Нормування антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище

Від чого залежить ступінь впливу ІЧ-випромінювань?

Вплив ІЧ-випромінювань на біологічні об'єкти може бути загальним та локальним і призводить, зазвичай, до підвищення температури.

При тривалому перебуванні людини в зоні теплового променевого потоку відбувається різке порушення теплового балансу в організмі людини. При опроміненні довгохвильовими променями підвищується температура поверхні тіла, а короткохвильовими - органів та тканин організму, до яких здатні проникнути 14 промені.

Більшу небезпеку мають короткохвильові випромінювання, які здійснюють безпосередній вплив на оболонку та тканини мозку і тим самим можуть призвести до виникнення так званого "теплового удару". Людина при цьому відчуває запаморочення, головний біль, порушується координація рухів, настає втрата свідомості. Можливим наслідком впливу короткохвильових ІЧ-випромінювань на очі є поява катаракти.

Рівень впливу ІЧ-випромінювань залежить від низки чинників:

* спектру та інтенсивності випромінювання;

* площі поверхні, яка випромінює 14 промені;

* розмірів ділянок тіла людини, що опромінюються;

* тривалість впливу;

* кута падіння 14 променів тощо.

За якими показниками здійснюється нормування допустимої тривалості неперервного опромінювання ІЧ-променями?

При інтенсивності теплового опромінювання 14 променями понад 350 Вт-м"² та опромінюванні більш 25% поверхні тіла тривалість безперервної роботи та регламентованих перерв встановлюють відповідно до даних, наведених у таблиці 10.1.

Допустима тривалість безперервної роботи й регламентованих перерв протягом години

В чому полягає біологічне значення ультрафіолетового випромінювання?

Ультрафіолетове (УФ) випромінювання належить, так само як і інфрачервоне, до оптичного діапазону електромагнітних хвиль. За способом генерації наближаються до теплового діапазону випромінювань (температурні випромінювачі починають генерувати УФ промені при температурі понад 1200°С), а за біологічною дією - до іонізуючого випромінювання. Слід зазначити, що основним джерелом УФ-випромінювання є Сонце. Енергія від Сонця надходить на Землю у вигляді видимого, інфрачервоного та ультрафіолетового випромінювань. УФ-випромінювання несе найбільшу енергію і є дуже фізіологічним, тобто інтенсивно діє на живу речовину. До антропогенних джерел, які генерують УФ-випромінювання, належать: електрозварювальне обладнання, електроплавильні печі, оптичні квантові генератори, ртутно-кварцеві лампи тощо.

Спектр УФ-випромінювання умовно поділяють на три діапазони:

* УФА - довгохвильовий, з довжиною хвилі від 400 до 320 нм;

* УФВ - середньохвильовий - від 320 до 280 нм;

*УФС - короткохвильовий - від 280 до 10 нм. Два останні діапазони (УФВ, УФС) - це так званий діапазон "жорсткого ультрафіолету", надзвичайно шкідливі для всього живого. Ці випромінювання призводять до порушення структури білків та нуклеїнових кислот і, врешті-решт, до загибелі клітин.

На висотах 20-50 км від Землі повітря містить підвищену кількість озону. Озон утворюється у стратосфері за рахунок звичайного двоатомного кисню (Оа), що поглинає "жорстке" УФ-випромінювання. Енергія УФ-випромінювань витрачається на фотохімічну реакцію утворення озону з кисню (ЗО₂-»2Оз), і тому до поверхні вони не доходять. До Землі проникає лише істотно послаблений потік "м'якого" УФ-випромінювання. Від його негативної дії організм людини вміє захиститися, синтезуючи у шкірі шар темного пігменту -меланіну (засмага). Однак ця речовина утворюється дуже повільно. Тому тривале перебування на весняному сонці викликає почервоніння шкіри, головний біль, підвищення температури тіла тощо.

Значні дози опромінення можуть спричинити професійні захворювання шкіри та очей.