Оцінка кредитоспроможності позичальника – фізичної особи в системі управління кредитним ризиком

А. Місячний дохід

Заробітна плата за мінусом податків.

Допомога на дітей.

Пенсія.

Відсотки за вкладами і цінними паперами.

Інші доходи.

Усього доходів.

Б. Місячні витрати

Поточні витрати.

Страхові внески.

Обслуговування попередніх кредитів.

Квартплата.

Інші витрати.

Усього витрат.

В.Чистий дохід = (А-Б)

Місячна сума із обслуговування боргу визначається як сума відсотків за кредит плюс основний борг.

О = відсотки + основний борг

Платоспроможність позичальника оцінюється банками як добра, коли угоди із обслуговування боргу складають 60 і менше відсотків від чистого доходу позичальника.

Зарубіжні банки для встановлення розміру адекватного покриття ризику за споживчим кредитом використовуються також коефіцієнти, що характеризують фінансові можливості клієнтів.

К_{1 =} Мінімальний розмір платежів для погашення позички _;

^{Доходи клієнта}

К_{2 =} Максимально допустимий розмір заборгованості_.

^{Доходи клієнта}

Значення забезпечення споживчого кредиту (гарантія, порука і навіть договір застави) оцінюється як вторинне джерело погашення боргу.

Після позитивної оцінки кредитоспроможності клієнта банк і позичальник розпочинають погодження умов кредитного договору. Банк зацікавлений в використанні мінімальної суми вільних кредитних ресурсів, яка б забезпечувала йому оптимальну ліквідність. Між тим строковість кредиту пов'язана з ризиком і коливаннями процентних ставок. В умовах зростання кон'єктури ринку кредитних ресурсів банку невигідно заключати кредитні договори на тривалий час з фіксованою процентною ставкою по кредитам. Однак, надаючи, наприклад, довготривалий кредит, банк може залишати право у випадку зміни процентних ставок на грошовому ринку переукласти договір на нових умовах. Тривалий час пролонгації кредитів негативно відбиваються на ліквідності. А порушення термінів погашення кредитів може бути сигналом недоліків які постали в фінансовому стані позичальника.

1.4 Кредитні ризики, методи аналізу та управління ними

Однією з найприбутковіших операцій комерційного банку є кредитування. Але завжди поряд з великими прибутками знаходяться великі ризики, що пов'язані зі втратою чи недоотриманням цих прибутків.

Один із найважливіших принципів банківського кредитування полягає у поверненні наданого кредиту у чітко обумовлені строки. Дотримання цього принципу є запорукою успішної діяльності банку. Цілком очевидно, що при наданні кредиту перед банком стає проблема невизначеності того чи буде його повернуто вчасно і більше того чи буде його повернуто взагалі. Звідси випливає, що основною задачею банка при наданні позики є перетворення невизначеності в ризик і його детальний аналіз.

Отже кредитний ризик банку можна визначити як ймовірність отримання банком збитків від невиконання позичальником конкретної кредитної угоди. Слід зазначити, що кредитний ризик формується з декількох самостійно діючих видів ризику. [9]

Більшість комерційних банків України до недавнього часу при оцінці кредитного ризику враховували лише одне з можливих його джерел - фінансові можливості позичальника (об`єктивний ризик пов'язаний з позичальником). Практика показала, що дуже багато позичальників не повертають кредити не тому, що не мають можливості, а тому, що не бажають цього робити. В цьому випадку банк вимушений подавати до суду і може стикнутися з проблемою недосконалості укладення кредитної угоди. До речі, це стосується всіх угод укладених під час кредитування. Це показує, що при оцінці кредитного ризику конче необхідно враховувати юридичний ризик.

Особливу увагу в умовах кризи в нашій країні слід також приділяти впливу на кредитний ризик ризику виникнення форс-мажорних обставин. Також при кредитуванні слід враховувати, що в чистому вигляді ризики не зустрічаються, вони накопичуються та корелюють між собою утворюючи системний ризик.[2] Даний підхід до формуванні кредитного ризику як системи ризиків враховані в структурі кредитного ризику, що наведена на рис. 1.2.



Рис.1.2. Структура кредитного ризику

Кредитна діяльність банків є дуже специфічною, вона визначається насамперед тими факторами від яких залежить ступінь кредитного ризику:

Ступінь концентрації кредитної діяльності банку в певній сфері (галузі)

Питома вага кредитів, що припадає на клієнтів, які відчувають тимчасові фінансові труднощі

Концентрація діяльності банків в маловідомих, невивчених галузях

Ступінь мінливості кредитної політики та кредитного портфелю банку

Питома вага нових клієнтів

Введення в практику занадто великої кількості нових послуг на протязі короткого проміжку часу

Прийняття під заставу цінностей, що важко реалізуються або швидко знецінюються

Зміна ділової активності ( тобто попиту на кредити )

Мінливість ставки відсотку

Також існує значна група факторів яка через вплив визначаючи фінансове становище позичальника опосередковано впливає на кредитний ризик банку:

Недосконалий менеджмент

Неадекватний первинний капітал

Занадто високі темпи зростання реалізації продукції

Конкуренція

Економічні коливання

Деякі з названих факторів діють автономно, незалежно від банків, деякі можуть бути керовані. Але безперечно існує об'єктивна необхідність з боку банків в моніторингу всіх факторів, що прямо чи опосередковано чинять вплив на кредитний ризик.

Головним завданням науково обґрунтованого управління ризиковими операціями банку є визначення ступеня допустимості та виправданості того чи іншого ризику і прийняття практичного рішення, спрямованого або на використання ризикових ситуацій, або на вироблення системи засобів, що зменшують небезпеку виникнення збитків банку від проведення тієї чи іншої операції.

Проаналізуємо походження і види ризиків при кредитуванні (табл.1.1.).

Таблиця 1.1 - Характеристика джерел кредитного ризику [2]

Найменування ризику	Характеристика джерела
1. Ризик, пов'язаний з позичальником, гарантом, страхувальником:
1.1. Об'єктивний (фінансових можливостей)	1.1. Неспроможність позичальника (гаранта, страхувальника) виконати свої зобов'язання за рахунок поточних грошових надходжень або за рахунок продажу активів
1.2. Суб'єктивний (репутації)	1.2. Репутація позичальника (гаранта, страхувальника) в діловому світі, його відповідальність та готовність виконати взяті зобов'язання
1.3. Юридичний	1.3. Вади в складанні та оформленні кредитного договору, гарантії, договору страхування
2. Ризик, пов'язаний з предметом застави:
2.1. Ліквідності	2.1. Неможливість реалізації предмета застави
2.2. Кон'юнктурний	2.2. Можливе знецінення предмету застави за час дії кредитного договору
2.3. Загибелі	2.3. Знищення предмету застави
2.4. Юридичний	2.4. Вади в складанні й оформленні договору застави
3. Системний ризик	Зміни в економічній системі, які можуть вплинути на фінансовий стан позичальника (наприклад, зміна податкового законодавства)
4. Форс-мажорний ризик	Землетруси, катастрофи, смерчі, страйки, воєнні дії

У практиці фонду TASІS кредитний ризик може бути оцінений за такими параметрами:

- прямий кредитний ризик;

- позиції, еквівалентні кредитному ризику;

- ризик розрахунків;

- ризик застави, гарантії, передачі прав;

- емітента;

- сектору;

- країни;

- можливості щодо кредитування.

Складовими ризиків (кредитної операції) визнаються:

- очікувані втрати (середні втрати);

- неочікувані втрати (відхилення втрат від середнього, причому негативне.

З огляду на сказане вище, банки у менеджменті ризиків використовують принцип покриття втрат, основні постулати якого такі:

- резерви покривають очікувані втрати;

- кожна операція потребує частини резервів;

- капітал покриває неочікувані втрати за вирахуванням резерву.

Якість управління чи врахування кредитного ризику вимірюється:

- рівнем негативного класифікування (% активів, % капіталу та резервів);

- складом класифікування (негативні тенденції: значна кількість малих рахунків, незначна кількість великих рахунків, порівняння величини сумнівних та втрачених активів з величиною активів, класифікованих як такі, що "під контролем" та "субстандартні");

- тенденціями в зміні вказаних співвідношень;

- обсягами та термінами прострочених позик, відсотком заборгованості портфеля, обсягами та відсотками активів на різних термінах вкладення та тенденціями в зміні частки кожної групи;

- адекватністю документації;

- адекватністю резервування;

- аспектами концентрації;

- позиціями інсайдерів.

Визнаною є така поетапна схема управління кредитними ризиками:

1. Виявлення всіх потенційних ризиків, що пов'язані з кредитною діяльністю банку, та аналіз можливих втрат.

2. Виявлення факторів, що впливають на рівень кредитних ризиків.

3. Оцінка та ранжування потенційних ризиків.

4. Вибір методів та визначення шляхів нейтралізації кредитних ризиків.

5. Застосування обраних методів.

6. Оцінка результатів та застосування коригуючих впливів.

Робота працівника відділу кредитування щодо виявлення та оцінки рівня ризику за кожною кредитною угодою переважно залежить від чіткого виконання механізму кредитування. Аналіз кредитного ризику в банку являє собою оцінку якісних і кількісних факторів платоспроможності окремих позичальників, тобто за кожною кредитною угодою, та визначення ризковості в цілому за портфелем позик. На основі такого аналізу будуються прогнози структури та якості кредитного портфеля, визначаються пріоритетні напрямки роботи та вибираються методи підтримки ліквідності кредитного портфеля банку.

Основними факторами, що служать для оцінки ризику, виступають:

1) Характеристика позичальника.

Бажання і рішучість позичальника погасити свої зобов'язання. Характеристика позичальника визначається на основі даних про погашення кредитів у минулому й експертних оцінках позичальника менеджерами.

2) Фінансові можливості.

Можливість позичальника сплатити борг, тобто його здатність одержувати гроші по усіх своїх операціях (загальний приплив грошей, отриманих позичальником у ході підприємницької діяльності) чи по конкретному проекті і здатність керувати коштами. Немаловажне значення для погашення позики має динаміка дебіторської заборгованості підприємства і зміна його товарних запасів. Найчастіше саме з цими статтями зв'язані труднощі в погашенні позики.

3) Власний (статутний) капітал.

Позичальник повинен мати змогу розділити ризик проекту з банком-кредитором, що повинно забезпечуватися достатністю в підприємства власних засобів.

4) Умови.

Тут оцінюється поточний стан місцевої, регіональної і загальнонаціональної економіки, а також галузі господарства позичальника і ступеня його залежності від цієї ситуації (звичайно для оцінки економічних умов розглядається найгірша ситуація з погляду можливостей позичальника сплатити борг).

5) Застава (гарантія).

Надійне забезпечення кредиту у формі застави чи гарантії виступає додатковим захистом у процесі кредитування.

Описані вище фактори в закордонній практиці відомі, як правило п'яти «СИ» і є критеріями якісної оцінки кредитоспроможності.

В ЗАТ КБ «Приватбанк» розроблена «Методика оцінки фінансового стану позичальника», що базується на світових стандартах оцінки фінансового стану позичальника (у частині використовуваних фінансових показників і математичних методів) і адаптована до поточної ситуації на Україні. Цією методикою керується в своїй діяльності і Конотопське відділення Приватбанку.

Під управлінням кредитним ризиком розуміється здатність банку вірно оцінити в будь-який момент величину узятого на себе ризику і підтримувати величину прийнятого кредитного ризику на запланованому рівні, а також при необхідності змінювати його величину [34].

Менеджмент кредитного ризику (його мінімізація) у банківській практиці здійснюється різними способами, що взаємозалежні і дуже часто випливають один з другого і доповнюють один одного. Тому найбільш ефективний результат вони можуть дати при їхньому комплексному застосуванні (Рис.1.3).

Установлення лімітів кредитування - основний спосіб контролю формування кредитного портфеля, що використовується для зменшення ризиків. Це дозволяє банкам диверсифікувати кредитний портфель з метою скорочення концентрації і забезпечення стабільного прибутку.

Ліміт кредитування - це затверджений показник, що визначає в кількісному вираженні максимальну величину, у межах якої банк може здійснювати кредитні операції з даним клієнтом.



Рис. 1.3. Способи зниження кредитного ризику

Одним із способів захисту від кредитного ризику є розподіл залучених грошових засобів, між різними суб'єктами. Чим більшій кількості позичальників буде переданий у тимчасове володіння позичковий капітал банку, тим менше буде ступінь ризику непогашення позики, тому що ймовірність неплатоздатності багатьох позичальників значно нижче ймовірності неплатоздатності одного чи декількох позичальників. І навпаки, кредитний ризик банку зростає зі збільшенням загального обсягу кредитування і ступеню концентрації кредитів серед обмеженого кола позичальників. Тому банки віддають перевагу, при постійному обсязі кредитних вкладень, кредитуванню більшої кількості незалежних один від одного клієнтів [9].

Стабільність банку багато в чому залежить від складу його клієнтів. Надійність, фінансова стійкість клієнтів зменшують банківські ризики, сприяють одержанню банком більш високого доходу. У процесі роботи, що передує висновку кредитного договору, менеджер банку зобов'язаний ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, вивчити фактори, що можуть спричинити непогашення позички.

З метою забезпечення своєчасного погашення кредитів, банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, за його фінансовим станом, за збереженням предмета застави. Виявлення проблем у позичальника на ранньому етапі, дозволить максимально збільшити ефект від коригувальних дій банку і знизити його збитки.

Одним зі способів мінімізації ризиків банку по кредитних операціях виступає забезпечення усіх виданих кредитів. Це дає можливість у випадку неповернення коштів, погасити заборгованість за рахунок засобів, отриманих від реалізації предмета застави.

При роботі із забезпеченням необхідно керуватися Законами України "Про банки і банківську діяльність" і "Про заставу". Слід зазначити, що забезпечення не є обов'язковим засобом повернення кредиту, а лише є стимулюючим чинником для позичальника і забезпечує погашення кредиту у випадку неможливості погашення його позичальником, при настанні критичних подій.

Розділ 2. Оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи в системі кредитного ризику (на матеріалах ЗАТ КБ «Приватбанк»)

2.1 Організаційно-економічна характеристика комерційного банку ЗАТ «Приватбанк»

ПриватБанк створений у вигляді відкритого акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю та зареєстрований Національним банком України 19 березня 1992 року за № 92 і знаходиться за адресою : Набережна Перемоги, 50, 49094, Дніпропетровськ, Україна. У вересні 2000 року він був реорганізований в закрите акціонерне товариство. Основна діяльність ЗАТ КБ «ПриватБанк» (далі ПриватБанк) спрямована на надання банківських послуг юридичним і фізичним особам на території України і здійснюється згідно ліцензії Національного банку України, нормативно-правових актів України та Статутом банку. З самого початку своєї діяльності він зарекомендував себе як надійний та стабільний банк.[63]

На сьогоднішній день ПриватБанк є одним з банків, які найбільш динамічно розвиваються в України, і займає лідируючі позиції банківського рейтингу країни. За станом на 1 січня 2006 року розмір чистих активів ПриватБанку складає 22 058 млн. грн. Статутний фонд банку складає 1 130 млн. грн., власний капітал - 2 034 млн. грн. Кредитний портфель банку складає 16,095 млрд. грн., в тому числі кредити фізичним особам - 6,356 млрд. грн. Фінансовий результат ПриватБанку за підсумками роботи 2005 року складає 475,655 млн. грн.

Наприкінці 2005 року в рамках рейтингу Best Bank Award журналу Global Fіnance третій рік поспіль визнає ПриватБанк "Кращим банком в Україні". Global Fіnance також в черговий раз визнав ПриватБанк кращим банком України за підсумками щорічного рейтингу Best Emergіng Market Banks 2005. Авторитетний міжнародний фінансово-аналітичний журнал "The Banker" за результатами проведеного в 2000 і 2002 роках дослідження, привласнив ПриватБанку звання "The Bank of Year". Інший впливовий журнал - "Euromoney" п'ять років поспіль - у 1999, 2000, 2001, 2002 та 2005 роках визнає ПриватБанк кращим банком України.

В ході дослідження ринку банківських послуг, проведеного компанією GFK-USM, 19,8% опитаних жителів України назвали ПриватБанк найбільш привабливим для себе українським банком. ПриватБанк також має найбільш високий рівень впізнаваємості серед населення і найвищий показник привабливості: більше 26% опитаних, які знають бренд ПриватБанку, вважають його послуги і якість обслуговування найбільш привабливими.

ПриватБанк також є лідером серед українських комерційних банків за кількістю клієнтів: його послугами користується понад 16% населення України.

ПриватБанк має генеральну ліцензію Національного банку України на проведення банківських операцій та здійснює весь спектр банківських послуг, які є на вітчизняному ринку, з обслуговування корпоративних та приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів. Довгостроковий інтерес клієнта - головний пріоритет у роботі банку. З клієнтами працює висококваліфікована команда спеціалістів та персональні менеджери, які несуть відповідальність за забезпечення якісного обслуговування, оперативне та точне задоволення потреб клієнта. Запроваджуючи нові види банківських послуг та постійно вдосконалюючи комплекс банківського обслуговування, на сьогодні банк обслуговує 350 тисяч корпоративних клієнтів та приватних підприємців і понад 9 мільйонів рахунків фізичних осіб. Обсяг залучених банком коштів юридичних осіб на 1 червня 2005 року становить 6 578 млн грн, у тому числі депозитний портфель юридичних осіб - 1 525 млн грн. Обсяг коштів фізичних осіб, залучених ПриватБанком, станом на 1 червня 2005 року становить 6,990 млрд грн (найвищий показник серед усіх українських банків), у тому числі депозитний портфель фізичних осіб - 5,348 млрд грн.

Проводячи послідовну політику укріплення стабільності банку та вдосконалення якості обслуговування, ПриватБанк вважає одним з пріоритетних напрямів своєї роботи розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. Зараз банк пропонує громадянам України понад 150 видів найсучасніших послуг, серед яких поточні, вкладні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживчого кредитування, які здійснюються в партнерстві з провідними вітчизняними торговими, ріелтерськими компаніями та автовиробниками. ПриватБанк є уповноваженим Урядом України банком з виплати пенсій та соціальної допомоги громадянам, а також з виплати компенсацій жертвам нацистських переслідувань. Сьогодні свою пенсію та соціальні виплати у ПриватБанку отримує понад 1 мільйон громадян.

Національна мережа банківського обслуговування ПриватБанку, яка включає в себе 1 845 філій та відділень по всій Україні, дозволяє будь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично у будь-якому місці країни. Широке коло закордонних партнерів ПриватБанку не лише демонструє його визнання як повноправного учасника світової банківської системи, але й, найголовніше, дозволяє найбільш широко задовольняти потреби клієнтів банку, пов'язані з їх міжнародною діяльністю. ПриватБанк підтримує кореспондентські відносини з найбільшими іноземними банками, ефективно співпрацюючи з ними на різних сегментах фінансового ринку. ПриватБанк є уповноваженим банком з обслуговування кредитних ліній Світового банку реконструкції та розвитку (СБРР), Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Українсько-Німецького Фонду, спрямованих на розвиток малого та середнього бізнесу.

ПриватБанк є лідером на ринку послуг фізичним особам. Так, понад 40% клієнтів банків, які оформлюють кредити на купівлю побутової техніки, користуються кредитними програмами ПриватБанку. Також послугами ПриватБанку користуються 27,8% усіх клієнтів депозитних програм, понад 26% клієнтів, які здійснюють обмін валюти. Близько 21% клієнтів українських банків обирають ПриватБанк для відкриття поточного рахунку та понад 15% користуються послугами банку під час здійснення грошових переказів.

За станом на 1 січня 2006 року розмір чистих активів ПриватБанку складає 22 058 млн. грн. Статутний фонд банку складає 1 130 млн. грн., власний капітал - 2 034 млн. грн. Кредитний портфель банку складає 16,095 млрд. грн., в тому числі кредити фізичним особам - 6,356 млрд. грн. Фінансовий результат ПриватБанку за підсумками роботи 2005 року складає 475,655 млн. грн.

ПриватБанк має генеральну ліцензію Національного банку України на проведення банківських операцій та здійснює весь спектр банківських послуг, які є на вітчизняному ринку, з обслуговування корпоративних та приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів. Довгостроковий інтерес клієнта - головний пріоритет у роботі банку. З клієнтами працює висококваліфікована команда спеціалістів та персональні менеджери, які несуть відповідальність за забезпечення якісного обслуговування, оперативне та точне задоволення потреб клієнта. Запроваджуючи нові види банківських послуг та постійно вдосконалюючи комплекс банківського обслуговування, на сьогодні банк обслуговує 309 тисяч корпоративних клієнтів та приватних підприємців і понад 9 мільйонів рахунків фізичних осіб. Обсяг залучених банком коштів юридичних осіб на 1 квітня 2005 року становить 6 017 млн. грн, у тому числі депозитний портфель юридичних осіб - 1 564 млн. грн. Обсяг коштів фізичних осіб, залучених ПриватБанком, станом на 1 квітня 2005 року становить 6,6 млрд. грн. (найвищий показник серед усіх українських банків), у тому числі депозитний портфель фізичних осіб - 5,278 млрд. грн. [52]

Оперативне управління здійснюється казначейством банку. Постійно аналізуються структура активів та зобов'язань, розриви та відхилення від встановлених норм. Що стосується управління фінансовими ризиками, то у банку дотримуються процедури визначення та затвердження лімітів, регулярно проводиться моніторинг кредитного портфеля, сформовано необхідні страхові резерви під активні операції.

З метою розробки та дотримання необхідних процедур усіма підрозділами банку, від центрального офісу до філіалу, створені та діють спеціалізовані комітети: з управління активами та пасивами, кредитні, тарифні та ін.

Важливою складовою запобігання надмірним кредитним ризикам є формування достатніх резервів. Формування резервів під можливі витрати з активних операцій здійснюється банком згідно з вимогами НБУ та відповідно до нарощування обсягів кредитування. Загальний обсяг сформованих резервів під кредитні ризики станом на 01.01.2006 рік становив 1 286 911 170.74 тис. грн.

Для визначення ефективності діяльності ПриватБанку проведемо розрахунок деяких показників (табл.2.1) та проаналізуємо структуру та динаміку змін показників доходів та витрат банку.

Таблиця 2.1 - Динаміка основних показників ефективності фінансової діяльності ПриватБанку протягом 2003-2005 років.

Показник	Рекомендоване значення, %	2003 р.	2004 р.	2005 р.
Рентабельність капіталу	-	0,73%	1,29%	1,40%
Рентабельність активів	0,75-1,5	0,09%	0,15%	0,19%

Проаналізувавши дані таблиці 2.1. слід зазначити, що спостерігається позитивна тенденція до підвищення показників ефективності діяльності банку. Так, рентабельність активів поступово зростає, проте, показник ще не досягає рекомендованого значення (0,75%-1,5%). Рентабельність капіталу підвищилась з позначки 0,73% у 2004 році до рівня 1,40% у 2005 році. Така тенденція свідчить про зростання платоспроможності банківської установи.

Кредитна політика банку була спрямована на кредитування підприємств із задовільним фінансовим станом незалежно від форм власності за умови наявності належного забезпечення. Кредитування виробників залишалося для банку пріоритетним при здійсненні кредитних вкладень, основна частка яких сконцентрована у промисловості - 51,9%, у сфері торгівлі - 26,4%, у сільському господарстві - 5,3%.

Порівняно з минулими роками у 2005 році більше уваги приділялося кредитуванню підприємств малого і середнього бізнесу.

ПриватБанк на протязі багатьох років залишається лідером серед українських банків по всім видам діяльності і з кожним роком його фінансові показники поліпшуються. Для наочності вищесказаного, на основі матеріалів фінансових звітів за 2003-2005 рр. (див. додаток Д) побудуємо таблицю 2.2 і графіки (див. рис. 2.1 і 2.2 )

Таблиця 2.2 - Основні фінансові показники ПриватБанку (2003-2005 рр)

Найменування статті	Сума (грн)	Темп росту, %	Темп приросту показника, %
	на 28-02-2004	на 28-02-2005	на 28-02-2006
Міжбанківські кредити	628 021 157	2 292 660 192	2 363 832 108	376,4%	276,4%
Кредити юридичним особам	5 950 286 426	6 644 475 963	9 922 406 903	166,8%	66,8%
Кредити фізичним особам	2 033 159 188	3 031 775 128	6 821 350 683	335,5%	235,5%
Міжбанківські депозити	363 080 571	177 496 869	2 112 908 998	581,9%	481,9%
Депозити юридичних осіб	971 500 589	2 540 419 613	2 943 261 114	303,0%	203,0%
Депозити фізичних осіб	3 653 954 831	5 111 161 318	8 374 254 635	229,2%	129,2%
Статутний капітал банка	700 000 000	1 020 526 000	1 130 000 000	161,4%	61,4%



Рис.2.1. Кредитний портфель Приватбанку, млн.грн.

Рис.2.1. Депозитний портфель Приватбанку, млн.грн.

2.2 Методика аналізу кредитоспроможності позичальника - фізичної особи в Конотопському відділенню ЗАТ КБ «ПриватБанк»

Будь-яка кредитна операція оформлюється установою банку документально. Кожним комерційним банком розробляються бланки документів, для оформлення та надання кредиту, які є специфічними для даної установи банку, на основі Положення НБУ «Про кредитування».

Розглянемо оформлення споживчого кредиту.

Для отримання споживчого кредиту позичальник подає до відділення «Приватбанку» наступні документи:

1. Заявку на отримання кредиту.

2. Техніко-економічне обґрунтування використання кредитних коштів (при умові довгострокового кредитування).

3. Застава квартири (житлового будинку) фізичною особою:

заяву від клієнта;

документ, який підтверджує право власності (договір купівлі-продажу, договір дарування або інший документ);

технічний паспорт;

справка-характеристика (з печаткою БТІ);

реєстраційне свідоцтво (з печаткою БТІ);

довідка з держ. нотаріальної контори про те, що заборон на дане майно не має;

страховий поліс на користь банку;

рішення опікунської ради (якщо прописані неповнолітні діти);

згода чоловіка (дружини) на передачу майна в заставу (нотаріально завірена) або особиста присутність при укладенні договору застави;

якщо один з власників помер, необхідно представити нотаріусу свідоцтво про смерть.

4. Застава транспортних засобів фізичною особою:

заява від клієнта;

технічний паспорт на транспортний засіб з відміткою ДАІ про проходження технічного огляду;

довідка з держ. нотаріальної контори про те, що заборони на даний транспортний засіб не має;

згода чоловіка (дружини), завірена нотаріально, на передачу транспортного засобу в заставу, або особиста присутність при укладенні договору застави (якщо один з власників помер, необхідно надати свідоцтво про смерть).

Якщо застава надається юридичною особою то до вище перелічених документів подається протокол зборів засновників про згоду на передачу майна під заставу, інвентарна картка на об`єкт а також статут підприємства.

Якщо це застава товару (виробником) то подаються:

заява від клієнта;

протокол зборів засновників (акціонерів) про згоду на передачу товару в заставу (з вказівкою кількості і ціни товару);

складська довідка;

страховий поліс на заставлений товар, який оформлено на користь банку;

сертифікат якості;

статут підприємства.

На основі поданих даних комерційний банк перевіряє відповідність документів, що стосуються об`єкту застави і складає акт перевірки даного об`єкту застави.

Кредит може надаватися під поруку юридичної особи, яка має довіру банку, володіє реальним майном і може гарантувати погашення боргу або під гарантію організації, де працює фізична особа (позичальник), якщо ця організація обслуговується в ПриватБанку.

Розрахунок сум та термінів погашення по отриманому кредиту заноситься до термінового зобов`язання.

Кредит надається на підставі кредитної угоди, укладеної між банком і позичальником. В кредитній угоді встановлюються плата за користування кредитом, порядок його погашення та термін користування. Внесення будь-яких змін кредитної угоди оформлюється додатковою угодою.

В теперішній час в кожному комерційному банку впроваджена своя власна інформаційна система, з допомогою якої робітник кредитного відділу за даними заповненими клієнтом анкети робить оцінку кредитоспроможності позичальника. Зміст і методика розрахунків кредитоспроможності позичальників складають банківську таємницю і відомі лише їх розробникам. Нами представлена форма обробки заявки на отримання споживчого кредиту, яка введена по всій мережі Приватбанку зразок якої наведено в додатку Ж.

Наведемо приклад, як можна зробити аналіз кредитоспроможності клієнта комерційного банку - фізичної особи.

До банку звернулась приватна особа яка має наступні фінансові характеристики згідно даних таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Платіжний щомісячний баланс сім`ї (усередненні показники за останні 3 місяці)

Фінансові характеристики	грн.
Заробітна плата (сім`ї)	1300
Соціальні виплати (пенсії, допомоги, аліменти і т.ін.)	-
Дивіденди по акціям, цін. паперам, депоз. вкладам	-
Прибутки від додаткового заробітку	200
Видатки на комунальні послуги	70
Видатки на життєво необхідні потреби	300
Витрати на освіту, витрати на відпочинок	-
Видатки на інше	200
Аліменти	-

Інші характеристики клієнта, в тому числі і соціальні, проаналізовані за даними заявки на отримання кредиту (додаток А) та за даними техніко-економічного обґрунтування повернення кредиту.

Подані клієнтом дані були перевірені банком і відповідають дійсності.

На основі наведених характеристик соціального та фінансового стану клієнта, а також оцінки фінансового стану, яка проводилась по поручителю (поручитель - юридична особа, яка має розрахунковий рахунок в установі Конотопського відділення ЗАТ КБ «ПриватБанк»). Банк робить висновок, що позичальник має здоровий фінансовий стан та достатні джерела доходів (постійну роботу, доходи від додаткового заробітку та ін.) для обслуговування боргу протягом терміну дії кредитної угоди.

Банком проводиться розрахунок суми боргу, яку повинен сплатити клієнт за час дії кредитної угоди установі банку (основний борг + відсотки за користування кредитом). За кредитною угодою банк надає кредит в розмірі, обумовленої суми 6000 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок) за відсотковою ставкою 24%.

За умовами кредитного договору погашення заборгованості проводиться позичальником у вигляді щомісячних внесків до установи банку. За рахунок внесків відбувається погашення рівними частками суми боргу та відсотків за користування кредитом.

При погашенні основної суми кредиту рівними частками, суму виплачених процентів можна визначити за формулою:

І = D/р *g*(np +1)/2 (2.1)

де І - сума виплачених відсотків;

D - сума кредиту;

n - кількість років;

p - кількість платежів на рік;

g - річна ставка відсотків по кредиту.

Сума боргу, яку потрібно буде сплатити позичальнику можна визначити за формулою:

S = D + І,

де S - загальна сума боргу.

А розмір щомісячного внеску становитиме:

R = S/np,

де R - розмір щомісячного внеску.

В даному випадку сума виплачених процентів за користування кредитом складає:

Сума боргу буде становити: 6780 грн. Розмір щомісячного внеску дорівнює (6780/12) 565 грн.

Якщо сума, що вноситься позичальником буде недостатньою для погашення визначеної щомісячної суми кредиту і нарахованих відсотків, то в першу чергу установою банку будуть погашатися відсотки за користування кредитом, а сума що залишилась буде направлятися на погашення основного боргу.

Кредитний працівник розраховує коефіцієнт кредитоспроможності фізичної особи за формулою:

(2.2)

В даному випадку цей коефіцієнт становитиме:

Також кредитний працівник розраховує питому вагу витрат клієнта до його місячного доходу:

В даному випадку питома вага витрат буде дорівнювати:

За даними вищенаведених розрахунків можна зробити висновок, що у позичальника досить високий коефіцієнт кредитоспроможності (0,44), а також питома вага витрат клієнта до його місячного доходу, цей показник складає 0,8. Кредитний комітет по такому позичальнику виносить позитивне рішення про надання йому кредиту в розмірі 6 тис.грн.

2.3 Розрахунок кількісних показників ступеня кредитного ризику по споживчих кредитах в Конотопському відділенні ЗАТ КБ «ПриватБанк»

Виправданий кредитний ризик -- необхідний атрибут стратегії і тактики ефективного банківського менеджменту. У кожній ситуації, що пов'язана з кредитним ризиком, виникають запитання: що означає виправданий (допустимий) кредитний ризик, де проходить межа, що відділяє допустимий кредитний ризик від нерозумного? Відповісти на ці запитання -- значить знайти рівень «прийнятного кредитного ризику», кількісну та якісну оцінки конкретних ризикових кредитних рішень.

Знати про існування кредитного ризику, проаналізувати його на якісному рівні та провести його логіко-ймовірнісне моделювання необхідно, але недостатньо. Важливо виявити його міру, причому слід оцінити ймовірність того, що певна подія справді відбувається, а потім -- як це вплине на результат кредитного рішення.

Ступінь допустимого кредитного ризику визначається з урахуванням таких параметрів, як обсяг власного капіталу банку, рівень його ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності тощо. Чим більшим власним капіталом володіє банк, тим більший асортимент його операцій та послуг, тим менш чутливий він до кредитного ризику і тим сміливіше менеджер може прийняти рішення про укладення ризикової кредитної угоди.

За кількісної оцінки кредитного ризику слід розрізняти розмір реальної вартості, що пов'язана з ризиком, та обсяг сподіваних збитків. Якщо перший показник на момент рішення, як правило, відомий, то другий оцінюють з тим чи іншим ступенем невизначеності.

Кількісні значення кредитного ризику обчислюють як в абсолютних, так і у відносних величинах, що виражають міру невизначеності під час реалізації прийнятого рішення.

В абсолютному вираженні кредитний ризик може визначатися системою показників, що застосовуються для оцінки економічного ризику.

Так, одним із найбільш важливих показників кредитного ризику щодо певної угоди є ймовірність виникнення несприятливих подій за цією угодою.[9]

У цьому випадку:

W = p(c). (2.3)

В абсолютному вираженні ступінь (міра) кредитного ризику щодо кредитної угоди може визначатися також як добуток імовірності виникнення збитків на величину цих збитків (суми позики). Цей показник можна назвати зваженим кредитним ризиком щодо кредитної угоди:

W = p(c) S, (2.4)

де W -- величина ризику;

р(с) -- імовірність виникнення збитків за кредитною угодою;

S -- сума позики, що зафіксована в кредитній угоді.



Показники кредитного ризику, визначені за формулами (2.3) та (2.4), використовуються для кількісної оцінки ступеня кредитного ризику щодо кредитної угоди. Для оцінки ступеня ризикованості кредитного портфеля комерційного банку застосовуються такі абсолютні показники:

1. Можлива (сподівана) величина збитків за кредитним портфелем:

(2.5)

де S_і -- сума і-ї кредитної угоди, і = 1, 2,..., п;

Р_і (с) -- ймовірність виникнення збитків щодо і-ї кредитної угоди (показник ризику).

2. Середньозважений кредитний портфельний ризик:

(2.6)

3. Дисперсія (варіація) як міра кредитних ризиків щодо угод, які складають кредитний портфель банку:

(2.7)

де

(2.8)



4. Середньоквадратичне відхилення кредитних ризиків щодо угод, які складають кредитний портфель банку:

(2.9)

Таблиця 2.4 - Розподіл кредитів фізичних осіб (за категоріями) у складі кредитного портфелю Конотопського відділення ЗАТ КБ «ПриватБанк» на 1.01.2006р.

і	На купівлю автомобілів	На придбання дачних ділянок	Кредити підприємцям малого бізнесу	На навчання	На купівлю житла	На лікування та відпочинок	На придбання побутової техніки	На будівництво житла
Sі	110000	60000	90000	25000	220000	70000	100000	130000
Pі	0,05	0,1	0,175	0,15	0,125	0,1	0,05	0,15

де S_і - сума кредиту;

р_і - кредитний ризик угоди

Маючи дані про розміри кредитних угод фізичних осіб, які входять до складу кредитного портфелю Конотопського відділення ЗАТ КБ «ПриватБанк» (див табл.2.4) визначимо можливу (сподівану) величину збитків за цими кредитами, середньозважений кредитний портфельний ризик, дисперсію (варіацію) та середньоквадратичне відхилення кредитних ризиків щодо угод, які складають частину кредитний портфелю банку.

Необхідно: за наведеними даними обчислити:

- Сподівану величину збитків кредитного портфелю (математичне сподівання).

Середньозважений портфельний ризик.

Середньоквадратичне відхилення ризиків від середнього.

Позитивну та негативну семіваріацію (PSV, NSV)

Позитивне та негативне семіквадратичне відхилення (psv, nsv)

Коефіцієнт асиметрії щодо кредитних угод.

Показник CSV як ступінь ризикованості кредитного портфелю і порівняти його з заданим цільовим рівнем Е = 0,5. Зробити висновки щодо ризикованості вказаного кредитного портфелю.

1)Сподівана величина збитків за кредитним портфелем визначається за формулою:

(2.10)

У нашому випадку

S_p= 110000*0,05 + 60000*0,1+ 0000*0,175+ 25000*0,15+ 220000*0,125 +

+70000*0,1+100000*0,05 +130000*0,15

S_c= 90000

2)Середньозважений кредитний портфельний ризик визначається за формулою:

(2.11)

Найдемо

- сума всіх кредитних угод.

S =110000+60000+90000+25000+220000+70000+100000+130000=

=805000



3) Середньоквадратичне відхилення кредитних ризиків щодо угод, які складають кредитний портфель банку визначається за формулою:

(2.12)

де V(p) - дисперсія кредитних ризиків щодо угод, які складають кредитний портфель банку.

(2.13)

V(p)=((0,05-0,1)²х110000+(0,1-0,1)²х60000+(0,175-0,1)²х90000+

+(0,15-0,1)²х 25000 + (0,125-0,1 )²х220000+(0,1 -0,1 )²х70000+

+(0,05-0,1)²х100000+(0,15-0,1)²х130000) / 805000 =

= (275+0+506,25+62,5+137,5+0+250+325) / 805000 =

=1556,25 / 805000 ? 0,002

(2.14)

Таким чином, можна зробити висновок, що значення кредитних ризиків щодо угод, які складають даний кредитний портфель, відхиляються від середньозваженого кредитного портфельного ризику в середньому на 0,045, тобто значення кредитних ризиків можна згрупувати в інтервал (0,1-0,045; 0,1+0,045).

4) Позитивна семіваріація як міра кредитних ризиків щодо угод, які складають кредитний портфель банку, визначається за формулою:



(2.15)

де - n - обсяг кредитного портфеля (кількість угод);

t_і - від'ємні відхилення кредитних ризиків щодо угод кредитного портфеля від середньозваженого, тобто

(2.16)

t₁ = - 0,05; t₂ = 0; t₃ =0; t₄ = 0; t₅ = 0; t₆ = 0; t₇ = - 0,05; t₈ = 0.

PSV = ((-0.05)²x110000+0x60000+0x90000+0x25000+0x220000+

+0x70000+(-0,05)²x100000+0x130000) / 805000?0,00065.

Негативна семіварація визначається за формулою:

(2.17)

де n - обсяг кредитного портфеля (кількість угод);

l_і - додатні відхилення кредитних ризиків щодо угод кредитного портфеля від середньозваженого кредитного портфельного ризику, тобто:

(2.18)

l₁ = 0; l₂ = 0; 1₃ = 0,075; 1₄ = 0,05;

1₅ = 0,025; 1₆ = 0; 1₇ = 0; 1₈ = 0,05.

NSV = (0x110000+0x60000+0.075²x90000+0,05²x25000+

+0,025²x220000+ +0x70000+0x100000+0,05²x130000)/805000 ? 0,0013.



5) Позитивне середнє семіквадратичне відхилення як міра кредитних ризиків щодо угод, які складають кредитний портфель банку визначається за формулою:

(2.19)

Негативне середнє семіквадратичне відхилення визначається за формулою:

(2.20)

6) Коефіцієнт асиметрії щодо угод, які складають кредитний портфель банку визначається за формулою:

(2.21)

a = * (110000 * (-0,05)³ + 60000 * 0 + 90000 * (0,075)³ +

+25000 * (0,05)³ + 220000 * (0,025)³ + 70000 * 0 +100000 * (-0,05)³ +

+130000 * (0,05)³) ? 0,48

7) Ступінь ризикованості кредитного портфеля визначається за формулою:

(2.22)

Чим меншим буде CSV, тим меншим буде ступінь ризикованості кредитного портфеля. Цей коефіцієнт доцільно застосовувати при визначенні того, який з кредитних портфелів є більш або менш ризиковим.



Заданий цільовий рівень є Е = 0,5.

Отже, кредитний портфель є більш ризикованим, ніж кредитний портфель з цільовим рівнем 0,5, тому що CSV>E.

Наведені відповідні розрахунки приводять нас до наступних висновків:

а) У нашому випадку середньоквадратичне відхилення кредитних ризиків щодо угод, які складають кредитний портфель банку v(p) = 0,045.

Значення кредитних ризиків відхиляються від середньозваженого кредитного портфельного ризику L = 0,1 в середньому на 0,045, тобто значення кредитних ризиків можна згрупувати в інтервал (0,1- 0,045; 0,1 + 0,045).

б)Чим більша позитивна семіваріація PSV (позитивне середнє семіквадратичне відхилення psv) кредитних ризиків щодо угод кредитного портфеля і чим менша негативна семіваріація NSV (негативне середнє семіквадратичне відхилення nsv), тим нижчим є ступінь ризикованості кредитного портфеля.

У нашому випадку psv = 0,0255 та nsv = 0,036 є практично однакові, що свідчить про високий ступінь ризикованості кредитного портфеля банку.

в)У нашому випадку коефіцієнт асиметрії а = 0,48. Коли а > 0, випадкова величина має правосторонній скіс, "хвіст" розподілу виступає праворуч.

Чим менший коефіцієнт асиметрії, тим менший ступінь ризикованості кредитного портфеля.

У нашому випадку коефіцієнт асиметрії високий, тому і ступінь ризикованості кредитного портфеля є високим.

Робітникам кредитного відділу слід порадити більш детальніше аналізувати кредитоспроможність своїх позичальників, особливо фізичних осіб, аби уникнути в подальшому збитків від кредитних операцій, які ведуть до фінансових збитків банку вцілому.

Розділ 3. Удосконалення оцінки кредитоспроможності позичальника - шлях до мінімізації кредитного ризику

3.1 Впровадження скорингу - швидка та об'єктивна оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи

Підвищення прибутковості кредитних операцій безпосередньо пов'язано з якістю оцінки кредитного ризику. У залежності від класифікації клієнта по групах ризику банк приймає рішення, чи варто видавати кредит, який ліміт кредитування і відсотки варто встановлювати.

У світовій практиці існує два основних методи оцінки ризику кредитування, що можуть застосовуватися як окремо, так і в поєднанні один з одним:

- суб'єктивний висновок експертів або кредитних інспекторів;

- автоматизовані системи скорингу.

Скоринг використовується головним чином при кредитуванні фізичних осіб, особливо в споживчому та іпотечному кредитуванні.

Для оцінки кредитного ризику провадиться аналіз кредитоспроможності позичальника, під яким в українській банківській практиці розуміється спроможність фізичної особи цілком і в термін розрахуватися по своїх боргових зобов'язаннях. У західній банківській практиці кредитоспроможність трактується як бажання, сполучене з можливістю своєчасно погасити видане зобов'язання. Далі ми будемо використовувати термін «кредитоспроможність» саме в цьому значенні. Відповідно до такого визначення основна задача скоринга полягає не тільки в тому, щоб з'ясувати, може клієнт виплатити кредит або ні, але і ступінь надійності й обов'язковості клієнта. Іншими словами, скоринг оцінює, наскільки клієнт credіtworthy, тобто наскільки він «гідний» кредиту.[26]

Скоринг являє собою математичну або статистичну модель, за допомогою якої на основі кредитної історії «минулих» клієнтів банк намагається визначити, наскільки велика можливість, що конкретний потенційний позичальник поверне кредит у термін.

У західній банківській системі, коли людина звертається за кредитом, банк може мати у своєму розпорядженні таку інформацію для аналізу:

- анкета, що заповнює позичальник;

- інформація на даного позичальника з кредитного бюро - організації, у якій зберігається кредитна історія всього дорослого населення країни;

- дані рухів по рахунках, якщо мова йде про вже чинного клієнта банку.

Кредитні аналітики оперують такими поняттями: «характеристики» клієнтів (у математичній термінології - змінні, чинники) і «ознаки» - значення, що приймає змінна. Якщо уявити собі анкету, що заповнює клієнт, то характеристиками є питання анкети (вік, родинний стан, професія), а ознаками - відповіді на ці питання.

У самому спрощеному виді скорингова модель являє собою зважену суму визначених характеристик. У результаті утворюється інтегральний показник (score); чим він вище, тим вище надійність клієнта, і банк може впорядкувати своїх клієнтів по ступені зростання кредитоспроможності.

Інтегральний показник кожного клієнта порівнюється з якимсь числовим порогом, або лінією поділу, що, за суттю, є лінією беззбитковості і розраховується з відношення, скільки в середньому потрібно клієнтів, що сплачують у термін, для того, щоб компенсувати збитки від одного боржника. Клієнтам з інтегральним показником вище цієї лінії видається кредит, клієнтам з інтегральним показником нижче цієї лінії - немає.

Все це виглядає дуже просто, проте складність полягає у визначенні, які характеристики варто включати в модель і які вагові коефіцієнти повинні їм відповідати. До цієї проблеми є декілька підходів, що будуть розглянуті далі.

Філософія скоринга полягає не в пошуку пояснень, чому ця людина не сплачує. Скоринг виділяє ті характеристики, що найбільше тісно пов'язані з ненадійністю або, навпаки, із надійністю клієнта. Ми не знаємо, чи поверне даний позичальник кредит, але в минулому люди цього віку, цієї ж професії, з таким же рівнем освіти і з таким же числом утриманців кредит не повертали. Тому такому клієнту буде відмовлено в кредиті.

У цьому полягає дискримінаційний (не в статистичному, а в соціальному значенні цього слова) характер скоринга, тобто якщо людина по формальних ознаках близька до групи з поганою кредитною історією, то йому кредит не дадуть. Тому навіть при дуже високому ступені використання автоматизованих систем скоринга здійснюється суб'єктивне втручання у випадку, коли кредитний інспектор має у своєму розпорядженні додаткову інформацію, що доказує, що людина, класифікована як ненадійна, насправді «гарна», і навпаки.

У різних країнах набір характеристик, що найбільше тісно пов'язані з можливістю дефолту - можливістю, що позичальник не поверне кредит або затримається з виплатою, буде відрізнятися в силу національних економічних і соціально-культурних особливостей. Чим більш однорідна популяція клієнтів, на якій розробляється модель, тим точніше прогнозування дефолту. Тому очевидно, що не можна автоматично перенести модель з однієї країни в іншу або з одного банку в інший. Навіть усередині одного банку існують різноманітні моделі для різноманітних груп клієнтів і різноманітних видів кредиту.

Отже, у нашому розпорядженні є великий обсяг різноманітної інформації про клієнтів. У цьому океані даних навіть кредитному інспектору зі значним досвідом роботи іноді складно зорієнтуватися при відповіді на питання, який клієнт подає більший ризик: розведений бездітний чоловік-підприємець або заміжня жінка-адвокат із трьома дітьми, при тому що рівень прибутку в них однаковий. Щоб мати можливість порівнювати клієнтів із цілком різними ознаками і приймати рішення про кредитування не інтуїтивно, а на основі формалізованих критеріїв, безпосередньо пов'язаних із можливістю дефолта, необхідно побудувати математичну модель, що дозволить оцінити, яка інформація є істотної, а який можна зневажити.

З метою побудови моделі спочатку провадиться вибірка клієнтів кредитної організації, про котрих уже відомо, гарними позичальниками вони себе зарекомендували чи ні, іноді така вибірка називається «навчальною». Вона може варіюватися від декількох тисяч до сотні тисяч, що не є проблемою на Заході, де кредитний портфель компаній може складатися з десятків мільйонів клієнтів. Вибірка підрозділяється на дві групи: «гарні» і «погані» ризики. Це виправдано в тому змісті, що банк при ухваленні рішення про кредитування на першому етапі вибирає з двох варіантів: давати кредит або не давати. При відсутності науковості визначень «гарний»/»поганий», це саме ті терміни, що використовуються кредитними аналітиками.

Визначення «поганого» ризику може бути різним у залежності від політики банку. У Західній Європі «поганим» ризиком звичайно вважається клієнт, що затримується з черговою виплатою на три місяці. Іноді до «поганих» ризикам відносять клієнтів, що занадто рано повертають кредит, і банк не встигає нічого на них заробити.

Таким чином, скоринг являє собою класифікаційну задачу, де, виходячи з наявної інформації, необхідно одержати функцію, що найбільш точно поділяє вибірку клієнтів на «поганих» і «гарних».

Але попередньо необхідно перетворити наявну інформацію у форму, що піддається аналізу. Існує два основних підходи, що придатні для роботи як із кількісними, так і з якісними характеристиками:

Перетворити кожну ознаку в окрему двійкову змінну. Цей підхід незручний у тому плані, що призводить до великої кількості змінних, хоча він не нав'язує ніяких додаткових відношень між залежної і незалежними перемінними.

Перетворити кожну характеристику в змінну, що буде приймати значення, що відповідають відношенню числа «поганих» клієнтів із даною ознакою до числа «гарних» клієнтів із цим же ознакою. Більш ускладнений варіант - узяти логарифм цього відношення. Таким чином, кожна ознака одержує числовий розмір, що відповідає рівню його «ризикованості».