главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество База знаний Allbest
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Архітектура і скульптура Стародавньої Греції

Періоди розвитку давньогрецької культури: гомерівський, архаїчний, класичний, еллінізм. Специфіка стародавньої грецької культури. Розвиток реалістичної скульптури. Основні пам'ятки живопису та знамениті споруди. Найвизначніші зразки грецької архітектури.

Рубрика: Культура и искусство
Вид: контрольная работа
Язык: украинский
Дата добавления: 10.11.2010
Размер файла: 27,7 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Скульптура Стародавньої Греції
Особливості скульптурних творів Стародавньої Греції. Передумови розвитку грецької скульптури. Традиційні канонічні скульптури архаїки. Творчість давньогрецьких скульптурних митців. Початки елліністичного реалізму. Видатні скульптори V–IV ст. до н.е.
курсовая работа [2,5 M], добавлена 30.11.2010

2. Мистецтво Стародавньої Греції
Храм Аполлона в Ефесі, архітектура. Скульптура як важлива складова частина мистецтва, відомі представники. Стан та розвиток живопису у Стародавній Греції. Вазопис як провідний напрямок мистецтва. Театр Даоніса, особливості будови. Музика, хоровий спів.
презентация [3,2 M], добавлена 24.09.2013

3. Розвиток культури Давньої Греції класичної доби
Архітектура, проектування, спорудження та художнього обрамлення громадських будівель у Давній Греції. Статуарна скульптура класичної доби. Розквіт монументального живопису в IV ст., виникнення класичного стилю та особливості розписів керамічних посудин.
курсовая работа [6,6 M], добавлена 06.10.2013

4. Культура Стародавньої Греції та Стародавнього Риму
Егейська або крито-мікенська культура (III-II тис. до н.е.). Героїчний або гомерівський період (XI-IX ст. до н.е.). Культура Греції архаїчного періоду. Грецька культура класики. Культура періоду еллінізму. Культура раннього Риму або "царського" періоду.
реферат [17,4 K], добавлена 07.05.2010

5. Скульптура
Скульптура як вид образотворчого мистецтва, її види (монументальна, декоративна) та жанри (портрет, тематична композиція, зображення тварин). Скульптури стародавнього Єгипту та Греції. Творчість Мікеланджело як синтез архітектури, скульптури та живопису.
презентация [2,3 M], добавлена 19.11.2013

6. Характеристика мистецтва та культури Іспанії
Історичний огляд становлення іспанської культури. Стародавні пам'ятники культури. Музеї сучасного мистецтва в Мадриді. Вплив арабської культури на іспанське мистецтво. Пам'ятки архітектури в мавританському стилі. Розквіт іспанської музичної культури.
реферат [21,1 K], добавлена 08.01.2010

7. Культура Древньої Греції
Самобутність і багатогранність ранньогрецької культури. Високий рівень архітектурної думки, мистецтво вазописи, література і писемність, релігія. Особливості культури "темних століть" Греції (XI-IX ст.) Характеристики культури архаїчного періоду.
реферат [32,1 K], добавлена 11.10.2009

8. Французьке мистецтво XVIII століття
Дослідження значення французького Просвітництва для розвитку прогресивних ідей культури XVIII століття. Вивчення особливостей французького живопису, скульптури і архітектури. Знайомство з головними працями та ідеями художників, скульпторів і архітекторів.
курсовая работа [1,3 M], добавлена 09.03.2012

9. Архітектура України
Найстарші пам'ятки монументальної, мурованої архітектури на українських землях. Приклад стародавньої української архітектури. Традиція спорудження зрубів. Будівлі візантійського стилю на Русі. Готика України. Ренесанс у Львові. Українське бароко.
презентация [2,0 M], добавлена 10.04.2013

10. Культура України в ХІV–першій половині ХVІІ століття
Характерні риси просвітництва Ренесансу в Україні. Історичні умови розвитку культури Литовського періоду. Розвиток усної народної творчості, театрального мистецтва і музики. Стан тогочасної освіти та літератури, архітектури, скульптури та живопису.
лекция [104,4 K], добавлена 22.09.2010


Другие работы, подобные Архітектура і скульптура Стародавньої Греції


Міністерство освіти та науки України коледж ЛДІНТУ ім.В.Чорновола

Самостійна контрольна робота робота №1

З дисципліни «Історія мистецтва»

на тему:

«Архітектура і скульптура Стародавньої Греції»

Виконала:

Студентка групи 11-ПММ-22

Луць Ольга

Львів 2010

План

Вступ

Архітектура і скульптура Стародавньої Греції

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Понад дві з половиною тисячі років тому в південній частині Балканського півострова, на островах Егейського моря, на західному узбережжі Малої Азії, по берегах Мармурового і Чорного морів, на узбережжі Південної Італії і в східній частині острова Сицилія виникла група рабовласницьких держав, відомих в історії як Стародавня Греція, або Еллада. У XII-VII ст. до н. е. у Стародавній Греції відбувся розклад первіснообщинного ладу і з'явилося патріархальне рабовласництво, яке у VIII-VI ст. до н. е. склало основу економічного і політичного життя суспільства. Розвинулося товарно-грошове господарство, яке зосередилось у рабовласницьких містах-державах (полісах). Найбільшими серед них виступали Афіни і Спарта, боротьба між якими за панування в Стародавній Греції була водночас боротьбою між демократією і аристократичною олігархією, що призвело до Пелопоннеської війни 431-404 рр. до н. е. Знесилені війною грецькі поліси в 338 р. до н. е. підпали під владу Македонії. У 146 р. до н. е. територія Греції була включена до складу Римської імперії.

Власне давньогрецька культура якісно визначилася лише до VIII ст. до н.е. Можна виділити такі періоди її розвитку:

Гомерівська Греція (XI -VIII ст. до н. е.);

Архаїчна Греція (VII - VI ст. до н. е.);

Класична Греція (V - перші три чверті IV ст. до н. е.);

Еллінізм (кінець IV ст. до н. е. - до І ст. н. е.).

Щоб зрозуміти специфіку стародавньої грецької культури, потрібно враховувати соціальні зрушення тієї історичної епохи. У Стародавній Греції, на відміну від країн Стародавнього Сходу, склався не монархічний, а республіканський тип рабовласницької держави. Містами-державами керували колективно їх вільні громадяни. Це була своєрідна рабовласницька демократія, вона виховала у греків особливе світосприймання, бо суспільним ідеалом стала вільна й політичне активна людина. Саме така людина була головним об'єктом і змістом культури. Ця антропоцентрична концепція культури знайшла своє вираження у знаменитому висловлюванні афінського філософа Протагора: "Людина - мірило всіх речей".

Архітектура і скульптура

З гомерівського періоду до нас дійшло мало пам'яток, через те, що основними будівельними матеріалами слугували дерево і невипалена цегла. Монументальна скульптура також була дерев'яною. Найбільш яскравими пам'ятками цього періоду є вази, розписані геометричним орнаментом, а також теракотові і бронзові статуетки.

У цей період розвивається реалістична скульптура. Скульптурні зображення виконувалися в основному з мармуру і бронзи. Видатними скульпторами були: Фідій ("Зевс" - для храму в "Олімпії), Мирон ("Дискобол") , Поліклет (статуя Гери, виконана із золота і слонової кості), Прак-ситель, Лісіпп.

Основними пам'ятками живопису цього періоду є розписи на вазах. Кераміка вазопису характеризувалася різноманітністю стилів - геометричним, "килимовим", чорно- і червонофігурним способом. Цей період також ознаменувався визначними архітектурними спорудами. Основною громадською спорудою залишається храм ( храм Зевса в Олімпії, храми в місті Посейдонія). Особливе місце в античній архітектурі посідає комплекс споруд Афінського Акрополя (храм Ніки Аптерос, головний храм Афін - Парфенон).

До знаменитих споруд елліністичного періоду належать Фароський маяк в Александрії та Башта вітрів в Афінах.

У скульптурі цього періоду проступає інтерес до людини, її емоцій. Характерними рисами скульптури періоду еллінізму є динамічність, виразність. До найбільш визначних відносяться "Афродіта з острова Мілос" (Венера Мілоська), "Ніка Самофракійська", скульптурна група "Лаокоон", "Фор-незький бик", портрет Демосфена і одне з чудес світу, яке не дійшло до нас, Колос Родоський (висотою 35 м). Значну кількість пам'яток давньогрецького мистецтва знайдено на території сучасної України (колишніх античних держав Північного Причорномор'я).

Старогрецька архітектура і взагалі образотворче мистецтво ввійшли невід'ємною складовою частиною в художній розвиток наступних часів. Їхні елементи живуть й донині.

Основними архітектурними спорудами в Греції класичного періоду були храми, театри, будинки для засідань - булевтерії.

Грецькі архітектори розробили суворий порядок відповідностей несучих і несених частин будов, особливо чітко представлений у храмах. Спершу храми будували з дерева. Вони були прямокутної форми. Дах підтримувався стовпами, які стояли на певній відстані один від одного. Згодом храми почали будувати з каменю. Стовпи перетворлись в колони. Вертикальні жолобки - канелюри для стікання води, що їх нарізали раніш на дерев'яних стовпах, вирубували тепер на кам'яних колонах. Канелюри підкреслювали вертикальність колон.

Найбільш раннім ордером, або стилем, був доричний. Будинки доричного стилю були дуже прості. Дорична колона стояла прямо на підлозі або спеціально зробленої з каменю підставки. Верхня її частина, капітель, була дуже проста і являла собою форму трапеції. Сама дорична колона була масивною і стійкою.

У V ст. до н.е. набуває розширення інший стиль - іонічний. Порівняно з доричним будинки цьогостилю менш масивні, колони тонші і стрункіші. Вони стоять не просто на підлозі, на кам'яній підставці - базі, капітель прикрашена двома завитками - волютами. Іонічні будинки мали більш складне оздоблення, ніж доричні.

В ІV ст. до н.е. почав поширюватися корінфський стиль. Він відрізняється від іонічного більшою довжиною колон (в ордерній відповідності), складнішою базою і капітеллю, прикрашеною листками невеликої рослини - аканфа.

Найвизначнішими зразками грецької архітектури є храми Парфенон і Ерейхтон, які збереглися до нашого часу в афінському акрополі.

Чудовий храм Парфенон був присвячений богині Афіні. Донині він є шедевром світової архітектури. А Ерехтейрон побудований в чисто іонічному стилі. ЇЇ колони надзвичайно стрункі й витончені. Напрочуд гарні так звані каріатиди - статуї дівчат, які замість колоон підтримують дах невеликого портика (навісу) біля стіни храму.

Грецька скульптура спочатку, в VIІ ст. до н.е. значно поступалася перед скульптурою Стародавнього Сходу і була досить примітивно. В VI ст. до н.е. в Греції стають досконалішими скульптурні зображення людських фігур та облич, але фігури ще не динамічні. Тільки з V ст. до н.е. починається розквіт грецької скульптури, яка не тільки правильно передає людські фігури й обличчя, а й відтворює рух. В V ст. до н.е. особливо відомі були скульптори Мірон, Поліклет і Фідій. Мірон - автор скульптурного зображення дискобола. Скульптор настільки живо зобразив рух, що глядач ніби бачить той момент, коли юнак у швидкому повороті кидає диск. Аргорський скульптор Поліклет зображував головним чином прекрасних юнаків - ідеальних громадян. Особливо відомі його статуї «Списник» і «Діодумен» (юнак, що поправляє пов'язку на голові). Одним із друзів Перікла був славнозвісний грецький скульптор Фідій. Його твори прекрасні і величні. Найвідомішою була його статуя богині Афіни, зроблена з золота, дерева і слонової кістки. Вона стояла в Парфеноні. Заввишки ця статуя була 12,5 м. В Олімпії Фідій створив статую Зевса Олімпійського, що сидить на троні. Фідій зображував богів і богинь, підкреслюючи їхню досконалість і велич.

В VI ст. до н.е. характер давньогрецької скульптури змінився. Це було пов'язано з новими суспільними умовами, з кризою поліса, з подальшим майновим розшаруванням населення, зщ бурхливими подіями того часу.

Великим скульпторо ІV до н.е. був Праксітель, який зображав богів і богинь у вигляді прекрасних, витончених юнаків і молодих жінок. Особливо славився його твір «Гермес» - молодий бог, що грається з дитиною Діонісом. Відома також його статуя Афродіти Кнідської. Якщо до ІV ст. до н.е. скульптори зображували жінок тільки в одязі, то Праксітель вперше зобразив богиню Афродіту оголеною.

Особливе місце в грецькій скульптурі займає Скопас, який жив також у ІV ст. до н.е. він зображував фізичні й духовні страждання людей. Відомі його статуї Менади, якеа біжить в екстазі, і стражденні голови поранених воїнів з фронтонної групи в Тегеї. Ці скульптури на жаль погано збереглися.

На межі класичного і елліністичного періодів, у середині і кінці Іvст. до н.е., знаменитим скульптором був Лісіпп. Він зображував дужих і вольових людей. такими є його «Геракл» і «Апоксімен» - атлет, що очищає своє тіло скреблем.

Архітектура поділяється на періоди.

АРХАЇЧНИЙ ПЕРІОД (VIII-VI СТ. ДО Н.Е.)

Скульптура архаїчного періоду відрізнялася недосконалістю, створюючи, як правило, узагальнений образ. Це так названі куроси (юнаки), іменовані також архаїчними Аполлонами. До нашого часу дійшло кілька десятків таких статуй. Найбільш відома мармурова фігура Аполлона з Тіней. На вустах його грає характерна для того часу “архаїчна посмішка”, очі широко розкриті, руки опущені і стиснуті в куркулів. Принцип фронтальності зображення дотриманий повною мірою. Архаїчні жіночі статуї представлені корами (дівчатами) у довгому спадаючому вбранні. Голови дівчин прикрашені локонами, самі статуї повні добірності і грації. До кінця VI ст. до н.е. грецькі скульптори поступово навчилися переборювати спочатку властиву їх статуям статичність.

КЛАСИЧНИЙ ПЕРІОД (V-IV ст. до н.е.)

Піфагор Регийский (480-450). Розкутістю своїх фігур, що включають як би два рухи (вихідне і те, у якому частина фігури виявиться через мить), він могутньо сприяв розвитку реалістичного мистецтва ліплення. Сучасники захоплювалися його знахідками, життєвістю і правдивістю образів. Але, звичайно, деякі римські копії, що дійшли до нас, з його робіт (як, наприклад, “Хлопчик, що виймає скалку”. Рим, Палаццо консерваторів) недостатні для повної оцінки творчості цього сміливого новатора.

Великий скульптор Мирон, що працював у середині V ст. в Афінах, створив статую, що зробила величезний вплив на розвиток образотворчого мистецтва. Це його бронзовий “Дискобол”, відомий нам по декількох римських копіях, настільки ушкодженим, що лише їхня сукупність дозволила якось відтворити втрачений образ.

Мистецтво іншого великого скульптора - Поліклета - установлює рівновага людської фігури в спокої повільному кроці з упором на одну ногу і відповідно піднятою рукою. Зразком такої фігури служить його знаменитий “Дорифор” - юнак-списник. У цьому образі - гармонійне сполучення ідеальної фізичної краси і натхненності. Поліклет задався метою точно визначити пропорції людської фігури, згодні з його представленням про ідеальну красу. Свої думки і висновки Поліклет виклав у теоретичному трактаті (до нас він не дійшов), якому він дав назву “Канон”.

Ще один великий скульптор V століття - Фідій народився в Афінах і в досконалості опанував мистецтвом бронзового лиття. Фідій відлив скульптурну групу з 13 фігур для Дельфійського храму Аполлона. Йому належить і дванадцятиметрова статуя Афіни Діви в Парфеноні. Статуя Афіни Парфенос була виконана зі слонової кістки і золота. Така техніка називалася Хризо-елефантинною. Але справжню славу і найбільшу популярність принесла Фідію колосальна статуя Зевса для храму в Олімпії. Вона досягали 13 метрів у висоту. Зевс сидів на троні з кедрового дерева. У правій руці він тримав богиню перемоги Ніку, у лівої - скіпетр, на якому сидів орел. Його обличчя, руки і напівголе тіло були зроблені зі слонової кістки, очі - з дорогоцінного каміння, плащ і сандалі - з золота. Цю статую чекала жорстока доля - у V столітті н.е. вона була знищена християнським духівництвом.

ПЕРІОД ЕЛЛІНІЗМУ. (IV-I ст. до н.е.)

Як і в попередні періоди, скульптура залишалася невід'ємною частиною архітектурного оздоблення елліністичних міст. Монархічний лад елліністичних держав і інший світогляд викликали до життя офіційну, придворну тенденцію мистецтва, що втілилася в портретних і алегоричний статуях.

Складний розвиток різноликих елліністичних держав породило створення багатьох художніх шкіл у скульптурі. І якщо в класичну епоху процвітала афінська школа пластики, то в період еллінізму на передній план виходять нові центри скульптурної творчості - Пергам, Олександрія, Родос і Антіохія. Найкраще відомі добутки пергамскої школи з характерною для неї патетикою і підкресленим драматизмом скульптурних зображень. Так, монументальний фриз Пергамского вівтаря, виконаний у дуже високому рельєфі, передає битву олімпійських богів з повсталими проти них синами Землі - гігантами. Гіганти гинуть, їхні фігури виражають розпач, страждання, фігури олімпійців, навпроти, спокійні, натхнені. Також не менш виразна і повна драматизму кругла скульптура пергамской школи.

“Вмираючий галл”, “Галл, що вбиває свою дружину” - чудові зразки патетики і пафосу пергамського мистецтва, мужнього і прекрасного.

Традиції мистецтва Скопаса успадкувала одна із найзнаменитіших елліністичних статуй - “Ника Самофракийская”. Статуя богині перемоги була споруджена на острові Самофракія на честь перемоги родоського флоту в 306 р. до н.е. Установлена на п'єдесталі, що нагадує ніс корабля, вона стояла колись, сурмлячи в ріг, на високому стрімчаку на березі моря.

Скульптори елліністичної епохи зверталися і до класичних зразків. Прикладом цього може служити статуя роботи Агесандра - “Афродіта Мілосська” (II ст. до н.е.). Сучасні їй статуї богині любові були більш чуттєві і навіть манірні, Агесандру ж удалося відродити дух мистецтва класики, створивши образ високої моральної сили.

Блискуча школа елліністичної скульптури існувала на острові Родос. Особливою славою користалася скульптурна група “Лаокоон”, виліплена родоськими майстрами Агесандром, Афинодором і Полидором (I ст. до н.е.). Сюжет цієї скульптурної групи зв'язаний з одним з міфів про Троянську війну. У “Лаокооне” яскраво проявився патетичний дух елліністичного мистецтва, його смак до деякої театральності.

Не обійшла елліністичну скульптуру і пристрасть до гигантоманії: яскравим зразком є величезна, 32-метрова статуя бога Гелиоса з золоченої бронзи, встановлена при вході до Родоської гавані. Над статуєю “Колоса Родоського” 12 років трудився учень Лисиппа Харес з Лінда, це чудо інженерного мистецтва зайняло останній рядок у списку “чудес світу”.

Особливо велике був вплив культури еллінізму на римську культуру: у Рим були вивезені багато творів мистецтва, бібліотеки, і т.д., що збагатили латинську культуру, що красномовно підтверджують слова римського поета Горація: “Греція, бранкою ставши, переможців грубих полонила. У Лациум сільський мистецтва внесла.”

Висновки

В античності порівняно з давньосхідними цивілізаціями було зроблено принциповий крок уперед щодо становища людини в суспільстві, осмислення художньої творчості - складається гуманістична традиція. Відмінність полягає і в ступені впливу на інші народи старовини, і в тому, що культура Греції ніколи не забувалася і безпосередньо вплинула на подальший розвиток культури.

При всій єдності античної культури, її грецький етап має свої особливості. На політичне й релігійне мислення, філософські та юридичні погляди, літературу і мистецтво Західної Європи вплинула Греція. У культурній традиції Східної Європи, в тому числі України, провідним через посередництво Візантії був грецький вплив. За античності зароджуються явища, які на подальших етапах стануть визначальними в культурі, особливо - християнська релігія.

Література:

1. Історія стародавнього світу. Київ -1976 р.

2. Зарубіжна та українська література. Підручник. - К., 2001.

3. Історія Стародавньої Греції. - К., 1998.

4. Грецька міфологія. - К., 1986.


Скачать работу можно здесь Скачать работу "Архітектура і скульптура Стародавньої Греції" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов