічний енциклопедичний словник / Під заг. ред. І.І.Дедю. - Кишинів, 1990;
8. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології. -- 2-ге вид. -- К.: МАУП, 2000;
9. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. -- К.: Знання; Л.: Вид-во ЛБК НБУ, 1999;
10. Малишко М.І. Основи екологічного права України. -- К.: МАУП, 1998;
11. Мякишев І. Проблеми українського ґрунтознавства. - Чернівці, 2001;
12. Никитин Е.Д., Скворцова Е.Б. Роль почвы в сохранении биосферы. // Почвоведение, 1994, N 5, С. 80-87;
13. Основи ґрунтознавства. - Чернівці, 1999;
14. Охорона ґрунтів: Навч. посібник / М.К.Шикула, О.Ф.Гнатенко, Л.Р. Петренко, М.В. Капштик. - К.: Знання, 2001.- 398 с.;
15. Панас P.M. Ґрунтознавство: навчальний посібник. - Львів: "Новий Світ - 2000", 2006. - 372 с.;
16. Патика В.П., Патика М.В. Вплив мінеральних і органічних добрив на вміст рухомих форм фосфору в ґрунті // Збірник наукових праць інституту землеробства УААН (спеціальний випуск) „Шляхи підвищення ефективності використання на добриво побічної продукції рослинництва”, присвячений всеукраїнській науковій конференції. - К., 2003. - С. 148-151;
17. Патика М.В. Відновлення здоров'я ґрунту //Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Оптимізація агроландшафтів: раціональне використання, рекультивація, охорона". -- Дніпропетровськ, 2-4 червня 2003. -- С. 45-47;
18. Петров К.М. Общая экология: Взаимодействие общества и природы: Учеб. пособие для вузов. -- 2-е изд., стер. -- СПб.: Химия, 1998;
19. Про затвердження Положення про моніторинг земель: Постанова... 20 серп. 1993 р. № 661 // Уряд. кур'єр. - 1993. - № 136 - 137. - С. 11.;
20. Про затвердження Порядку користування землями водного фонду: Постанова... 13 трав. 1996 р. № 502 // Держ. вісн. України. - 1996. - № 5 - 6. - С. 365.;
21. Про Національну програму охорони земельна 1996 - 2005 роки: Розпорядження... 17 лют. 1996 р. № 34/96 // Уряд. кур'єр. - 1996. - 11 квіт. - С. 6.;
22. Про порядок ведення державного земельного кадастру: Постанова... 12 січ. 1993 р. № 15 // Зібр. постанов Уряду України. - 1993. - № 3. - Ст. 55.;
23. Про створення єдиной системи державних органів земельних ресурсів: Указ... 6 січ. 1996 р. № 34 // Уряд. кур'єр. - 13 січ. - С. 2.;
24. Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель с. - г. призначення: Указ... 2 груд. 1995 р. № 1118 // Уряд. кур'єр. - 1995. - 14 груд. - С. 7.;
25. Забота о земле -- залог рационального природопользования. -- К., 1986;
26. Чернова Н.М., Былова А.М. Экология. -- М.: Просвещение, 1988;
27. Чистик О.В. Экология: Учеб. пособие. -- Минск.: "Новое знание", 2000;
28. Шилов П.А. Экология: Учеб. для биол. и мед. спец. вузов. -- М.: Высш. шк., 1998;
29. Экология города: Учебник для вузов/ Под ред. Ф.В. Стольберга. -- К.: Либра, 2000. -- 464 c.;
30. Эффективность сельскохозяйственного природопользования/Отв. ред. П.Ф. Веденичев. -- К., 1982.
Подобные документы
Джерела забруднення ґрунтів сільськогосподарських угідь. Методика відбору проб. Загальна оцінка забруднення ґрунтів України. Заходи щодо охорони ґрунтів сільськогосподарського призначення. Попередження виснаження ґрунтів і підвищення врожайності культур.
курсовая работа [164,7 K], добавлен 31.01.2014Моніторингове дослідження територій. Проведення моніторингу забруднення ґрунтів Рівненської та Житомирської областей. Заходи з охорони земель. Оцінка ліхеноіндикаційною зйомкою забруднення чадним газом автомобільним транспортом квадрату № В1 міста Херсон.
курсовая работа [127,5 K], добавлен 20.11.2013Родючість ґрунтів як критерій якісної оцінки сільськогосподарських угідь. Екологічні аспекти землекористування в Україні. Математичні моделі розрахунку і прогнозування хімічного забруднення ґрунту, їх приклади. Моделювання забруднення ґрунту пестицидами.
курсовая работа [266,4 K], добавлен 29.09.2009Основні види антропогенного впливу на ґрунти, принцип контролю їх забруднення. Санітарні та біологічні показники оцінки стану ґрунтів, їх класифікація за впливом хімічних забруднюючих речовин. Схема оцінки епідемічної небезпеки ґрунтів населених пунктів.
контрольная работа [39,1 K], добавлен 30.11.2011Поняття про державний контроль за станом навколишнього середовища, його призначення та принципи реалізації. Методи та форми контролю стану екосистем. Екологічна стандартизація та нормування антропогенних навантажень. Контроль за якістю повітря та водойм.
курсовая работа [348,5 K], добавлен 13.09.2010Значення ґрунту як одного з найважливіших компонентів природного середовища. Наслідки ерозії та виснаження земель, основні заходи боротьби з ними. Інтенсивне забруднення ґрунтів внаслідок дії хімічних сполук. Розвиток вторинного засолення і заболочування.
реферат [14,8 K], добавлен 07.12.2011Розробка методу оцінки екологічного стану ґрунту на основі fuzzy-теорії за виміряними значеннями концентрацій важких металів, що дає змогу вибору місця видобування екологічно чистої води. Забруднення ґрунтів важкими металами. Шкала оцінки стану ґрунтів.
статья [1,3 M], добавлен 05.08.2013Виникнення і розвиток екологічного контролю, проблеми його становлення. Основні підходи до розуміння правової природи екологічного контролю, його класифікації, видів, форм. Загальна характеристика екологічного контролю як функції екологічного управління.
курсовая работа [51,9 K], добавлен 17.02.2012Аналіз моніторингу навколишнього середовища (ґрунтів та рослинної продукції), який проводив Хмельницький обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції. Фактори накопичення та міграції радіонуклідів в ґрунті.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 22.12.2010Склад органічної частини ґрунту. Утворення гумусу, його екологічна роль. Географічні закономірності розподілу гумусних речовин. Поняття та види родючості ґрунту, її оцінка та шляхи її поліпшення. Земельні ресурси та принципи їх раціонального використання.
реферат [27,8 K], добавлен 03.03.2011
