Менеджмент банківської системи на прикладі Ощадного банку України Путильського відділення 6799 Чернівецької області

Банківська система та її роль в фінансовій інфраструктурі. Менеджмент банківської діяльності в умовах становлення ринкової економіки. Банківські ресурси та управління ними. Аналіз ефективності діяльності державного спеціалізованого Ощадного банку України.

Рубрика Банковское, биржевое дело и страхование
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 03.01.2012
Размер файла 107,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Іншими словами, генеральна мета банку служить критерієм для всього послідуючого процесу прийняття управлінських рішень.

Так, визначивши своє основне спрямування діяльності як обслуговування кредитом сфери підприємницької діяльності та промисловості, менеджмент не задається питанням про обслуговування споживчим кредитом клієнтури роздрібного ринку.

Оскільки потенціал банку різними способами аналізується при виборі основної мети, якої він буде притримуватися у своїй діяльності та виходячи з основної місії, банк в змозі визначити свою подальшу діяльність без метушні і не кидаючись із сторони в сторону. Вибір головної мети банку є відповідальний етап стратегічного планування, на якому важливо правильно підійти до масштабності постановки цілей, не опускатися до частковостей. Сильне звуження рамок мети діяльності банку обмежує можливості вищого керівництва розглядати ймовірні варіанти при прийнятті рішень.

Після того, як була сформована основна місія банку, керівництво займається постановкою завдань, вирішення яких необхідне для досягнення основної мети. При цьому до уваги приймається потенціал зовнішнього середовища, внутрішні труднощі, внутрішні ресурси банку.

Таким чином, при формуванні завдань банку в першу чергу необхідна їх конкретизація. Але ця конкретизація не може проходити поза залежністю від впливу досить великого спектру активних факторів. Причому облік їх не завжди є простою справою. На більш низьких рівнях банку, менеджмент середнього рівня, -- тобто в підрозділах, відділах, службах, також приймаються їх власні програмні заяви.

Наприклад, управлінське рішення про надання кредиту пов'язане з необхідністю отримання наступної інформації: про попит на кредитні ресурси тієї чи іншої групи споживачів на ринку ( відділ маркетингу ), про ефективність вкладання кредитних ресурсів в ту чи іншу сферу (відділ економічного аналізу), інформації про кредитоспроможність позичальника, його ліквідності (робота по проблемах повернення кредиту ведеться службою безпеки банку), інформації про наявність кредитних ресурсів (відділ кредитування). Тобто ми можемо наочно побачити взаємозв'язок всіх організаційних служб та відділів в процесі прийняття управлінського рішення.

Для збільшення прибутку банку сприяють наступні цілі, які ми маємо змогу зобразити за допомогою схеми:

1. Місія банку.

2. Основна мета.

3. Максимізація одержаного прибутку.

4. Мобілізація вільних грошових коштів.

5. Підвищення ефективності управління пасивами.

6. Розширення асортименту банківських послуг.

7. Розвиток банківських послуг, що сприяють залученню депозитів.

8. Скорочення нераціональних витрат.

9. Покращення показника рентабельності активів.

10. Залучення кваліфікованих спеціалістів.

11. Зменшення банківського ризику.

В даному випадку ми маємо сукупність цілей чи дерево цілей. Мета повинна бути досяжною, ресурсозабезпеченою, контрольованою. Отже, проведемо аналіз даних цілей.

Для найбільшої ефективності банку вигідно функціонувати на межі ризику, тобто з найменшим забезпеченням активів власним капіталом. Для цього необхідно залучення грошових коштів. Це є однією з цілей банку. Реалізація цієї мети знаходиться у депозитній політиці банку, так як на основі депозитних операцій формується більша частина кредитних ресурсів. Але існує ряд труднощів, наприклад, відсутність достатнього досвіду управління депозитами. Це пов'язано з тим, що не завжди складалися планові баланси кредитних вкладень та ресурсів, що було викликано надмірною централізацією управління процесом формування та використання позичкового фонду. Саме так доводилося директивним порядком встановлювати розміри кредитування тієї чи іншої сфери, а це зменшувало можливість застосування комерційного кредиту.

Важливим інструментом депозитної політики є процент, який банк сплачує вкладникам за залучені ресурси. Сплата процентів за депозитними рахунками -- основна стаття операційних витрат банку. Отже, банк не зацікавлений у досить високому рівні процентної ставки. Одночасно він змушений підтримувати такий її рівень, який був би привабливим для клієнтів. Тому на процент впливають строки та сума депозитів. Чим надійніші пасиви, тобто чим більший строк та сума депозиту, тим більший процент гарантує банк.

Створення все більшої кількості комерційних банків, які пропонують різноманітний спектр послуг, веде до посилення конкуренції в банківській сфері. Для зменшення витрат є свої напрямки, які включають підвищення рівня автоматизації, скорочення накладних витрат, гармонізація структури бази, тобто збільшення частки розрахункових та депозитних рахунків і зменшення частки дороговартісних інструментів (міжбанківських кредитів). Для цього потрібно створити в банку спеціальний підрозділ, який би цілеспрямовано займався тільки ресурсами, розумним зменшенням непроцентних доходів.

Показник рентабельності активів залежить від ефективності розміщення активів, структури кредитного портфеля, частки кредитних активів, які приносять дохід у сумарних активах.

В Ощадбанку Путильського відділення 6799 широко застосовуються різні форми матеріального заохочення, такі як премія, матеріальна допомога, компенсації та інші форми грошових витрат, що сприяє залученню висококваліфікованих кадрів, спеціалістів.

Сукупність поставлених цілей є основою планування і прийняття управлінських рішень. Планування є однією з найважливіших функцій менеджменту. Питання планування, вироблення стратегії лежить в основі діяльності вищого менеджменту банку. Планування в Ощадбанку Путильського відділення 6799 здійснюється безпосередньо на основі заходів, що викладені вище.

Як видно, процеси комунікації та прийняття рішень забезпечують взаємозв'язок та взаємозалежність всіх управлінських функцій. Цим досягається цілісність управлінського процесу, що в значній мірі сприяє підвищенню його ефективності.

Планування в Ощадбанку Путильського відділення 6799 проводиться не тільки на вищому рівні, але й на рівні відділень та інших підрозділів. Це свідчить про те, що діяльність банку не повністю залежить від рішень, які приймаються у вищих ешелонах управління. Тобто, в основі планування лежить паралельна розробка стратегій на всіх рівнях банку при постійному врахуванні спільної мети. Надалі всі стратегії зводяться і виробляється інтегрована стратегія.

Організаційна структура банку є важливою складовою успішного досягнення цілей вибраної стратегії. Від того, як організований банк, як налагоджені в ньому відносини керівництва та підлеглих залежить вся його діяльність. Організація є однією з найважливіших функцій менеджменту.

Рішення про вибір структури організації в цілому приймається керівництвом вищого рівня. Керівники більш низьких рівнів допомагають в цьому, забезпечуючи необхідною інформацією і даючи одночасно свої пропозиції з приводу структури окремих підрозділів.

Реалізація однієї з цілей Ощадбанку Путильського відділення 6799 -- залучення кваліфікованих спеціалістів -- дозволяє тому, хто відповідає за конкретний вид банківських послуг, мати в своєму підпорядкуванні достатньо кваліфікованих службовців, які мають досвід роботи в даній сфері, завдяки чому підвищується конкурентноспроможність банку в порівнянні з іншими, які організовані за іншими принципами. Крім того, орієнтація на окремі види послуг дозволяє найкращим чином координувати весь процес від створення нових послуг до доведення їх до кінцевого споживача.

3.2 Менеджмент банківського ризику

Основу діяльності Ощадбанку Путильського відділення № 6799, як видно з його основного призначення, тобто надання кредиту сприяє ефективному розвиткові економіки країни. Але процес кредитування пов'язаний з банківським ризиком. Тому особливою стає проблема банківського менеджменту по управлінню кредитним ризиком, вивчення кредитоспроможності позичальників, прогнозування сумнівних кредитів.

Як видно з дерева цілей, основна мета менеджменту Ощадбанку Путильського відділення № 6799 максимізація прибутку, який одержує банк. Це означає, що політика банку повинна грунтуватися на базі реальної оцінки і прогнозування різноманітних ситуацій, аналізу всіх факторів, які впливають на обсяги прибутку. Дані фактори визначають рівень банківського ризику. Мета банку мінімізувати цей ризик.

Банківський ризик включає в себе сукупність ризиків, таких як кредитний ризик, процентний ризик, ризик поточних витрат, валютний ризик, ризик неплатіжеспроможності банку та інші.

Всі ці типи ризиків взаємопов'язані. Очевидно, що кредитний ризик може призвести до ризику неплатіжеспроможності та ліквідності банку. Ризик процентної ставки відносно самостійний, так як пов'язаний з кон'юнктурою на ринку кредитних ресурсів і діє, як зовнішній фактор, що не залежить від банку. Але він в змозі збільшити кредитний ризик та весь ланцюг ризиків, якщо банк не буде пристосовуватися до зміни ринкової процентної ставки. Тому кожний тип ризику є суб'єктом банківського менеджменту.

Розглянемо, як на практиці в Ощадбанку Путильського відділення № 6799 здійснюється управління прибутком банку і навіть втратою частини акціонерного капіталу в результаті неспроможності позичальника погашати та обслуговувати борг ( виплачувати проценти ).Отже, перед керівництвом Ощадбанку Путильського відділення № 6799 стоїть чітко сформована мета зменшення кредитного ризику. Наступний етап -- планування.

На етапі виявлення проблеми необхідно з'ясувати, що впливає на збільшення чи зменшення кредитного ризику. Кредитний ризик знаходиться у прямій залежності від якості кредитного портфеля. Кредитний портфель -- результат діяльності банку по наданню кредитів. На основі виявленої проблеми керівництво банку приймає рішення про більш чітку організацію кредитного процесу.

Кредитний процес складається з двох етапів. На першому етапі помічником з питань банківської безпеки та відділами кредитування здійснюється реальний аналіз кредитних заявок, при цьому велику увагу приділяється кредитоспроможності фірми-постачальника, оцінці сильних і слабких сторін її діяльності, ймовірним строкам погашення кредиту. Ця інформація направляється заступникові директора по кредитах. Якщо фірма відповідає всім вимогам політики банку, то оформляється кредитна угода.

Після надання кредиту починається другий етап кредитного процесу. На цьому етапі відділом економічного аналізу здійснюється аналіз поточної діяльності фірми, що сприяє виявленню на ранній стадії “проблемних кредитів”, тобто кредитів, яким загрожує несвоєчасне погашення.

Для того, щоб спростити складні ситуації в прийнятті рішення, можна порекомендувати банку використовувати модель АВС -- аналізу, на другому етапі кредитного процесу. Призначення і зміст цієї моделі є розподіл виданих кредитів у ризикові класи в залежності від фінансових показників позичальників, вартості забезпечення, правильності всієї кредитної документації.

Отже, група

А -- кредити з найменшим ризиком;

В -- кредити з підвищеним ризиком;

Г -- кредити з найвищим ризиком.

Застосування АВС аналізу ефективно впливає на прийняття управлінських рішень. Так як АВС -- аналіз дозволяє прогнозувати витрати від непогашених кредитів, які можуть вплинути на прибуток банку, а також стимулювати зацікавленість клієнтів групи “А” в одержанні кредиту тільки в Ощадбанку Путильського відділення № 6799. Для цього необхідно поводитись з клієнтами цієї групи з особливою увагою, ретельністю, підтримувати з ними зв'язки, особливо враховувати побажання цих клієнтів, продумувати можливість надання пільгових кредитів.

На управління кредитним ризиком впливає багато факторів. Оцінка та аналіз цих факторів обов'язково враховується в процесі планування. Так, об'єм непогашених кредитів часто не залежить від самого банку, а знаходиться під впливом економіки в цілому. Але банк, в свою чергу, може зменшити кредитний ризик шляхом відмови від концентрації кредитів в конкретних галузях чи фірмах, що переживають спад виробництва, та надаючи кредити таких ризикових вкладів приносять найменші втрати.

Планування та управління може бути тільки тоді ефективним, коли враховані всі фактори, що впливають на діяльність банку. Тобто керівництву банку необхідно мати наступну інформацію: оцінку ринкових можливостей, розпізнавання залежностей, зміни структури ринку, зміщення потреб: про характер діяльності конкурентів, їх цілі, стратегічні можливості, їх слабкі сторони: про власні сильні і слабкі сторони, наявні потенціали: про зміни в суспільних, політичних, економічних тенденціях.

Проведення ситуаційного аналізу проводить відділ маркетингу. Завдяки аналізу ринку та навколишнього світу можна на ранньому етапі розпізнати зміщення потреб, суспільні тенденції. Банк зобов'язаний чітко орієнтуватися в ситуації на ринку, коли приймає те чи інше рішення по забезпеченню захисту своїх інтересів. Продажна ціна забезпечення підпорядковується умовам ринку, відповідно вона підлягає коливанням. Оцінка забезпечення повинна проводитись з врахуванням ринкових перспектив.

Аналіз кредитопозичальників дозволяє оцінити, до якого класу ризику відносяться ті чи інші клієнти.

Втрати від непогашених позик -- неминучий продукт активної діяльності банку, їх неможливо повністю ліквідувати, але звести до мінімуму -- реально. Цьому сприяють такі етапи планування: як прогноз виникнення проблемних кредитів та пошук альтернатив їх ліквідації.

Отже, ми бачимо, до виникнення сумнівних кредитів приводять фактори, що залежать і не залежать від банку. До перших факторів відносяться всі аспекти, пов'язані з кредитним процесом, тобто із адекватним аналізом кредитної заявки, кредитної документації та інше. Самостійні фактори -- несприятливі економічні умови, в яких опинився позичальник, стихійні лиха.

Треба відмітити, що в Ощадбанку Путильського відділення № 6799 на етапі аналізу кредитопозичальників відображається тільки фактичний фінансовий стан клієнтів, а аналіз факторів, які вплинули на погіршення їх господарської діяльності компанії діють автономно, незалежно від банку. Але банк, знаючи, де у фірми виникли слабкі місця, може і повинен дати відповідні рекомендації, що запобігали б появі несвоєчасно погашених позик. Можна запропонувати класифікацію цих факторів.

Недосконалий менеджмент :

Більшість фірмових крахів -- результат погано організованого менеджменту. Типові проблеми: незадовільні планові і бухгалтерські служби, загальна некомпетентність. Як правило, недосконалий менеджмент пов'язаний з витратами росту, коли компанія, яка динамічно розвивається, наштовхується на недоліки сильно централізованого управління, яке в змозі охопити всі деталі господарського процесу.

Недосконалий початковий капітал фірми:

Невеликі фірми часто опиняються перед проблемою недостатності початкових вкладень. Це відбувається в результаті недооцінки загальної вартості бізнесу, в якому збирається досягти успіху дана компанія, та переоцінка строку, через який очікується одержання прибутку.

Високий рівень коефіцієнта поточних витрат:

Під коефіцієнтом поточних витрат розуміють відношення фіксованих затрат до валових затрат. Відповідно, при високому коефіцієнті і при зниженні об'єму реалізації компанія відчуває різке зниження прибутку.

Високі темпи росту продукції, що реалізується:

Коли компанія починає різко і безвиправданно збільшувати об'єми продажу своєї продукції, то зростає ризик її неоплати. В цій ситуації банк може прийняти заходи, які спрямовані на призупинення росту активів, наполягаючи на тому, щоб фірма призупинила реалізацію продукції покупцям із сумнівною платоспроможністю.

Економічний спад:

Багато невеликих фірм не в змозі прибутково розвиватися в умовах загального економічного спаду.

Конкуренція:

Нові компанії стикаються із серйозними проблемами при виході на ринок. В конкурентній боротьбі фірма може вибрати, як наступальну, так і захисну тактику. Наступальна тактика пов'язана із завоюванням ринку за допомогою різних законів (пониження цін, збільшення об'єму реалізації та інших), які можуть призвести до тимчасової втрати доходу.

Таким чином, керівництво Ощадбанку Путильського відділення № 6799, отримавши інформацію про фінансовий стан кредитопозичальників, про причини, які впливають на їх діяльність, може прийняти рішення про вибір програми дій по ліквідації непогашених кредитів.

Визначивши програму дій, банк приймає відповідні управлінські рішення.

В більшості випадків позичальник ще не втратив здатності відповідати по своїх зобов'язаннях. В цій ситуації банк розглядає питання про зміну кредитної угоди. Вони укладають додаткову угоду, за якою позичальнику надається відстрочка в погашенні кредиту на період коректування своєї господарської діяльності з метою одержання коштів для виплати боргу. В цьому випадку керівництво банку може прийняти рішення лімітувати активність позичальника, наприклад, в плані придбання нового обладнання чи розширення виробництва. Також може накладати контроль на витрати фірми, що стосується виплати грошових винагород робітникам. Крім того, в модифікованому узгодженні може порушитися питання про податкове забезпечення кредиту.

Якщо додаткове узгодження не дає результату, тобто стан справ позичальника не покращується і погашення простроченої позики не передбачається, то банк переходить до наступного етапу реалізації забезпечення. Реалізація забезпечення процес трансформації в готівку частини активів, на яку претендує банк за угодою про забезпечення кредиту. У випадку, коли банк надавав кредит чи реалізація забезпечення не дозволила погасити повністю проблемний кредит, наступає третій етап -- стягнення кредиту через суд. Суд допомагає банку виявити, які джерела доходу та активи позичальника можна обернути в погашення кредиту. На четвертому етапі -- виконання судового рішення.

Керівництво банку має вибір для прийняття рішення:

погашення боргу шляхом виконання прийнятого судового рішення за допомогою опису (конфіскації) майна боржника;

накладення арешту на кошти боржника, які знаходяться в третьої особи;

реалізація конфіскованого майна боржника на публічних аукціонах.

Результатом роботи банку з простроченими кредитами може виявитися банкрутство боржника (п'ятий етап). Банкрутство, керівництвом Ощадбанку Путильського відділення № 6799, розглядається як виключний засіб вирішення сумнівних кредитів.

Таким чином, будується робота Ощадбанку Путильського відділення № 6799 по управлінню зменшення кредитного ризику.

Своєрідним амортизатором кредитного ризику служить резервний фонд, створений в банку для компенсації збитків від списаних кредитів. Джерело відрахувань прибуток, який залишається в розпорядженні банку після перерахування податків у бюджет. Нормативи відрахування затверджуються пайовиками.

Подібна практика формування резервного фонду далека від досконалості. По-перше, нормативи не узгоджуються з фактичними втратами від списаних кредитів за попередні роки. По-друге, не коректним є обчислення нормативу в процентах від прибутку.

Звичайно, джерелом формування резервного фонду повинен бути кредитний портфель банку. Відрахування в нього приводить до залежності від середньої частки прострочених позик у загальному об'ємі кредитних вкладень за останні 26 років.

Використання АБС аналізу при класифікації виданих кредитів за групами ризику дозволить зосередити увагу на найбільш надійних, а також стимулювати зацікавленість в одержанні кредиту клієнтами групи А.

Виявлення причини погіршення господарської діяльності допоможе запобігти несвоєчасному погашенню позик, а також прийняти рішення, як будувати подальші відносини з невиправним боржником.

Організація роботи із сумнівними кредитами дозволяє банку покращити якість кредитного портфеля та мінімізувати ризик погашення кредитів.

3.3 Використання закордонного досвіду розвитку банківської системи в умовах ринкової економіки України

Перехід до ринкової економіки вимагає відповідних змін в структурі банківської системи, викликає необхідність її реформування з урахуванням нових явищ та процесів. Вирішенню цих проблем у великій мірі може сприяти намагання спроектувати західну банківську систему (практику) на власні реалії економічного життя. Зараз важливо використати все конструктивне, що нагромаджене банками, не повторюючи їх помилок. У формуванні банківської системи, адекватній ринковій економіці, ігнорувати закордонний досвід означало б “винаходити велосипед”, та ще й без гарантій, що на ньому можна буде їздити.

Реальна міра “ринковості” грошово-кредитної системи України, співвідношення у ній централізованих і децентралізованих засад визначається мірою “ринковості” економічного устрою країни. Банківська система, не може бути за всіма характеристиками повністю адекватною класичним дворівневим системам розвинутих країн із стабільною ринковою економікою. На відміну від них, це -- банківська система перехідної економіки, з її нестабільністю і значними структурними зрушеннями. Вона повинна, з одного боку, обслуговувати процес реформ (диверсифікацію власності, демонополізацію, становлення нових ринків, а також інтеграцію в світову економіку), а з іншого -- забезпечити максимальну стійкість грошової системи в цей період, сприяти стабільному функціонуванню основної маси підприємств.

Сьогодні банківська система в Україні розвивається на базі розширення приватної власності у фінансовому секторі, різноманітності видів кредитних інститутів. У напрямку західних моделей поступово відбувається закріплення централізму у банківській системі, підвищується роль НБУ і представницьких органів держави, яким він підзвітний. На відміну від розвинутих країн, окремою і найважливішою проблемою формування національної банківської системи України є правове забезпечення побудови її інституціональної структури, вдосконалення банківського нагляду, розвиток інформаційних технологій і зв'язку, банківських асоціацій, банківської освіти тощо. У цьому плані велике значення має прийняття Закону “Про Національний Банк України”, де має бути чітко і конкретно визначено правовий статус представницьких органів держави і НБУ, який цим органам підзвітний, їх функції, повноваження і міру компетенції. Необхідно забезпечити повноваження НБУ по посиленню монетарної стабільності, створити чітку і конкретну систему реальної підзвітності НБУ Верховній Раді України.

Для створення постійного механізму консолідації інтересів НБУ, уряду, парламенту і банківської спільності, Україні, на зразок розвинутих країн, необхідно мати спеціальну Консультативну раду по банках (по монетарній і кредитній політиці), яка не повинна мати директивних функцій по відношенню до НБУ, а включати в свій склад представників науки і усіх зацікавлених сторін, узгоджувати і консолідувати їх інтерес, готувати рішення, систематично розглядати поточні проблеми, на постійній основі займатись стратегічними питаннями. В Україні сьогодні також відсутня ціла група законів, звичайних у міжнародній практиці, які регулюють діяльність окремих категорій кредитних установ і окремих сторін діяльності банків та їх відносин з клієнтами.

Хоч сьогодні система регулювання діяльності банків і включає основні норми, відомі у міжнародній практиці (достатність капіталу, вимоги до ліквідності, обмеження великих кредитів тощо), їх обсяг і кількісні параметри значно відрізняються від практики розвинутих країн. Відсутня чітка система оцінки якості активів і створення обов'язкових резервів на поточні активи. Немає загальноприйнятої єдиної системи оцінки банків, рейтингова інформація непостійна і дуже спрощена. На практиці часто не застосовуються обмеження на підвищені ризики, не здійснюється контроль за повнотою розкриття банками інформації, за відсутністю дискримінації вкладників. У цьому плані для посилення банківського нагляду і регулювання необхідно, на наш погляд, вирішити такі суттєві завдання:

1) перехід на міжнародні стандарти бухобліку і звітності і регулювання діяльності комерційних банків;

2) переведення значної частини банків на більш високий рівень регулювання;

3) створення систем зведеної інформації про дотримання банками регулятивних норм, а також єдиної системи оцінки банків для банківського нагляду;

4) наближення порядку оцінки капіталу до умов Базельської угоди (розподіл на капітали першого та другого рівнів, забезпечення порівнянь в оцінці ризику активів тощо);

5) розробки чіткої системи класифікації активів;

6) створення системи норм, що захищають клієнтуру банків.

Крім того, ключовими поточними проблемами трансформації банківської системи України до світових стандартів сьогодні є:

1 ) створення фондів страхування вкладів фізичних і юридичних осіб;

2) структурна перебудова колишніх державним банків (ПІБ, Укрсоцбанк, “Україна”) і Ощадбанку;

3) посилення поточного режиму класифікації позик і створення резервів на покриття збитків по кредитах для того, щоб звітність банків відображала їх дійсне фінансове становище (такі резерви не повинні включатись капітал банку при розрахунку його достатності);

4) створення НБУ системи раннього попередження для виявлення проблемних банків;

5) створення Всеукраїнського реєстру гарантій і застав та даних про ризикових позичальників;

6) розробка програм санкцій тих банків, які є неліквідними або неплатоспроможними;

7) удосконалення існуючого порядку ліцензування банків з боку НБУ.

Важливим напрямком реформи банківської системи України, де активно може використовуватися зарубіжний досвід, є також радикальна перебудова кредитних відносин. Взято курс на відмову від множинності видів та умов надання позик, на спрощення системи кредитування, підвищення її оперативності, збільшення об'ємів кредитування. В зв'язку з цим можна згадати, що в деяких розвинутих країнах, наприклад у Франції, також спостерігається процес збільшення об'єктів кредитування, результатом якого став “глобальний експлуатаційний кредит”, однак це не є вирішення проблем прострочених позик.

Проблема простроченої заборгованості актуальна також для закордонної банківської практики. Запобіганню появі сумнівних кредитів сприяє погляд за якістю (кредитування) кредитного портфеля та ретельне вивчення комерційними банками кредитоспроможності потенційних клієнтів. В практиці комерційних банків США важливе значення надається аналізу репутації позичальника, під якою розуміється не просто повернення боргу, але й внутрішня зацікавленість в повному і своєчасному виконанні своїх платіжних зобов'язань. Поряд з цим, банки проводять аналіз таких факторів, які впливають на кредитоспроможність: одержання прибутку, володіння активами і стан кон'юнктури. В комерційних банках США індивідуальні характеристики кредитоспроможності клієнта одержали назву “5 С” кредиту.

Джерелом інформації, що широко використовується в США, служить аналітична фірма. Вона надає інформацію про фінансову силу потенційного клієнта, виконує складну кредитну експертизу. Досвід закордонних банків по визначенню кредитоспроможності корисний для банків України при організації кредитних відносин.

Оскільки даний досвід базується на глибокому знанні клієнта, його можна використовувати для визначення:

· кола підприємств, з якими не можна мати кредитні відносини;

· найбільш раціональної сфери вкладання коштів;

· аналізу та оцінки кредитоспроможності.

Ці дані дозволяють диференціювати умови надання та використання позики, рівень процентної ставки, термін позики та інше. Закордонний досвід можна активно застосовувати в області депозитних операцій комерційних банків. До недавнього часу в нашій практиці депозитним операціям не надавалося вагомого значення. А в тих же американських банках головним видом позичкових коштів є депозити, що складають в пасивах 86 % .

Організація депозитних операцій відіграє велику роль для забезпечення ліквідності комерційних банків. Останнім часом за кордоном набула розвитку теорія регулювання банківської ліквідності через управління пасивами. В наш час вона прийнята на озброєння комерційними банками США. Для нашої практики будуть актуальними різноманітні інструменти депозитної політики закордонних банків.

ВИСНОВКИ

Для створення умов стабільної роботи всіх конкуруючих між собою банківських установ, а разом з ними всіх господарських суб'єктів, необхідне функціонування ефективної системи управління.

Основна мета банківського менеджменту -- максимізація одержаного прибутку. Це означає, що політика комерційного банку повинна будуватися на базі ретельної оцінки та передбачення різноманітних ситуацій, аналізі всіх факторів, які впливають на об'єм прибутку.

Менеджмент діяльності Ощадбанку Путильського відділення № 6799 ділиться на три рівні:

· перший - менеджмент вищого рівня, - тобто керівництво банку визначає основний напрямок розвитку діяльності банку. На цьому етапі формується основна місія, стратегічна мета банку;

· другий -- менеджмент середнього рівня, - орієнтований на виконання завдань, необхідних для досягнення головної стратегічної мети. Відповідальність за виконання цих завдань несуть керівники служб, підрозділів;

· третій -- менеджмент нижчого рівня, - де відбувається управління в середині самих функціональних одиниць.

Кожна управлінська діяльність розпочинається з постановки цілей. В роботі банків ми розглянули сукупність цілей, що стоять перед Ощадбанком Путильського відділення № 6799. Організаційна структура банку є важливою складовою успішного досягнення цілей. Від того, як організований банк, як налагоджені в нього відносини керівництва та підлеглих, залежить вся його діяльність. Організація -- одна з найважливіших функцій менеджменту.

Проаналізувавши зміни, які пройшли в організаційній структурі, ми можемо сказати, що застосування нової організаційної структури привело до більш ефективної роботи. Тому що дана структура дозволяє зосередити функції управління наданню окремих послуг спеціалістами по конкретних напрямках.

В умовах підвищення ролі прибутку банку як оцінюючого показника актуальним стає аналіз банківської діяльності з виявленням факторів, що впливають на дохідність банку. До основних факторів, які впливають на прибуток банку, відносяться дохідність активів та рівень достатності капіталу.

У сфері модернізації механізму кредитування пропонуються наступні заходи:

· використання АБС -- при аналізі кредитного портфеля, виявлення та ліквідація сумнівних кредитів. Його впровадження дозволить мінімізувати ризик непогашення кредитів та покращити якість кредитного портфеля;

· зміни в практиці формування резервного фонду;

· виявлення причин погіршення господарської діяльності клієнтів;

· організація контролю на всіх стадіях кредитного процесу;

· методика раннього виявлення сумнівних кредитів, організація роботи по їх ліквідації, включаючи модифікацію кредитних відносин, реалізацію забезпечення, звернення до суду.

Перехід до ринкових відносин створює умови для розвитку споживчого кредиту. Застосування оцінок кредитоспроможності індивідуальних позичальників, інформація про їх доходи, високі процентні ставки гарантують від можливих ризиків.

Необхідний ретельний аналіз рентабельності, адже тільки з точки зору рентабельності банк формує пропозиції акціонерам та вкладникам. В умовах високих темпів інфляції достовірність оцінок та коректність обіцянок може бути досягнута тільки при врахуванні цих темпів.

Скороченню витрат банку будуть сприяти:

· гармонізація структури ресурсної бази, тобто збільшення частки розрахункових та депозитних рахунків підприємств, організацій, громадян та зменшення частки багатовартісних інструментів (міжбанківських кредитів). Для цього необхідно в банку створити спеціальний підрозділ, який би цілеспрямовано займався тільки ресурсами;

· розумне зменшення непроцентних розходів.

Збільшення частки “працюючих активів” приводить до зростання валових доходів банку. До активів, які приносять прибуток відносяться: короткострокові позики, довгострокові позики, кредити іншим банкам, цінні папери, паї, акції, засоби, перераховані підприємствам для участі в іншій господарській діяльності.

Підводячи підсумки, можна сказати що комерційний банк -- основна ланка банківської системи будь-якої цивілізованої держави.

Комерціалізація банків означає переведення кредитного процесу на ресурсний тип його побудови. В зв'язку з цим гостро постає проблема пасивних операцій у банківській справі. Необхідно більш щільно пов'язувати депозитний процент з кон`юнктурою на ринку кредитних відносин (ресурсів) та темпами інфляції, активніше впроваджувати нові депозитні інструменти, а саме -- депозитні сертифікати.

Список використаної літератури

1. Банк у законі, або що треба робити для цивілізованої діяльності банківської системи (М.Савчук, А.Мороз, З.Ватаманюк) // Голос України. - 1994 . - №35 23 лютого с.6.

2. Закон України про внесення змін до Закону України “Про банки і банківську діяльність” // Уряд. кур'єр.- 1997 16 січня с. 7.

3. Закон України про внесення змін до Закону України “Про банки і банківську діяльність” // Голос України.- 1997 10 січня с. 3.

4. Інформаційна система “Нормативні акти України”, Закон України “Про банки і банківську діяльність” затверджений постановою Верховної Ради № 873 - 12 від 20.03.91р. із наступними змінами і доповненнями с.1-25.

5. Інформаційна система “Нормативні акти України”, положення “Про міжбанківські розрахунки на Україні” затверджене постановою Правління Національного Банку України №65 від 21.03.96 р. с.2-18.

6. Інформаційна система “Нормативні акти України”, постанова “Про порядок створення і реєстрації комерційних банків” із змінами, внесеними постановою Правління Національного Банку України №182 від 23.07.96 р. с.1-3.

7. Теоритические основы банковского управления // Банковский механизм управления экономикой. - Саратов, 1990 г. - с. 6-58.

8. Александров С. Бизнес и банки - 1991 г. - №17 - с.16-20.

9. Білуха М. Контроль та аудит діяльності комерційного банку.// Бухгалтерський облік і аудит. - 1996 р. - № 12. - с.29-33.

10. Білуха М. Аудит фінансового стану юридичних осіб - акціонерів (часників) комерційного банку.// Бухгалтерський облік і аудит. - 1997 р. - №2 . - с.23-26.

11. Волынский Г. Банковская система.// Бизнес информ. - 1997 г. - №7. - с.53-59.

12. Вышлинский Г. Программа НБУ на 1996 г. : надежды на лучшее. // Фин. Украина. - 1996 г. - 13 февраля . - с.3

13.Гейлбронер Р., Тароу Л. Економіка для всіх. Як працює банківська система.// Галицькі контракти . - 1995 р. - № 25 . - с.58-59. - Продовження в № 28.

14. Геращенко В. Учёт и операционная техника в банках СССР. - М: Финансы и статистика. - 1990 г. - с 27-34.

15. Геращенко К. Грошова реформа буде проведена цього року. //Галицькі контракти. - 1996 р. - №34. - с.15-17.

16. Гудзинський О. Менеджмент та його формування. // Економіка. Закон. Ринок. - 1994 р. - №2. - с.22-23.

17. Давидов С. Банки і ринок. // Економіка, закон, ринок. - 1994 р. - №4. -с17-19.

18. Ерофеева Т. Банківські операції з коштами населення в Україні.// Визвольний шлях. - 1996 р. - №8 .- с.963- 965.

19. Кириленко В. Сучасні банківські платіжні інструменти. // Бухгалтерський облік і аудит.- 1996 р.- №4 . - с.25-27.

20. Крутик А. Огляд ситуації в банківській системі . // Галицькі контракти. - 1996 р. - №20 . - с.14-19.

21. Круглов П. Финансы СССР.-1990р.-№6.-с.10.

22. Курінний С. Вибір моделі державного управління банківською системою. // Розбудова держави. - 1995 р. - №5-6.-с.43-45.

23. Липис А. Электронная система денежных расчётов. // М: Финансы и статистика.-1988г.- с.56-61.; - с.70-74.; - с.112-116.

24. Матвієнко В. Банківські важелі і реформуваня економіки України.// Урядовий кур'єр. - 1996 р. - 4 квітня . - с. 9-10.

25. Міщенко В. Національний банк України дозволяє банкам інвестувати, але не радить цим захоплюватися.// Галицькі контракти. - 1996 р. - №28. - с.18-20.

26. Пашкус Ю. В., Мисько О. Н. Фінансовий менеджмент. // Пашкус Ю. В., Мисько О. Н. Введение в бизнес.- Л.,1991.- С.176-196.

27. Петровська Н. Кредитно-фінансові проблеми та банківська справа в дослідженнях українських економістів зарубіжжя (60-ті роки XX століття).// Банківська справа. - 1997 р.- №11131.- с.44-49.

28. Рядченко В. Як вибрати “свій” банк, кілька практичних порад. // Бухгалтерський облік і аудит. - 1995 р. - №9. - с.19-22.

29. Собко В. Коментар до Плану рахунків бухгалтерського обліку у банках України.// Бухгалтерський облік і аудит. - 1996 р. - № 12. - с. 14-18.

30. Степаненко А. Життя банківської системи очима банківського нагляду.// Фінансова Україна. - 1997 р. -25 березня. - с. 17, 20.

31. Стоянова Е. С. Терминология и базовые понятия финансового менеджмента.// Бух.учёт. - 1994 г. - №4. - с.20-21.

32. Ющенко В. Банківська система України в ринковій економіці. // Економіка України. - 1994 р. - №3. - с.3-8.

33. Про деякі підсумки діяльності комерційних банків України у 1996 році. // Асоціація Українських банків. - с. 1-3.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Сутність банківської системи й грошової пропозиції. Функції Національного банку України та комерційних банків. Структура капіталу в банківській системі України. Надання послуг в банках. Державне регулювання банківської системи України, її саморегулювання.

    курсовая работа [76,2 K], добавлен 20.11.2010

  • Сутність комерційного банку. Поняття банківської діяльності та банківського законодавства. Банківська система та її елементи. Характерні риси та особливості розвитку банківської системи України.

    курсовая работа [349,1 K], добавлен 04.09.2007

  • Поняття, основні функції та розвиток банківської системи України. Банківська система як самостійна галузь економіки. Типи банківських систем та їх структура. Поліпшення роботи банківської системи України в умовах переходу до ринкової економіки.

    курсовая работа [88,1 K], добавлен 01.06.2013

  • Правові засади банківської діяльності. Державний банк. Документи для державної реєстрації в Національному банку України. Функції Національного банку. Банківська діяльність та банківські операції. Європейське банківське право.

    контрольная работа [21,5 K], добавлен 14.02.2007

  • Історія розвитку банківської діяльності. Поняття, структура і функції банківської системи. Характеристика банків провідних країн світу (Німеччина, США, Великобританія). Особливості правового статусу банків в умовах переходу України до ринкової економіки.

    курсовая работа [200,2 K], добавлен 15.12.2015

  • Принципи функціонування банківської системи в національному господарстві. Особливості банківської системи Китаю, роль ринкових реформ. Діяльність Народного, Експортно-імпортного банку, Державного банку розвитку, Банку сільськогосподарського розвитку.

    реферат [14,8 K], добавлен 06.04.2011

  • Основні етапи формування та розвитку банківської системи України, її специфічні риси та особливості. Політика Національного Банку України. Аналіз банківської системи України, її поітики та стратегічних цілей. Стан банківської системи у 2008 році.

    курсовая работа [48,0 K], добавлен 12.07.2010

  • Аналіз методологічних підходів до питання сутності банківської системи перехідного типу. Вивчення грошово-кредитного ринку України. Оцінка умов становлення та розвитку банківської системи України. Інституційні зміни діяльності комерційних банків.

    дипломная работа [551,8 K], добавлен 19.02.2015

  • Становлення банківської системи України. Національний банк України – головний елемент банківської системи. Розвиток банківської системи, захист і стабільність валюти. Відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері.

    реферат [24,6 K], добавлен 10.11.2010

  • Структура управління Ощадного банку. Система організації роботи підприємства, банківські операції. Особливості маркетингу в комерційному банку. Документація, яка регламентує роботу співробітників відділу маркетингу. Конкурентне середовище підприємства.

    отчет по практике [76,7 K], добавлен 08.11.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.