Організація національної електронної платіжної системи

829 - філії банків України;

28 - органи Державного казначейства України;

36 - установи Національного банку України.

Учасники системи, враховуючи свої потреби, самостійно вирішують працювати їм за окремим чи консолідованим кореспондентським рахунком.

За станом на 1 жовтня 2010 року за окремим кореспондентським рахунком працювало 120 банків (включаючи Національний банк України), що складало 67 % від загальної кількості банків - юридичних осіб, які є учасниками системи. Ними за 9 місяців 2010 виконано 45 370 тисяч початкових платежів на суму 1 909 280 млн.грн., що відповідно на 16 % та 32 % більше таких самих показників порівняно з 9 місяцями 2009 року.

Інші 58 банків, що складало 33 % від загальної кількості банків - юридичних осіб, які є учасниками системи, за станом на 1 жовтня 2010 року працювали за консолідованим кореспондентським рахунком.

Розподіл учасників системи за моделями обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку був такий (діаграма 1, табл. 3):

за 3 моделлю працювали 43 банки;

за 4 моделлю працювали 10 банків;

за 7 моделлю працювали 5 банків.

За єдиним казначейським рахунком (8 модель) працювало Державне казначейство України, на долю якого припадає 18 % від загальної суми здійснених початкових платежів за 9 місяців 2010 року (див. додаток).

За звітний період 2010 року послугами СЕП у режимі реального часу скористалася 422 установи (39 % від загальної кількості учасників СЕП), але тільки 72 учасники виконували платежі в цьому режимі, а саме: 31 банк та 7 філій банків, Національний банк України з його установами.

Завантаженість СЕП

За 9 місяців 2010 року учасниками системи виконано 243 302 тисячі початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 5 486 549 млн.грн., що відповідно на 6 % та 23 % більше, ніж за 9 місяців 2009 року, із них:

- початкові платежі в файловому режимі - 241806 тис. шт.;

- початкові платежі в режимі реального часу - 177 тис. шт.;

- електронні розрахункові повідомлення - 1319 тис. шт.

Кількість початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень, виконаних через СЕП у файловому режимі за 9 місяців поточного року, збільшилася у порівнянні з відповідним періодом 2009 року на 14 109 тис.шт. (або на 6 %).

Найбільше платежів у 2010 році було виконано по кількості - у липні (30 082 тис.шт.), по сумі - у вересні (681 179 млн.грн.) (див.додаток діагр.2).

У режимі реального часу найбільше початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень у 2010 році була виконано у березні: по кількості - 20 652 шт., по сумі - 84 014 млн.грн. (див. додаток діагр. 3).

За 9 місяців поточного року кількість початкових платежів за сумою платежу до 1000 грн. склала 169 618 тис.шт.(або 70 % від загальної кількості платежів). При цьому, сума цих платежів склала лише 0,7 % від загальної суми виконаних через СЕП платежів за звітний період, а решта 99,3 % становили платежі за сумою платежу понад 1000 грн.(таблиця 1).

У розрізі груп банків згідно з групуванням банків за розміром регулятивного капіталу, кількість та сума початкових платежів, здійснених через СЕП банками I групи, була найбільшою у загальному обсязі платежів, виконаних банками України та становила, відповідно, майже 68 % та 55 % відповідно (таблиця 2).

Дані, наведені в таблиці 3, свідчать, що найбільшим попитом серед учасників СЕП користувалася 3 модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку, за якою юридична особа має консолідований коррахунок і внутрішньобанківську міжфілійну платіжну систему, яка забезпечує проведення переказу коштів між філіями банку та взаємодію із СЕП для виконання міжбанківського переказу коштів філіями банку. За 9 місяців 2010 року учасники системи, які працювали за цією моделлю, виконали 134 795 тисяч початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень (або 55 % від загального обсягу), що на 6 167 тисяч штук (або на 5 %) більше, ніж у відповідному періоді 2009 року.

Середньодобові показники роботи СЕП

За 9 місяців 2010 року в середньому за день оброблялося 1 315 тисяч початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 29 657 млн.грн., у тому числі середньодобова завантаженість:

у файловому режимі становила за кількістю 1 314 тисяч початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 26 435 млн.грн., що відповідно більше на 6 % по кількості та на 18 % по сумі, ніж за 9 місяців 2009 року;

у режимі реального часу становила 1 тисячу початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 3 222 млн.грн., що залишилася незмінною по кількості та майже у 2 рази більше по сумі, ніж у аналогічному минулого року.

Середньоденний залишок коштів на рахунках учасників системи становив 26 млрд.гривень.

Середньодобовий коефіцієнт обігу коштів за рахунками учасників системи становив 1,13.

Аналіз статистичних даних роботи системи електронних платежів Національного банку щодо переказу коштів між банками свідчить про те, що система протягом 9 місяців 2010 року успішно виконувала покладені на неї функції державної системи міжбанківських розрахунків, задовольняла потреби її учасників у переказі коштів, забезпечувала максимальну швидкість, прозорість, високий рівень безпеки та надійності проведення платежів.

2.2 Аналіз роботи систем дистанційного обслуговування

При ознайомленні з темою значну увагу варто приділити розрахункам за допомогою систем дистанційного обслуговування. Оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування може здійснюватися за допомогою систем «клієнт -- банк», "клієнт -- Інтернет -- банк", "телефонний банкінг" тощо. Нині найбільш розповсюдженою є система "клієнт -- банк".

Дистанційне обслуговування -- комплекс інформаційних послуг за рахунком клієнта та здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта.

Дистанційне розпорядження -- розпорядження банку виконати певну операцію" яке передається клієнтом за погодженим каналом доступу, без відвідання клієнтом банку.

Для залучення нових клієнтів та створення зручностей щодо їхньої співпраці з банком у багатьох банківських установах упроваджена й успішно функціонує система "клієнт -- банк", її упровадження дає змогу клієнту спілкуватися з банком і виконувати платежі, не виходячи зі свого офісу, що, безперечної підвищує привабливість банку при виборі його клієнтом. Електронні документи, що подаються клієнтом до банку, повинні відповідати формату розрахункових документів системи електронних платежів НБУ зі зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, яким згідно з установленими документами надане право підпису.

Система "клієнт -- банк" забезпечує:

- передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту;

- автоматичне ведення протоколу (та захист цього протоколу від модифікації) передавання розрахункових документів між банком і клієнтом як у банк, так і в автоматизоване робоче місце (АРМ) клієнта;

- автоматичне архівування протоколів наприкінці дня.

Критерії, на які варто звернути увагу при виборі системи "клієнт -- банк":

1. Операційна система, встановлена на комп'ютері клієнта. Необхідно порадитися з системним адміністратором, чи можна на комп'ютері клієнта використовувати програму, яку пропонує обслуговуючий банк, і чи зможе підприємство власними силами налагоджувати, оновлювати та підтримувати працездатність програми. Несумісність програми та операційної системи може призвести до незручностей у роботі або навіть непрацездатності програми. Також потрібно переглянути тарифи, які пропонує банк: кожне додаткове звернення до спеціалістів банку може коштувати додаткових грошей.

2. Робота в мережі та система рівнів доступу. Сучасні програми дозволяють організувати роботу двох та більше осіб одночасно через локальну мережу та визначати для кожного коло їх повноважень. Така здатність програми може стати у нагоді для доступу кількох осіб до банківських рахунків. Наприклад, можна побудувати роботу програми так: оператор вводить платіжні документи, директор та головний бухгалтер їх підписують та бачать усі операції з рахунками, а менеджер з продажу контролює лише надходження коштів.

3. Режим активної роботи системи. Більшість банків довше приймають електронні платежі, ніж паперові платіжні документи. Деякі банки приймають електронні платежі у нормальному режимі до 18:00. Необхідно переконатися, що саме такий час, який пропонує банк, зазначено у договорі. Зайві кілька годин щодня можуть мати суттєве значення.

4. Надійність електронного підпису документів. Здійснення електронного підпису найчастіше відбувається за допомогою дискети з таємними файлами та паролем. Але дискети піддаються копіюванню та псуються, що суперечить міркуванням безпеки. Тому деякі банки встановлюють спеціальні пристрої до комп'ютера, що надійніше захищають клієнта від несанкціонованих дій. Це може бути пристрій для зчитування паролів а електронних карток чи електронний ключ для кодування та декодування. Спеціальні пристрої використовують лише деякі банки. Тому необхідно подумати, чи фірмі справді потрібен такий рівень безпеки. Електронні підписи за допомогою дискет можуть бути цілком достатніми у разі, якщо клієнт не здійснює щодня багатомільйонних платежів.

5. Надання курсів валют. Не всі програми дозволяють отримувати курси валют НБУ, до того ж деякі банки надають таку інформацію лише за додаткову плату.

6. Довідкова інформація. Переважна більшість програм містить повний довідник МФО банків України та звіряє номери рахунків контрагентів з МФО їх банків. Далеко не в усіх програмах є коди класифікації доходів бюджету, які дають можливість їх легко використовувати. Це, своєю чергою, позбавить клієнта від зайвих помилок у сплаті податків, зборів та відрахувань.

7. Підтримка всіх рахунків. Програми всіх банків дозволяють здійснювати операції лише в національній валюті України -- гривні. Проте деякі банки надають можливість отримувати інформацію також про стан додаткових рахунків (овердрафти, кредити) та рахунків в іноземних валютах (поточні та розподільчі). Атому, якщо клієнт планує відкривати валютні рахунки, то потрібно вимагати у банку надання такої послуги.

8. Простота та зручність системи. Програма може мати всі перелічені вище переваги, але бути вкрай незручною та громіздкою. Основний критерій для визначення простоти програми -- розмір системи меню та кількість вікон, що використовуються для роботи. Тому, чим менший обсяг меню та кількість вікон, тим простіше буде працювати. Не варто вірити запевненням, що складність інтерфейсу програми свідчить про великі можливості чи надійність у роботі, адже задоволення від роботи з нею отримуватиме саме клієнт.

9. Простота та зручність у проведенні платіжних документів. При введенні електронних документів важливо, щоб програма вимагала введення будь-якої інформації лише один раз: ви вводите реквізити контрагента чи призначення платежу, а потім їх лише використовуєте; створюєте платіжний документ, а якщо потрібно його повторити -- копіюєте в новий документ. Електронний документ може проходити такі етапи: введений, підписаний, готовий для відправлення в банк, переданий у банк, отриманий банком, проведений у банку чи повернутий банком. Важливо знати, чи дозволить клієнтові програма керувати документами на кожному з цих етапів. Також суттєво, чи має програма додаткові зручності при введенні великої кількості платежів. Хоча якщо підприємство здійснює два-три платежі на день, то такі речі неважливі.

10. Простота та зручність при отримуванні звітів. Усі програми дозволяють отримувати виписки за рахунками, але не всі це роблять вдало. У клієнта має бути можливість формувати виписки за гривневими та валютними рахунками у зручному для використання вигляді, формувати звіти про документи в різних станах (наприклад, перелік усіх підписаних чи проведених документів).

11. Тарифи на обслуговування. Різниця в тарифах банків є досить вагомою. У найкращому випадку клієнтові доведеться сплачувати за встановлення програми, комісію за здійснення платежів та (можливо) абонентську плату, а все інше отримуватиметься безкоштовно. У гіршому випадку з клієнта вимагатимуть абонентську плату, комісію за проведення платежів, плату за встановлення системи, її перевстановлення, технічний та консультаційний супровід, за виїзд та час роботи спеціаліста, за надання виписок, курсів валют протягом дня і багато інших "дрібничок".

Юридичною підставою для роботи клієнта в системі дистанційного обслуговування та оброблення банком розпоряджень клієнта є окремий договір між клієнтом і банком .

У період бурхливого розвитку комп'ютерних та телекомунікаційних технологій уже важко орієнтуватися у нетрадиційних для банківської справи поняттях. У сучасному економічному житті можна почути безліч незрозумілих термінів такого типу: "електронна комерція" (e-commerce, e-business), "Інтернет-магазини", "віртуальні біржі", В2В (business to business), В2С (business to consumer) тощо. Щодо банківської сфери, тут використання альтернативних термінів спричиняє ще більшу плутанину: home banking (віддалений банкінг), e-banking (електронний банкінг), Internet-banking (Інтернет-банкінг), PC banking (ПК-банкінг), on-line banking (Інтернет-зв'язок) тощо.

Виявляється, що "електронні" терміни аналогічні за суттю та зв'язками з "реальними". Електронна комерція -- це звичайна комерція, тільки за участю комп'ютерних технологій (мереж); Інтернет-магазин -- це поєднання реального магазину та сайта, який дає змогу замовляти товари зі свого комп'ютера через Інтернет; віртуальна біржа -- це поєднання реальної біржі та сайта, що дозволяє торгувати цінними паперами (іншими об'єктами торгівлі), не виходячи з офісу (квартири); В2В та В2С -- це концепції напряму бізнесу (бізнес, спрямований на корпоративних чи приватних клієнтів).

Щодо банківської термінології, то тут варто виокремити узагальнююче поняття "віддаленого банкінгу" (home banking). Дехто називає це поняття "домашнім банкінгом" і, хоча принципової різниці немає, все ж доступ до банківських послуг не з дому, а, скажімо, з офісу чи з готелю важко назвати "домашнім".

Отже, віддалений банкінг (home banking) має 4 різновиди за способом зв'язку:

1. Телебанкінг (телефонний зв'язок).

2. PC banking (ПК-банкінг) (ПК та модемний зв'язок, для прикладу "клієнт - банк").

3. Відеобанкінг (телевізійний зв'язок).

4. Internet-banking (Інтернет-банкінг), він же on-line- banking (Інтернет-зв'язок).

Усі ці банкінги будуть розглянуті нами детальніше (за винятком відеобанкінгу -- оскільки через свою високу вартість імовірність його застосування в Україні найближчими роками близька до нуля).

Електронний банкінг

Електронний банкінг (e-banking) -- це діяльність банку з надання комплексу послуг клієнтам за допомогою комп'ютерних технологій. До таких послуг можна віднести:

- управління рахунками (виписки, перекази з рахунку на рахунок, баланси);

- інвестування коштів (депозити, цінні папери, валютні операції);

- перекази та оплата рахунків за товари та послуги;

- консультаційні та інформаційні послуги;

- кредитні операції;

- ризик-менеджмент, тобто управління ризиками.

Як бачимо, спектр послуг, що надається клієнтам електронного банкінгу, практично не відрізняється від того, що доступний клієнтам в офісі банку. Таким чином, під електронними банківськими послугами варто розуміти дії банку, спрямовані на вдосконалення та реалізацію звичних банківських операцій шляхом використання інформаційних систем. Безперечно, електронні послуги базуються на відомих банківських операціях і не можуть існувати відокремлено. Але поява Інтернет-комерції стала результатом появи відносно нових банківських продуктів, таких як: обслуговування платежів Інтернет-магазину, електронна сертифікація, мобільний банкінг (використання мобільного зв'язку та SMS-повідомлень), віртуальні платіжні картки та інші, що стали результатом розвитку Всесвітньої мережі.

Усі ці "казкові" речі вже є в Україні. Вітчизняні банки мають достатній досвід роботи з системами телебанкінгу, Інтернет-банкінгу тощо.

Інтернет-банкінг.

Цей різновид віддаленого банкінгу е найбільш прогресивним, зручним та перспективним. Клієнту немає потреби купляти чи встановлювати спеціальне програмне забезпечення. Достатньо отримати в банку ім'я та пароль для входу в систему та дискету з ключем для електронного підпису своїх розпоряджень банку.

Саме тут і з'являються великі можливості для банку в наданні послуг, а для клієнта -- в максимально зручному шляху отримання цих послуг. Зазначимо, що, окрім послуг з управління рахунком, Інтернет надає змогу отримувати високоякісну аналітичну інформацію у вигляді графіків, курсів, звітів, новин. Набір такої інформації клієнт з легкістю може підбирати для себе самостійно. Для тих, хто не має часу або бажання власноруч заходити на сайт банку та шукати потрібну інформацію, банк може надавати послугу e-mail розсилки. Тобто відсилати клієнту електронною поштою всю необхідну інформацію. Крім того, банк може спростити процедуру подання різних документів до банку шляхом прикріплення до сайта бланків усіляких заявок, доручень, договорів у текстовому форматі. Інтернет-банкінг вдало виконує функцію консалтингу, оскільки дозволяє у зручній формі спілкуватися. Для більш активних клієнтів банк може впровадити систему, яка дозволяє брати участь у валютних торгах, купівлі-продажу цінних паперів, у вигідному розміщенні вільних коштів, а головне -- обслуговувати електронну комерцію. У розвинених країнах, де Інтернет-технології завжди знаходяться у центрі уваги великих інвесторів, на світ з'явилися віртуальні банки, які базуються на www-сервері -- віртуальному офісі, який виконує ті самі функції, що і традиційний банк. Вартість послуг такого віртуального банку суттєво знижується завдяки використанню менших приміщень, невеликого штату співробітників, відсутності сховищ. Але поки що через технічну складність реалізації такого проекту (і високу вартість) та недовіру потенційних клієнтів вони є поодинокими прикладами або тісно пов'язані з традиційними фінансовими установами.

Серед банків, які більш-менш активно просуваються на шляху освоєння Інтернет-банкінгу, можна виокремити "Райффайзен банк Аваль", «Приватбанк», "ПУМБ", "ВАБанк", "Київський міжнародний банк", "ING-Barings Україна", "Міжнародний комерційний банк", "Трансбанк", "Мегабанк", "Експрес-банк" тощо.

Ті банки, що не обмежились створенням лише "сайта-візитки", пропонують своїм клієнтам такі види послуг:

1. Надання фінансової інформації щодо стану валютного та кредитного ринку. Такі матеріали підібрані спеціалістами і є досить зручними для використання. їх можна проглядати безпосередньо на сайті банку або отримувати електронною поштою. Крім цього, деякі банки спрощують процедуру документообігу, залишаючи на сайті бланки договорів, заявок, інших документів в електронному вигляді. Достатньо вибрати назву відповідного документа, роздрукувати -- і бланк уже в офісі. Більшість банків надають подібні послуги безкоштовно.

2. Управління рахунком. Банки вдосконалили систему "клієнт -- банк", додавши можливість використання Інтернету. Функції системи, зрозуміло, не змінились, але відтепер необов'язково їхати до офісу або встановлювати спеціальне програмне забезпечення, достатньо виходу в Інтернет. Така послуга поки що або надається безоплатно, або за символічну плату. Таку інтегровану систему "клієнт -- банку" пропонує "Міжнародний комерційний банк", "Перший Український Міжнародний банк", "Трансбанк" та ін.

3. Платіжна карта + Інтернет. Наприклад, "Аваль" в червні 1999 р. надав своїм клієнтам можливість розраховуватися через систему Інтернет-комерції. Авторизацію платежів проводить Український процесинговий центр. Механізм послуги полягає у таких етапах: покупець заходить на сайт магазину, вибирає товар(и) (формує корзину), заповнює платіжну форму, в якій вказує своє ім'я (держателя карти), адресу, тип картки (VISA, MasterCard), термін її дії та номер. Форма відсилає дані на сервер магазину, який пересилає їх в централізовану базу даних для перевірки дійсності картки. Якщо все добре, сервер відсилає дані про платіж у банк покупця, де на картці блокується сума, необхідна для покупки. Отримавши повідомлення про це, сервер відсилає розпорядження у відділ доставки та підтвердження платежу -- покупцю. Пізніше банк магазину надішле електронний запит у банк покупця й отримає від нього платіж. А банк покупця відповідно спише гроші з карткового рахунку.

"Приватбанк" запропонував своїм клієнтам принципово новий вид послуг -- так звану віртуальну картку. її можна використовувати для проведення платежів у мережі всюди, де приймається міжнародна платіжна картка з логотипом VISA. Відкриття такої картки (коштує 5 дол.) та банківське обслуговування (1 дол.) коштує значно дешевше, ніж послуги з використанням звичайної пластикової картки VISA Classic (10 та 2,5 дол.) і VISA Gold (60 і 5 дол.). Правда, картку не можна побачити: вона справді віртуальна та представляє собою певний цифровий пароль, відомий лише клієнту. Саме цим пояснюється її дешевизна.

"ВАБанк" надав можливість управляти своїм картковим рахунком через сервер банку. За допомогою системи електронного банкінгу (так ця послуга називається) клієнт досить швидко отримає виписку про стан поточного рахунку та проведені з використанням картки платежі зі всіма подробицями (реквізити, блоковані суми, авторизовані залишки тощо).

4. Мобільний банкінг -- вдале поєднання послуг стільникового зв'язку та Інтернету. У цьому напрямі спостерігається поєднання зусиль банків та операторів стільникового зв'язку ("Аваль" з UMC, "Приватбанк" з "Київстар GSM", "ВАБанк" з Wellcom). Отже, спочатку клієнтам надавалась змога контролювати тільки свій "мобільний" рахунок. Але на цьому банки не зупинились. "Приватбанк" спільно з "Київстар GSM" випустив пластикову картку Starcard на основі картки VISA. Маючи цю картку та мобільний телефон з можливістю відправки SMS-повідомлень, можна проводити оплату за послуги мобільного зв'язку, комунальні послуги, а також здійснювати платежі за покупки у понад 12 тис. торговельних точках світу. Управляти цим "картковим" рахунком можна, знаходячись в іншому кінці світу. Система мобільного банкінгу дає можливість держателям платіжних карт VISA, EuroCard/MasterCard, Cirrus/Maestro, емітованих "ВАБанком", використовувати свій мобільний телефон для отримання таких послуг: одержання інформації про суму, доступну для використання по картці на конкретний момент часу, повідомлення, яке підтверджує проведення операції. Таке повідомлення формується та відсилається на мобільний телефон клієнта після проведення по картці операції платежу або зняття готівки. Можливість самостійно, з мобільного телефону, занести картку в стоп-лист у разі її втрати або підозри у неправомірному використанні реквізитів картки. Одержання на мобільний телефон повідомлення про надходження грошових коштів на картрахунок.

3. Перспективи та шляхи вдосконалення організації національної електронної платіжної системи

3.1 Види ризиків в НСМЕП та управління ними

1.1. Основні види ризиків, що можуть виникати у НСМЕП, умовно поділяються на системні, фінансові (розрахункові), правові (юридичні), операційні та ринкові.

1.2. Системні ризики виникають у результаті збоїв, відмов у системі та призводять до втрати або модифікації фінансової інформації і пов'язані з помилками під час обрання та реалізації концепції побудови НСМЕП та/або адміністрування НСМЕП з боку Платіжної організації.

1.3. Фінансові (розрахункові) ризики виникають у результаті того, що одна із сторін не виконала своїх фінансових зобов'язань щодо до інших учасників розрахунків.

1.4. Правові (юридичні) ризики виникають у результаті відсутності досконалого механізму вирішення конфліктних ситуацій (невідповідності нормативної бази НСМЕП законодавству України) і призводять до невирішених спорів між членами та/або учасниками НСМЕП.

1.5. Операційні ризики, які виникають у системі управління НСМЕП, пов'язані з порушеннями технології, правил функціонування НСМЕП з боку членів та/або учасників НСМЕП, а також у результаті виникнення стихійного лиха.

1.6. Ринкові ризики виникають у результаті зменшення конкурентоспроможності послуг, що надає НСМЕП та/або кожний з її членів та учасників.

1.7. Для мінімізації системних ризиків повинні здійснюватися такі заходи:

· побудова інфраструктури НСМЕП, відкритої для подальшої її модернізації та розвитку з урахуванням вимог державних та міжнародних стандартів;

· побудова високонадійної системи забезпечення інформаційної безпеки НСМЕП, створення ефективних засобів і чітко сформульованих правил управління ризиками в рамках системи та визначених меж відповідальності кожного члена та учасника НСМЕП;

· організація і проведення випробувань компонентів АПК та надання дозволів на їх використання відповідно до вимог державних та міжнародних стандартів;

· організація і проведення постійного моніторингу (протоколювання основних подій, що виникають у системі) та аудиту системи для аналізу та оцінки її основних показників;

· оптимізація Платіжною організацією своєї організаційної структури та документів, що регламентують її діяльність, з метою оперативного проведення аналізу основних показників роботи системи кожного члена та учасника НСМЕП і прийняття рішень щодо керування системою.

1.8. Для мінімізації фінансових ризиків повинні здійснюватися такі заходи:

· обмеження обсягів розрахунків шляхом застосування Платіжною організацією, емітентами та держателями карток відповідних лімітів щодо обмеження виконання фінансових операцій з платіжними додатками платіжних карток та оперативне керування цими лімітами;

· обов'язкове виконання кожним членом та учасником системи вимог регламенту НСМЕП та своїх зобов'язань згідно з укладеними договорами, дотримання технології роботи із стоп-листами, що використовуються в системі;

· дотримання членами та учасниками системи вимог законодавства України та Правил щодо виконання фінансових операцій та термінів перерахування коштів;

· формування та постійна підтримка членами НСМЕП на договірних засадах з Платіжною організацією та розрахунковим банком НСМЕП страхового фонду покриття ризиків неплатежів за операціями з платіжними картками;

· ефективне застосування діючих та створення нових механізмів щодо підтримання поточних ліквідних коштів в учасників розрахунків;

· ретельна перевірка Платіжною організацією фінансових показників кандидатів у члени та учасники системи під час оформлення їх вступу (участі) до НСМЕП та застосування поточного моніторингу їх фінансового стану протягом роботи в системі.

1.9. Для мінімізації правових ризиків повинні здійснюватися такі заходи:

· постійний моніторинг Платіжною організацією змін до законодавства України та приведення до його вимог нормативних документів НСМЕП;

· неухильне виконання членами та учасниками системи вимог нормативних документів НСМЕП щодо оформлення договірних взаємовідносин у системі;

· аналіз Платіжною організацією спірних питань, які виникають у процесі функціонування НСМЕП, щодо неадекватності нормативних документів НСМЕП з метою приведення їх у відповідність до поточних вимог.

1.10. Для мінімізації операційних ризиків, які виникають у системі управління НСМЕП, повинні здійснюватися такі заходи:

· постійне приведення кожним членом та учасником НСМЕП у відповідність до вимог нормативної бази НСМЕП своїх внутрішніх документів, а також технологічних інструкцій для обслуговуючого персоналу;

· постійне навчання кожним членом та учасником НСМЕП свого обслуговуючого персоналу та контроль за виконанням персоналом своїх технологічних інструкцій і правил забезпечення інформаційної безпеки;

· застосування кожним членом та учасником НСМЕП на своїй ділянці технологічної інфраструктури НСМЕП надійних програмно-апаратних засобів;

· резервування кожним членом та учасником НСМЕП ліній зв'язку та програмно-апаратних засобів;

· проведення Платіжною організацією перевірки процесингових центрів перед початком їх роботи в НСМЕП.

1.11. Для мінімізації ринкових ризиків повинні здійснюватися такі заходи:

· розроблення та впровадження Платіжною організацією нових сучасних платіжних додатків, сумісних з технологіями міжнародних платіжних систем;

· розроблення Платіжною організацією заходів щодо спрощення процедури вступу до НСМЕП;

· проведення Платіжною організацією, кожним членом та учасником НСМЕП маркетингових заходів;

· поліпшення Платіжною організацією, кожним членом та учасником НСМЕП якості своїх послуг.

1.12. Кожний член та учасник НСМЕП має право проводити додаткові заходи щодо мінімізації своїх ризиків, якщо це не впливає на технологію роботи інших членів та учасників НСМЕП, а також системи в цілому.

1.13. Межі відповідальності членів і учасників НСМЕП та захист їх інтересів визначаються в договорах між ними, які повинні відповідати вимогам законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку та Правил.

Вклади фізичних осіб, що обліковуються на картрахунках, захищаються державою згідно із законодавством України. У разі неплатоспроможності емітента в розмірі, установленому законодавством, гарантується відшкодування коштів фізичних осіб, залучених на ці рахунки.

1.14. Платіжна організація несе відповідальність за мінімізацію та управління системними ризиками, а також правовими ризиками, пов'язаними з невідповідністю нормативної бази НСМЕП законодавству України.

1.15. Кожний із членів та учасників НСМЕП несе відповідальність за свої, що викликані внутрішніми причинами, фінансові, операційні, правові та ринкові ризики і самостійно управляє ними.

1.16. Еквайри/емітенти повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб'єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів щодо запобігання або припинення зазначених переказів згідно із законодавством України.

Моніторинг має проводитися постійно за загальними параметрами, установленими Національним банком.

1.17. Для встановлення правомірності переказу еквайр за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем картки, емітентом чи Платіжною організацією має право зупинити завершення переказу на час, що передбачений законодавством України.

Управління ризиками в платіжній системі УкрКарт

Компанія підписала довгостроковий договір з Київським національним університетом ім. Т.Г. Шевченка на створення системи управління та моніторингу ризиків у платіжній системі УкрКарт. У рамках даної програми розроблені технічні завдання, специфікації і програмне забезпечення системи моніторингу ризиків, що відповідає вимогам міжнародних платіжних систем.

Для забезпечення безризикових розрахунків при міжбанківському обслуговуванні платіжна система УкрКарт застосувала технологію "Ліміт авторизації по коррахунку".

Суть запропонованої технології полягає в тому, що для здійснення міжбанківських розрахунків у платіжній системі банк-учасник відкриває кореспондентський рахунок у розрахунковому банку і самостійно визначає ліміт авторизації міжбанківських трансакцій по своїх картках.

Учасниками даної технології є: банки-учасники платіжної системи УкрКарт, Головний Процесинговий центр (ГПЦ УкрКарт), Розрахунково-кліринговий центр (РКЦ), Розрахунковий банк (РБ).

Міжбанківські авторизації по картках банку здійснюються, виходячи з залишку на коррахунку цього банку в розрахунковому банку з урахуванням дозволеного овердрафта. Усі міжбанківські операції проводяться з одночасною зміною фактичного ліміту авторизації [32].

У межах цього ліміту будуть здійснюватися операції по картках цього банку на інфраструктурі УкрКарт. Встановлений ліміт авторизації підтверджується розрахунковим банком, виходячи з фактичного залишку на коррахунку банку і наданого овердрафта. Надання овердрафта дозволить банку працювати в міжбанківському режимі безупинно до моменту поповнення свого кореспондентського рахунку.

Розрахунково-кліринговий центр платіжної системи (РКЦ) надає банку статистичну інформацію, на підставі якої розраховується оптимальний (рекомендований) ліміт авторизації. Сформований прогноз дозволяє банку-учаснику найбільш точно визначити величину фактичного ліміту авторизації, що забезпечує безупинне обслуговування карток у платіжній системі УкрКарт.

Інформацію про встановлений ліміт авторизації розрахунковий банк передає в ГПЦ УкрКарт та РКЦ.

Якщо банк-учасник вичерпав свій ліміт, то ГПЦ УкрКарт блокує проведення міжбанківських видавничих трансакцій цього банку в платіжній системі УкрКарт. В цій ситуації авторизація еквайрингових міжбанківських операцій і внутрішньобанківських операцій по картках цього банку продовжується. Після поповнення банком-учасником платіжної системи свого кореспондентського рахунку в розрахунковому банку обслуговування продовжується в звичайному режимі Згідно з Регламентом платіжної системи, РКЦ формує необхідні звіти і розсилає їх у розрахунковий банк і банкам-учасникам.

На підставі підсумкової клірингової відомості розрахунковий банк проводить взаєморозрахунки між банками, виходячи з чистої клірингової позиції кожного банку, і відправляє банкам виписки за їх кореспондентськими рахунками.

Після одержання вилиски від розрахункового банку, банк-учасник платіжної системи УкрКарт, у разі необхідності, здійснює поповнення свого кореспондентського рахунку.

3.2 Перспективи розвитку Національної системи масових електронних платежів

22 лютого 2009 року у Національному Банку України відбулося засідання круглого столу на тему “Перспективи розвитку Національної системи масових електронних платежів”. Вів засідання виконавчий директор Національного банку України з питань платіжних систем та розрахунків Віктор Кравець.

У роботі круглого столу взяли участь представники Національного банку України, банків-членів Національної системи масових електронних платежів (далі - НСМЕП), провідних українських банків, Асоціації учасників НСМЕП, Асоціації українських банків, Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем (ЄMA), підприємств розробників програмно-технічного забезпечення НСМЕП.

Учасники круглого столу констатували, що під час проведення пілотного проекту НСМЕП довела свою спроможність ефективно функціонувати в реальному житті. НСМЕП - це самодостатня, працююча платіжна система, успішний бізнес-проект.

Учасники круглого столу визнали за доцільне збереження за Національним банком функції платіжної організації, розрахункового банку та головного процессингового центру. Майбутнє НСМЕП полягає у збереженні системи як складової частини системи електронних платежів Національного банку з наданням їй статусу державної та системоутворюючої.

Такий підхід забезпечить виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям”, схваленої постановою Верховної Ради України від 4 лютого 2009 року, в частині підтримки розвитку системи електронних платежів та реалізації соціальних карткових проектів.

Крім цього, учасники круглого столу визнали за необхідне:

доопрацювати проект Державної програми розвитку масових безготівкових розрахунків в Україні та сприяти затвердженню програми Кабінетом Міністрів України;

розробити та впровадити комплекс заходів по значному розширенню еквайрингової термінальної мережі за рахунок залучення до еквайрингу комерційних небанківських структур та створення еквайрингових компаній;

сприяти створенню спільно з міжнародними платіжними системами інфраструктури еквайрингу на базі суміщеного пристрою з функціями реєстратора розрахункових операцій та платіжного терміналу;

провести через засоби масової інформації широке інформаційне ознайомлення населення з новими формами безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток.

Національна система масових електронних платежів - це внутрішньодержавна загальнонаціональна банківська багатоемітентна платіжна система, в якій розрахунки за товари, одержання готівки та інші послуги здійснюються за допомогою смарт-карток. Ця система розроблена і впроваджена Національним банком України за участю банків та більш ніж двадцяти п'яти вітчизняних підприємств. З грудня 2004 року НСМЕП працює у режимі промислової експлуатації.

НСМЕП - прогресивна платіжна система роздрібних платежів, яка дає можливість фізичним і юридичним особам проводити безготівкові розрахунки за допомогою смарт-карток як у режимі офф-лайн, так і у режимі он-лайн, а також зберігати та накопичувати заощадження у банках на карткових рахунках.

За станом на 01.03.2009 банками емітовано більше 907 тис. платіжних карток НСМЕП. Загальні наростаючі обороти у системі досягли 12,6 млрд. грн., з них міжбанківські обороти склали більше 126 млн. грн.

Фактори, що стримують розвиток безготівкових платежів з використанням платіжних карток :

1) низький рівень купівельної спроможності населення;

2) незацікавленість населення у користуванні платіжними картками;

3) відсутність кредитних історій фізичних осіб, що стримує розвиток кредитування з використанням платіжних карток;

4) незацікавленість торговців у впровадженні безготівкових форм розрахунків (досить високі банківські комісійні, прозорість платежів, додаткові витрати на купівлю та обслуговування термінального обладнання і навчання персоналу);

5) недостатньо розвинена інфраструктура обслуговування платіжних карток;

6) необхідність значних капіталовкладень для впровадження безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток .

З метою визначення подальших стратегічних напрямів розвитку НСМЕП Національним банком України прийнято Програму розвитку Національної системи масових електронних платежів на 2008 - 2009 роки. Програмою визначені основні завдання та шляхи їх реалізації щодо подальшого розвитку НСМЕП з урахуванням світових тенденцій розвитку безготівкових розрахунків, практики та сучасних моделей функціонування платіжних систем.

Для втілення даної програми запропоновано :

1) забезпечення функціонального і технологічного розвитку НСМЕП шляхом розробки й затвердження таких платіжних та інформаційних технологій, як операція «розширений платіж» (у тому числі «адресний платіж»), необхідні для реалізації соціальних проектів, операцій у мережі Інтернет (створення Інтернет-терміналів); роботи «групи банків» (з можливостями використання гнучкої системи комісійних); банківських процесингових центрів (на основі автоматизованої карткової системи з делегуванням інформаційних повноважень);

2) підвищення надійності й ефективності функціонування складових апаратно-програмного комплексу НСМЕП;

3) розширення сфер застосування технологій і складових апаратно-програмного комплексу НСМЕП за рахунок використання нефінансових додатків «платіжної картки НСМЕП нового покоління» та реалізації таких супутніх проектів:

- «соціальна картка», яка допоможе здійснювати нарахування, виплату й облік соціальної допомоги та інших соціальних виплат малозабезпеченим і незахищеним верствам населення;

- «транспортна картка» (з урахуванням соціальної складової), яка дасть змогу сплачувати за проїзд у громадському транспорті вести облік пасажирів, що мають пільги;

- «студентська картка», котра поєднує функції студентського квитка та банківської платіжної картки із соціальною складовою (для нарахування стипендій, соціальної допомоги, разових виплат студентам). У пілотному проекті впровадження електронного студентського квитка взяли участь

НТУУ «Київський політехнічний інститут», Національний транспортний університет, Львівський інститут банківської справи і Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи НБУ, Українська академія банківської справи НБУ;

- «митна картка», яка використовуватиметься під час розмитнення вантажів та/або сплати митних платежів;

- «картка водія» - для зберігання інформації про транспортний засіб та його власника, а також для сплати штрафів за порушення правил дорожнього руху та розрахунків за товари та послуги;

- «електронний паспорт», який у перспективі може замінити звичайний паперовий паспорт громадянина України, а також може містити додаткову інформацію про його власника (ідентифікаційний номер, сімейний стан тощо);

- «картка страхувальника» - вона застосовуватиметься за наявності у громадян страхових полісів;

- «носій електронного цифрового підпису» - як засіб забезпечення особистого підпису громадянина;

- «дисконтна картка» тощо;

4) забезпечення діяльності та розвитку організаційної структури НСМЕП шляхом залучення до роботи в системі нових банків, учасників (банківських процесингових центрів, еквайрингових компаній і технічних еквайрів), залучення до участі у виробництві карток НСМЕП нових підприємств, що мають відповідний сертифікат якості, створення умов для роботи банків у НСМЕП за різними моделями (емітент із делегування інформаційних повноважень, еквайр із делегуванням інформаційних повноважень тощо);

5) вдосконалення та розвиток нормативно-правової бази НСМЕП. Для розширення функціональних можливостей платіжних та інформаційних технологій НСМЕП НБУ підписано договір про вступ до НСМЕП Центру обслуговування мобільних платежів (ЗАТ «ЦОМП»), як процесингового центру мобільних платіжних інструментів, а також розпочато реалізацію пілотного проекту з упровадження мобільного платіжного інструменту (МПІ) на базі технологій НСМЕП.

Національний банк вважає створення НСМЕП завершальною стадією у побудові системи електронних платежів в Україні. Її особлива роль обумовлюється тим, що важливою проблемою Українських платіжних систем залишається виконання значної частини трансакцій поза офіційними платіжними системами ( мова не лише про тіньовий сектор економіки, а і про розрахунки фізичних осіб, що на 96 % є готівковими).

Загальний технологічний розвиток НСМЕП в Україні потрібно визнати доволі високим і таким, що в цілому відповідає вимогам Комітету з платіжних і розрахункових систем (СРSS) Банку міжнародних розрахунків (ВІS) у Базелі. Однак НБУ має на меті продовжити її вдосконалення. Зокрема, завершуються розробки специфікацій розширених структур представлення інформації за фінансовими операціями, що виконані на термінальному обладнані. Це дозволяє зменшити витрати на модифікацію програмного забезпечення, терміну розробки та витрат на розробку нових фінансових та сервісних додатків у НСМЕП, зменшити обсяги платіжних засобів термінальних пристроїв та інших компонент системи.

В Національному банку України завершуються розробки специфікацій розширених структур представлення інформації за фінансовими операціями, що виконані на термінальному обладнані.

Представлення інформації у вигляді Розширеної структури - це спроба надання уніфікованого представлення на термінальних пристроях НСМЕП будь якої фінансової та іншої інформації. Це дозволяє зменшити витрати на модифікацію програмного забезпечення, терміну розробки та витрат на розробку нових фінансових та сервісних додатків у НСМЕП, зменшити обсяги ПЗ термінальних пристроїв та інших компонент системи.

На даному етапі у розширеному вигляді будуть представлені тільки інформація відповідна до індивідуальної трансакції за Off-line операцією та авторизації за On-line операцією (включаючи операції за соціальними картками тощо).

У майбутньому буде можливе представлення інформації у форматах МПС, інформації з банківськими виписками і таке інше.

Сьогодні розширені структури представлення інформації за фінансовими операціями планується використати при формуванні фінансових документів за операціями "Перерахування коштів", "Платіж мобільним платіжним інструментом", "Інтернет платіж", "Видача готівки", а також “соціальні платежі”, інформація за дисками тощо.

З метою висвітлення основних результатів впровадження Національної системи масових електронних платежів, визначення основних напрямків розвитку НСМЕП, забезпечення впровадження нових інформаційних технологій, Департамент інформатизації Національного банку разом з інформаційно-консультативним центром "Інформ-Київ" в приміщенні Центральної розрахункової палати Національного банку провів практичну конференцію "Національна система масових електронних платежів - НСМЕП. Результати впровадження та перспективи розвитку". В конференції прийняли участь фахівці Департаменту інформатизації Національного банку, Головного процесингового центру НСМЕП, територіальних управлінь Національного банку, державних установ (ГІОЦ Київміськадміністрації, Укрпошта), Асоціації українських банків, 19 комерційних банків та 10 фірм-розробників.

У вступному слові Анатолій Савченко, директор Департаменту інформатизації Національного банку, зупинився на основних результатах, які були досягнуті за останній час у впровадженні пілотного проекту НСМЕП. Доповідач констатував, що зараз НСМЕП фактично промислово експлуатується у багатоемітентному режимі багатьма банками у різних регіонах України. Учасниками НСМЕП є банки у Київському, Харківському, Одеському, Чернігівському, Запорізькому, Дніпропетровському, Львівському та Сумському регіонах. Причому процес вступу банків до НСМЕП набуває ще більшого поширення. Сьогодні банками було вже емітовано понад 85 тис. карток, використовується близько 400 одиниць термінального обладнання (включаючи банкомати), а загальні обороти банків по картковим рахункам НСМЕП за місяць складають близько 20 млн. грн. Таким чином, підсумував Анатолій Савченко, можна говорити про завершення пілотного проекту і переходу до промислової експлуатації НСМЕП в Україні. З цією метою найближчим часом має бути розроблена спільно з КМ державна програма розвитку НСМЕП в Україні, а також створення керуючого органу платіжної організації НСМЕП.

Наступний виступ Бориса Дяченка, заступника директора Департаменту інформатизації Національного банку, був присвячений основним напрямкам розвитку системи. Доповідач зазначив, що роботи проводяться у таких напрямках:

розширення номенклатури термінального обладнання, суміщеного з міжнародними платіжними системами;

розроблення кластерних рішень для серверів процесингових центрів та АКС;

розширення сфери застосування технології НСМЕП одночасно для підтримки небанківських платіжних систем;

завершення робіт по запуску системи ініціалізації та персоналізації карток НСМЕП з потужністю до 10 тис. шт. за зміну;

впровадження НСМЕП у Національному банку;

реалізації цільових проектів масового обслуговування населення в містах Одесі, Києві, Харкові та Чернігові.

Борис Дяченко також повідомив, що найближчим часом планується впровадження регіональних процесингових центрів в містах. Донецьку, Одесі та Сімферополі.

На конференції було зроблено багато змістовних і цікавих доповідей як розробниками, так і користувачами НСМЕП. Доповідачі вели відверту розмову про успіхи і проблеми, існуючі сьогодні, викладали своє бачення їх вирішення. Головним результатом можливо вважати те, що конференція відобразила сучасний стан НСМЕП та запропонувала конкретні напрями її подальшого розвитку.

Основний підсумок, який був зроблений учасниками стисло може бути сформульований так: етап пілотного проекту НСМЕП в основному завершений. Національна карткова система на практиці підтвердила свою життєздатність. Економічна ефективність функціонування НСМЕП доведена багатьма комерційними банками і може бути значно підвищена у майбутньому з розвитком еквайрингової мережі.

Програма діяльності Асоціації

«Український союз учасників Національної системи масових електронних платежів» на 2010 - 2013 роки

1.Основні завдання Програми.

1.1 Забезпечення участі Асоціації в процесах формування та розвитку в Україні масових безготівкових розрахунків з використанням спеціальних платіжних засобів.

1.2 Забезпечення участі Асоціації в питаннях функціонування та розвитку НСМЕП.

1.3 Сприяння розробленню та впровадженню державних/корпоративних проектів з використанням технологій НСМЕП.

1.4 Забезпечення інформаційної та методичної підтримки членів Асоціації, членів/учасників НСМЕП.

1.5. Сприяння створенню конкурентного середовища щодо діяльності членів та учасників НСМЕП.

1.6. Сприяння підвищенню кваліфікації членів Асоціації, членів/учасників НСМЕП.

1.7. Розвиток демократичних засад функціонування Асоціації.

2. Шляхи реалізації основних завдань Програми.

2.1. Забезпечення участі Асоціації в процесах формування та розвитку в Україні масових безготівкових розрахунків з використанням спеціальних платіжних засобів.

2.1.1. Участь Асоціації у підготовці проектів законодавчих та нормативних актів, що стосуються розвитку безготівкових розрахунків в Україні, діяльності платіжних систем та формуванню ринку банківських послуг.

2.1.2. Участь представників Асоціації у заходах, що проводяться органами державної влади та управління з питань розвитку економіки України, банківської сфери, систем безготівкових розрахунків, поширення соціальних програм з метою використання технологій НСМЕП.

2.1. 3 Формування пропозицій Асоціації з актуальних питань розвитку безготівкових розрахунків в Україні, діяльності платіжних систем, зокрема, побудови єдиного національного платіжного простору, реалізації проекту «соціальна картка» тощо;

2.2.Забезпечення участі Асоціації в питаннях функціонування та розвитку НСМЕП.

2.2.1. Розширення співпраці з Платіжною організацією НСМЕП, функції якої виконує Національний банк України (далі - ПО), за такими напрямками діяльності:

розвиток нормативно-правової бази функціонування НСМЕП;

розвиток апаратно - програмного комплексу НСМЕП, його функціонального, технологічного та технічного забезпечення;

забезпечення умов реалізації супутніх державних/корпоративних програм та проектів з використанням технологій НСМЕП;

розвиток та вдосконалення організаційної структури НСМЕП;

розвиток та вдосконалення маркетингової політики НСМЕП тощо.

2.2.2.. Отримання Асоціацією права на участь у виконанні окремих функцій ПО, а саме у забезпеченні:

розроблення, проведення аналізу та попередньої експертизи проектів нормативних,технологічних та методичних документів щодо розвитку НСМЕП;

розроблення, проведення аналізу та попередньої експертизи нових інформаційних/платіжних технологій НСМЕП та проектів з їх використанням;

проведення випробувань компонентів апаратно-програмного-комплексу НСМЕП;

взаємодії з державними та місцевими органами влади щодо представництва інтересів НСМЕП, інформування їх про можливості розроблення та впровадження супутніх проектів з використанням технологій НСМЕП та організації впровадження цих проектів тощо;

2.2.3. Вивчення та поширення позитивного досвіду застосування НСМЕП, надання консультацій та рекомендацій щодо ефективного використання технологій НСМЕП банківськими установами, юридичними і фізичними особами України тощо;