Механізми регуляції кальцієвого гомеостазу в сомі та дендритах нейронів центральної нервової системи ссавців

Роль Ca2+-зв`язуючого білку кальбіндину в регуляції [Ca2+]i

Кальбіндин D28k є одним з найбільш поширених Ca2+-зв`язуючих білків в нейронах ЦНС ссавців (Baimbridge, 1992). В клітинах Пуркіньє мозочку кальбіндин складає біля 15% загальної маси внутрішньоклітинних білків (Baimbridge, 1982). З огляду на його поширеність, ми вибрали кальбіндин як модель для дослідження ролі Ca2+-зв'язуючих білків в регуляції Ca2+-гомеостазу в нейронах ЦНС. Для з`ясування впливу кальбіндину на регуляцію [Ca2+]i ми дослідили властивості Ca2+-сигналів, викликаних синаптичною стимуляцією ліаноподібних волокон. Досліди було проведено паралельно в контрольних мишах та мишах, позбавлених гену, що кодує кальбіндин D28k (Airaksinen, 1997), виведених нами в співробітництві з лабораторією проф. Тоенена (Мартінсріед, Німеччина). Гібридизація зрізів мозку з антитілами, направленими проти кальбіндину D28k, виявила присутність високого рівня кальбіндину в мозочку мишей дикого типу, та повну його відсутність в мозочку мишей-мутантів. В мишей-мутантів не було виявлено також надмірної експресії споріднених з кальбіндином Ca2+-зв`язуючих білків парвальбуміну, кальретиніну, кальбіндину D9k, кальмодуліну та ін. Таким чином результати наведених нижче експериментів дійсно спричинені відсутністю кальбіндину D28k.

В зрізах мозочку мишей-мутантів електрична стимуляція ліаноподібних волокон призводила до виникнення в нейронах Пуркіньє так званого комплексного спайку (Llinas, 1980), що не відрізнявся від контрольної відповіді. Так, разова стимуляція ліаноподібних волокон викликала 4.9 ± 2.0 та 5.1 ± 1.6 потенціалів дії відповідно в мутантах та мишах дикого типу. Подібною була також частота виникнення потенціалів дії (540 ± 105 та 505 ± 180 гц відповідно). В той же час, амплітуди дендритних Ca2+ сигналів в клітинах Пуркіньє мишей-мутантів, спричинених стимуляцією ліаноподібних волокон, були майже вдвічі більшими за контрольні, складаючи 0.44 ± 0.11 DF/F в контролі та 0.80 ± 0.25 DF/F в клітинах Пуркіньє мишей-мутантів. Це підвищення амплітуди дендритних Ca2+-сигналів спричинялося присутністю швидкого Ca2+-сигналу, з часовою константою 60 ± 20 мс, на піці Ca2+-відповіді, що був майже повністю відсутнім в контролі (мал. 20). Ca2+-сигнали в клітинах Пуркіньє гетерозиготних мишей мали проміжний характер, віддзеркалюючи градуальну зміну описаних властивостей в залежності від концентрації кальбіндину. Ми не виявили жодних відмінностей щодо рівня [Ca2+]i в стані спокою в клітинах Пуркіньє контрольних тварин та мишей-мутантів.

Таким чином, отримані дані свідчать, що фізіологічна роль кальбіндину D28k полягає у зв`язуванні йонів Ca2+ протягом перших 100 мс після ініціації Ca2+-сигналу, що дозволяє зарахувати кальбіндин D28k до швидкодіючих Ca2+-буферів з високою афінністю. Згідно літературних даних в клітинах Пуркіньє мозочку амплітуда та форма синаптично-активованих Ca2+-сигналів контролює багато різноманітних клітинних процесів, включаючи (1) регуляцію синаптичної передачі паралельних (Eilers, 1995) та повзучих (Eilers, 1995) синаптичних волокон, (2) збудність нейрону (Llinas, 1980), а також (3) довготривалі зміни ефективності збуджуючої (Konnerth, 1992) та гальмівної (Kano, 1992) синаптичної передачі. Як випливає з отриманих нами даних, всі ці процеси безпосередньо залежать від правильного функціонування Ca2+-зв`язуючого білку кальбіндину.

ГАМК-активовані Ca2+-сигнали в нейронах ЦНС

У зрілому віці g-аміномасляна кислота (ГАМК) є найбільш поширеним гальмівним нейромедіатором центральної нервової системи (ЦНС) ссавців (Sivilotti, 1991). Однак, отримані нами дані свідчать, що під час раннього постнатального розвитку активація ГАМКА-рецепторів спричиняє деполяризацію клітинної мембрани та викликає значне підвищення [Ca2+]i. Мал. 21А ілюструє Ca2+-сигнали, викликані фокальною аплікацією селективного ГАМКА-агоніста мусцимолу (10 µМ) до пірамідного нейрону СА1-регіону гіпокампу триденного щура. Усереднена амплітуда цих сигналів становила 250 ± 19.8 нМ (n= 42 нейрони). Мусцимол-активовані Ca2+-сигнали повністю блокувались селективним антагоністом ГАМКА-рецепторів бікукуліном (20µМ). Аналогічні дані було отримано під час зовнішньоклітинної аплікації ГАМК (n=33 нейрони). У дослідах, в яких мусцимол додавали у тій самій концентрації до зовнішньоклітинного розчину на 30-60 с, було встановлено, що напротязі перших двох тижднів після народження переважна більшість (97 %) пірамідних нейронів СА1-регіону гіпокампу відповідають на селективну активацію ГАМКА-рецепторів підвищенням [Ca2+]i. Однак, як показано на мал. 21Б, усереднена амплітуда цього Ca2+-сигналу була максимальною перші 4 дні після народження, після чого починала поступово зменшуватись. На початку третього тиждня після народження мусцимол остаточно втрачав здатність викликати підвищення [Ca2+]i.

Таким чином, синаптично-активовані Ca2+-сигнали в гіпокампі щурів у період раннього постнатального розвитку спричиняються виключно активацією ГАМКА-рецепторів, яка спричиняє деполяризацію клітинної мембрани та активацію потенціал-залежних Ca2+-каналів. Ці дані узгоджуються з літературними даними щодо деполяризуючої дії ГАМК в новонароджених пірамідних нейронах кори мозку (Yuste, 1991; Owens, 1996), пірамідних нейронах СА3-регіону гіпокампу (Leinekugel, 1995), нейронах спинного мозку (Reichling, 1994), гіпоталамусу (Obrietan, 1995), клітинах Пуркіньє мозочку (Eilers, 1999), нейронах сітківки ока (Huang, 1996) та ін. Отже, в цей період розвитку найбільш поширений в ЦНС дорослих тварин гальмівний нейромедіатор ГАМК виступає в зовсім протилежній ролі, а саме, в ролі збуджуючого нейромедіатора.

Згідно з імуноцитохімічними даними, в багатьох відділах ЦНС ссавців мережа ГАМК-ергічних нейронів формується під час раннього ембріонального розвитку. На момент народження присутність густої мережі ГАМК-ергічних нейронів та власне ГАМК було виявлено в корі мозку, серединній перетинці, таламусі, стовбурі мозку, мозочку, смугастому тілі та ін. (Lauder, 1986). Таким чином можна припустити, що більшість нейронів ЦНС під час раннього постнатального розвитку перебуває під контролем деполяризуючої дії ГАМК.

Для мережі нейронів це збудження виражається синхронною активацією потенціалів дії в усіх елементах системи. За умов присутності клітинних механізмів гальмування (як то потенціал- та кальцій-залежні калієві канали, тощо) така активність набуває виду синхронних хвиль збудження, що повторюються з певною частотою. Дійсно, нам вдалося виявити синхронні осциляції [Ca2+]i в мережі нейронів гіпокампу, що знаходяться на ранній стадії постнатального розвитку (early network oscillations (ENOs); (Garaschuk, 1998)). Ці осциляції повторювались ритмічно з низькою частотою (приблизно раз у хвилину) протягом всього часу реєстрації, що в окремих експериментах тривав понад 6 годин). Дані Ca2+-сигнали, що уособлюють синхронну активацію сотень клітин, виникали синхронно в СА1- та СА3-регіонах, свідчачи, що у віці від 1-7 днів (Р1-7) дана активність є притаманною усім нейронам гіпокампу, включаючи 85% пірамідних нейронів та 70% інтернейронів в stratum oriens і stratum radiatum (мал. 23). Амплітуда ENO-асоційованих Ca2+-сигналів в окремих нейронах змінювалась в діапазоні 25-1500 нМ, становлячи в середньому 246 ± 185 нМ (n= 22 зрізи, 683 нейрони).

В регіоні СА1 гіпокампу ENO-асоційовані зміни [Ca2+]i мали характерний профіль розвитку (мал. 24). Вони вперше виникали на другий день після народження (Р1), досягали піку амплітуди в Р2, після чого протягом наступних двох тижднів амплітуда цих ENO-асоційованих Ca2+-сигналів поступово зменшувалась, а частота виникнення збільшувалась.

Кожен з ENO-асоційованих Ca2+-сигналів супроводжувався високочастотною серією потенціалів дії, що виникали на гребені хвилі деполяризації (мал. 25). Середня тривалість хвилі деполяризації складала 477 ± 99 мс, а усереднена амплітуда - 38.3 ± 4.5 мВ. Усереднена частота виникнення потенціалів дії складала 22.0 ± 2.5 Гц, а частота виникнення потенціалів дії перед адаптацією (обчислена з інтервалів між першими 2-4 потенціалами дії) складала 90.3 ± 12.8 Гц (n=5 клітин, 52 спайки). ENO-асоційовані зміни [Ca2+]i і електричні сигнали, що лежать в їх основі, повністю блокувались зовнішньоклітинною аплікацією 250 нМ тетродотоксину (ТТХ), свідчачи, що генерація потенціалів дії є необхідною передумовою виникнення ENO.

За умов фіксації потенціалу на мембрані нейрону спонтанні осциляції [Ca2+]i в ньому припинялись, а ENO-асоційовані Ca2+-сигнали в сусідніх клітинах супроводжувались кластерами синаптичних струмів. Ці спонтанні кластери синаптичних струмів були вихідними при потенціалах на мембрані, менших за потенціал реверсії хлорних струмів (n=5 нейронів, P1-P4), що свідчить, що вони виникли завдяки активації хлорної провідності (мал. 26). Протягом перших чотирьох днів після народження лише 3.0 ± 0.4 % (n=8 нейронів) всіх зареєстрованих спонтанних синаптичних струмів в пірамідних нейронах CA1-регіону можна було віднести на рахунок активації глутаматних рецепторів. На початку другого тиждня після народження (P5-P8) ця цифра зростала до 40.8 ± 6.0 % (n=3 нейрони). Ці дані свідчать про відсутність функціонуючої глутаматергічної синаптичної передачі в гіпокампі під час раннього постнатального розвитку. Тому не дивно, що ENO-асоційовані Ca2+-сигнали повністю блокувались зовнішньоклітинною аплікацією антагоніста ГАМКА-рецепторів бікукуліну (20 мкМ) як на рівні окремих клітин, так і на рівні популяції нейронів. Цікаво, що блокатори глутаматних рецепторів NMDA- та не-NMDA-типів APV та CNQX також ефективно блокували синхронні ENO-асоційовані Ca2+-сигнали на рівні популяцій нейронів, але не поодинокі спонтанні Ca2+-сигнали, що виникали асинхронно в різних нейронах.

Вирішальна роль синхронізованого входу Ca2+ через потенціал-залежні та глутамат-активовані канали у формуванні глутаматергічної синаптичної мережі зрілого типу

Як свідчать отримані нами дані, кожен з описаних в даній роботі механізмів входу Ca2+ в середину нейрону є функціонально важливим і приймає безпосередню участь в регуляції [Ca2+]i . Дані, наведені нижче, однак, є ілюстрацією випадку, коли критичної важливості набуває не лише функціонування кожного з описаних механізмів, але і їх синхронізованість та взаємодія.

Властивості глутаматергічних синаптичних контактів під час раннього постнатального розвитку

Під час раннього постнатального розвитку глутаматергічні синаптичні контакти відрізняються від глутаматергічних синаптичних контактів зрілого типу повною відсутністю в синаптичному струмі компоненту, спричиненого активацією постсинаптичних рецепторів не-NMDA-типу (Durand, 1996). Тому на цьому етапі постнатального розвитку електрична стимуляція колатералей Шафера викликає синаптичні струми лише за умов деполяризації клітинної мембрани, але не при потенціалі спокою (мал. 27А). Навіть високочастотна стимуляція синаптичних входів (25 імпульсів з частотою 50 Гц), прикладена в умовах фіксації струму, не викликала статистично достовірної зміни потенціалу на клітинній мембрані в жодній із спроб (n=8 нейронів; мал. 27Б).

Ці результати свідчать, що в період раннього постнатального розвитку синаптичні глутаматні рецептори не є функціональними в стані спокою, і що синаптична передача в глутаматергічній мережі може відбуватися лише за умов попередньої деполяризації клітинної мембрани внаслідок активації інших рецепторів. Відмітимо, що уже під кінець першого тиждня після народження значна частина (80%) (Durand, 1996; Garaschuk, 1998) глутаматергічних синаптичних контактів володіє функціональними постсинаптичними рецепторами не-NMDA-типу, нагадуючи синаптичні контакти дорослих тварин.

Роль ENO у формуванні глутаматергічної синаптичної мережі зрілого типу

Оскільки ENO-асоційовані Ca2+-сигнали виникають синхронно в пресинаптичних пірамідних нейронах регіону СА3 та постсинаптичних нейронах регіону СА1, а отже, задовольняють необхідні умови асоціативності, а також кожен з ENO-асоційованих Ca2+-сигналів спостерігається не лише в сомі, але й в апікальних дендритах пірамідних нейронів (мал. 28), в місцях формування глутаматергічних синаптичних контактів, ENO забезпечують активацію глутаматних рецепторів NMDA-типу синхронно з підвищенням [Ca2+]i в постсинаптичному нейроні, а отже, можуть сприяти функціональному включенню рецепторів не-NMDA-типу. Цей процес, що, як показано в біофізичних дослідах (Durand, 1996), вимагає синхронної стимуляції синаптичних входів і постсинаптичної деполяризації, вважають основним шляхом дозрівання глутаматних рецепторів (Hanse, 1997).

Таким чином, наведені дані дають підставу вважати, що формування глутаматергічної синаптичної мережі зрілого типу відбувається внаслідок ENO-опосередкованої синергічної активації ГАМКА-та NMDA-рецепторів. Цей процес вимагає одночасного постсинаптичного входу Ca2+ через рецептор-канали NMDA-типу та потенціал-активовані Ca2+-канали і, ймовірно, подальшого підсилення цього сигналу внаслідок Ca2+-активованого викиду Ca2+ з внутрішньоклітинних Ca2+-депо.

Отже, формування функціональної глутаматергічної синаптичної передачі в гіпокампі щурів відбувається протягом перших двох тижнів після народження і супроводжується виявленими нами синхронними осциляціями [Ca2+]i в майже усіх нейрональних елементах системи. Дані осциляції [Ca2+]i є відображенням синхронної електричної активності нейронів системи, що виникають одночасно в пре- та постсинаптичних нейронах завдяки синхронній активації ГАМКА- і NMDA-рецепторів та асоційованій активації потенціал-залежних Ca2+-каналів і, можливо, Ca2+-активованого викиду Ca2+ з внутрішньоклітинних Ca2+-депо. Згідно отриманих нами даних, ці осциляціі [Ca2+]i мають здатність викликати появу АМРА-опосередкованого компоненту синаптичного струму, що вважається основним кроком в формуванні глутаматергічної синаптичної передачі зрілого типу (Durand, 1996; Wu, 1996).

Згідно новітніх літературних даних, глутаматергічні синаптичні струми, що складаються виключно з NMDА-компоненту, було зареєстровано також в корі мозку (Isaac, 1997; Rumpel, 1998), спинному мозку (Li, 1998) та оптичному тектумі жаби (Wu, 1996; Isaac, 1997). В гіпокампі мережа синаптичних глутаматних рецепторів суттєво розвивається та дозріває під час перших двох тижднів після народження, і наприкінці другого тиждня стимуляція синаптичних входів викликає Ca2+-сигнали, які тепер повністю блокуються сумішшю антагоністів глутаматних рецепторів (APV та CNQX) і злегка потенціюються в присутності бікукуліну. Аналогічно, під час постсинаптичного розвитку кори мозку та оптичного тектуму жаби також спостерігалось зменшення числа синаптичних контактів даного типу, свідчачи, що ці синаптичні контакти є попередниками глутаматергічних синаптичних контактів зрілого типу. Ймовірність такої точки зору підтверджують також дані про те, що в згаданих препаратах має місце активність-залежна трансформація синаптичних струмів, що складаються виключно з NMDA-компоненту, в глутаматергічні синаптичні струми класичного типу (Durand, 1996; Wu, 1996; Isaac, 1997). В сукупності описані дані свідчать, що синаптичні струми, які складаються виключно з NMDA-компоненту, є прямими попередниками глутаматергічних синаптичних струмів зрілого типу.

На даний час вважається загальновизнаним, що активність-залежне дозрівання синаптичних мереж критично залежить від синхронної нейрональної активності того чи іншого типу (Goodman, 1993; Singer 1995). І хоч в минулому головним джерелом цієї нейрональної активності вважались сенсорні сигнали, дані, отримані нещодавно в основному в процесі дослідження розвитку зорової системи, дали підставу вважати, що на ранніх стадіях постнатального розвитку основною рушійною силою активність-залежного розвитку нейрональних мереж є спонтанна синхронізована нейрональна активність (Katz, 1996). Саме таку нейрональну активність було знайдено нами в гіпокампі новонароджених щурів. Симулюючи пре- та постсинаптичну нейрональну активність, що спостерігається під час ENO, нам вдалося безпосередньо викликати функціональне включення рецепторів не-NMDA-типу в місцях попередньо незрілих синаптичних контактів та довготривалу потенціацію синаптичної передачі в синаптичних контактах зрілого типу. Разом взяті отримані дані свідчать, що в гіпокампі новонароджених щурів синхронні спонтанні осциляції в мережі нейронів є саме тим типом активності, який викликає розвиток глутаматергічної синаптичної мережі зрілого типу. Мал. 31 схематично ілюструє трансмембранні та внутрішньоклітинні механізми, що, згідно з нашими даними, відіграють важливу роль в даному процесі. Згідно цієї схеми, кожен з епізодів ENO викликає синхронну активацію NMDA- та ГАМКА-рецепторів. Викликана ГАМКА-рецепторами деполяризація клітинної мембрани приводить до активації потенціал-залежних Ca2+-каналів та розблоковування заблокованих йонами магнію NMDA-рецепторів. Вхід Ca2+ через рецептор-канали NMDA-типу викликає Ca2+-сигнали, що виникають локально в місцях незрілих глутаматергічних синапсів. Цей локальний NMDA-активований Ca2+-сигнал виникає на фоні глобального підвищення [Ca2+]i, що зумовлюється ГАМК-опосередкованою активацією потенціал-залежних Ca2+-каналів. трансмембранних потік рецептор-канал нейрон

Висновки

1.Використовуючи сучасні електрофізіологічні, молекулярно-біологічні та оптичні методи вимірювання проведено розгорнуте дослідження механізмів регуляції кальцієвого гомеостазу в різних типах нейронів ЦНС ссавців. Для виявлення закономірностей і відмінностей у регуляції [Ca2+]i різними типами нейронів, дослідження було проведено паралельно в принципових збуджуючих (на прикладі пірамідних нейронів СА1-регіону гіпокампу), принципових гальмівних (на прикладі клітин Пуркіньє мозочку) нейронах, а також інтернейронах (на прикладі ГАМК-ергічних нейронів серединної перетинки).

2.В роботі вперше безпосередньо виміряно Ca2+-проникність глутамат-активованих рецептор-каналів NMDA- та не-NMDA-типу. Вперше виміряно Ca2+-проникність дендритних, ймовірно, синаптичних рецептор-каналів, і показано, що їх Ca2+-проникність збігається з проникністю соматичних, позасинаптичних рецептор-каналів і становить 11 % та 0.6 % відповідно.

3.Досліджено особливості молекулярної будови рецептор-каналів NMDA- та не-NMDA-типу в означених вище типах нейронів та її вплив на функціональні властивості цих каналів. Виявлено домінантну роль NR2В субодиниці в регуляції Ca2+-проникності рецептор-каналів NMDA-типу.

4.Досліджено функціональні властивості соматичних та дендритних рианодин-чутливих внутрішньоклітинних Ca2+-депо. Показано, що в умовах фонової клітинної активності вони виступають в ролі кальцієвого буфера, чим сприяють підтриманню [Ca2+]i на низькому рівні. У період підвищеної клітинної активності, навпаки, депо здатні значно підсилювати Ca2+-сигнали в цитоплазмі завдяки процесові Ca2+-активованого викиду кальцію.

5.Показано, що рианодин-чутливі Ca2+-депо мають надзвичайно велику буферну ємність і під час потужної клітинної активності здатні накопичувати до 20 разів більше йонів кальцію, ніж їх там знаходиться в стані спокою. Встановлено, що кількість Ca2+ всередині депо зростає зі збільшенням [Ca2+]i. Виявлено, що накопичені під час підвищення [Ca2+]i йони кальцію повільно витікають з депо протягом наступних хвилин. Отже, рианодин-чутливі кальцієві депо здатні виступати в ролі елементу "пам'яті" або "детектора співпадіння", значно підсилюючи лише ті внутрішньоклітинні кальцієві сигнали, котрі виникають під час посиленої клітинної активності.

6.Виявлено механізм ємнісного" трансмембранного входу Ca2+. Показано, що цей механізм, що раніше вважався характерною ознакою незбудних клітин, відповідає за наявність Ca2+ у внутрішньоклітинних депо, а отже, за їх дієздатність в стані спокою.

7.На прикладі кальцій-звўязуючого білку кальбіндину вперше досліджено вплив внутрішньоклітинних кальцій-звўязуючих білків на регуляцію [Ca2+]i. Використовуючи методи генної інженерії створено мишей-мутантів, позбавлених білку кальбіндину. Показано, що кальбіндин виступає в ролі швидкодіючого кальцієвого буферу, що драматично зменшує наявність вільного кальцію в цитоплазмі нейрону протягом перших 100 мс після активації входу Ca2+.

8.Досліджено механізми генерації внутрішньоклітинних Ca2+-сигналів в період раннього постнатального розвитку. Показано, що на ранніх стадіях постнатального розвитку, коли глутаматергічні синаптичні зв'язки перебувають в зародковому стані, ГАМК, основний гальмівний нейромедіатор ЦНС в дорослому віці, викликає синаптичне збудження та генерацію внутрішньоклітинних Ca2+-сигналів внаслідок активації потенціал-залежних Ca2+-каналів і Ca2+-активованого викиду Ca2+ з внутрішньоклітинних Ca2+- депо.

9.Виявлено, що 85 % нейронів в зрізах гіпокампу щурів віком 1-7 днів після народження бере участь в генерації спонтанних періодичних (0.007-0.03 Гц) кальцієвих сигналів, які виникають в сомі та дендритах усіх нейронів одночасно. Показано, що ці осциляції мають синаптичне походження і критично залежать від активації збуджуючих ГАМК-ергічних синапсів.

10.Встановлено, що виявлена нейрональна активність є першою відомою на сьогодні формою природньої активності, яка здатна трансформувати зародкові глутаматергічні синаптичні контакти в функціональні синаптичні контакти зрілого типу і, таким чином, сприяти формуванню повноцінної мережі синаптичних зв`язків, присутньої у зрілому віці. Показано, що в основі цієї здатності лежить синхронна активація описаних в роботі механізмів регуляції [Ca2+]i.

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Airaksinen M.S., Eilers J., Garaschuk O., Thoenen H., Konnerth A., Meyer M. Ataxia and altered dendritic calcium signalling in mice carrying a targeted nullmutation of the calbindin D28k gene // Proc. Natl. Acad. Sci. USA.- 1997.-V. 94.- P. 1488-1493.

2. Garaschuk O., Kovalchuk Y., Krishtal O. Glutamate and theta-rhythm stimulation selectively enhance NMDA component of EPSC in CA1 neurons of young rats // Neurosci Lett.- 1993.- V. 151.- P. 29-32.

3. Garaschuk O., Kovalchuk Y., Krishtal O. Glutamate induces long-term increase in the frequency of single NMDA channel openings in hippocampal CA1 neurons examined in situ // Eur. J. Physiol.- 1993.- V. 422.- P. 39.

4. Garaschuk O., Schneggenburger R., Tempia F., Konnerth A. Fractional Ca2+ currents through glutamate-receptor channels of rat hippocampal CA1 pyramidal neurons // Eur. J. Neurosci.- 1994.- V. 7.- P. 195.

5. Garaschuk O., Konnerth A. P-type calcium channels are blocked by sustained ryanodine receptor-mediated calcium release // Pflьgers Archiv.- 1994.- V. 426.- P. 65.

6. Garaschuk O., Yaary Y., Konnerth A. Functional characterization of ryanodine-sensitive calcium stores of CA1 hippocampal pyramidal neurons // Eur. J. Physiol.- 1995.- V. 429.- P. 24.

7. Garaschuk O., Schneggenburger R., Schirra C., Tempia F., Konnerth A. Fractional calcium currents through glutamate-receptor channels in hippocampal CA1 pyramidal neurons // Proc. of the 23rd Gцttingen Neurobiol. Conf.- 1995.- V. 1.- P. 112.

8. Garaschuk O., Schneggenburger R., Schirra C., Tempia F., Konnerth A. Fractional Ca2+ currents through somatic and dendritic glutamate receptor channels of rat hippocampal CA1 pyramidal neurones // J. Physiol. Lond.- 1996.- V. 491.- P. 757-772.

9. Garaschuk O., Hanse E., Noll-Hussong M., Konnerth A. Synchronized oscillatory calcium transients in the developing hippocampal neuronal network // Eur. J. Physiol.- 1996.- V. 431.- P. 66.

10. Garaschuk O., Yaari Y., Konnerth A. Release and sequestration of calcium by ryanodine-sensitive stores in CA1 hippocampal neurons // Soc. Neurosci. Abstr.- 1996.- V. 22.- P. 341.

11. Garaschuk O., Yaari Y., Konnerth A. Release and sequestration of calcium by ryanodine-sensitive stores in rat hippocampal neurones.// J. Physiol. Lond.- 1997.- V. 502.- P. 13-30.

12. Garaschuk O., Hanse E., Konnerth A. Mechanisms underlying oscillatory Ca2+ waves in the developing hippocampus // Eur. J. Physiol.- 1997.- V. 433.- P. 31.

13. Garaschuk O. ,Konnerth A. Dual role of ryanodine-sensitive calcium stores in central neurones // Neurohpysiology.- 1997.- V. 29.- P. 256-262.

14. Garaschuk O., Hanse E., Konnerth A. Early network oscillations promote maturation of glutamatergic synapses in the neonatal hippocampus // Soc. Neurosci. Abstr.- 1997.- V. 23.- P. 661.

15. Garaschuk O., Hanse E., Konnerth A. Developmental profile and synaptic origin of early network oscillations in the CA1 region of rat neonatal hippocampus.// J. Physiol. Lond.- 1998.- V. 507.- P. 219-236.

Размещено на Allbest.ru