Особливості кредитної політики та практика надання іпотечних кредитів ЗАТ "ОТП Банк"

Вирішення проблем формування вторинного іпотечного ринку сриятиме залученню довгострокових коштів на ринок іпотечного кредитування. Мається на увазі відсутність законодавчого положення функціонування вторинного іпотечного ринку, іпотечнних цінних паперів. Розвиток вторинного іпотечного ринку сприятиме також зниженню вартості кредитів. Варто зауважити, що в системі іпотечного кредитування в Україні крім загальних проблем існує ряд специфічних проблем для його різних видів. До їх складу можна віднести житлове іпотечне кредитування, кредитування під заставу земель сільськогосподарського призначення тощо. Автори праці вважають, що на стримування розвитку житлового іпотечного кредитування впливає обмежений платоспроможній попит населення, а на розвиток іпотечного кредитування під заставу земель сільськогосподарського призначення суттєво впливає мораторій на продаж або відчудження іншим способом земельних ділянок для ведення селянського господарства [70].

До числа факторів, які перешкоджають розвитку іпотечного кредитування, слід віднести: інфляційні ризики, нерозвиненість механізмів залучення коштів населення, непрозорість взаємовідносин учасників ринку, незначна роль Державної іпотечної установи на ринку іпотечних кредитів. Знижує кредитний ризик і забезпечує належну надійність іпотечного кредитування стандартизація й уніфікація процедур іпотечного кредитування [144].

Серйозні проблеми для іпотечного кредитування створює наявність тотальної дебіторської заборгованості між вітчизняними підприємствами. До проблеми в іпотечному кредитуванні можна віднести також істотну валютизацію. Нерухомість продається та купується більш за все за валюту, насамперед долар США. Це ризиковано, оскільки клієнт отримує дохід в гривні, і при зниженні її курсу стосовно долара загострюються кредитні ризики [69].

Окрім того, сьогодні спостерігається певний "дисбаланс" між залученням та розміщенням в межах певного клієнтського сегменту. Суттєво зростають депозити населення, однак ними перш за все фондується кредитування юридичних осіб, тобто вони розміщуються на ринку, на який впливають інші, іноді важко прогнозовані ризики. Зростання депозитів населення повинно компенсуватися динамікою зросту кредитів фізичним особам.

Виходячи з вищесказаного, можна дійти висновку, що вирішення найбільш актуальних проблем іпотечного кредитування в Україні тісно пов'язане з вдосконаленням законодавчої бази. Врегульована законодавча площина має стати основою формування сучасних підходів до вирішення зазначених як загальних, так і специфічних проблем іпотечного кредитування [165].

Разом з тим, винятково актуальним стає питання практичної реалізації можливостей, що з'явилися в рамках вже прийнятого законодавчого поля. За умов України варто також використовувати той зарубіжний досвід іпотечного кредитування, який найбільшою мірою забезпечує врахування соціально-політичних реаліїв держави та найбільшою мірою відповідатиме особливостям національної економіки взагалі.

Отже, одним із головних завдань розвитку іпотечного ринку перш за все залишається створення належної законодавчої бази, яка б відповідала міжнародним стандартам та враховувала позитивний досвід запровадження відповідного законодавства в зарубіжних країнах. Це дасть можливість створити належний законодавчий базис для розвитку іпотечного кредитування та галузі житлового будівництва.

3.2 Розробка організаційно-економічних заходів держави, спрямованих на підвищення ефективності іпотечного кредитування в Україні

Cитуація із забезпеченням житлом у нашій державі залишається складною. Відомо, що більшість населення України не має можливості придбати власне житло. Особливо актуальною є дана проблема для молоді: за всеукраїнськими показниками тільки 33% молодих сімей живуть в окремих квартирах (для всіх родин цей показник складає 56,3%), 11% мешкає у комунальних квартирах, 14 % - наймають квартиру, 10 % - живуть у гуртожитках, 1 % - у непристосованих приміщеннях. Близько 31% молодих родин взагалі не забезпеченні житлом. Доведено, що саме відсутність житла є причиною багаточисельних розлучень серед молодих сімей, і саме вона спонукає до небажання народжувати дітей.

Для вирішення проблеми із забезпеченням житлом молоді було впроваджено програму пільгового кредитування молодіжного будівництва. У 1998 році засновано Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, на який і покладено розв'язання житлової проблеми молоді через пільгове довгострокове кредитування молодих сімей та одиноких молодих громадян на будівництво житла за рахунок державних коштів, коштів місцевих бюджетів, заощаджень населення, а також інших, (позабюджетних) джерел фінансування [25].

Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву є державною спеціалізованою фінансовою установою, підпорядкованою Кабінету Міністрів України та створеною з метою сприяння проведенню державної житлової політики.

У своїй діяльності Фонд керується Конституцією, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також Положенням “Про Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2000р. № 1604.

Порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла урегульований Положенням “Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року № 504 [21].

Фондом створено 27 регіональних відділень, що діють згідно з абзацом 4 п. 2 Положення № 584, і надають в порядку встановленому цим Положенням пільгові довготермінові кредити молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) або придбання житла, обслуговують ці кредити, забезпечують їх цільове використання та своєчасне погашення.

Громадяни, які мають право і бажають отримати пільговий довготерміновий кредит на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла на умовах визначених п. 18 Положення 584, повинні подати до консультаційного центру такі документи:

· заяву про надання кредиту;

· довідку про перебування на квартирному обліку;

· довідку про склад сім'ї;

· копію свідоцтва про шлюб, паспортні дані;

· копію свідоцтва про народження дитини (дітей);

· документи, необхідні для визначення платоспроможності (довідка з місця роботи дорослих членів його сім'ї, у разі потреби - договір поруки, інші документи, що підтверджують його доходи);

· копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Для отримання кредиту на будівництво (реконструкцію) індивідуального будинку, крім зазначених документів, необхідно подати будівельний паспорт, виданий місцевим органом архітектури, проектно-кошторисну документацію, затверджену в установленому порядку.

Відповідно до п. 3 Положення № 584 право на отримання кредиту мають молоді сім'ї та одинокі молоді громадяни, які згідно з законодавством визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов, а саме:

· сім'я, в якій чоловік та дружина віком до 35 років;

· неповна сім'я в якій мати (батько) віком до 35 років мають неповнолітніх дітей (дитину);

· одинокі молоді громадяни віком до 28 років включно;

· молоді вчені, подружжя, в якому чоловік або дружин є молодим вченим, та неповні сім?ї, в яких мати або батько є молодим вченим віком до 35 років включно.

Кредит відповідно до п. 16 Положення № 584 надається молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла терміном повернення до 30 років.

Перший внесок кандидата у позичальники згідно з підпунктом 3 п. 17 Положення № 584 становить не менше як 6% передбаченої вартості будівництва (реконструкції) чи експертної оцінки вартості придбання об'єкта кредитування. При цьому у випадку надання кредиту на будівництво (реконструкцію) житла зазначену суму кандидат вносить двома частинами:

· на момент укладення кредитної угоди - на менше як половину цієї суми, а також кошти на страхування в період будівництва (реконструкції) житла, виходячи із загальної суми внесків позичальника;

· під час остаточних розрахунків протягом 10 днів після отримання в бюро технічної інвентаризації технічного паспорта з урахуванням фактичної площі збудованого (реконструйованого) житла - решту коштів.

Відповідно до п. 20 Положення № 584 розмір кредиту на будівництво (реконструкцію) житла визначається регіональним відділенням Фонду, виходячи з норми 21 кв. метр загальної площі житла на одного члена сім'ї та додатково 20 кв. метрів на сім'ю (далі - нормативна площа), вартості будівництва (реконструкції) житла за цінами, що діють на час укладення кредитної угоди, та витрат на страхування в період будівництва (реконструкції) житла.

Розмір кредиту на придбання житла визначається регіональним відділенням Фонду, виходячи з нормативної площі житла та експертної оцінки.

При цьому відповідно до абзацу 3 п. 2 Указу Президента України “Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей” від 12 листопада 1999 року № 1460 передбачено, що при наданні пільгових довготермінових кредитів на будівництво (реконструкцію) або придбання житла молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам перевага надається багатодітним.

Також Положенням № 584 передбачено пільгові умови кредитування молодих сімей та одиноких молодих громадян, а саме: п. 30 Положення № 584 передбачено, що позичальник, який не має дітей, сплачує кредит з відсотковою ставкою у розмірі 3% річних суми зобов'язань за кредитом; позичальник, який має одну дитину, звільняється від сплати відсотків за користування кредитом; позичальникові, який має двох дітей, за рахунок бюджетних коштів погашається 25% суми зобов'язань за кредитом; позичальникові, який має трьох і більше дітей, - 50% суми зобов'язань за кредитом. Порядок часткової компенсації відсоткової ставки кредитів банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла врегульований постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла” від 4 червня 2003 року № 853.

Часткова компенсація здійснюється у межах коштів, передбачених Фондові на цю мету в державному бюджеті, і визначається у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діє на день укладення кредитної угоди.

Для отримання права на часткову компенсацію кандидат подає регіональному відділенню Фонду:

· заяву про надання часткової компенсації;

· довідку про склад сім'ї;

· копію свідоцтва про шлюб, паспортні дані;

· копію свідоцтва про народження дитини (дітей);

· копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Часткова компенсація може бути надана по кредитам, отриманим у банках, що визначаються Фондом на конкурсній основі, та з якими Фондом укладено договори про співпрацю.

Кандидати, щодо яких прийнято рішення про надання часткової компенсації, подають регіональному відділенню Фонду:

· нотаріально засвідчену копію кредитної угоди;

· копію інвестиційної угоди із забудовником (підрядником) на будівництво (реконструкцію) чи нотаріально засвідчену копію договору купівлі-продажу житла;

· акт проведення експертної оцінки (у разі придбання житла);

· довідку-розрахунок банку про суму сплати відсотків за користування кредитом за відповідний період з визначенням суми, що відшкодовується за рахунок часткової компенсації.

На підставі рішення про надання часткової компенсації, погодженого з правлінням Фонду, укладається угода про надання часткової компенсації, в якій визначається її розмір, а також зазначається умова, що надання часткової компенсації припиняється у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитною угодою.

Максимальний розмір кредиту на будівництво (реконструкцію) житла, на який може бути надана часткова компенсація, визначається шляхом множення нормативної площі 1 на розрахункову вартість 2. Максимальний розмір кредиту на придбання житла, на який може бути надана часткова компенсація, визначається у розмірі експертної оцінки, але не більше ніж добуток нормативної площі і розрахункової вартості 3.

Розмір часткової компенсації переглядається у разі зміни розміру облікової ставки Національного банку з урахуванням виконання позичальником зобов'язань за кредитною угодою та коштів, передбачених на часткову компенсацію у державному бюджеті на відповідний рік. Нормативна площа житла - площа, яка розраховується виходячи з норми 21 кв. метр загальної площі житла на одного члена сім'ї та додатково 20 кв. метрів на сім'ю, але не більше фактичної площі, на яку надається кредит. Розрахункова вартість - вартість 1 кв. метра житла, що склалася у регіоні відповідно до даних Держбуду на день укладення кредитної угоди, і не перевищує вартості, розрахованої шляхом ділення вартості житла згідно з експертною оцінкою на фактичну площу житла.

Впродовж останніх років обсяг кредитів з державного бюджету на поліпшення житлових умов молодих сімей весь час збільшувався. В 1998 році їх було виділено 6,2 млн. грн., а в 2002 - вже 47,1 млн.грн. Кредитування за останні 6 років зросло у 8 разів і в цілому перевищило 225 млн. грн. Утім, як видно на практиці, цих коштів, порівняно з потребами, дуже мало. За весь час функціонування Фонду тільки 4000 молодих сімей в Україні отримали кредити, а житло і того менше - 2700.

Для отримання пільгового кредиту існує ряд умов:

1. Вік позичальника. Згідно положення із врахуванням змін в Законі України „Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді”, внесених 21.05.1999 року, право на отримання кредиту мають молоді сім'ї, в яких чоловік та дружина віком до 30 років включно та одинокі громадяни віком до 28 років включно.

Якщо розглянути детальніше, то в 22-25 років переважна більшість молоді є студентами, навчаючись, більшість з них не має можливості працювати, а отже, заробляти кошти, аби їх вистачило на придбання житла. Отож, частина молоді виступає не платоспроможною для отримання пільгового кредиту. Насправді, щоб програма реально втілювалась, потрібно подовжити вік позичальника. Однак, ця проблема вирішується. Кабінетом Міністрів України вже затверджена норма щодо продовження віку позичальника до 35 років, але вона поки що не вступила в дію. Крім того, Уряд вже продовжив віковий ценз для до 35 років на право отримання такого кредиту молодим науковцям. Молоді вчені чи подружжя, в якому чоловік або дружина є вченими, та неповні родини, у яких мати або батько - молоді вчені, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на отримання пільгового молодіжного кредиту до досягнення ними 35 років включно.

1. Щоб стати повноцінним кандидатом на отримання кредиту, необхідно обов'язково перебувати на квартирному обліку за місцем проживання. Для оформлення угоди потрібно надати довідку про те, що ви потребуєте поліпшення житлових умов.

Проблема друга. Не всі молоді люди, які бажають отримати житло, підпадають під категорію потенційного кандидата на отримання кредиту. А причина одна - стати на квартирний облік вони не можуть. Більшість з них працюють на підприємствах, де такого обліку взагалі не існує.

2. Позичальник повинен бути платоспроможним. Щоб це довести, потрібно надати довідку з місця роботи за останні 12 місяців. Сукупний місячний дохід родини повинен складати близько 2000-3000 гривень. Така умова береться до уваги, оскільки щомісячні витрати на погашення кредиту та комунальні платежі не повинні перевищувати 50% сукупного доходу сім`ї.

3. Молодим людям, не маючи стажу роботи, важко влаштуватись на державну роботу, де, в основному, обліковується вся зарплата. Але частина молоді і немає бажання працювати у державних структурах.

4. Аби отримати кредит на житло необхідно внести на свій особистий рахунок, що відкривається регіональним відділенням фонду в банку-агенті, перший внесок у розмірі не менше 6% передбаченої вартості будівництва (реконструкції) та придбання житла.

Крім цього, угоду на пільговий кредит з позичальником можуть розірвати. Це трапиться, якщо він відмовитесь від погашення кредиту на будь-якому етапі дії кредитного договору. В результаті, позичальникові повертають перший внесок та гроші, які були внесені ним у рахунок погашення кредиту, але відсотки за користування кредитом, страхові внески та штрафні санкції - не повертаються. Розірвання кредитного договору відбувається також у випадку виявлення недостовірності документів позичальника. Тобто, якщо протягом виплати кредиту у вас зміниться робота, чи якісь інші обставини, які не передбачені в угоді, ніхто не гарантує, що договір залишиться в силі. А також необхідно зважити, що квартира, отримана у кредит, оформлюється у власність позичальникові, але одночасно, віддається у заставу. Отож, своїм житлом він володіє і користуєтеся, але розпоряджатися зможе тільки після погашення суми кредиту протягом до 30 років.

Державна програма охоплює період з 2002 по 2012 рік. Передбачається, що за цей період найменше - 70 тисяч молодих сімей поліпшать свої житлові умови. За попередніми підрахунками для цього потрібно буде 5,8 млрд. грн. Таких коштів державний бюджет немає. Для фінансування програми у 2004 році Україна отримала позику Світового банку в розмірі 100 млн. грн. [177].

Таблиця 3.1. Банки - учасники програми

№	Назва банка	Відсоткова ставка банка
		в дол. США	в грн.
1	Укрсоцбанк	12-13 %	17-18%
2	Приватбанк	13 %	16 %
3	Фінанси и кредит	10-12 %	18 %
4	Надра	12 %	17-21 %
5	Мегабанк	12 %	18 %
6	Кредит Банк (Украина)	12 %	17 %
7	Форум	11-15,5 %	17-24 %
8	Промінвестбанк	12-13 %	18-19 %
9	Меркурий	13 %	21 %

Згідно рішенню виконкому Міської ради Харківської області від 28.12.07 р. у 2008 році в м. Харкові 62 квартири отримають родини, що стоять на квартирному обліку. Серед них 28 квартир (загальнею площею 2243,68 кв. м, в тому числі: 14 квартир, побудованих за рахунок міського бюджету, 3 - передані підприємствами за рахунок утримання жилплощі) - родинам реабілітованих громадян, вчителів, багатодітним родинам, а також сиротам. Ще 27 квартир (загальнею площею 2251,43 кв. м), побудованих за рахунок субвенції з державного бюджету, отримають військовослужбовці, звільнені в запас чи у відставку; члени родин військовослужбовців, померлих при виконанні службових обов'язків; учасники бойових дій в Афганістані й військових конфліктів. 7 квартир (загальнею площею 604,6 кв. м) розподілені між ветеранами військової служби, котрим на 01.01.2001 р. виповнилось 60 і більше років.

Новий законопроект «Доступне житло» передбачає відразу п'ять варіантів державної допомоги при покупці квартири: надання пільгових кредитів, часткова компенсація процентної ставки, компенсація першого внеску по іпотечному кредиті, державні премії за житлові будівельні заощадження й спільну участь у фінансуванні будівництва громадян і місцевих бюджетів [179].

5 варіантів державної допомоги при покупці квартири:

Перший -- надання пільгових кредитів. Швидше за все, цим займеться Державної іпотечної установи, уже кілька років кредитующего населення через банки по заниженій ставці. Тільки на практиці такі кредити чомусь виявляються дорожче звичайних.

Другий варіант -- часткова компенсація процентної ставки. Зараз компенсації надає Фонд сприяння молодіжному будівництву. Але через убоге фінансування, на пільги можуть розраховувати далеко не все.

Третій варіант -- компенсація першого внеску по іпотечному кредиті. Мова йде про 30% знижки. Умовно, якщо вартість квартири 81 тис. дол. США, то 24,3 тис. дол. США платить держава, а що залишилися 56,7 тис. дол. США оформляються в кредит. Навіть якщо взяти ці гроші в банку в кредит на 20 років, то на місяць необхідно буде платити біля 650 дол. США.

Четвертий варіант - пропонується ввести державні премії за житлові будівельні заощадження. Суть у наступному: якщо позичальник не має грошей навіть на перший внесок, держава пропонує відкрити спеціальний житловий внесок у банку й поступово накопичувати необхідну суму. Як тільки накопичується 80% авансового платежу, наприклад, 19,44 тис. дол. США, безкоштовно додадуть ще 20%. У результаті -- шукані 24,3 тис. дол. США. На суму, що залишилася, як у попередньому варіанті, оформлюється кредит. Тільки на більш вигідних умовах. По депозиту банк буде нараховувати мізерні відсотки на рівні інфляції або навіть нижче. Але він піде на поступки при кредитуванні -- 3-6% річних.

І, нарешті, п'ятий варіант -- спільна участь у фінансуванні будівництва громадян і місцевих бюджетів. Держава разом з позичальником буде вкладатися в споруджуване житло. Питання лише в пропорціях. Обговорюється два варіанти -- 50% на 50% й 30% на 70%.

Це означає, що у найкращому разі 70% квартири в новобудові оплатять із бюджету. Тоді житло вартістю 81 тис. дол. США обійдеться в 24,3 тис. дол. США [181].

3.3 Прикладне використання економіко-математичних методів при розрахунку реальної вартості видачі іпотечного кредиту банківською установою

В умовах жорсткої конкуренції банки змушені вдосконалювати існуючі методи фінансового управління для рішення завдань зменшення собівартості банківських продуктів і завоювання нових сегментів ринку.

У теорії керування витратами, орієнтованої на виробництво матеріальних продуктів, калькуляцію собівартості продукту виконують у три етапи. На першому етапі виділяються виробничі витрати й витрати періоду. До виробничих витрат у першу чергу відносять витрати, пов'язані із придбанням матеріалів й устаткування, а також оплатою праці працівників, задіяних у процесі виробництва.

Витрати періоду не включаються у вартість продукції, проте вони необхідні для нормальної роботи банку; до них ставляться витрати, пов'язані із продажами (комерційні витрати) і адміністративні витрати. На другому етапі підраховуються прямі витрати на виробництво кожного виду продукту, а непрямі витрати зводяться в окремі групи. Прямі витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом одиниці продукції, -- це в першу чергу матеріали й оплата праці працівників. При цьому витрати на оплату праці працівників можуть ставитися як до прямих, так і непрямим витратам залежно від способу обліку, правового регулювання й галузі. До непрямих витрат звичайно відносять амортизацію устаткування, задіяного у виробництві. На третьому етапі непрямі витрати із загальної групи розподіляють по окремих продуктах, таким чином, сума прямих і розподілених непрямих витрат утворить собівартість виробництва продукту.

Класичний підхід до калькуляції витрат при практичному застосуванні дає ряд неточностей. У першу чергу перекручування пов'язане з обліком прямих витрат на оплату праці працівників різної кваліфікації, задіяних при виробництві двох і більше видів продуктів. Для більш точних розрахунків потрібно враховувати витрати на оплату праці працівників різної кваліфікації як різні групи прямих витрат, що істотно ускладнює розрахунки при виробництві різних видів продуктів. Як наслідок, підхід, заснований на розрахунку прямих і непрямих витрат, особливо незручний при оцінці собівартості продуктів у нематеріальній сфері (наданні послуг). Тому в банках даний метод практично не застосовується.

Роботи з усунення наявних недоліків класичного методу калькуляції витрат привели до появи методу ABC (Activity Based Costing), що одержав широке поширення при оцінці собівартості як матеріальних продуктів, так і послуг. Даний метод уперше був представлений у середині вісімдесятих років минулого століття в ряді бизнес-кейсів і статтей Гарвардської школи бізнесу.

Застосування методики ABC дозволяє розрахувати собівартість банківських продуктів і послуг і провести аналіз алгоритму утворення собівартості продуктів. Для цього необхідно одержати цілісне подання про калькуляції витрат того або іншого банківського продукту, щоб управляти витратами на його основі.

Результатом застосування методики ABC є точне визначення собівартості банківських продуктів і послуг шляхом розрахунку вартості функцій по їхньому виробництву. У рамках ABC вартість банківського продукту розраховується як сума витрат кожної ланки технологічного ланцюжка по його виробництву. Ланками технологічного ланцюжка є функції, виконувані співробітниками банку й автоматизованих систем.

Знання про вартість кожної функції дозволяє виявляти найбільш витратні операції й проводити оптимізацію неефективних функцій або корінний реінжиніринг бізнес-процесів у цілому. Напрямки реорганізації бізнес-процесів повинні орієнтуватися на розвиток робіт, що створюють споживчу вартість продуктів, і скорочення робіт, що не генерують неї. Реалізація цього принципу планування можлива у випадку чіткого розуміння менеджерами банку цілей і завдань методу й наявності в них повноважень для вдосконалювання бізнес-процесів. Розуміння й застосування банком описаних принципів приводить до зниження собівартості продуктів і послуг дає йому вирішальна перевага в конкурентній боротьбі.

Зміст процесно-орієнтованого бюджетування, що базується на методах ABC, полягає в плануванні ресурсів, залежно від переліку виконуваних робіт й їхніх обсягів. Процес бюджетування умовно можна розділити на два види робіт: планування й облік фактичного виконання. Планування витрат по методу ABC ведеться на основі плану продажів банківських продуктів і послуг.

Вихідними даними для планування витрат по методу ABC є:

· план продажів банківських продуктів;

· прогнозований дохід від надання послуг банку й реалізації продуктів;

· нормативна вартість функцій.

На основі плану продажів визначається склад й обсяг необхідних функцій. На підставі складу й обсягу функцій розраховується кількість необхідних ресурсів.

Фактичний облік витрат по методу ABC припускає облік прямих витрат по співробітниках, перенесення загальнобанківських витрат на співробітників, перенесення повних витрат співробітників на функції.

Вихідними даними для фактичного визначення собівартості банківських продуктів є:

· деталізована структура технологічного процесу в банку;

· дані про витрати банку;

· схема переносу витрат банку на собівартість банківських продуктів.

У банку настроювання й реалізація механізму обліку витрат по методу ABC включає наступну послідовність кроків:

· опис організаційно-штатної структури банку;

· опис функцій по виробництву банківських продуктів і послуг;

· розподіл функцій між співробітниками банку;

· формування Time sheet - форми, у якій фіксуються витрати робочого часу кожного співробітника на виконання тієї або іншої функції;

· опис баз розподілів витрат на вартість банківських продуктів;

· опис алгоритмів розрахунків вартості банківських продуктів;

· проведення розрахунків;

· аналіз результатів розрахунків.

Визначення функцій, що беруть участь у виробництві банківських продуктів і послуг, здійснюється за допомогою процесу функціональної декомпозиції. Спочатку виділяються великі функції, які далі діляться на більше дрібні. Цей процес триває до того рівня деталізації, що відповідає потребам ABC-моделі. Функції можуть розглядатися в різному масштабі, наприклад, з розкриттям структури діяльності підрозділів або на рівні основних етапів виробництва. У випадку надмірної деталізації розрахунок може сильно ускладнитися. Занадто докладний аналіз викличе додаткові витрати, і в результаті ФВА буде неефективний. А з іншого боку, недостатня деталізація може утруднити визначення основних джерел витрат для даного виду діяльності. Рівень складності визначається балансом між точністю й вартістю даних. Виконання кожної функції делеговано співробітникам певних підрозділів. Відповідно, витрати на кожну функцію розраховуються з витрат, віднесених на співробітника, і частки часу, що співробітник витратив на виконання даної функції. Необхідно одержати розподіл бізнес- і обслуговуючих функцій між співробітниками банку, які їх виконують.

Бази розподілів являють собою список характеристик підрозділів банку, що задають правила переносу сум на кожному з етапів розподілу загальнобанківських витрат на вартість продуктів і послуг. Наприклад, для розподілу витрат банку на оренду це може бути площа, займана підрозділом банку, або кількість співробітників підрозділу. Бази розподілу можуть бути більше складні, зокрема, форма Time sheet також є базою розподілу.

Схеми переносу витрат банку при використанні методу ABC у кожному банку індивідуальні й відбивають специфіку фінансової структури банку й організації внутрішнього виробничого процесу. У програмне забезпечення ABC повинні бути убудовані засоби опису логіки розподілу витрат по ресурсах на підставі баз розподілів.

Реалізація індивідуальної методики ABC припускає наявність у системі засобів настроювання:

· регістрів для зберігання сум витрат, нарахованих по первинних бухгалтерських документах, і сум, нарахованих у процесі поетапного перерозподілу витрат, із прив'язкою до фінансової структури;

· баз розподілу, пропорційно яким загальбанківські витрати будуть переноситися на банківські продукти;

· алгоритмів переносу сум для кожного етапу перерозподілів.

Перераховані настроювання дозволяють завершити процес опису реалізації ABC-логіки для банку й перейти безпосередньо до виконання розрахунків й аналізу результатів [170].

Метод ABC є адекватним способом оцінки собівартості банківського продукту, незважаючи на складність впровадження й розрахунків. Проте саме це не дозволяє рекомендувати його як інструмент у ситуаціях, коли необхідно дати швидкий результат при обмеженому часі.

У 2003 року був запропонований метод, що є по суті модифікацією відомого методу ABC, але при цьому не володіє такими недоліками, як високі трудовитрати на впровадження й розрахунки, і що дозволяє визначити вартість часу, що співробітники компанії реально не використають для створення продукції. Для розрахунку вартості продукції або послуги з методу TD (Time-Driven) ABC потрібно визначити всього лише два параметри:

1) вартість одиниці робочої сили;

2) час, що затрачається на виконання тієї або іншої операції.

Для визначення вартості одиниці робочої сили метод TD ABC пропонує використати сумарні витрати, пов'язані зі змістом того або іншого підрозділу компанії, і практична кількість робочих годин, що може бути використане для створення продукту або надання послуги клієнтові.

Практична кількість годин відрізняється від реальної кількості робочих годин на підставі того факту, що співробітник на виконання роботи витрачає 80-85% загального часу, проведеного на робочому місці, що залишилися 15-20% він витрачає на особисті потреби. Таким чином, знаючи собівартість одиниці часу й час, необхідне для виробництва одного продукту, ми можемо одержати собівартість виробленого продукту. Автори методу відзначають, що для одержання адекватних результатів із застосуванням методу TD ABC вхідні дані повинні мати точність близько 5-10%.

Для розрахунку реальних витрат банку на видачу іпотечного кредиту необхідно спочатку створити схему деталізованої структури технологічного процесу видачі іпотечного кредиту на прикладі окремого відділення банку.

Розглянемо типове відділення банку, у якому обслуговуванням клієнтів займається деяка кількість людей. З одного боку, вартість робочого часу співробітника відділення складається з його заробітної плати, змісту приміщення й інших витрат, зв'язаних особисто з ним. З іншого боку, відділення несе ще додаткові витрати, не пов'язані з розглянутим співробітником.



Схема 3.1. Деталізована структура технологічного процесу видачі іпотечного кредиту в ЗАТ «ОТП Банк»

Тому що продуктивність відділення прямо залежить від числа співробітників, безпосередньо задіяних в обслуговуванні клієнтів (а саме, що беруть участь у виконанні банківських операцій), то при розрахунку вартості операцій нам необхідно враховувати сукупні витрати на відділення банку. Тоді вартість одиниці часу (робітника години) складе:

Ct = E (відділення) * 256 / N / (8 * 80%) (3.1)

де Сt - вартість одиниці часу (робітника години);

E(відділення) - витрати на утримання відділення за рік, включає витрати на персонал, оренду нерухомості, амортизацію комп'ютерної техніки та меблів, господарські та канцелярські витрати;

N - кількість співробітників відділення, що виконують банківські операції;

256 - число робочих днів у році,

8 - число робочих годин у день.

Для розрахунку вартості продукту методом TD ABC крім вартості одиниці робочого часу потрібно визначити тимчасові витрати на проведення тієї або іншої операції. Із цією метою звичайно проводяться прямі виміри часу, що витрачає співробітник банківського відділення на обслуговування клієнта по конкретній операції. Тоді собівартість банківської операції складе:

Сi = CT(i) * Ct, (3.2)

де СT(i) - час виконання банківської операції в людиногодинах, отримане шляхом вимірів на робочих місцях співробітників.

Аналогічним чином може бути виконаний розрахунок собівартості складних продуктів, при наданні яких клієнтові задіяні два й більше банківських співробітники. У такому випадку повна собівартість продукту визначається як сума трудовитрат кожного із співробітників.

Розглянемо приклад і визначимо витрати банку при видачі іпотечного кредиту. Проаналізуємо витрати відділення банку за окремими статтями та визначимо їх суму:

· Витрати по утриманню персоналу (заробітна плата, додаткові виплати, відрядні, витрати на навчання) - А;

· Витрати на оренду приміщення та його утримання - В;

· Витрати на інформаційне й програмне забезпечення - D;

· Витрати на господарські потреби (придбання меблів, техніки, канцелярських й інших матеріалів, витрати на телефон, поштово-телеграфні й типографські витрати, представницькі витрати - K;

· Витрати на оплату послуг по зовнішньому аудиту, на рекламу, на охорону банку - L.

Рис. 3.2. Вартість одиниці часу праківника

На наступному етапі необхідно провести прямі виміри часу, що витрачає співробітник банківського відділення на обслуговування клієнта по операції з видачі іпотечного кредиту. Для цього необхідно визначити послідовність дій співробітників банку і час, який вони витрачають на кожну дію.

Етапи видачі іпотечного кредиту:

1. Консультація клієнта з приводу умов отримання кредиту, пакету необхідних документів, витрат клієнта на оформлення кредиту (10 хв.).

2. Заповнення кредитної заявки клієнтом та її обробка кредитним менеджером для подальшого винесення на Кредитний комітет (30 хв.).

3. Оформлення усіх необхідних документів, обробка договорів (договір поточного рахунку, кредитний договір, договір застави/іпотеки, поруки, договорів страхування), занесення кредитної угоди в операційну систему банку та передача повного пакету документів на перевірку в операційний відділ банку (50 хв.).

4. Перевірка та обробка пакету документів операційним відділом банку, бухгалтерське проведення кредитної угоди в операційній системі банку, формування кредитної справи позичальника, оприбуткування предметів застави/іпотеки та поруки (20 хв.).

5. Видача позичальнику кредитних коштів (10 хв.).

Рис. 3.3. Собівартість видачі іпотечного кредиту

При розрахунку даної моделі було визначено вартість банківського продукту. При цьому були зроблені такі допущення: використано середню вартість робочої години, об'єднано всі витрати відділення в одну групу, а також прийнято, що всі співробітники відділення виконують операції, пов'язані з обслуговуванням клієнтів.

Отже, на основі побудови даної моделі було отримано наступну інформацію - реальна ціна видачі іпотечного кредиту відділенням банку складає 152,58 грн. Для порівняння ціна комісії за кредитне обслуговування у ЗАТ «ОТП Банк» у травні 2008 року складає 2 %. Мінімальна сума кредиту в цьому банку - 5 тис. дол. США, отже сума комісії за кредитне обслуговування позики в розмірі 252,5 тис. грн. - 505,00 грн. Необхідно зауважити, що середня сума одного іпотечного кредиту в ЗАТ «ОТП Банк» у 2008 р. склала 56,5 тис. USD, що дорівнює 285,33 тис. грн. Отже, середня сума комісії за кредитне обслуговування складає 5706,60 грн., що, в свою чергу, у 37,4 рази більше за реальну ціну видачі іпотечного кредиту. Але також необхідно зауважити, що комісія за кредитне обслуговування клієнта включає в себе не лише ціну за видачу кредиту, а й обслуговування позики впродовж дії кредитного договору між позичальником та банком.

Для зменшення розміру комісії за кредитне обслуговування можна запропонувати здійснення автоматизації деяких етапів обслуговування клієнта банком, які мають значну вартість внаслідок високих затрат часу. Наприклад, з поступовим розвитком карткового бізнесу в Україні можна буде значно зменшити кількість кас за рахунок встановлення відповідних банкоматно-автоматних технічних засобів. Для вірного їхнього впровадження можна звернутись до європейського досвіду. В високорозвинених країнах не існує кас обміну валют, кас сплати за комунальні послуги, кас для щомісячної сплати боргу за кредит тощо, все це замінюють відповідні автомати, що є значно дешевше і практичніше для банку.

Висновки

Проведені в роботі дослідження дозволяють зробити наступні висновки.

Кредитування під заставу нерухомого майна та власне іпотечний ринок відіграють суттєву роль у підтримці макроекономічної стабільності. Позичковий капітал знаходить своє використання не тільки у сферах з високими прибутками та швидким обертанням (фінансове посередництво, торгівля), а й залучається до житлового будівництва, сприяє розвитку підприємництва.

Банківська практика показує, що іпотечне кредитування - один з найбільш надійних видів кредитування, який є привабливим і для банків-іпотекодержателів, і для позичальників. Перевагами іпотечного кредитування банків є зниження кредитного ризику у разі неплатоспроможності, банкрутстві позичальника або його ліквідації як юридичної особи завдяки передачі банку прав позичальника на нерухомість, яку він може використати у випадку неповного або несвоєчасного повернення кредиту. Рефінансування на вторинному ринку допомагає банкам підтримувати ліквідність та виконує функцію мультиплікації без первинної емісії.

В роботі досліджено узагальнюючі показники діяльності українських банків з іпотечного кредитування, на основі аналізу яких необхідно відмітити, що на сучасному етапі розвитку в Україні намітилася позитивна тенденція до зростання обсягів іпотечних кредитних вкладень в економіку. Для більш точного і широкого аналізу іпотечного кредитування на мікрорівні в роботі проведено аналіз кредитного портфеля ЗАТ «ОТП Банк» з використанням економіко-логічних та статистичних методів, що є позитивним моментом та має вирішальне значення в комплексному аналізі питання управління кредитною діяльністю банку. Подібні підходи можуть бути легко застосовані в поточній практиці банківської роботи та дозволяють приймати оперативні управлінські рішіення. Простота та інформаційна насиченість цих досліджень робить їх привабливими саме для поточної роботи аналітичних підрозділів банку.

В роботі відмічається, що метод розрахунку вартості продукції або послуги TD ABC є по суті модифікацією відомого методу ABC, але при цьому не вимагає високих трудовитрат на впровадження й розрахунки і дозволяє визначити вартість часу, що співробітники банківської установи реально використовують для видачі банківського іпотечного кредиту. Тому даний метод достатньо широко використовується в банківській практиці.

Необхідно відмітити, що подальше розширення обсягів іпотечного кредитування буде можливим лише при державній підтримці розвитку даної сфери в напрямку нормативно-правового забезпечення, вибору моделі рефінансування іпотечного кредитування та організаційно-нормативному забезпеченні розвитку інфраструктури її функціонування, а також визначення напрямів та механізмів підтримки будівництва житла для молоді на соціально незахищених верств населення.

Ефективний розвиток іпотечного кредитування залежить від злагодженого функціонування вторинного іпотечного ринку, який здатний повернути банкам частину кредитних ресурсів практично одночасно з видачею довгострокового іпотечного кредиту.

Розгляд та аналіз викладених вище питань зумовив необхідність пошуку шляхів вдосконалення технологій банківського іпотечного кредиування. Автором проаналізовано існуючі пропозиції щодо цього питання та систематизовано у наступних напрямках.

По-перше: було проаналізовано, що значна частина населення, яка має потребу в житлі чи покращенні житлових умов, не має можливості задовольнити цю потребу ні за рахунок власних грошових коштів, ні за рахунок банківських кредитів, оскільки на даному етапі розвитку економіки України, середній дохід громадян є значно нижчим за середню місячну плату за кредит. Автором було запропоновано зменшення вартості кредитного обслуговування банку внаслідок автоматизації деяких етапів іпотечного кредитування.

По-друге: було проаналізована рівень розвитку бюджетного сприяння молодіжному кредитуванню в Україні та запропоновано чітке регулювання сум, закладених в щорічні бюджети для пільгового кредитування та щорічне збільшення частки бюджету, що виділяється на надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам. А також існує необхідність у вдосконалення законодавчої бази, що створена для регулювання даних питання та ліквідації деяких суперечливих моментів, які присутні в умовах надання пільгових іпотечних кредитів. Важливою умовою є обов?язкове впровадження на всіх підприємствах України різних форм власності квартирного обліку.

Дослідження проведені в роботі мають як теоретичне так і практичне значення.

Список використаних джрел

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.

2. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 7.12.2000 р. // http: // www.rada.kiev.ua.

3. Земельний Кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ // http: // www.rada.kiev.ua.

4. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-1V // http: // www.rada.kiev.ua.

5. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679-XIV // http: // www.rada.kiev.ua.

6. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III // http: // www.rada.kiev.ua.

7. Закон України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-ІІІ // http: // www.rada.kiev.ua.

8. Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-IV // http: // www.rada.kiev.ua.

9. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. № 1560-ХІІ // http: // www.rada.kiev.ua.

10. Закон України «Про заставу» від 02.10.1992р. N 2655-ХІІ // http: // www.rada.kiev.ua.

11. Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 р. № 978-ІV // http: // www.rada.kiev.ua.

12. Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19.06.2003 р. № 979-IV // http: // www.rada.kiev.ua.

13. Закон України «Про іпотечні облігації» // Урядовий кур'єр. - 2006. - № 31. - С. 1-10.

14. Закон України «Про внесення зміни до статті 3 закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (щодо максимального розміру кредиту) від 20.01.2005 р. № 2378-IV // http: // www.rada.kiev.ua.15. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV // http: // www.rada.kiev.ua.

16. Указ Президента «Про заходи щодо розвитку іпотечного ринку в Україні» від 08.08.2002 № 692/2002 // http: // www.rada.kiev.ua.

17. Положення «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.09.2000 р. №279 із змінами і доповненнями // http: // www.rada.kiev.ua.

18. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» від 10.09.2003 р. № 1440 // Инвестгазета. - 2003. - № 42. - С. 6-7.

19. Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року №584 // Офіційний Вісник України. - 2001. - № 22. - С. 996.

20. Положення про Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2000 р. № 1604 // Офіційний Вісник України. -2000. - № 43. - С. 1846.

21. Постанова Кабінету міністрів України «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла» від 29.05.2001 р. № 504 // http: // www.rada.kiev.ua.

22. Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007 р. № 168 // Зареєстровано в Міністерстві юстиції Україні 25.05.2007 р. за № 541/13808 // http: // www.rada.kiev.ua.

23. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А.М. Герасимовича; Київ. нац. екон. ун-т. - К., 2003. - 599 с.

24. Банківська діяльність (вітчизняний та зарубіжний досвід): Навч. посіб. / С.М. Лаптєв, М.П. Денисенко, В.Г. Кабанов, О.С. Любунь; Ун-т економіки та права «КРОК». -- К.: Вид. дім «Професіонал», 2004. - 319 с.

25. Банківська енциклопедія / За. ред. проф. Мороза A.M. - Київ: Ельтон, 2003. - 147 с.

26. Банківський менеджмент / За ред. О.А. Кириченка. - К.: Знання-Прес, 2002. - 436 с.

27. Банківські операції: Підручник / В.І. Міщенко, Н.Г. Слав'янська, О.Г. Коренєва та ін.; За ред. Міщенка В.І., Слав'янської Н.Г. - К.: Знання, 2006. - 727 с.

28. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. Наук, проф. А.М. Мороза. - К.:КНЕУ, 2000. - 384 с.

29. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. P.I. Тиркала. - Тернопіль: Карт-бланш, 2001. - 314 с.

30. Базанов І.А. Походження сучасної іпотеки: Новітні течії в праві в зв?язку з сучасною побудовою народного господарства / Московський держ. ун-т ім. М.В. Ломоносова. Кафедра цивільного права юридичного факультету. - М.: Статут; Консультант Плюс, 2004. - 588 с.

31. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента: В 2-х ч. - К.: Ника-центр, 2000.

32. Васильченко З.М. Трансформація діяльності комерційних банків в економіці держави: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.2001 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2006. - 32 с.

33. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - 4-те вид., перероб. і доп. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2004. - 324 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

34. Васюренко О.В., Волохата К.О. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навч. посіб. / О.В. Васюренко, К.О. Волохата. -- К.: Знання, 2006. -- 463 с.

35. Ващенко Ю.В. Банківське право: навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 344 с. 254-258.

36. Гальчинський А., Геєць В. Інноваційна стратегія українських реформ. - К.: Знання України, 2002. - 336 с.

37. Геєць О.В., Домрачев В.М., Лондар С.Л. Основи банківської справи та управління кредитними ризиками: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Європейський ун-т. -- К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2004. - 240 с.

38. Головко А., Грушко В.І. Система банківського менеджменту. - К. ІНКОС, 2004.

39. Грачева М. Центральные банки в эпоху электронных денег // Мировая экономика и международные отношения - 2002. - №3.

40. Гринько О.Л. Ресурсне забезпечення банківського іпотечного житлового кредитування: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.2001 / Тернопільський держ. економічний ун-т. - Т., 2005. - 20 с.

41. Довдиенко И.В. Ипотека: Учеб.-практ. пособие / В.З. Черняк (ред.) - М.: РДЛ, 2003. - 272 с.

42. Дем'яненко М.Я., Алексійчук В. М., Гудзь О.Є., Сомик А.В. Іпотечне кредитування в аграрному секторі економіки України / Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки". - К.: ННЦ "ІАЕ", 2005. - 106 с.

43. Дем'янов В.М. Моделювання адаптивної системи управління універсальним комерційним банком: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.03.2002 / Донец. нац. ун-т. - Донецьк, 2005. - 16 с.

44. Денис О.Б. Корпоративне управління в банках: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. - Л.: ЛБІ НБУ, 2006. - 222с.

45. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. - К.: Алерта, 2004. - 478 с.

46. Дробозіна Л.О., Окунєва Л.П., Андросова Л.Л., Карчевський В.В., Башкатова Т.О. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит: Навч. посібник / Л.О. Дробозіна (ред.), І.К. Паланг (пер.з рос.). - Рівне: Видавнича агенція "Вертекс", 2001. - 352 с.

47. Дубовик О.В. та ін. Формування конкурентоспроможності банку / О.В. Дубовик, А.Я. Кузнєцова, Т.Д. Гірченко; Нац. Банк України. Львів. банк. ін-т. - Львів, 2005. - 215 с.

48. Євтух О.О. Оцінка нерухомості в іпотечному кредитуванні: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.2001 / НАН України; Інститут економічного прогнозування. - К., 2005. - 19 с.

49. Жарковская Е. П. Банковское дело: Учеб. пособие для студ., обучающихся по спец. "Финансы и кредит". - 2.изд., доп. и перераб. - М.: Омега-Л, 2004. - 440с.

50. Жарковская Е.П., Арендс И.О. Банковское дело: Курс лекций / Е.П. Жарковская, И.О. Арендс. - 2-е изд.. - М.: Омега-Л, 2004. - 399 с.

51. Зубок М.І. Основи безпеки комерційної діяльності підприємств та банків: Навч.-метод. посіб. / Київ. нац. торг.-екон. ун-т. - К., 2005. - 200 с.

52. Зянько В.В., Тептя О.В. Банківська справа: Навч. посібник для студ. напряму підгот. "Менеджмент організацій" всіх спец. / Вінницький національний технічний ун-т - Вінниця: ВНТУ, 2004. - 114с.

53. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник / Національний банк України; Тернопільська академія народного господарства. - 2.вид., змін. й доп. - Т.: Карт-бланш, 2005. - 528 с.

54. Коваленко В.В. Фінансовий моніторинг банків: Навч. посіб. / Нац. банк України, Укр. акад. банк. справи. - Суми: ВВП «Мрія-1» ТОВ, 2005. - 118 с.

55. Козьменко С.М., Шпіг Ф.І., Волошко І.В. Стратегічний менеджмент банку. - Суми: «Університетська книга», 2003. - 148 с.

56. Колодізєв О.М., Яременко О.Р. Гроші та кредит: Навч. посіб. / Харківський національний економічний ун-т. - Х.: ВД "Інжек", 2006. - 156 с.

57. Копилюк О.І., Кульчицька Н. С. Фінансовий менеджмент в банку: Навч.-метод. посіб. / Копилюк О.І., Кульчицька Н.С.; Укоопспілка, Львів. комерц. акад. - Львів, 2005. - 107 с.

58. Костюченко О.А. Правові основи банківської діяльності: Підруч. для вищ. навч. закл. / Акад. адвокатури України. - К.: Магістр-XXI сторіччя, 2005. - 399 с.