* бізнес-план проекту та додатки до нього або техніко-економічне обгрунтування;

* баланси підприємства, звіти про фінансові результати за останні три роки діяльності;

* перелік та розрахунок вартості майна, що передається банкові в заставу, з визначенням його залишкової балансової вартості, року будівництва чи випуску, місця розташування, короткої характеристики.

Перелік інших документів, що необхідні для проведення поглибленого аналізу фінансового стану позичальника:

- анкета позичальника;

- засвідчені підприємством, а за необхідності - нотаріально засвідчені копії контрактів, які будуть оплачені за рахунок кредиту. Умови платежу за цими контрактами повинні передбачати переважно акредитивну форму розрахунків або оплату за фактично отриманий товар і лише в окремих випадках - попередню оплату (остання забороняється за імпортних контрактів);

- копії контрактів, які підтверджують, що виручка від них забезпечує окупність проекту;

- річний звіт, баланс підприємства і форми бухгалтерської звітності № 2, 3 за останні три роки діяльності, звіт про дебіторсько-кредиторську заборгованість на останню звітну дату. За короткострокового кредитування додатково додаються: фінансова звітність за останні 4 квартали; щоквартальний обсяг продажу продукції за останній рік;

- на вимогу банку можуть подаватися розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості з обов'язковим зазначенням строків її виникнення й погашення. За наявності простроченої кредиторської заборгованості необхідно повідомити конкретні заходи, ужиті для її погашення;

- розрахунок помісячного грошового потоку на термін надання кредиту (за всіма видами діяльності);

- звіт про проведення перевірок аудиторськими фірмами, якщо такі проводились;

- перелік майна, що передається в заставу, та розрахунок його вартості із визначенням залишкової балансової вартості, року будівництва чи випуску, місця розташування, характеристик та відповідні документи, які підтверджують право власності на майно;

- документи, що підтверджують повноваження осіб, які репрезентують інтереси підприємства-позичальника;

- нотаріально засвідчені копії ліцензій на право здійснення статутної діяльності (у разі потреби).

Якщо позичальник не є клієнтом банку-кредитора, то на вимогу банку він додатково надає:

- довідку про рух коштів на всіх рахунках або виписки з рахунків підприємства позичальника, засвідчені банком, який обслуговує підприємство (з поточного та валютних) за останні 6-12 місяців;

- довідку податкової інспекції або банку, що обслуговує позичальника, про брак обов'язкових до сплати документів (картотеки № 2);

- довідку про брак заборгованості за банківськими кредитами та про строки повернення підприємством-позичальником раніше одержаних кредитів;

- нотаріально засвідчені зразки підписів та відбитки печатки.

Погоджуючись на видачу довгострокового кредиту на будівництво нових об'єктів, розширення діючих потужностей, їх реконструкцію або технічне переоснащення, банк вимагає від підприємства вкладення його власних коштів, як правило, в розмірі від 10 до 30% вартості проекту.

При цьому підприємство подає до установи банку документи згідно зі стандартним переліком документів для довгострокового кредитування, а також додатково:

- зведений кошторис будівництва;

- відомості про договірну ціну;

- контракти та договори на виконання робіт з будівництва, постачання обладнання та його монтажу;

- документ про відведення земельної ділянки під будівництво даного об'єкта;

- дозвіл органів виконавчої влади (держархбудконтролю) на проведення будівельних робіт;

- висновки експертизи - відомчої, екологічної, охорони праці, енергетичної.

Банк має право вимагати від підприємства подан ня проектно-кошторисної документації для здійснення експертизи проектних рішень щодо будівництва.

Для підприємств, які є надійними і постійними клієнтами банку, перелік документів може бути й меншим.

Кредитування витрат з будівництва, реконструкції або технічного переоснащення здійснюється відкриттям підприємству невідновлюваної кредитної лінії. Кредитування розпочинається лише після використання підприємством-позичальником власних коштів, передбачених на ці заходи.

На третьому етапі банк:

* вивчає формальну й неформальну інформацію про підприємство;

* оцінює його ділову репутацію та імідж;

* аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить поглиблене обстеження його фінансового стану і визначає міру ризику;

* визначає перспективи розвитку підприємства;

* перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту.

Для надання кредиту важливе значення має оцінка кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела обігових коштів, результати фінансової діяльності. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності, галузевої специфіки та інших факторів.

Під час аналізу кредитоспроможності враховується також наявність чи відсутність у минулому кредитних відносин підприємства з банком, розмір і строки надання позики.

Комерційний банк здійснює оцінку фінансового стану підприємства перед наданням йому позики, а далі - щоквартально.

В Україні критерії оцінки фінансового стану підприємства-позичальника визначаються кожним комерційним банком самостійно.

Для оцінки фінансового стану підприємства - юридичної особи враховуються такі об'єктивні показники його діяльності:

* обсяг реалізації;

* прибутки і збитки;

* рентабельність;

* ліквідність;

* грошові потоки (рух коштів на рахунках клієнтів);

* склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості. Ураховуються також інші фактори:

* ефективність управління підприємством;

* ринкова позиція підприємства і його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі;

* наявність державних замовлень і державної підтримки підприємства.

Комерційні банки розробляють показники додаткової оцінки підприємств-позичальників залежно від основного виду діяльності та форм власності.

На основі проведеного аналізу системи основних показників діяльності комерційним банком визначається клас надійності підпри-ємства-позичальника.

Для підприємства, що отримує кредит, важливо знати, на які аспекти його діяльності банк звертатиме особливу увагу (рис, 7.9).

А. Фінансові коефіцієнти

До фінансових коефіцієнтів належать:

* коефіцієнт заборгованості;

* коефіцієнт ліквідності;

* коефіцієнти оборотності;

* коефіцієнти прибутковості.

Коефіцієнт заборгованості показує, наскільки діяльність підприємства фінансується за рахунок позичених коштів. Цей коефіцієнт розраховують діленням загальної заборгованості на власний капітал. Частка позичених коштів дає уявлення про кредитоспроможність підприємства та рівень фінансового ризику, якого можуть зазнати кредитори: якщо нижчий коефіцієнт, то ліпше вони захищені від втрат у разі, коли підприємство різко скоротить обсяг активів або зазнає збитків.

Коефіцієнт ліквідності свідчить про здатність підприємства виконати короткострокові зобов'язання. Розраховують цей коефіцієнт діленням ліквідних активів на короткострокову заборгованість.

Коефіцієнти обіговості свідчать, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи.

"Обіговість дебіторської заборгованості у днях" показує середню кількість днів, необхідних для погашення дебіторської заборгованості.

"Обіговість товарно-матеріальних запасів у днях" показує середню кількість днів, необхідних для того, щоб шляхом реалізації продукції перетворити товарно-матеріальні запаси на гроші.

Коефіцієнти прибутковості показують загальну ефективність (результативність) діяльності підприємства.

- Коефіцієнт витрат показує прибутковість підприємства щодо обсягів реалізації продукції. Для його розрахунку чисту виручку від реалізації після відрахування витрат на основну діяльність ділять на чисту виручку від реалізації. Зниження коефіцієнта витрат може вказувати на зниження цін на продукцію або на меншу ефективність виробництва.

- Окупність інвестицій або активів свідчить про здатність підприємства ефективно використати активи для отримання прибутку. Для розрахунку показника прибуток після сплати податків ділять на загальні активи.

- Окупність власного капіталу показує загальну ефективність отримання прибутку за допомогою капіталу, вкладеного акціонерами у дане підприємство (дохідність акціонерного капіталу, відображеного в балансі). Для розрахунку коефіцієнта прибуток після сплати податків ділять на акціонерний капітал. Якщо підприємство має великий обсяг позичених коштів, високий показник окупності власного капіталу, це свідчить про надмірний фінансовий ризик, який воно взяло на себе.

Аналізуючи стан і ділову активність підприємств, ці коефіцієнти порівнюють із показниками конкурентів і визначають зміни, що сталися протягом визначених періодів (динаміку змін).

Б. Рух грошових коштів

Звіт про рух грошових коштів відображає приплив І відтік коштів підприємства за певний період.

Приплив й відтік коштів можна поділити на три категорії, залежно від видів діяльності підприємства:

- виробнича діяльність;

- інвестиційна діяльність;

- фінансова діяльність.

Такі звіти мають велике значення та допомагають фінансовому менеджеру планувати грошові кошти підприємства на середній та тривалий термін (табл. 7.2).

Дані про рух грошових коштів допомагають:

- оцінити спроможність підприємства нагромадити в майбутньому кошти для виплати основного боргу за кредитом, відсотків і дивідендів;

- визначити потребу підприємства в зовнішньому фінансуванні.

Дані про рух коштів допомагають зрозуміти сутність фінансових операцій підприємства, виявити дисбаланс у використанні ресурсів і вжити відповідних заходів.

Аналіз руху грошових коштів показує, як формувались грошові потоки у минулому. Але можливість погасити заборгованість залежить від майбутніх грошових потоків. Тому необхідною є система, що дає змогу прогнозувати рух грошових коштів і визначити обсяг необхідного фінансування наступного року.

Негативний рух грошових коштів означає, що підприємству необхідний кредит у межах отриманого негативного значення.

Позитивний рух грошових коштів означає, що підприємство потенційно матиме змогу зменшити існуючу заборгованість.

Рішення про надання або відмову у наданні кредиту залежить від того, наскільки банк довіряє підприємству та наскільки він задоволений прогнозом.

В. Оцінка ділового середовища підприємства

У процесі кредитування банк проводить аналіз ділового середовища, що в ньому працює підприємство, та пов'язаного з цим ризику.

Деякі підприємства працюють у нестійких секторах економіки і, можливо, в результаті цього перебувають на межі банкрутства. Інші підприємства працюють у стабільних секторах економіки.

Аналіз інформації про ділове середовище підприємства-пози-чальника здійснюється з урахуванням таких показників:

- форма власності;

- вид діяльності;

- ринки та клієнти позичальника;

- конкуренція;

- постачальники;

- виробничі потужності;

- керівництво й організація;

- сильні та слабкі сторони підприємства-по зичальника.

1. Форма власності. Форма власності вказує на міру ризику у разі втрати платоспроможності чи банкрутства підприємства, а також на те, хто при цьому нестиме фінансову відповідальність (наприклад у вигляді гарантії).

2. Вид діяльності. Вивчаються перспективи розвитку галузі, в якій працює підприємство-позичальник.

Тривалий успіх певного роду діяльності залежить від терміну випуску продукції, використання нових технологій або розширення ринку збуту.

3. Ринки та клієнти позичальника. Визначаються сильні та слабкі сторони позиції підприємства на ринку порівнянням результатів кількох минулих років і оцінкою перспектив розвитку в майбутньому.

Товари та послуги, що виробляються підприємством-позичальником, реалізуються на певних ринках відповідним клієнтам. Від них залежить майбутній рух грошових коштів підприємства-позичальника.

4. Конкуренція. Підприємство-позичальник повинно мати уявлення про свою конкурентоспроможність.

Діяльність конкурентів справлятиме вплив на майбутнє становище на ринку, на розмір власної частки ринку та прибутковість діяльності підприємства-позичальника.

Підприємство-позичальник повинно мати таку інформацію:

- назви основних вітчизняних і закордонних конкурентів;

- сильні і слабкі сторони їхньої продукції, цін, їхньої позиції на ринку;

- порівняльна позиція підприємства-позичальника та його конкурентів на ринку: сильна - середня - слабка;

- зміни продукції чи технологій, що очікуються на підприємстві-позичальнику;

- злиття чи концентрація підприємств на ринку, де працює позичальник.

5. Постачальники. Для виробництва товарів і послуг підприємству необхідна сировина й комплектуючі, які купують у постачальників.

Банки звертають увагу на надійність постачальників і наявність у підприємства сировини.

6. Виробничі потужності. Виробничі потужності - це основні засоби, необхідні підприємству для ведення основної діяльності.

Банк може вимагати дані про виробничі потужності позичальника з метою оцінки їхньої якості.

7. Керівництво та організація.

Банк може вимагати від підприємства таку інформацію:

Керівництво

- основні обов'язки керівників підприємств;

- кваліфікація та професійний досвід;

- наявність вакансій серед керівних посад підприємства;

- застосування сучасних методів управління, наприклад, наявність бізнес-плану й маркетингової концепції, налагодженої системи ведення бухгалтерського обліку та методів контролю, порядок прийняття рішень і звітності.

Організація

- організаційна структура нині і в майбутньому;

- кадрове планування;

- організація збуту: кількість торгових представництв, агентів, магазинів та інших торгових точок, співпраця у сфері збуту.

8. Сильні та слабкі сторони підприємства-позичальника.

Сильні сторони:

- добре відоме на ринку, має високий імідж і власну торговельну марку;

- продукція та послуги користуються стійким попитом, мають добрі перспективи на майбутнє;

- сучасне обладнання й технології тощо.

Слабкі сторони:

- неконкурентоспроможні ціни;

- традиційно невисока якість продукції;

- продукція та послуги користуються невеликим попитом і мають не дуже добрі перспективи на майбутнє;

- дуже сильна конкуренція;

- труднощі в отриманні сировини або велика залежність від одного постачальника тощо.

На підставі оцінки кредитоспроможності позичальника й ефективності комерційної угоди (проекту) банк приймає рішення про доцільність видачі підприємству кредиту й укладає з ним кредитний договір.

Неодмінною умовою укладання банком кредитного договору є надання підприємством застави. Перевага віддається заставі рухомого і нерухомого майна. Угода про заставу укладається між підприємством-заставодавцем і банком-заставодержателем у письмовій формі і передбачає деталізацію заставних вимог: їх розмір, строки виконання зобов'язань з повернення кредиту і сплати відсотків за нього, склад (опис) та вартість заставленого майна, вид застави (заставлене майно залишається в заставодавця або передається у володіння заставодер-жателя), місце знаходження предмета застави, зобов'язання зі страхування заставленого майна тощо.

Такі форми забезпечення, як поручительство або гарантії юридичних осіб, використовуються лише за надання кредиту надійним підприємствам або в разі прийняття у забезпечення гарантій Уряду України, надійних банків тощо. Документи, що свідчать про забезпечення, підприємство подає в банк до отримання кредиту.

Зміст кредитного договору визначається підприємством і банком самостійно. У ньому вказується мета кредитування, умови, порядок надання й погашення позики, спосіб забезпечення кредиту, відсоткові ставки за кредит, права і відповідальність сторін та інші умови.

Відповідно до договору банк бере на себе зобов'язання надати підприємству визначену суму грошових коштів у обумовлений термін. Підприємство зобов'язується: використати отримані кошти на зазначені в договорі цілі; своєчасно погасити позику; сплатити відсотки й надати можливість банку контролювати цільове використання кредиту, а також його забезпечення.

Кредитний договір, як правило, містить такі розділи:

І. Загальні положення.

ІІ. Права та обов'язки позичальника.

III. Права та обов'язки банку.

IV. Відповідальність сторін.

V. Порядок вирішення суперечок.

VI. Термін дії договору.

VII. Юридичні адреси сторін.

І. Загальні положення: найменування сторін; предмет договору - вид кредиту; сума й розмір відсоткової ставки; умови забезпечення виконання зобов'язань за кредитом (застава, гарантія, поручительство); порядок надання та погашення кредиту; порядок нарахування й сплати відсотків за кредит.

ІІ. Права та обов'язки позичальника

2.1. Права підприємства-позичальника:

1) вимагати від банку кредит в обсягах і в термін, зазначений у договорі;

2) достроково погасити заборгованість (за наявності фінансових можливостей);

3) скасувати договір у разі невиконання банком умов договору.

2.2. Обов'язки підприємства-позичальника:

1) використовувати отриманий кредит на цілі, обумовлені договором;

2) повернути наданий кредит у встановлений термін;

3) своєчасно сплачувати банку відсотки за користування кредитом;

4) своєчасно надавати банку баланс та інші документи для здійснення контролю за позикою;

5) забезпечити достовірність даних, наданих для отримання кредиту, і можливість контролю за його використанням;

6) інформувати банк про зміни організаційно-правової форми підприємства;

7) інше (згідно з договором).

ІІІ. Права та обов'язки банку

3.1. Права банку:

1) проводити перевірку забезпечення наданого кредиту і його цільового використання;

2) припиняти видачу нових позик і пред'являти претензії щодо раніше наданих у разі порушення підприємством умов кредитного договору, а також виявлення недостовірної звітності, недоліків у веденні бухгалтерського обліку, затримки сплати відсотків за кредит;

3) стягувати з підприємства за пролонгацію кредиту відповідну комісійну винагороду;

4) переглядати відсоткові ставки за користування кредитом у разі зміни рівня облікової ставки НБУ;

5) здійснювати нарахування і стягнення компенсації за невикористаний кредит (у разі офіційної відмови підприємства від кредиту чи його частини протягом терміну дії договору).

3.2. Обов'язки банку:

1) надавати підприємству кредит в обсягах і у строки, обумовлені договором;

2) інформувати підприємство про факти і причини дострокового стягнення банком кредиту;

3) інформувати підприємство про зміни у нормативних актах з питань кредитування і розрахунків, запр оваджених черговим рішенням Національного банку.

IV. Відповідальність сторін

У разі порушення підприємством узятих на себе зобов'язань банк може:

1) припинити дальшу видачу кредиту;

2) вимагати його дострокового повернення;

3) зменшити суму кредиту, обумовлену договором;

4) збільшити відсоткову ставку за кредит;

5) за несвоєчасне повернення кредиту й відсотків стягнути пеню у розмірі, обумовленому договором, але не більше двократного розміру офіційної облікової ставки НБУ.

Підприємство може вимагати від банку відшкодування збитків, що виникли внаслідок порушення зобов'язання надати кредит або надання його не в повному обсязі.

За неповного використання кредиту підприємство сплатить кредиторові неустойку у розмірі плати банку за залучені кредитні ресурси і нестриманої маржі у звітному періоді.

Після укладення кредитної угоди банк відкриває підприємству позиковий рахунок, на який зараховується відповідна сума кредиту.

Кредити надаються підприємствам: у безготівковій формі - оплатою платіжних документів з позикового рахунку як у національній, так і в іноземній валюті, переказуванням коштів на поточний рахунок підприємства, якщо інше не передбачено кредитним договором; у готівковій формі для розрахунків зі здавачами сільськогосподарської продукції

7.2.3 ПОРЯДОК ПОГАШЕННЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ ПІДПРИЄМСТВОМ

Умови погашення кредитів суттєво впливають на фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Порядок погашення кредиту - це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово, частинами. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.

За способом погашення позики можуть бути: до запитання, з погашенням у відповідний термін, з довгостроковим погашенням.

За позиками до запитання строк повного повернення конкретно не визначається і погашення відбувається на вимогу банку.

Позика може погашатися підприємством не тільки відповідно до кредитного договору, а й достроково (на вимогу кредитора або на бажання підприємства).

За характером погашення кредити поділяються на такі види:

1) дисконтні;

2) позики, які погашаються поступово - щомісячно, щоквартально, раз на півроку, щорічно;

3) позики, які погашаються одноразовим платежем після закінчення терміну позики, тобто підприємство одночасно сплачує банку суму основного боргу та нарахованих відсотків;

4) амортизаційні (здійснюється поступова виплата основного боргу та відсотків рівномірними внесками).

Можуть бути й інші способи погашення, які зазначаються у кредитному договорі (наприклад надання підприємству пільгового періоду кредитування, тобто відстрочки погашення кредиту).

На відміну від звичайних надання дисконтних позик передбачає утримання позикового відсотка (дисконту) під час видачі кредиту.

Приклад 4.

За звичайною позикою підприємство отримало кредит 100 тис. грн. під 20 % річних. Після завершення року воно сплатить банку одноразово 120 тис. грн. За дисконтною позикою відсотки буде утримано негайно, тобто підприємство отримає 80 тис. грн. (100 тис. грн. - 20 тис. грн.) і через рік поверне їх банку.

Законодавством України видачу дисконтних позик заборонено.

За погашення періодичними внесками певна частка основної суми кредиту сплачується однаковими внесками протягом терміну дії кредитної угоди, а більша частина його - після закінчення терміну кредиту.

За "амортизаційного" погашення основну суму кредиту підприємства сплачують поступово. Платежі здійснюються однаковими сумами регулярно і включають відповідну частину суми основного боргу і відсотків. Погашення однаковими внесками передбачає, що кожен наступний платіж менший за попередній, оскільки відсоткові виплати з часом знижуються.

Інші способи погашення кредиту:

* порядок погашення може бути пов'язаний з доходами від заходу, що кредитується (погашення кредиту з перервою, тобто з пільговим періодом, а регулярні внески для погашення здійснюються тільки тоді, коли проект починає давати дохід);

* внески для погашення основної суми кредиту здійснюються нерегулярно й неоднаковими сумами.

Джерелами погашення кредиту, отриманого підприємством, можуть бути:

- виручка від реалізації продукції, що її отримає підприємство в процесі реалізації проекту кредитування;

- виручка від реалізації продукції власного виробництва, не пов'язаного з проектом кредитування;

- інші надходження від господарської діяльності.

Умови погашення кредиту обумовлюються під час підписання договору підприємства з банком, виходячи з:

- цільового спрямування кредиту;

- обсягів та терміну позики;

- порядку та строків надходження коштів на рахунок підприємства;

- сезонності та циклічності виробництва;

- рівня платоспроможності та надійності матеріального забезпечення підприємства тощо.

Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно в розмірі, передбаченому кредитним договором. Сплата відсотків здійснюється за фактичну кількість днів користування позикою.

Підприємство може звернутись до банківської установи з'проханням переглянути графік погашення заборгованості та нарахування відсотків. Банк може зважити на клопотання, якщо підприємство доведе об'єктивну неможливість отримання передбаченого бізнес-планом доходу в обсязі, достатньому для погашення позики. За згодою банку підприємство укладає з ним або додаткову кредитну угоду, або коригує лише графік зміни термінів часткових платежів.

Дострокове стягнення суми основного боргу та нарахованих відсотків може статися, якщо підприємство використовує кредит не за цільовим .призначенням, подає до банку недостовірну звітність, має суттєві недоліки у веденні бухгалтерського обліку.

За несвоєчасне погашення боргу банк може стягнути з підприємства штраф. За відмови підприємства від сплати боргів банк стягує їх у претензійно-позовному порядку. У разі систематичного невиконання кредитних зобов'язань банк може порушити стосовно підприємства справу про банкрутство.

Погашення заборгованості за кредит та оплата відсотків за користування ним здійснюється у черговості, яка встановлюється сторонами під час укладання угоди. Відстрочка погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки здійснюється банком у виняткових випадках, наприклад у разі виникнення в підприємства тимчасових фінансових труднощів з непередбачених обставин. Цю відстрочку оформляють додатковим договором між позичальником та банком. Він є невід'ємною частиною основного кредитного договору. За несвоєчасного погашення боргу і за браком домовленості щодо відстрочки погашення кредиту банк застосовує до підприємства штрафні санкції.

Партнерські відносини підприємства з комерційними банками

Доступ до позичкового фонду, що формується у господарстві в силу причин, про які йшлося у попередньому матеріалі, підприємство за сучасних умов має через систему комерційних банків.В Україні сформувалася дворівнева кредитно-грошова система. Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" банківська система складається з Національного банку України та мережі комерційних банків, у тому числі колишніх державних спеціалізованих (Промін-вестбанк, Агропромбанк, Укрсоцбанк, Ощадний банк). До банківської системи належить також Експортно-імпортний банк (Ексімбанк), хоча валютні операції й усе, що пов'язане з обслуговуванням зовнішньоекономічної діяльності підприємств, здійснюють (поряд з Ексімбанком) й інші банки, якщо »вони мають на це дозвіл (ліцензію) Національного банку.

Доступ до позичкового фонду, що формується у господарстві в силу причин, про які йшлося у попередньому матеріалі, підприємство за сучасних умов має через систему комерційних банків.В Україні сформувалася дворівнева кредитно-грошова система. Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" банківська система складається з Національного банку України та мережі комерційних банків, у тому числі колишніх державних спеціалізованих (Промін-вестбанк, Агропромбанк, Укрсоцбанк, Ощадний банк). До банківської системи належить також Експортно-імпортний банк (Ексімбанк), хоча валютні операції й усе, що пов'язане з обслуговуванням зовнішньоекономічної діяльності підприємств, здійснюють (поряд з Ексімбанком) й інші банки, якщо »вони мають на це дозвіл (ліцензію) Національного банку.Національний банк є центральним державним банком України, Ті емісійним центром. Саме він проводить державну політику в сфері грошового обігу та кредиту, координує роботу комерційних банків, здійснює контроль за їх діяльністю.Безпосередньо підприємства він не обслуговує, виступаючи в ролі "банку банків". Усі підприємства мають рахунки і найрізноманітніші партнерські відносини з комерційними банками. Створюються вони з участю або без участі державної власності як акціонерні товариства і Діють, подібно до інших комерційних підприємств, з метою одержання прибутку. Тобто головним принципом діяльності комерційних банків є реалізація економічних інтересів їх власників. Специфіка реалізації цього принципу в банківському бізнесі полягає в тому, що економічні інтереси банку можуть задовольнятися максимальною мірою лише тоді, коли його діяльність відповідає економічним інтересам його клієнтури, тобто суб'єктів підприємництва та фізичних осіб.Одним із найважливіших принципів банківської комерції є принцип "усе для клієнта". Помилковою є думка про те, ніби банк має змогу постійно збільшувати свою прибутковість за рахунок, наприклад, різкого підвищення процентів за кредит, а також інших методів "обдирання" клієнтів. Подібна тактика банку погіршує економічне становище останніх, відштовхує їх від банку, а це призводить до того, що успіхи банку будуть нестійкими, короткотерміновими; такий банк неминуче почне втрачати клієнтуру і, отже, програвати в конкурентній боротьбі між банками. Цю обставину фінансова служба підприємства повинна враховувати, формуючи свої відносини з банками, як, до речі, і те, що банк -- підприємство суто партнерське. Всі взаємовідносини між ним і підприємством мають добровільний характер, починаючи з законодавчо закріпленого права підприємства вибирати собі обслуговуючий комерційний банк, а банку -- приймати чи не приймати на обслуговування те чи інше підприємство.Основна функція комерційних банків -- здійснення на договірних засадах кредитного, розрахункового й касового обслуговування підприємств та організацій. Усі напрями партнерських відносин між підприємством і комерційним банком, у тому числі в галузі кредитування, регулюються двосторонніми договорами. В них фіксуються умови, за яких банк здійснює ведення рахунків клієнтів, кредитування, безготівкові розрахунки за їх дорученнями, касове обслуговування, втому числі проведення інкасації та перевезення грошових знаків, довірчі операції, консультативні послуги, які пов'язані з банківською діяльністю, тощо.Законодавством України встановлено, що кожне підприємство має право відкривати поточний рахунок в одному або кількох комерційних банках за власним вибором. Поточний рахунок використовується для проведення всіх розрахунково-касових операцій (платежі підприємства своїм постачальникам, до державного бюджету, зарахування коштів, які надходять підприємству від покупців, видача готівки для виплати заробітної плати робітникам і службовцям підприємства тощо). Що ж до інших банківських операцій, у тому числі відкриття депозитних рахунків, одержання й погашення кредитів, то підприємство має право вступати в партнерські відносини не тільки з банками, у яких відкриті його поточні рахунки, а й з іншими банками. Цим створюються умови для конкуренції банків між собою, для боротьби за клієнтуру, що сприяє впровадженню ринкових відносин і поліпшенню банківської справи в країні.Кредитні ресурси комерційних банків, за рахунок яких вони мають змогу надавати позички підприємствам, формуються за рахунок їх статутних капіталів і залучених коштів -- залишків грошових коштів на поточних та інших рахунках своїх клієнтів, депозитів, а також кредитів Національного банку, міжбанківських кредитів інших комерційних» банків.Основним документом, який регулює кредитні відносини між підприємством і банком, є кредитний договір. Підприємство і банк самостійно виробляють форми своїх договірних відносин, тому кредитні договори можуть складатися або один раз на рік, або на кожний випадок одержання кредиту підприємством, а кредити можуть надаватися одноразово або відповідно до відкритої кредитної лінії.Форма кредитного договору вільна. Будь-яких спеціальних інструкцій щодо складання кредитних договорів між комерційним банком і підприємством Національний банк не видає.Якщо у підприємства виникає потреба в одержанні банківського кредиту, воно звертається в банк з пропозицією про укладення договору (угоди). Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. У будь-якому разі воно має вміщувати інформацію про необхідну суму кредиту, його цільове спрямування, форми забезпечення та строки погашення.Кредитний договір визначає права й зобов'язання позичальника і банку, за допомогою яких реалізуються основні принципи банківського кредитування: строковість, поворотність, платність, забезпеченість кредитів товарно-матеріальними цінностями або відповідними витратами виробництва, цільовий характер позичок. Зокрема, банк зобов'язується в певні строки надати кредит підприємству на умовах і на цілях, визначених договором. Фіксується домовленість щодо суми кредиту, строку його погашення, процентної ставки за кредитом, обсягу прав банку, пов'язаних з використанням наданого кредиту та забезпеченням його поворотності, інші домовленості (наприклад, спрямування валюти позички: або на оплату товарно-матеріальних цінностей, або на поточний рахунок, або для використання в інший спосіб).Зі свого боку підприємство зобов'язується використати кредит за призначенням, здійснити заходи для своєчасного повернення боргу, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом у встановленому розмірі. Договорами звичайно передбачається збільшення процентної ставки за затримку повернення позички понад обумовлений строк, що спонукає підприємство здійснювати заходи щодо додержання принципу строковості кредитування.З метою гарантування повернення виданих позичок комерційні банки в процесі кредитування підприємств постійно вивчають стан кредитоспроможності позичальників і матеріальну забезпеченість кредитів (кредитоспроможність -- це здатність позичальника своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань господарської діяльності). Основні критерії оцінки кредитоспроможності підприємства, які приймаються до уваги банками, такі:відсоток забезпеченості діяльності позичальника власними коштами (не менш як 50%);репутація позичальника, у тому числі за критерієм своєчасності повернення кредитів, одержаних раніше;забезпеченість продукції підприємства збутом та ін.З метою матеріальної забезпеченості й забезпечення повернення кредитів чинним законодавством передбачені певні положення, які банки використовують у взаємовідносинах зі своїми позичальниками.По-перше, при складанні кредитних угод банк має право обумовити видачу кредиту укладанням договору застави. Предметом такого договору є майно (або майнові права), яке не може бути відчужене підприємством-позичальником та на яке може бути накладене стягнення при невиконанні зобов'язання на погашення позички. Конкретно об'єктами застави можуть бути основні засоби, виробничі запаси, готова продукція, товари, цінні папери; їх вартість має бути достатньою для погашення кредиту, процентів за користування ним, а також для сплати штрафних санкцій за затримку повернення позички. По-друге, банк має право вимагати до видачі кредиту подання підприємством гарантії третьої юридичної особи; така гарантія -- це зобов'язання гаранта погасити борг за позичкою в разі її несплати підприємством-позичальником. Кредитування під гарантію банки застосовують щодо підприємств, фінансове становище яких, за їх оцінкою, визнається нестійким (наприклад, якщо підприємство функціонує збитково або якщо воно має низькі показники ліквідності, суть яких викладена у розділі 13). Щодо таких підприємств банки мають право запроваджувати також кредитування на умовах страхування кредитного ризику. В такому разі підприємство для одержання банківського кредиту спочатку звертається в страхову компанію і укладає з нею договір на страхування кредитного ризику. Банк також має право вимагати від підприємства переуступити йому право вимоги від страхової організації сплати страхового відшкодування у разі несплати боргу в установлений строк. Тоді між підприємством, страховою організацією та банком укладається відповідний договір. В будь-якому разі одержання кредитів на умовах страхування кредитних ризиків пов'язане зі значними додатковими витратами для позичальників. По-третє, банки в процесі кредитування мають право вимагати від підприємств подання всієї необхідної інформації і звітності для контролю за використанням кредиту, фінансовим станом і станом обліку та збереження заставленого майна (бухгалтерські баланси, дані про залишки товарно-матеріальних цінностей тощо), здійснювати перевірки на місці стану забезпеченості кредитів як за даними бухгалтерського обліку, так і в натурі. У кредитних договорах в обов'язковому порядку передбачається відповідальність підприємства-позичальника за використання не за цільовим призначенням одержаного кредиту у вигляді штрафу в розмірі до 25 відсотків від розміру використаного не за призначенням кредиту, а якщо для кредитування банк використовує кредитні ресурси Національного банку, штраф складає не менше 25 відсотків. Причому за порушення цієї норми чинного банківського законодавства комерційний банк несе матеріальну відповідальність перед Національним банком України (у разі якщо кредит виданий за рахунок кредитних ресурсів НБУ). При порушенні підприємством строків повернення кредитів і затримці сплати процентів банк у встановленому чинним законодавством порядку вживає заходів щодо стягнення боргу на свою користь. Примусове стягнення таких боргів здійснюється банком, якщо це передбачене договором. У разі неможливості стягнення боргів з підприємства банк має право порушити в суді справу про банкрутство підприємства-боржника. Банк за законом зобов'язаний зберігати банківську таємницю та забезпечувати конфіденційність інформації щодо операцій, здійснюваних клієнтами, в тому числі операцій з видачі, повернення кредитів, сплати процентів.

Кредитування підприємств

Щоб розвивати й підтримувати своя власна справа, Вам необхідно мати допуск до фінансових ресурсів. Найпоширеніший шлях фінансової підтримки - одержання банківського кредиту.

Відповідно до Положення Національного Банку України "Про кредитування", затвердженим Постановою Правління Національного Банку України N 246 від 28 вересня 1995 року, кредитування підприємницької діяльності здійснюється шляхом проведення кредитних операцій.

Кредитна операція - це договір про видачу кредиту, супроводжуваний записами по банківських рахунках, з відповідним відбиттям у балансах кредитора й позичальника.

Визначаються такі види кредитних операцій:

· Товарний кредит - господарська операція, що передбачає реалізацію продукції на умовах відстрочки платежу, якщо така відстрочка є більшої, ніж звичайні строки банківських рахунків або перевищує 30 календарних днів з дати реалізації.

· Комерційний кредит - господарська операція, що передбачає авансування продукції з відстрочкою дати реалізації, якщо така відстрочка є більшої, ніж звичайні строки поставки.

· Фінансовий кредит - господарська операція, що передбачає видачу засобів у борг на певний строк і під певні відсотки з поверненням основної суми заборгованості й нарахованих відсотків.

Кредитування властиво підприємницької діяльності здійснюється методом видачі банками фінансових кредитів.

Кредит - позичається капитал, що, банку в грошовій формі, переданий у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності й цільового характеру використання.

Для кредитування підприємницької діяльності банки можуть використати наступні форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорциумный.

Кредити, видавані банками, підрозділяються на:

· короткострокові - до 1 року;

· середньострокові - до 3 років;

· довгострокові - понад 3 років.

Комерційні банки можуть видавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої приналежності, статусу, форми власності у випадку наявності в них реальних можливостей і правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту й сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом. Кредити видаються суб'єктам підприємницької діяльності в безготівковій формі як у національної, так і в іноземній валюті.

Кредитні взаємини регламентуються на підставі кредитних договорів, що містяться між кредитором і позичальником тільки в писемній формі, які визначають взаємні зобов'язання й відповідальність сторін і не можуть змінюватися в однобічному порядку.

Кредитний договір може бути укладений як методом складання одного документа, підписаного кредитором і позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, що їх посилає.

Для одержання кредиту позичальник звертається в банк. Форма звертання може бути у вигляді листа, клопотання, заяви, заявки. У документах визначається:

· необхідна сума кредиту;

· напрямок засобів;

· строки погашення;

· забезпечення (застава);

· розмір відсотка;

· гарантії у випадку неповернення у встановлений строк;

· відповідальність за невиконання умов договору.

Розмір процентних ставок і порядок їхньої сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі залежно від кредитного ризику, поданого забезпечення, попиту та пропозицій, що зложилися на кредитному ринку, строку користування кредитом, дисконтної ставки й інших факторів. У випадку зміни дисконтної ставки умови договори можуть переглядатися й з лише на підставі взаємної згоди кредитора й позичальника.

Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного з, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту й ухвалює рішення щодо видачі або відмові у видачі кредиту.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному з і в зазначений кредитним договором строк розрахуватися зі своїми борговими зобов'язаннями.

Основні критерії оцінки кредитоспроможності позичальника:

· забезпеченість власними засобами не менш чим на 50 відсотків його витрат;

· репутація позичальника (кваліфікація, здатності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни);

· конкурентоспроможність на внутрішньому й зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту;

· економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел засобів для капіталовкладень) і ін.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього терміну дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, робить перевірки стану зберігання закладеного майна, що повинне бути передбачене кредитним договором. У випадку виявлення фактів використання кредиту не по цільовому призначенню банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх засобів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

Спірні питання, що виникають при укладанні договору, подведомственны арбітражним судам.

Що стосується забезпечення, то заставоутримувач здобуває право стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання строку виконання зобов'язань, забезпечених заставою, вони не будуть виконані, якщо інше не передбачено договором. У відповідності зі статтею 76 Цивільного кодексу України плин строку позовної давності для позову банку про стягнення на предмет застави починається з наступного дня після настання строку виконання зобов'язань по поверненню кредиту.

При припиненні (реорганізації, ліквідації) юридичного особи-заставника заставоутримувач здобуває право стягнення на закладене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язань, забезпечених заставою. Тому при таких обставинах плин строку позовної давності починається від дня, коли банк довідався або повинен був довідатися про наявність зазначених обставин.

Кредитно-фінансові організації й фонди, що роблять фінансову підтримку підприємствам численні й різноманітні. Насамперед - це комерційні банки. Необхідно мати через, що насамперед краще звернутися в той банк, де обсуживается Ваше підприємство. (Відмова в кредитуванні одним банком не обмежує Вас у звертанні до інших кредитних організацій).

кредитування банківська система

Показники діяльності банківської системи України

(за даними Національного банку України)

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Грошова маса, млн. грн.	32252	45755	64870	95043	125801	194071	261063	396156
Грошова база, млн. грн.	16780	23055	30808	40089	53763	82760	97214	141901
Облікова ставка НБУ (на кінець періоду), %	27,0	12,5	7,0	7,0	9,0	9,5	8,5	8,0
Процентні ставки банків у національній валюті, %
за кредитами	40,3	31,9	24,8	20,2	17,9	16,4	15,4	14,8
за депозитами	13,5	11,2	7,8	7,1	7,8	8,5	7,6	8,6
Вимоги банків за наданими кредитами, млн. грн.	19574	28373	42035	67835	88579	143418	245226	426863
Зобов'язання банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб, млн. грн.	18738	25674	37715	61617	82959	132745	184234	279738
Зобов'язання банків за коштами, залученими на рахунки фізичних осіб, млн. грн.	6780	11338	19302	32396	41611	73202	106715	164159
у національній валюті	3481	6566	11601	18875	22116	42176	57837	99411
в іноземній валюті	3299	4772	7701	13521	19495	31026	48878	64749
Офіційний курс національної грошової одиниці до іноземних валют, на кінець року, грн.
100 доларів США	543,45	529,85	533,24	533,15	530,54	505,00	505,00	505,00
100 євро	505,68	466,96	553,29	666,22	721,75	597,16	665,09	741,95
Середній офіційний курс національної грошової одиниці до іноземних валют, грн.
100 доларів США	544,02	537,21	532,66	533,27	531,92	512,47	505,00	505,00
100 євро	502,89	481,36	503,01	602,44	660,94	638,99	633,69	691,79

Більш 90% підприємств України відносяться до малого і середнього бізнесу, але при цьому складають у ВВП країни усього лише 11%. Для розвитку і зміцнення позицій на ринку таким підприємствам необхідна допомога надійного фінансового партнера, що може запропонувати вигідні умови довгострокового кредитування. "УкрСиббанк" визначив обслуговування середнього і малого бізнесу пріоритетним напрямком. Бізнес-модель банку побудована на світовому прикладі, коли з цим сегментом ринку працює Департамент, а допомога в розвитку українського підприємництва - стратегічна мета банку.

Найбільша кількість приватних підприємців зареєстровано в Київської, другий по чисельності дрібних бізнесменів регіон - Донецьк. Усього в Україні майже 320 тисяч невеликих підприємств. Фінансисти підрахували, ефективним для середнього і малого бізнесу є кредит на суму від 150 тисяч до 500 тисяч гривень терміном на 3 роки. "УкрСиббанк" щорічно збільшують обсяг кредитування таких клієнтів.

Обсяг кредитного портфеля для малого і середнього бізнесу за 9 місяців поточного року виріс на 200 млн. дол. Плани "УкрСиббанку" цю тенденцію зберегти.

"Для підприємств середнього і малого бізнесу ми пропонуємо повний спектр банківських послуг, але головне зараз - це кредитування. Перлини нашого продуктового ряду це програма "Кредитування під 14 %", що дає можливість одержати кредит у гривнях і програма "Шоколадні умови" зі зниженими процентними ставками в іноземній валюті", - зазначив Тарас Кириченко, заступник Голови Правління АКІБ "УкрСиббанк".

У рамках програми мікрокредитування банк реалізує цільові кредити на придбання комерційної нерухомості, комерційного автотранспорту й устаткування, а також поповнення обігових коштів. Користується популярністю серед бізнесменів програма лояльності "Квартет чемпіонів".

"УкрСиббанк" входить до п'ятірки ведучих банків країни, займає третє місце по розмірі статутного капіталу. З кожним роком "УкрСиббанк" розширює свою присутність у всіх секторах фінансового ринку. Регіональна мережа нараховує більш 950 філій і відділень, що обслуговують близько 60 тис. підприємств України і 2 млн. фізичних осіб.

"Професійною командою банку розроблені спеціальні програми для корпоративних клієнтів, представників середнього і малого бізнесу, приватних осіб. Сьогодні "УкрСиббанк" це фінансовий супермаркет, що впевнено розвивається і завжди готовий запропонувати клієнтам сучасний банківський сервіс на рівні передових європейських стандартів. Темпам росту банку можуть позаздрити не тільки вітчизняні конкуренти, але і багато закордонних фінансових інститутів. Те, що удалося "УкрСиббанку" за останні кілька років, не вдавалося ще жодному банку в Україні", - зазначив Тарас Кириченко.

Стратегічним інвестором "УкрСиббанку" є одна з найбільших банківських систем у світі BNP Parіbas. Інтеграція "УкрСиббанка" у систему BNP Parіbas відкриє банку нові можливості.

BNP Parіbas входить до десятки найбільших світових банків, здійснює свою діяльність у 95 країнах. За розміром активів BNP Parіbas займає 3 місце серед провідних європейських банків. За даними американського журналу Forbes банківська група BNP Parіbas посідає 18 місце у списку найбільших компаній світової економіки.

Передові технології BNP Parіbas дозволять підвищити рівень і якість обслуговування клієнтів, розширити продуктовий ряд "УкрСиббанку". Банківські послуги населенню стануть більш різноманітними, доступними і якісними.

Масштаби діяльності, мільярдні фінансові показники, суспільне визнання, багаторазовий ріст мережі відділень, досвід і професіоналізм 10 000-ний команди дозволять "УкрСиббанку" уже через два роки стати банком номер один в Україні.

Мікрокредитування

Найбільш популярні серед клієнтів кредити в рамках програми "Мікрокредитування" - близько 34% від загального портфеля. Умови одержання мікрокредитів максимально спрощені. У рамках програми мікрокредитування реалізуються цільові кредити: на придбання і будівництво комерційної нерухомості терміном до 11 років, комерційного автотранспорту - до 6 років, устаткування - до 3 років. Заставою по кредитах може виступати майно, що здобувається .

Зниження кредитних ставок

З 1 вересня ставки знижені в середньому на 2% по валютних кредитах і 1% по гривневим. Кредит у швейцарських франках банк видає під 8,5%, у доларах США - 12%, у євро - 11% річних. На сьогоднішній день ця сама конкурентна пропозиція на кредитному ринку України.

"Шоколадні умови"

Нова кредитна програма зі зниженими процентними ставками в іноземній валюті. "Шоколадна" ставка в доларах складає 10,5%, євро - 10%, у швейцарських франках - 7,5%. У рамках даної програми кредити на поповнення обігових коштів або фінансування поточної діяльності надаються терміном до 36 місяців з лімітом до 200 тис. євро, дол. США. Програма дозволить підприємцям зменшити витрати по щомісячній сплаті відсотків, також "Шоколадні умови" мають ряд інших переваг, серед яких: відсутність комісії за дострокове погашення кредиту, можливість одержати корпоративну платіжну карту, на залишок коштів по який нараховується процентна ставка в розмірі 3% річних і т.д.

Експрес-кредити

Швидко одержати 5 тис. дол. у кредит за спрощеною схемою одержання кредиту - це зручна новинка для представників середнього і малого бізнесу. Кредити терміном від 3 до 18 місяців надаються без застави, під поручительство. Кредитна ставка в гривні складає 30%, у доларах - 24% і в євро - 22% річних. Кредити дозволяють підприємцям швидко і без проблем поповнити свої обігові кошти. Головною особливістю експрес-кредитів є оперативність ухвалення рішення і видачі кредиту, а також мінімальні вимоги до документів.

Кредити у швейцарських франках"УкрСиббанк" пропонує унікальний на фінансовому ринку України продукт - кредити у швейцарських франках, річна ставка по кредиту складає від 8,2%. Це краща пропозиція на ринку. Максимальний термін кредитування для підприємців складає 11 років при кредитуванні комерційної нерухомості, автомобіля - 6 років, поповнити обігові кошти за рахунок кредитних можна терміном на 3 роки. Погашення кредиту здійснюється щомісяця рівними частинами, існує можливість відкласти перше погашення кредиту на термін до 12 місяців.