Управління операціями комерційного банку з організації кредитних відношень з юридичними і фізичними особами

Діяльність банків в умовах ринкової економіки неминуче пов'язана з ризиком. Тому в банківській справі велика увага приділяється проблемі оцінки рівня ризику, яким супроводжуються різні банківські операції.

Дана проблема має економічний і юридичний аспекти.

Економічний (або фінансовий) аспект полягає в тім, що при правильній оцінці ризику (відповідно при виборі правильного рішення про висновок або відмовлення від угоди) банк або дістає прибуток, або уникає збитків. Навпроти, при неправильній оцінці ризику (при невірному висновку або відмовленні від угоди) банк або зазнає збитків, або упускає прибуток. Тому проблема оцінки ризику безпосередньо зв'язана з однієї з головних задач банку - визначення найкращої (оптимальної) стратегії висновку угод, що забезпечує максимальне зростання прибутку за рахунок правильного вибору з усіх потенційно можливих угод їх окремого найкращого (по показниках прибутку і надійності) безлічі.

Окрім активних операцій, які безпосередньо є джерелом формування доходів банку на загальну ефективність роботи впливають ,також і пасиви банку, або банківські ресурси, тобто, сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і используемых ними для виконання активних і інших операцій. Акумулюючи грошові нагромадження, доходи і заощадження юридичних і фізичних осіб, банки перетворюють їх у позичковий капітал, тобто грошовий капітал, наданий у позичку власниками на умовах зворотності за плату у вигляді відсотка. Тому банківські ресурси називають банківським капіталом.

Діяльність комерційних банків полягає в залученні коштів і наданні їх у позичку або інвестування под більш високі процентні ставки. Вони виступають посередниками між тими, хто має у своєму розпорядженні тимчасово вільні кошти, і тими, хто в них бідує. Метою і рушійним мотивом здійснення такого посередництва є одержання банківського прибутку. )

Операції, за допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Суть пасивних операцій полягає в залученні різних видів внесків у рамках депозитних і ощадних операцій, одержанні кредитів від інших банків, емісії різних цінних паперів, а також проведенні інших операцій, у результаті яких збільшуються грошові кошти в пасиві балансу комерційного банку.

Для зручності розгляду джерел банківських ресурсів звичайно прибігають до їх класифікації. Існує безліч різних класифікацій ресурсів комерційних банків, побудованих на основі визначених критеріїв, однак усі вони не позбавлені визначених умовностей.

По своєму економічному змісту ресурси комерційних банків досить різноманітні.

Тимчасово вільні засоби бюджетів на рахунках у комерційному банку (якщо він залучається до касового виконання державного бюджету) утворюються в результаті їхнього поточного виконання, тобто від моменту надходження доходів на рахунки в банку до моменту їхнього використання.

Важливим банківським ресурсом є кошти клієнтів на рахунках у комерційному банку і кошти в розрахунках: залишки коштів на розрахункових і поточних рахунках підприємств, організацій і установ усіх форм власності; залишки фондів економічного стимулювання і спеціального призначення клієнтів, що зберігаються в банку на окремих рахунках; кошти, депоновані з метою забезпечення гарантії платежу при акредитивній формі розрахунків, розрахунках чеками й акцептованими платіжними дорученнями; кошти в розрахунках між установами одного комерційного банку; кошти бюджетних і громадських організацій; кошти спеціальних фінансово-кредитних інститутів.

До банківських ресурсів відносяться грошові заощадження населення, що формуються за рахунок скорочення поточного особистого споживання і призначаються для забезпечення його потреб у майбутньому.

Ресурсами комерційних банків є також кредити, надані іншими банками, включаючи іноземні, а також кошти інших банків, що знаходяться на їхніх кореспондентських рахунках у комерційному банку.

Нарешті, до ресурсів комерційних банком відносять інші грошові кошти, що утворюються в результаті проведення ними інших видів пасивних операцій.

У залежності від місця мобілізації банківських ресурсів їх підрозділяють на мобілізуємі самим комерційним банком і придбані в інших банків. На місці комерційними банками мобілізується велика частина ресурсів, наприклад, внески громадян і депозити підприємств і організацій.

Для оперативного задоволення додаткових потреб у коштах комерційні банки залучають ресурси, мобілізовані іншими банками.

Ресурси комерційного банку можна класифікувати по можливості прогнозування їхньої величини. При цьому виділяють ресурси, що піддаються прямому і непрямому прогнозуванню. До ресурсів прямого прогнозування відносять фонди банку і нерозподілений прибуток. Непрямому прогнозуванню підлягають засобу в розрахунках, залишки тимчасово вільних засобів на розрахункових рахунках підприємств і організацій, деякі інші джерела банківських ресурсів.

У залежності від часу використання банківські ресурси підрозділяють на постійні і тимчасові. Постійні -- це грошові кошти, чия динаміка або оборотність комерційним банком може бути спрогнозирована і визначена частина (стабільні залишки) використана для здійснення активних операцій.

Тимчасові банківські ресурси створюють кошти, що утворюються періодично і результатом здійснення деяких банківських операцій і динаміку яких важко прогнозувати.

З погляду джерел утворення ресурси комерційних банків поділяються на власні і притягнуті.

До складу власних ресурсів включаються кошти фондів комерційного банку, утворених при його створенні за рахунок коштів засновників (акціонерів), а згодом за рахунок відрахувань від прибутку і при необхідності додаткового випуску акцій. До них відноситься і нерозподілений прибуток комерційного банка. Власні ресурси -- лише відправна крапка для організації банківської справи і їхня роль у більшій мері зводиться до гарантування прибутковості і фінансової стійкості комерційного банку.

Комерційний банк має можливість залучати кошти підприємств, організацій, установ і населення. Частину залучених ресурсів він мобілізує але своєй ініціативі, для чого як позичальник виходить на грошовий ринок. Для оперативного задоволення своїх потреб у додаткових ресурсах комерційний банк звертається до інших комерційних банків, Національному банку або здійснює емісію визначених цінних паперів. Суть цієї операції складається у мобілізації комерційними банками коштів замість видачі кредиторам визначених цінних паперів.

Іншу частину залучених ресурсів комерційний банк мобілізує за допомогою того, що клієнти самі пропонують йому свої грошові кошти з метою забезпечення їхньої схоронності й одержання доходу.

Розглянемо приклад зміни облікової ставки НБУ, ставок за кредитами та ставок за депозитами Ощадбанку за період з 01.09.2001р. по 01.09.2002р. та зв»язок між їх темпами росту(падіння) (Додаток).

Справа в тому, що банківська система України нерозривно пов»язана з економічною ситуацією у країні, тому зміна облікової ставки НБУ, яка відображає покращення чи погіршення цієї ситуації повинна відображатися відповідно на зміні кредитних та депозитних ставок. У відповідності з цим, покращення економічної ситуації веде до зниження облікової ставки НБУ , а це є індекативним чинником для зниження кредитних та депозитних ставок банку.

Саме цей фактор має дуже великий вплив на розмір доходів та збитків банку.

За період з 01.09.2001 р. по 01.09.2002 р. ставки за кредитами Ощадбанку змінювались з 25% до 20%, або на чверть (25%), в тому числі, за кредитами в національній валюті з 30,6% до 23,5%, або на 7,1відсоткову одиницю. За кредитами в іноземній валюті - з 12,6% до 11,9%, тобто, спостерігалося загальне падіння кредитних ставок, в основному, за кредитами в національній валюті .

В той же час, середні ставки за депозитами зменшились з 9,7% до 7,0%, або в 1,4 рази (2,7%), в тому числі, за депозитами в національній валюті - з 10,5% до 7,6%, або в 1,4 рази, в іноземні валюті - з 6,3% до 5,5%, тобто, також загальне падіння ставок за депозитами відбувалося за рахунок зниження ставок за депозитами в національній валюті.

За аналізуємий період облікова ставка НБУ змінювалася 5 разів з 17% річних до 8 відсотків річних - майже в 2 рази.

Вищенаведені факти говорять про те, що розмір облікової ставки НБУ зменшувався на багато скоріше, ніж ставки за кредитуванням та депозитами. При чому відсоткова ставко за депозитами зменшилась більше, у відносному значенні, ніж відсоткова ставка за кредитами, хоча в абсолютних цифрах було навпаки - ставка по кредитам на 5%, ставка по депозитам на 2,7%.

Найбільші темпи падіння ставок Ощадбанку відбулися за кредитами в національній валюті - на 76,8%, в той час, як в іноземні валюті цей показник склав лише 94,4%, за депозитами спостерігалася та ж сама картина - в національній валюті - 72,4%, в іноземній валюті - 87,3%.

Проводячи порівняльний аналіз темпів росту (падіння) ставок за кредитами, депозитами та обліковою ставкою НБУ можна побачити, що найбільш взаємопов»язаними були темпи падіння облікової ставки та ставки за кредитами, що відповідає зміні економічної ситуації в країні, в той час,як між зміною облікової ставки та ставки за депозитами спостерігався набагато менший зв»язок з причини неможливості стовідсотково спрогнозувати потребу банку у тих чи інших залучених коштах («короткі» та «довгі» депозити).

Висновок з вищенаведеного можна зробити наступний.

Для найбільш ефективної політики з кредитування треба враховувати не лише тільки об»єми кредитних операцій та відсоткові ставки за ними, але й правильне формування ресурсної бази, тому що розмір та ставки за депозитами безпосередньо впливають на можливості об»ємів кредитування, розміри кредитних ставок і як підсумок, на фінансовий результат роботи банківської установи.

Крім цього, з точки зору банку потрібно більш зважено реагувати на індикативні показники Державних органів влади, тому що подеколи зміна облікової ставки НБУ не завжди відображає економічну ситуацію в країні, а є фактором впливу політичних чинників.

Як напрями підвищення доходності від кредитних операцій на сучасному етапу розвитку Ощадного банку України можна виділити наступне:

збільшення об'ємів кредитування - по-перше, як збереження темпів росту банківської установи, по-друге, як підвищення загальної суми доходів у зв'язку із зниженням ставки кредитування;

пошук нових джерел дешевих грошових ресурсів для покращення таких коеффіцієнтів роботи банку, як доходність активів та чиста відсоткова маржа, як приклад, виконання цього пункту можна навести той факт, що с початку 2003 р. до Ощадбанку переходять на обслуговування установи Пенсійного фонду та Укрпошта. Які раніше ослуговувались в АППБ «Аваль» та мають залишки на рахунках в середньому близько 500,0-700,0 млн.грн. за ставкою 50% облікової ставки НБУ (на теперешній час 3,5%);

в разі змоги, стримування падіння ставки кредитування для підтримування стабільних доходів за умови постійного моніторингу кредитного ринку України, тому що, з 2002 року спостерігається тенденція демпінгування відсоткових ставок «середніми» банками (за розміром капіталу, а саме - Укрсіббанк, Надра - банк, які завдяки ефективній роботі в останні 5-7 років змогли отримати великі прибутки, що дає їм можливість напрявляти ці кошти на кредитування під низькі відсотки).

Висновки

Дослідження проведене в дипломній роботі дає можливість зробити наступні висновки.

Найважливішим елементом кредитної політики банку є використовуваний їм інструментарій для задоволення потреб клієнтів у позикових коштах, виражений у видах, що видаються банком позичок (кредитів): Чим різноманітніше цей інструментарій, тим повніше можуть бути задоволені індивідуальні потреби клієнтів. Водночас на вибір банком кредитного інструментарію впливають не тільки потреби клієнта, але і його особливості (фінансова надійність і ін.), а також можливості й інтереси самого банку.

На протязі аналізуємого періоду Ощадбанк активно розвивав кредитування, як юридичних так і фізичних осіб з використанням традиційних і нових банківських технологій. Але, проведена банком за цей час робота не дала бажаних результатів по певним причинам.

Загальний розмір кредитного портфелю юридичних осіб збільшився більш ніж в 30 разів, але розмір сумнівних та прострочених кредитів збільшився ; кредитування населення виросло в 2 рази, але зменшилась питома вага виданих кредитів фізичним особам системою Ощадбанку на банківському ринку України.

Погіршення структури кредитного портфелю, неповне використання переваг системи Ощадбанку, для впровадження нових банківських продуктів може неухильно привести до загубленя банком своїх традиційних позицій на фінансовому ринку.

Тим більше, що Ощадбанк постійно збільшує свою ресурсну базу. При цьому, традиційно, більш ніж 75% ресурсної бази складають кошти фізичних осіб, тобто довгострокових та дешевих. Тому ефективне розміщення ресурсів є першочерговою задачею менеджерів Ощадбанку для одержання більшої доходності від кредитних операцій та недопущення їх збитковості.

До пропозицій та рекомендацій, що містяться в дипломній роботі відносяться:

Зважений підхід до надання кредитів, що включає в себе головні принципи кредитної та облікової політики (зваженість та обачливість);

Покращення процесу супроводження кредитних проектів;

Активізація претензійно-позовної роботи;

Більш активна робота з кредитопозичальниками на всіх етапах від видачі до повернення кредитів;

Встановлення сприятливих кредитних ставок;

Розробка простіших та прозоріших схем надання кредитів, зменшення термінів проходження документації від подачи заяви до надання кредиту;

Ефективніше використовування великої філійної мережі в регіонах;

Розробка та впровадження нових банківських технологій на місцях;

Ефективне використання дешевих залучених коштів.

В цілому проведене в роботі дослідження виявило напрямки збільшення ефективності кредитних операцій в системі Ощадбанку:

Впровадження нових банківських продуктів;

Зважений і в той же час гнучкий підхід до надання кредитів;

Широке і різноманітне використання філійної мережі у зв”язку з тим, що вона дає можливість швидко та якісно обслуговувати клієнтів банку за територіальною ознакою;

Постійний моніторінг кредитного портфелю;

Ефективне використання залучених коштів.

Традиційна політична нейтральність банку, довіра до ноього суспільства, відкритість у роботі, а також наявність державного контролю за його діяльністю створюють надійну основу для плідної співпраці Ощадбанку з Урядом, місцевими органами Державної влади, участі банку в обслуговуванні державних програм та бюджетних потоків.

В багатьох регіонах Ощадбанк є єдиним банком , який може запропонувати комплексне обслуговування органам місцевої влади, надати їм допомогу в реалізації інвестиційних та соціальних програм. Тому постійна праця по впровадження нових технологій стане основою стабільної і доходної роботи системи Ощадбанку.

Список використаних джерел

Закон України “Про банки та банківську діяльність” № 2121-ІІІ від 07.12.2000 р. зі змінами та доповненнями.

Закон України “Про заставу” № 2654-ХІІ від 02.10.1992 р. зі змінами та доповненнями.

Положення “Про кредитування”, затверджене постановою Правління НБУ № 246 від 28.05.1995 р. зі змінами та доповненнями.

Інструкція “Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті”, затверджена постановою Правління НБУ № 527 від 18.12.1998 р. зі змінами та доповненнями.

Інструкція “Про безготівкові розрахунки в Україні”, затверджена постановою Правління НБУ № 135 від 29.03.2001 р.

“План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків”, затверджений постановою Правління НБУ № 388 від 21.11.1997 р. зі змінами та доповненнями.

“Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, затверджене постановою Правління НБУ № 279 від 06.07.2000 р.

Положення “Про кредитування фізичних осіб”, затверджене постановою правління Ощадбанку № 48 від 02.09.1999 р. із змінами та доповненнями.

Положення “Про оцінку фінансового стану позичальника”, затверджене постановою правління Ощадбанку № 73 від 27.07.2000 р. зі змінами та доповненнями.

Положення НБУ «Про порядок формування та використання страхового резерву для відшкодування можливих втрат по кредитам комерційних банків» № 538 від 03.04.98р.

Положення НБУ «Про порядок формування банківською системою України обв'язкових резервів» № 333 від 26.12.96р.

Інструкція №10 «Про порядок регулювання і аналізу діяльності комерційних банків» від 31.12.97р.

Положення «Про кредитування фізичних осіб» Державного Ощадного банку України від 02.09.1999р. № 11/3-2-09/2606

Інструкція НБУ “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків” від 14.04.98 №141.

Положення “Про ломбардне кредитування фізичних осіб під заклад виробів та лому із дорогоцінних металів установами Ощадного банку” Правління Ощадбанку України від 27.04.2000 № 28 .

Положення “Про порядок визнання і списання безнадійної заборгованості за кредитними операціями” Правління Ощадбанку України”від 22.06.2001р. № 76

Положення “Про кредитування юридичних осіб” Правління Ощадбанку України №22 від 05.04.2000.

“План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків”, затверджений постановою Правління НБУ № 388 від 21.11.1997 р. зі змінами та доповненнями

“Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, затверджене постановою Правління НБУ № 279 від 06.07.2000 р

Положення “Про кредитування фізичних осіб”, затверджене постановою правління Ощадбанку № 48 від 02.09.1999 р. із змінами та доповненнями

Положення “Про оцінку фінансового стану позичальника”, затверджене постановою правління Ощадбанку № 73 від 27.07.2000 р. зі змінами та доповненнями

Положення “Банківський продукт “Заощаджуй - та відпочивай в кредит””, затверджене постановою правління Ощадбанку від 26 червня 2002 р. №77

Ачкасов В.С. Активні операції комерційних банків. К. Наукова думка. 1998.-с.97-15

Алєнічев В.В. Страхування кредитних та валютних ризиків.М.Знання.-1998-с.108-115

Булатова А.С. Економіка. М..Бек. - 1994.- 28-36

Колєсніков В.І. Банківська справа. М. Дело ЛТД.-1994.-с.41-52

Камаєв В.Д. Економіка і бізнес. М. Знання. - 1997.-с.61-72

Лаврушин О.І. Основи банківської справи. К. Наукова думка.- 1996.- с.124-161

Лакшина О.О. Банківські резерви як умова ефективного функціонування кредитної системи. К. Суспільство та економіка. 1999.- с.157-174

Мороз А.Н. Основи банківської справи. К. Видавництво Лібра.- 1994.-128-157

Обухов М.П. Кредитний ринок та грошова політика.М.Фінанси.-1995.-с.15-34

Поповіч В.М. Управління кредитними ризиками. К. Голос України. - 1998.-с. 26-47

Симонов В.В. Кредитна система та державне регулювання. К. Гроші та кредит. - 1992.-с.68-77

Чекмаєв О.М. Міжбанківський кредитний ринок та його регулювання.М.Гроші та кредит.-1994.-с.68-71

Размещено на Allbest.ru