главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество Коллекция рефератов Otherreferats
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Радіація, її вплив на організм людини

Радіація. Основні поняття й одиниці виміру. Вплив радіації на організми. Радіоактивний розпад. Період напіврозпаду ізотопу. Джерела радіаційного випромінювання. Природні джерела. Джерела, створені людиною (техногенні). Кінцевий ефект опромінення.

Рубрика: Экология и охрана природы
Вид: дипломная работа
Язык: украинский
Дата добавления: 15.07.2008
Размер файла: 34,5 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Хімія та екологія: радіація та радіоактивність
Види радіоактивних випромінювань: альфа-, бета-, гама- випромінювання, нейтронне, рентгенівське, їх природні і штучні джерела. Пропускна здатність радіаційного випромінювання. Одиниці вимірювання радіації. Забруднення довкілля після Чорнобильської аварії.
презентация [5,4 M], добавлена 04.06.2011

2. Вплив радіоактивного забруднення на флору
Поняття та одиниці вимірювання доз радіації. Природні джерела радіоактивного випромінювання. Зона відчуження Чорнобильської АЕС та діючі АЕС - джерела радіонуклідного забруднення. Аналіз радіоактивного забруднення грунтів та рослин Чернігівської області.
курсовая работа [820,2 K], добавлена 25.09.2010

3. Радіоактивне забруднення
Досвід протирадіаційного захисту військовослужбовців під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Попередження внутрішнього опромінення, контроль над станом здоров’я ліквідаторів. Головні природні джерела радіації.
курсовая работа [26,2 K], добавлена 30.09.2013

4. Екологія і практична діяльність людини
Науково-технічний прогрес та проблеми екології. Джерела екологічної кризи та її вплив на біосферу. Техногенно-екологічна безпека України. Вплив промислового та сільськогосподарського виробництв на біосферу. Природні, техногенні небезпечні явища і процеси.
курсовая работа [237,2 K], добавлена 28.11.2010

5. Джерела антропогенного забруднення та класифікація забруднень
Основні забруднення навколишнього середовища та їх класифікація. Головні джерела антропогенного забруднення довкілля. Роль галузей господарства у виникненні сучасних екологічних проблем. Вплив на здоров'я людини забруднювачів біосфери та атмосфери.
реферат [24,3 K], добавлена 15.11.2010

6. Вплив атомних електростанцій на навколишнє середовище
Сучасний стан атомної енергетики. Характер ядерно-енергетичного комплексу України. Переміщення радіоактивності в навколишнім середовищі. Вплив радіації на організм людини. Види радіоактивного випромінювання. Радіаційна безпека в зоні відчуження.
курсовая работа [1,9 M], добавлена 03.06.2013

7. Озоновий шар
Ультрафіолетове випромінювання Сонця. Озонові діри, причини їх появи та наслідки. Вплив опромінення на живі організми. Стан озонової діри над південним полюсом. Міжнародне співробітництво України в сфері охорони атмосферного повітря та озонового шару.
реферат [823,3 K], добавлена 23.05.2009

8. Вплив наркотичних речовин на організм людини в умовах техногенного забрудненя території
Загальні відомості про наркотичні речовини та вплив на організм людини. Екологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС в Чернігівській області. Вплив факторів довкілля на здоров’я населення Чернігівщини. Аналіз стану наркологічної допомоги населенню.
реферат [213,0 K], добавлена 21.03.2009

9. Забруднення навколишнього середовища важкими металами
Атмосфера промислових міст та забруднення повітря викидами важких металів. Гостра інтоксикація ртуттю: причини, симптоми та наслідки. Основні джерела забруднення миш’яком, його вплив на організм людини. Способи захисту від впливу важких металів.
реферат [66,1 K], добавлена 14.10.2013

10. Забруднення атмосфери. Джерела та наслідки забруднення
Джерела і речовини хімічного забруднення атмосфери. Контроль за викидами в атмосферу. Забруднення від автотранспорта, літаків. Вплив оксидів вуглецю, азоту, діоксида сірки, сірчаного ангідрида, радіоактивних речовин на людину, рослинний і тваринний світ.
реферат [43,1 K], добавлена 23.09.2009


Другие работы, подобные Радіація, її вплив на організм людини


Курсова робота

По дисципліні Екологія

По темі Радіація, її вплив на організм людини

Зміст

Введення

Радіація

1.1 Основні поняття й одиниці виміру

Глава II Вплив радіації на організми

Глава III Джерела радіаційного випромінювання

2.1 Природні джерела

2.2 Джерела, створені людиною (техногенні)

Висновок

Список використаної літератури

Введення

З давніх часів людина удосконалював себе, як фізично, так і розумово, постійно створюючи й удосконалюючи знаряддя праці. Постійна недостача енергії змушувала людини шукати й знаходити нові джерела, впроваджувати їх не піклуючись про майбутнє. Таких прикладів безліч: паровий двигун спонукала людину до створення величезних фабрик, що за собою спричинило миттєве погіршення екологи в містах. Іншим прикладом служить створення каскадів гідроелектростанцій, що затопили величезні території й змінили до невпізнанності екосистеми окремих районів. У пориві за відкриттями наприкінці XIX в. двома вченими: Пьером Кюрі й Марією Сладковской-Кюрі було відкрите явище радіоактивності. Саме це досягнення поставило існування всієї планети під погрозу. За 100 із зайвим років людин наробив стільки глупостей, скільки не робив за все своє існування. Давно вже пройшла Холодна війна, ми вже пережили Чорнобиль і багато засекречених аварій на полігонах, однак проблема радіаційної погрози нікуди не пішла й посій день служить головною погрозою біосфері.

Радіація відіграє величезну роль у розвитку цивілізації на даному історичному етапі. Завдяки явищу радіоактивності був зроблений істотний прорив в області медицини й у різних галузях промисловості, включаючи енергетикові. Але одночасно із цим сталі всі отчетливее проявлятися негативні сторони властивостей радіоактивних елементів: з'ясувалося, що вплив радіаційного випромінювання на організм може мати трагічні наслідки. Подібний факт не міг пройти повз увагу громадськості. І чим більше ставало відомо про дію радіації на людський організм і навколишнє середовище, тим суперечливіше ставали думки про те, наскільки більшу роль повинна грати радіація в різних сферах людської діяльності.

На жаль, відсутність достовірної інформації викликає неадекватне сприйняття даної проблеми. Газетні історії про шестиногих ягнят і двоголових дітей сіють паніку в широких колах. Проблема радіаційного забруднення стала однієї з найбільш актуальних. Тому необхідно прояснити обстановку й знайти вірний підхід. Радіоактивність варто розглядати як невід'ємну частину нашого життя, але без знання закономірностей процесів, пов'язаних з радіаційним випромінюванням, неможливо реально оцінити ситуацію.

Для цього створюються спеціальні міжнародні організації, що займаються проблемами радіації, у їхньому числі існуюча з кінця 1920-х років Міжнародна комісія з радіаційного захисту (МКРЗ), а також створений в 1955 році в рамках ООН Науковий Комітет з дії атомної радіації (НКДАР).

Радіація

Радіація існувала завжди. Радіоактивні елементи входили до складу Землі з початку її існування й продовжують бути присутнім дотепер. Однак саме явище радіоактивності було відкрито всього сто років тому.

В 1896 році французький учений Анри Беккерель випадково виявив, що після тривалого зіткнення зі шматком мінералу, що містить уран, на фотографічних пластинках після проявлення з'явилися сліди випромінювання. Пізніше цим явищем зацікавилися Марія Кюрі (автор терміна “радіоактивність”) і її чоловік Пьер Кюрі. В 1898 році вони виявили, що в результаті випромінювання уран перетворюється в інші елементи, які молоді вчені назвали полонієм і радієм. На жаль люди, що професійно займаються радіацією, піддавали своє здоров'я, і навіть життя небезпеки через частий контакт із радіоактивними речовинами. Незважаючи на це дослідження тривали, і в результаті людство має у своєму розпорядженні досить достовірні відомості про процес протікання реакцій у радіоактивних масах, значною мірою обумовлених особливостями будови й властивостями атома.

Відомо, що до складу атома входять три типи елементів: негативно заряджені електрони рухаються по орбітах навколо ядра - щільно зчеплених позитивно заряджених протонів і электрически нейтральних нейтронів. Хімічні елементи розрізняють по кількості протонів. Однакова кількість протонів і електронів спричиняється електричну нейтральність атома. Кількість нейтронів може варіюватися, і залежно від цього міняється стабільність ізотопів.

Більшість нуклідів (ядра всіх ізотопів хімічних елементів) нестабільні й постійно перетворюються в інші нукліди. Ланцюжок перетворень супроводжується випромінюваннями: у спрощеному виді, випущення ядром двох протонів і двох нейтронів ((-частки) називають (-випромінюванням, випущення електрона - (-випромінюванням, причому обоє цих процесу відбуваються з виділенням енергію. Іноді додатково відбувається викид чистої енергії, називаний (-випромінюванням.

1.1 Основні терміни й одиниці виміру (термінологія НКДАР)

Радіоактивний розпад - весь процес мимовільного розпаду нестабільного нукліда.

Радіонуклід - нестабільний нуклід, здатний до мимовільного розпаду.

Період напіврозпаду ізотопу - час, за яке розпадається в середньому половина всіх радіонуклідів даного типу в будь-якому радіоактивному джерелі.

Радіаційна активність зразка - число розпадів у секунду в даному радіоактивному зразку; одиниця виміру - беккерель (Бк).

Поглинена доза единица измерения в системе СИ - грэй (Гр) - енергія іонізуючого випромінювання, поглинена опромінюється телом, щоМ (тканинами організму), у перерахуванні на одиницю маси.

Еквівалентна доза единица измерения в системе СИ - зиверт (Зв) - поглинена доза, помножена на коефіцієнт, що відбиває здатність даного виду випромінювання ушкоджувати тканини організму.

Ефективна еквівалентна доза единица измерения в системе СИ - зиверт (Зв) - еквівалентна доза, помножена на коефіцієнт, що враховує різну чутливість різних тканин до опромінення.

Колективна ефективна еквівалентна доза единица измерения в системе СИ - человеко-зиверт (чел-Зв) - ефективна еквівалентна доза, отримана групою людей від якого-небудь джерела радіації.

Повна колективна ефективна еквівалентна доза - колективна ефективна еквівалентна доза, що одержать покоління людей від якого-небудь джерела за увесь час його подальшого існування”.

Вплив радіації на організми

Вплив радіації на організм може бути різним, але майже завжди воно негативно. У малих дозах радіаційне випромінювання може стати каталізатором процесів, що приводять до раку або генетичних порушень, а в більших дозах часто приводить до повної або часткової загибелі організму внаслідок руйнування кліток тканин.

Складність у відстеженні послідовності процесів, викликаних опроміненням, пояснюється тим, що наслідку опромінення, особливо при невеликих дозах, можуть виявитися не відразу, і найчастіше для розвитку хвороби потрібні роки або навіть десятиліття. Крім того, внаслідок різної проникаючої здатності різних видів радіоактивних випромінювань вони впливають на організм: частки найнебезпечніші, однак для (випромінювання навіть аркуш паперу є непереборною перешкодою; (випромінювання здатне проходити в тканині організму на глибину один-два сантиметра; найбільш необразливе (випромінювання характеризується найбільшою проникаючою здатністю: його може затримати лише товста плита з матеріалів, що мають високий коефіцієнт поглинання, наприклад, з бетону або свинцю.

Також різниться чутливість окремих органів до радіоактивного випромінювання. Тому, щоб одержати найбільш достовірну інформацію про ступінь ризику, необхідно враховувати відповідні коефіцієнти чутливості тканин при розрахунку еквівалентної дози опромінення:

0,03 - кісткова тканина

0,03 - щитовидна залоза

0,12 - червоний кістковий мозок

0,12 - легені

0,15 - молочна залоза

0,25 - яєчники або насінники

0,30 - інші тканини

1,00 - організм у цілому.

Імовірність ушкодження тканин залежить від сумарної дози й від величини дозування, тому що завдяки репараційним здатностям більшість органів мають можливість відновитися після серії дрібних доз.

Проте, існують дози, при яких летальний результат практично неминучий. Так, наприклад, дози порядку 100 г приводять до смерті через кілька днів або навіть годин внаслідок ушкодження центральної нервової системи, від крововиливу в результаті дози опромінення в 10-50 г смерть наступає через одну-дві тижнів, а доза в 3-5 грам загрожує обернутися летальним результатом приблизно половині опромінених.

Знання конкретної реакції організму на ті або інші дози необхідні для оцінки наслідків дії більших доз опромінення при аваріях ядерних установок і пристроїв або небезпеки опромінення при тривалому знаходженні в районах підвищеного радиационного випромінювання, як від природних джерел, так і у випадку радіоактивного забруднення. Однак навіть малі дози радіації не нешкідливий і їхній вплив на організм і здоров'я майбутніх поколінь до кінця не вивчено. Однак можна припустити, що радіація може викликати, насамперед, генні й хромосомні мутації, що в наслідку може привести до прояву рецессивных мутацій.

Варто більш докладно розглянути найпоширеніші й серйозні ушкодження, викликані опроміненням, а саме рак і генетичні порушення.

У випадку раку важко оцінити ймовірність захворювання як наслідку опромінення. Будь-яка, навіть найменша доза, може привести до необоротних наслідків, але це не визначено. Проте, установлено, що ймовірність захворювання зростає прямо пропорційно дозі опромінення.

Серед найпоширеніших ракових захворювань, викликаних опроміненням, виділяються лейкози. Оцінка ймовірності летального результату при лейкозі більше надійна, чим аналогічні оцінки для інших видів ракових захворювань. Це можна пояснити тим, що лейкози першими проявляють себе, викликаючи смерть у середньому через 10 років після моменту опромінення. За лейкозами “по популярності ” випливають: рак молочної залози, рак щитовидної залози й рак легенів. Менш чутливі шлунок, печінка, кишечник і інші органи й тканини.

Вплив радіологічного випромінювання різко підсилюється іншими несприятливими екологічними факторами (явище синергизма). Так, смертність від радіації в курців помітно вище.

Що стосується генетичних наслідків радіації, то вони проявляються у вигляді хромосомних аберацій (у тому числі зміни числа або структури хромосом) і генних мутацій. Генні мутації проявляються відразу в першому поколінні (домінантні мутації) або тільки за умови, якщо в обох батьків мутантним є той самий ген (рецессивные мутації), що є малоймовірним.

Вивчення генетичних наслідків опромінення ще більш утруднено, чим у випадку раку. Невідомо, які генетичні ушкодження при опроміненні, проявлятися вони можуть протягом багатьох поколінь, неможливо відрізнити їх від тих, що викликано іншими причинами.

При оцінці ризику НКДАР використовує два підходи: при одному визначають безпосередній ефект даної дози, при іншому - дозу, при якій подвоюється частота появи нащадків з тією або іншою аномалією в порівнянні з нормальними радіаційними умовами.

Так, при першому підході встановлено, що доза в 1 г, отримана при низькому радіаційному тлі особинами чоловічої статі (для жінок оцінки менш певні), викликає поява від 1000 до 2000 мутацій, що приводять до серйозних наслідків, і від 30 до 1000 хромосомних аберацій на кожний мільйон живих немовлят.

При другому підході отримані наступні результати: хронічне опромінення при потужності дози в 1 г на одне покоління приведе до появи близько 2000 серйозних генетичних захворювань на кожний мільйон живих немовлят серед дітей тих, хто піддався такому опроміненню.

Оцінки ці ненадійні, але необхідні. Генетичні наслідки опромінення виражаються такими кількісними параметрами, як скорочення тривалості життя й періоду непрацездатності, хоча при цьому зізнається, що ці оцінки не більш ніж перша груба прикидка. Так, хронічне опромінення населення з потужністю дози в 1 г на покоління скорочує період працездатності на 50000 років, а тривалість життя - також на 50000 років на кожний мільйон живих немовлят серед дітей першого опроміненого покоління; при постійному опроміненні багатьох поколінь виходять на наступні оцінки: відповідно 340000 років і 286000 років.

Існує три шляхи надходження радіоактивних речовин в організм: при вдихання повітря, забрудненого радіоактивними речовинами, через заражену їжу або воду, через шкіру, а також при зараженні відкритих ран. Найнебезпечніший перший шлях, оскільки:

об'єм легеневої вентиляції дуже великий

значення коефіцієнта засвоєння в легенях більше високі.

Пилові частки, на яких сорбовані радіоактивні ізотопи, при вдиханні повітря через верхні дихальні шляхи частково осідають у порожнині рота й носоглотці. Звідси пил надходить у травний тракт. Інші частки надходять у легені. Ступінь затримки аерозолів у легенях залежить від дисперсионности. У легенях затримується близько 20% всіх часток; при зменшенні розмірів аерозолів величина затримки збільшується до 70%.

При усмоктуванні радіоактивних речовин зі шлунково-кишкового тракту має значення коефіцієнт резорбції, що характеризує частку речовини, що попадає зі шлунково-кишкового тракту в кров. Залежно від природи ізотопу коефіцієнт змінюється в широких межах: від сотих часток відсотка (для цирконію, ніобію), до неяк-ких десятків відсотків (водень, щелочноземельні елементи). Резорбція через неушкоджену шкіру в 200-300 разів менше, ніж через шлунково-кишковий тракт, і, як правило, не грає істотної ролі.

При влученні радіоактивних речовин в організм будь-яким шляхом вони вже через кілька хвилин виявляються в крові. Якщо надходження радіоактивних речовин було однократним, то концентрація їх у крові спочатку зростає до максимуму, а потім протягом 15-20 доби знижується.

Концентрації в крові довго живучих ізотопів надалі можуть утримуватися практично на одному рівні протягом тривалого часу внаслідок зворотного вимивання речовин, що відклалися.

Основні етапи впливу випромінювання на тканині показані в таблиці 2:

Заряджені частки. Проникаючі в тканині організму (- і (-частки втрачають енергію внаслідок електричних взаємодій з електронами тих атомів, біля яких вони проходять (Гамма-випромінювання й рентгенівські промені передають свою енергію речовині декількома способами, які, в остаточному підсумку, також приводять до електричних взаємодій.)

Електричні взаємодії. За час порядку десяти трильйонні секунди після того, як проникаюче випромінювання досягне відповідного атома в тканині організму, від цього атома відривається електрон. Останній заряджений негативно, тому інша частина вихідного нейтрального атома стає позитивно зарядженою. Цей процес називається іонізацією. електрон, Що Відірвався, може далі іонізувати інші атоми.

Фізико-хімічні зміни. І вільний електрон, і іонізований атом звичайно не можуть довго перебувати в такому стані й протягом наступних десяти мільярдних часток секунди беруть участь у складному ланцюзі реакцій, у результаті яких утворяться нові молекули, включаючи й такі надзвичайно реакційно-здатні, як “вільні радикали”.

Хімічні зміни. Протягом наступних мільйонних часток секунди вільні радикали, що утворилися, реагують як один з одним, так і з іншими молекулами й через ланцюжок реакцій, ще не вивчених до кінця, можуть викликати хімічну модифікацію важливих у біологічному відношенні молекул, необхідних для нормального функціонування клітки.

Біологічні ефекти. Біохімічні зміни можуть відбутися як через кілька секунд, так і через десятиліття після опромінення й з'явитися причиною негайної загибелі кліток, або такі зміни в них можуть привести до раку.

Кінцевий ефект опромінення є результатом не тільки первинного ушкодження кліток, але й наступних процесів відновлення. Передбачається, що значна частина первинних ушкоджень у клітці виникає у вигляді так званих потенційних ушкоджень, які можуть реалізовуватися у випадку відсутності відбудовних процесів. Реалізація цих процесів сприяють процеси біосинтезу білків і нуклеиновых кислот. Поки реалізація потенційних ушкоджень не відбулася, клітка може в них "відновитися". Це, як передбачається, пов'язане з ферментативними реакціями й обумовлено енергетичним обміном. Уважається, що в основі цього явища лежить діяльність систем, які у звичайних умовах регулюють інтенсивність природного мутаційного процесу.

Мутагенний вплив іонізуючого випромінювання вперше встановили росіяни вчені Р.А. Надсон і Р.С. Філіппов в 1925 році в досвідах на дріжджах. В 1927 році це відкриття було підтверджено Р. Меллером на класичному генетичному об'єкті - дрозофілі.

Іонізуючі випромінювання здатні викликати всі види спадкоємних змін. Спектр мутацій, індукованих опроміненням, не відрізняється від спектра спонтанних мутацій.

Останні дослідження Київського Інституту нейрохірургії показали, що радіація навіть у малих кількостях, при дозах у десятки берів, найсильнішим чином впливає на нервові клітки - нейрони. Але нейрони гинуть не від прямого впливу радіації. Як з'ясувалося, у результаті впливу радіації в більшості ліквідаторів ЧАЕС спостерігається "послерадиоционная энцефлопатия". Загальні порушення в організмі під дією радіації приводить до зміни обміну речовин, які спричиняють патологічні зміни головного мозку.

Джерела радіаційного випромінювання

Тепер, маючи подання про вплив радіаційного опромінення на живі тканини, необхідно з'ясувати, у яких ситуаціях ми найбільш піддані цьому впливу.

Існує два способи опромінення: якщо радіоактивні речовини перебувають поза організмом і опромінюють його зовні, те мова йде про зовнішнє опромінення. Інший спосіб опромінення - при влученні радіонуклідів усередину організму з повітрям, їжею й водою - називають внутрішнім.

Джерела радіоактивного випромінювання досить різноманітні, але їх можна об'єднати у дві більші групи: природною й штучні (створеною людиною). Причому основна частка опромінення (більше 75% річної ефективної еквівалентної дози) доводиться на природне тло.

3.1 Природні джерела радіації

Природні радіонукліди діляться на чотири групи: долгоживущие (уран-238, уран-235, торий-232); короткоживущие (радій, радон); долгоживущие одиночні, не утворюючих сімейств (калій-40); радіонукліди, що виникають у результаті взаємодії космічних часток з атомними ядрами речовини Землі (вуглець-14).

Різні види випромінювання попадають на поверхню Землі або з космосу, або надходять від радіоактивних речовин, що перебувають у земній корі, причому земні джерела відповідальні в середньому за 5/6 річний ефективної еквівалентної доз, одержуваної населенням, в основному внаслідок внутрішнього опромінення.

Рівні радіаційного випромінювання неоднакові для різних областей. Так, Північний і Південний полюси більш, ніж екваторіальна зона, піддані впливу космічних променів через наявність у Землі магнітного поля, що відхиляє заряджені радіоактивні частки. Крім того, чим більше видалення від земної поверхні, тим інтенсивніше космічне випромінювання.

Іншими словами, проживаючи в гірських районах і постійно користуючись повітряним транспортом, ми піддаємося додатковому ризику опромінення. Люди, що живуть вище 2000м над рівнем моря, одержують у середньому через космічні промені ефективну еквівалентну дозу в кілька разів більшу, ніж ті, хто живе на рівні моря. При підйомі з висоти 4000м (максимальна висота проживання людей) до 12000м (максимальна висота польоту пасажирського авіатранспорту) рівень опромінення зростає в 25 разів. Зразкова доза за рейс Нью-Йорк - Париж по даним НКДАР ООН в 1985 році становила 50 микрозивертов за 7,5 годин польоту.

Усього за рахунок використання повітряного транспорту населення Землі одержувало в рік ефективну еквівалентну дозу близько 2000 чіл-зв.

Рівні земної радіації також розподіляються нерівномірно по поверхні Землі й залежать від сполуки й концентрації радіоактивних речовин у земній корі. Так звані аномальні радіаційні поля природного походження утворяться у випадку збагачення деяких типів гірських порід ураном, торием, на родовищах радіоактивних елементів у різних породах, при сучасному привносе урану, радію, радону в поверхневі й підземні води, геологічне середовище.

За даними досліджень, проведених у Франції, Німеччині, Італії, Японії й США, близько 95% населення цих країн проживає в районах, де потужність дози опромінення коливається в середньому від 0,3 до 0,6 миллизиверта в рік. Ці дані можна прийняти за середні по мирі, оскільки природні умови в перерахованих вище країнах різні.

Є, однак, трохи “гарячих крапок”, де рівень радіації набагато вище. До них ставляться кілька районів у Бразилії: околиці міста Посус-Ди-Калдас і пляжі біля Гуарапари, міста з населенням 12000 чоловік, куди щорічно приїжджають відпочивати приблизно 30000 курортників, де рівень радіації досягає 250 і 175 миллизивертов у рік відповідно. Це перевищує середні показники в 500-800 разів. Тут, а також в іншій частині світла, на південно-західному узбережжі Індії, подібне явище обумовлене підвищеним змістом тория в пісках. Перераховані вище території в Бразилії й Індії є найбільш вивченими в даному аспекті, але існує безліч інших місць із високим рівнем радіації, наприклад у Франції, Нігерії, на Мадагаскарі.

По території Росії зони підвищеної радіоактивності також розподілені нерівномірно й відомі як у європейській частині країни, так і в Зауралье, на Полярному Уралі, у Західному Сибірі, Прибайкаллі, на Далекому Сході, Камчатці, Північному сході.

Серед природних радіонуклідів найбільший внесок (більше 50%) у сумарну дозу опромінення несе радон і його дочірні продукти розпаду (у т.ч. радій). Небезпека радону полягає в його широкому поширенні, високій проникаючій здатності й міграційній рухливості (активності), розпаді з утворенням радію й інших високоактивних радіонуклідів. Період напіврозпаду радону порівняно невеликий і становить 3,823 доби. Радон важко ідентифікувати без використання спеціальних приладів, тому що він не має кольори або заходу.

Одним з найважливіших аспектів радонової проблеми є внутрішнє опромінення радоном: продукти, що утворяться при його розпаді, у вигляді дрібних часток проникають в органи подиху, і їхнє існування в організмі супроводжується альфа-випромінюванням. І в Росії, і на заході радоновій проблемі приділяється багато уваги, тому що в результаті проведених досліджень з'ясувалося, що в більшості випадків зміст радону в повітрі в приміщеннях і у водопровідній воді перевищує ПДК. Так, найбільша концентрація радону й продуктів його розпаду, зафіксована в нашій країні, відповідає дозі опромінення 3000-4000 берів у рік, що перевищує ПДК на два-три порядки. Отримана в останні десятиліття інформація показує, що в Російській федерації радон широко розповсюджений також у приземному шарі атмосфери, підґрунтовому повітрі й підземних водах. У Росії проблема радону ще слабко вивчена, але достеменно відомо, що в деяких регіонах його концентрація особливо висока. До їхнього числа ставляться так зване радонове “пляма”, що охоплює Онезьке, Ладожское озера й Фінську затоку, широка зона, що простирається від Середнього Уралу до заходу, південна частина Західного Приуралля, Полярний Урал, Енисейский кряж, Західне Прибайкалля, Амурська область, північ Хабаровського краю, Півострів Чукотка.

3.2 Джерела радіації, створені людиною (техногенні)

Штучні джерела радіаційного опромінення істотно відрізняються від природних не тільки походженням. По-перше, сильно різняться індивідуальні дози, отримані різними людьми від штучних радіонуклідів. У більшості випадків ці дози невеликі, але іноді опромінення за рахунок техногенних джерел набагато більш інтенсивно, ніж за рахунок природних. По-друге, для техногенних джерел згадана варіабельність виражена набагато сильніше, ніж для природних. Нарешті, забруднення від штучних джерел радіаційного випромінювання (крім радіоактивних опадів у результаті ядерних вибухів) легше контролювати, чим природно обумовлене забруднення.

Енергія атома використовується людиною в різних цілях: у медицині, для виробництва енергії й виявлення пожеж, для виготовлення світних циферблатів годин, для пошуку корисних копалин і, нарешті, для створення атомної зброї.

Основний внесок у забруднення від штучних джерел вносять різні медичні процедури й методи лікування, пов'язані із застосуванням радіоактивності. Основний прилад, без якого не може обійтися жодна велика клініка - рентгенівський апарат, але існує безліч інших методів діагностики й лікування, пов'язаних з використанням радіоізотопів.

Невідомо точна кількість людей, що піддаються подібним до обстежень і лікуванню, і дози, одержувані ними, але можна затверджувати, що для багатьох країн використання явища радіоактивності в медицині залишається чи ледве не єдиним техногенним джерелом опромінення.

У принципі опромінення в медицині не настільки небезпечно, якщо їм не зловживати. Але, на жаль, часто до пацієнта застосовуються невиправдано більші дози. Серед методів, що сприяють зниженню ризику, -і зменшення площі рентгенівського пучка, його фільтрація, що забирає зайве випромінювання, правильна екранировка й сама банальне, а саме справність устаткування й грамотна його експлуатація.

Через відсутність більше повних даних НКДАР ООН був змушений прийняти за загальну оцінку річної колективної ефективної еквівалентної дози, принаймні, від рентгенологічних обстежень у розвинених країнах на основі даних, представлених у комітет Польщею і Японією до 1985 року, значення 1000 чіл-зв на 1 млн. жителів. Швидше за все, для країн, що розвиваються, ця величина виявиться нижче, але індивідуальні дози можуть бути значніше. Підраховано також, що колективна ефективна еквівалентна доза від опромінення в медичних цілях у цілому (включаючи використання променевої терапії для лікування раку) для всього населення Землі дорівнює приблизно 1 600 000 чіл-зв у рік.

Наступне джерело опромінення, створений руками людини - радіоактивні опади, що випали в результаті випробування ядерної зброї в атмосфері, і, незважаючи на те, що основна частина вибухів була зроблена ще в 1950-60е роки, їхнього наслідку ми випробовуємо на собі й зараз.

У результаті вибуху частина радіоактивних речовин випадає неподалік від полігона, частина затримується в тропосфері й потім протягом місяця переміщається вітром на більші відстані, поступово осідаючи на землю, при цьому залишаючись приблизно на одній і тій же широті. Однак більша частка радіоактивного матеріалу викидається в стратосферу й залишається там більше тривалий час, також розсіюючись по земній поверхні.

Радіоактивні опади містять велика кількість різних радіонуклідів, але з них найбільшу роль грають цирконій-95, цезій-137, стронцій-90 і вуглець-14, періоди напіврозпаду яких становлять відповідно 64 доби, 30 років (цезій і стронцій) і 5730 років.

По даним НКДАР, очікувана сумарна колективна ефективна еквівалентна доза від всіх ядерних вибухів, зроблених до 1985 року, становила 30 000 000 чіл-зв. ДО 1980 року населення Землі одержало лише 12% цієї дози, а іншу частину одержує дотепер і буде одержувати ще мільйони років.

Один з найбільш обговорюваних сьогодні джерел радіаційного випромінювання є атомна енергетика. Насправді, при нормальній роботі ядерних установок збиток від них незначний. Справа в тому, що процес виробництва енергії з ядерного палива складний і проходить у кілька стадій.

Ядерний паливний цикл починається з видобутки й збагачення уранової руди, потім виробляється саме ядерне паливо, а після відпрацьовування палива на АЕС іноді можливо вторинне його використання через витяг з нього урану й плутонію. Завершальною стадією циклу є, як правило, поховання радіоактивних відходів.

На кожному етапі відбувається виділення в навколишнє середовище радіоактивних речовин, причому їхній об'єм може сильно варіюватися залежно від конструкції реактора й інших умов. Крім того, серйозною проблемою є поховання радіоактивних відходів, які ще протягом тисяч і мільйонів років будуть продовжувати служити джерелом забруднення.

Дози опромінення різняться залежно від часу й відстані. Ніж далі від станції живе людина, тим меншу дозу він одержує.

Із продуктів діяльності АЕС найбільшу небезпеку представляє тритій. Завдяки своїй здатності добре розчинятися у воді й інтенсивно випаровуватися тритій накопичується у використаній у процесі виробництва енергії воді й потім надходить у водойму-охолоджувач, а відповідно в прилеглі безстічні водойми, підземні води, приземний шар атмосфери. Період його напіврозпаду дорівнює 3,82 доби. Розпад його супроводжується альфа-випромінюванням. Підвищені концентрації цього радіоізотопу зафіксовані в природних середовищах багатьох АЕС.

Дотепер мова йшла про нормальну роботу атомних електростанцій, але на прикладі Чорнобильської трагедії ми можемо зробити висновок про надзвичайно велику потенційну небезпеку атомної енергетики: при будь-якому мінімальному збої АЕС, особливо велика, може зробити непоправний вплив на всю екосистему Землі.

Масштаби Чорнобильської аварії не могли не викликати жвавого інтересу з боку громадськості. Але мало хто догадується про кількість дрібних неполадок у роботі АЕС у різних країнах миру.

Так, у статті М. Пронина, підготовленої за матеріалами вітчизняної й закордонної печатки в 1992 році, утримуються наступні дані:

“...З 1971 по 1984 р. На атомних станціях ФРН відбулася 151 аварія. У Японії на 37 діючих АЕС із 1981 по 1985 р. зареєстровано 390 аварій, 69% яким супроводжувалися витоком радіоактивних речовин.… В 1985 р. у США зафіксовано 3 000 несправностей у системах і 764 тимчасові зупинки АЕС...” і т.д.

Крім того, автор статті вказує на актуальність, принаймні на 1992 рік, проблеми навмисного руйнування підприємств ядерного паливного енергетичного циклу, що пов'язане з несприятливою політичною обстановкою в ряді регіонів. Залишається сподіватися на майбутню свідомість тих, хто в такий спосіб “копає під себе ”.

Залишилося вказати кілька штучних джерел радіаційного забруднення, з якими кожний з нас зіштовхується повсякденно.

Це, насамперед, будівельні матеріали, що відрізняються підвищеною радіоактивністю. Серед таких матеріалів - деякі різновиди гранітів, пемзи й бетону, при виробництві якого використовувалися глинозем, фосфогипс і кальцієво-силікатний шлаки. Відомі випадки, коли будматеріали вироблялися з відходів ядерної енергетики, що суперечить всім нормам. До випромінювання, що виходить від самої будівлі, додається природне випромінювання земного походження. Найпростіший і доступний спосіб хоча б частково захиститися від опромінення вдома або на роботі - частіше провітрювати приміщення.

Підвищена ураноносность деяких вугіль може приводити до значних викидів в атмосферу урану й інших радіонуклідів у результаті спалювання палива на ТЭЦ, у котельнях, при роботі автотранспорту.

Існує величезна кількість загальновживаних предметів, що є джерелом опромінення. Це, насамперед, годинники зі світним циферблатом, які дають річну очікувану ефективну еквівалентну дозу, в 4 рази перевищуючу ту, що обумовлено витоками на АЕС, а саме 2 000 чіл-зв (“Радіація...”, 55). Рівносильну дозу одержують працівники підприємств атомної промисловості й екіпажі авіалайнерів.

При виготовленні таких годин використовують радій. Найбільшому ризику при цьому піддається, насамперед, власник годин.

Радіоактивні ізотопи використовуються також в інших світних пристроях: покажчиках входу-виходу, у компасах, телефонних дисках, прицілах, у дроселях флуоресцентних світильників і інших електроприладів і т.д.

При виробництві детекторів диму принцип їхньої дії часто заснований на використанні (-випромінювання. При виготовленні особливо тонких оптичних лінз застосовується торий, а для додання штучного блиску зубам використовують уран. Дуже незначні дози опромінення від кольорових телевізорів і рентгенівських апаратів для перевірки багажу пасажирів в аеропортах.

Висновок

У введенні вказувався той факт, що одним із серьезнейших недоглядів сьогодні є відсутність об'єктивної інформації. Проте, уже пророблена величезна робота з оцінки радіаційного забруднення, і результати досліджень час від часу публікуються як у спеціальній літературі, так і в пресі. Але для розуміння проблеми необхідно мати у своєму розпорядженні не обривковими даними, а ясно представляти цілісну картину.

А вона така.

Ми не маємо права й можливості знищити основне джерело радіаційного випромінювання, а саме природу, а також не можемо й не повинні відмовлятися від тих переваг, які нам дає наше знання законів природи й уміння ними скористатися.

Людина- коваль свого щастя, і тому, якщо він хоче жити й виживати, то він повинен навчитися безпечно використовувати цього “джина із пляшки” за назвою радіація. Людина ще молода для усвідомлення дарунка, даного природою йому. Якщо він навчиться управляти їм без шкоди для себе й усього навколишнього світу, то він досягне небувалого світанку цивілізації. А поки нам необхідно прожити перші боязкі кроки, у вивченні радіації й залишитися в живих, зберігши накопичені знання для наступних поколінь.

Список використаної літератури

Лисичкин В.А., Шелепин Л.А., Боїв Б.В. Захід цивілізації або рух до ноосфери (екологія з різних сторін). М.; “ Иц-Гарант”, 1997. 352 с.

Міллер Т. Життя в навколишнім середовищі/Пер. с англ. В 3 т. Т.1. М., 1993; Т.2. М., 1994.

Небілий Б. Наука про навколишнє середовище: Як улаштований мир. В 2 т./Пер. с англ. Т. 2. М., 1993.

Пронин М. Бійтеся! Хімія й життя. 1992. №4. С.58.

Ревелль П., Ревелль Ч. Середовище нашого перебування. В 4 кн. Кн. 3. Енергетичні проблеми людства/Пер. с англ. М.; Наука, 1995. 296с.

Екологічні проблеми: що відбувається, хто винуватий і що робити?: Навчальний посібник/Під ред. проф. В.И. Данилова-Данильяна. М.: Изд-У МНЭПУ, 1997. 332 с.

Екологія, охорона природи й екологічна безпека.: Навчальний посібник/Під ред. проф. В.И. Данилова-Данильяна. В 2 кн. Кн. 1. М.: Изд-У МНЭПУ, 1997. - 424 с.

Т.Х.Маргулова “Атомна енергетика сьогодні й завтра” Москва: Вища школа, 1996 р.


Скачать работу можно здесь Скачать работу "Радіація, її вплив на організм людини" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов