Комерційні банки: їх суть, функції та значення в ринковій економіці

2.2 Аналіз діяльності комерційних банків України

Лідерами кредитного ринку України на сьогодні є банківські установи, яким притаманна вирішальна роль в перерозподілі фінансових ресурсів економіки. На початок 2020 року банківський сектор України представлений 75 банками, які відповідають вимогам НБУ щодо капіталізації, стабільності, прозорості та ефективності. В той же час відмічається погіршення структури банківської системи: якщо у 2015 році банки з іноземним капіталом складали 31% загальної кількості установ, то на початок 2020 року їх частка зросла до 46,6% [2]. Оптимістичними виглядають основні показники діяльності банків починаючи з 2018 року, які свідчать про значне підвищення прибутковості банківського бізнесу.

Кредитна діяльність банківських установ це складній багатокомпонентний процес, що включає різноманітні операції та практичні дії спрямовані на формування кредитних послуг, які відрізняються умовами, вимогами, механізмом надання та погашення. Оптимізація і узгодженість всіх етапів реалізації кредитного процесу виступає основою результативної кредитної діяльності банків, так як високоякісні кредитні послуги забезпечують належну дохідність банку; привабливість та найкраще задоволення потреб позичальників, які залучають кошти на виробничі на споживчі цілі.

Сучасні банки пропонують широку асортимент кредитних послуг як для юридичних, так і фізичних осіб. Причому, кожний банк запроваджує різні умови кредитування, виходячи з власних орієнтирів. Проаналізуємо загальні показники кредитної діяльності вітчизняних банків за останні п'ять років, представлені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Показники кредитної діяльності банківських установ України за період 2015-2020 рр.

Показники	2015	2016	2017	2018	2019	2020	Темп росту 2020р. до 2015р., %
Кількість банківських установ, з них з	163	117	96	82	77	75	46,0
іноземним капіталом	51	41	38	38	37	35	68,6
Загальні активи, млн. грн.	1316852	1254385	1256299	1336358	1360764	1494460	113,5
Кредити надані всього, млн. грн. у т.ч.	1006358	1009768	1005923	1042798	1118618	1033539	102,7
- суб'єктам господарювання	802582	830632	847092	870302	919054	822020	102,4
- фізичним особам	179040	175711	157385	170938	196634	206761	115,5
Питома вага в загальному обсязі наданих кредитів, %
- кредитів суб'єктам господарювання	79,8	82,2	84,2	83,5	82,2	79,5	-0,3
- кредитів фізичним особам	17,7	17,4	15,6	16,4	17,6	20,0	+2,3
Коефіцієнт кредитної активності банків	0,76	0,80	0,80	0,78	0,82	0,69	90,7

Як бачимо з наведених даних, спостерігається стійка тенденція зменшення кількості банківських установ на фінансовому ринку України: їх чисельність скоротилася більше ніж два рази. У той же час, зросли загальні активи працюючих банків і, відповідно, прискорилися процеси кредитування господарських суб'єктів та фізичних осіб - на 2,4 та 15,5 %. Загальний кредитний портфель вітчизняних банків збільшився на 2,4 % у порівнянні з 2015 роком, але суттєво скоротився на фоні показника попереднього року - на 85 259 млн. грн. Найменше значення величини обсягів кредитування зафіксовано у 2017 році, причому це відбулося за рахунок зменшення сум кредитів, наданих фізичним особам. В цілому відмітимо, що для відновлення та розвитку економіки України масштаби банківського кредитування залишаються вкрай є недостатніми.

Питома вага обсягів кредитування господарських структур в кредитному портфелі банківських установ на початок 2020 року практично не змінилася у порівнянні з 2015 роком, тоді як частка кредитів домогосподарствам зросла на 2,4%.

Коефіцієнт кредитної активності, який відображає частку кредитних операцій в загальних активах банків набув найбільшого значення у 2019 році, і найменшого - у 2020 році. Він характеризує кредитну стратегію банків: величина коефіцієнта вища 75% - це агресивна стратегія, що націлена на отримання прибутків, розширення масштабів кредитної діяльності, зайняття більшої частини ринку. Але така стратегія пов'язана і з підвищенням загальної ризикованості кредитної діяльності. Вектор стратегії у 2020 році змінився - вона стала більш розміреною, консервативною (коефіцієнт кредитної активності 0,69 - найменше значення за досліджуваний період), що може відобразитися на доходності банківської системи.

Останнім часом на кредитному ринку спостерігається зростання інтересу банківських установ до кредитування населення. Це пояснюється багатьма чинниками, в першу чергу з низькими доходами населення (неможливість більшої частини громадян здійснювати значні за сумами покупки), що і обумовлює високий попит на споживчі кредити. З іншого боку, невисокий рівень доходів населення в Україні є і стримуючим фактором розповсюдження споживчого кредитування [1]. Для самих банків кредитні послуги домогосподарствам залишаються найбільш прибутковим сегментом - такі кредити мають високу процентну маржу, а їх короткостроковий характер дозволяю прискорити оборотність кредитного портфелю. Крім того, споживчі позики широко доступні і характеризуються спрощеною процедурою оформлення, мають відносно низький ризик для кредиторів.

На підставі аналітичних даних НБУ нам кінець 2019 року зростання активів банківської системи обумовлено саме прискоренням роздрібного кредитування за різними програмами. Приріст кредитів фізичним особам перевищує 30 %, корпоративні кредити зросли за другий квартал на 3, 1%, проте частково це відбулося через сезонний фактор і кредитування державних підприємств [4]. У деяких комерційних банках (наприклад АТ «Ідея-банк») кредиті фізичним особам займають 98% у структурі кредитного портфеля. Але, пожвавлення кредитування мікропідприємств та населення, не дозволяють розраховувати на системний вплив зростання економіки країни.

Біля 80% всіх споживчих кредитів складають беззаставні позики (кредити готівкою, кредитні картки, кредити на купівлю споживчих товарів). Тобто, такий вид кредитування спрямований на обслуговування платіжних потреб суб'єктів економіки.

Важливим чинником, що вливає на активність кредитної діяльності банків і попит на кредитні послуги з боку потенційних позичальників є розмір відсоткової ставки. Але зв'язок між масштабами кредитування і ціною кредитів непростий. Перш за все, кореляція простежується між обліковою ставкою центрального банку і комерційними ставками банківських установ.

Облікова ставка НБУ (яка слугує орієнтиром вартості грошей) значно коливалася за п'ятирічний період: з 19,5% у 2015 році до 11 % у 2020 року [2]. Це певний сигнал для банківських структур щодо зниження вартості грошей і відповідно ставки за кредитами. Традиційно вважається, що така ситуація забезпечить спрямовуванню коштів у кредитування економіки, збільшуючи пропозицію фінансових ресурсів. Але на практиці це не спрацьовує і кошти не доходять до реального сектору.

На основі даних таблиці можемо зробити висновки, що середня ціна кредитів залишається високою, що стримує господарчих суб'єктів залучати їх. Крім того, розмір ринкової процентної ставки не відображає в повній мірі реальної вартості кредитних коштів для позичальників, так як вагомими складовими вартості кредиту є розмір періодичних комісій та плата за супутні послуги.

Таблиця 2.3 Середнє значення вартості кредитів банківських установ (в національній валюті), %

Розмір відсоткової ставки	2016	2017	2018	2019	2020
Усього у т.ч.	20,65	17,15	17.35	20.65	24,45
- короткострокові	19,95	17,5	17,15	20,75	20,2
- довгострокові	22,2	20,4	20,65	23,5	25,1
фізичним особам у т.ч.	26,5	31,5	29,0	32,8	28,65
- короткострокові	27,65	34,7	30,5	33,45	29,45
- довгострокові	32,15	32,05	29,65	28,5	30,2
Суб'єктам господарювання у т.ч.	20,35	17,2	14,9	18,2	17,3
- короткострокові	20,75	17,55	15,5	18,1	17,45
- довгострокові	19,9	18,4	19,05	19,8	23,45

Особливо складно задовольнити попит на довгострокові кредити, так як перш за все банківський системі бракує довгих дешевих грошей. Це значно звужує можливості банківських структур здійснювати інвестиційне кредитування.

Посилення позитивного впливу на розвиток банківського кредитування тісно пов'язано зі створенням умов для активного залучення потенційних споживачів кредитних послуг. Складовими таких умов є наявність достатньої інформації та необхідних знань про особливості і можливості банківського кредитування. Системна політика держави потребує реалізації заходів щодо підвищення фінансової грамотності та обізнаності широких верств населення, адекватного захисту прав споживачів фінансових послуг. Це сприятиме укріпленню довіри до банківської системи, покращенню якості кредитних послуг. Кредитна діяльність банків буде становитися більш досконалою і цивілізованою. В правовому аспекті важливим є ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг». У Національному банку створено профільний підрозділ, який відповідатиме на скарги споживачів, причому за 2019 -2020 роки більшість звернень (33%) стосуються саме відносин позичальників і банків за кредитними договорами. Серед претензій домінуючими є: різна процентна ставка у договорі та під час фактичного розрахунку за кредитами, збільшення кредитного ліміту для погашення попереднього боргу, самовільне списання банком коштів із зарплати чи інших нарахувань у рахунок погашення боргу [4].

Головним завданням на сьогодні є активізація кредитування реального сектору економіці, який, завдяки доступним кредитам, буде забезпечувати виробництво товарної маси. Порушення дисбалансу, внаслідок орієнтації банківського бізнесу на швидке отримання прибутків в короткостроковій перспективі, обґрунтовує важливість тісної співпраці банківських установ і держави. Саме на рівні держави необхідно створити умови зростання економіки - сприятливого інвестиційного клімату в країні, програмами підтримки пріоритетних сфер економічної діяльності, підвищення добробуту населення і забезпечення політичної стабільності.

Депозитна діяльність банківських установ перебуває під впливом макро- та мікрочинників, тенденції її розвитку визначаються особливостями макросередовища загалом, а в першу чергу макроекономічною стабільністю у державі.

З однієї сторони стан макроекономічної ситуації в країні визначає затребуваність у депозитних коштах, що зумовлюють попит на кредитні ресурси, а з іншої - макроекономічні чинники впливають на стан та динаміку системи банківських установ, рівень успішності депозитної діяльності комерційних банків [1].

Дослідити залежність ресурсного забезпечення банківських установ, побудованого за рахунок депозитної діяльності від макроекономічної ситуації в країні уможливить аналіз співвідношення мобілізованих депозитів та макроекономічного показника - валового внутрішнього продукту (рис. 2.3).

Рисунок 2.3 - Динаміка співвідношення депозитних ресурсів та розмірів ВВП, млн. грн.

На основі рисунку 2.3 можемо вказувати на позитивну динаміку депозитних ресурсів банківських установ, що прямо пропорційно зумовлено відповідною позитивною динамікою ВВП, що вказує на позитивний розвиток ринку депозитів України.

У 2020 році відносно 2015 року обсяг депозитних ресурсів зріс на 375346 млн. грн. або на 65,63%, що вказує на розвиток депозитної політики банківських установ. Також позитивною характеристикою депозитної діяльності є перевищення темпів росту депозитних ресурсів над темпами росту ВВП, що зросло у 2020 році відносно 2015 року на 313402 млн. грн. або на 8,56% - на 40,96%.

Динаміка депозитних ресурсів не тільки відзначається перевищенням темпів їх росту над темпами росту ВВП, але й перевищує динаміку ВВП у вартісному вигляді на 41506 млн. грн. Такий стан вказує на зростання обсягу депозитних коштів не тільки за рахунок приросту ВВП, але й за рахунок залучення накопичених «непрацюючих» заощаджень вкладників [2].

На рисунку 2.4 відображена їх частка у ВВП нашої держави у 2016-2020 роках. У досліджуваних роках спостерігається не тільки зростання обсягу депозитних ресурсів, а й їх частки у ВВП країни.

Зокрема, у 2020 році відносно 2016 року збільшується питома вага депозитних ресурсів у ВВП на 7,38 пунктів або на 37,69%, що вказує на позитивний розвиток економіки, оскільки така ситуація вказує на зростання частки ВВП, що розміщується у розвиток економіки.

Отже, чинники впливу макроекономічного характеру мають велике значення у розвитку діяльності банківських установ, зокрема, здійснюють вплив на формування їх капітальної бази за рахунок депозитів, успішний розвиток яких у свою чергу здійснює позитивний вплив на розвиток економіки країни [3].

Рисунок 2.4 - Питома вага депозитних ресурсів у складі ВВП, %

Тобто, можемо вказувати, що першим із макроекономічних показників, що здійснює прямий вплив на тенденції змін обсягів депозитної діяльності банків є ВВП. Оскільки зростання даного показника свідчить про збільшення забезпеченості населення та підприємств ресурсами, що уможливлює не тільки існування схеми «доходи-поточне споживання», але можливість функціонування схеми:;надходження - поточне споживання + заощадження» [7].

Наступним важливим макроекономічним показником, що здійснює вплив на депозитну політику комерційних банків є темп інфляції, що реалізує обернено пропорційний вплив на обсяги депозитів, оскільки його зростання спричиняє збільшення рівня цін, а, отже, зростання витрат вкладників на поточні потреби та, відповідно, скорочення обсягів заощаджень [2].

На рисунку 2.5 відобразимо вплив динаміки темпів інфляції на обсяги депозитних ресурсів.

Рисунок 2.5 - Співвідношення динаміки темпів інфляції та темпів збільшення депозитних ресурсів

На основі рисунку 2.5, можемо підсумувати, що темп росту депозитної діяльності комерційних банків є нижчим, ніж темп інфляції протягом практично всього періоду дослідження, за винятком 2017 року, що вказує на негативний вплив інфляційних процесів на успішність депозитної політики банків, проте, відбулось значне покращення такої ситуації у 2019 та 2020 роках, про що свідчить перевищення темпів приросту депозитних ресурсів над темпами інфляції аж на 12,2% та 18,6 % відповідно, що зумовлено відновленням довіри до банківських установ та усвідомленням насамперед населення відсотків за депозитами як додаткового джерела надходжень, з одного боку, а з іншого боку, спричинено спадок інфляційних процесів [2].

Відповідно можемо вказувати на те, що у 2020 році темп інфляції відносно 2015 року зменшився на 9,7 пунктів або 8,63%, що відповідно зумовило позитивну динаміку темпів росту депозитної діяльності вітчизняних комерційних банків на 8,7 пункти або на 8,19%.

Таким чином, можемо підсумувати, що у міру зниження темпів інфляційних процесів відбувається зростання розмірів депозитної діяльності вітчизняних банківських установ, що з іншої сторони, спричиняє наступний майбутній розвиток економіки у вигляді поповнення інвестиційних джерел її фінансування за рахунок банківських депозитів [3].

Важливими чинниками впливу, окрім макроекономічних показників, є і інструменти макрорегулятора НБУ, що, певним чином, зумовлені загальною економічною ситуація. Та станом макростабільності держави - облікова ставка та норма нагромаджень.

Облікова ставка Національного банку України є одним з інструментів монетарної політики. Він є горизонтом, на базі якого встановлюється ціна мобілізованих та вкладений ресурсів, що визначається Національним банком України для комерційних банків та іншого роду учасників грошово-кредитної діяльності. На рисунку 2.6 відображено співвідношення вартості депозитних ресурсів і облікової ставки НБУ.

Рисунок 2.6 - Співвідношення облікової ставки НБУ та вартості депозитних ресурсів, %

На основі рисунку 2.6, можемо стверджувати, що облікова ставка є теоретичною базою для цінової політики комерційних банків, зокрема, і депозитної політики. Вона є основною відсотковою ставкою, фундаментом для визначення вартості депозитних ресурсів.

Станом на 2015 рік різниця між рівнем облікової ставки НБУ та рівнем вартості на депозитні кошти становила 8,6%, у 2016 році та у наступних роках дана різниця є дещо нижчою, що зумовлено зменшенням облікової ставки, а також зростанням пропозиції на ринку депозитних коштів [3].

У 2016 році облікова ставка знизилась на 8 пунктів або на 36,36%, що зумовило зниження вартості депозитних ресурсів на 2,3 пункти або на 17,17%. Надалі рівень облікової ставки відзначається різноманітною динамікою, однак станом на 2020 рік, облікова ставка НБУ є значно нижчою від рівня даної ставки у 2016 році, а саме на 8,5 пункти або на 38,64%, що зумовлено стабілізацією макроекономічної ситуації країни, що проявляється у позитивній динаміці ВВП, зниженні темпів інфляції та відповідно зумовлює ріст депозитних ресурсів, вартість яких у 2020 році стосовно 2015 року відповідно динаміці спаду облікової ставки знизилась на 3,5 пункти або 26,12%.

Звичайно, що динаміка депозитної діяльності банківських установ насамперед визначається динамікою розмірів кредитних ресурсів, тенденції змін яких визначаються економічною ситуацією у країні, інвестиційним кліматом та сприятливістю макроекономічною стабільності держави [1].

Співвідношення обсягів депозитних та кредитних ресурсів подана на рисунку 2.7, на основі якого можемо зробити висновки, що динаміка кредитних та депозитних ресурсів є дещо невідповідною у 2020 році, оскільки відбувається зростання депозитних ресурсів, однак певний спад кредитної діяльності, що вказує на певну неуспішність кредитної політики банківських установ у 2019-2020 роках.

Однак, що стосується депозитної політики, вона є успішною, оскільки у левовій частці забезпечує фінансування кредитної діяльності, що на що вказує висока питома вага депозитних джерел фінансування кредитної діяльності.

Рисунок 2.7 - Співвідношення кредитних та депозитних ресурсів у 2015-2020 рр., млн. грн.

Окрім аналізу співвідношення базових чинників впливу та розміру і вартості депозитних ресурсів реалізуємо дослідження структури депозитної діяльності вітчизняних банківських установ у розрізі їх вкладників та терміновості. Дослідження структури депозитної діяльності у розрізі вкладників представлено на рисунку 2.8.

Рисунок 2.8 - Співвідношення депозитних вкладів юридичних та фізичних осіб у 2015-2020 рр., %

На основі рисунку 2.8 можемо вказувати на певні структурні недоліки у депозитній діяльності банківських установ, оскільки структура відзначається переважанням вкладів юридичних осіб, що вказує на недостатній розвиток депозитної політики у розрізі населення та зберігання фізичними особами власних заощаджень у непрацюючій формі, що негативно впливає на макроекономічну ситуацію в цілому та вказує на високий рівень недовіри населення до банківського сектора економіки [3].

Дослідження структури депозитної діяльності у розрізі термінів розміщення представлено на рисунку 2.9.

Рисунок 2.9 - Співвідношення депозитних вкладів за терміновістю у 2015-2020 рр., %

На основі рисунку 2.9 можемо вказувати на певні структурні недоліки у депозитній діяльності банківських установ, оскільки структура відзначається переважанням вкладів до запитання, що вказує на недостатній розвиток депозитної політики у розрізі строкових вкладів та переважно формування близько половини депозитів у вигляді коштів на поточних рахунках, що негативно впливає на забезпеченість кредитної діяльності на довготерміновий період в цілому [2].

До того ж простежується негативна динаміка спаду термінових вкладів на 2,49 пункти або на 5,25% при наростаючій динаміці частки депозитів до запитання на 20,49 пункти або на 29,31%.

Таким чином, визначаємо, що депозитна діяльність є забезпечувальною ланкою функціонування комерційних банків, являючись діяльністю із залучення ресурсної бази роботи банків. Депозитна діяльність вітчизняних комерційних банків перебуває під впливом не тільки внутрішніх чинників, що визначаються діяльністю банку, але й під впливом зовнішніх чинників, що проявляються насамперед у форму макроекономічних показників, таких як облікова ставка НБУ, темп інфляції, розмірів ВВП тощо.

2.3 Дослідження сучасного стану умов забезпечення ефективності діяльності банків України

Протягом 2015-2020 рр. спостерігається скорочення кількості працюючих відділень банків в Україні (з 19,2 тис. на 1 січня 2014 року до 8,5 тис. на 1 січня 2020 року) [1]. Кількість діючих структурних підрозділів у банках за 2018 рік скоротилася на 980 - з 9489 до 8509 відділень. З початку 2020 року великі українські банки закрили майже 90 відділень. Найбільше (на 41 відділення) скоротилась мережа державного АТ «Ощадбанк». Ці процеси тривають в Україні вже кілька років поспіль. Наприклад, у 2017 році закрили 980 банківських відділень, 2016 року - 827. Більшість «втрат» місцевих офісів на рахунку того ж АТ «Ощадбанк», а також державного АТ КБ «Приватбанк». Необхідно відмітити, що банківські відділення скорочувалися унаслідок втрати Україною частини території, виходу з ринку проблемних банків та внаслідок дотримання цілком стабільними банками власної політики «жорсткої економії». Це призвело до зниження міжбанківської конкуренції, особливо в невеликих містах та сільській місцевості (табл. 2.4). Також структурні підрозділи банків закриваються через застаріли принципи роботи з його клієнтами, відкриваючи нові сервіс-центри нового формату.

Окрім скорочення кількості відділень банку спостерігається зменшення банків. Так, згідно з інформацією Національного банку України, станом на 1 серпня 2020 року працювало 75 банків, що на 6 фінансових установ менше у порівнянні з аналогічним періодом 2018 року. Але кількість банківських установ, починаючи з 2015 року постійно зменшувалася.

Таблиця 2.4 Динаміка кількості діючих структурних підрозділів топ 15 банків України у 2015-2020рр.

№ п/п	Назва банку	Роки	Абсолютне відхилення 2020 р. /2015р. (+/-)
		2015	2016	2017	2018	2019	2020
1	АТ «Укрексімбанк»	123	120	102	83	65	61	-62
2	АТ «Укрсоцбанк»	432	318	263	263	231	53	-379
3	АТ «Ощадбанк»	5529	4547	4164	3648	3205	2630	-2899
4	АТ «Райффайзен Банк Аваль»	828	698	595	510	503	503	-325
5	АТ КБ «Приватбанк»	3246	2910	2588	2240	2243	2021	-1225
6	ПАТ «ПУМБ»	160	125	157	159	165	180	+20
7	АТ «УкрСиббанк»	578	492	453	378	325	300	-278
8	ПАТ «Креді Агріколь Банк»	204	179	168	156	153	150	-54
9	АТ «Альфа-Банк»	96	111	105	103	187	252	+156
10	АБ «Укргазбанк»	237	175	179	231	243	246	+9
11	АТ «ОТП БАНК»	137	114	83	84	85	86	-51
12	АТ «ПРАВЕКС БАНК»	261	236	139	97	52	50	-211
13	ПАТ «МЕГАБАНК»	177	155	170	182	162	166	-11
14	АБ «Південний»	161	166	138	113	104	94	-67
15	ПАТ «КРЕДОБАНК»	131	108	108	109	101	93	-38
Усього по системі банків	19290	15082	11871	10316	9489	8509	-10781

Зокрема, станом на 1 січня 2015 року кількість діючих банків становила 77 од., що на 103 фінансові установи менше у порівнянні з 2014 роком. З початку 2016 року кількість функціонуючих банківських установ скоротилася на 40. Протягом 2015-2020 рр. у банківському секторі України спостерігається тенденція до зменшення кількості банків з іноземним капіталом: якщо у 2015 році їх кількість становила 49, то вже у 2020 році - 36.

Наприклад, у 2018 році три банки здали ліцензії і добровільно покинули ринок: БМ Банк, який реорганізувався в АТ «БМ-2018», ПАТ «ДіВі Банк» і АТ «Вернум Банк». Ще один - АТ «ВТБ Банк» - був визнаний Національним банком України неплатоспроможним.

У 2018 році банки перейшли на новий стандарт МСФЗ 9, тому погіршили оцінку активів, що були в їхніх портфелях на початок року. У підсумку власний капітал сектору знизився на 27 млрд. грн., причому близько 90% цієї суми сформували державні банки. Проте отриманий протягом року чистий прибуток значною мірою компенсував зниження капіталу через застосування нового стандарту [2].

За інформацією Національного банку України [3], українські платоспроможні банки за підсумками 2019 року одержали 21,7 млрд. грн. чистого прибутку. Зокрема, у 2015 році чистий прибуток склав 1,4 млрд. грн., у 2016 році українські банки отримали 33,1 млрд. грн. чистого збитку, в 2017 році - 66,6 млрд. грн., в 2018 році - 159,4 млрд. грн. і в 2019 році - 26,5 млрд. грн.

Причому завершити 2020 рік з прибутком вдалося більшості учасникам ринку - 64 банкам з 77, що діяли станом на 1 січня 2020 року. Найбільше в минулому році заробили банки з іноземним капіталом (15 млрд. грн.) і державний АТ КБ «ПриватБанк» (11,7 млрд. грн.) (табл.2.5). Але основний збиток згенерували банки з російським капіталом (11 млрд. грн.). Основним джерелом процентних доходів продовжують бути доходи банків від кредитування юридичних осіб (46% від загального обсягу), вкладень в цінні папери (27%) та кредитування фізичних осіб (26%). Водночас посилення ролі комісійних доходів відбулось в умовах розвитку розрахунково-касових та інших супутніх кредитуванню платежів - до 25% у структурі усіх доходів.

У 2020 році зменшилася кількість та частка збиткових банків [4]. Так, з 75 платоспроможних на 1 січня 2020року банків 64 банки були прибутковими та отримали чистий прибуток у 34,4 млрд. грн., що перекрило збитки 13 банків на 12,7 млрд. грн. За підсумками 2019 року збитковими були 19 з 77 діючих на той час банків.

Таблиця 2.5 ТОП 10 банків за розмірами прибутків у 2020 році, млрд. грн.

№ п/п	Назва банку	Розмір прибутку, млрд. грн.
1	АТ КБ «Приватбанк»	11,7
2	АТ «Райффайзен Банк Аваль»	5,1
3	АТ «УкрСиббанк»	2,7
4	ПАТ «ПУМБ»	2,0
5	АТ «ОТП БАНК»	2,0
6	ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»	1,4
7	АТ «Сітібанк»	1,4
8	АТ «Альфа-Банк»	1,3
9	АТ «Укрексімбанк»	1,0
10	АБ «Укргазбанк»	0,8

Також прибутковості банків сприяло скорочення обсягів відрахування до резервів, зростання доходів від операцій з цінними паперами, активне нарощування роздрібного та відновлення корпоративного кредитування.

Українські банки протягом 2020 року заробляли на кредитуванні. Так, за даними Національного банку України [4] портфель кредитів фізичним особам за минулий рік збільшився у АТ КБ «Приватбанк» на 8,1 млрд. грн. (+26%). Також найактивніше нарощували роздрібний портфель АТ «Альфа-Банк» (+3,7 млрд. грн., або +43%), ПАТ «ПУМБ» (+2,7 млрд. грн., або +47%), АТ «Універсал Банк» (+1,7 млрд. грн., або +83%).

У 2020 році активно нарощували кредитування юридичних осіб найбільший вітчизняний банк з західним капіталом АТ «Райффайзен Банк Аваль» (+9 млрд. грн., або +27%), АТ КБ «ПриватБанк» (+5,4 млрд грн., або +70%) та ПАТ «Укрексімбанк» (+4,9 млрд. грн., або +7%), АТ «Укрсиббанк» (+3,8 млрд. грн., або +21%), АТ «ПроКредит Банк» (+3,7 млрд. грн., або +29%), АТ «ОТП БАНК» (+3,2 млрд. грн., або +25%), ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (+1,64 млрд. грн., або +10%), АТ «Сітібанк» (+1,62 млрд. грн., або +29%), АТ «ІНГ Банк Україна» (+1,4 млрд грн., або +20%). Зокрема, найактивніше у 2018 році кредитування юридичних осіб нарощував державний АБ «Укргазбанк» (+ 10,5 млрд грн., або +33%).

Відповідно до рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 28 лютого 2019 року №70 передбачені наступні критерії поділу банків на 2019 рік [5]:

- банки з державною часткою ? банки, в яких держава прямо чи опосередковано володіє часткою понад 75% статутного капіталу банку;

- банки іноземних банківських груп ? банки, контрольні пакети акцій яких належать іноземним банкам або іноземним фінансово-банківським групам;

- банки з приватним капіталом ? банки, в яких серед кінцевих власників істотної участі є один чи кілька приватних інвесторів, що прямо та/або опосередковано володіють не менше ніж 50% статутного капіталу банку.

Вітчизняні банки в січні 2019 року за підсумками своєї діяльності отримали чистий прибуток 5426 млн. грн., а не збиток, як це було у січні 2018 та 2017 рр., відповідно - 1691 млн. грн. і -338 млн. грн.

Доходи і витрати банків є першочерговими факторами формування прибутку банків України, який є абсолютним показником ефективності діяльності банків (табл. 2.6) [6].

Таблиця 2.6 Доходи і витрати банків України у 2015-2020 рр., млн. грн.

Показник	Період	Абсолютне відхилення 2020 р./ 2015р.(+/-)
	2015	2016	2017	2018	2019	2020
ДОХОДИ
ДОХОДИ	15 331	17 920	12180	14557	14599	20 180	+4849
Процентні доходи	12 047	12 917	11271	10 563	11295	13 282	+1235
Комісійні доходи	2 042	3 707	2 113	2 699	3 760	4 628	+2586
Результат від переоцінки та від операцій купівліпродажу	386	287	-1841	484	-1059	1656	+1270
Інші операційні доходи	539	789	385	607	434	481	-58
Інші доходи	107	82	197	98	130	79	-28
Повернення списаних активів	210	138	55	106	39	54	-156
ВИТРАТИ
ВИТРАТИ	14 521	26 424	13070	14 219	12908	14 754	+233
Процентні витрати	7580	8701	8082	6432	5 686	6 255	-1325
Комісійні витрати	355	450	434	621	1 086	1 470	+1115
Інші операційні витрати	643	1 114	475	490	687	821	+178
Загальні адміністративні витрати	3 268	2 880	2 606	2 900	3 601	4 136	+868
Інші витрати	-	-	39	330	79	77	-
Відрахування в резерви	2 586	13 169	1 269	3 112	1 541	1 759	-827
Податок на прибуток	89	110	135	334	229	236	+147
Чистий прибуток (збиток)	810	-8504	-890	338	1 691	5 426	+4616

Як бачимо з таблиці 2.6, вітчизняні банки у січні 2020 року за підсумками своєї діяльності отримали чистий прибуток 5426 млн. грн., а не збиток, як це було у січні 2015-2017 рр., відповідно - 8504 млн. грн. і - 890 млн. грн. Зокрема, у порівнянні з січнем 2015 року чистий прибуток збільшився на 4616 млн. грн. і складає станом на 1 січня 2020 року - 5426 млн. грн..

У структурі доходів за січень 2020 року левову частку займають процентні доходи - 13282 млн. грн. (65,8%), а серед витрат - процентні витрати 6255 млн. грн. (42,4%). При детальнішому аналізі необхідно зауважити, що протягом 2014-2016 рр. проценті витрати збільшилися на 93%, а у 2018-2020 рр. зменшилися на 1%.

У І півріччі 2020 року чистий прибуток банківського сектору склав 31 млрд. грн. [7], що у 3,8 рази більше, у порівнянні за аналогічний період 2018 року. Так, доходи банків зросли на 30% до 141,4 млрд. грн., тоді як витрати - на 6% до 104,7 млрд. грн. Найбільше банкам дали процентні доходи - 89,7 млрд. грн., комісійні доходи - 34,8 млрд. грн., результат від переоцінки від угод купівлі-продажу - 10,6 млрд. грн.

За І півріччя 2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» отримав чистий прибуток у сумі 2,383 млрд. грн. На 1 липня 2020 року частка NPL в кредитному портфелі банку становила всього 7,94%. АТ «Таскомбанк» отримав прибуток у розмірі 123,276 млн. грн., чистий процентний дохід склав 652 млн. грн., а чистий комісійний дохід - 218,38 млн. грн. Також, станом на 1 липня 2020 року, частка NPL активів у кредитному портфелі банку виглядала значно краще, ніж в середньому по банківській системі, і склала 15,51%.

За даними Національного банку України, у І півріччі 2020 року АТ «Глобус Банк» вдалося знизити частку NPL до 9,2%. Чистий прибуток банку за ІІ квартал 2020 року склав 41,919 млн. грн., а чистий процентний дохід - 60,598 млн. грн.

Необхідно зауважити, що серед українських банків найбільше прибутку за І півріччя 2020 року отримав АТ КБ «Приватбанк» - 18,3 млрд грн. За інформацією Національного банку України, банк сформував 60% прибутку банківського сектору.

На нашу думку, основними проблемами у банківській сфері є:

- наявність великої частки державних банків на банківському ринку - понад 55%;

- зниження міжбанківської конкуренції - вихід з ринку великої кількості банків з національним капіталом у 2015-2016 рр. не пішов на користь створенню конкурентного середовища у банківській сфері;

- проблеми з кредитуванням великого бізнесу через недовіру до вітчизняних банків; ріст депозитів населення в банках переважно на поточних рахунках та короткострокових вкладах;

- висока концентрація капіталу у групі найбільших банків; зовнішні загрози для банків, наприклад, стабільність податкового, митного, валютного законодавства, проведення економічних реформ, що сприяє підвищенню довіри до банківської системи, готовність здійснювати банківські операції та користуватися банківськими послугами;

- група малих банків знаходиться у зоні ризику через забезпечення виконання нормативів Національного банку України терміном до липня 2020 року щодо збільшення статутного капіталу до 300 млн. грн.

Впродовж І півріччя 2020 року [8] обсяг безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток зріс на 28% у порівнянні з показником аналогічного періоду минулого року - до 1 667 млрд. грн.

За інформацією Національного банку України кількість безготівкових операцій становила 1 918,1 млн. шт., а їхній обсяг - 823,2 млрд. грн. Тобто сьогодні безготівковими є вісім із десяти операцій з платіжними картками. За результатами дослідження 2020 року [9], Українська асоціація фінтех та інноваційних компаній з'ясувала, що більшість українських банків співпрацюють з фінтех-компаніями. Серед них - АБ «Укргазбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Альфа-Банк», АТ «Укрсиббанк», АТ «ПУМБ», АТ «OTП Банк», АТ «Ощадбанк», АТ «Мегабанк». Ці банки мають центри інкубації та акселерації стартапів, які направлені на створення, впровадження інноваційних продуктів і сервісів. На думку учасників опитування, фінтех-компанії в основному будуть провайдерами банківських послуг для користувачів, натомість як різноманітні інфраструктурні проекти банки здійснюватимуть самотужки і розраховуватимуть на власні сили. У майбутньому українські банки планують співпрацювати з фінтех-компаніями, а саме: АТ «Таскомбанк», ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

У травні 2019 року з метою стимулювання розвитку Fintech-рішень в Україні Національним банком України було створено Експертну раду з питань комунікацій з інноваційними компаніями. Зокрема, вищезгаданий орган сприятиме виводу на ринок новітніх банківських та фінансових продуктів.

Так, у 2020 році основними сферами співпраці банків та фінтех-компаній були платіжні сервіси, системи штучного інтелекту, великі дані, автоматизація бізнес-процесів та кібербезпека.

У вересні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» за підтримки міжнародної платіжної системи Visa запровадили технологію біометричної оплати FacePay24 для роздрібних торговельних мереж, завдяки якій покупці можуть оплачувати товари «обличчям». Першими українськими торговельними точками, у яких покупці можуть оплачувати товари «обличчям», стали чотири магазини національної мережі HOP HEY у Дніпрі. FacePay24 використовує одну з найбільш провідних у світі систем автоматичного розпізнавання обличчя Amazon Rekognition та дає можливість масштабувати цю послугу майже на будь-яку торгову точку.

Основними проблемами, що стримують прогрес фінансових технологій в Україні є надмірна урегульованість, відсутність потрібної юридичної бази та низька фінансова грамотність населення. Але фінтехкомпанії вважають, що консерватизм банків є суттєвим фактором для розвитку ринку.

За прогнозами Національного банку України, у поточному році банківський сектор залишиться прибутковим унаслідок низьких відрахувань до резервів. Як зазначається у Стратегії Національного банку України на 2019 рік [10], основними напрямками для забезпечення стабільної, прозорої та ефективної банківської системи є:

1. Перехід до ризик-орієнтованого банківського нагляду:

? аналіз бізнес-моделей та стратегій банків;

? щорічне стрес-тестування;

? посилений контроль операцій банків з пов'язаними особами.

2. Гармонізація пруденційних вимог до банків з нормами законодавства Європейського Союзу та рекомендаціями Базельського комітету.

3. Удосконалення макропруденційного нагляду.

4. Підвищення якості розкриття фінансової та пруденційної звітності.

5. Перехід на стандарти FINREP/COREP та єдиний цифровий стандарт звітності.

6. Посилення вимог до інформаційної безпеки з метою забезпечити безперервну діяльність банківської системи та захисту від кібератак.

Саме ці напрями будуть визначати розвиток банківської системи на сучасному етапі розвитку.

Розділ 3. Проблеми функціонування та перспективи розвитку діяльності комерційних банків України в сучасних умовах

Банківська система є невід'ємною рисою ринкової економіки. Ця галузь займає провідне місце у загальному механізмі організації та регулювання господарського життя держави, вона забезпечує ефективний обіг фінансових ресурсів, а також є важливим фінансовим посередником, який сприяє акумулюванню тимчасово вільних коштів та використанню їх в активних операціях, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення та розвитку підприємництва. Безперебійність та ефективність функціонування банківської системи України впливає на темпи економічного розвитку та успіх соціально-економічних перетворень у державі в цілому.

Сьогодні світова економіка в цілому та особливо фінансовий сектор, знаходяться під потужним впливом глобальних перетворень: оптимізація державного втручання, лібералізація в світовому масштабі, розвиток нових інформаційних технологій дозволили сформувати нові фінансові ринки і зв'язати національні фінансові системи в єдиний простір.

Але поруч з очевидними позитивними наслідками таких процесів існує і негативний бік - зростання волатильності та ризикованості фінансового сектору. Банківська сфера є доволі специфічним полем діяльності, адже значна концентрація грошей як у готівковій, так і в безготівковій формах, наявність складних та часто незрозумілих за своєю структурою фінансових інструментів привертають увагу шахраїв та створюють можливості для численних зловживань і порушень.

Проблеми розвитку банківського сектору України набувають особливого значення в умовах євроінтеграції та на фоні світового процесу глобалізації фінансових ринків. Від рівня розвитку банківської системи, її надійності та можливості конкурувати з іноземними фінансовими установами значно залежить й ефективність функціонування усієї економіки держави. Проте у даний час банківський сектор України послабила значна кількістю проблем, пов'язаних з поточною кризою, несприятливими політичними, економічними умовами, збройним конфліктом і це вимагає приділити особливу увагу встановленню шляхів вирішення даних проблем та пріоритетів розвитку цього важливого сегменту економіки країни. Банківська система в сучасних умовах - це одна з умов стабілізаційної політики держави, що викликає до неї особливий інтерес.

Додаткові проблеми виникають через впровадження в діяльність фінансового сектору потужної «інформаційної складової». Через глобальні автоматизовані операційні системи, електронний зв'язок, дистанційний доступ до комерційної інформації підвищується загроза кіберзлочинності. Так, за оцінкою міжнародної аудиторської компанії Price Waterhouse Coopers, щорічний збиток банківського бізнесу в європейських країнах від таких злочинів складає близько 33 млрд. дол.

Крім того статистика свідчить, що майже 70% злочинів у банківській сфері здійснюються або співробітниками банку, або ж за їхньої участі. Світова економічна криза додала підстав до активізації банківського шахрайства: сьогодні у банківській сфері злочини частіше відбуваються у збанкрутілих банках або у тих, що проходять процедуру санації [1].

Необхідно зазначити, що на сучасному етапі банківська система України перебуває в стані модернізації до європейських стандартів і має можливості для подальшого розвитку. В Україні процеси глобалізації найбільш відчутно проявляються через тенденцію зростання іноземного капіталу в банківському секторі, так у 2020 р., порівняно з 2015 р. дана частка капіталу зросла майже на 12% та встановилася у розмірі 45,7% [4]. Така тенденція окрім позитивного впливу (залучення в Україну нових фінансових продуктів, інноваційних банківських технологій, підвищення сукупного капіталу банківської системи, забезпечення економіки стабільними кредитними ресурсами) несе і ряд потенційних загроз (серйозні структурні зрушення та диспропорції в банківській системі, відтік капіталів за кордон, посилення іноземного контролю над банківською системою України; зростання дії позаекономічних факторів, наростання розриву між розвитком реального і фінансового секторів економіки).

В цілому банківська система України повільно відновлюється після кризи. Проте наявні темпи зростання кредитної активності залишають бажати кращого через низьке зростання реальної економіки, недосконалість судової системи і жорстку монетарну політику, при цьому спостерігається низька операційна ефективність державних банків. Все це заважає процесу врегулювання проблемної заборгованості, що необхідно для очищення балансів і повноцінного виходу українських банків на новий рівень розвитку.

Якщо звернутися до робіт вітчизняних вчених, то вони найчастіше поділяють усі проблеми, що призводять до банківських криз та погіршення ситуації у цьому секторі, на дві великі групи: на зовнішні, які не залежать від керівництва установи та її акціонерів, а також внутрішні, які спричинені чинниками, що існують в середині установи [5].

До зовнішніх причин на сьогоднішній день відносяться:

- загальноекономічна ситуація в країні: істотно підвищують загальну невизначеність ризики у відносинах банків з їх головними контрагентами - вкладниками, позичальниками і регулюючими органами. Так, масова паніка серед вкладників банківських установ, або ж різкі коливання товарних цін, процентних ставок можуть змінити ціни на фінансові активи;

- інфляція, яка впливає на банківських сектор через процентні ставки, ослаблення стимулів для заощаджень і звуження депозитної бази, втечу капіталів за кордон, зміну структури активів і пасивів;

- ринкові реформи - в кінцевому рахунку вони повинні сприяти оздоровленню та розвитку, однак у короткостроковому плані реформи можуть провокувати або посилювати кризові процеси в банківській сфері;

- втрата довіри до банку з боку клієнтів, внаслідок прийняття невірних управлінських рішень;

- рейдерські атаки, які цілеспрямовано направлені на знецінення активів банку, що призводить до їх можливого продажу або ліквідації.

До внутрішніх причин відносять [5]:

- недотримання законодавства, особливо в частині підтримання необхідного рівня всіх показників;

- обман органів влади, який викликаний приховуванням від контролюючих суб'єктів інформації про справжній стан з платоспроможністю фінансової установи;

- некомпетентне керівництво, що залежить від рівня корпоративної культури установи;

- спекуляція - надмірна кредитна експансія під час економічного підйому, як правило, служить фактором, що провокує банківські кризи. Зворотним боком кредитної експансії є погіршення якості кредитного портфеля, завищена оцінка забезпечення позик, збільшення кредитного ризику;

- недоліки внутрішньобанківської системи, яка безпосередньо залежить від політики, що проводиться всередині установи [11].

Проте, більшість вітчизняних фахівців, оцінюючи ситуацію, яка складається у фінансовому секторі України, серед причин банкрутств банків називають махінації та зловживання серед власників та менеджерів, а також несприятливе бізнес-середовище, що склалося після політичної кризи 2014 року та початку військових дій на Сході і анексії Криму.

Найболючішою проблемою у банківському секторі залишається виведення грошей через банківську систему за кордон. Перш за все, мова йде про виведення саме банківських активів та часток співзасновників банку у випадку виявлення проблем в його діяльності. На сьогодні існує п'ять основних схем, через які виводяться кошти. Приблизна оцінка втрат - близько 50 млрд. грн. [12].

На першому місці - виведення коштів через розміщення їх на кореспондентських рахунках в іноземних банках [13, 14]. Так, існує вимога до зберігання валют, що відносяться до першої групи згідно Класифікатора валют (доларів і євро) на коррахунках в іноземних банках, яку встановлює Національний банк України. Проте під час банкрутства (або найчастіше - псевдобанкрутства) кошти, розміщені на коррахунках в банках країн-членів ЄС та США, списуються. Фонд гарантування вкладів повідомляє про декілька установ, які приймають участь у подібних операціях. Насамперед, це австрійський банк Meinl Bank AG. Дана установа вже брала участь у розслідуваннях, пов'язаних із фінансовими ринками, зокрема в Австрії. Також відомі випадки відкриття коррахунків українськими фінансовими установами у таких європейських банках як Bank Frick and CO AG (Ліхтенштейн), East-West United Bank (Люксембург) і Winter&Co (Австрія). Через вказані установи виведено, за даними фонду, $746,5 млн. і 52,9 млн. євро [12].

На другому місці за популярністю серед схем виведення активів банку за кордон - відчуження активів банку за заниженою ціною. Оцінювачі, вступаючи у змову із співробітниками банку, оцінюють майно, значно занижуючи його реальну вартість. Після цього вказане майно реалізується серед довірених осіб та партнерських організацій. Фонд державного майна оцінює збитки української банківської системи від застосування вказаної схеми у 4,89 млрд. грн.

Третє місце серед схем виведення активів банку посідає виведення майна з-під застави. Мова йде про майно, що належить проблемному банку та на яке накладається обмеження щодо можливості його відчуження, оскільки воно виступає у якості майнового забезпечення. Як правило, у такій схемі приймають участь, крім посадових осіб банку, ще й зацікавлені особи з числа державних виконавців виконавчої служби, які незаконно знімають заборону на відчуження, вилучаючи відповідний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Після цього вказане майно швидко реалізується керівництвом банку. Збитки держави від таки операцій оцінюються сьогодні в 12,58 млрд. грн. [2].

Четверте місце - за схемою з відступленням прав вимоги за кредитами. Зокрема, у цій схемі задіяні фінансові та факторингові компанії, які викупають у банків реальні та прибуткові кредитні портфелі за зниженою ціною. Через використання даної схеми банківська система України втратила ще 12,43 млрд. грн. [2].

На п'ятому місці, зі збитком в 5,58 млрд. гривень ? нецільове використання кредитних коштів. Схема даного злочину виглядає найчастіше наступним чином: керівники банку спільно зі службовими особами інших компаній (кредитних спілок, небанківських фінансових установ або промислових підприємств) отримують у банку кредити на різні виробничі та комерційні цілі на пільгових умовах, тобто за заниженим відсотком. У подальшому ці кошти повертаються у банк-кредитор на умовах субординованого боргу у вигляді депозиту з отриманням значно вищого відсотку за таким депозитом у порівнянні з вартістю кредиту.

До проблем розвитку банківської системи України також можна віднести значний вплив тіньової економіки, низький рiвень капiталізації комерційних банкiв, високий рівень ризиків, зменшення мобілізації ресурсів банками через брак довіри до них, висока концентрація капiталу у групі найбiльших банкiв, недостатній рівень банківського менеджменту [5].

Отже, у сучасному становищі, в умовах кризи, глобалізації та євроінтеграції, необхідне правильне прийняття рішень щодо управління банківською системою України, зокрема здійснення реформування, виділення пріоритетів та шляхів розвитку даного сектору економіки.

Так Національний Банк України виділив три основні напрямки розвитку банківської системи у 2021 р.: діджиталізації фінансових послуг (поширення дистанційного обслуговування клієнтів через інтернет-банкінг); ліцензування валютних операцій; перехід на віддалену ідентифікацію особи за системою BankID [3]. На основі проведеного аналізу сучасного стану банківської системи України наведемо шляхи вирішення наявних проблем та напрямків її розвитку:

- сприяння трансформації традиційних банків шляхом диверсифікації своїх стратегій та бізнес-напрямів;

- сприяння розвитку реального сектору економіки та фінансово - промислових груп за участю національних банків;

- розроблення плану заходів щодо підвищення рівня капіталізації, забезпечення пропорційного зростання регулятивного капіталу та його обсягів;

- забезпечити принцип справедливого розподілу доходів між банківськими установами в залежності від внеску в розвиток банківської сфери та економіки;

- покращення конкурентного банківського середовища та уповільнення монополізації за допомогою формування ефективного інституційного середовища, фінансової підтримки малих банків і створення на їх основі «муніципальних банків»;

- ліквідація або реструктуризація неплатоспроможних, недокапіталізованих банків швидким та ефективним способом;

- удосконалити законодавчу базу діяльності банківської системи України;

- зміцнення надійності банків та покращення банківських послуг, підвищення їх доступності через удосконалення інструментів управління ризиками, скорочення операційних витрат, консолідацію у банківському секторі, що сприятиме підвищенню довіри до банків;

- сприяння збільшенню ресурсної бази банків, підвищенню їх довгострокової ліквідності та зміцнення міжбанківського грошового ринку.

- з метою виведення банківської системи з «тіні» зобов'язати банки здійснювати нарощення капіталу відкрито і публічно;

- ввести обмеження на обсяг іноземного капіталу в банківській системі України (на рівні до 50%);

- підтримка конкурентоспроможності банків з національним капіталом з одночасним використанням організаційних та технологічних здобутків іноземних банків для підвищення потенціалу банківської системи України.

Висновки

Банківська система являє собою внутрішньо організовану цілісність, в якій елементи пов'язані один з одним і об'єднані на підставі спільного принципу -- забезпечення функціонування діяльності цієї системи. Банківська система зазнала значних змін та перетворилася на головний елемент механізму фінансових відносин.

Банківська система України може бути представлена таким чином: Національний банк України як конституційний орган; державні банки; акціонерні банки; кооперативні банки; філії та представництва іноземних банків.

Функціонування банківської системи на сучасному етапі, її подальший розвиток пов'язаний із загальноекономічним розвитком країни. Більше того, від банківської системи, її складових елементів значною мірою залежить процес економічних перетворень у державі.

Банківська система покликана виконувати такі функції: трансформаційну; створення платіжних засобів та регулювання грошової маси; забезпечення сталості банківської діяльності і грошового ринку.

Банківський сектор здійснює комплексний вплив на функціонування фінансової сфери шляхом нормалізації механізму розподілу фінансових ресурсів, забезпечення обігу грошової маси та економічної стабілізації. Проте необхідно враховувати, що в кризових умовах економіка та банківська система можуть посилювати негативний взаємовплив.

Сучасний стан функціонування банківської системи України характеризується наявністю ряду негативних факторів, до яких відносяться: військово-політична нестабільність, загальноекономічна дестабілізація, зниження довіри населення до банківського сектору та продуктів, що пропонують його суб'єкти.

Діяльність НБУ у сфері регулювання банківської системи можна охарактеризувати за наступними напрямами: «оздоровлення» банківського сектору шляхом виводу з ринку недієздатних банків; реалізація політики інфляційного таргетування, основним завданням якої є забезпечення інфляційної стабільності та більш ефективної координації дій НБУ з відповідальними структурами; накладення санкцій на банки, які є дочірніми відділеннями російських державних банків.

Для вирішення актуальних проблем банківського сектору та нормалізації його функціонування необхідно застосувати систему заходів, спрямованих на загальноекономічну стабілізацію, повернення довіри до банківського сектору та підвищення ефективності діяльності НБУ у сфері контролю та регулювання банківської системи.