Вісім років в Україні бухгалтера користуються системою «клієнт-банк», діючої на основі модемного зв'язку з банками. Це дозволяє їм виконувати всі операції і управляти рахунком без прямого особистого контакту зі службовцями банку. Всім подобається. Всі задоволені. Незадоволені продовжують навідуватися в банк по-старому. Ніхто не проти. Інтернет-банкінг - це також усього лише нова послуга, яка може з'явитися в списку що надаються тим або іншим банком. Можливо, через 3-4 роки вона залишиться єдино-можливою. Поки ж можна говорити про інтернет-банкінг, як про експеримент.

Яка є перспектива для українських банків? Варіантів два: чекати і доганяти або зіграти на випередження. Банки - структури консервативні. Цілком можливо, що в наших умовах краще буде „не лізти поперед батька в пекло”, а почекати, поки розвинеться електронна комерція, сформуються електронні ринки, розвинуться корпоративні системи управління грошовими потоками, будуть створені безпечні системи платежів і ухвалений закон про електронно-цифровий підпис. А можна ризикнути і стати першим (номінально, а не за якістю). У цьому випадку є шанс стати лідером ринку Інтернет-банкінг послуг або хоч би підняти престиж банку за рахунок введення ноу-хау [62, c. 136].

Можливий третій варіант - адміністративно-командний. Всім накажуть, і всі зроблять. А офлайнові банки закриють. Такий крок прославив би Україну на весь світ. Але заважають обставини непереборної сили. А саме: звичка не вірити банкам і зберігати гроші в панчохах, а також практика, що об'єктивно склалася видавати зарплату в конвертах. Погодьтеся, в таких умовах говорити про те, що інтернет-банкінг може стати масовим явищем передчасно. Щонайбільше це буде ще одна послуга для дуже багатих і засіб обігу грошей для підприємств електронної комерції. І тих і інших у нас дуже мало. Так що об'єми платежів, а, отже, і прибутків від цього банкам, при кращому розкладі, будуть дуже і дуже незначними. А ось витрати на розкрутку і рекламу - дуже навіть істотними. Чи варто починати?

Оптимісти впевнені, що питання вводити або не вводити інтернет-банкінг в Україні не стоїть в принципі.

Забезпечені люди запитають послугу інтернет-банкінгу. А електронна комерція буде так чи інакше розвиватися, і ті ж інтернет-магазини рано або пізно втомляться від готівкових розрахунків клієнтів з кур'єрами за фактом доставки. Чому б зручностям інтернет-магазинів і компаній, що надають через Інтернет різні послуги, не підштовхнути нас до активного використання не менше за зручний, ніж готівка, вид грошей - кредитних карт. Процес платежу за допомогою картки однаковий як в звичайному магазині, так і в Інтернеті. А зручності управління рахунком через Інтернет логічно приведуть нас в банки, що мають систему інтернет-банкінгу.

Гострий момент в цьому випадку - безпека. Банкомати і центри авторизації підключені до закритої мережі банку. Це захищає власників карток від перехоплення її PIN-коду. У Інтернеті ці відомості можуть „піти наліво”. Одним з розв'язань цієї проблеми може бути введення складних захищених протоколів зв'язку, які зараз дуже активно розробляються.

І покроково виглядає так [62, c. 163]:

1. Покупець передає по захищеному протоколу реквізити картки до інтернет-магазину, після чого той передає їх платіжній системі.

2. Інтернет-система посилає запит в процесинговий центр традиційної платіжної системи.

3. Процесинг зв'язується з авторізаційним центром банку - емітента карти, отримує результат і пересилає його інтернет-системі.

4. Інтернет-система - покупцеві і магазину.

5. Якщо результат авторизації позитивний, магазин висилає покупцеві товар, а процесинговий центр повідомляє розрахунковому банку зведення про довершену транзакцію. Після чого кошти з рахунку покупця в банку-емітенті карти перераховуються через розрахунковий банк на рахунок магазина в банку.

Існує ще один спосіб віртуальних платежів - з використанням цифрових грошей. По суті, цифрові гроші - це векселі. Банк виписує їх при відкритті або поповненні рахунку. Зберігаються вони на комп'ютері клієнта. З нього ж і відправляються:

1. Покупець перераховує гроші в банк-емітент і отримує замість цифрову готівку.

2. Оплачує ними товар в магазині.

3. Магазин відвантажує товар.

4. Магазин перераховує цифрові гроші в банк-емітент, і той переводить звичайні гроші на рахунок магазина.

Розглянемо привабливість та перспективи Інтернет-банкінгу для українських банків.

Чи можна побудувати прибутковий інтернет-банк? Здавалося б, питання запізніле - інтернет-банками в Україні вже нікого не здивуєш. Перші такі банки з'явилися у нас в 1998 р. Але особливих успіхів тут поки немає. Привабливість роздрібних онлайнових банківських послуг очевидна - можна управляти своїм рахунком і робити необхідні платежі в будь-який час доби і з будь-якого місця. Для банку вигоди також в наявності - вартість трансакцій різко падає. І все ж поки в Україні інтернет-банкінг сприймається більше як іміджевий прийом, ніж серйозна справа.

Що ж треба, щоб все-таки побудувати на цьому прибутковий бізнес? Передусім, потрібен споживач таких послуг. Як показало опубліковане у липні 2002 року дослідження The Internet Monitor [62, c. 132], 16% жителів українських міст у віці від 16 до 64 років мають доступ в Інтернет, в Києві таких - 23,5%. В основному це люди з досить високим рівнем прибутків і освіти. Звичайно, по відношенню до всього населення ця група невелика. Але, з іншого боку, і 16 процентів у нас - це майже 8 млн. чоловік. Інакше кажучи, потенційні споживачі онлайнових банківських послуг в Україні є.

Що ж може зробити інтернет-банк, щоб потенційний клієнт став реальним? Проект в області інтернет-банкінгу повинен володіти проробленою стратегією розгортання бізнесу, точним позиціонуванням онлайнових продуктів в залежності від реальної структури попиту і характеристик цільової клієнтської групи. Не варто поспішати копіювати західний досвід - треба уважніше подивитися на те, чого хоче український клієнт.

У липні 2002 року компанія Accenture провела дослідження потенційного попиту на онлайнові банківські послуги в Києві. Опит показав, що найбільший інтерес викликають зараз послуги по оплаті поточних рахунків - за мобільний зв'язок, Інтернет, супутникове телебачення, комунальні послуги, рахунків страхових компаній, штрафів ДАІ, а також бронювання готелів, викуп туристичних турів і т. д. Потенційно приваблива і можливість онлайнового управління рахунками, моніторингу руху коштів по рахунках, міжбанківські перекази і електронні магазини.

Ключова перевага інтернет-банку - зручність використання і економія часу. Тому треба потурбуватися про те, щоб уникнути складних процедур доступу, тривалості і складностей проведення операцій. Система повинна бути максимально простій у використанні і працювати швидко. Той, кому це вдасться, зможе захопити велику частину ринку.

У ході дослідження з'ясувалося, що частіше за все інтернет-банк розглядається як додатковий банк нарівні з основним, хоч багато хто не виключає можливість повного переходу в такий банк, якщо він зможе запропонувати більш вигідні умови і привабливі послуги. І якщо у нього буде репутація надійного банку. Таким чином, один з варіантів позиціонування інтернет-банку - як допоміжний офіс для оплати поточних рахунків. Цей варіант зажадає мінімальних інвестицій, банк зможе обмежитися відносно нескладною системою безпеки, оскільки поточні залишки по рахунках будуть невеликими, цілком можна використати схеми страхування внесків для мінімізації операційних ризиків.

Вибираючи "форму існування" інтернет-банку (відособлена юридична особа або підрозділ традиційного банку), треба добре уявляти собі все "за" і "проти".

На користь традиційних банків кажуть відомий бренд, багаторічний досвід роботи, авторитет і рейтинги. З іншого боку, внутрішнє життя традиційних банків часто настільки нединамічне, що може пройти багато місяців, перш ніж неефективні проміжні процедури будуть перебудовані, тому традиційні банки часто будуть програвати компаніям, що знову створюються, в швидкості адаптації до умов ведення бізнесу, що міняються. На користь нової компанії говорить і можливість мінімізації проектних ризиків - у разі невдачі акціонери компанії несуть відповідальність тільки в рамках власних внесків, репутація і рейтинг інвесторів або материнської компанії не так страждає. Однак у традиційних банків є ще одна важлива перевага - у них вже є клієнти. Їх задача - правильно позиціонувати нововведення, вирішити, як орієнтувати онлайнові послуги і на існуючих клієнтів банку, і на залучення нових. Компанії, що Знову створюються можуть розраховувати виключно на нових клієнтів і розробляти варіанти переманення клієнтів інших кредитних організацій за рахунок надання більш вигідних умов. Це може виявитися справою, що дорого коштує і не знайти підтримки інвесторів.

І все ж - чи стоїть організовувати інтернет-банк? Думаючи про майбутнє, потрібно мати на увазі, що на ринок фінансових послуг починають виходити технологічні гіганти (Microsoft, Sony, IBM, Yahoo), напряму загрожуючи банківській монополії. Крім собі подібних традиційні банки отримують в конкуренти не тільки нові фінансові організації, які швидкі, амбіціозні і мобільні, але і ще одну категорію бізнесу - технологічну, багату і глобальну. І за клієнтську базу, потенціал зростання якої все ж не безмежний, має бути гостра боротьба. Не виключено, що ринок інтернет-банкінгу може скопіювати сценарій розвитку ринку телекомунікацій - миттєвий сплеск, стрімке зростання, а в результаті залишилося усього декілька конкурентноздатних гравців.

При організації надання банківських послуг через Інтернет є два шляхи. Перший - максимально складний і дорогий, але і самий правильний з технологічної точки зору. Правда з обмовкою, що витративши час і гроші вдасться досягнути поставленої мети. Полягає він в тому, що банку необхідно встановити могутній бек-офіс, здатний у онлайні обробляти запити від клієнтів, що поступають через Інтернет. На жаль, подібний бек-офіс - недосяжна мрія для більшості банків. Його впровадження вимагає істотних матеріальних витрат на програмне забезпечення і фахівців, здатних його правильно вибрати, а потім підтримувати і розвивати. Придбання такого програмного забезпечення для організації Інтернет-банкінгу навряд чи може бути економічно виправдане.

Другий шлях - істотно простіше і більш економічний. Головний його плюс в тому, що при впровадженні нової послуги максимально використовується програмне забезпечення що вже є в банку. Даний шлях полягає в установці системи, призначеній для обробки трансакцій у онлайні несучій в собі елементи Інтернет-банкінгу. Будучи доступною 24 години в доби, ця система бере на себе обслуговування операцій клієнтів в реальному часі, а обмін з бек-офісом банку здійснюється файлами в оффлайні з періодичністю потрібною даному конкретному банку. Іншими словами, банк вистроює міцний міст між своїм віртуальним відділенням в Інтернеті і бек-офісом, що дозволяє провести основні банківські операції включаючи отримання виписок, переказ коштів з рахунку на рахунок, внесення грошей на депозит і т.д. Таким чином, клієнт отримує можливість оперувати зі своїми рахунками будь-якими способами - з відділення банку через касу, через банкомат, робити купівлі в магазинах як в Росії, так і за рубежем і мати доступ до проведення операцій по рахунках зі свого домашнього комп'ютера або мобільного телефону, а банк виходить на якісно новий рівень надання банківських послуг.

Треба зазначити, що ключовим моментом в Інтернет-банкінгу є надійна ідентифікація клієнта при проведенні ним банківських операцій і захист даних, що передаються. Тут можливі різні варіанти, але при всьому різноманітті рішень в даній області найбільш ефективними, на мій погляд, є комбінація смарт-карти стандарту EMV і протоколу SSL (Secure Socket Layer). Поза всякими сумнівами майбутнє належить смарт-картам EMV і їх швидке поширення витіснить конкуруючі рішення. Це в частині ідентифікації клієнта. SSL приваблює простотою впровадження і високою мірою захисту даних при відповідній довжині ключів шифрування, що використовуються. Він підтримується всіма браузерами і фактично є стандартним засобом для закриття даних від несанкціонованого стороннього доступу в Інтернет.

Таким чином, основним моментом у розвитку банківського обслуговуванні підприємств малого та середнього бізнесу в Україні на даному етапі є використання інформаційних технологій, зокрема - Інтернет-банкінгу.

Висновки

Попри досить незначну економічну „вагу" окремих підприємств, підприємства малого та середнього бізнесу набувають досить швидкого розвитку. Це обумовлено їхніми вагомими конкурентними перевагами в інституційній структурі економіки, якими є:

* мобільність, здатність до швидкого реагування на зміни кон'юнктури ринку, оперативність освоєння нової продукції та зміни обсягів виробництва в межах виробничих можливостей;

* дрібносерійне виробництво, можливість підвищення ефективності за рахунок вузької спеціалізації, технологічна гнучкість виробничих процесів;

* низька капіталоємність, швидка окупність вкладень, невисокі експлуатаційні та накладні витрати підприємства;

* здатність до якнайповнішої мобілізації доступних ресурсів, включаючи оперативне використання досягнень науково-технічного прогресу (в технічній, економічній, організаційній, інформаційній сферах).

Водночас, зворотним боком наведених конкурентних переваг є низка системних загроз, які обумовлюють нестійкість розвитку малого підприємництва. Серед них:

* обмеженість фінансових ресурсів, труднощі в придбанні виробничих площ та обладнання;

* відсутність фінансових резервів та загроза швидкого банкрутства;

* надто вузьке коло постачальників, що може в ряді випадків утворювати небажану залежність бізнесу;

* недостатній розвиток інфраструктури збуту продукції та післязбутового обслуговування;

* локальність ресурсів та збутових ринків, відтак - межі для зростання;

* висока вразливість щодо несприятливих економічних (інфляція, циклічні коливання, податковий тиск тощо) та позаекономічних (тиск з боку органів влади, криміналітету) чинників;

Одна з найбільш серйозних проблем, з якою добре знайомий вітчизняний підприємець - фінансове забезпечення функціонування власного бізнесу або започаткування нової справи. У сфері малого бізнесу, питання щодо отримання кредитних ресурсів гостро постало досить давно.

Зараз у легальній сфері існує ціла низка інституцій що здійснюють саме фінансово-кредитну підтримку розвитку підприємництва:

кредитні спілки,

програма мікрокредитування в Україні по лінії ЄБРР,

програма Німецько-Українського фонду,

Мікрофінансовий Банк (МФБ),

ЗАТ Кредитно-гарантійна установа,

Український фонд підтримки підприємництва і т.д.

Основним типом банківського обслуговування малих та середніх підприємств є надання їм кредитів, при цьому використовуються майже ті самі види банківського кредитування, що і для всіх підприємств, крім деяких кредитів, які надаються видатним підприємствам галузі, великим акціонерним товариствам, тощо.

В Україні існує банк, який був створений спеціально для кредитування підприємств малого та середнього бізнесу. Це Мікрофінансовий банк - спрямована на розвиток фінансова установа, метою якої є встановлення нових стандартів в мікрокредитуванні та інших фінансових послугах для малого та надмалого бізнесу. Приватні малі та надмалі підприємства в Україні, як і всюди у Східній Європі, відіграють визначну роль у створенні сприятливих умов для зростання зайнятості та національного валового доходу. Проте, несприятливі обставини, що склалися по відношенню до малого та надмалого бізнесу, значною мірою обмежують його доступ до легальних фінансових ресурсів.

Мікрофінансовий банк надає щомісяця близько 1000 кредитів для підприємців та підприємств малого та середнього бізнесу. Приблизно 68,5 % кредитного портфелю (за кількістю) складають кредити розміром до 5000 доларів США, 29 % - кредити розміром від 5000 до 50000 доларів США та біля 2 % - кредити понад 50000 доларів США.

Кредитна технологія складається з декількох етапів:

розгляд заявки позичальника,

визначення його кредитоспроможності,

укладення кредитного договору,

погашення кредиту.

Основними проблемами кредитування малого та середнього бізнесу є недостатність ресурсів.

Кредитні можливості української банківської системи залишаються досить обмеженими. Найбільш гостра та складна проблема - неповернення кредитів. Це є наслідком вкрай тяжкого фінансового становища реальної економіки.

Обмеженість фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів зумовлює потребу розвивати франчайзингову систему співробітництва малого і великого підприємництва з метою формування договірних взаємовідносин між ними, відродження виробництва, торгівлі та сфери обслуговування, залучення матеріально-фінансових ресурсів і використання навичок роботи кваліфікованих спеціалістів.

Програми кредитування малого підприємництва повинні тісно взаємодіяти з програмами структурної перебудови економіки, адміністративної реформи як один з елементів створення нових робочих місць та використання науково-технічного та кадрового потенціалу, що звільняється в результаті здійснення відповідних програм.

Аналіз існуючої практики кредитування підприємництва показує, що суттєвого покращення потребують усі елементи кредитного процесу: методологія визначення кредитного потенціалу кредитора, кредитоспроможності отримувача позики, ставки процента, величини кредитних ризиків інвестиційних проектів, контроль за цільовим використанням кредитів тощо.

В умовах інтенсивного розвитку банківської системи України стає актуальною проблема формування стійкої структури банківських послуг. Тому виникає потреба застосування їхніх нових видів, які б сприяли ефективності діяльності насамперед виробничої сфери країни. Одним із таких видів банківських послуг доцільно вважати факторинг, який призначений головним чином для дрібних та середніх підприємств.

Факторинг - один із раціональних шляхів, який може бути використаний Національним банком України для стимулювання фінансування малого та середнього бізнесу, кредитування інвестиційної діяльності народного господарства.

Одним з головних пріоритетів підприємств малого бізнесу перед великими є оперативність роботи. Оперативності можна досягнути через швидке і якісне обслуговування підприємства в банку, зменшення видатків на спілкування банку з клієнтом та витрачанням менше часу на паперову технологію.

Основним моментом у розвитку банківського обслуговуванні підприємств малого та середнього бізнесу в Україні на даному етапі є використання інформаційних технологій, зокрема - Інтернет-банкінгу.

Список літератури

Закон України “Про банки та банківську діяльність” від 27 грудня 2000 року.

Закон України “Про банкрутство” від 14 травня 1992 року.

Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 року.

Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 18 жовтня 2000 р. № 2063-ІІІ .

Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. № 887-XII

Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15 травня 2003 р.

Закон України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 27 листопада 2003 року № 1344-IV.

Закон України „Про внесення змін в закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 25 березня 2005 року № 2505-IV.

Положення Національного банку України «Про кредитування». №246 від 26 вересня 1995.

Положення Національного банку України «Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків» №323 від 29 вересня 1997.

Положення Національного банку України «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків» №10 від 30. грудня 1997 року.

Указ Президента України “Про заходи щодо зміцнення банківської системи України” №893 від 14 липня 2000 року.

Указ Президента від 28 червня 1999 року № 746/99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Андрійчук В. Власний і позичковий капітал підприємства та критерії їх раціонального співвідношення // Фінанси України -- №18. - 1999р. - с. 15 -23.

Банковское дело: Справочное пособие / Под ред. Бабичевой Ю.А. -М.: Зкономика, 1993.

Батковський В. Проблеми кредитування малого підприємництва // Вісник НБУ. - 2005. - № 5.

Бердинець М. Д. Франчайзинг: світовий досвід і перспективи розвитку в Україні // Фінанси України. -2001. -№ 2.

Білоус Г. Розвиток малого підприємництва в Україні // Економіка України. -2000.-2.

Бляхман Л.С. Экономика фирмы: Учеб. пособие. -СПб: Изд-тво Михайлова В. А., 1999.

Бутко М., Мурашко М. Організаційні заходи сприяння малого бізнесу // Економіка України. -1997. -№ 7.

Виноградська А. Розвиток малого підприємництва // Економіка України. - 1999. -№ 2.

Внукова Н. Факторинг: проблеми та перспективи розвитку в Україні // Банківська справа. -1998.- №3. -с. 36-39.

Вступ до банківської справи. Під ред. Савлука М.І. - К.: «Лібра», 1998.

Гуцал І.С. Банківське кредитування суб"єктів ринку в трансформаційній економіці України:(питання теорії, методики, практики) .-Л.:ВАТ "БІБЛЬОС",2001 .-244 с.-

Дьякон Ю. Ще раз про малий бізнес // Економіка України. -2000. -№ 7.

Експрес -інформація Державного Комітету Статистики України. №182 від 21.06.2005 р.

Єпіфанов А., Міщенко В. Проблеми кредитування та оцінки кредитоспроможності клієнтів банку// Банківська справа №5, 1997 рік, ст.39-45.

Заруба О.Д. Банківський менеджмент та аудит - К.: «Лібра», 1996.-218 с.

Качмарик Я.Д. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства // Фінанси України -- №10. -1999р. -с. 138-145.

Клочко Ю., Черняк Т. Проблеми малого бізнесу в Україні // Економіка України. -1998. -№ 1. -С.58.

Колесников В.И., Кроливецкая Л.П. Банковское дело. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 476 с.

Користін О. Є. Податкове стимулювання розвитку малого бізнесу // Фінанси України. -1997. -№ 12.

Кристофер Ф.Блюмфилд. Как взять кредит в банке: Пер. с англ.-М: 1996.

Крупка М. І. та інші. Актуальні проблеми розвитку підприємництва в Україні. -Львів: Діалог, 1999.

Лавриненко Р. Фінансування малого та середнього бізнесу в Україні // Фінанси України. -1998. -№ 2.

Лаврушин О.І. Банковское дело. - М.: Банковский и биржевой научно-консультационный центр, 1992. - 428 с.

Лагутін В.Д. Кредитування: теорія та практика. -К.: Знання, 2000р. -216 с.

Лапуста М. Г., Старостин Ю. Л. Малое предпринимательство. -М.: ИНФРА, 1997.

Лист Держкомстата України від 28.04.05р. № 04/1-1-3/89.

Малий і середній бізнес у пошуках місця в стратегії економічного зростання вУКраїні: Зб.наук.статей / За ред. Я.А.Жаліла. -К.:Альепрес, 2002. -118 с.

Моисеева Н., Ломоносова Т. Система поддержки малых предприятий с помощью бизнес-инкубаторов // Маркетинг. -1999. -№ 1.

Мороз А.Н. Коммерческие банки: активные операции. Киев: УФБШ, 1996. 57 стр.

Мусіна Л. О. Державна підтримка підприємництва // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. -1998. -№ 3.

Мусіна Л. О. Зовнішня допомога у розвитку малого та середнього бізнесу в Україні // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. -1998. -№ 3.

Обухов Н.П. Кредитный рынок и денежная политика. -М., 1995г. -288 с.

Олексієнко М., Ольшанський В., Лілак Д., Перпшков Є. Кредит і кредитні правовідносини: економічна природа і практика законодавчого регулювання. - К.: Козаки, 1996. -143 с.

Панова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка. - М.: ИПЦ «ДИС», 1997. - 4 с.

Петленко Ю.В. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємств // Фінанси України. - №6. -2000. -с. 91-93.

Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. -К.: КНЕУ, 2000р. -458 с.

Поручник А. М., Антонюк Л. Л. Венчурний капітал: зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні: Монографія. - : КНЕУ, 2000.

Предпринимательство: Учебник / М. Г. Лапуста и др. - М.: ИНФРА, 2000.

Проблеми кредитування малого та середнього бізнесу в Україні. Вип. 4 .-К.:Молодіжна Альтернатива, 2001 .-64 с.

Проблеми малого бізнесу в Україні // Україна: аспекти праці. -1998. -№ 2.

Ривуар Ж. Техника банковского дела. - М.: Прогресс-Универс,1993.

Руководство по кредитному менеджменту / Под ред. Б.Эдвардса. -М.: ИНФРА-М, 1996. - 464 с.(рос.).

Савлук М. Що заважає банкам кредитувати реальну економіку? // Вісник НБУ.-1999. --№ 12.

Спальвиш Ю. Развитие малого бизнеса // Бизнес информ. - 1998. - № 17-18. - С.31.

Статистичний щорічник України за 2003 рік. Київ. Видавництво „Консультант”, 2003 р.

Стэнворт Дж., Слейн Б. Франчайзинг в малом бизнесе: Пер. с англ. / Под ред. Л. Н. Павловой. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996.

Сугоняко Олександр. Роль комерційних банків у встановленні національної економіки// Закон і Бізнес №24, 1996 рік, ст. 4.

Сусіденко В.Т. Організація і методи управління кредитною діяльністю комерційного банку. - Вінниця: "Логос", 1997. - 238 с.

Сусіденко В.Т., Кисіль І.В. Прогрес банківських інформаційних технологій в Україні // Ефективність підприємницької діяльності: Зб. наук. пр. - К.: Київ держ. торг.-екон. університет, 1998.-184 с.

Терен С. Малий бізнес обіцяють підтримати. Знову…// Галицькі контракти. - 2000. - № 14. - 3-9 квітня.

Трегобчук В., Вишенський О. Підприємницька діяльність в умовах дерегулювання економіки // Економіка України. - 2000. - № 7.

Хогтон Дж., Кук Н., Ісакова Н. Взаємодія державних і недержавних структур у справі формування політики підтримки малого бізнесу: варіант для України // Економіка України. - 1997. - № 11.

Черниш О. В. Міжнародний досвід підтримки й розвитку малого бізнесу // Фінанси України. - 1999. - №1.

Шуткин А. С. Повышение зффективности использования государственных и привлеченных средств в малом предпринимательстве // Финансы. -- 1998. -- № 11. --С. 9.

Размещено на Allbest.ru