Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

1) пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;

2) страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та законодавства про страхування;

3) банківськими установами відповідно до Закону "Про недержавне пенсійне страхування" та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законодавством.

Отже, недержавне пенсійне забезпечення, крім Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", регулюється також законодавством про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, законами України "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про інститути спільного інвестування", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", іншими законами та нормативно-правовими актами прийнятими відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється за такими принципами:

1) законодавчого визначення умов недержавного пенсійного забезпечення;

2) зацікавленості фізичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні;

3) добровільності створення пенсійних фондів юридичними та фізичними особами, об'єднаннями фізичних осіб та об'єднаннями юридичних осіб;

4) добровільної участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати;

5) добровільності прийняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

6) економічної зацікавленості роботодавця у здійсненні пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

7) неможливості необґрунтованої відмови роботодавця від здійснення пенсійних внесків до системи недержавного пенсійного забезпечення на користь своїх працівників, якщо роботодавець розпочав здійснення таких пенсійних внесків;

8) рівноправності всіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі;

9) визначення розміру пенсійної виплати залежно від суми пенсійних коштів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду або застрахованої особи;

10) гарантування фізичним особам реалізації прав, наданих цим Законом;

11) цільового та ефективного використання пенсійних коштів;

12) державного регулювання діяльності недержавного пенсійного забезпечення та нагляду за його здійсненням. [3, стаття 4]

Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є фізичні і юридичні особи як учасники відносин, що регулюються Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення", а суб'єктами:

недержавні пенсійні фонди - юридичні особи, створені відповідно до Закону, які мають статус неприбуткової організації, функціонують та провадить діяльність винятково з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснюють пенсійні виплати учасникам фонду;

страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті - це Страховик, який отримав ліцензію на страхування життя;

банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків;

учасники та вкладники пенсійних фондів - це особи, на користь яких сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду і які мають або набудуть право на одержання пенсійних виплат з такого фонду, є учасниками пенсійного фонду. Учасниками пенсійного фонду можуть бути громадяни України, іноземні та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною.

Особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахування коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту, є вкладником пенсійного фонду. У будь-якому пенсійному фонді його учасники можуть бути одночасно і вкладниками такого фонду. Учасники відкритого пенсійного фонду мають право залишатися його учасниками у разі припинення здійснення пенсійних внесків на їх користь;

вкладники пенсійних депозитних рахунків - особи, які сплачують пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахування грошових коштів на пенсійний депозитний рахунок до банківської установи за договором про відкриття пенсійного депозитного рахунку;

фізичні та юридичні особи, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

засновники пенсійних фондів;

роботодавці - платники корпоративних пенсійних фондів - це роботодавці, які визнають статут уже створеного корпоративного пенсійного фонду, виявили бажання перераховувати грошові кошти на користь своїх працівників до такого фонду на підставі договору;

саморегулівні організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення - це неприбуткові організації, що створюються з метою встановлення професійних стандартів діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів;

органи державного нагляду і контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

особи, які надають консультаційні та агентські послуги відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення". Агентські послуги надаються фізичними особами на підставі договору доручення про надання таких послуг, який укладається з адміністратором недержавного пенсійного фонду. До агентських послуг належать:

1) будь-яка дозволена законодавством діяльність, спрямована на забезпечення переконання осіб у необхідності укладення пенсійного контракту з пенсійним фондом;

2) послуги з укладення пенсійних контрактів від імені адміністратора пенсійного фонду. [2, c.184-185]

Недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників. Виключним видом діяльності для них є недержавне пенсійне забезпечення. Вони не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками. Активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду та прибутку від інвестування пенсійних внесків. Єдиним органом управління - є рада пенсійного фонду. За видами пенсійні фонди можуть утворюватися відкриті, корпоративні та професійні пенсійні фонди.

Засновником відкритого пенсійного фонду можуть бути будь-які одна чи декілька юридичних осіб, крім юридичних осіб, діяльність яких фінансується за рахунок Державного бюджету України чи місцевих бюджетів.

Засновником корпоративного пенсійного фонду може бути одна юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб - роботодавців, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники.

Засновниками професійного пенсійного фонду можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки, або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності.

Пенсійний фонд діє на підставі статуту, який затверджується засновниками фонду і погоджується з представниками трудових колективів відповідних юридичних осіб-роботодавців у частині пенсійної схеми. Цей статут та зміни до нього реєструються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України у встановленому ним порядку. Фонд набуває статусу юридичної особи та права на провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення від моменту його реєстрації у Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та отримання відповідного свідоцтва.

Засновники пенсійного фонду зобов'язані протягом трьох місяців з дня реєстрації пенсійного фонду сформувати склад ради фонду, яка повинна укласти договори:

про адміністрування пенсійного фонду - з адміністратором, який має ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів;

про управління активами пенсійного фонду - із компанією з управління активами або з іншою особою, яка отримала ліцензію Державної комісії з цінних паперів т а фондового ринку на впровадження діяльності з управління активами;

про обслуговування пенсійного фонду зберігачем - зі зберігачем. [2, c.187]

Для здійснення контролю за поточною діяльністю пенсійного фонду і вирішення основних питань його роботи із числа представників, делегованих засновниками пенсійного фонду та роботодавцями - платниками корпоративного пенсійного фонду, утворюється рада фонду у кількості же менше п'яти осіб. Рада фонду провадить свою діяльність у порядку, визначеному статутом пенсійного фонду та відповідно до вимог Закону України "Про недержавне пенсійне страхування", зокрема:

1) звітує про діяльність пенсійного фонду перед зборами засновників фонду;

2) реєструє в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України зміни до пенсійних схем фонду, погоджені із засновниками;

3) затверджує інвестиційну декларацію та зміни до неї;

4) обирає голову та секретаря ради фонду з числа членів ради;

5) заслуговує звіти про діяльність адміністратора, осіб, які здійснюють управління активами пенсійного фонду, зберігача та приймає рішення щодо цих звітів;

6) затверджує інформацію про фінансовий стан пенсійного фонду, яка підлягає оприлюдненню в порядку, встановленому Законом, та розглядає аудиторський висновок;

7) здійснює контроль за цільовим використанням активів пенсійного фонду;

8) розглядає спірні питання, віднесені статутом пенсійного фонду до компетенції ради цього фонду. [стаття 14, 3]

Збори засновників пенсійного фонду проводяться не рідше одного разу на рік. До компетенції зборів засновників належать:

а) погодження змін до статуту пенсійного фонду в частині, що стосується пенсійних схем;

б) затвердження підсумків роботи пенсійного фонду;

в) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності членів ради пенсійного фонду;

г) заслуховування звіту ради пенсійного фонду та винесення рішень про переобрання членів ради пенсійного фонду;

д) вирішення інших питань, віднесених до компетенції зборів засновників статутом пенсійного фонду.

Ліквідація пенсійного фонду здійснюється на підставі рішення засновників пенсійного фонду чи правонаступників засновників фонду передбачених Законом України "Про недержавне пенсійне страхування".

Сплата пенсійних внесків фізичними особами до корпоративних і професійних пенсійних фондів є добровільною. Колективним договором може передбачатися створення корпоративного пенсійного фонду роботодавцем або відрахування пенсійних внесків роботодавців до інших пенсійних фондів. Право участі у корпоративному пенсійному фонді належить усім найманим працівникам юридичної особи, що є засновником або роботодавцем-платником такого фонду. Роботодавець не має права будь-яким чином обмежувати права працівників на участь у корпоративному пенсійному фонді.

Якщо роботодавець здійснює пенсійні внески на користь всіх своїх працівників, пенсійні контракти укладаються роботодавцем з пенсійним фондом за вибором такого роботодавця, який має право також встановлювати однаковий відсоток відрахувань пенсійних внесків до цього фонду на користь всіх своїх працівників від суми їх заробітної плати або застосовувати прогресивну шкалу відсотків відрахувань відносно суми заробітної плати залежно від віку працівників та від стажу роботи на цьому підприємстві із встановленням однакового від сотка відрахувань пенсійних внесків для кожної визначеної групи працівників. [3, c. 190]

Фізичні особи - учасники будь-якого пенсійного фонду мають право самостійно сплачувати додаткові внески на свою користь без обмежень. Засновники професійного пенсійного фонду мають право сплачувати пенсійні внески за власні кошти на користь усіх своїх членів - фізичних осіб.

Юридичні особи, які входять до складу засновників корпоративного або професійного пенсійного фонду, або є роботодавцями-платниками корпоративного пенсійного фонду, а також юридична особа, яка є одноосібним засновником корпоративного фонду, мають право прийняти рішення щодо тимчасового припинення сплати пенсійних внесків за власні кошти на період до одного року за погодженням із Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, повідомивши про це учасників фонду, професійного адміністратора, якщо такий залучався, осіб, що здійснюють управління активами, та зберігача у строк протягом 7 календарних днів після прийняття такого рішення. Якщо після закінчення вищезазначеного строку вказані юридичні особи, крім одноосібного засновника корпоративного пенсійного фонду, не приймають рішення про поновлення сплати пенсійних внесків до пенсійного фонду за власні кошти, такі юридичні особи виходять зі складу засновників або припиняють участь у пенсійному фонді з обов'язковим повідомленням про це Державної Комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Коли ж після закінчення вищезазначеного строку юридична особа, яка є одноосібним засновником корпоративного пенсійного фонду, не приймає рішення про поновлення сплати пенсійних внесків за власні кошти до утвореного цією юридичною особою фонду, такий пенсійний фонд підлягає ліквідації.

У разі створення свого корпоративного пенсійного фонду компанія з управління активами або банківська установа має право здійснювати управління активами та адміністрування такого фонду за умови отримання відповідних ліцензій у порядку, встановленому законодавством. При цьому витрати, пов'язані з виконанням функцій адміністрування та управління активами такого пенсійного фонду, здійснюються за рахунок такого засновника [2, c. 191]

Від імені пенсійного фонду і в інтересах його учасників діє адміністратор, який надає послуги фонду на підставі договору про адміністрування, який укладається з радою пенсійного фонду у письмовій формі. Адміністратором може бути:

а) юридична особа, яка надає професійні послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів;

б) юридична особа - одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування такого фонду;

в) компанія з управління активами.

Адміністратор зобов'язаний:

1) вести персоніфікований облік учасників пенсійного фонду;

2) укладати пенсійні контракти від імені недержавного пенсійного фонду;

3) забезпечувати здійснення виплат учасникам пенсійних фондів у випадках передбачених Законом;

4) надавати фонду агентські та рекламні послуги, пов'язані з його діяльністю;

5) складати звітність у сфері недержавного пенсійного забезпечення, вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність пенсійного фонду відповідним органам виконавчої влади та раді пенсійного фонду. [3, стаття 21]

Управління активами недержавних пенсійних фондів може здійснюватися такими особами:

компанією з управління активами, яка є юридичною особою, утворюється та діє відповідно до норм законодавства;

банком щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду;

професійним адміністратором, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами.

Управління активами пенсійного фонду здійснюється на підставі ліцензії на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів - діяльності з управління активами, яка видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку, відповідно до умов договору про управління активами пенсійного фонду, який укладається з радою пенсійного фонду в письмовій формі.

Зберігачем пенсійного фонду може бути банк, який відповідає таким вимогам:

1) має ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів - депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;

2) не є пов'язаною особою пенсійного фонду, з радою якого укладено договір про обслуговування пенсійного фонду зберігачем, адміністратора, осіб, що здійснюють управління активами, засновників і аудитора такого фонду та їх пов'язаних осіб;

3) не здійснює управління активами створеного ним корпоративного пенсійного фонду;

4) не є кредитором адміністратора або осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, з яким зберігачем укладено договір про обслуговування пенсійного фонду.

Недержавний пенсійний фонд може обслуговуватись тільки в одного зберігача. Основними обов'язками його є:

відкриття та ведення рахунків пенсійного фонду;

приймання, передача, обмін та забезпечення зберігання цінних паперів, а також документів, які підтверджують право власності на пенсійні активи в інших формах;

виконання відповідно до цього Закону розпоряджень адміністратора щодо перерахування пенсійних коштів;

виконання розпоряджень особи, яка здійснює управління активами пенсійного фонду;

зберігання копій розпоряджень щодо операцій з цінних паперів та іншими активами, наданих особами, що здійснюють управління активами пенсійного фонду;

подання звітності. [3 стаття 44]

Відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне страхування" визначено, що до складу активів пенсійного фонду належать:

1) активи в грошових коштах;

2) активи в цінних паперах;

3) інші активи згідно із законодавством.

Пенсійні активи не можуть формуватися за рахунок коштів, отриманих на підставах, що суперечать законодавству, а також не можуть бути предметом застави і повинні використовуватись лише на цілі, передбачені в Законі України про недержавне пенсійне забезпечення, а саме:

1) інвестування з метою отримання доходу на користь учасників фонду;

2) виконання договорів виплати пенсій на визначений строк, укладених з учасниками пенсійного фонду, та для здійснення одноразових пенсійних виплат;

3) оплата договорів страхування довічної пенсії та договорів страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду, укладених із страховою організацією;

4) сплати винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду;

5) оплата послуг зберігача;

6) оплата послуг з проведення планових аудиторських перевірок недержавного пенсійного фонду;

7) оплати послуг торговців цінними паперами, витрат на ведення обліку та перереєстрацію прав власності на активи пенсійного фонду.

Використання пенсійних активів для інших цілей забороняється. [2, c. 197]

Пенсійні внески до пенсійного фонду сплачуються у розмірах у порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Зазначені в пенсійному контракті розміри сплачуваних до пенсійного фонду пенсійних внесків можуть змінюватися відповідно до умов обраних пенсійних схем. Внески за страхуванням ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду сплачуються у порядку, визначеному пенсійним контрактом.

Рада пенсійного фонду має право встановити мінімальний розмір пенсійних внесків - 10% мінімальної заробітної плати у розрахунку на один місяць.

Роботодавець, який здійснює перерахування внесків до відкритого пенсійного фонду, від імені своїх працівників - учасників цього пенсійного фонду, може здійснювати внески по добровільному страхуванню ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду. Розмір таких внесків не може перевищувати одного відсотка внесків, сплачуваних відкритому пенсійному фонду за кожного відсотка внесків, сплачуваних відкритому пенсійному фонду за кожного учасника, за умови, що пенсійний фонд надає можливість придбати цей вид страхування як складову частину пенсійного контракту.

У разі прийняття фізичною особою рішення щодо накопичення частини обов'язкових страхових внесків у пенсійному фонді на умовах, визначених законодавством, розмір таких пенсійних внесків встановлюється згідно із законом про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пенсійні внески сплачуються шляхом зарахування відповідних грошових сум на поточні рахунки пенсійного фонду у зберігача. [3, стаття 50]

Пенсійний контракт є договором між пенсійним фондом та його вкладником, який укладається від імені пенсійного фонду його адміністратором та згідно з яким здійснюється недержавне пенсійне забезпечення учасника або декількох учасників фонду за рахунок пенсійних внесків такого вкладника. Кожен вкладник може укласти один або кілька пенсійних контрактів з адміністратором одного чи кількох пенсійних фондів. Вкладник, який є учасником пенсійного фонду, має право в односторонньому порядку розірвати пенсійний контракт, який укладено з ним особисто, або вимагати зміни його умов.

У разі розірвання пенсійного контракту таким вкладником він повинен укласти новий пенсійний контракт щодо участі в іншому пенсійному фонді, або укласти договір зі страховою організацією, або відкрити в банку пенсійний депозитний рахунок. При цьому пенсійні кошти вкладника фонду, який є учасником фонду, передаються за його рахунок до іншої фінансової установи, яка надає послуги з недержавного пенсійного забезпечення, в сумі, що обліковується на його індивідуальному пенсійному рахунку в пенсійному фонді та складається з пенсійних внесків, зроблених таким вкладником, та розподіленого на суму цих внесків інвестиційного прибутку (збитку), зменшених на суму витрат, пов'язаних з перерахуванням таких пенсійних коштів.

Розмір витрат на переведення пенсійних коштів обчислюється адміністратором за методикою, встановленою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

У разі, коли на індивідуальному пенсійному рахунку учасника, який розкриває пенсійний контракт з пенсійним фондом, обліковуються пенсійні внески, які здійснюються на його користь іншими вкладниками, суми цих внесків та розподіленого на них інвестиційного прибутку (збитку) можуть бути вилучені з пенсійного фонду лише після розірвання пенсійних контрактів з такими вкладниками.

У разі припинення трудових відносин з роботодавцем-засновником або роботодавцем-платником корпоративного пенсійного фонду його учасник зобов'язаний розірвати пенсійний контракт з таким фондом та може укласти новий пенсійний контракт з адміністратором будь-якого іншого фонду, або укласти договір зі страховою організацією або відкрити в банку пенсійний депозитний рахунок. При цьому пенсійні кошти учасника передаються до іншого фонду, страхової організації або на пенсійний депозитний рахунок банку за рахунок учасника в порядку, передбаченому Законом України "Про недержавне пенсійне страхування" [3, c. 199]

Пенсійний контракт укладається у письмовій формі щонайменше в трьох примірниках, якщо контракт укладається з вкладником, я кий не є учасником відповідного пенсійного фонду, або у двох примірниках, якщо вкладник є учасником пенсійного фонду.

Разом з примірником пенсійного контракту адміністратор повинен надати вкладнику та учаснику фонду:

1) пам'ятку з роз'ясненнями основних положень пенсійного контракту;

2) копії зазначеної в пенсійному контракті пенсійної схеми;

3) витяг з основних положень статуту пенсійного фонду та на вимогу вкладника - копію статуту пенсійного фонду.

У всіх примірниках пенсійного контракту робиться відмітка та фіксується дата про надання зазначених документів. Один примірник пенсійного контракту залишається в адміністратора.

Істотними умовами пенсійного контракту є:

1) паспортні дані вкладника та його ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб, місцезнаходження постійно діючого органу управління, реєстраційні та банківські реквізити вкладника;

2) посилання на обрану вкладником пенсійну схему;

3) строк дії пенсійного контракту, умови його зміни та розірвання;

4) порядок розрахунків між пенсійним фондом та учасником фонду у разі дострокового розірвання пенсійного контракту або ліквідації пенсійного фонду;

5) права, обов'язки, відповідальність сторін та порядок розв'язання спорів;

6) розмір пенсійних внесків та умови його зміни.

Пенсійний контракт повинен відповідати положенням статуту фонду і обов'язково містити застереження про те, що держава не несе відповідальності за зобов'язаннями пенсійного фонду.

Відповідно до контракту адміністратор зобов'язується від імені пенсійного фонду:

1) здійснювати недержавне пенсійне забезпечення учасника фонду на умовах, визначених законодавством, пенсійною схемою та пенсійним контрактом;

2) забезпечувати ведення персоніфікованого обліку учасників фонду;

3) надавати учаснику фонду інформацію про стан його індивідуального пенсійного рахунку;

4) забезпечувати відшкодування учасникам фонду збитків, завданих унаслідок порушення законодавства та умов пенсійного контракту;

5) виконувати і забезпечувати виконання інших обов'язків, які визначенні пенсійним контрактом, законом та іншими нормативно-правовими актами з питань недержавного пенсійного забезпечення.

Вкладник фонду за пенсійним контрактом зобов'язується:

сплачувати на користь учасника Фонду пенсійні внески у порядку, встановленому законодавством, пенсійною схемою та пенсійним контрактом;

відшкодувати пенсійному фонду збитки, завдані внаслідок порушення вкладником фонду умов законодавства, пенсійної та пенсійного контракту;

виконувати інші умови, визначені пенсійним контрактом. [3, стаття 57]

Пенсійний контракт набирає чинності з моменту його підписання вкладником та адміністратором.

Дія пенсійного контракту вважається закінченою:

1) після повного виконання вкладником своїх зобов'язань за пенсійним контрактом та укладення учасником фонду договору про виплату пенсії на визначений строк з пенсійним фондом;

2) після передачі пенсійних коштів учасника фонду страховій організації відповідно до укладеного учасником пенсійного фонду договору страхування довічної пенсії;

3) після передачі пенсійних коштів учасника фонду банківській установі відповідно до укладеного учасником пенсійного фонду договору про відкриття пенсійного депозитного рахунку;

4) у разі ліквідації пенсійного фонду в порядку, передбаченому Законом;

5) у разі ліквідації вкладника - юридичної особи, без визначення його правонаступника;

6) у разі зміни вкладником пенсійного фонду на умовах та у порядку, передбачених цим Законом;

7) у разі дострокового розірвання контракту.

У випадку несвоєчасного перерахування пенсійних коштів учасника фонду адміністратор за власний рахунок сплачує учаснику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в розрахунку на один день від суми, що підлягає перерахуванню за кожен день прострочення платежу, у порядку, визначеному Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України має право прийняти рішення щодо зменшення суми пені, нарахованої адміністратору, якщо затримка у перерахуванні пенсійних коштів учасника фонду сталася з поважних причин [3, стаття 58]

Умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення, що здійснюється пенсійними фондами, визначаються пенсійними схемами, які розробляються з дотриманням вимог Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та інших нормативно-правових актів з питань недержавного пенсійного забезпечення.

Пенсійна схема повинна відображати:

1) опис всіх видів та умов здійснення пенсійних виплат;

2) порядок визначення розміру пенсійних виплат;

3) строк, протягом якого здійснюються пенсійні виплати, та порядок їх здійснення;

4) порядок та строки сплати пенсійних внесків, у тому числі можливість їх зміни за умови пенсійного контракту;

5) умови та порядок участі у пенсійній схемі;

6) права та обов'язки вкладника, учасника пенсійного фонду за такою пенсійною схемою;

7) інші умови, що не суперечать законодавству.

Пенсійний фонд може використовувати кілька пенсійних схем. Вкладники пенсійного фонду мають право вільного вибору пенсійної схеми, якщо інше не передбачено законодавством, а також мають право на зміну пенсійної схеми, але не частіше одного разу на 6 місяців. Пенсійні схеми та зміни до них підлягають реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. При цьому пенсійний фонд має право запроваджувати нові пенсійні схеми, а також вносити зміни чи анулювати пенсійні схеми у разі:

відсутності пенсійних контрактів, укладених за пенсійними схемами, що змінюються або анулюються;

отримання письмової згоди всіх вкладників, з якими укладені пенсійні контракти за пенсійною схемою, яка змінюється. [2, c. 203]

По досягненні пенсійного віку учасники пенсійного фонду мають право отримувати, передбачені Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення", види пенсій безпосередньо з пенсійного фонду або від страхової компанії чи з пенсійного депозиту банку. Особи, які укладали договори страхування життя із страховими компаніями, отримуватимуть довічні пенсії від Страхової компанії.

Пенсійні фонди відповідно до цього Закону можуть виплачувати пенсію на визначений строк та одноразову пенсійну виплату. Розміри пенсій визначаються, виходячи з сум пенсійних коштів, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника пенсійного фонду, тривалості пенсійних виплати та формули розрахунку величини пенсії на визначений строк згідно з методикою, затвердженою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Пенсії виплачуються у грошовій формі в національній валюті України.

Виплата пенсії на визначений строк здійснюється адміністратором пенсійного фонду за бажанням учасника пенсійного фонду, який має право на отримання пенсійних виплат відповідно до його заяви чи на вимогу учасника фонду у таких випадках:

1) досягнення учасником пенсійного фонду пенсійного віку, визначеного у заяві учасника;

2) визнання учасника фонду інвалідом;

3) медично підтверджений критичний стан здоров'я;

4) виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України;

5) смерті учасника фонду.

Пенсійний вік визначається учасником фонду самостійно і може бути меншим або більшим від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, але не більш ніжна 10 років, якщо інше не визначено законами. Пенсійний вік визначається за заявою учасника фонду, який має право змінити визначений ним пенсійний вік шляхом подання про це заяви адміністратору не пізніш ніж за 15 робочих днів до настання визначеного ним пенсійного віку. У разі набуття учасником пенсійного фонду права на отримання пенсії по інвалідності за системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, виплата пенсії за рахунок коштів пенсійного фонду допускається раніше настання пенсійного віку.

Пенсія на визначений строк розраховується виходячи із строку не менш як 10 років від початку здійснення першої виплати. Протягом цього періоду виплати пенсії учасник пенсійного фонду у будь-який час може:

1) перейти до іншого пенсійного фонду з метою подальшого отримання пенсії обраного виду. При цьому пенсійний фонд, до якого перейшов учасник, продовжує виплату такої пенсії протягом строку, що залишився;

2) укласти із страховою організацією договір страхування довічної пенсії з оплатою такого договору за рахунок пенсійних коштів, які обліковуються на його індивідуальному пенсійному рахунку в пенсійному фонді. [2, c. 204]

Для отримання пенсії на визначений строк учасник пенсійного фонду подає адміністратору заяву, на підставі якої пенсійні кошти повинні бути перераховані до обраного ним пенсійного фонду протягом п'яти робочих днів після отримання заяви. У разі укладення договору про виплату пенсії та визначений строк з іншим пенсійним фондом, учасник фонду подає адміністратору обраного пенсійного фонду копію виписки з індивідуального пенсійного рахунка та копію заяви адміністратору пенсійного фонду, в якому накопичувалися пенсійні кошти учасника. Цей договір укладається у письмовій формі і в ньому міститься інформація про найменування пенсійного фонду та адміністратора, паспортні дані учасника фонду та його ідентифікаційний номер, обраний пенсійний вік учасника фонду, права і обов'язки сторін договору; порядок зміни та розірвання договору, порядок розрахунку залишку належних учаснику фонду пенсійних коштів у разі зміни або розірвання договору і інша інформація.

На початку кожного фінансового року особі, яка отримує пенсію на визначений строк, обов'язково надається інформація про:

1) суму пенсійних коштів, яка обліковувалася на індивідуальному пенсійному рахунку отримувача пенсії станом на початок звітного фінансового року, сплачені протягом цього року пенсійні внески;

2) обсяг здійснених пенсійних виплат за рахунок пенсійних коштів, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку; суму вартості послуг, сплачену протягом попереднього фінансового року.

Одноразова пенсійна виплата здійснюється адміністратором на вимогу учасника фонду, якщо:

1) медично підтверджений критичний стан здоров'я або настання інвалідності цього учасника;

2) сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на дату настання пенсійного віку учасника не досягає розміру мінімальної суми пенсійних накопичень, встановленого Державною комісією з регулювання фінансових послуг України;

3) учасник фонду виїздить на постійне проживання за межі України. [2, c. 206]

Довічні пенсії (довічні ануїтети) виплачуються учасникам пенсійних фондів страховими організаціями, з якими учасники уклали договір страхування довічної пенсії, за рахунок грошових коштів, перерахованих страховій організації з пенсійного фонду або накопичених у страховій організації за рахунок страхових внесків. Договір страхування довічної пенсії укладається між учасником фонду та страховою організацією згідно із законодавством про страхову діяльність з урахуванням вимог, передбачених Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та пенсійним контрактом, після настання пенсійного віку, визначеного учасником фонду. Для укладення договору страхування довічної пенсії учасник фонду подає страховій організації довідку адміністратора про обсяг належних йому пенсійних коштів. Учасник фонду повідомляє адміністратора про обрану ним страхову організацію та подає письмову заяву про перерахування до цієї страхової організації належних йому пенсійних коштів.

Страхова організація розраховує розмір довічної пенсії, який зазначається в договорі страхування довічної пенсії, на основі актуарних розрахунків згідно з сумою, що визначена особою, яка укладає договір, та довідкою, виданою адміністратором пенсійного фонду, про наявність у такої особи цієї суми пенсійних коштів.

Пенсійні кошти накопичені за час перебування у шлюбі одним з подружжя у пенсійному фонді, страховій організації чи на пенсійному депозитному рахунку, є спільним майном подружжя, якщо інше не передбачено шлюбним контрактом. У разі розподілу пенсійних коштів у зв'язку з розірванням шлюбу, кожна із сторін визначає відповідно пенсійний фонд, страхову організацію чи банківську установу, яка має право на відкриття пенсійного депозитного рахунку, для передачі належної їм частини пенсійних коштів та письмово повідомити про це адміністратора, страхову організацію чи банківську установу, з яких передаються пенсійні кошти. У разі ненадходження чергового внеску від учасника фонду, застрахованої особи або особи, яка відкрила на свою користь пенсійний депозитний рахунок, адміністратор пенсійного фонду, страхова організація або банк повинні з'ясувати причину такого ненадходження. Якщо ненадходження внесків виникло у зв'язку зі смертю учасника фонду, адміністратор письмово повідомляє державну нотаріальну контору за місцем проживання протягом десяти робочих днів після отримання інформації про смерть учасника фонду. Спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов'язаний протягом двох місяців після закінчення строку для прийняття спадщини подати адміністратору заяву про оформлення права на спадщину. Успадковані спадкоємцем пенсійні кошти виплачуються як одноразова пенсійна виплата. [2, c. 207]

Держава гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових прав і законних інтересів учасників недержавного пенсійного забезпечення шляхом здійснення нагляду та контролю відповідними державними органами.

Державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення - за діяльністю недержавних пенсійних фондів, страхових організацій та банківських установ здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України у межах повноважень і в порядку визначеному Законами України "Про недержавне пенсійне страхування" і "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Органи, які здійснюються державний нагляд та контроль зобов'язані:

надавати один одному інформацію яка є необхідною для здійснення ними регулювання у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

оприлюднювати перелік юридичних осіб, які проводять діяльність у сфері цього виду пенсійного забезпечення;

здійснювати інші дії з координації своє діяльності, в тому числі, спільні перевірки відповідних осіб, що надають послуги у сфері недержавного пенсійного страхування.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України застосовує засоби нагляду, інспектування та заходи впливу. [21, пункт 1-2]

Адміністратор пенсійного фонду несе відповідальність за своїми зобов'язаннями перед пенсійними фондами всім майном, що належить йому на праві власності. Особа, що здійснює управління активами пенсійних фондів, несе відповідальність перед пенсійним фондом за виконання своїх зобов'язань і збитки, завдані пенсійному фонду відшкодовуються за рахунок резервного фонду, а зберігач - внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору про обслуговування пенсійного фонду.

Держава не несе відповідальності за зобов'язання адміністратора, управляючого активами та зберігача пенсійного фонду.

Згідно доповіді про стан недержавного пенсійного забезпечення та функціонування недержавних пенсійних фондів визначено, що станом на 16.12.2003 року була зібрана інформація про діяльність 47 недержавних пенсійних фондів. З них 22 безпосередньо займаються недержавним пенсійним забезпеченням, не було встановлено місцезнаходження 12 фондів, 9 установ не здійснюють фінансово-господарської діяльності, 4 - здійснюють діяльність, не пов'язану з додатковим недержавним пенсійним забезпеченням. Загальний обсяг активів залучених до діючих недержавних пенсійних фондів складає близько 16 млн. грн. Слід зазначити, що майже 90% активів акумульовані чотирма найбільшими пенсійними фондами:

1) ТОВ "Народний пенсійний фонд Україна", зареєстровано в 1995 році в м. Київ - 7,8 млн. грн.;

2) ТОВ НПФ "Укоопспілка", зареєстровано в 1996 році в м. Києві - 3,6 млн. грн.;

3) ТОВ НПФ "Кримспоживспілка", зареєстровано в 1997 році - в м. Сімферополь - 1,5 млн. грн.;

4) ТОВ Український НПФ "Добробут", зареєстровано в 1998 році в м. Києві - 1,2 млн. грн.

Загальна кількість громадян, що приймають участь в цьому виді страхування, - приблизно 31 тис. осіб, при цьому 72% загальної кількості учасників залучені до 4 фондів, 3 з яких відносяться до найбільших за обсягом пенсійних активів. В середньому на одного учасника пенсійного фонду припадає 1132 грн. активів пенсійного фонду. [19, пункт 1-2]

Щомісячний розмір пенсійних виплат учасникам пенсійних фондів коливається від 8 грн. до 750 грн., в середньому ця сума складає 40-50 грн. на місяць. Слід відзначити, що 7 з 22 організації, що проводять додаткове пенсійне забезпечення, ще не проводили пенсійних виплат своїм учасникам. Це обумовлено тим, що ними встановлений мінімальний термін початку виплат після першого внеску три роки. Розподіл коштів роботодавця між працівниками проводиться пропорційно їх заробітній платі з урахуванням коефіцієнтів, встановлених залежно від загального стажу роботи на підприємстві. Всі кошти, залучені на недержавне пенсійне забезпечення, розміщуються на банківських депозитах, при цьому розмір банківських відсоткових ставок коливається від 14% до 21%. Оскільки активи фондів не диверсифіковані, зменшення процентних ставок безпосередньо веде до зменшення прибутку фондів, що розподіляється між учасниками. Фонди щомісяця нараховують інвестиційний дохід на залишок коштів, що обліковуються як на особистих, так і на іменних пенсійних рахунках в однаковому розмірі. З отриманого інвестиційного прибутку фонди утримують від 15% до 20% як винагороду за свої послуги. [19, пункт 3]

Отже, на сьогоднішній день функціонує 22 недержавних пенсійних фондів, що забезпечують додатковим недержавним пенсійним забезпеченням приблизно 31 тис. осіб. Обсяг залучених активів дорівнює 16 млн. грн. Схема їх використання виглядає наступним чином: залучені кошти розміщуються на депозитних рахунках, а отримані відсотки розподіляються між учасниками недержавного пенсійного фонду пропорційно розміру їх внесків. Серед 22 діючих фондів можна відзначити 5 найбільших, діяльність яких охоплює 90% всього запровадженого додаткового пенсійного забезпечення. (додаток С)

Розділ 3. Шляхи реформування системи пенсійного страхування у вітчизняній економіці

3.1 Покращення законодавчого забезпечення реформування системи пенсійного забезпечення в Україні