Технологія будівельних робіт

Промивний розчин (0,1. 0,12 %) вуглекислого натрію дає гарне сприйняття фактури і чіткість малюнка підлоги. Включення до складу звичайного бетону 3...5% полівінілацетатної емульсії в 1,5...2 рази підвищує міцність підлоги при розтягу й ударах.

Рис. 7.1. Мозаїчна підлога з прожилками

Монолітні підлоги з природного каменю (рис. 7.2.). У вестибулях готелів, фойє театрів улаштовують підлоги з природного каменю, наприклад, мармуру. Довжина плит 300...600 мм, товщина 15...20 мм. Замість прямокутних плит можна використовувати колотий плитний мармур з відходів, одержуваних при розпилюванні і розкрої мармуру. При улаштуванні підлог з мармурових плит, а також колотого мрамора - брекчії по кутах приміщення виставляють маяки, а потім по шнуру викладають маякові ряди з плит однієї ширини. Відстань між маяковими рядами - 1,5...2 м. Основу з цементного розчину укладають так само, як при улаштуванні цементних підлог. Відмітка верха цементно-піщаної стяжки менше відмітки маякових рядів, рівній товщині плит мармурового покриття. Звичайно з брекчії викладають так називані карти розміром 2x2 чи 3X3 м з підбором мармурового бою по визначеному кольорі і малюнку. Свіжевкладені шматки мармурового бою-брекчії вирівнюють рейкою-правилом, злегка постукуючи по ній, щоб осадити'мармурові шматки в рівні маякових рядів. Після укладання мармуру через кілька годин шви і порожнечі заливають цементним розчином.

Свіжевкладені підлоги з брекчії витримують 4...7 діб, потім мозаїчно-шліфувальною машиною шліфують підлогу. Спочатку знімають на 1...2 мм ^ верхній шар покриття насухо, а потім до одержання рівномірно гладкої поверхні - з подачею води. Після шліфування підлоги промивають теплою водою з додаванням каустичної соди.

Ксилолітові підлоги влаштовують у виробничих цехах, де повинні бути без іскрові, теплі і підлоги, що не порошать. Покриття виконують у два шари із суміші каустичного магнезиту і водяного розчину хлористого магнію. У ксилоліт для верхнього шару додають пігменти. Зміст окису магнію в каустичному магнезиті повинне бути не менш75%. Деревні обпилювання для ксилоліту заготовляють із хвойних порід. Вологість обпилювань не повинна перевищувати 20%, а їх крупність - 5 мм для нижнього і 2,5 м для верхнього шарів. Розчини для ксилолітових підлог готують в оцинкованих розчинозмішувачах. Магнезит, обпилювання і пігмент ретельно перемішують у сухому стані. Рухливість ксилолітової суміші повинна відповідати зануренню стандартного конуса на 2...3 см. Суміш укладають смугами шириною не більш 2 м, обмеженими рейками, що служать маяками при укладанні покриття. Ксилолітову суміш розрівнюють правилом і ущільнюють трамбуваннями.

Верхній шар двошарового ксилолітового покриття укладають відразу після затвердіння нижнього. Поверхню верхнього шару загладжують металевими гладилками до початку схоплювання ксилоліту. Затверділу суміш шліфують машиною, злегка змочуючи поверхню розчином хлористого магнію. Після остаточної просушки покриття протирають підігрітим розчином оліфи в скипидарі і натирають мастикою, що складається із суміші воску, скипидару і каніфолі.

Асфальтобетонні покриття підлог влаштовують у виробничих приміщеннях, з гарячої суміші бітуму з піском і мінеральним порошком. Температура асфальтобетонної суміші на початку робіт із улаштування покриття повинна бути не нижче 180 °С, а наприкінці робіт - не нижче 150 °С. Суміш укладають смугами,шириною 1,5...2 м по рейках і ущільнюють дерев'яними валиками чи ручними металевими ковзанками з вібраторами. Там, де можливо, застосовують моторні ковзанки.

Металлоцементні підлоги. У виробничих приміщеннях, де підлоги піддаються значним механічним впливам технологічного транспорту, улаштовують так називані металлоцементні підлоги із суміші сталевої стружки, цементу і води.

Металлоцементне покриття товщиною 15...20 мм укладають по цементно-піщаному прошарку товщиною 15...20 мм. Технологія укладання сумішей аналогічна технології улаштування цементно-піщаних покрить. Різниця лише в тім, що металлоцементне покриття укладають відразу після улаштування підстильного шару. Покриття ущільнюють і загладжують віброрейками.

8. ОХОРОНА ПРАЦІ І ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ НА БУДІВНИЦТВІ

Охорона праці - це система заходів, що забезпечують безпечні для життя і здоров'я працюючих умови виконання роботи. Охорона праці в нашій країні здійснюється на науковій основі. На Україні створена мережа наукових закладів, що вивчають проблеми техніки безпеки, розробляють засоби захисту від шкідливих впливів на виробництві; спеціальні науково-дослідні інститути, відділи, лабораторії.вирішують задачі безпеки праці.

Для забезпечення безпечних умов праці розроблені загальні і спеціальні галузеві норми, правила, інструкції і вказівки по техніці безпеки і виробничій санітарії.

Технічне переозброєння будівельно-монтажних організацій, впровадження новітньої техніки і покращення технології будівельного виробництва , застосування прогресивних прийомів робіт значно покращує працю робітників, підвищує його продуктивність.

Трудове законодавство зобов'язує адміністрацію всіх підприємств, будівництв та установ приймати необхідні заходи до повного усунення шкідливих умов роботи або їх зменшенню, до попередження нещасних випадків на виробництві, до підтримки робочих місць в належному санітарно -гігієнічному стані.

За загальний стан охорони праці і техніки безпеки на будівництві несуть відповідальність начальник (управляючий), головний інженер будівництва (комбінату, тресту, управління). Вони зобов'язані приймати всі необхідні заходи для створення безпечних і нешкідливих умов праці, до попередження нещасних випадків і утриманню робочих місць в належному санітарно-гігієнічному стані.

Управляючі трестами і начальники будівельно-монтажних управлінь повинні забезпечити планування заходів по техніці безпеки і виробничій санітарії, а також узгодити ці заходи з профспілковими організаціями.

Начальники (управляючі) будівельно-монтажних організацій та їх заступники зобов'язані своєчасно забезпечити робітників спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту (окулярами, респіраторами, рукавицями та ін.), а також спецмилом, спецжирами, аптечками та водою для пиття. Крім того, в їх обов'язки входить забезпечення нормальною роботою" санітарно-побутових приміщень, організації ремонту та прання спецодягу.

На начальників (управляючих) будівельно-монтажних організацій входе в обов'язки забезпечення виконання трудового законодавства про робочий час і час відпочинку, про охорону праці жінок і підлітків, про порядок найму і звільнення робітників. Постійна увага до питань охорони праці і підвищення вимог до виконання діючих правил техніки безпеки є повсякденною задачею керівників всіх будівельно-монтажних організацій.

Керівники та інженерно-технічні працівники будівельно-монтажних організацій несуть відповідальність в кримінальному та адміністративному порядку за нещасні випадки, що виникли внаслідок недотримання правил техніки безпеки , за невиконання покладених на них обов'язків по техніці

безпеки і виробничій санітарії, за порушення своїми розпорядженнями або діями законодавства про охорону праці, правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Вони також несуть відповідальність за невиконання розпоряджень технічних інспекторів профспілок, органів Держгортехнадзору і санітарної інспекції.

В галузі охорони праці в будівництві необхідно керуватися главою"Техніка безпеки в будівництві" (СНиП ІП-А. 11-92), а також "Вказівками попроектуванню побутових будівель і приміщень, пунктів харчування іздоровпунктів будівельно-монтажних організацій" (СН 276-94), санітарнимнормам проектування промислових підприємств (СНиП ІІ-М. 3-93) та іншимнормативним актам.

На даний час в будівельних організаціях широкого застосування набула наукова організація праці (НОП).

Впровадження заходів НОП дозволяє будівельним організаціям усувати недоліки в організації праці і одночасно з підвищенням продуктивності праці створювати умови для різкого скорочення і повної ліквідації виробничого травматизму і професійних захворювань.

Організація безпеки праці на території будівельного майданчика

Територію будівельного майданчика обгороджують парканом з ворітьми для в'їзду і виїзду транспорту. Висота його повинна бути не менше 2 м, а відстань до будинку, що споруджується, не менше 10 м. Якщо будинок розміщено вздовж вулиці і паркан поставлено ближче, на ньому має бути захисний піддашок завширшки не менше 1 м, закріплений з нахилом у бік будівельного майданчика під кутом 20° до горизонту.

По периметру будинку визначають небезпечну для людей зону, на межі якої встановлюють попереджувальні знаки або написи. При висоті будинку до 20 м ширина цієї зони має бути не менше 7 м, а при висоті 20--70 м -- не менше 10 м. На території будівельного майданчика обладнують проїзди для транспорту і проходи для людей. У місцях в'їзду і виїзду автотранспорту вивішують попереджувальні написи ("Бережись автомобіля!" тощо). Вночі такі написи слід добре освітлювати. Для переходу робітників через котловани і траншеї споруджують перехідні містки з поруччям заввишки не менше і, їм. Проходи на укосах з нахилом більше 20° обладнують драбинами або східцями з однобічним поруччям.

Електрокабелі в місцях проходів і проїздів транспорту прокладають під землею або перекривають містками.

Колії для внутрішнього транспорту (кранів, вагонеток тощо) повинні бути справні і укладені на міцну основу.

В усіх небезпечних місцях вивішують попереджувальні знаки і написи, наприклад: «Не стій під вантажем», «Не перевантажуй риштувань» тощо.

Для скидання будівельного сміття з висоти більше 3 м слід зробити закритий жолоб так, щоб нижній кінець його був від землі не вище і м. Місця, на які скидається сміття, обгороджують. У разі подавання сміття безпосередньо до кузова самоскиду кінець жолоба повинен знаходитись над землею трохи вище рівня бортів машини.

Будівельні матеріали і різне обладнання розміщують на рівних утрамбованих майданчиках, взимку вони мають бути очищені від снігу і льоду. Складають будівельні матеріали за видами у штабелі так, щоб між ними залишилися проходи і проїзди для транспорту. Штабелі бутового каменю мають бути заввишки не більше 1 м, цегли -- не більше 1,7 м, дошок -- не більше половини ширини штабеля.

Ящики зі склом ставлять вертикальнов один ряд. Круглий ліс складають у штабелі заввишки не більше 1,5 м з прокладками між рядами. Сипкі матеріали зберігають у засіках, бункерах або закритих ящиках, щоб вони не розпилювались. Не можна безладно зберігати будівельні матеріали та вироби, розкидати їх по території будівельного майданчика.

Техніка безпеки під час роботи на висоті. До робіт на висоті допускаються робітники віком від 17 років. Будівельні роботи на висоті до 4 м виконують з помостів або столиків, на висоті більше 4м -- з риштувань, пересувних вишок і колисок.

Робочі місця, розміщені над землею вище 1 м, мають бути обгороджені поруччям заввишки не менше 1 м з проміжними горизонтальними елементами і бортовою дошкою заввишки не менше 15 см або поруччям з металевою сіткою.

Дерев'яні елементи риштувань або помосту виготовляють з якісних обрізних дошок не нижче II сорту. Дошки або щити настилу з'єднують внапусток лише по довжині, причому їхні кінці повинні лежати тільки на поперечних опор і перекривати останні не менше ніж на 20 см у кожен бік. Ширина настилу риштувань для виконання штукатурних робіт має бути не менше 1,5 м; відстань від його краю до стіни під час виконання зовнішніх робіт -- не більше 15, а внутрішніх -- 10 см. Ширина щілин настилу -- не більше 1 см. Риштування повинно мати поруччя заввишки не менше і м. Дошки поруччя прибивають лише з внутрішнього боку стояків. Уздовж настилу по його зовнішньому краю прибивають бортову дошку заввишки не менше 15 см. Узимку настил риштування потрібно очищати від снігу та льоду і посипати піском або шлаком. Між ярусами риштувань або помостом і землею для піднімання робітників влаштовують спеціальні сходи з поруччям.

Риштування і поміст приймає в експлуатацію спеціальна комісія, призначена наказом по будівельно-монтажній організації. Акт приймання затверджує головний інженер цієї установи, після чого риштування вважається придатним до експлуатації.

Підвісні струнні риштування можна експлуатувати лише після * ^г випробування їх статичним навантаженням, яке перевищує розрахункове на 20 %, і динамічним навантаженням, збільшеним на 10 %.

Матеріали на риштуванні і помості розміщують у різних місцях, щоб не перевантажувати настил в одному місці. Ящики з розчином ставлять на відстані не менше як 0,4 м від краю настилу. Забороняється водночас працювати на різних ярусах риштувань по одній вертикалі.

Категорично заборонено застосовувати для роботи на висоті тимчасовий поміст, спираючи настил на бочки, цеглу, радіатори тощо.

Колиски повинні мати суцільний настил без щілин з бортовою дошкою заввишки не менше 15 см. По периметру колиски встановлюють міцно закріплене поруччя заввишки не менше 1,2 м. Конопляні канати і сталеві троси для піднімання колисок повинні мати дев'ятикратний запас міцності, про що складають спеціальний акт. Балки, на яких закріплені блоки для піднімання колисок, спирають на стіну, а не на карниз. Лебідки для піднімання колисок, що розміщуються на землі, закріплюють подвійним завантаженням порівняно з вантажопідйомністю колиски. До початку "роботи з колиски перевіряють канат (або трос) і гальмовий пристрій лебідки.

Виконувати ремонт штукатурки і облицювань з розсувних або приставних драбин заборонено.

Техніка безпеки під час роботи з машинами і електрообладнанням. До роботи з машинами і механізмами допускають лише осіб, що пройшли спеціальну підготовку і одержали посвідчення на право керування (або обслуговування) цією машиною. Працюючи біля машини чи механізму, слід суворо дотримуватися правил техніки безпеки, а також знати інструкцію щодо експлуатації машини, яка обов'язково має бути на робочому місці, і виконувати її вимоги. Працювати на стаціонарних машинах можна лише після міцного закріплення їх на фундаментах. Пересувні машини варто встановлювати на рівних майданчиках, після чого закріплювати розтяжками або класти під їхні колеса колодки.

Усі рухомі частини машин і механізмів повинні бути закриті кожухами або капотами, а робочий майданчик навколо машини -- обгороджений.

Перед пуском машини після монтажу або ремонту слід уважно оглянути її і перевірити, щоб на ній не залишилось запасних частин або монтажного інструменту, які під час роботи можуть потрапити в рухомі частини і спричинити аварію. Категорично забороняється залишати працюючу машину без нагляду, а також регулювати або змащувати її під час роботи.

Електробезпека під час роботи з електромеханізмами та електрообладнанням

Небезпеку ураження електричним струмом створюють джерела зварювального струму, електричний привод, електрообладнання підйомно-транспортних механізмів і машин, електрифіковані засоби малої механізації. Електрику застосовують у технологічних процесах (прогрівання бетону), а також для освітлення будівельного майданчика.

Особливо небезпечна для людини дія електричного струму, яка можепризвести до різних видів травматизму: опіків тіла, розриву тканин іушкодження кісток, захворювання очей, паралічу нервової системи тощо. Удеяких випадках ураження електричним струмом може призвести до смертіпотерпілого.

До роботи по обслуговуванню будівельних машин і обладнання з електроприводом допускаються особи віком від 18 років. Особи допущені до роботи з машинами з електроприводом, повинні мати кваліфікаційну групу з техніки безпеки не нижче II, а допущені до роботи з ручним електроінструментом -- і особи, що мають І кваліфікаційну групу, проходять інструктаж через кожні З міс. Для контролю за електробезпекою організації призначають відповідального інженерно-технічного працівника.

Щоб захистити працюючих від ураження електричним струмом, оголені місця струмоведучих частин треба заізолювати, усі струмоприймачі заземлити і вмикати через систему запобіжників. Крім того, працюючи повинні користуватися захисними засобами (діелектричні рукавички, калоші; килимки, інструменти з ізольованими ручками). До електрозахисних засобів належать і попереджувальні плакати, які вивішують біля небезпечних місць.

Для захисту металевих конструкцій будівлі від короткого замикання застосовують повторний контур заземлення. До зварювального обладнання треба створити безпечний і вільний доступ. Зварювальний кабель прокладають так, щоб запобігти можливому пошкодженню його ізоляції. Довжина сполучного проводу між пунктом живлення і пересувною зварювальною установкою не повинна перевищувати 10 м. Перш ніж розпочати зварювальні роботи, заземлюють електрозварювальні установки, а також деталі і конструкції, які зварюють. Зварник зобов'язаний постійно стежити за справністю ізоляції зварювальних проводів та електродотримача, щільністю з'єднання контактів. *

Пульти управління машинами, а також пускові пристрої (рубильники, магнітні пускачі), віддалені від машин, що працюють від електродвигунів, повинні знаходитись у спеціальних шафах або ящиках, які закриваються на замок. Пробкові запобіжники мають відповідати певній силі струму.

Корпус електродвигуна слід заземлювати, якщо він працює при напрузі більше 36 В. Проводи і кабелі, що підводять до машини електричний струм, повинні бути добре ізольовані. Після закінчення робочого дня, а також у вихідні і святкові дні на території будівництва вимикають і закривають на замки всі пускові пристрої до маїщш.

Під час роботи з ручним електроінструментом слід додержуватись таких правил техніки безпеки:

до початку роботи привести в порядок спецодяг;

уважно оглянути електроінструмент, перевірити ізоляцію кабелю і заземлити корпус інструмента;

під час роботи стежити за справністю кабелю і проводів, не допускати їхнього перекручення та перегрівання електродвигуна;

працюючи у вологих місцях, користуватись гумовими рукавицями і чобітьми (при цьому напруга не повинна бути вище 36 В);

замінювати будь-які деталі тільки після зупинки інструмента і вимкнення вилки з розетки;

під час перенесення інструмента тримати його тільки за ручки або корпус, а не за кабель;

не відходити від робочого місця, якщо інструмент увімкнений в

електричну Мережу;

> не працювати з механізованим інструментом з приставних драбин.

9. ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Усі небезпечні та шкідливі чинники на виробництві можуть призвести до професійних захворювань організму працівника або його окремих частин.

Щоб запобігти цьому, слід дотримуватися правил гігієни праці на виробництві. Для забезпечення нормальних умов праці температура повітря в закритих приміщеннях має бути від 10 до 20 °С. Важку фізичну працю можна виконувати за нижчої температури. Відносна вологість повітря за цих самих умов не повинна перевищувати 60 %, а швидкість руху повітря -- 0,3 м/с. На відкритому повітрі за температури повітря нижче ніж мінус 20 °С роблять десятихвилинні перерви після кожної години праці.

Робітникові часто доводиться працювати у несприятливих умовах при високій або надто низькій температурі повітря, підвищеній вологості, на протягах, у приміщеннях з підвищеною кількістю пилу або пари отруйних речовин. Усі ці фактори можуть призвести до професійних захворювань дихальних органів, очей, шкіри та й усього організму. Постійні струси (вібрація) і шуми, що виникають у приміщеннях, де працюють робітники також спричинюють до деяких видів захворювань. Щоб запобігти тимчасовим або хронічним професійним захворюванням, слід додержуватись правил гігієни праці на виробництві.

Підвищення і зниження температури в приміщенні, а також протяги викликають захворювання верхніх дихальних шляхів і легенів, а тривала робота при низькій температурі може призвести до обморожування. Тому можливе коливання температури -- в закритих приміщеннях для нормальних умов праці від 10 до 20 °С. При важкій фізичній праці можна працювати при більш низькій температурі. Відносна вологість повітря за цих же умов має бути не більше 60 %, а швидкість руху повітря -- не більше 0,3 м/с.

Працюючи на відкритому повітрі при низьких температурах, робітник повинен тепло вдягнутися у шерстяний, ватний або хутряний одяг, але так, щоб він не стримував рухів. Аби не допустити переохолодження організму, слід робити перерви для обігрівання. При температурі повітря нижче -- 20 °С роблять десятихвилинні перерви після кожної години роботи. Під час перерви робітники повинні заходити у тепле приміщення з температурою 10--20 °С.

У будинках, які споруджують, не завжди можна забезпечити достатнювентиляцію для видалення пилу і парів отруйних речовин. Тому, крімвлаштування природної вентиляції (відкриті вікна), під час роботи требакористуватись різними захисними пристроями і спецодягом, призначенимтільки для роботи.

Більшість опоряджувальних машин і механізмів під час роботи не створює таких шумів, які б негативно впливали на організм робітника. Значно погіршують здоров'я робітника шум і безпосередня вібрація інструмента, який він тримає в руках. Частота коливань інструмента (більша ніж 25 С"¹) негативно впливає на нервову систему робітника, а при великій амплітуді коливання інструмента, при постійній роботі з ним, робітник може захворіти на вібраційну хворобу. Тому працювати слід у рукавицях, оскільки вони частково амортизують удари, і лише справним інструментом з допустимою амплітудою коливання.

Робочі місця на будівельному об'єкті мають бути достатньо забезпеченіприродним або штучним освітленням. Для створення природного освітленнянеобхідно слідкувати за тим, щоб приміщення, в якому виконуютьсяопоряджувальні роботи, було очищене від зайвих матеріалів і пристроїв, шибкивікон і зовнішніх дверей очищені від пилу і бруду. Якщо природногоосвітлення недостатньо, обладнують штучне. Електричні лампи повинніосвітлювати робоче місце так, щоб на поверхні, що опоряджується, нестворювались різкі тіні від оточуючих предметів і пучки променів непотрапляли в очі.

Рис. 9.1. Респіратори:

а-ПРБ-1;б-Ф-46

Для захисту від шкідливих виробничих факторів користуються спеціальними індивідуальними захисними пристроями та одягом. Для захисту тіла людини, наприклад, застосовують спеціальний одяг (комбінезон або штани і куртки) та взуття, органів зору -- спеціальні окуляри (ПО-1, № 5, 03-Н тощо) з гумовою або шкіряною оправою, яка щільно прилягає до обличчя. У зимовий час внутрішню поверхню скла окулярів змащують спеціальними сумішами, щоб воно не запотівало. Захисні окуляри з прямою вентиляцією відзначаються тим, що не запотівають, оскільки оправа не прилягає до обличчя, їх застосовують для захисту очей від дрібних твердих часток під час насікання кам'яних поверхонь, розколювання і обробки кромок керамічних й інших плиток, циклювання опоряджувального шару декоративної штукатурки тощо.

Для захисту органів дихання застосовують респіратори і протигази. Широко використовують респіратори ГЯВ-1, ГГРБ-1, РМП-62, Ф-46 тощо (рис. 9.1), які очищають повітря, що вдихає людина, від пилу і бризок фарб та інших сумішей, котрі розпилюють механізованим способом. Для очищення повітря від пилу і парів летких розчинників застосовують респіратор РУ-60 М, обладнаний патроном з активованим вугіллям. Якщо в повітрі є високі концентрації отруйних газів, парів і пилу, то під час роботи слід застосовувати фільтруючі протигази типу БКФ, ГГШ-1 або ШІІ-2.

10. ДЕФЕКТИ РОБІТ

Недотримання технології шпарування швів між ГКЛ призводить до утворення різних дефектів швів гіпсокартонних обшивок. До найпоширеніших дефектів швів належать тріщини у швах і видимі контури швів. Основними причинами таких дефектів є перевищення розтягувальних напружень над міцністю матеріалу шпаклівки, укладеного у стикові ділянки гіпсокартонної обшивки. Небезпеку тріщиноутворення потрібно враховувати при зведенні будинків і споруд у сейсмонебезпечних регіонах і на територіях, де інтенсивно добувають корисні копалини в підземних гірських родовищах. Тому в разі застосування технологій «сухого» будівництва в цих регіонах доцільно використовувати відкриті (видимі) шви в гіпсокартонних обшивках, що не підлягають шпаклюванню. Такі шви можуть зазнавати деформацій, які звичайно не погіршують зовнішній вигляд або експлуатаційні властивості обшивки обгороджувальних конструкцій, особливо із ковзними сполученнями стель, перегородок і стін.

Утворення тріщину швах між ГКЛ спричинюється:

шпаруванням шпаклювальними масами без використання армуючих стрічок, які ущільнюють поверхню ШВІВ;

використанням шпаклівок, що втратили здатність до тужавлення. При цьому тріщини з'являються переважно обабіч стику по краях армуючої

СТрІЧКИ;

> порушенням волого-теплового режиму або прикладанням випадкових навантажень як під час виконання робіт, так і в процесі експлуатації будинків і споруд;

> порушенням правил виконання деформаційних швів, які треба передбачити при влаштуванні гіпсокартонних обшивок значної довжини і площі (понад 15 м і 50 м'² відповідно). Отже, температурні шви слід улаштовувати в довгих коридорах (через кожні 15...20 м) та в приміщеннях значної висоти і довжини (через кожні 8... 10м).

Видимі контури швів, що можуть позначатися на обробленій поверхні гіпсокартонних обшивок при їхньому освітленні боковим світлом зумовлюються такими причинами і чинниками:

ділянки поверхні швів мають фактуру поверхні, що відрізняється від решти поверхонь обшивки через їхнє шліфування, надмірну ширину, неякісне ґрунтування поверхні під фарбування;

опуклості (вм'ятини) у зоні швів відносно великого за довжиною розміру, що утворилися внаслідок неякісного вирівнювання;

наявність уступів (задирок) на поверхні швів, що утворюються при нестабільному волого-тепловому режимі в процесі шпаклювальних робіт;

помилка монтажу гіпсокартонної обшивки (поперечні стики ГКЛ без утворення фасок), яку своєчасно не усунено до початку, шпаклювальних робіт;

Ш помилки, допущені при шпаклюванні швів: передчасне нанесення накривного шару на поверхні шпаклівки, що недостатньо затужавіла;

шпаклювання виконано за один раз; застосування неякісної шпаклівки, що втратила свою міцність через порушення технологічних операцій; недостатня кваліфікація опоряджувальника.

У ряді випадків можна усунути видимі контури швів, хоча це пов'язано із зайвими витратами матеріалів і часу. Зокрема, можна виконати додаткове шпаклювання, але вже по всій поверхні обшивки, або обштукатурити цю поверхню тонким шаром структурної штукатурки. Шліфування опуклостей у зонах швів не завжди ефективне, оскільки виникає небезпека пошкодження не покритих шпаклівкою ділянок гіпсокартону.

Будь-які роботи, пов'язані з усуненням дефектів швів у гіпсокартоннихобшивках, доцільно виконувати після стабілізації деформацій конструкції *будівлі і з дотриманням усіх вимог щодо виконання робіт.

11. КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ПРИ ВИКОНАННІ ПЛИТКОВИХ РОБІТ

При виконанні підлог із плит і плиток контролюють: старанність очищення підстави; рівність поверхні, відсутність бугрів, западин; зовнішній вигляд, чистоту поверхні плиток, колір, розмір; відповідність чи розчину мастики заданій марці; рухливість розчину; товщину підстильного шару; рівність його і відповідність проектним оцінкам; наявність ґрунтувального.шару (при укладанні плиток на мастиці); наявність мастики на тильній стороні плиток; правильність укладання маякових рядів; ширину швів; прямолінійність швів; рівність і горизонтальність поверхні; зчеплення плиток з підставою; сполучення плиткового покриття з іншими видами покрить; заповнення швів між плитками; зовнішній вигляд готового покриття, відповідність малюнка підлоги і типу плиток проекту; відсутність зазорів між плінтусами і підлогою; відхилення плінтусів від прямої лінії; осідання покриття.

При пристрої підлог із плит і плиток забороняється: укладання керамічних плиток по асфальтобетонних стяжках; застосування полівінілхлоридних плит у приміщеннях з вологістю більш 60%; наявність зазорів між плитами і підстильним шаром; затирати розчином проміжки між стінами і плитами замість укладання половинок плиток.

Відповідно до нормативних документів рівність поверхні підлоги контролюють у всіх напрямках рейкою довжиною 2 м. Зазори між низом рейки і поверхнею покриття не повинні перевищувати 2...4 мм. Відхилення швів між * рядами штучних матеріалів від прямого напрямку не повинні перевищувати 10 мм на 10 м довжини ряду.

Покриття з мінеральних матеріалів не повинні давати осідання. Осідання синтетичних покрить не повинне перевищувати 1 мм після 24 ч впливу зосередженого навантаження в 500 Н, переданої через ролик діаметром 30 мм.

ЛІТЕРАТУРА

А.С. Нікулін «Кам'яні роботи», Київ «Вікторія», 2001 р.

В.В. Харабет «Технологія будівельно-монтажних робіт», Київ «Вища школа», 1995 р.

П.В. Кривенко, В.Б. Барановський «Матеріалознавство для будівельників», Київ «Техніка», 1996

Размещено на Allbest