Технологія підготовки основи для улаштування стяжки по ґрунту

Тема: Технологія підготовки основи для улаштування стяжки по ґрунту

Зміст

Вступ

1. Загальні відомості про дану роботу

2. Інструменти та прилади для виконання даної роботи

3. Матеріали для виконання даної роботи

4. Технологічна частина виконання даної роботи

5. Організація праці та робочого місця

6. Економічна частина

7. Правила техніки безпеки при виконанні даної роботи

Список виконаної літератури

Вступ

Якість будівельної продукції -- будинків і споруд різного призначення залежить від багатьох складових, але основними серед них були і залишаються якість та довговічність будівельних матеріалів.

Довговічність будівельних матеріалів є найважливішою проблемою сучасного будівництва, оскільки функціональні навантаження більшості з них використовуються надто короткий час порівняно зі стародавніми матеріалами, на основі яких збудовані сотні і тисячі років тому споруди, що незважаючи на вплив зовнішніх природних чинників і часу й тепер вражають красою архітектури та майстерністю тогочасних будівельників.

Нині певна частина населення живе в небезпечному оточенні неміцних, недовговічних будинків і споруд. Засвідчують це катастрофи як природного, так і техногенного походження, під час яких руйнуються насамперед застарілі будівлі, зокрема п'ятиповерхові залізобетонні панельні будинки перших радянських масових серій. Більшість будинків не витримує дії вогню при пожежах, оскільки інтер'єр їх опоряджено матеріалами, які мають не досить високі протипожежні властивості.

Сучасність і майбутнє потребують реконструкції старих будинків, надання їм оригінальності та виразності, застосування під час зведення будівель цікавих нестандартних вирішень як в оздобленні інтер'єрів, так і фасадів. Цього можна досягти, якщо запроваджувати в будівництво, зокрема в опорядження будинків, нові нетрадиційні матеріали і технології.

В Україні вже намітилися тенденції до заміни традиційних штукатурних розчинів, мокрих способів штукатурення більш прогресивними матеріалами і технологіями.

Застосування сучасних матеріалів і технологій у будівельному виробництві - це якість, надійність і висока продуктивність - основні складові вимог сьогодення, що зумовлює актуальність вибору теми дипломної роботи.

2. Загальні відомості про дану роботу

Найкращим способом ремонту старої нерівної або прогнилої дерев'яної підлоги по ґрунту є заміна його бетонною підлогою, покритим шаром стяжки. Така підлога буде сухою завдяки гідроізоляції за допомогою поліетиленової мембрани (нижче), рівною і міцною і є ідеальною основою для укладання керамічних або кам'яних плиток, а також чорної підлоги з ДСП. Будова такої підлоги вимагає ретельного планування. Повна товщина багатошарової бетонної підлоги буде не менше 25 мм, тому потрібно перевірити, аби не був обмежений прохід в дверних отворах або не зменшився об'єм приміщення. Проходящие під підлогою труби і кабелі мають бути або ізольовані, або закриті кожухами. Необхідно забезпечити вентиляцію дощатої полови в сусідніх приміщеннях, якщо вона порушиться в результаті укладання бетонної підлоги. Для цього пластмасовими трубами діаметром 100 мм, встановлюваними в бетон, з'єднаєте вентиляційні отвори у внутрішніх стінах з вентиляційними отворами зовнішніх стін.

До початку роботи підготуйте всі необхідні матеріали. Зазвичай всі необхідні матеріали можна придбати в магазині будматеріалів, проте інколи доводиться набувати гравію безпосередньо у фірми, яка займається кар'єрними розробками. Для оцінки необхідної кількості кубометрів бетону, стяжки і гравію необхідно помножити площу приміщення на товщину кожного шару. Замовте бетонну суміш в співвідношенні: 1 частина цементу, 2 частини піску і 3 частини щебеня або гравію або 1 частина цементу на 6 частин готової суміші 20-міліметрового щебеня з піском. Для стяжки замовляють суміш з 3 частин гострокутного піску з 1 частиною цементу. Пам'ятайте, цемент потрібно зберігати в сухому приміщенні.

Для приготування великих кількостей бетону візьміть напрокат електричний або дизельний бетонозмішувач. Для приготування першого замісу заповните бетонозмішувач приблизно на дві третини сухими компонентамі у відповідній пропорції, змішайте їх досуха і потім поступово додайте воду до здобуття пластичності, вимірюючи її об'єм. При приготуванні подальших замісів спочатку заливайте воду (об'єм вже відомий), а потім засипайте в неї сухі компоненти.

Щоб уникнути роздратування шкіри працюйте в рукавицях. При потраплянні бетону в очі негайно промийте їх холодною водою і відразу ж звернетеся до лікаря. Після закінчення роботи ретельно промийте бетонозмішувач водою і видалите всі бризки бетону з шкіри. Для прискорення укладання бетону запросите двох помічників, які готуватимуть бетон і приноситимуть його в приміщення для укладання. Розділите кімнату на смуги шириною близько 1 м. Почніть укладання з найдальшої від дверей смуги і просувайтеся до дверей. Після витримки бетону у вологому стані протягом двох тижнів укладете на підлогу шар стяжки. Правильно влаштована бетонна підлога не вимагає жодного відходу. Проте якщо старе стяжки порепалося або необхідно укласти нове стяжки на старому бетонному підлогу, ви можете розбити старий шар стяжки відбійним молотком і потім покласти нове стяжки. Якщо є ознаки вогкості старої бетонної підлоги із-за порушення гідроізоляції, покладете на бетон нову поліетиленову мембрану і на неї укладете шар стяжки товщиною 50-65 мм.

3. Інструменти та прилади для виконання даної роботи

1 -- топірець; 2 -- косинець; 3 -- рулетка; 4 -- молоток;

5 -- будівельний рівень; 6 -- гнучкий рівень; 7 -- цвяхи

4. Матеріали для виконання даної роботи

Для влаштування основи підлоги рекомендується застосовувати суміші Ceresit CN 85 і Thomsit SE 93. Це концентрати спеціальних цементів і полімерних добавок. Суміші розфасовані в 25-кілограмові мішки і призначені для приготування дрібнозернистого бетону безпосередньо на будівельному майданчику. Для отримання розчинової суміші 25 кг CN 85 чи SE 93 змішують у змішувачі зі 100 - 125 кг заповнювача різних фракцій -- від 0,25 до 8 мм. Розподіл фракційного складу наведено табл.1.

Табл.1.Фракційний склад заповнювача

Технічні характеристики дрібнозернистих бетонів на основі матеріалів Ceresit CN 85 і Thomsit SE 93 наведено в табл. 2.

Отриману розчинову суміш укладають на ущільнений за допомогою щебеню ґрунт, заздалегідь вкритий плівкою. Товщину шару вибирають відповідно до інтенсивності впливу механічних навантажень та умов експлуатації (див. табл. 1.5). Покладену суміш розрівнюють і ущільнюють. Для цього використовують звичайні ручні інструменти і пристосування -- гладила, рейки тощо.

Таблиця.2. Технічні характеристики дрібнозернистих бетонів, отриманих на основі Ceresit CN 85 і Thomsit SE 93

5. Технологічна частина виконання данної роботи

Анатомія бетонної підлоги. Жорстка бетонна підлога влаштовується по ґрунту з декількох шарів різних матеріалів. На основу з щебеня або гравію завтовшки звичайний від 100 до 160 мм укладається шар піску або відсіву, який захищає гідроізоляційну мембрану і забезпечує рівну поверхню для укладання наступного шару - бетону тієї ж товщини, що і шар гравію. Поверхня бетону закривається шаром рідкого цементного розчину для забезпечення міцного зв'язку з шаром верху стяжки товщиною не менше 40 мм. Краї плівки піднімають на стіни над шаром бетону для забезпечення хорошої гідроізоляції підлоги.

Рис.1. Укладання підлоги по ґрунту

1. Відмітка рівнів підлоги і бетону. Очистите грунт від будівельного сміття (паперу, трісок, шматків штукатурки) і захистите проходящие під підлогою кабелі і труби за допомогою ізоляції або укладання їх в жолоби. Встановите рівень чистого підлоги по рівню дверного отвору так, щоб він відповідав рівню підлоги в сусідньому приміщенні, і зробіть відмітку на стіні на висоті 1 м від цього рівня. Проведіть на цьому рівні суцільну (маякову) лінію по всій кімнаті. На відстані 1 м від неї проведіть лінію поверхні чистого підлоги. В дверного отвору і в кожному кутку приміщення відміряйте товщину шаруючи стяжки від рівня підлоги і забийте в стіни на цьому рівні цвяхи. Натягніть між цвяхами шнур, який вказуватиме рівень укладання бетонної підстави. У кімнаті з обштукатуреними стінами до нанесення лінії рівня підлоги і установки шнурів видалите штукатурку на 25 мм вище за рівень підлоги.

До основи (підстильного шару) ставлять вимоги, наведені нижче.

Товщину підстильного шару розраховують залежно від діючого на підлогу навантаження, застосовуваних матеріалів і властивостей ґрунту, на який він укладається.

Бетонний підстильний шар:

- у житлових і громадських приміщеннях має бути завтовшки не менше 80 мм, мати міцність на стиск не менше 25 МПа; для виготовлення таких шарів рекомендують концентрати спеціальних цементів і полімерних добавок Ceresit CN 85 і Thomsit SE 93, в які перед застосуванням додають пісок і дрібнозернистий щебінь;

- у виробничих приміщеннях товщина шару має бути не менше 100 мм, а міцність бетону на стиск -- не менше 35 МПа; для виготовлення таких шарів також придатні Ceresit CN 85 і Thomsit SE 93.

При влаштуванні прошарків підлоги з полімерцементних композицій бетонні чи цементно-піщані основи мають відповідати параметрам, наведеним у табл. 1.9.

Особливі вимоги ставлять до основи при застосуванні епоксидних чи поліуретанових покриттів -- міцність на стиск їх має бути не менше 35 МПа, міцність поверхневого шару на відрив -- не менше 1,5 МПа, вологість епоксидних покриттів -- не більше 2 %.

2. Укладання гравію. Забийте в ґрунт дерев'яні кілочки уздовж стін рядами, що проходять через центр кімнати, з інтервалом 1 м так, щоб їх верх перебував на 100 мм (товщина шару бетону) нижче шнурів. Почніть засипання ґрунту гравієм у стіни, протилежної дверному прорізу, утрамбовуючи більші камені кувалдою. Ущільнюйте гравій трамбуванням - металевою пластиною з дерев'яними ручками.

Поверхня втрамбованого шару повинна перебуватина одному рівні з верхами кілочків. Гострі камені з поверхні заберіть, тому що вони можуть зашкодити поліетиленову плівку. Перевірте горизонтальність шару

гравію, укладаючи на кілочки довгу лінійку, і виправте, де необхідно. Витягніть кілочки й заповните місця, де вони були, гравієм.

3. Укладання шару піску. Укладіть лопатою шар піску з гострокутними зернами на шар гравію, потім тильною стороною лопати розгладьте його поверхню. Утрамбуйте поверхню піску дерев'яною трамбівкою.

4. Укладання гідроізоляційної мембрани. Укладіть на шар піску поліетиленову плівку товщиною 250 мкм, піднімаючи її на внутрішніх стінах ледве вище за рівень чистого підлоги, а на зовнішніх стінах - вище за рівень гідроізоляції стенів. Акуратно загорніть плівку в кутах приміщення. Розгладьте складки плівки і підкладете її край під шнури, що позначають рівень бетону. Якщо для виготовлення мембрани використовуються декілька рядів плівки, укладайте їх з перекриттям і заклеюйте товстою полівінілхлоридною склеюючою стрічкою.

Гідроізоляцію для захисту підлоги від впливу води та інших рідин варто передбачати за середньої і великої інтенсивності їхнього впливу на підлогу згідно зі СНиП 2.03.13-88.

Середньою вважають інтенсивність впливу за періодичного зволоження підлоги, що призводить до просочування покриття рідинами; поверхня підлоги зазвичай волога або мокра; рідини по поверхні підлоги стікають періодично.

Великою є інтенсивність впливу за постійного чи часто повторюваного стікання рідин по поверхні підлоги.

Для захисту нижче розміщених приміщень від впливу води та інших нейтральних рідин по твердих основах рекомендується застосовувати полімерцементні суміші -- Ceresit CR 65, 66, CL 50, 51; по основах, що зазнають незначних деформацій від температурних впливів та інших навантажень, -- бітумно-полімерні мастикові чи плівкові -- Ceresit CP 52, 41, 42, 43, 44, 46, ВТ 21, 26, 41.

Для захисту нижче розміщених приміщень від впливу агресивних рідин краще застосовувати гідроізоляцію на епоксидній основі -- Ceresit СЕ 49, 50.

Для захисту від проникнення органічних розчинників, олив рекомендується використовувати полімерцементну гідроізоляцію Ceresit CR 65.

Якщо підлога знаходиться в зоні небезпечного капілярного підняття ґрунтових вод, гідроізоляцію слід улаштовувати з боку впливу води. Як правило, для цих цілей використовують рулонні або мастикові бітумно-полімерні матеріали Ceresit. За таким самим принципом улаштовують гідроізоляцію в разі розміщення бетонного підстильного шару нижче рівня вимощення будинку в приміщеннях, де відсутній вплив на підлогу стічних вод середньої і великої інтенсивності.

5. Укладання бетону. Розділите кімнату на смуги шириною близько 1 м за допомогою рейок завдовжки від 1,5 до 2 м і шириною 50 мм. Поверхня верху рейок повинна знаходитися на одному рівні з шнурами, натягнутими уздовж стенів. Після укладання рейок шнури приберіть. Для захисту поліетиленової плівки під час роботи покладете дошки до центру першої смуги, на яку ви укладатимете бетон. Укладайте бетон, починаючи з найдальшого від дверей кута і розрівнюючи його лопатою так, щоб він знаходився ледве вищим за рівень дерев'яних рейок.

6. Вирівнювання бетону. Розрівнюйте бетон рейкою-правилом перетином 100 на 60 мм і завдовжки близько 1,2 м, переміщаючи її по розмежувальних рейках і на себе. Продовжуйте укладання і розрівнювання бетону вказаним способом, видаляючи рейки між смугами і заповнюючи бетоном зазори, що утворилися після витягання рейок. Після укладання кожної смуги накрийте її вологими мішками або поліетиленовою плівкою і залиште для витримки і твердіння приблизно на 4 тижні. Протягом цього часу постійно зволожуйте поверхню бетону водою.

Укладання стяжки

1. Нанесення рідкого цементного розчину. Промийте підлогу теплою водою для видалення часток сміття з поверхні. Підготуйте заміс стяжки за тією ж технологією, що і бетон, потім з цементу і води приготуйте трохи рідкого цементного розчину з консистенцією сметани, додаючи при приготуванні відповідну єднальну речовину в пропорції, що рекомендується його виготівником. Починаючи з того місця, де ви почали укладання бетону, навісите широкою щіткою шар цементного розчину приблизно на один кв. метр бетону.

2. Установка маякових рейок. Укладете на покритий цементним розчином бетонну підлогу дві паралельні смуги стяжки шириною 100 мм. Одну із смуг укладете на відстані 75 мм від стіни, іншу - на відстані біля одного метра від першої. На кожну смугу стяжки укладете метрові дерев'яні маякові рейки перетином 75 на 37 мм. За допомогою молотка, спиртного рівня і лінійки добийтеся горизонтальності рейок і розташування їх на рівні лінії чистого підлоги.

3. Укладання стяжки. Перевірте консистенцію стяжки, розминаючи її в руці. Якщо вона недостатньо волога й не тримає форму, розсипаючись, додайте води. Лопатою укладете стяжку на покриту рідким цементним розчиномчастина підлоги й розрівняйте її так, щоб вона була ледве вище маякових рейок. Розрівняйте стяжку за допомогою рейки - правила, яку ви використовували для розрівнювання бетону. Якщо вийшла нерівна поверхня, додайте впоглиблення небагато розчину й повторите процедуру. Заберіть рейку, яка перебуває поруч зі стіною, і заповните її місце стяжкою.

4. Вирівнювання поверхні. Легкими круговими рухами загладьте поверхню стяжки кельнею або спеціальною сталевою гладилкою. Після загладжування нанесіть рідкий цементний розчин на наступний квадратний метр підлоги,укладете стяжку й загладьте її так, щоб стик між двома ділянками був непомітний. Укладете стяжку у всій кімнаті втому ж порядку, у якім ви укладали бетон. У міру просування забирайте маякові рейки й заповнюйте стяжкою вільні місця стиків. Залиште стяжку для затвердіння на ніч, потім збризкуйте водою, підтримуючи її поверхню вологої протягом двох-трьох днів. По підлозі можна ходити через 24 години, однак ви повинні почекати принаймні два тижні, перш ніж приступитися до настилання плиток, килима або чорної підлоги із ДСП.

6. Організація праці та робочого місця

На будівництві майже немає стаціонарних робочих місць; робітник разом з пристроями і матеріалами під час виконання роботи пересувається з однієї ділянки на іншу. Бригадир і кожний член бригади мають заздалегідь турбуватися про підготовку робочого місця, щоб не було простоїв. Кожний робітник повинен виконувати роботу на своїй ділянці, не заважаючи працювати іншому робітникові.

Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці розміщують так, щоб під час роботи не доводилось робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, повинен лежати справа, а той, що беруть лівою рукою,-- зліва. Столик встановлюють так, щоб з місця його встановлення можна було виконати якнайбільший обсяг робіт.

На робочому місці не повинно бути будівельного сміття, зайвих матеріалів, які заважатимуть пересуванню робітника. Під час роботи слід користуватись лише справними інструментами та механізмами і якісними матеріалами.

Велике значення в організації робіт має своєчасне підготування потрібних матеріалів. Наприклад, крейду і клей для малярних сумішей замочують за добу до виготовлення сумішей. За цей час вони добре намокають, тому приготовляти суміш буде значно легше і швидше. Так само заздалегідь у спеціально виділених приміщеннях сортують плитки, розкроюють лінолеум і шпалери. Підготовлені матеріали в процесі роботи подають на робочі місця.

Під час виконання робіт обов'язково слід додержуватись усіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Працювати на висоті можна лише на справних пристроях. Робоче місце маляра повинно бути добре освітлене, природним світлом. Після закінчення роботи треба прибрати своє робоче місце, вимити і сховати в шафу інструменти, перевірити і вимкнути струм, підведений до електроустаткування, і закрити пускові пристрої на замок.

7. Економічна частина

Нормою часу (Н_ч) називають кількість робочого часу, яка надається робітникові відповідної професії і кваліфікації за умови повного використання засобів виробництва, правильно організованої праці для виконання одиниці продукції (1 м² штукатурення, 1 м² облицювання тощо).

Нормою виробітку (Н_в) називають кількість готової продукції, яку має виробити за одиницю часу (1 год) робітник відповідної кваліфікації або ланка.

Норма виробітку тісно пов'язана з нормою часу. Чим більше продукції виробляє робітник за одиницю часу, тим меншою буде норма часу, і навпаки. Залежність між ними обернено пропорційна і подається формулою Н_ч=1/Н_в.

Знаючи норму часу, легко визначити виробіток робітника за 1 год. Для нашого прикладу на 4.1. м² нанесення ґрунту Н_ч = 20 люд.-год, звідки норма виробітку становитиме Н_в=4.1./Н_ч= 4.1./20 = 5м2, а змінна норма виробітку на одного робітника 5-8 = 40 м².

Щоб визначити трудомісткість певного виду робіт, потрібно обсяг цих робіт помножити на норму часу. Наприклад, трудомісткість наклеювання облицювальної плитки (4.1. х 4.1. мм) на поверхню основи при товщині шва 3 мм обчислюють так: 1,6 люд.-год * 4.1. м² = 160 люд.-год, де 1,6 люд.-год -- норма часу наклеювання плитки.

Основними елементами тарифної системи є: тарифно-кваліфікаційний довідник -- основа всієї тарифної системи.

Тарифна сітка -- це шкала, що встановлює співвідношення в оплаті праці робітників різної кваліфікації (розрядів) з метою більш високої оплати праці кваліфікованих будівельників порівняно з менш кваліфікованими і некваліфікованими;

тарифний коефіцієнт -- співвідношення (число), що
показує, у скільки разів ставка відповідного розряду вища від ставки 1-го розряду:

Тарифний розряд робітника 1 2 3 4 6 6

Тарифний коефіцієнт 1,0 1,12 1,27 1,42 1,61 1,8

Як бачимо, будівельник 6-го розряду в 1,797 (~ 1,8) раза кваліфікованіший за будівельника 1-го розряду і, отже, його заробітна плата відповідно вища.

Тарифні ставки визначають розмір оплати праці за одиницю часу: за годину (годинні ставки), за день (денні ставки), за місяць (місячна ставка).

У будівництві застосовують дві основні форми заробітної плати: відрядну і погодинну, що поєднується з різноманітними преміями.

Найпоширенішою формою є відрядна оплата праці, за якої заробіток будівельника безпосередньо залежить від фактично виконаного обсягу робіт і установлених відрядних розцінок за одиницю якісної продукції. За цією системою оплачується праця близько 90 % будівельників.

Основна форма оплати праці -- пряма відрядна оплата, коли кожна одиниця виробленої продукції оплачується за однією розцінкою незалежно від ступеня виконання норм виробітку і термінів закінчення роботи.

Ефективнішою, ніж пряма відрядна, є відрядно-преміальна (акордна) оплата праці, при якій праця оплачується за весь комплекс робіт, а не за окремі його види.

Оплата здійснюється за акордною розцінкою в одиницях кінцевої продукції (наприклад, 1 поверх, 1 квартира, весь будинок).

Погодинна форма оплати праці, тобто оплата за фактично відпрацьований час за тарифною ставкою, що відповідає розряду робітника, не встановлює залежності між виробітком і заробітком будівельника і, отже, мало стимулює підвищення продуктивності праці. Цю форму оплати праці застосовують тоді, коли робота не піддасться обліку і нормуванню або відрядна оплата не відповідає потребам виробництва і може вплинути на зниження якості робіт. Погодинно-преміальну систему вводять за якісне і своєчасне виконання завдань будівельниками за умови дотримання певних умов, передбачених положенням. Розмір премії становить до 40 % тарифної ставки. Робітників преміюють із фонду матеріального стимулювання за результатами роботи за рік. Основним документом, що визначає заробітну плату робітників, є наряд-завдання, в якому зазначаються роботи, що треба виконати, розцінки і норми часу, планована заробітна плата, враховуючи премію.

8. Правила техніки безпеки при виконанні данної роботи

Будівельний майданчик -- це територія, на якій споруджується будинок, розташовано тимчасові споруди (склади, розчинні вузли, прохідні тощо), під'їзні дороги, а також місця для складання різних будівельних матеріалів.

Охорона праці робітників і забезпечення умов додержання правил техніки безпеки на кожному будівельному майданчику -- обов'язок керівників будівельних організацій і осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт. За загальний стан техніки безпеки в будівельній організації відповідають начальник (керуючий) та головний інженер тресту або управління. Контроль за додержанням правил техніки безпеки і здійсненням організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних заходів щодо запобігання травматизму і професійним захворюванням покладено на осіб, призначених адміністрацією будівництва з числа Інженерно-технічного персоналу, а також громадських Інспекторів. Ці працівники мають контролювати виконання наказів, інструкцій і розпоряджень з питань техніки безпеки, проводити інструктажі робітників, брати участь у періодичних випробуваннях машин, механізмів, риштувань, колисок, а також працювати в комісіях, що розслідують причини аварій і випадки травматизму на будівельному майданчику.

Травма -- це раптове ушкодження організму людини. Внаслідок травми робітник може тимчасово або назавжди втратити працездатність. Травми бувають виробничі і побутові. Виробничі трапляються під час виконання працівником його службових обов'язків, а також по дорозі до місця роботи і з роботи. Побутовими травмами вважають випадки, що сталися під час виконання домашніх робіт або в інший час, не пов'язаний з виробництвом. Основні причини травматизму на будівельному майданчику: порушення правил техніки безпеки, недостатня кваліфікація, погана організація праці. До травматизму на будівництві можуть спричинити: ненадійні захисні засоби, невміле користування машинами і механізмами, ураження електричним струмом тощо. Кожен випадок травматизму, що стався в будівельній організації, повинен бути розслідуваний протягом 24 год. Розслідування провадить комісія у складі керівника будівельної служби техніки безпеки і представника профспілкової організації, членом якої є потерпілий. Після розслідування Справи складають акт за встановленою формою, в якому зазначають причини нещасного випадку і накреслюють заходи щодо його усунення. Будівельна організація розслідує і здійснює облік нещасного випадку лише за умов, якщо він стався під час виконання доручених нею робіт, на її території або поза нею, а також під час перевезення робітників і службовців транспортом організації у разі втрати працездатності не менше ніж на один робочий день. Нещасний випадок, що стався з працівником іншої організації, який працює у цій будівельній організації за направленням, розслідує персонал організації, на території якої він працював, а здійснює облік організація, що направила його на роботу.

Нещасний випадок, що стався з учнем професійно-технічного училища, який працював на будівельному об'єкті під час виробничої практики, будівельна організація розслідує і здійснює облік лише у разі, коли він працював у складі будівельної бригади і під наглядом її технічного персоналу. Якщо ж учень працював під керівництвом технічного персоналу учбового закладу на виділеній будівельній ділянці, то розслідує нещасний випадок і здійснює його облік цей учбовий заклад. До початку роботи в будівельній організації кожен працівник повинен пройти інструктаж з техніки безпеки. Інструктаж буває вступний, первинний і повторний.

Вступний інструктаж, тобто короткочасне навчання (не менше як 10 год.), адміністрація будівельної організації повинна організувати для всіх категорій працівників, яких приймають на роботу, незалежно від їхньої освіти, стажу роботи за даною спеціальністю, посади. Вступний інструктаж провадиться у кабінеті з охорони праці або у спеціально обладнаному приміщенні за заздалегідь розробленою і затвердженою програмою. Після перевірки знань у спеціальному журналі позначкою і власноручним підписом робітника підтверджується проходження ним інструктажу.

Первинний інструктаж проводять безпосередньо на робочому місці працюючих, показуючи безпечні прийоми і методи праці. Після цього їх допускають до самостійної роботи. Повторний інструктаж вони проходять не пізніше ніж через 6 міс. До початку виробничої практики учнів професійно-технічних училищ будівельних спеціальностей адміністрація будівельно-монтажної організації повинна: навчити учнів безпечним прийомам праці під час первинного інструктажу при видачі виробничого завдання; встановити посилений нагляд за додержанням учнями правил техніки безпеки і внутрішнього розпорядку на будівельному майданчику; забезпечити санітарно-побутове обслуговування і видачу безкоштовно спецодягу, взуття і запобіжних пристроїв; підпорядкувати учнів досвідченим бригадирам і керівникам практики.

Техніка безпеки на території будівельного майданчика. Територію будівельного майданчика обгороджують парканом з ворітьми для в'їзду і виїзду транспорту. Висота його повинна бути не менше 2 м, а відстань до будинку, що споруджується, не менше 10 м. Якщо будинок розміщено вздовж вулиці і паркан поставлено ближче, на ньому має бути захисний піддашок завширшки не менше 1 м, закріплений з нахилом у бік будівельного майданчика під кутом 20° до горизонту. По периметру будинку визначають небезпечну для людей зону, на межі якої встановлюють попереджувальні знаки або написи. При висоті будинку до 20 м ширина цієї зони має бути не менше 7 м, а при висоті 20--70 м -- не менше 10 м. На території будівельного майданчика обладнують проїзди для транспорту і проходи для людей. У місцях під'їзду і виїзду автотранспорту вивішують попереджувальні написи ("Бережись автомобіля!" тощо). Вночі такі написи слід добре освітлювати. Для переходу робітників через котловани і траншеї споруджують перехідні містки з поруччям заввишки не менше 1,1 м. Проходи на укосах з нахилом більше 20° обладнують драбинами або східцями з однобічним поруччям. Електрокабелі в місцях проходів і проплів транспорту прокладають під землею або перекривають містками. Колії для внутрішнього транспорту (кранів, вагонеток тощо) повинні бути справні і укладені на міцну основу. В усіх небезпечних місцях вивішують попереджувальні знаки і написи, наприклад: «Не стій під вантажем», «Не перевантажуй риштувань» тощо. Для скидання будівельного сміття з висоти більше З м слід зробити закритий жолоб так, щоб нижній й кінець його був від землі не вище 1 м. Місця, на які скидається сміття, обгороджують. У разі подавання сміття безпосередньо до кузова самоскиду кінець жолоба повинен знаходитись над землею трохи вище рівня бортів машини.

Будівельні матеріали і різне обладнання розміщують на рівних утрамбованих майданчиках, взимку вони мають бути очищені від снігу і льоду. Складають будівельні матеріали за видами у штабелі так, щоб між ними залишилися проходи і проїзди для транспорту (ширина проходу - - не менше 1 м, проїзду -- неменше 3 м). Штабелі бутового каменю мають бути заввишки не більше 1 м, цегли -- не більше 1,7 м, дощок -- не більше половини ширини штабеля. Ящики зі склом ставлять вертикально в один ряд. Круглий ліс складають у штабелі заввишки не більше 1,5 м з прокладками між рядами. Сипкі матеріали (цемент, гіпс тощо) зберігають у засіках, бункерах або закритих ящиках, щоб вони не розпилювались. Не можна безладно зберігати будівельні матеріали та вироби, розкидати їх по території будівельного майданчика. Учні професійно-технічних училищ, котрі проходять виробничу практику, перебуваючи на території будівельного майданчика, повинні дотримуватися таких правил: ходити лише по пішохідних доріжках, уникати безцільного ходіння та ходіння по незнайомих місцях території; не ходити по транспортних коліях та проїздах, призначених лише для проїзду транспорту; уважно читати попереджувальні знаки і написи, бути особливо обачними в небезпечних місцях; додержуватися дисципліни і порядку; не стояти і не ходити біля підйомних механізмів і під піднятим вантажем або поблизу працюючих землерийних машин; при перенесенні і складанні будівельних матеріалів не захаращувати проходів, проїздів і просторів між будинками; не стояти біля рухомих частин працюючих машин і механізмів; самовільно не вмикати і не вимикати незнайомі машини і механізми; не торкатись електропроводів і кабелів, а також шлангів, що перебувають під тиском; бути обережними, перебуваючи біля машини, що розвантажується; у випадку одержання травми (поріз, опік тощо) негайно повідомити про це майстра і звернутися в медпункт за медичною допомогою; у разі необхідності подати першу допомогу потерпілому (припинити кровотечу, зробити штучне дихання тощо) і доставити його до медпункту; після закінчення роботи вимити і скласти в належне місце інструмент і привести в порядок своє робоче місце.

До роботи з машинами і механізмами допускають лише осіб, що пройшли спеціальну підготовку і одержали посвідчення на право керування (або обслуговування) цією машиною. Працюючи біля машини чи механізму, слід суворо дотримуватися правил техніки безпеки, а також знати інструкцію щодо експлуатації машини, яка обов'язково має бути на робочому місці, і виконувати її вимоги. Працювати на стаціонарних машинах можна лише після міцного закріплення їх на фундаментах. Пересувні машини (розчинонасоси, компресорні установки, розчино змішувачі тощо) варто встановлювати на рівних майданчиках (або площадках), після чого закріплювати розтяжками або класти під їхні колеса колодки. Усі рухомі частини машин і механізмів повинні бути закриті кожухами або капотами, а робочий майданчик навколо машини -- обгороджений. Перед пуском машини після монтажу або ремонту слід уважно оглянути її і перевірити, щоб на ній не залишилось запасних частин або монтажного інструменту, які під час роботи можуть потрапити в рухомі частини і спричинити аварію. Категорично забороняється залишати працюючу машину без нагляду, а також регулювати або змащувати її під час роботи. Особливо небезпечна для людини дія електричного струму, яка може призвести до різних видів травматизму: опіків тіла, розриву тканин і ушкодження кісток, захворювання очей, паралічу нервової системи тощо. У деяких випадках ураження електричним струмом може призвести до смерті потерпілого. Сила дії електричного струму на організм людини залежить від напруги: чим більше напруга, тим більша можливість ураження струмом, оскільки при постійному опорі людського тіла (близько 1000 Ом) сила струму збільшуватиметься (закон Ома). Струм силою в 0,1 А вважається смертельним для людини. Слід враховувати, що більшість електричних машин на будівництві працює від напруги 220 або 380 В, що дуже небезпечно, особливо якщо врахувати, що працювати доводиться в умовах підвищеної вологості. Більш безпечним, за умов додержання відповідних правил техніки безпеки, вважається струм з напругою 12--36 В. До роботи по обслуговуванню будівельних машин і обладнання з електроприводом допускаються особи віком від 18 років. Вони проходять попередній і періодичні медичні огляди у строки, встановлені органами охорони здоров'я України. Особи, допущені до роботи з машинами з електроприводом, повинні мати кваліфікаційну групу з техніки безпеки не нижче II, а допущені до роботи з ручним електроінструментом -- І. Особи, що мають І кваліфікаційну групу, проходять інструктаж через кожні 3 міс. Для контролю за електробезпекою організації призначають відповідального інженерно-технічного працівника. Пульти управління машинами, а також пускові пристрої (рубильники, магнітні пускачі), віддалені від машин, що працюють від електродвигунів, повинні знаходитись у спеціальних шафах або ящиках, які закриваються на замок. Пробкові запобіжники мають відповідати певній силі струму. Корпус електродвигуна слід заземлювати, якщо він працює при напрузі більше 36 В. Проводи і кабелі, що підводять до машини електричний струм, повинні бути добре ізольовані. Після закінчення робочого дня, а також у вихідні і святкові дні на території будівництва вимикають і закривають на замки всі пускові пристрої до машин. Під час роботи з ручним електроінструментом слід додержуватись таких правил техніки безпеки: до початку роботи привести в порядок спецодяг; уважно оглянути електроінструмент, перевірити ізоляцію кабелю і заземлити корпус інструмента; під час роботи стежити за справністю кабелю і проводів, не допускати їхнього перекручення та перегрівання електродвигуна; працюючи у вологих місцях, користуватись гумовими рукавицями і чобітьми (при цьому напруга не повинна бути вище 36 В); замінювати будь-які деталі тільки після зупинки інструмента і вимкнення вилки з розетки; під час перенесення інструмента тримати його тільки за ручки або корпус, а не за кабель; не відходити від робочого місця, якщо інструмент увімкнений в електричну мережу; не працювати з механізованим інструментом з приставних драбин.

Перелік використаної літератури

1. Т.Є. Остапченко. „ Технологія опоряджувальних робіт”.

2. Є.К. Карапузов „Матеріали і технології в сучасному будівництві.

3. В.Л. Мігін „ Сучасний ремонт будинку і квартири: 5050 корисних порад”

4. О.Ю. Старченко „Технологія сухого будівництва”.

5. «Современный ремонт» - журнал (www. houses.ru)