Специфічні риси покриття дахів житлових споруд на Бойківщині

Місцями (с. Хитар Скол.) окрім смереки, для виготовлення ґонту використовували й букове дерево. Причому респонденти наголошують, що у той час, коли смереку на ґонт рубали взимку, «бо смерекові ґонти треба було сушити (сушили в «стосах» три метри високих; деколи зверха стоси притискували чимсь тяжким)», «букові ґонти» робили з сирого дерева влітку і «ними відразу крили дах (не сушили), бо бук як висхне, то цьвяка не заб'єш» (с. Хитар). Як наголошував респондент, «Трийціть років покриття з смереки стоїт -- гарантія: сорок років з бука стоїт -- гарантія» (с. Хитар). Коли ж буковим ґонтом покрити дах «дубельтово» -- в два шари (мається на увазі спосіб покриття, при якому три дошки ґонту пошарово лягають на одну лату [8, с. 390]), то такий дах «до підисєт років стоїт» (с. Хитар). На думку місцевих етнофорів, «букове ґонті навчили українців робити німці... то за Польщі» [10, с. 421].

Дах покривали ґонтою в два або три шари. При цьому кожний наступний ряд ґонту вкладали загостреним краєм у протилежному напрямку (сс. Тур'є, Бабина Стар.). Гонтові дахи промащували відходами нафтопереробки («Ґонтє смарували відходами нафти з Борислава»: с. Тур'є Стар.) При ґонтовому покритті у деяких селах вздовж окапу встановлювали своєрідні ринви із вижолобленого стовбура (с. Топільниця Стар.).

Стовбури, призначені для виготовлення драниці, як і при виробництві ґонту, спершу розрізали на «ковбани» («ковбки») відповідної довжини («Стовбур різали на ковбки -- метрівку чи півметрівку»: с. Гута Бог.). Відтак «ковбан» розколювали на чотири чи більше частин (залежно від товщини стовбура), серцевину відкидали і «кололи ножем драниці»: «Кололи колодку напів, ше раз напів... восередок відкидали (з того восередку столяр робив вікна, бо він не гниє)»: с. Ілемня (Рож.). Кололи (дерли) драницю спеціальним ножем, проте не у радіальному напрямку (як ґонт), а вздовж літовищ, перпендикулярно до радіального напрямку (сс. Липа Дол., Глибока Бог.): «Така дранка клинком не була» (с. Глибока). Причому дерти починали «з вершка», тобто з верхівки дерева (с. Липа Дол., Глибока, Гута Бог.). Стосовно розмірів «драниці», то у с. Гута (Бог.) її робили завдовжки приблизно 0,5 або 1 м («метрівку» чи «півметрівку»). Переважали драниці довші. Скажімо, у с. Липа (Дол.) використовували драницю завдовжки 80 см, у с. Ілемня (Рож.) -- 1 X 0,2 м. У с. Витвиця (Дол.) обстежено хату, вкриту дранкою (у 14 рядів), розміри якої становлять 45 X 15 см.

Висновки

Отже, дахи бойківських осель зазвичай вкривали житньою соломою. Солома тут була основним покрівельним матеріалом принаймні вже у XVI--XVIII ст. Спорадично для цієї мети живали деревину (різані чи колені дошки, драницю, ґонт).

Для пошиття дахів застосовували яре та озиме жито. Солому, призначену для в'язання сніпків, обов'язково зжинали серпом і молотили ціпом. Для покриття використовували житні сніпки двох типів: сніпки, зв'язані при колоссі в головку («головачки», «китиці»), які укладали на дах коренем вниз (що давало східчасту поверхню), та сніпки, зв'язані ближче до кореня («плескачки») -- їх укладали на поверхню даху колосом вниз (фактура даху в цьому випадку була гладкою). У другій половині XIX ст. пошиття сніпками першого типу переважало, «плескачками» пошивали дахи лише бідніші селяни (таке покриття особливо поширилось тут у першій половині XX ст.).

Здебільшого «китиці» до лат прив'язували солом'яними перевеслами (із нижньої частини попереднього сніпка відділяли декілька стебел і скручували їх у перевесло, яким прив'язували наступний сніпок). Сніпки покриття могли прив'язувати до кожної наступної лати, а могли -- й через лату. Траплялись й інші техніки пошиття «китицями» -- «під прут», «під тичку» тощо. При покритті даху «пласкачками», лише стріху, ряд під гребенем і роги даху пошивали сніпками коренем вниз. «Вишитими» потрійними або подвійними сніпками також завжди були кути даху. У деяких місцевостях найбідніші верстви селянства дахи вкривали «околотом під прут». Для покриття могли використовувати й мервлену солому (техніка «внатрус»).

Вивершував дах високий вал зволоженої та добре втоптаної м'ятої соломи, який зазвичай закріплювали парами перехрещених жердин («кізлин»). Місцями під кізлини могли вкладати ще раму («ярмо»). Для влаштування гребеня зазвичай використовували солому-мерву, відходи переробки льону, конопель, а в окремих випадках й пирій. На гребінь даху інколи накладали «палубу» (жолоб із спорохнявілої ялиці) . Його могли також вивершувати збитим з дощок, драниць чи ґонту «дашком».

При покритті даху бойки часто поєднували в одній споруді кілька технік («ктицями» та «плескачками»; «ктицями» та «внатрус тощо), а нерідко -- солому і дерево. Зокрема деревом (драницею, різаними дошками чи ґонтом), крім гребеня, вкривали ще й нижню частину даху (окап).

Бібліографія

1. Будзан А.Ф. Поселення, садиба житло. Бойківщина: історико-етнографічне дослідження. Київ: Наукова думка, 1983. С. 159--166.

2. Данилюк А. Народна архітектура Бойківщини. Житлове будівництво. Львів: Українські технології, 2004. 168 с.: іл.

3. Могитич І.Р. Будівельна техніка. Народна архітектура Українських Карпат XV--ХХ ст. Київ: Наукова думка, 1987. С. 88--110.

4. Федака П.М. Народне житло українців Закарпаття XVIII--XX століть. Ужгород: Ґражда, 2005. 350 с.

5. Зубрицький М. Селянські будинки в Мшанци, Ста- росамбірського повіта. Зубрицький М. Зібрані твори і матеріали у трьох томах. Львів: Літопис, 2013. Т. І. С. 477--493.

6. Кобільник В. Матеріяльна культура села Жукоти- на, Турчанського повіту. Самбір, 1937. 156 с. (Відбитка з «Літопису Бойківщини». Ч. 7--9).

7. Czajkowski J. Wiejskie Ьи<Зо^,«'тй'№о mieszkalne № Beskidze Niskim і па ргеу^іут Pog6rzu. Rocznik т^еОю wojew6dztwa Rzeszowskiego. Rzesz6w, 1969. Т. ІІ. S. 7--255.

8. Матійчук М. Традиційні техніки покриття дахів на Бойківщині. Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2012. Вип. 47. С. 378--396.

9. Радович Р. Народна архітектура Старосамбірщи- ни XIX -- першої половини XX ст. (житлово-господарський комплекс). Київ: Видавець Олег Філюк, 2015. 352 с.

10. Радович Р. Традиційне житло центральної Бойківщи- ни (за матеріалами Сколівського району Львівської області). Фортеця: збірник заповідника «Тустань». Львів: Простір-М, 2020. Кн. 4. С. 399--427.

11. Радович Р. Народна архітектура (поселення, садиба, житло, господарське будівництво, промислові та громадські споруди села). Етнографічні групи українців Карпат. Бойки. Харків: Фоліо, 2020. С. 280--308.

12. Могитич І.Р. Житло. Народна архітектура Українських Карпат XV--ХХ ст. Київ: Наукова думка, 1987. С. 69--82.

13. Приходько Н.П. Некоторые вопросы истории жилища на Украине. Древнее жилище народов Восточной Европы. Москва: Наука, 1975. С. 245--275.

14. Літопис Руський. Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця; відп. ред. О.В. Мишанич. Київ: Дніпро, 1989. 591 с.

15. Раппопорт П.А. Древнерусское жилище. Археология СССР: САИ. Ленинград: Наука, 1975. Вып. Е 1--32. 178 с.

16. Гошко Ю.Г. Населення Українських Карпат XV-- XVIII ст. Заселення. Міграції. Побут. Київ: Наукова думка, 1976. 204 с.

17. Павлюк С.П. Народна агротехніка українців Карпат другої половини XIX -- початку XX ст. ^(іс- торико-етнографічне дослідження). Київ: Наукова думка, 1986. 170 с.

18. Мандибура М.Д., Павлюк С.П. Землеробство. Бой- ківщина: історико-етнографічне дослідження. Київ: Наукова думка, 1983. С. 90--104.

19. Сополига М. Традиційне народне житло в області Верхньої Цирохи на Снинщині. Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. 1979. Вип. 9. Кн. 2. С. 65--78.

20. Архів Інституту народознавства НАН України. Ф. 1. Оп. 2. Спр. 279: Матеріали А. Будзана. 140 арк.

21. Бойко И.А. Жилые постройки бойков (верховинцев) конца XVIII -- первой половины ХХ в. Этнографическое обозрение. Москва, 2002. № 3. С. 39--55.

22. Зубрицький М. Село Кіндратів (Турецького пов.). Зубрицький М. Зібрані твори і матеріали у трьох томах. Львів: Літопис, 2013. Т. I. С. 95--116.

23. Фальковський Я. Село Волосате, Ліського повіту (начерк матеріальної культури). Літопис Бойківщи-

ни. Ч. 4--5. Самбір, 1935. С. 14--28.

24. Falkowski J. Zachodnie pogranicze Huculszczyzny: Dolinami Prutu, Bystrycy Nadwornianskiej, Bystrycy Soljtwinskiej i Lomnicy. LwOw, 1937. 170 s. (Pracy etnograficzny. Wydawnictwo Towarzystwa ludoznawczego we Lwowie. Рod red. A. Fiszera. № 3).

25. Таранушенко С. Давнє поліське житло. Народна творчість та етнографія. 1969. № 1. С. 8--23.

26. Рожко М. Міста, дерев'яне будівництво, наскельні та оборонні споруди Карпат IX--XIV ст. Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат. Львів: !Н НАН України, 1999. Т. 1. С. 361--460.

27. Рожко М. Архітектура та система оборони українських Карпат у княжу добу. Львів: БаК, 2016. 232 с.

28. Рожко М.Ф. Тустань -- давньоруська наскельна фортеця. Київ: Наукова думка, 1996. 239 с.

References

Budzan, A.F. (1983). Settlement, estate, housing. Boykivsh- chyna: historical and ethnographic research (Pp. 159-- 166). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

Danylyuk, A. (2004). Folk architecture of Boykivshchyna. Housing construction. Lviv: Ukrainian Technologies [in Ukrainian].

Mohytych, I.R. (1983). Construction equipment. Folk architecture of the Ukrainian Carpathians of the XV--XX centuries (Pp. 88--110). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

Fedaka, P.M. (2005). Folk housing of Ukrainians of Tran- scarpathia of the XVIII--XX centuries. Uzhhorod: Gra- zhda [in Ukrainian].

Zubrytskyy, M. (2013). Peasant houses in Mshantsy, Staro- sambirsky district. In Zubrytsky, M. Collected works and materials in three volumes (Vol. 1, pp. 477--493). Lviv: Litopys [in Ukrainian].

Kobilnyk, V. (1937). Material culture of Zhukotyn village, Turchany district. Sambir [in Ukrainian].

Czajkowski, J. (1969). Rural housing construction in the Beskid Niski and the adjacent Pogorze. Yearbook of museums in the Rzeszow voivodeship (Vol. 2, pp. 7--255). Rzeszow [in Polish].

Matiychuk, M. (2012). Traditional techniques of roofing in Boykivshchyna. Bulletin of Lviv University. The series is historical (Vol. 47, pp. 378--396). Lviv [in Ukrainian].

Radovych, R. (2015). Folk architecture of the Starosambir region of the XIX -- first half of the XX century (housing and economic complex). Kyiv: Publisher Oleh Fily- uk [in Ukrainian].

Radovych, R. (2020). Traditional housing of the central Boykivshchyna (according to the materials of Skole district of Lviv region). Fortress: a collection of the reserve «Tustan» (Vol. 4, pp. 399--427). Lviv: Prostir-M [in Ukrainian].

Radovych, R. (2020). Folk architecture (settlements, estates, housing, farm construction, industrial and public buildings of the village). Ethnographic groups of Carpathian Ukrainians. Boyky (Pp. 280--308). Kharkiv: Folio [in Ukrainian].

Mohytych, I.R. (1987). Housing. Folk architecture of the Ukrainian Carpathians of the XV-- XX centuries (Pp. 69-- 82). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

Prikhodko, N.P. (1975). Some questions of the history of housing in Ukraine. Ancient dwelling of the peoples of Eastern Europe (Pp. 245--275). Moscow: Nauka [in Russian].

Myshanych, O.V. (Ed.). (1989). Chronicle of the Rus. Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].

Rappoport, P.A. (1975). Ancient Rus dwelling. Archeology of the USSR: SAI (Issue E 1--32). Leningrad: Nau- ka [in Russian].

Hoshko, Yu.G. (1976). Population of the Ukrainian Carpathians XV--XVIII centuries. Settlement. Migration. Everyday life. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

Pavlyuk, S.P. (1986). Folk agrotechnics of Ukrainians of the Carpathians of the second half of the XIX -- beginning of the XX century (historical and ethnographic research). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

Mandybura, M.D., & Pavlyuk, S.P. (1983). Agriculture. Boykivshchyna: historical and ethnographic research (Pp. 90--104). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

Sopolyha, M. (1979). Traditional folk housing in the Upper Tsyrokha region in Snynshchyna. Scientific collection of the Museum of Ukrainian Culture in Svidnik (Vol. 9, issue 2, pp. 65 -- 78) [in Ukrainian].

Archive of the Institute of Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine. F. 1. Op. 2. Case 279: Materials of A. Budzan [in Ukrainian].

Boiko, I.A. (2002). Residential buildings of the Boikos (Verk- hovintsy) of the end of the 18th -- the first half of the 20^th century. Ethnographic review (Vol. 3, pp. 39--55). Moscow [in Russian].

Zubrytskyy, M. (2013). The village of Kindrativ (Turkish district). In Zubrytskyy, M. Collected works and materials in three volumes (Vol. 1, pp. 95--116). Lviv: Litopys [in Ukrainian].

Falkowski, J. (1935). The village of Volosate, Lisky district (sketch of material culture). Chronicle of Boykivshchyna (Vol. 4--5, pp. 14--28). Sambir [in Ukrainian].

Falkowski, J. (1938). The western border of the Hutsul region: the Valleys of Prut, Bystryca Nadwornianska, Bystryca Soljtwinska and Lomnica. Lviv [in Polish].

Taranushenko, S. (1969). Ancient Polissya housing. Folk art and ethnography, 1, 8--23 [in Ukrainian].

Rozhko, M. (1999). Cities, wooden construction, rock and defensive structures of the Carpathians of the IX--XIV centuries. Ethnogenesis and ethnic history of the population of the Ukrainian Carpathians (Vol. 1, pp. 361--460). Lviv: IN NAS of Ukraine [in Ukrainian].

Rozhko, M. (2016). Architecture and defense system of the Ukrainian Carpathians in the princely era. Lviv: Bak [in Ukrainian].

Rozhko, M.F. (1996). Tustan is an ancient Rus rock fortress. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru